Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова
|
|
Скачати 1 Mb.
|
|
Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова Безпека життєдіяльності (стислий конспект лекцій) для студентів всіх Інститутів університету (освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр») Частина 1. БЖД у звичайних умовах 2007 р. Вступ У словниках та енциклопедіях під безпекою розуміють положення або стан, за якого комусь чи чомусь не загрожує небезпека, тобто відсутність джерела небезпеки чи захист від неї. Якщо скористатися поняттям ризику як мірою можливої небезпеки, то безпека - це ситуація, коли ризик виникнення загрози комусь, чомусь (Rн) може існувати, а може бути відсутнім, а ризик наслідків (Rс), якщо загроза реалізується, завжди дорівнює нулю, тобто об'єкт чи суб'єкт повністю захищені. У формальному вигляді це можна записати: Rн > О, Rс= О (1) Оскільки в дійсності певний ступінь ризику існує завжди, то у такому енциклопедичному визначенні безпека є бажаною, але принципово недосяжною метою, і під безпекою розуміють неперевищення межі допустимого ризику, коли Rн > О, Rс > О (2). І Rс=О тільки за RН=О , тобто за відсутності джерела ризику. Тому люди в явній, а частіше в прихованій формі на основі накопиченого досвіду та існуючої системи цінностей самі встановлюють для себе допустимість ризику у певній діяльності чи події. Коли ж їхній ризик не виходить за допустимі межі, вони психологічно сприймається людьми як безпечні. Система порівняння (1) є поодиноким випадком системи порівняння (2), яка враховує весь спектр можливих ситуацій. У цьому контексті об'єктами безпеки можуть виступати особистість (індивідум), соціальна група, держава (нація) та всесвіт (планета). Відповідно можна диференціювати особисту, групову, національну і планетарну безпеку. Особисту безпеку правомірно розглядати як біосоціальну систему першого порядку (ع1), яка одночасно є елементом або підсистемою соціальної групи - системи другого порядку (ع2), а вона, в свою чергу, - підсистемою всього суспільства (нації) - системи третього порядку (عз):, яка є підсистемою всесвіту (планети) - системи четвертого порядку (ع4). Характерною рисою сучасного періоду розвитку суспільства є загострення екологічної ситуації, соціальних та воєнних протиріч, суттєвих змін у техногенній сфері. На безпеці як базисній потребі людей наголошено у Концепції ООН про "сталий людський розвиток". Метою цієї Концепції є створення умов для збалансованого безпечного проживання кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь. Україна заявила про підтримку Концепції ООН про «сталий людський розвиток» як програму дій на XXI сторіччя з пріоритетним розвитком безпеки життєдіяльності людей. За таких умов все більш значимою та необхідною стає потреба у формуванні знань з безпеки життєдіяльності як умови забезпечення стабільного та безпечного життя. Освіта та виховання у сфері БЖД спрямовані на одержання фундаментальних знань, умінь і навичок, формування поглядів, цінностей і поведінки з метою запобігання виникненню ризиків життя і здоров'ю людей. Вирішення цих питань має забезпечити формування адекватного мислення та цілісної системи знань, необхідних для прийняття обґрунтованих рішень на рівні людини, соціальної групи, держави в цілому. Глибоким опануванням знаннями з БЖД, формуванням відповідного мислення, свідомості і культури мають бути охоплені громадяни всіх категорій, вікових груп і сфер діяльності. Наказом міністра освіти і науки України до шкільних програм та у вищих закладах освіти введена дисципліна "Безпека життєдіяльності". У школі навчання з курсу "Основи безпеки життєдіяльності (ОБЖД) проводиться з урахуванням пізнавальних можливостей учнів з метою забезпечити розвиток необхідних складових індивідуальної захищеності особи в умовах вірогідних небезпек побутового і шкільного рівня. ОБЖД - це система першого порядку (ع1), де здійснюється виховання особистості, здатної самостійно вибирати та приймати відповідні рішення у різноманітних життєвих ситуаціях. Вища освіта з БЖД включає системний підхід до комплексного наукового розв'язання проблем безпеки і, незважаючи на розмаїття чинників небезпек, має єдиний теоретичний базис і динамічний цикл виникнення й розвитку небезпеки як фундаментального соціально - психологічного явища. Майбутній фахівець повинен оволодіти філософсько-логічною схемою визначення ймовірності виникнення негативних ситуацій і подальшого розвитку подій та методами оцінки ризику. У ВНЗ студент завершує комплекс шкільної освіти стосовно компетентності особи у питаннях забезпечення індивідуальної безпеки (підсистема ع1 ). Випускник університету має бути здатним забезпечити необхідний рівень безпеки у повсякденні як для себе, так і для осіб, про яких піклується (підсистема ع2). З урахуванням фахової підготовки більше уваги приділяється безпеці в умовах надзвичайних ситуацій. Дисципліна БЖД базується на основі шкільному курсі ОБЖД та суміжних дисциплін: екологія, валеологія, фізіологія, основи медичних знань, соціальна психологія, педагогіка - і стає підґрунтям для спеціальних дисциплін: охорона праці у галузі, цивільна оборона тощо. Безпека життєдіяльності (БЖД) - це галузь науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки безпечних умов життєдіяльності людини. За змістом дисципліна БЖД формує світогляд майбутнього фахівця, який у своїй повсякденній праці має створювати передумови для запобігання небезпекам та усувати негативний вплив в умовах їхнього проживання у життєвому середовищі та у надзвичайних ситуаціях. Тема 1. Основи безпеки життєдіяльності
Життя на землі існує у глобальній системі ДЛД (Довкілля– Людина - Діяльність). Довкіллям (або навколишнім, життєвим середовищем) вважають усе, що оточує людину: земля, повітря, вода, рослини, тварини, люди та продукти їхньої життєдіяльності, те, що підтримує існування людини, створює умови для діяльності та суспільних відносин і безпосередньо впливає на її життя та здоров’я. Складовими частинами поняття довкілля є природне середовище, техногенне (виробниче) середовище, побутове середовище, соціальне середовище. Пропонуємо самостійно визначити ці поняття. Другу частину системи ДЛД (Людина - Діяльність) визначає поняття „життєдіяльність”, яке включає в себе два терміни: життя і діяльність. “Життя“ – одна із форм існування матерії, яка закономірно виникає та протікає за певних умов довкілля. Характерними ознаками життя є: обмін речовин, здатність до розмноження, росту, розвитку, пристосування. “Діяльність” – це специфічна форма ставлення людини до довкілля з метою забезпечення своїх потреб (матеріальних, культурних тощо). Основу життєдіяльності людей становлять засоби виробництва – найважливіший компонент штучного середовища проживання. Зважаючи на розглянуту систему, можна дати таке визначення поняття “життєдіяльність” – це складна система, яка здатна забезпечувати та підтримувати у довкіллі певні умови життя і всі види діяльності людини. Які ж особливі ознаки притаманні життєдіяльності ?
Головними принципами забезпечення життєдіяльності є:
Заходи, за допомогою яких це можна досягнути:
Проблеми життєдіяльності:
- підтримка параметрів довкілля у певних для життєдіяльності межах;
Також існує багато інших проблем екологічного, соціального та техногенного характеру. “Безпека” – це структурна частина життєдіяльності, яка містить у собі прагнення людини створити такий стан середовища проживання, коли б не існувало загрози для її життя, здоров’я та добробуту. Безпека і життєдіяльність взаємопов’язані, адже безпека є основною умовою життєдіяльності людини, а власною життєдіяльністю вона намагається створити безпечні умови у своєму довкіллі. Безпека – це мета, а безпека життєдіяльності – засоби, шляхи, методи її досягнення. Абсолютної безпеки не існує. Розвиток цивілізації в умовах обмеженого замкнутого простору Землі, збільшення чисельності населення, подальша інтенсифікація виробничої діяльності, прагнення створити комфортні умови життя - все це неминуче призведе до закономірного виникнення додаткових небезпек, що, природно, впливає на рівень безпеки життєдіяльності населення. “Небезпека” – це наявність в оточенні людини об’єктів, явищ, систем, речовин та умов, які можуть створювати будь-яку загрозу для людини і завдавати шкоди довкіллю. Класифікація небезпек: За характером виникнення небезпеки поділяються на природні, техногенні, антропогенні, екологічні, соціальні, біологічні. За характером впливу на людину: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні. За ступенем та місцем локалізації: літосферні, гідросферні, атмосферні, космічні. За часом проявлення негативних наслідків: імпульсивні (ударного типу) та кумулятивні (ті, що накопичуються). За сферою прояву: виробничі, побутові, дорожньо-транспортні, спортивні, біологічні тощо. 1.2 Основні джерела та чинники небезпеки Науково-технічний прогрес та пов’язані з ним механізація і автоматизація, впровадження інформаційних технологій, застосування нових матеріалів, використання більш ефективних джерел енергії вносять у сучасне життя певні переваги та зручності. У той же час виникають нові небезпеки, які додатково зменшують БЖД. Це обумовлено:
Серед джерел небезпеки виділяють три групи чинників: природні, техногенні, соціальні. 1. Група чинників небезпеки, що належить до природної сфери, характеризує несприятливий вплив на людину та інші живі організми самого довкілля. До цієї групи відносять кліматичні, грунтові, геоморфологічні, біотичні чинники. Кліматичні чинники небезпеки залежать від надходження сонячної радіації до поверхні Землі, переміщення повітряних мас, коливання атмосферного тиску, температури, що призводить до природних аномалій (зливи, посухи, бурі, урагани, смерчі тощо). Грунтові чинники небезпеки визначаються особливостями різних типів грунтів, можливостями виникнення ерозії, зсувів, обвалів, утворення ярів. Геоморфологічні чинники небезпеки викликані особливостями будови геологічних структур надр Землі, рельєфом, схильністю до землетрусів, вулканічної діяльності тощо. Біотичні чинники небезпеки враховують вплив на людину рослин, тварин, вірусів, мікробів. 2. До чинників небезпеки у техногенній сфері відносять технічні, санітарно-гігієнічні, організаційні та психофізіологічні. Технічні чинники небезпеки визначаються рівнем надійності та ступенем ергономічності устаткування, застосуванням у технічних конструкціях захисних засобів. Санітарно-гігієнічні чинники небезпеки виникають при підвищеному вмісті у повітрі робочих зон шкідливих речовин, недостатньому освітленні, підвищеному рівні шуму, вібрації, різноманітних випромінювань, порушенні правил особистої гігієни тощо. Організаційні чинники небезпеки характеризують структуру виробничих взаємозв’язків, систему правил, норм, інструкцій, стандартів щодо виконання робіт та проведення планового ремонту устаткування. Психофізіологічні чинники небезпеки визначаються втомою працівника через перевантаження, монотонністю праці, необережністю, неуважністю, недосвідченістю. 3. До чинників небезпеки у соціальній сфері відносять державно-правові, етно-соціальні, інформаційні, психологічні. Державно-правові чинники небезпеки обумовлені відсутністю або ж недостатньою проробкою законодавчої бази по підтриманню правопорядку у суспільстві, що призводить до зростання протиправних дій, злочинності, криміналізації суспільства. Етно-соціальні чинники небезпеки залежать від особливостей побуту, звичаїв, культури, релігій, етнічної спільності людей. Порушення рівноповажливого ставлення до окремих народностей може сприяти виникненню міжнаціональних конфліктів. Інформаційні чинники небезпеки визначаються надмірним інформаційним тиском на суспільство, особливо останнім часом, коли засоби масової інформації досягли високого рівня розвитку. Психологічні чинники небезпеки проявляються у порушенні правил поведінки і діяльності людей, а також їх психологічних характеристик. Поява психічно неврівноважених людей, маньяків, терористів, антисоціальних угруповань створює небезпеку життєдіяльності суспільства. Названі чинники підтверджують об’єктивні умови побутування широкого спектру небезпек, різноманітних за походженням та сферою прояву. 1.3 Ризик як оцінка небезпеки. Концепція прийнятного (допустимого) ризику Аналіз чинників небезпек дозволяє стверджувати, що небезпека – це поняття стохастичне, випадкове, яке залежить від багатьох обставин та умов. Для кількісної оцінки небезпеки залучається теорія імовірності і вводиться таке поняття, як ризик. Ризик – це усвідомлена можливість виникнення події з певними небажаними наслідками. Це поняття часто використовується у різних сферах життя: ризик виникнення природного явища, технічної аварії, фінансовий ризик, ризик загибелі людини тощо. Методи визначення ризику є такі:
Найчастіше використовують інженерний метод, коли під ризиком розуміють частоту реалізації небезпеки. Величину ризику (R) визначають як відношення кількості подій з небажаними наслідками, що вже сталися (n), до максимально можливого їх числа (N) за конкретний період часу: n  R =N Ця формула дозволяє розраховувати величину індивідуального ризику як від окремого чинника небезпеки, так і загальний ризик від сукупності чинників. Приклад. Розрахунок індивідуального ризику побутового травматизму зі смертельними наслідками в Україні за 2002 рік. За основними чинниками нещасних випадків
|
Схожі:
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ... Мета семінару: висвітлити надбання та сучасний стан біблієзнавства в Україні, а також позначити перспективи розвитку вивчення та... |
Міністерство освіти і науки,молоді і спорту України Національний... ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ” |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... Тексти наукових статей, організаційний внесок у розмірі 150 грн надсилаються до 20 березня 2016 р |
Всеукраїнська науково-практична конференція СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ... ПН України, Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, Східноукраїнський національний університет імені... |
|
«ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені К. Д. УШИНСЬКОГО» |
Мережа спеціалізованих вчених рад станом на 15 грудня 2013 року ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» |
|
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни... Рецензенти: Валюх З. О., д філол н., проф. (Київський національний лінгвістичний університет); Григор’єва О. О., к філол н., доц.... |
Царик Й. В., Лєснік В. В., Яворський І. П., Горбань І. М., Сребродольська... Рецензенти: д б н., гол наук cпівробітник Жиляєв Г. Г. (Інститут екології Карпат НАН України), д б н., проф Пархоменко О. В. (Дніпропетровський... |
|
ДВНЗ «ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ» Тичній конференції «Актуальні проблеми нумізматики в системі спеціальних галузей історичної науки», яка відбудеться 6-8 червня 2013... |
Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка «молодший спеціаліст дошкільної освіти» / Укладачі: доц. А. В. Пасічніченко, доц. Н. В. Ковалевська, доц. О.І. Гришко, доц. Л. В. Зімакова,... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua