ЛЕКЦІЯ №5 ТЕМА: МІЖОСОБИСТІСНЕ РОЗУМІННЯ. КОНФЛІКТ

Скачати 259.36 Kb.

Назва	ЛЕКЦІЯ №5 ТЕМА: МІЖОСОБИСТІСНЕ РОЗУМІННЯ. КОНФЛІКТ
Сторінка	1/2
Дата	06.04.2013
Розмір	259.36 Kb.
Тип	Лекція

bibl.com.ua > Психологія > Лекція

1 2

Дата_____________________

План-конспект лекції

ЛЕКЦІЯ № 5

ТЕМА: МІЖОСОБИСТІСНЕ РОЗУМІННЯ. КОНФЛІКТ

ПЛАН

Стадії міжособистісного розуміння. Адекватність розуміння поведінки інших людей
Феномени ідентифікації, рефлексії та емпатії в міжособистісному розумінні
Поняття конфлікту. Витоки, причини та функції конфліктів
Структурні елементи та динаміка конфліктів
Види класифікацій конфліктів
Психологічній особливості управління конфліктом
Основні типи поведінки при розв’язанні конфлікту
Соціально-психологічний клімат як результат та умова ефективності спільної діяльності(самостійна робота № 24)
Загальна характеристика процесу соціалізації (самостійна робота № 25)

Стадії міжособистісного розуміння. Адекватність розуміння поведінки інших людей

Реальний механізм взаємодії можна зрозуміти на основі аналізу того, як виникає взаєморозуміння між я учасниками. Від ступеня розуміння людини людиною залежать їхні спільні дії. Якщо стратегія взаємодії визначається контекстом соціальної діяльності, то її тактика залежить від рівня міжособистісного розуміння.

ПРОЦЕС МІЖОСОБИСТІСНОГО РОЗУМІННЯ (інша його поширена назва – соціальна перцепція) __________________________

___________________________________________________________

______________________________________________________________

__________________________________________________________________

Цей термін обґрунтував американський психолог Джером-Сеймур Брунер для позначення явища соціальної зумовленості сприймання, його залежності не тільки від об’єкта, а й від минулого досвіду суб’єкта, його цілей, намірів.

Це передусім пізнавальний процес. Він починається з відображення зовнішності. Але вже на цьому етапі більшість людей робить висновки про особистісні риси, які не виявляються безпосередньо на рівні сприймання. Включення у психічний образ властивостей особистості, які не даються безпосередньо як фізичні властивості, є характерною ознакою цього процесу. Особистісний зміст іншої людини встановлюється шляхом інтерпретації елементів зовнішності, поведінки та діяльності.

Виділяють дві стадії міжособистісного розуміння:

______________________________________________________________
______________________________________________________________

На стадії абстрактно-логічного відображення людина інтерпретує поведінку інших людей. Сутність такої інтерпретації полягає в поєднанні сприйнятих елементів-ознак зовнішності із семантичним змістом, що визначається власним досвідом спілкування та системою знань.
Адекватність розуміння поведінки інших людей

КАУЗАЛЬНА АТРИБУЦІЯ (від лат. causa – причина, atributio – наділяю) – __________________________________________________

____________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________
Найчастіше це буває за дефіциту інформації про партнера, що змушує орієнтуватися на «гарну» чи «погану» людину. Як правило, каузальна атрибуція здійснюється неусвідомлено – на основі ідентифікації партнера з якоюсь знайомою людиною або шляхом віднесення його до певної групи осіб, про яку вже є певні уявлення.

У таких випадках люди можуть робити безпідставні висновки, ґрунтуючись не на причинно-наслідкових відношеннях, а на випадкових асоціаціях. Наприклад, усіх осіб з великим лобом вони вважатимуть розумними, огрядних – добродушними, тих, хто має жорстке волосся, – хоробрими.
Крім еталонів, що виконують при розумінні іншої людини роль певних «мірок» і дають змогу «класифікувати» й типізувати», можуть виявлятись і певні набори психологічних властивостей, приписуваних тим особам, «клас» яких, як здається, установлений.

Це явище приписування певної низки рис іншій людині через віднесення її за виділеними певними рисами до певного «класу» або групи людей пояснюється фактом «неусвідомленого структурування особистості» й має назву стереотипізації, а низка приписуваних психологічних рис названа «оцінними стереотипами».
СТЕРЕОТИПІЗАЦІЯ (лат. stereos – stereos; гр. typos – відбиток, форма) – _____________________________________________________________

_____________________________________________________________

___________________________________________________________________
Явище стереотипізації розгортається після встановлення належності людини до певної соціальної спільноти, визначення її соціального статусу, ролі та ін. Виявлення причетності іншої людини до відповідного «класу», типу, групи людей тягне за собою створення певної установки на подальшу фіксацію в людини певних властивостей. Установка може виникнути як на чуттєвому, так і на логічному рівні відображення.
На підставі дослідження явища каузальної атрибуції виділяють чотири основні засоби інтерпретації в процесі міжособистісного розуміння:

________________________________, коли кожний з елементів зовнішності і пов’язується з конкретною психологічною властивістю особистості (високе чоло – розумна людина);
______________________________, коли особистісні властивості приписуються людині залежно від естетичної принадності її зовнішні;
________________________________________, коли людині приписуються властивості іншої людини, зовні на неї схожої;
______________________________________, коли людині приписуються властивості того соціального типу, до якого вона віднесена на підставі сприймання її зовнішності.

Однією з суттєвих ознак міжособистісного розуміння є його _______________________________, під якою розуміють точність і об'єктивність відображення психічного образу іншої людини.

Адекватність характеризує насамперед результат процесу міжособистісного розуміння і має не тільки теоретичне, а й практичне значення.

Проблема впливу віку та статі на точність сприймання і розуміння є складною і неоднозначною. Встановлено, що з віком збільшується обсяг понять та висновків, використовуваних для характеристики інших людей. Жінки загалом точніше відображають риси зовнішності, ніж чоловіки.

Феномени ідентифікації, рефлексії, емпатії у міжособистісному розумінні

ІДЕНТИФІКАЦІЯ (лат. identicus – однаковий, тотожний; лат. facio – роблю) – ______________________________________________________

_______________________________________________________________

_______________________________________________________________

__________________________________________________________________
Розглядаючи вплив ідентифікації на особливості міжособистісного відображення в онтогенезі, можна виділити __________________________ як перший рівень, етап ідентифікації.

Сутність імітації полягає в безпосередньому відбитті у діях і вчинках стосунків між людьми. Головний засіб засвоєння соціального досвіду дитиною – це імітація, яка має неусвідомлений характер, але завдяки їй дитина відображає певні соціальні дії й просувається в пізнанні інших людей.

ІІ рівень – __________________________________. Зміст наступного рівня ідентифікації полягає у з'ясуванні соціально прийнятних форм поведінки та оцінювання інших людей. Передумовою становлення цього рівня виступає перехід від імітації зовнішніх виявів поведінки дорослих до уявлення про їхні внутрішні особливості, які пізнаються опосередковано.
ІІІ рівень – ______________________________. Цей рівень характеризується висуванням на передній план прогностичної функції, орієнтація в соціальній ситуації здійснюється завдяки аналізу особистісних смислів у поведінці людини. Це зумовлює необхідність бачити в іншій людині не стільки об'єкт управління, скільки суб'єкт, з яким здійснюється взаємодія.

У розумінні іншої людини важливу роль відіграє ступінь розвитку уяви, що дає нам змогу подумки посісти місце партнера по спілкуванню. Треба з'ясувати, як та чи ішла людина буде нас розуміти. Вміння бачити ситуацію не тільки своїми очима, а й очима партнера має назву рефлексії.

РЕФЛЕКСІЯ (лат. reflexio – відображення) _______________________

____________________________________________________________

____________________________________________________________

___________________________________________________________________
І рівень рефлексії – __________________________________________. У спілкуванні людина не бачить станів, намірів, думок іншої людини. Характерні для цього ступеня особливості уяви можуть виступати як наслідок гальмівних властивостей нервової системи, її слабкості, а також як збіднений досвід міжособистісного спілкування.

ІІ рівні спостерігається ______________________________________. Її головна ознака – виникнення у процесі спілкування окремих уривчастих уявлень про внутрішній світ іншої людини. Умовами розгорнутої діяльності уяви є головним чином сильно виражений у діяльності, поведінці іншої людини її стан або свідомий намір зрозуміти переживання іншої людини.

ІІІ рівень характеризується ____________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________. Суттєвими ознаками цього рівня є, по-перше, те, що спостереження за станом іншої людини здійснюється мимовільно й постійно; по-друге, для цього рівня характерні згортання процесу уяви й одночасне включення у стан іншої людини в кожному акті спілкування.

Для формування третього рівня рефлексії велике значення має ___________________ – здатність бачення особливостей, що характеризують особистість іншої людини, через безпосереднє споглядання, без логічної аргументації. Здатність інтуїтивно визначати стан іншої людини, інтерпретувати її як особистість розвивається через накопичення досвіду спілкування з іншими людьми, аналіз та узагальнення цього досвіду. Інтуїція, яка є одним із засобів усвідомлення людиною дійсності, являє собою феномен, у якому інтегруються сприймання, мислення, уява та почуття.
Процес міжособистісного розуміння тісно пов'язаний з емоційною сферою. Почуття, співчуття та співпереживання допомагають адекватному розумінню інших людей. Уміння сприйняти почуття іншої людини як власні, здатність до емоційного відгуку – необхідний компонент спілкування та специфічний засіб, пізнання людини людиною. Цей феномен має у психології назву емпатія.

ЕМПАТІЯ – _______________________________________________________

__________________________________________________________________.
Дослідження засвідчують, що розвиток емпатії залежить не стільки від кола взаємодії з іншими людьми, скільки від суб'єктивної важливості цих осіб для особистості, тобто зумовлений кількістю осіб, яких вона по-справжньому цінує. Обмеженість кола осіб, яким схильна співчувати людина, не тільки блокує емоційну чутливість, в окремих випадках вона може переходити в жорстокість.

Поняття конфлікту. Витоки, причини та функції конфліктів

Історична еволюція розвитку поняття конфлікт

Там, де є людина, завжди є конфлікти, тому що вони-постійний супутник буття й суспільного розвитку.

Поширеність конфліктів, їхня роль у суспільному житті привертали увагу ще із древніх часів.
Про конфлікт писали древні мудреці. Античні філософи розглядали конфлікти як найважливіший і необхідний атрибут громадського життя й розвитку. Зокрема, Геракліт думав, що саме негативні наслідки зіткнень і війн змушують людей шукати миру й прагнути до нього. Більше того, він наполягав на тому, що не тільки люди, але й боги, і весь космос існують у протиріччях і боротьбі, є джерелом появи нового у світі.

Аналіз наукової літератури показує, що в ній не тільки відсутня єдність розуміння терміну "конфлікт", але і нараховує різні рівні його застосування:

на рівні повсякденного осмислення під конфліктом розуміють сварку, суперечку;
на семантичному рівні конфлікт трактується як зіткнення, розбіжності, колізія;
на конвенціональному рівні термін визначається відповідно до предмета дослідження.

Теорія управління стверджує, що за наявності 30% незадоволених або критично настроєних осіб у колективі починається дезорганізація, а за наявності 50% настає криза, що породжує конфлікт.

Тому в діяльності будь-якого колективу питання конфлікту посідає одне з не останніх місць.

Вивчення теорії конфліктів – відносно новий напрямок у науці. Лише у другій половині ХХ ст. починає розвиватися конфліктології як наука про розв’язання конфліктів.

Одним із засновників конфліктології вважають Дж.Бертона, який вивчав проблеми профілактики конфліктів і розкриття причин потенційних психічних напружень. Бертон дійшов висновку, що конфлікт – це закономірне явище в людському суспільстві, оскільки люди по-різному, сприймають соціальні цінності і переслідують різні інтереси. Очевидним є постулат про те, що розвиток будь-якого суспільства не може бути безконфліктним.
КОНФЛІКТ (від лат. confictus – зіткнення) – __________________

________________________________________________________

_________________________________________________________

_________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________
В основі будь-якого конфлікту лежить ситуація, що містить:

________________________________________________________________
_______________________________________________________________
________________________________________________________________

Витоки, причини та функції конфліктів

Спостереження показують, що 80% конфліктів виникає незалежно від бажання їхніх учасників. Відбувається це через особливості нашої психіки, тому що більшість людей або про конфлікти не знає, або не надає значення конфліктогенам.

Основну роль у виникненні конфліктів ______________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________

Конфліктогенами називають _________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________________________________________

Таким чином, витоки конфліктів – це протиріччя, а вони виникають там де є неузгодженість:

у знаннях, вміннях, здібностях, особистісних якостях;
функціях керування;
емоційних, психічних станах;
технологічних, економічних процесах;
цілях, засобах, методах діяльності;
мотивах, потребах, ціннісних орієнтаціях;
поглядах, судженнях;
розумінні, інтерпретації інформації;
очікуваннях, позиціях;
оцінках та самооцінках.

Конфлікт виникає тільки за певних умов:

____________________________________________________ в основному зводяться до того, щоб задовольнити будь-які глибокі та активні мотиви та відношення особистості або становиться неможливим або ставиться під загрозу. Зовнішні умови конфлікту у житті будь-якої людини у суспільстві виникають з неминучою необхідністю.

__________________________________________________ відіграють основну роль та серед них перш за все особистісні умови виникнення розвитку конфліктів (конфліктність як відносно стійка особистісна властивість, деструктивні внутріособистісні конфлікти, акцентуація характеру, сформована негативна поведінка).

Більшість причини можна віднести до одного з трьох типів:

________________________________________________ може містити в собі наступні вияви: прямий вияв переваги (наказ, погроза, негативне оцінювання, критика, обвинувачення); поблажливе ставлення; категоричність; нав’язування своїх думок; порушення етики; спроби самоствердитися; насміх; глузування; обман або його спроба; перекладання відповідальності на інших;
____________________________________________ може бути у вигляді наступних різновидів: природна агресивність; вікова агресивність у підлітків як спроба самоствердження й вираження протесту проти свого залежного й нерівноправного становища; ситуативна агресивність виникає як фрустрація при перешкодах у досягненні цілей – захисна реакція;
____________________________________ – це стійке бажання домагатися чогось для себе за рахунок інших (за завищеного самооцінювання й егоцентризму).

Виділяються також типові причини конфліктів, що поділяються на:

___________________________________: зіткнення матеріальних і духовних інтересів; помилки керування; слабка розробленість правових та інших нормативних процедур вирішення міжособистісних суперечностей; недолік значущих для нормальної життєдіяльності людини матеріальних і духовних благ; сформований спосіб життя, що сприяє підвищенню агресії людини;
___________________________________: нездатність зрозуміти іншу людину; незбалансована на рольова взаємодія; неврівноваженість характеру, егоїзм, прагнення до лідерства, прискіпливість, схильність до пліток і підбурення.

ФУНКЦІЇ КОНФЛІКТІВ:
Виділяють такі позитивні (конструктивні) функції конфлікту:

____________________________________________ – конфлікт збуджує до змін та розвитку, відкриваючи дорогу інноваціям, які можуть вдосконалити та стабілізувати внутрішній світ, відношення, систему; конфлікт розкриває і розв’язує суперечності (цілком або частково), сприяє суспільному розвиткові;
__________________________________________ – у ході конфлікту люди краще пізнають себе та друг друга, конфлікт стимулює рефлексію та розуміння;
_____________________________________ – конфлікт сприяє структуруванню соціальних груп, створенню організацій, згуртуванню груп та колективів; зміцнює єдність групи, виявляє союзників і ворогів;
_____________________________________ – конфлікт підвищує активність людей, знімає «синдром покори»;
_____________________________________ – конфлікт стимулює розвиток особистості, підвищення відчуття відповідальності, усвідомлення своєї вагомості, може сприяти самопізнанню та самореалізації;
_____________________________________ – конфлікт (за умови його відкритого та конструктивного врегулювання) знімає напруження, дискомфорт, дає їм вихід;
____________________________________ – іноді корисно навіть спровокувати конфлікт, що прояснити обстановку та зрозуміти стан справ; у критичних умовах, виявляються непомітні до того достоїнства та недоліки людей, створюються умови для розвитку особистості та формування лідерів.

Негативні (деструктивні) функції конфлікту:

__________________________________________ особистості шляхом маніпулятивного самоутвердження та досягнення бажаного ніби би в обхід;
__________________________________________ та руйнування міжособистісних стосунків; негативно позначаються на ефективності індивідуальної і спільної діяльності, на соціально-психологічному кліматі в колективі;
___________________________________________ і, як наслідок, зниження його виробництва;
_______________________________, перш за все у сприйнятті проблеми та учасників конфлікту;
_____________________________________________________________;
_______________________________________________________ між сторонами у ході конфлікту та після нього;
____________________________________________, що затягує людей у боротьбу та змушує їх прагнути більше до перемоги, ніж до вирішення проблеми та пошуку альтернативи;
__________________________________________________________ на вирішення конфлікту.

Функції конфліктів

Позитивні
На особистість	На групу
Пізнання друг друга учасниками контакту (своїх інтересів та інтересів іншого) Послаблення психічної напруги Стимуляція активності людини Покращення якості діяльності Підвищення авторитету у випадку правильної поведінки Розвиток особистості (виконує діагностичну роль)	Усунення протиріч у функціонуванні групи Поштовх до зміни та розвитку системи (шлях до інновацій) Стимулювання соціальних процесів (розкриття невирішених проблем) Згуртування однодумців
Негативні
На особистість	На групу
Погіршення настрою Відчуття насилля Погіршення якості індивідуальної діяльності Закріплення соціальної пасивності особистості Загроза здоров’ю	Порушення міжособистісних стосунків Погіршення соціально-психологічного клімату Погіршення якості спільної діяльності (нерозуміння друг друга) Зниження згуртованості групи (дух конфронтації примушує боротися, а не вирішувати проблеми) Загроза життю та здоров’ю

Структурні елементи та динаміка конфліктів

Структура конфлікту:

_____________________________________

Учасниками конфлікту можуть бути окремі індивіди, соціальні групи, організації, держави. З точки зору соціальної психології, що досліджує особистісні, міжособистісні та міжгрупові конфлікти, найтиповішими сторонами конфлікту є окремі аспекти (риси) особистості, самі особистості та соціальні групи. За такої класифікації учасників можливі конфлікти типу: риса особистості – риса особистості, особистість – особистість, особистість – група, група – група. В соціально-психологічному плані учасники, конфлікту характеризуються передусім мотивами, цілями, цінностями, установками.

_______________________________________

Конфлікт суттєво залежить від зовнішнього контексту, в якому він виникає і розвивається. Важливою складовою є соціально-психологічне середовище, що представлене різними соціальними групами з їх специфічною структурою, динамікою, нормами, цінностями.

________________________________________

Вплив учасників конфлікту та умов його перебігу ніколи не здійснюється безпосередньо. Опосередковуючою ланкою є образи конфліктної ситуації, які утворюються в кожного учасника конфлікту. Ці внутрішні картини ситуації включають уявлення учасників про самих себе (свої мотиви, цілі, цінності), уявлення про протилежну сторону конфлікту та уявлення про ситуацію, в якій склалися і вирішуються конфліктні стосунки.

______________________________________

Саме суб'єктивні образи, а не реальність є безпосередньою детермінантою конфліктної поведінки. Ці образи зумовлюють можливі дії, що визначають різні боки конфлікту. Оскільки ці дії взаємообумовлені, вони стають «взаємодіями» (протидіями), визначають стратегію поведінки, яка виражається не стільки словами, скільки діями.

______________________________________

Наслідки конфліктних дій уплетені в контекст конфлікту. Вони включені в конфлікт на ідеальному рівні: учасники конфлікту мають певний образ можливих результатів і відповідно до цього вибирають свою поведінку. Але й самі реальні наслідки конфліктних дій є складовим елементом процесу конфліктної взаємодії. Усвідомлення цих результатів, корекція своїх уявлень про конфліктну ситуацію – важливий бік конфліктної взаємодії.
Стадії конфлікту:

________________________________ – фіксує виникнення реальних суперечностей, але неусвідомлено і немає конфліктних дій. Зароджується напруженість у стосунках і підвищеній тривожності; У більшості випадків конфлікт зумовлений об’єктивною ситуацією. Але певний час вона може не усвідомлюватися. Тому цю стадію названо стадією потенційного конфлікту. Об'єктивація конфлікту здійснюється лише після усвідомлення об'єктивної ситуації як конфлікту.

_________________________________ – це нагромадження суперечностей, які містять суттєву причину конфлікту; розуміння реальності й необхідності ухвалення рішення на дію. Виникають дратівливість, ворожість, агресія, неврівноваженість; Саме усвідомлення породжує конфліктну поведінку.

Усвідомлення ситуації як конфліктної завжди має емоційне забарвлення. Виникнення та вплив емоцій на перебіг конфлікту є дуже важливою проблемою адекватного розв'язання конфліктних ситуацій і вимагає спеціального аналізу.

________________________________ – найгостріша й найемоційніша напружена стадія конфлікту (інцидент). блокування досягнення мети іншою стороною, погрози плітки, моральна образа й фізичне насильство. Люди некеровані;

_______________________________ (фаза може і повинна початися, минаючи конфліктну взаємодію) – усунення об’єктивних причин конфлікту, тобто переговори, колективне обговорення, звертання до третьої особи (посередника) тощо у складних ситуаціях – роз’єднання ворогуючих сторін, накладення санкцій, виявлення причин і вживання радикальних заходів.
_____________________________________ – глибоке переживання сторін (відчуття провини, жалю, каяття), корекція само оцінювань і домагань сторін, обговорення перспектив.

Види класифікацій конфліктів

Узагальнюючи найбільш розповсюджені класифікації конфліктів можна виділити такі базові класифікації та типології конфліктів:

_________________________________________________________________________________________________________________________________

управлінські,
сімейні,
педагогічні,
виробничі,
економічні,
політичні,
творчі.

__________________________________________________________________________________________________________________________________

внутрішньоособистісний,

опонентом виступає “Я” – можливості і “воно” – бажання

міжособистісний,

У трудовому процесі люди реалізують різні цілі або, маючи однакову ціль, використовують різні засоби для її досягнення. Спільна службова діяльність об’єднує людей з різними рисами характеру і різним інтелектом, з різним вихованням. Іноді вони просто не можуть співіснувати через психологічну чи психофізіологічну несумісність

особистісно-груповий (внутрішньогруповий),

можливий тоді, коли очікування особистості не збігаються із прийнятими групою установками. Бувають ситуації, коли людина вважає свою ідею найціннішою, а група цього не сприймає. Конфлікт між керівником і виконавцями виникає, якщо незаслужено засновані заходи покарання чи винагородження

міжгруповий,

протистоять дві групи одного колективу. Групи можуть бути формальними і неформальними.

міжколективний,
міждержавний,
міжпартійний,
міжнаціональний;
парні,
локальні,
загальні.

_____________________________________________________________

горизонтальні,
вертикальні.

Конфліктне напруження у ланці керівник-виконавець належить до групи конфліктних ситуацій вертикальної спрямованості.

Часті випадки, коли до конфліктних ситуацій втягуються і колеги, тоді вертикальний конфлікт переростає у горизонтальний.

______________________________________________________________

помилковий,
потенційний,
щирий.

_________________________________________________________________

закономірні,
потрібні,
вимушені,
функціонально невиправдані.

________________________________________________________________

позитивні (конструктивні),

Конструктивний конфлікт відіграє інтегративну роль в оптимізації організаційної структури персоналу.

негативні (деструктивні).

У деструктивних міжособистісних конфліктах один із опонентів використовує морально засуджуючі методи боротьби, намагається психологічно “придушити” партнера, дискредитувати його в очах оточуючих. Цей прийом завжди викликає гнів, шалений опір. У такій ситуації розраховувати на швидке вирішення конфлікту не доводиться. Деструктивним вважають конфлікт, що виникає у розпалі сварки на засіданні, зборах, коли людина вступає у суперечку лише тому, що не суперечаться не може. В цілому це знижує ефективність заходу, що проводиться. Якщо особа виступає від імені групи, то цим принижує позицію групи. Члени її можуть тимчасово сприйняти мотиви сперечальника, але лише для того, щоб погасити конфлікт.

________________________________________________________________

гострі – тривалі;
хронічні;
бурні – швидкоплинні;
короткочасні;
затяжні.

______________________________________________________________

стихійні;
заплановані (спровоковані, ініційовані).

До запланованих конфліктів удаються свідомо з метою знаття напруги, яка виникає в результаті протиборства між окремими особистостями, групою і особистістю, групою і суспільством, між групами в одній організації. При цьому можуть переслідуватися особистісні, групові або суспільні цілі.

_______________________________________________________________

виправдані,
невиправдані.

________________________________________________________________

об’єктивні цілеспрямовані,
об’єктивні нецілеспрямовані,
суб’єктивні цілеспрямовані,
суб’єктивні нецілеспрямовані.

Існують і інші класифікації конфліктів, що цілком закономірно, оскільки багатогранність та психологічна складність явища дозволяє вибирати різні основи для їх аналізу.

Психологічні особливості управління конфліктом

^{КЕРУВАННЯ КОНФЛІКТОМ – ______________________________________}

^{_____________________________________________________________________________________________________________________________________}
^{Керування конфліктом стає можливим при наявності необхідних умов:}

^{________________________________________________________________;}
^{__________________________________________________________________________________________________________________________;}
^{______________________________________________________________________________________________________________________________}

^{Керування конфліктами містить у собі:}

^{______________________________________________________________}

^{________________________________________________________________}

^{__________________________________________________________________}

Основні типи поведінки при розв’язанні конфлікту

Розмаїтість конфліктів велика, причини їх виникнення неможливо перелічити, але серед найбільш популярних та широко застосованих у різноманітних сферах життєдіяльності людини є концепція Томаса-Кілмена, у якій виділяють п’ять основних стратегій (іноді називаються “конфліктними звичками”), або стилів (форм, типів) поведінки людей у конфліктних ситуаціях:

____________________________________. («акула»). Він може бути ефективним тоді, коли ви наділені певною владою; ви знаєте, що ваше рішення чи підхід у даній ситуації правильні, і маєте можливість наполягати на них.

Змагання (конкуренція або відкрита боротьба за свої інтереси, завзяте відстоювання своєї позиції) – доречне, коли: результат важливий для вас і ви робите ставку на вирішення проблеми; маєте достатній авторитет і ваше рішення найкраще; потрібно прийняти швидке рішення й у вас є для цього влада; ситуація є критичною і необхідне термінове реагування; слід навести порядок заради загального добра; ви відчуваєте, що у вас немає іншого виходу і вам немає чого втрачати; при взаємодії з підлеглими, що віддають перевагу авторитарному стилеві.

_____________________________ («черепаха») (прагнення вийти з конфліктної ситуації, не вирішуючи її) – рекомендується, коли: напруженість занадто велика і необхідно її знизити; необхідно виграти час для одержання додаткової інформації і підтримки; результат не дуже важливий; необхідний час для зваженого оцінювання ситуації; джерело розбіжностей тривіальне й несуттєве порівняно з важливішими завданнями; предмет суперечки не стосується до справи, веде вбік і при цьому є симптомом інших серйозних проблем; негайно вирішити проблему небезпечно, поза як відкрите обговорення предмета конфлікту може тільки погіршити ситуацію.

Його можна використовувати тоді, коли зачеплена проблема, не важлива для вас, коли ви не хочете витрачати сили на її рішення або коли відчуваєте, що перебуваєте у безнадійному становищі.

Цей стиль також рекомендується у тих випадках, коли ви відчуваєте себе неправим і передчуваєте правоту іншої людини або коли ця людина наділена більшою владою.

Стиль уникання може стати придатним у спілкуванні із “тяжкою” особистістю.

Цей підхід може бути корисним також, коли ви прагнете прийняти рішення, але не знаєте, як вчинити або це рішення прийняти одразу немає потреби. Він годиться також для тих випадків, коли ви відчуваєте, що для розв’язання проблеми ви не володієте достатньою інформацією.

Дехто вважає стиль уникання “втечею” від проблем та відповідальності, а не ефективним підходом до розв’язання конфлікту. У дійсності ухиляння або відстрочка можуть бути цілком придатною та конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію.

________________________________ («ведмедик») (зміна своєї позиції, перебудова поведінки, згладжування суперечностей на шкоду своїм інтересам) краще, коли: не цікавить те, що сталося; бажане збереження добрих стосунків з іншою стороною; конфлікт розв’язується сам через неконфліктну поведінку; для відстоювання своєї думки потрібно багато часу і значні інтелектуальні зусилля, водночас, як вас не особливо хвилює те, що сталося.

Його можна використовувати, коли результат справи надзвичайно важливий для іншої людини і несуттєвий для вас.

Цей стиль корисний також і в тих ситуаціях, коли ви не можете отримати верх, оскільки інша людина наділена більшою владою; таким чином ви йдете на поступки і угамовуєтеся з тим, чого хоче опонент.

Цей стиль необхідно використовувати тоді, коли ви відчуваєте, що трохи поступившись, ви можете вдатися до цієї стратегії, якщо на даний момент потрібно пом’якшити ситуацію, а надалі повернетесь до цього питання та зможете відстояти свою позицію.

Стиль пристосування дещо нагадує стиль уникання, оскільки його можна використати для отримання відстрочки у вирішенні проблеми. Проте основна відмінність полягає у тому, що дієте разом із іншою людиною; погоджуєтесь робити те, чого хоче інший. Коли ж застосовуєте стиль уникання, ви не робите нічого для задоволення інтересів іншої людини, ви просто відштовхуєте від себе проблему.

_______________________________________ («сова») (спільне вироблення вирішення, що задовольняє інтереси всіх сторін; нехай тривала і складається з кількох етапів, утім, іде на користь справи) – можлива, коли: усі пропозиції дуже важливі й не допускають компромісу; рівні владні повноваження сторін; у вас тісні, тривалі і взаємозалежні стосунки з іншою стороною; необхідне зближення думок сторін за різних підходів до вирішення проблеми; є важливими зусилля особистісної притягнутості в діяльність і групову згуртованість; ви здатні вислухати один одного і разом вирішити конфлікт.

Вимагає певних зусиль. Обидві сторони повинні затратити на це час, повинні вміти пояснити свої бажання, висловити свої потреби, вислухати один одного, а потім виробити альтернативні варіанти розв’язання проблеми. Відсутність хоча б одного з цих елементів робить такий підхід неефективним.

Стиль співробітництва серед інших стилів є найважчим, зате він допомагає знайти рішення, яке найбільше задовольняє обидві сторони у складних конфліктних ситуаціях.

______________________________________ («лисиця) (урегулювання розбіжностей через взаємні дії) слід вибирати, коли: потрібно термінове вирішення за дефіциту часу й інформації; вас влаштовує тимчасове рішення; інші шляхи вирішення неефективні; є переконливі докази з обох боків; рішення не має для вас принципового значення; збереже добрі взаємини і ви не хочете все втрачати; аргументи обох боків однаково переконливі; співпраця і директивне утвердження своєї думки не можуть привести до успіху.

Компроміс досягається на більш поверховому рівні, порівняно із співробітництвом, ви поступаєтесь у чомусь, інша людина теж у чомусь поступається, і в результаті ви зможете дійти згоди.

Стиль компромісу найефективніший у тих випадках, коли ви та інша людина хочете одного й того самого, але знаєте, що тим часом це є для вас нездійсненим.

1 2

Схожі:

Конфлікт і способи його вирішення ...	Що таке конфлікт? Мета. Навчити учнів усвідомлювати першопричини конфлікту, що таке конфлікт, наслідки конфліктів
Лекція Соціально-політичні та комбіновані небезпеки При соціально-політичних конфліктах виникають соціально-політичні небезпеки. Конфлікт – це зіткнення двох чи декількох різноспрямованих...	Кожен із нас інтуїтивно розуміє, що таке конфлікт, адже він є невід’ємною... У процесі конфлікту людина покладається на власний егоїзм, незважаючи на почуття та думки свого опонента, але згодом виснажується...
Опорні поняття Концептуальний рівень художнього твору (Тематика,... Співзвучна Чи тема основних питань свого часу? Чи пов'язано з темою назву? Кожне явище життя це окрема тема; сукупність тем тематика...	Формування позитивної Я-концепції учнів, як спосіб профілактики конфліктів... Думайте про дитину справедливо і не буде конфліктів. Вміння попередити конфлікт одна з основних частин педагогічної мудрості вчителя....
Лозовий В. О., Петришин О. В. Професійна етика юриста ТЕМА: Конфлікт інтересів на публічній службі. Поняття та зміст конфлікту інтересів	Тема: Протиставлення митця та філістера основний конфлікт казки "Крихітка...
Інформація, для проведення бесіди з особовим складом караулу щодо... Гання і протидії корупції конфлікт інтересів це суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність...	Інформація, для проведення бесіди з особовим складом караулу щодо... Гання і протидії корупції конфлікт інтересів це суперечність між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання