|
|
Скачати 118.38 Kb.
|
Міністерство освіти і науки України Вінницький технічний коледж Лекція 11 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Роль держави в ринковій економіці. Держава як суб’єкт регулювання» Викладач: Домішкан О.С. 2009 р. 1. Суть державного регулювання, його необхідність і практичне значення. 2. Об’єкти, суб’єкти, принципи, методи та функції державного регулювання. 3. Напрямки політики державного регулювання економіки. 1. Суть державного регулювання, його необхідність і практичне значення Основні цілі державного регулювання: 1. Раціональне використання економічних ресурсів. 2. Досягнення макроекономічної ефективності (забезпечення зростання продуктивності праці, вдосконалення організації й управління, збалансований та пропорційний розвиток економіки). 3. Забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних товарів на світовому ринку. 4. Реалізація соціальних цілей розвитку суспільства, що передбачає забезпечення: - соціальної справедливості; - ефективної зайнятості; - екологічної рівноваги; - задоволення соціально-культурних, духовних потреб населення. Орієнтирами, яких дотримується держава у процесі регулювання економіки, є показники, що характеризують рівень економічного розвитку та якості життя: тривалість життя людини, дохід (ВНП) на душу населення, рівень зайнятості, ступінь реалізації прав людини, стан навколишнього середовища. Державне регулювання охоплює всі напрямки суспільного виробництва. Державне регулювання потрібне за таких умов: 1) у разі природної монополії, коли існує обмеженість ресурсів у галузі; 2) у разі ринкової монополії, коли продавці через дискримінацію цін або агресивне зниження намагаються витіснити з ринку конкурентів з метою встановлення панівного ринкового становища; 3) коли у процесі виробництва або споживання товарів з’являються недоліки у ціновій системі; Параметри впливу держави на ринкові події класифікуються за трьома групами: 1) регулювання процесу входження в ринок; 2) регулювання ринкового ціноутворення; 3) регулювання ринкових обсягів виробництва. Державне регулювання економіки – це система заходів для здійснення підтримуючої, компенсаційної та регулюючої діяльності держави. 1. Підтримуюча діяльність держави (підтримка функціонування ринку) передбачає: • правове забезпечення ринкової діяльності; • створення ринкової та виробничої інфраструктури; • підтримання конкурентного середовища. 2. Компенсаційна діяльність держави покликана врівноважувати недоліки або негативні наслідки функціонування ринку шляхом: • проведення антимонопольних та екологічних заходів; • організації системи захисту для непрацездатних та малозабезпечених верств населення; • боротьби з безробіттям тощо. 3. Регулююча діяльність держави передбачає регулювання економічних та соціальних відносин з метою реалізації певних цілей. Важливе значення має раціональне поєднання ринкових і державних методів регулювання, оптимальне співвідношення між ними. 2. Об’єкти, суб’єкти, принципи, методи та функції державного регулювання Суб’єкти – це носії та виконавці господарських інтересів, насамперед соціальних груп, що відрізняються одна від одної за такими ознаками: майном, доходами, видами діяльності, професіями, галузевими та регіональними інтересами. Це наймані робітники та власники підприємств, фермери та земельні власники, управлінці та акціонери, інвестори та ін. Виразником господарських інтересів у ринковій економіці є об’єднання, асоціації, профспілки, спілки підприємців і фермерів, політичні партії. Виконавцями господарських інтересів є органи державної та місцевої влади, а також Національний банк. Об’єкти державного регулювання економіки – це сфери, галузі економіки, а також ситуації, явища та умови соціально-економічного життя країни, де виникли або можуть виникнути труднощі, які не вирішуються автоматично, або ті, чиє вирішення є обов’язковим для нормального функціонування економіки та підтримання соціальної стабільності. Об’єктами державного регулювання економіки є: • економічний цикл; • секторна, галузева та регіональна структури господарства; • умови нагромадження інвестиційного капіталу; • зайнятість населення; • грошовий обіг; • платіжний баланс; • ціни та умови конкуренції; • підготовка та перепідготовка кадрів; • навколишнє середовище; • зовнішньоекономічні зв’язки. В цілому головною метою державного регулювання економіки є забезпечення економічної та соціальної стабільності та зміцнення економічної безпеки держави. До головних форм державного регулювання відносять: планування, програмування та прогнозування. Під методами державного регулювання економіки потрібно розуміти способи впливу держави через законодавчі і виконавчі органи на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення або забезпечення умов їхньої діяльності відповідно до національної економічної політики. Для регулювання економіки використовують такі методи як економічне, правове та адміністративне регулювання. 1. Економічне регулювання пов’язане зі створенням державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на економічні інтереси суб’єктів господарювання й зумовлювати їх поведінку. Економічне регулювання поділяють на пряме та непряме. Прямі методи економічного регулювання – методи, за допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні процеси. До прямих методів відносять: • держконтракти; • держзамовлення; • субсидії; • дотації, прямі витрати уряду тощо. Непрямі методи державного регулювання – сукупність опосередкованих засобів державного впливу на діяльність суб’єктів економіки. До непрямих методів відносять: • антициклічну політику; • інвестиційну політику; • антиінфляційну політику тощо. 2. Правове регулювання здійснюється внаслідок прийняття та вдосконалення правової бази (відповідного комплексу юридичних законів та поправок до них тощо). 3. Адміністративне регулювання базується на використанні сили державної влади. Це заходи заборони (заборона будівництва на певних територіях тощо), дозволу (дозвіл державним підприємствам галузей промисловості займатися туристичним бізнесом) або примусу (примусове закриття четвертого блоку Чорнобильської АЕС). Застосування адміністративних методів необхідне і навіть ефективне у таких сферах: • прямий контроль держави над монопольними ринками; • охорона навколишнього середовища і здоров’я людей; • соціальний захист населення, визначення і гарантування мінімально допустимих життєвих параметрів – встановлення гарантованого прожиткового мінімуму, регламентація умов праці тощо; • захист національних інтересів у зовнішньоекономічних зв’язках; • реалізація державних програм і планів. Основні принципи державного регулювання економіки: 1. Наукова обґрунтованість – врахування вимог об’єктивних економічних законів, реалій економічного, політичного і соціального життя суспільства, національних особливостей. 2. Погодження інтересів – погодження інтересів різних суб’єктів економіки: загальнодержавних, регіональних, групових (підприємців, робітників, споживачів, виробників). 3. Системність – зумовлена функціонуванням національної економіки як великої складної системи, що включає різні рівні та елементи. 4. Цілеспрямованість – державне регулювання має спрямовуватися на досягнення конкретних цілей. 5. Пріоритетність – виділення основних соціально-економічних проблем розвитку країни, на вирішенні яких державі належить зосередити свої зусилля (через обмеженість наявних державних ресурсів – фінансових, матеріальних, трудових, інформаційних тощо). 6. Комплексність – необхідність використання державою всіх засобів та інструментів, що є в її розпорядженні (правових, економічних, адміністративних тощо). 7. Адаптація – державне регулювання ґрунтується на коригуванні впливу держави на соціально-економічні процеси залежно від внутрішніх чи зовнішніх умов розвитку країни. 8. Мінімальна достатність – держава повинна виконувати тільки ті функції, які не може забезпечити ринок, а функції державного управління мають розподілятися таким чином, що на вищих його рівнях належить вирішувати ті проблеми, які не можуть бути з’ясовані на нижчих. 9. Ефективність – управління економікою повинні здійснювати спеціальні органи державної влади й управління з чітко визначеними правами, компетенцією та обов’язками, застосовуючи важелі впливу, адекватні цілям і ситуації, що склалася; Основні функції державного регулювання економіки: • цільова – полягає у визначенні цілей, пріоритетів і основних напрямів розвитку національної економіки; • стимулююча передбачає здатність ефективно впливати на діяльність господарюючих суб’єктів і стимулювати економічні процеси у бажаному для суспільства напрямку; • нормативна (регламентуюча) – держава за допомогою законів, законодавчих актів і нормативів встановлює певні правила діяльності для суб’єктів економіки, визначає правовий простір; • коригуюча – зводиться до коригування розподілу ресурсів в економіці з метою забезпечення нормальних соціально-економічних умов життя суспільства; • соціальна – передбачає регулювання державою соціально-економічних відносин, перерозподіл доходів, забезпечення соціального захисту та соціальних гарантій, збереження навколишнього середовища тощо; • безпосереднє управління неринковим сектором економіки – це регулювання державного сектору економіки, створення суспільних товарів і благ; • контролююча – означає державний нагляд і контроль за використанням і дотриманням законів, нормативних актів, економічних, екологічних стандартів тощо. Таким чином, державне регулювання економіки – це сукупність форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність суб’єктів господарювання і ринкову кон’юнктуру з метою створення нормальних умов для функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем суспільства. 3. Напрямки політики державного регулювання економіки Державне регулювання стає вкрай необхідним враховуючи: - високу зношеність основних фондів, підвищену ресурсомісткість; - необхідність розвитку конкуренції, з одного боку, і державного розподілу ресурсів – з другого; - слабкість грошового обігу, який диктує здійснення системи заходів щодо стабілізації і зміцнення гривні; - відсутність чіткої соціально-економічної перспективи; - монополізм, тіньову координацію, а інколи і безпосередній контроль економіки мафіозними структурами. Основні принципи активізації державного регулювання економіки: • узгодження короткострокових і перспективних цілей при прийнятті управлінських рішень; • узгодження фундаментальних і поточних завдань; • оволодіння механізмами реалізації цілей. Макроекономічна політика держави – це політика уряду, спрямована на регулювання економіки в цілому з метою забезпечення її стабільності та динамічного розвитку. Дослідники виділяють такі основні напрямки державної політики: Інституційна політика – цілеспрямовані дії держави з перетворення або усунення економічних інститутів, формування нових. Структурно-інвестиційна політика забезпечує формування ринкових суб’єктів, надає державну підтримку виробнику продукції, на яку є і буде в найближчому майбутньому попит. Промислова політика охоплює: встановлення конкретних цілей у результаті аналізу реальних можливостей розвитку; встановлення системи пріоритетів у розвитку; конкретизацію етапів досягнення стратегічних цілей. Фінансова політика – це необхідні перспективні програми, узгоджені з організаційно-інституційними перетвореннями. Соціальна політика – це насамперед соціальний захист найменш забезпечених верств населення. Державна політика в широкому розумінні охоплює всі дії держави у сферах податкової, цінової, кредитної, дотаційної, зовнішньоекономічної політики, реформування відносин власності та інших, що мають вплив на розвиток промисловості; у вузькому розумінні - управління окремими галузями і підприємствами, зміна обсягів випуску продукції, структури виробництва, створення нових галузей, сприяння малому бізнесу, економії ресурсів тощо. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Суб’єкти державного регулювання. Об’єкти державного регулювання. Методи державного регулювання. Принципи державного регулювання. Функції державного регулювання. Державне регулювання економіки. Макроекономічна політика. Інституційна політика. Структурно-інвестиційна політика. Промислова політика. Фінансова політика. Соціальна політика. ЩО ПОВИННІ ЗНАТИ СТУДЕНТИ Розуміти, в чому полягає суть і роль державного регулювання. Знати, що є суб’єктами та об’єктами державного регулювання економіки. Характеризувати принципи, методи та функції державного регулювання економіки. Знати основні напрями політики державного регулювання економіки. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ 1. Які цілі державного регулювання ви знаєте? 2. За яких умов потрібне державне регулювання економіки? 3. В чому полягає підтримуюча, компенсаційна та регулююча діяльність держави? 4. Назвіть основні суб’єкти та об’єкти державного регулювання економіки. 5. Охарактеризуйте основні методи державного регулювання економіки. 6. Назвіть прямі та непрямі методи державного регулювання. 7. У яких сферах застосовують адміністративне регулювання? 8. Які принципи державного регулювання ви знаєте? 9. Які функції, спрямовані на регулювання економіки, виконує держава? 10. Назвіть основні напрямки політики державного регулювання економіки. ТЕСТИ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ 1. До основних цілей державного регулювання не відноситься: а) реалізація соціальних цілей розвитку суспільства; б) забезпечення конкурентоспроможності товарів на світовому ринку; в) досягнення макроекономічної ефективності; г) раціональне використання ресурсів; д) правильної відповіді немає. 2. Політика компенсування недоліків або негативних наслідків функціонування ринку, це: а) державне регулювання економіки; б) підтримуюча діяльність держави; в) компенсаційна діяльність держави; г) регулююча діяльність держави; д) всі попередні відповіді. 3. До об’єктів державного регулювання можна віднести: а) науково-технічний прогрес; б) інфляцію; в) навколишнє середовище; г) економічні цикли; д) все вище перераховане. 4. До основних принципів державного регулювання можна віднести: а) наукову обґрунтованість; б) погодження інтересів; в) цілеспрямованість; г) пріоритетність; д) комплексність; е) всі вище перераховані принципи. 5. До функцій державного регулювання можна віднести: а) стимулюючу функцію; б) нормативну функцію; в) соціальну функцію; г) контролюючу функцію; д) всі вище перераховані функції. Відповіді: 1 – д 2 – в 3 – в, г 4 – е 5 – д |
|
Лекція 8 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Суб’єкти ринкової економіки» Класифікація підприємств за розміром. Малий бізнес. Нові види підприємницької діяльності |
Лекція 1 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Політекономія... Економічні категорії, закони та принципи. Пізнання і використання економічних законів |
|
Лекція 6 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Товарне виробництво... Форма суспільного виробництва – це певний спосіб організації господарської діяльності |
Лекція 12 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Процес суспільного... Безробіття, його зміст, причини, види, форми, типи. Рівень безробіття. Економічні та соціальні наслідки впливу безробіття |
|
1 Підприємство як суб’єкт господарювання в ринковій економіці Підприємство – це організаційно відокремлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства,... |
Тести з дисципліни "Політична економія" для студентів І курсу спеціальності "Облік і аудит" |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ Робоча програма з навчальної дисципліни «Політична економія» для студентів за напрямом підготовки 030508 «Фінанси і кредит» |
Визначте суть та роль підприємництва у ринковій економіці Доведіть, що економічні ресурси є обмеженими, а потреби безмежними Покажіть, у чому суть альтернативної вартості |
|
Тема: Основи теорії держави Терміни: суспільство, суспільно-економічна формація, політика, влада, держава, суверенітет, функції держави, механізм держави, державний... |
Лекція Регулювання національної економіки. Державне управління економікою Цілеспрямоване (усвідомлене, відкрите) регулювання доходів – сукупність дій суб'єктів регулювання, метою яких було визначено регулювання... |