|
|
Скачати 433.66 Kb.
|
Лекція 7 - 8. Українська революція і пошук її зовнішньополітичних орієнтацій. Початки дипломатичної діяльності УНР. (4 год.)
й обґрунтування принципів взаємостосунків з сусідніми державами.
На початок 1917 року в Росії загострилася ситуація з продовольством. Люди, які вже давно забули про різні делікатеси та широкі столи (а деякі їх ніколи в світі й не бачили) хотіли принаймні мати вдома шмат хліба. Однак і такі народні мрії, внаслідок руйнівної сили війни та задоволення потреб фронту, однак і не без малоефективного менеджменту у Російській імперії, стали видаватися нездійсненними. Звичною стала картина, коли на дверях продуктових магазинів не просто висіла табличка «хліба нема» а ще й грізний припис до неї – «і не буде». Необхідно також зазначити, що під час Першої світової війни, як і впродовж кожного довготривалого військового конфлікту, у всіх без виключення воюючих державах на різному рівні але приблизно одночасно почало спостерігатися масове народне невдоволення владою та війною. Однак якщо у західних демократіях, таких ,як Англія і Франція, влада регулярно та влучно реагувала на народні настрої, розширюючи певні громадянські права і свободи, то в так званих «східних монархіях» - Російській, Австро-Угорській та Германській імперіях, влада все ж залишилася глухою до обуреного голосу народу. Як покаже історія, всі ці три імперії згодом поплатилися за це ціною свого зникнення, і першою розплачуватися довелося саме Росії. На момент початку революційних подій і сам імператор Микола ІІ, і його родина, вже доволі сильно дискредитували себе. В уявленнях простих людей цар здебільшого перестав бути зразком могутності, мужності та порядності, іконою, що на неї треба рівнятися. Його дружину, за національністю німкенію, росіяни підозрювали у шпигунстві на користь її історичної батьківщини, Микола ІІ, який регулярно писав зі своєї ставки у Могильові додому проникливі довжелезні листи, весь зміст котрих зводився до того, як воно тяжко бути царьком та як усе погано, мало відповідав образові могутнього правителя, який з оголеним мечем готовий іти рубати клятих ворогів. Крім того, після вбивства Григорія Распутіна, який не тільки був радником царської родини, а й своєрідним громовідводом всілякого народного гніву, зумовило збільшення критики напряму монарха щодо невдач Росії. 27 лютого (за старим стилем) 1917 року в Петрограді почалося збройне повстання. Кількість повсталих невпинно збільшувалася, ними було захоплено тюрми, і ув’язнені в них з політичних мотивів невільники поповнили ряди повсталих. Зрозумівши, що стримати народ навряд чи вдастся, імператор Микола ІІ зрікся 2 березня (за старим стилем) престолу. Слід зауважити, що коли він це робив, він, схоже, розраховував на власне поновлення на троні по мірі того, як народні бунти спадуть. Адже Микола ІІ відмовився від царства не тільки сам, а й за свого сина, що не допускалося законодавчою практикою Росії. Крім того, маніфест про Миколине зречення був надрукований машинописом, хоча такі документи мали складатися царями виключно від руки. Да і свій автограф цар поставив на звороті і то олівцем, що давало йому потім усі підстави оголосити незаконним акт свого зречення. Однак уже на наступний день, 3 березня, брат Миколи ІІ Михайло, на користь якого відбулося зречення, сам зрікся престолу, оскільки не схотів бути «капітаном тонучого човна», і влада перейшла до Тимчасового уряду. Разом з тим в Росії сформувалися Ради робітничих і солдатських депутатів, які ставили собі за мету контроль Тимчасового уряду. В Росії видалося двовладдя. Тимчасовий уряд мав на меті скликання Установчих зборів з метою вирішення подальшого устрою Російської імперії. Склад Тимчасового уряду неодноразово змінювався, до уряду входили як представники провідних на той час у Росії політичних партій – есерів (соціалістів-революціонерів) та кадетів (конституційних демократів), так і представники інших сил, безпартійні. Хоча більшість часу існування Тимчасового уряду ним керівував князь Львов, реальним центром прийняття рішень у цій структур був Олександр Керенський ,який займав різні посади в уряді – від міністра юстиції до військового міністра. Одразу ж обурення широких верств населення викликала так звана «нота Мілюкова», якою Тимчасовий уряд запевнив своїх англо-французьких колег щодо невпинного виконання Росією своїх союзницьких зобов’язань та участі у війні, адже громадяни розраховували, що революція і повалення царизму принесе довгоочікуваний мир. Крім того, невдалий наступ улітку 1917 року ще більш похитнув позиції тимчасового уряду та дискредитував його в очах громадян. Саме тому, забігаючи наперед, дуже скоро більшовики, підтримка яких на момент Лютневої революції сягала лиш близько 25 тисяч чоловік, проти майже мільйонної підтримки есерів і кадетів, дуже скоро розправили крила, і за ними самими пішли мільйони. Натомість, подавши таку загальну картину російських подій, давайте згадаємо, що наш предмет все ж має назву не Всесвітня історія, а Історія України, і зупинимося тепер на тому, що професор Валерій Солдатенко називає «українським відлунням» революційного лютого. 4 березня (17 за новим стилем) 1917 року у Києві створюється Центральна Рада – вищий представницький орган на українських землях. Ініціаторами утворення Центральної Ради були Товариство українських поступовців та Українська соціал-демократична робітнича партія. У витоків Центральної Ради стояли політичні сили фактично кардинально протилежних поглядів – автономісти та самостійники. Самостійники виступали за проголошення незалежності України. Керував самостійниками Микола Іванович Міхновський – український політичний діяч і публіцист, який походив з старовинного козацького роду та брав активну участь у політичному житті українських теренів Російської імперії кінця ХІХ – початку ХХ століття. Федералісти, до яких належали такі видатні постаті, як Дмитро Дорошенко, Володимир Винниченко, які будуть згадані не тільки на цій, а й неодноразово на наступних двох лекціях, відстоювали ідею автономії України у майбутній федеративній Росії. Слід зауважити, що лютнева революція в Петрограді спричинила бурхливе національне піднесення не тільки в Україні. Серед інших народів Російської імперії – у білорусів, грузинів, вірмен, азербайджанців, народів Середньої Азії та ін - також спостерігалося створення певних національних урядів, прагнення до незалежності чи самовизначення на федеральних засадах. Тому події 1917-1920 років, які українські історики охрестили не інакше як «українська революція» не були суто українським феноменом, а радше загальною тенденцією на російських постімперських теренах. Центральна Рада спорядила свою делегацію у Петроград з метою дізнатися тамтешню обстановку та взагалі як воно там у столиці про Україну думається. 16 травня 1917 року Володимир Винниченко і його делегація Були прийняті князем Георгієм Львовим, який керував Тимчасовим урядом. Винниченко і його братія заявили, навіть у письмовому вигляді, про прагенння українців до автономії, та наступними днями Мали зустрічі з іншими членами Тимчасового уряду. Протее врешті решт Винниченка і його зброєносців у Петрограді завернули, запевнивши їх у тому, що Тимчасовий уряд на то і є тимчасовим, що не має таких повноважень давати комусь там автономію чи не давати. Натомість українським гінцям нагадали, що метою Тимчасового уряду є в тому числі і підготовка Установчих зборів, і отам і може бути вирішеним питання про автономію для українців. Ображені та розчаровані делегати роздратовано поїхали до Києва. 10 червня (за новим стилем – 23го) Українська Центральна Рада проголосила свій перший Універсал – «До Українського Народу на Україні, та поза її сущому». Універсал був надрукований в спеціальному урядовому виданні – Вісти з Української Центральної Ради. 10 червня 1917 р. УНІВЕРСАЛ Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й поза Україною сущого Народе Український! Народе селян, робітників, трудящого люду! Волею своєю ти поставив нас, УКРАЇНСЬКУ ЦЕНТРАЛЬНУ РАДУ, на сторожі прав і вольностей Української Землі. Найкращі сини твої, виборні люди від сіл, від фабрик, від солдатських казарм, од усіх громад і товариств українських, вибрали нас, УКРАЇНСЬКУ ЦЕНТРАЛЬНУ РАДУ, і наказали нам стояти й боротися за ті права та вольності. Твої, народе, виборні люде заявили свою волю так: Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають — вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням — Всенародні Українські Збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори. Ті ж закони, що мають лад давати по всій російській державі, повинні видаватися у Всеросійськім Парламенті. Ніхто краще нас не може знати, чого нам треба і які закони для нас лучші. Ніхто краще наших селян не може знати, як порядкувати своєю землею. І через те ми хочемо, щоб після того, як буде одібрано по всій Росії поміщицькі, казенні, царські, монастирські та інші землі у власність народів, як буде видано про це закон на Всеросійському Учредительному зібранні, право порядкування нашими українськими землями, право користування ними належало тільки нам самим, нашим Українським Зборам (Сеймові).Так сказали виборні люди з усієї Землі Української.Сказавши так, вони вибрали з-поміж себе нас, УКРАЇНСЬКУ ЦЕНТРАЛЬНУ РАДУ, і наказали нам бути на чолі нашого народу, стояти за його права і творити новий лад вільної АВТОНОМНОЇ УКРАЇНИ. І ми, УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА, вволили волю свого народу, взяли на себе великий тягар будови нового життя і приступили до тієї великої роботи. Ми гадали, що Центральне Російське Правительство простягне нам руку в цій роботі, що в згоді з ним ми, Українська Центральна Рада, зможемо дати лад нашій землі. Але Тимчасове Російське Правительство відкинуло всі наші домагання, одіпхнуло простягнену руку українського народу. Ми вислали до Петрограду своїх делегатів (послів), щоб вони представили Російському Тимчасовому Правительству наші домагання. А найголовніші домагання ті були такі: Щоб Російське Правительство прилюдно окремим актом заявило, що воно не стоїть проти національної волі України, проти права нашого народу на АВТОНОМІЮ. Щоб Центральне Російське Правительство по всіх справах, що торкаються України, мало при собі нашого комісара по українських справах. Щоб місцева влада на Вкраїні була об'єднана одним представником від Центрального Російського Правительства, себто, вибраним нами, комісаром на Вкраїні. Щоб певна частина грошей, які збираються у Центральну Казну з нашого народу, була віддана нам, представникам цього народу на національно-культурні потреби його. Всі ці домагання наші Центральне Російське Правительство ОДКИНУЛО. Воно не схотіло сказати, чи визнає за нашим народом право на автономію, на право самому порядкувати своїм життям. Воно ухилилося од відповіді, одіславши нас до майбутнього Всеросійського Учредительного Зібрання. Центральне Правительство не схотіло мати при собі нашого комісара, НЕ СХОТІЛО РАЗОМ 3 НАМИ ТВОРИТИ НОВИЙ ЛАД. Так само НЕ СХОТІЛО ПРИЗНАТИ КОМІСАРА НА УКРАЇНУ, щоб ми могли разом з ним вести наш край до ладу й порядку. І гроші, що збираються з нашої землі, одмовилося повернути на потреби нашої школи, освіти й організації.І тепер, Народе Український, нас приневолено, щоб ми самі творили нашу долю. Ми не можемо допустити край наш на безладдя та занепад. Коли Тимчасове Російське Правительство не може дати лад у нас, коли не хоче стати разом з нами до великої роботи, то ми самі повинні взяти її на себе. Це наш обов'язок перед нашим краєм і перед тими народами, що живуть на нашій землі. " І через те ми, УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА, видаємо цей УНІВЕРСАЛ до всього нашого народу і оповіщаємо: ОДНИНІ САМІ БУДЕМО ТВОРИТИ НАШЕ ЖИТТЯ. Отже, хай кожен член нашої нації, кожен громадянин села чи міста однині знає, що настав час великої роботи. Від цього часу кожне село, кожна волость, кожна управа, міська чи земська, яка стоїть за інтереси Українського Народу, повинна мати НАЙТІСНІШІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗНОСИНИ 3 ЦЕНТРАЛЬНОЮ РАДОЮ. Там, де через якісь причини адміністративна влада зосталась в руках людей, ворожих до українства, приписуємо нашим громадянам повести широку дужу організацію та освідомлення народу, і тоді ПЕРЕВИБРАТИ АДМІНІСТРАЦІЮ. В містах і тих місцях, де українська людність живе всуміш з іншими національностями, приписуємо нашим громадянам негайно ПРИЙТИ ДО ЗГОДИ Й ПОРОЗУМІННЯ З ДЕМОКРАТІЄЮ ТИХ НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ і разом з ними приступить до підготовки нового правильного життя. ЦЕНТРАЛЬНА РАДА покладає надію, що народи неукраїнські, що живуть на нашій землі, також дбатимуть про лад та спокій в нашім краю і в цей тяжкий час вседержавного безладдя дружно, одностайно з нами стануть до праці коло організації АВТОНОМІЇ УКРАЇНИ. І коли ми зробимо цю підготовчу організаційну роботу, ми скличемо представників від усіх народів Землі Української і виробимо закони для неї. Ті закони, той увесь лад, який ми підготовимо, Всеросійське Учредительне Зібрання має затвердити своїм законом. Народе Український! Перед твоїм вибраним органом — УКРАЇНСЬКОЮ ЦЕНТРАЛЬНОЮ РАДОЮ стоїть велика і висока стіна, яку їй треба повалити, щоб вивести народ свій на вільний шлях. Треба сил для того. Треба дужих, сміливих рук. Треба великої народної праці. А для успіху тої праці насамперед потрібні великі кошти (гроші). До цього часу український народ всі кошти свої оддавав у Всеросійську Центральну Казну, а сам не мав, та не має й тепер від неї того, що повинен би мати за це. І через те ми, Українська Центральна Рада, приписуємо всім організованим громадянам сіл і міст, всім українським громадським управам і установам з 1-го числа місяця липня (іюля) накласти на людність особливий податок на рідну справу і точно, негайно, регулярно пересилати його В СКАРБНИЦЮ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. Народе Український! В твоїх руках доля твоя. В цей важкий час всесвітнього безладдя й розпаду докажи своєю одностайністю і державним розумом, що ти, народ, народ хліборобів, можеш гордо і достойно стати поруч з кожним організованим, державним народом, як рівний з рівним. УХВАЛЕНО: У КИЄВІ. Року 1917, місяця червня (іюня) числа 10. У другому Універсалі Центральної Ради, який побачив світ сонця 3го липня 1917 року, містилося наступне: З липня 1917 р. Громадяне землі Української! Представники Временного Правительства повідомили нас про ті певні заходи, до яких Временне Правительство має вжити в справі управління на Україні до Учредительного Зібрання. Временне Правительство, стоючи на сторожі завойованої революційним народом волі, визнаючи за кожним народом право на самовизначення і відносячи остаточне встановлення форми його до Учредительного Зібрання, — простягає руку представникам Української демократії — Центральній Раді, і закликає в згоді з ним творити нове життя України на добро всієї революційної Росії. Ми, Центральна Рада, яка завжди стояла за те, щоб не одділяти Україну од Росії, щоб вкупі з усіма народами її прямувати до розвитку та добробуту всієї Росії, до єдності демократичних сил її, з задоволенням приймаємо заклик Правительства до єднання і оповіщаємо ВСІХ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ: Українська Центральна Рада, яка обрана Українським народом через його революційні організації, незабаром поповниться на справедливих основах представниками інших народів, що живуть на Україні, від їх революційних організацій, і тоді стане тим єдиним найвищим органом революційної демократії України, який буде представляти інтереси всієї людності нашого краю. Поповнена Центральна Рада виділить наново з свого складу окремий відповідальний перед нею орган — Генеральний Секретаріат, що буде представлений на затвердження Временного Правительства, як носитель найвищої краєвої влади Временного Правительства на Україні. В цьому органі будуть об'єднані всі права і засоби, щоб він, як представник демократії всієї України і разом з тим, як найвищий краєвий орган управління, мав змогу виконувати складну роботу організації та впорядкування життя всього краю в згоді з усією революційною Росією. В згоді з іншими національностями України і працюючи в справах державного управління, як орган Временного Правительства, Генеральний Секретаріат Центральної Ради твердо йтиме шляхом зміцнення нового ладу, утвореного революцією. Прямуючи до автономного ладу на Україні, Центральна Рада, в згоді з національними меншостями України, підготовлятиме проекти законів про автономний устрій України для внесення їх на затвердження Учредительного Зібрання. Вважаючи, що утворення краєвого органу Временного Правительства на Україні забезпечує бажане наближення управління краєм до потреб місцевої людності в можливих до Учредительного Зібрання межах і визнаючи, що доля всіх народів Росії міцно зв'язана з загальними здобутками революції, ми рішуче ставимось проти замірів самовільного здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного Зібрання. Що торкається комплектування українських військових частин, то для цього Центральна Рада матиме своїх представників при кабінеті Військового Міністра, при Генеральному Штабі і при Верховному Головнокомандуючому, які будуть брати участь в справах комплектування окремих частин виключно українцями, поскільки таке комплектування, по опреділенню Військового Міністра, буде являтись, з технічного боку, можливим без порушення боєздатності армії. Оповіщаючи про це громадян України, ми твердо віримо, що українська демократія, яка передала нам свою волю разом з революційною демократією всієї Росії та її революційним Правительством, прикладе всі свої сили, щоб довести всю державу, і зокрема Україну, до повного торжества революції. |
|
ЛЕКЦІЯ 3 Лекція: Поняття предмета права промислової власності, коло та характеристика однорідних суспільних відносин |
Лекція з курсу «Прикладні програми (Електронні таблиці Excel)» Лекція Робота з фінансовими функціями. Створення, редагування і форматування графіків і діаграм (2 год.) |
|
Лекція Державна мова мова професійного спілкування Евфемізм і перифраз у професійному спілкуванні Лекція Риторика і мистецтво презентації |
Лекція №1 Лекція № Поняття культури. Античність – джерело європейської культури (2 год.) |
|
Лекція Сутність та види податків. Податкова система і податкова політика 5 Лекція Організація податкової служби і податкової роботи. Система інформаційного забезпечення 11 |
ЛЕКЦІЯ 2 17 ЛЕКЦІЯ 31 ТЕМА 4 ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ 49 Вивчення дисципліни передбачає наявність знань з наступних дисциплін: «Теорія ймовірностей та математична статистика», «Теорія статистики»,... |
|
Лекція Інформатизація діяльності інформаційних установ Лекція Інформатизація діяльності інформаційних установ. Електронний документний фонд як модель управління інформаційними ресурсами.... |
Лекція: Інтерфейс Microsoft Word 2007: версія для друку і PDA Лекція... Описані способи роботи з елементами управління : кнопками, списками та ін. Показані можливості налаштування панелі швидкого доступу.... |
|
Лекція: Підготовка до друку і друк документу : версія для друку і... Показана робота з документом в режимі попереднього перегляду перед друком. Вивчаються можливості налаштування друку документу, у... |
Лекція: Оформлення тексту. Списки: версія для друку і PDA Лекція... Показано створення багаторівневого списку. Представлені можливості налаштування параметрів списку, зміни порядку нумерації, установки... |