|
|
Скачати 5.82 Mb.
|
1.2. Фактори, які впливають на розвиток образу світу у студентської молоді Розвиток образу світу суб`єкта залежить від цілого ряду об`єктивних та суб`єктивних факторів, які зумовлюють значною мірою та визначають його погляди і вчинки. До об`єктивних факторів відносяться виховання, освіта, середовище, в якому проживає людина, національність, етнічність, релігіозні погляди, а до суб`єктивних - психіку, психічний та емоційний стан тощо. Зміни в зовнішніх умовах (політика, економіка, тощо) мають суттєвий вплив на характер, зміст та структуру картини світу суб`єкту. Нестабільність суспільства, екстремальні політичні події призводять до міфологізації свідомості, підвищенню ступеня маніпулятивності суспільства і людини [25; 26; 36; 50; 55; 62; 67; 82; 100; 127; 134;135; 146; 157; ]. Найпотужнішим впливом на сприйняття людини і, відповідно, картини світу, чинять її взаємовідносини із соціумом, в якому культура є важливим його проявом і завдяки якій людина адаптується до навколишнього світу символічними засобами. Сучасній людині доводиться реконструювати культуру в собі, тобто самій визначити принципи і умови індивідуальної відповідальності за власне життя, погляди, реалізацію поставлених цілей і наслідки здійснених вчинків. «Культура – це те, що вирятовує з життєвої катастрофи, вона дозволяє жити людині так, щоб її життя не стало безглуздою трагедією чи повним здичавінням»- писав Х.Ортега-і-Гассет, - підкреслюючи певні дотичні грані культури із поняттям «картини світу» [111]. Як ми вже відзначали, культуру як феномен, який може аналізуватися з позицій психології, розглядав у своїх працях Л.С.Виготський. На думку засновника культурно-історичного підходу, «культура створює особливі форми поведінки, вона видозмінює діяльність психічних функцій, вона надбудовує нові поверхи в системі поведінки людини, що розвивається» [39]. Оскільки культури відрізняються одна від одної різними системами норм, своїм існуванням усередині різного соціального, економічного і природного середовища, то, природно, ці відмінності культур продукують у своїх представників різні образи світу. Культура являє собою складний, багатовимірний конструкт, елементи якого тим чи іншим чином впливають на психіку суб’єкта [13]. H.K.Markus і Sh. Kitayama [186] висунули концепцію про культурні рівні психологічної реальності. Як вказують дослідники, феномени культури існують в психіці індивіда на різних рівнях. Найглибший рівень засвоєння загальнокультурних цінностей, які визначають установки індивіда, названий ними «колективною психологічною реальністю». Колективна реальність включає ідеологічні, філософські й інші властиві даної культури, тобто чинники, які впливають на соціалізацію індивіда, і знаходять своє втілення в ядерних структурах образу світу. Наступний рівень – індивідуальна реальність, яка ґрунтується на колективній, але, крім того, містить у собі ті процеси, які визначаються тим, що індивід вступає в систему значущих для нього суспільних стосунків (родина, школа, робота тощо). На цьому рівні формуються особистісні якості індивіда («Я-концепція», самооцінка тощо), які визначають активність індивіда в тому загальнокультурному просторі, який, кінець кінцем, і формує його самосвідомість і, додамо, образ світу. Виходячи з цього, можна припустити, що індивідуальна психологічна реальність «закріплюється» і в «особистісному», і в «суспільному» образі світу. Аналіз наведених концепцій приводить до думки про деяку співвіднесеність структури культури із структурою образу світу. Так, глибинні рівні психологічної реальності (за H.K.Markus и Sh. Kitayama), «універсальний рівень ментальності» (за G.Hofsteade), «культурні константи» (за термінологією С.В.Лур’є) можна співвіднести з ядерними, слабо усвідомлюваними, структурами образу світу. На думку С.В.Лур’є і G.Hofsteade, саме ці структури визначають специфіку тієї або іншої культури. Ці ж елементи культури передаються на генетичному рівні і транслюються від покоління до покоління більшою мірою. Іншими словами, ядерні, глибинні, слабо усвідомлювані структури образу світу містять в собі значущу для даної культури систему значень і смислів, яка поділяється більшістю представників даної культури. Індивідуальний же і колективний рівні, в яких закріплюється досвід самого індивіда і колективний досвід того чи іншого народу, можуть бути співвіднесені з картиною світу, оскільки вони більшою мірою залежать від змінних умов життя і піддаються трансформації. Культура є основним чинником формування образу світу і що своєрідність культури того чи іншого народу визначає своєрідність його світосприймання, тому, образ світу, який формується в індивідуальній і суспільній свідомості, може в певному сенсі визначатися як етнокультурне утворення [155]. Україна є багатонаціональною державою, тому поняття «етнос» ми услід за Т.Г.Стефаненко і рядом інших дослідників розглядатимемо як «стійку в своєму існуванні групу людей, які усвідомлюють себе її членами на основі будь-яких ознак, що сприймаються як етнодиференціюючі» [155, с.32]. У сучасній українській науці проблема дослідження етнопсихологічних особливостей українців порушується в роботах О.Донченко [55], Н.Ф. Каліної [69], Л.П.Пономаренко [121], Л.К.Спиридонової [152], але їх дослідження торкаються більшою мірою вивчення особливостей національного характеру та широкої категорії ментальності. І хоча дані досліджень особливостей української ментальності надають багату інформацію, що дозволяє зрозуміти витоки тих або інших особливостей світосприймання українців, більшість робіт, написаних у цьому напрямі, носить швидше феноменологічний, описовий характер. Емпіричні дослідження поодинокі, в них обкреслюється коло проблем, що вимагають свого уточнення і подальшого розгляду [152]. Система значень може експлікуватися не тільки в вербальних поняттях, але може бути задана в системі образів, правил поведінки. Поняття честі, обов`язку та інших етичних категорій мають свою когнітивну представленість, а також самосвідомість індивіда з усвідомленням його цілей, мотивів та характеру відносин зіншими людьми [113]. На образ світу впливає вік, географічні умови, професії суб`єкта. Асоціація відображає як когнітивну складову, що стоїть за вербальними значеннями, та індивідуальними особливостями, та їх особистісними смислами [114]. Приналежність до певного народу, певної культури робить « центр» асоціативного поля в цілому достатньо стабільним, а зв`язки регулярно повторюваними в даній мові. А.А.Залевська вважає, що асоціації залежать від культурно-історичних традицій народу. Особливості природних умов, релігії та мови в багатьох випадках визначают шляхи розвитку етноса, впливаючи на специфіку його картини світу. Батьки транслюють її наступним поколінням, суспільство підтримує її системою соціальних та етичних санкцій, а молодь, в свою чергу, опановує вікові ціності. Сучасне суспільство характеризується активними трансформаційними процесами, які охоплюють всі сфери нашого життя. Ці трансформації суттєво впливають на сприйняття картини світу, яка дуже змінилася в останні роки під впливом цілого ряду факторів, і не в останню чергу це є фактор становлення глобальних систем комунікації. Розвиток засобів масової комунікації та інформації відкрили нові можливості для взаємопроникнення та розвитку молодіжних структур, діє на умови життя, роботи та освіти на національному та глобальному рівнях. Однак, є ряд досліджень [90], які вказують на те, що засоби масової комунікації мають тенденцію до переконструювання картини світу, задають молоді викривлені ціннісні орієнтації. Дінамічні процеси у сучасному просторі змушують особливо виділити ще один фактор - вищу освіту - не тільки як область соціально-культурної сфери, а як один із визначальних факторів розвитку особистості, який здатний завдяки набутим знанням інтегрувати в собі цілісність картині світу. Людина, що отримує освіту, не лише знаходиться у надзвичайному інтенсивному інформаційному потоці і набуває певний суб`єктивний досвід для усвідомлення різних феноменів. Опрацьовані масиви інформації впливають на розуміння суті речей, спонукають до прийняття певних позицій, усвідомлення свого власного місця у світовому порядку. Залучаючись до процесу отримання освіти, людина вступає в систему стосунків із членами академічних груп, з людьми, що акцентують увагу на навчанні та особистісному розвитку. Знаходячись в ситуації постійного спілкування, людина випробує свої світоглядні позиції, впливаючи через них на свою картину світу, збагачує розуміння самої себе та оточуючих. Створення цілісної системи уявлень про світ впливає на формування нових ідеалів та цінностей. Формування та розвиток власної картини світу – це реалізація потреби людини орієнтуватись у світі не лише фізично, а й інтелектуально, на основі аналізу та систематизації отриманої інформації та власного досвіду, переживань, вражень, а також саморегуляція на цій основі своєї поведінки і діяльності. Картина світу окремо взятого індивіда динамічна, до того ж швидкість цих змін набагато більша, ніж образ світу групи людей, пов`язаних загальними та культурними уявленнями [67]. В сучасному світі, коли на людину накочується вал знань, коли вона постійно зіштовхується з різними системами цінностей, процес підтримання власної картини світу вимагає наявності умов для все більш оперативної, динамічної її корекції без втрати самості. Ще однією причиною, яка може зммінювати «картини світу» є емоційний стан. Саме він впливає на динамічність людського світогляду. Раціональне в картині світу – це його стрижень, саме він не дозволяє образу змінюватися радикально, що свідчить про його стабільність уявлень індивіда про світ [67]. К.Г. Юнг зазначає, що велике значення в картині світу мають установки: «Картину світу можна було б описати як абстрактно сформовану установку. Установка є психологічним поняттям, яке характерієує орієнтацію на ціль, або, так би мовити, «вище уявлення», особливе розташування психічних змістів. Психологічна установка має ідею, ціль, яка підтримується та обгрунтовується досвідом, принципами, емоційними враженнями [180]. В цьому контексті можна розглянути і негативні установки як прояви свідомих і підсвідомих процесів. Саме підсвідомо, під впливом стресів, здобутих в дитинстві, виховання та суспільної моралі людина вважає ряд речей поганими, шкідливими і небезпечними. Вона прагне уникати їх або подавляти свої відчуття, починаючи керуватись не логікою, а негативними установками. Такі руйнуючі програми впливають негативно на сприйняття картини світу людини. Саме під впливом таких негативних програм людина робить вчинки, які американський психолог Колін Сиссон називає самодиверсією. Багато хто з психологів вважає, що центральною частиною, компонентом картини світу є світогляд [25;37;36;47;55;62;64;67;69;121; 148; 153; 172]. Світогляд можна визначити як стрижень індивідуального образу світу, який містить структурировані уявлення про загальні закономірності, яким підкорюється світ, суспільство і людина, а також про характеристики ідеального, довершеного світу, суспільства і людини. Цінності є специфічно соціальними та психологічними визначеннями об`єктів оточуючого світу, які виявляють своє позитивне або негативне значення для людини і суспільства. Специфіка ціннісних орієнтацій полягає у тому, що вони функціонують не тільки як засоби раціоналізації поведінки, їх дія розповсюджується не тільки на вищі структури свідомості, але й на ті, які позначаються просто як підсвідомі структури. Вони визначають спрямованість волі, уваги, інтелекту особистості. Зовнішньо цінності виступають в якості предмету чи явища, однак вони притаманні їй не від природи, не просто в силу внутрішньої структури об`єкту самого пособі, а тому що вони захоплють сферу суспільного буття людини і стають носієм певних соціальних відношень. По відношенню до суб`єкту (людини) цінності служать об`єктами його інтересів, а для його свідомості виконуюють роль повсякденних орієнтирів в предметній і психологічній діяльності, позначень його різноманітних практичних відношень до оточуючих предметів та явищ. Ціннісні орієнтації виступають в якості глобальної психологічної характеристики особистості. Особистість в процесі онтогенезу присвоює суспільно значимі цінності через соціальні норми та установки. В процесі розвитку свого світогляду вона будує власні орієнтації, які відстоює в життєвих ситуаціях. В контексті досліджень ціннисних орієнтацій правомірно наступне визначення особистості: особистість – індивідуальне буття суспільних відношень, яке формується через інтерьорізацію суспільно значимих цінностей, через засвоєння соціальних нормативів і установок [87]. Одним із факторів, що впливає на розвиток образу світу людини-це етнічність. На основі етнічної картини світу складається традиційна свідомість етносу (менталітет), це особлива система світогляду, що передається в процесі соціалізації і включає в себе уявлення про пріоритети, норми і моделі поведінки в конкретних обставинах. Через описи цих уявлень, в свою чергу, може бути описана культурна традиція, притаманна етносу або яка-небудь її частина в даний період часу Індивідуальний світогляд може бути зв`язним, добре структурированим та інтегрированим, несуперечливим, або фрагментарним, погано усвідомленим і з цього приводу мати в собі безліч протиріч [ 3; 10;26;44;45;56; 67; 69; 82]. Завдяки етнічній культурі людина отримує такий образ навколишнього, в якому всі елементи світобудови структуровані і співвіднесені з самою людиною, так що кожна людська дія є компонентом загальної структури. Етнос співвідносить людину з конкретикою реального світу. Етнос визначає всі значущі реалії світу для людини, їх значення і місце в світобудові по відношенню до людини. Етнічна картина світу визначає для людини систему взаємодії зі світом, характер відношення до різних реалій світу. На основі етнічної картини світу складається традиційна свідомість етносу (менталітет), яка є особливою системою світогляду, що передається в процесі соціалізації і включає в себе уявлення про пріоритети, норми і моделі поведінки в конкретних обставинах. Через описи цих уявлень, в свою чергу, може бути описана культурна традиція, притаманна етносу або який-небудь його частини в даний період часу. Завдяки етнічної культурі людина отримує такий образ навколишнього, в якому всі елементи світобудови структуровані і співвіднесені з самою людиною, так що кожна людська дія є компонентом загальної структури. Етнічна картина світу сильно змінюється з часом, причому люди не завжди усвідомлюють культурні розриви, які можуть бути очевидні для дослідника. Незмінними виявляються лише логічно незрозумілі, прийняті в етнічній картині світу за аксіому, блоки, які зовні можуть виражатися в самій різноманітній формі. На їх основі етнос вибудовує нові і нові картини світу - такі, які володіють найбільшими адаптивними властивостями в даний період його існування і дають можливість людині найуспішніше вибудовувати з ним стосунки [50;53; 55; 62;82; 90; 103;106]. Таким чином, індивідуальна картина світу особистості формується через встановлення зв`язної системи особистісних смислів, на основі чого людина будує свій світогляд. Світогляд являє собою узагальнену систему поглядів людини на світ і на своє власне місце в ньому [110;119; 131; 151;155;156;161;181]. 1.3. Психологічні особливості розвитку образу світу в юнацькому віці Юність – період завершення фізичного дозрівання людини, бурхливого зростання його самосвідомості, формування світогляду, вибору професії і початку вступу до дорослого життя (14 - 18 років). Юнацький вік несе в собі певну внутрішню кризу, зміст якої і пов'язаний зі становленням процесів самовизначення (як професійного, так і особистісного), рефлексії, способів самореалізації в соціальному просторі. Найважливіший психологічний процес юнацького віку - становлення самосвідомості і стійкого образу «Я», відкриття свого внутрішнього світу. Процес знаходження ідентичності відбувається протягом юнацького віку та представлений значними змінами самосвідомості, а саме, когнітивної та емоційної його сторін і системи саморегуляції особистості. Юнацький вік характеризується більшою (порівняно з підлітковою) диференційованістю емоційних реакцій і способів вираження емоційних станів, а також підвищенням самоконтролю [75]. Центральним новоутворенням юності є самовизначення, як професійне, так і особистісне, передбачає сформованість на високому рівні психологічних структур і, перш за все самосвідомості і Я- концепції. На своєму і чужому досвіді кожен з юнаків будує свою філософію, своє бачення світу, свою Істину. Основу їх характеру становлять кілька стійких відносин до деяких областей життя - глибинні установки особистості. Всі разом вони являють собою Істину окремої людини - те, як вона бачить світ, як його оцінює. У кожний момент сприйняття світу, в юнацькому віці, одночасно отримується знання про деяке явище, оцінюється і визначається їх майбутнє ставлення до нього, тобто вони створюють установку на свою подальшу поведінку. У особистості з'являється три види знання про це нове явище: знання особливостей властивостей явища, знання оцінки в своїх власних мірах вимірювання властивостей цього явища і знання своєї відповідної реакції при новій зустрічі з цим явищем, тобто установка на реакцію у відповідь. У цьому процесі бере участь весь наш організм і все це відбувається в основному несвідомо, тільки частина цього процесу з'являється в полі нашої свідомості (усвідомлюється нами) [74;75]. Істина кожної людини складається з суб'єктивної істини (знання фактів), суб'єктивної оцінки світу та суб'єктивної установки на подальше сприйняття інформації, що надходить. Розуміння юнаками світу, не може бути повністю суб'єктивним або повністю об'єктивним. Відтінок суб'єктивності є на всіх стадіях сприйняття, обробки та видачі інформації. Це має не лише негативну сторону але й позитивний момент. Більш того, в дуже багатьох випадках сприймані ними чужі думки і почуття цінні для них, саме своєю суб'єктивністю, тим як вони змінюють в інший бік вже наявну у юнаків, створену картину світу і цим підправляють її в потрібну сторону. Якщо підійти строго, то кожна інформація, книга, повідомлення та інше - вже тим спотворюють дійсність, що вони представлені увазі юнаків, виділені серед іншої інформації і, тим самим, ця інша інформація приглушається. Вже цим створюється спотворення сприйняття світу, створюється враження, що одна інформація переважає над іншою. В основному саме завдяки властивості суб'єктивного сприйняття дійсності, юнаки спробували виразити своє бачення світу [77; 81;96;109;]. Проблема специфічності образу «свого» світу у певного покоління і віку – реальність, яка постійно змінюється. Саме «свій» образ світу, що включає усвідомлюваний і неусвідомлюваний рівень, безпосередньо впливає на регуляцію всієї життєдіяльності людини і відіграє визначальну роль у розвитку особистості [135;145;151;179]. Зазначається, що «картина світу будується в дитячій свідомості насамперед під впливом тих позицій, які властиві дорослим, що впливає на свідомість дитини» [77;151]. Таким чином, розгляд особливостей образу світу необхідно проводити у взаємозв'язку з реаліями розвитку і буття людини. В.С. Мухіною виявлено, що у внутрішньому психологічному просторі народженої в цей світ людини за допомогою ідентифікації вибудовується самосвідомість, що має універсальну для всіх культур і соціальних спільнот структуру. Структура самосвідомості особистості будується всередині породжує її системи - тієї людської спільноти, до якої належить ця особистість [101]. У процесі дорослішання структурні ланки самосвідомості завдяки єдиному механізму розвитку особистості, ідентифікації та відокремлення знаходять унікальне наповнення, що несе при цьому специфіку конкретної соціокультурної спільності. Структурні ланки самосвідомості, змістовне наповнення яких специфічно в різних етнічних, культурних, соціальних та інших умовах, тобто є образом себе в світі і виступають основою бачення світу в цілому [101;102;103]. Образ світу – складне психічне утворювання, яке формується з раннього дитинства і яке дозволяє людині орієнтуватися та вижити у навколишньому світі. Це багаторівнева конструкція, яка зберігає в собі всі знання про упорядження навколишнього світу у вигляді образів. Соціально-політичні та соціально-економічні зрушення, які відбуваються у багатьох країнах, зумовили суттєві зміни в сприйнятті «картини світу» та самих себе молодими людьми. Зазначені зрушення актуалізують процеси пошуку юнаками і дівчатами власної перспективи, становлення системи глобальних життєвих цілей. Аналіз результатів соціально-психологічних досліджень [2;7; 50;55;62;71;82] свідчать про те, що автори розглядають життєву перспективу особистсості як головне новоутворення в юнацькому віці. Юнацький вік, або молодь - це покоління людей, що проходять стадію соціалізації, засвоюють, а в більш зрілому віці вже засвоїли, освітні, професійні, культурні і інші соціальні функції [ 75]. В юності формуються ціннісні орієнтації (науково-теоретичні, філософські, моральні, естетичні), у яких виявляється сама сутність людини, складається світогляд як система узагальнених уявлень про світ у цілому, про навколишню дійсність, про інших людей і самого себе, про готовність керуватися цим світоглядом у діяльності [71;151]. Сучасні дослідження визначають молодь як соціально-демографічну групу суспільства, що виділяється на основі сукупності характеристик, особливостей соціального положення і обумовлених такими або іншими соціально-психологічними властивостями, які визначаються рівнем соціально-економічного, культурного розвитку, особливостями соціалізації в суспільстві До того ж цей вік характеризується змінами структурних компонентів особистості, які формуються під впливом складних та мінливих, нових за своєю суттю умов. Саме в цей час дозрівають її когнітивні та особистісні передумови, відбувається рефлексія власного життєвого шляху, з`являється потреба реалізувати себе, тобто стати людиною, яка зробила сама себе. Потреба у сенсі життя в юнацькому віці проявляється у тому, що без появи цінностей, які визначають сенс існування, їх життєдіяльність не відповідає власним можливостям, не спрямована в майбутнє і негативно мими оцінюється [77;151;179 ]. Багатьма психологами потяг до реалізації смислу життя через самоусвідомлення власного «Я» розглядається як природжена потреба, притаманна всім, зокрема в юнацькому віці, як основний двигун поведінки та розвитку особистості: концепція життєтворчості - Є.І.Головаха, Л.В.Сохань, В.М.Ямницький та інші. Так В.Франкл [165] узагальнив основні шляхи, з допомогою яких людина може зробити своє життя усвідомленим: по-перше, це те, що людина дає світу (творчість та її результати); по-друге, це те, що людина бере від світу (переживання цінностей); по-третє, позиції, які людина обирає відносно того, що вона не в змозі змінити, а може лише оцінити. Самосвідомість як почуття самоусвідомлення сутності і сенсу людського буття, особистісного призначення та ролі у світі в юнацькому віці набуває найбільш вираженого рівня. Сучасні дослідження дійшли висновку, що становлення «картини світу» з особливою інтесивністю проходить саме в юнацькому віці [74; 90] і саме вона повязана із проблемою життєвої перспективи. Створюючи психічну реальність, досягаючи автономії, молодь може інтенціонально керувати своїми потягами, розвивати чи долати їх, діяти відповідно до власних принципів, поглядів, переконань, які не залежать від вимог ситуації та попереднього досвіду. Сучасна «картина світу» молоді, як про це свідчать дослідження, в якості свого ядра має так звані загальнолюдські цінності. Звертає на себе увагу стійкість «картини світу»: не виявлено принципових структурних розходжень дорослого та молодого поколінь, глибоких гендерних розходжень [74; 90] Таку єдність «картини світу», на думку автора, можна вважати як фундаментальну рису соціалізації молоді, яка має стійкий характер і яка не причетна до тимчасових або глобальних змін. Але існує й інший висновок, зроблений автором [90]: «картина світу», в якій відображається центр тезаурусу, може існувати навіть з протилежними по змісту розділами, конструкціями тезаурусу, створюючи актуальні мотиви поведінки і діяльності в реальних умовах повсякденності. І це створює парадокси культурної соціалізації, коли дії людей виявляються волаючими протиріччами з їх же моральними, релігійними, культурними установками. Але поки що дані практики впливають переважно на поверхневі шари соціалізації, охоплюючи скоріше форми вираження, ніж структурні основи «картини світу» молоді. Вивчаючи виявлення подавання проблеми «людина і суспільство» в соціальній картині світу у зв`язку з індивідуально-психологічними (індивідними, когнітивними, емоційно-мотиваційними і суб`єктними) особливостями сучасної молоді, Н.В.Горбачевська [50] представляє дану проблему в чотирьох компонентах структури: «еволюційність», «соціальна сензитивність», «екоцентризм» і «релігійність». Емпіричні дані свідчать про те, що «картина світу» молоді визначається особистісними якостями, які впливають на структурні компоненти та відношення до соціальної дійсності. Цей взаємозв`язок має складний та неоднозначний характер. Зокрема від одного виду емоційних потреб залежать відразу декілька характеристик структури соціальної картини світу, а окремий компонент структури пов`язаний з декількома видами емоційних потреб та почуттів. Дане положення, вважає автор, є справедливим і для компонентів мотиваційної структури . Отже, «картина світу», яка формується у молоді, в своїх основних параметрах співвідноситься з еталонною для суспільства системою цінностей. В той же час юнацьке відношення до світу має яскраво виражений особистісний зміст. Явища дійсності цікавлять юнаків не самі по собі, а у зв`язку з особистісним відношенням до них. Світоглядний пошук містить в собі соціальну орієнтацію особистості, усвідомлення себе як елемент суспільства, вибір свого майбутнього соціального положення та засобів його досягнення [90]. Своєрідним фокусом світоглядних пошуків юнацтва є проблема пошуку формули, яка б разом розкрила і сенс свого існування, і перспективи розвитку всього людства. Вродовж формування сприйняття світу в юнацькому віці отримуються і уточнюються знання про навколишні явища, оцінюється і визначається ставлення до нього, тобто молодь створює установку на подальшу свою поведінку. У особистості з`являється три види знання про ці нові явища: знання особливостей властивостей явища, знання оцінки в своїх власних мірах вимірювання властивостей цього явища і знання своєї відповідної реакції при новій зустрічі з цим явищем, тобто установка на реакцію у відповідь. Розуміння юнаками світу не може бути повністю суб`єктивним або повністю об`єктивним. Відтінок суб`єктності є на всіх стадіях сприйняття картини світу. Це має як негативну сторону, так і позитивну. Більш того, в багатьох випадках сприймані чужі думки і почуття можуть бути цінними для молоді саме своєю суб`єктивністю, тим, як вони спотрворюють в інший бік вже наявну у юнаків, спотворену картину світу і цим підпрвляють її в потрібну сторону. Проблема специфічності образу «своєї» картини світу у певного покоління і віку – реальність, яка постійно змінюється. Саме «свій» образ світу, що включає усвідомлюваний і неусвідомлюваний рівні, безпосередньо впливає на регуляцію всієї життєдіяльності людини і відіграє визначальну роль у розвитку особистості [151]. У вітчизняній психологічній науці дослідження пізнавальної сфери та її розвитку на різних етапах онтогенезу ґрунтуються на діяльнісному підході (Л.С.Виготський, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн). У межах зазначеного методологічного підходу була створена теорія психологічного розвитку особистості (Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, О.В. Запорожець, П.Я. Гальперін, Д.Б. Ельконін, Л.І. Божович, Г.С.Костюк, Т.В. Драгунова, А.К. Маркова, Д.І. Фельдштейн та інші), що розкриває основні новоутворення різних вікових періодів, пояснює процес їх розвитку, указує на його джерела, умови і рушійні сили. Вивчалися чинники, що впливають на розвиток пізнавальної сфери юнаків та підлітків (О.Р. Лурія, В.В. Давидов, Л.С. Славіна, Н.П. Нечаєв і інші). Це такі чинники: колектив, родина, що визначають відповідальне відношення до навчальної діяльності підлітка, його позакласна діяльність, навчальна мотивація, самоорганізація тощо. Інтегральні дослідження вікових особливостей розумової, перцептивної, мнемічної сфери і зв'язки їх з навчальною діяльністю проводилися Д.Б. Ельконіним, Д.Н. Завалішиною, П.Я. Гальперіним, Т.В. Драгуновою і інші. Було виявлено, що в юнацькому віці відбувається інтелектуалізація процесів сприймання, пам'яті, що сприяє подальшому розвитку аналітико-синтетичної діяльності, установленню певних зв'язків і залежностей. В дослідженнях С.М.Симоненко [139;140;141;142] доведено, що перехід мислення, а значить і всього психічного розвитку, на новий рівень, відбувається не тільки завдяки розвитку вербально-логічного, понятійного мислення, але і взаємодоповнювального взаємозв'язку і взаємодії вербального і невербального інтелекту. Ця взаємодія виявляється в тому, що перехід конкретних понять на рівень абстракцій сприяє розвитку абстрактності в наочно-умоглядних операціях. Водночас, перехід вербально-понятійного мислення на вищий рівень можливий тільки з опорою на наочно-мисленнєві схеми і наочно-мисленнєві трансформації понять і відносин між ними на рівні їхньої візуалізації. Таким чином, можна зробити висновок про те, що дії візуального мислення в підлітковому віці спрямовані на визначення невідомого-структури функціональних зв’язків і відношень реальних або ідеальних об’єктів за допомогою трансформації і динаміки наочних образів. Отже, автор робить висновок [139] про те, що в підлітковому віці паралельно з розвитком вербального інтелекту, його абстрактно-логічних операцій, в тісному зв’язку з ними також розвиваються операціональні та процесуальні механізми візуального мислення, що позитивно впливає на загальний розвиток продуктивності інтелектуальної сфери особистості. Виходячи з основних положень нашого дослідження, ми розглядаємо змістові компоненти візуального мислення як такі, що відображують суспільно-історичний досвід через індивідуальний. Це відбувається шляхом переходу від образів-перцептів через образи-уявлення до образів-концептів. Структурний аналіз візуальних образів, створених підлітками на основі запропонованих вербальних стимулів, виявив, що репрезентація об’єктів та явищ навколишнього світу у свідомості молодших підлітків здійснюється переважно у вигляді образів-уявлень. Поява знаково-символічних та абстрактних зображень переважно у роботах підлітків 14-15 років вказує на розвиток процесів візуального кодування інформації, тобто здатності до відображення об’єктів за допомогою умовних абстрактних знаків, що складає основу переходу когнітивної функції візуального мислення на концептуальний рівень, продуктом якого є образи-концепти. Аналіз змісту малюнків свідчить, що в підлітковому віці відбувається значне збагачення образу світу як категоріальної структури індивідуальної свідомості шляхом сприймання й засвоєння загальнолюдських категорій; з’являється здатність до узагальнення через абстрагування від особистісного досвіду; також виявлено значний вплив мотиваційної сфери підлітка на суб’єктивний характер змістовного наповнення візуального образу, що виникає як наслідок сприймання й репрезентації вербального стимулу [1374138;139;140;141]. На думку Г. Крайга [77], протягом отроцтва і юності продовжується розвиток інтелектуальної сфери, мисленнєвих здібностей і, як наслідок, - розширення свідомості відносно того, що відбувається, меж уяви, діапазона суджень і проникливості. Ці можливості пізнання також сприяють швидкому накопиченню знань, які відкривають перед молоддю нові горизонти навколишнього. Когнітивний розвиток в цьому віковому періоді характеризується розвитком абстрактного мислення та використанням метакогнітивних навичок. Обидва ці фактори впливають як на широту і зміст думок в юнаків та підлітків, так і на їх здатність до моральних роздумів . Для цього віку характерним є формування ідентичності, професійного самовизначення. Внутрішнє відчуття ідентичності допомагає визначити напрям, цілі і смисл майбутнього життя індивідуума. |
|
Мережа спеціалізованих вчених рад станом на 15 грудня 2013 року ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» |
ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського (м. Одеса) |
|
ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД «ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСІТЕТ... ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД «ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСІТЕТ ім. К. Д. УШИНСЬКОГО» |
Всеукраїнська науково-практична конференція СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ... ПН України, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Східноукраїнський національний університет імені... |
|
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни... Рецензенти: Валюх З. О., д філол н., проф. (Київський національний лінгвістичний університет); Григор’єва О. О., к філол н., доц.... |
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова У словниках та енциклопедіях під безпекою розуміють положення або стан, за якого комусь чи чомусь не загрожує небезпека, тобто відсутність... |
|
Царик Й. В., Лєснік В. В., Яворський І. П., Горбань І. М., Сребродольська... Рецензенти: д б н., гол наук cпівробітник Жиляєв Г. Г. (Інститут екології Карпат НАН України), д б н., проф Пархоменко О. В. (Дніпропетровський... |
ДВНЗ «ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ» Тичній конференції «Актуальні проблеми нумізматики в системі спеціальних галузей історичної науки», яка відбудеться 6-8 червня 2013... |
|
Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка «молодший спеціаліст дошкільної освіти» / Укладачі: доц. А. В. Пасічніченко, доц. Н. В. Ковалевська, доц. О.І. Гришко, доц. Л. В. Зімакова,... |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ... Мета семінару: висвітлити надбання та сучасний стан біблієзнавства в Україні, а також позначити перспективи розвитку вивчення та... |