ТЕМА 4 ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ
(Оксана полностью)
Управленческое решение (УР) является результатом (продукцией) управленческой деятельности. Поэтому для УР также справедливы важнейшие показатели, используемые для характеристики обычной продукции, — эффективность, результативность и производительность (рис. 98.1).
Эффективность продукции определяется соотношением 'эффекта (результата, прироста) и затрат на его получение.
Результативность отражает способность организации производить продукцию, удовлетворяющую или превосходящую заданным временным или количественным параметрам.
Производительность труда — это показатель экономической эффективности трудовой деятельности персонала. Она определяется как отношение количества выпущенной продукции к затратам на ее производство.
4.1 Основні параметри та показники якісного рішення. Умови забезпечення якості господарського рішення
Високий рівень конкурентного середовища змушує кожну особу, що приймає певне господарське рішення, звертати увагу на якість і ефективність прийняття останнього. При цьому особливе місце у системі показників, які дають можливість визначити доцільність прийнятого господарського рішення, посідає його якість.
Якість господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження.
Основні параметри якісного рішення:
повнота розв'язання поставленого завдання (можливість практичної реалізації рішення в запланованому обсязі);
своєчасність рішення (правильний вибір моменту його прийняття й виконання);
оптимальність рішення (вибір найкращого з усіх варіантів рішення за прийнятим критерієм з урахуванням наявних обмежень за часом, ресурсами, вимогами ринку тощо).
Показники якості прийнятого господарського рішення:
показник ентропії (кількісної невизначеності проблеми); якщо проблема формулюється тільки якісно, то цей показник наближається до нуля, якщо лише кількісно - він наближається до одиниці;
ступінь ризику (ймовірність появи випадку втрат (імовірність реалізації ризику); розмір можливого збитку від нього);
імовірність реалізації рішення за показниками якості, витрат і терміну;
коефіцієнт апроксимації (ступінь адекватності теоретичної моделі фактичним даним, на базі яких вона була розроблена).
Основні умови забезпечення якості господарського рішення:
застосування наукових підходів; використання методів функціонально-вартісного аналізу, прогнозування, моделювання й економічного обґрунтування кожного рішення тощо;
вивчення впливу економічних законів на ефективність реалізації господарського рішення;
забезпечення особи або групи, що приймає рішення, якісною інформацією;
структуризація проблеми та побудова дерева рішень;
забезпечення багатоваріантності рішень;
правова обґрунтованість рішення;
розробка та функціонування системи відповідальності та мотивації;
наявність механізму реалізації рішення.
Інший аспект доцільності прийнятого господарського рішення полягає в його ефективності.
4.2 Види ефективності господарських рішень
Під ефективністю господарського рішення розуміють ресурсну результативність, здобуту в результаті розробки, прийняття та реалізації рішення на підприємстві.
Виділяють такі види ефективності господарськиї рішень:
організаційна ефективність – факт досягнення організаційних цілей, пов'язаних з реалізацією потреб людини в організації життя, безпеці, управлінні, стабільності, завдяки якомога меншій кількості працівників за мінімальний час;
економічна ефективність – співвідношення вартості додаткового продукту, отриманого в результаті реалізації рішення, та витрат на його розробку та реалізацію;
технологічна ефективність – факт досягнення певних результатів (галузевого, національного або світового технологічного рівня виробництва), запланованих у бізнес-плані, за більш короткий час або з меншими фінансовими витратами;
соціальна ефективність – факт досягнення соціальних цілей, що реалізують потреби людини в інформації, знаннях, самовираженні, за більш короткий час силами меншої кількості працівників, з меншими фінансовими витратами;
психологічна ефективність – факт досягнення психологічних цілей, що реалізують потреби людини в коханні, сім'ї, вільному часі для більшої кількості працівників за коротший час або з меншими фінансовими витратами;
правова ефективність – ступінь досягнення правових цілей, що реалізують потреби людини в безпеці та порядку, за більш короткий час, силами меншої кількості працівників або з меншими фінансовими витратами;
екологічна ефективність – факт досягнення екологічних цілей організації та персоналу, що реалізують потребу людини в безпеці, здоров'ї, за більш короткий час силами меншої кількості працівників або з меншими фінансовими витратами;
етична ефективність – факт досягнення моральних цілей організації, персоналу, що реалізують потребу людини в дотриманні норм поведінки, за більш короткий час, силами меншої кількості працівників або з меншими фінансовими витратами;
політична ефективність – факт досягнення політичних цілей організації, персоналу, що реалізують потребу людини в вірі, патриотизмі, , за більш короткий час, силами меншої кількості працівників або з меншими фінансовими витратами.
4.3 Умови та перешкоди прийняття ефективного рішення
Динаміка зміни ефективності господарських рішень залежить від цілої низки чинників, а саме:
людський чинник (необхідний рівень кваліфікації, знань і досвіду ОПР, організаторські здібності, дисциплінованість, творча активність; внутрішня культура, правова й екологічна культура, свобода особи; індивідуально-особистісні характеристики; загальний морально-психологічний клімат в організації, ступінь розуміння рішень, що зумовлює відповідне ставлення до справи; очікувана винагорода у випадку успіху чи, навпаки, острах можливого покарання в разі невдачі);
інформаційний чинник (структура інформації та системи інформаційного забезпечення (рівень забезпечення інформацією));
організаційний чинник (здатність організації вчасно перешикуватися для усунення нестатків рішення проблеми відповідно до умов, що змінилися, пристосуватися до них); своєчасність виявлення проблеми та наявність необхідного запасу часу для виходу з наявної ситуації; стабільність, надійність функціонування організації, її стійкість до різного роду перешкод);
матеріальний чинник (наявність необхідних ресурсів (природних, технологічних, інформаційних тощо), можливість вільного маніпулювання ними).
Ґрунтуючись на результатах практичних спостережень, слід зазначити, що кожен з чинників може або сприяти, або перешкоджати підвищенню ефективності ГР.
Загалом, ефективність господарського рішення визначається досягненням поставлених цілей. Для цього воно має відповідати таким вимогам:
мати механізм реалізації (тобто рішення слід сформулювати таким чином, щоб воно охоплювало організацію, контроль процесу його реалізації);
бути науково обґрунтованим (розробка та прийняття рішення на основі пізнання й використання об'єктивних законів і тенденцій, властивих економіці);
бути реальним (встановлення досяжних цілей, врахування наявних ресурсів і часу); можливість реалізації (забезпеченість відповідними ресурсами (управлінськими, матеріальними, людськими, правовими тощо); недопущення конфліктів);
забезпечувати цілеспрямованість (відповідність цілям, поставленим перед об'єктом, діяльності якого рішення стосується безпосередньо);
мати кількісну та якісну визначеність (обов'язкове встановлення конкретних, виражених у кількісних показниках, результатів проектованого здійснення рішення; якісна визначеність характеризує ту сторону рішення, що не може бути виражена кількісно);
забезпечувати своєчасність розробки, прийняття та реалізації;
мати конкретний зміст і обґрунтованість;
враховувати реальний масштаб часу;
забезпечувати оптимальність (забезпечення максимальної віддачі від потенційних можливостей у процесі реалізації рішення);
бути гнучким (можливість зміни мети та (чи) алгоритму досягнення мети в разі зміни зовнішніх та внутрішніх умов);
мати правомірність (дотримання правових норм його прийняття); законність рішення (несуперечність чинним нормативно-правовим актам);
досягати оптимальності рішення (вибір такого варіанту, що забезпечить максимальний результат за мінімальних витрат);
бути комплексним (облік можливих наслідків не тільки економічного, а й політичного, правового, психологічного та іншого характеру);
можливість верифікації та контролю виконання. Прийняття ефективного рішення залежить також від наявності певних умов та усунення перешкод.
Умовами прийняття ефективного рішення є:
правильне визначення суті проблеми та усунення неякісних рішень;
округлення інформаційних даних не більше, як до десятих;
врахування особистих упереджень;
гуманність як передумова рішення;
вжиття профілактичних заходів;
здатність прийняти будь-які наслідки рішення;
динамічність та дисциплінованість персоналу;
наявність запасного варіанту дій;
ймовірність змін (вони розглядаються як можливий варіант розвитку подій, а не як загроза);
послідовне й наполегливе виконання рішень (сильне лідерство).
Перешкодами прийняття ефективного рішення можуть бути:
недооцінка важливості, складності, можливих наслідків проблем, невміння вчасно розпізнати проблему;
надмір поточних проблем;
невиважена внутрішня політика;
брак бажання, наполегливості (погане керівництво чи брак ресурсів);
короткозорість;
слабка система звітності; неадекватні факти чи їх надлишок;
нездатність уповноважити (брак довіри);
некомпетентність;
згладжування гострих кутів (нерішучість), страх «обпектися»;
надлишок людей, залучених до процесу прийняття рішень;
низька пріоритетність рішень, суб'єктивізм.
4.4 Принципи оцінювання ефективності господарських рішень.
Для вибору найкращого ГР необхідно скористатися надійними інструментами оцінки їх ефективності. Якщо порівнювати процеси, у яких використовуються однакові ресурси, то краще те рішення, де вищий результат (чи нижчі витрати ресурсів). Набагато складніші ситуації, коли досягаються різні ефекти за використання різних ресурсів. У таких випадках часто використовують критерій ефективності, що виглядає як деякий відносний, питомий ефект, тобто результат, що припадає на одиницю використовуваних ресурсів. Індикаторами такої оцінки служать багато показників ефективності: продуктивність праці, фондовіддача, матеріалоємність, собівартість, рентабельність тощо.
В основу оцінки ефективності прийнятих рішень покладено системний підхід як найбільш розроблений і апробований. Виходячи з цього, основними принципами оцінки ефективності ГР треба вважати:
пріоритетність загальної кінцевої мети підприємства на даний період (цілі всіх структурних елементів прийняття рішення, цілі особи, яка приймає рішення, повинні бути погоджені та збігатися з основною метою організації);
урахування невизначеності та надійність (урахування у прийнятті та реалізації рішень чинників невизначеності й випадковості);
прогнозованість (прийняті рішення мають носити прогнозний характер можливих наслідків реалізації рішень - економічних, соціальних, екологічних тощо);
єдність (усі елементи системи прийняття й реалізації рішень перебувають у взаємозв'язку та взаємозалежності, для досягнення загальної мети вони повинні сприяти один одному);
взаємопов'язаність (усі елементи системи пов'язані не тільки між собою, але і з навколишнім середовищем);
ієрархія (усі елементи системи розробки, прийняття й виконання ГР перебувають в ієрархічному взаємозв'язку підпорядкування й відповідальності);
функціональність (спільне аналізування структури управління реалізацією рішень і функціями з пріоритетом функції над структурою).
Визначення ефективності прийнятих ГР пов'язано з такими труднощами:
- суб'єктивізмом цілей, що ставляться перед ОПР виконавцями організації, та можливостями приховати їх від підлеглих і оточення;
- об'єктивністю сукупності чинників, що впливають на ОПР у процесі розробки, прийняття та реалізації рішення;
- відсутністю сталих методик, що нормативно визначають (рекомендують) зміст і порядок дій ОПР, і механізму недопущення їх невиконання, а також відповідальності за вчинене з боку ОПР.
Рішення приймається в інтересах певних осіб, а наскільки дієвим воно виявиться, залежить від виконавців, їх підготовленості та, звичайно ж, від обставин. Господарське рішення буде ефективним, якщо його реалізовано відповідно до запропонованих вимог. Однак у процесі реалізації довгострокових цілей важко оцінити ступінь ефективності прийнятих рішень щодо досягнення кінцевих результатів.
КАК ОЦЕНИВАЕТСЯ ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ЭФФЕКТИВНОСТЬ ХР?
Классическое соотношение, позволяющее оценить экономическую эффективность (Э), имеет следующий вид:
Э, = (Стоимость прибавочного продукта/Затраты на создание прибавочного продукта) х 100%.
Реализованное в виде информации, УР формирует условия для создания продукции (товара, услуги, информации или знания). Кроме того, до конкретной реализации УР проходит еще много операций управления и производства, каждая из которых может оказав как положительное, так и отрицательное влияние на конечный результат. Поэтому прямую стоимость прибавочного продукта (прибыль от реализации УР) рассчитать затруднительно. А затраты на подготовку и реализацию УР можно легко представить по калькуляции затрат.
Положительный экономический эффект от производства и реализации продукции, несомненно, связан с положительным экономическим эффектом от УР. Из числа известных методов для оценки Э чаще используются следующие:
• косвенный метод сопоставления различных вариантов;
• метод по конечным результатам;
• метод по непосредственным результатам деятельности.
Эти методы дают оценочные результаты некоторого диапазона, не претендуя на строгую точность.
Косвенный метод сопоставления различных вариантов основан на сравнении экономических показателей конечной продукции, полученных от реализации двух УР при одинаковом характере производства продукции. Данный метод позволяет вместо рыночной стоимости УР использовать рыночную стоимость произведенной продукции и затраты на ее производство. Экономическая эффективность рассчитывается следующим образом:
Ээ = [К * ( П2 / 32 – П1 / 31)] * 100%,
где К — коэффициент пропорциональности, учитывающий долю эффективности, приходящейся на УР (обычно К = 0,4-0,5);
П1 — прибыль от реализации продукции при первом варианте УР;
П2 — прибыль от реализации продукции при втором варианте УР;
31 — затраты на производство продукции при первом варианте УР;
32 — затраты на производство продукции при втором варианте УР.
Метод по конечным результатам основан на расчете эффективности производства в целом и выделении из нее фиксированной (статистически обоснованной) части (К = 0,2—0,3):
Ээ = [(П * К)/3] * 100%.
Этот метод целесообразен для руководителей компании. Он позволяет обоснованно выделить средства для поощрения работников аппарата управления в связи с полученной прибылью (25% общей прибыли).
Метод по непосредственным результатам деятельности основан на оценке непосредственного эффекта от УР при достижении целей, реализации функций, методов и др. Основными параметрами в этом случае служат стандарты (временные, ресурсные, финансовые и др.). Оценка осуществляется по каждому ресурсу (Ээі), исходя из следующего соотношения:
Эі = Сі / Рі * 100%,
где Сі — стандарт на использование (трату) і-го ресурса для подготовки и реализации УР;
Рі — реальное использование (затраты) i-гo ресурса для подготовки и реализации УР (i == 1 — m).
Обработка полученных данных может идти тремя путями:
1) из всех эффективностей выбирается главная, она и определяет общую эффективность УР;
2) при равнозначности приоритетов всех ресурсов ( m ресурсов) экономическая эффективность рассчитывается по следующему соотношению:
 ;
3) при неравнозначности приоритетов ресурсов (Пі) экономическая эффективность рассчитывается по следующему соотношению:
 .
Компания ОАО «Азияпак» 8 лет успешно работает на российском рынке. Она занимается производством и продажей упаковочного материала для жидких пищевых продуктов, а также обеспечивает заинтересованные компании технологическим оборудованием по производству упаковочного материала. В компании работает 1040 человек. Компания имеет один филиал в Санкт-Петербурге. В 1999 г. чистая прибыль компании составила 20 млн. руб. при валовом доходе 140 млн. руб. и затратах 120 млн. руб. Директорат компании по итогам 1999 г. обсуждал вопрос об увеличении дохода. На голосование было вынесено три альтернативных УР:
1. Организовать еще два филиала — один в г. Новосибирске, а другой в г. Самаре. По результатам маркетинговых исследований в этих городах имеется большой и долговременный спрос на продукцию компании;
2. Разобраться в управленческой и производственной деятельности компании, навести там порядок, снизить издержки и ужесточить административную и технологическую дисциплину;
3. Сделать ставку на улучшение условий работы персонала, стимулирование их производительного труда и творческой деятельности по принципу: «Сначала стимулирование, а потом — производительность». За счет этого можно снизить непроизводительные расходы и усилить интеллектуальный и социальный потенциал компании.
Ориентировочные данные расчетов приведены в табл. 101.1.
Руководство компании выбрало третий вариант УР.
Вопросы. Какие виды эффективности было бы целесообразно рассмотреть в приведенной ситуации? Какие значения экономической эффективности имеют предложенные УР? Какие приоритеты функциональной эффективности можно предложить в данной ситуации?
Обсуждение ситуации.
В данной ситуации целесообразно рассмотреть следующие виды эффективности: организационную, экономическую, социальную, технологическую и психологическую. В них могут реализоваться общие потребности и интересы.
Организационная эффективность УР проявляется в системе стимулирования,
новой организационной культуре.
Экономическая эффективность УР связана с увеличением прибыли.
Социальная эффективность УР воплощается в хорошем социально-психологическом климате в подразделении, взаимопомощи, неформальных отношениях, приводящих к лучшим экономическим показателям.
Технологическая эффективность УР претворяется в достижения научно-технического прогресса, применение современных приемов творческого труда.
Психологическая эффективность УР воплощается в достижении корпоративной культуры компании, во взаимопомощи, патриотизме и лояльности.
Оценим значения экономической эффективности для каждого решения по косвенному методу сопоставления различных их вариантов.
Решение 1. Ээ = 0,4 х (35/180 - 20/140) х 100%. Э. =2,1%.
Решение 2. Ээ = 0,4 х (10/140 - 20/140) х 100%. Ээ = -2,8%.
Решение 3. Ээ = 0,4 х (45/185 - 20/140) х 100%. Ээ = 4,0%.
Экономическая эффективность третьего решения выше других.
Кроме того, для третьего решения набор значений параметров (время реализации УР, социальная устойчивость и технологические перспективы в совокупности) является лучшим.
Послесловие. Как показало время, компания правильно выбрала и реализовала третий вариант УР. Сделав ставку на активизацию человеческих ресурсов, компания добилась того, что фактические результаты оказались лучше расчетных.
В рамках этого подхода были созданы комфортные условия для работы: обеспечение спецодеждой, пятнадцатиминутные перерывы, поддержание чистоты и комфорта в помещениях. Работникам предоставляется бесплатное медицинское страхование, бесплатное питание в столовой, оплачиваемый отдых в санатории. Сформирована организационная культура компании на базе хорошей и дружественной обстановки в коллективе, прием новых работников идет только по рекомендации работников компании.
Самостоятельно:
Тема 5 – Прогнозування та аналіз господарських рішень.
5.1 Основні завдання прогнозування.
5.2 Принципи прогнозування господарських рішень.
5.3 Сутність та принципи аналізу господарських рішень.
5.4 Методи аналізу господарських рішень та їх інструментарій.
5.5 Сфери застосування методів прийняття господарських рішень.
|