ЛЕКЦІЯ 2 17 ЛЕКЦІЯ 31 ТЕМА 4 ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ 49

3.3. Прогнозування та аналіз господарських рішень

• 
  системність (взаємопов’язаність і підпорядкованість прогнозів розвитку об’єктів прогнозування та прогностичного фону);
  
• 
  комплектність (необхідність врахування технічних, технологічних, соціальних та інших аспектів діяльності підприємства);
  
• 
  неперервність (коригування прогнозу в разі появи нових даних про об’єкт);
  
• 
  варіантність (забезпечення зіставленості варіантів аналізу за різними характеристиками);
  
• 
  адекватність (урахування ймовірнісного характеру реальних процесів основних тенденцій та оцінка ймовірності реалізації однієї з них);
  
• 
  оптимальність (можливість вибору найкращого варіанту);
  
• 
  своєчасність (отримання прогнозів з визначеним ступенем точності);
  
• 
  надійність (одержання надійних прогнозів);
  
• 
  простота методики прогнозування для розуміння та використання.
  

• 
  принцип єдності аналізу та синтезу — розбиття певної проблеми на окремі складові елементи з наступним розглядом їх у цілому (у взаємозв’язку та взаємозалежності);
  
• 
  принцип відділення провідної ланки (принцип ранжування проблем) і другорядних проблем передбачає постановку цілей та визначення способів їх досягнення;
  
• 
  принцип забезпечення порівнянності варіантів аналізу за різ­ними характеристиками (обсяг, якість, строки виконання);
  
• 
  принцип кількісного визначення;
  
• 
  принцип оперативності та своєчасності.
  

• 
  кількість альтернативних варіантів має бути не менша двох; формування альтернативних варіантів слід здійснювати на основі умов забезпечення високої якості та ефективності господарських рішень;
  
• 
  за базовий варіант рішення доцільно брати останній із запропонованих варіантів; решту варіантів привести до базового за допомогою коригуючих коефіцієнтів;
  
• 
  для скорочення часу, підвищення якості рішення та зменшення витрат рекомендується широке застосування сучасних можливостей інформаційних технологій.
  

• 
  зведення (синтезування результату впливу різних факторів на узагальнювальний показник виробничо-господарської діяльності підприємства) та групування (виділення, за певними ознаками, характерних груп серед явищ, які вивчаються; розрізняють: структурні (за продуктивністю, рівнем механізації, структурою продукції) та аналітичні (з двох взаємопов’язаних показників один розглядається як фактор впливу, а інший — як наслідок цього впливу); прості (за однією ознакою) та комбінаційні (за декількома ознаками);
  
• 
  абсолютні (характеризують розміри економічних явищ показників; використовуються як база для розрахунку середніх та відносних величин) та відносні величини (використовуються для аналізу динаміки явищ, зміни показника, явища у часі; відображають рівень виконання планових завдань, дотримання норм, тер­міни зростання, структуру, питому вагу);
  
• 
  середні величини (використовуються для узагальненої характеристики масових, якісно однорiдних економічних явищ, показників, процесів; види: середні арифметичні, середні геометричні, середньозважені, мода);
  
• 
  динамічні ряди (відображають зміну значень показників у часі);
  
• 
  суцільні (вивчають усю сукупність явищ, що характеризує конкретний напрям виробничо-господарської діяльності підприємства) та вибіркові (передбачають вивчення господарської діяль­ності підприємства на основі типових представників сукупності явищ, процесів, наприклад, на основі методів теорії ймовірності) дослідження;
  
• 
  деталізація (розкладання узагальнювального (кінцевого) показника на окремі частини для визначення впливу кожної з них) та узагальнення (визначення зв’язку між частинами цілого та їх впливу на загальні результати).
  

• 
  самостійність суб᾽єктів підприємництва при плануванні господарської діяльності та виборі напряму економічного розвитку та, водночас, відповідальність за результати господарювання перед власниками, (акціонерами), працівниками, суспільством; обмежені гарантії з боку держави;
  
• 
  наявність множинних цілей суб᾽єкта господарювання, можливість протиріч між цілями, змінюваність цілей в процесі господарювання;
  
• 
  обмеженість ресурсів окремих суб᾽єктів господарювання та суспільства в цілому, необхідність використання цих ресурсів найефективнішим способом, отже, необхідність аналізу альтернатив використання ресурсів та обгрунтування оптимальної з них;
  
• 
  конкуренція, наявність протилежних інтересів суб᾽єктів господарювання, необхідність вдосконалення всіх аспектів діяльності підприємств, прийняття нетрадиційних рішень, пов᾽язаних з невизначеністю;
  
• 
  індивідуалізація споживчого попиту, його ймовірнісний характер, швидка змінюваність та важкопрогнозованість;
  
• 
  необхідність налагодження та координації взаємодії багатьох суб᾽єктів господарювання, що знаходяться у зовнішньому середовищі та мікрооточенні підприємства, складність партнерських стосунків та можливість їх порушення;
  
• 
  швидка змінюваність умов економічної кон᾽юнктури та необхідність адаптації до неї;
  
• 
  ускладнення рішень, що приймаються, збільшення кількості їх параметрів і відповідне зростання необхідного обсягу та якості інформації, потреба у застосуванні більш складних методів аналізу інформації [бузько, лапуста, смольков, витл*3, третьяк].
  

• 
  обмеженість знань про об᾽єкт дослідження; недостатність або відсутність інформації щодо об᾽єкта дослідження;
  
• 
  недостатня вірогідність інформації, її асиметричність;
  
• 
  відсутність однозначності щодо основних параметрів об᾽єкта дослідження;
  
• 
  альтернативність та випадковість варіантів розвитку подій в процесі реалізації господарського рішення;
  
• 
  швидка змінюваність («старіння») інформації;
  
• 
  неможливість отримання точного прогнозу параметрів економічної системи, щодо якої приймаються рішення;
  
• 
  обмеженість можливостей та часу для збирання й аналізу необхідної інформації;
  
• 
  суб᾽єктивність при проведенні аналізу інформації;
  
• 
  викривлення інформації при її збиранні та аналізі, похибки, втрати інформації [смольков, витл*3, илляшенко, устенко, гранат].
  

• 
  глобалізація світової економіки, взаємозв᾽язок між економічними показниками багатьох країн (виникнення ефекту «доміно»); ускладнення взаємодії між ними; посилення міжнародної співпраці та конкуренції;
  
• 
  розмиття меж між окремими видами людської діяльності, галузями знань, різними типами організацій, держав і культур, переплетіння етичних і моральних норм;
  
• 
  визначальна роль інноваційного типу розвитку в досягненні лідируючих позицій на світовій арені;
  
• 
  науково-технічний прогрес, що формує нову систему орієнтації людини, змінює середовище її мешкання; зростання необхідності застосування творчих підходів у веденні господарської діяльності, а, отже, і необхідності ризикувати;
  
• 
  швидке зростання обсягів знань та їх розповсюдження технічними засобами, що постійно вдосконалюються;
  
• 
  недетермінованість процесів у суспільстві та у економічному житті;
  
• 
  спонтанність природних процесів та явищ, стихійні лиха;
  
• 
  зростання глобального ризику людської цивілізації (аварії на АЕС, природні катаклізми, глобальне потепління та ін., що є плодами діяльності людини) [смольков, витл*3, илляшенко].
  

• 
  суб᾽єктивне сприйняття конкретних господарських ситуацій особами, що приймають рішення (різне ставлення до ризику);
  
• 
  можливість припущення помилок, викривлення, втрати інформації при обгрунтуванні та реалізації господарських рішень («людський чинник»);
  
• 
  відмінності у соціально-психологічних настановах, ідеалах, намірах, оцінках, стереотипах поведінки [устенко, витл*2, гранат].
  

• 
  невизначеність щодо встановлення періоду, на який розробляється стратегія розвитку підприємства;
  
• 
  невизначеність щодо формування цілей підприємства у виборі пріоритетів у поставлених цілях через велику кількість цілей;
  
• 
  похибки при оцінці поточного стану внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства;
  
• 
  можливі збої підчас розробки стратегії розвитку підприємства та її реалізації;
  
• 
  невизначеність підчас контролю та оцінки результатів діяльності підприємства [витл, серая с.33, устенко,с.29].
  

• 
  за сферами діяльності підприємства (персонал, маркетинг, менеджмент, виробництво, фінанси) [третьяк];
  
• 
  за етапами розвитку підприємства (продукту, проекту) [Витл, с.32];
  
• 
  за етапами прийняття господарського рішення та його реалізації [уст, 29];
  
• 
  за джерелами виникнення (невизначеність зовнішнього середовища, невизначеність економічної кон᾽юнктури, невизначеність умов підприємництва та ін.) [гранат, с.12];