Відновний підхід - підхід до розв’язання конфліктних ситуацій, який передбачає відновлення порушених унаслідок конфлікту зв’язків та стосунків його учасників та їхнього оточення, виправлення завданої конфліктом шкоди та створення шкільної атмосфери, яка знижує ризик виникнення таких ситуацій. Це нова парадигма мислення і розвитку практики включення, поваги і відповідальності.
Відновні практики – відповідні процедури та процеси, що мають на меті вирішення суперечливих та проблемних питань шляхом співробітницького підходу та базуються на принципах відновного підходу: включення та врахування інтересів усіх зацікавлених сторін, добровільності та самовизначення учасників, розуміння, поваги і відповідальності.
Вирішення конфліктів – процес вирішення суперечки або конфлікту людьми для відповідного задоволення їхніх інтересів, результати якого є для них прийнятними.
Коло - відновна практика, що сприяє залученню до вирішення проблеми усіх зацікавлених осіб та забезпечує їх активну участь у обговорення ситуації та прийнятті рішень. Головною особливістю Кола є те, що кожен з учасників має можливість висловити власний погляд та бути почутим іншими членами Кола завдяки процедурі, що забезпечує рівність усіх учасників.
Консенсус - загально-схвалене рішення, яке якнайповніше об’єднує інтереси учасників конфлікту.
Координатор ШСП – особа (або група осіб), які пройшли відповідну підготовку за цими рекомендованими стандартами, які координують поточне функціонування ШСП / програми медіації однолітків.
Медіація – це добровільний і конфіденційний процес, у якому нейтральна третя особа (медіатор) допомагає сторонам знайти взаємоприйнятний варіант вирішення ситуації, що склалася. Особливою рисою медіації є те, що сторони спільно беруть на себе відповідальність за прийняття рішення та його виконання.
Медіація однолітків – процес розв’язання конфліктів між школярами за участі нейтрального посередника, функції якого виконують спеціально підготовлені старшокласники – медіатори ШСП.
Медіатор-одноліток – учень середньої школи, який пройшов відповідну підготовку з медіації, має необхідну кваліфікацію і може полегшити процес врегулювання спорів між учнями, застосовуючи медіацію.
Освіта у сфері вирішення конфліктів – освітні практики, які моделюють та навчають – з урахуванням специфіки різних культур - низці процесів, практик та навичок, які допомагають вирішити особистісний, міжособистісний та інституційний конфлікти та створити безпечне та сприятливе суспільство.
Переговори – процес пошуку та обговорення можливих рішень з метою досягнення домовленості щодо проблеми або конфлікту, в якому беруть участь принаймні дві особи.
Програма медіації однолітків – програма загальноосвітнього навчального закладу, яка готує та підтримує учнів-медіаторів з метою запропонувати медіацію як один з інструментів врегулювання конфліктів у школі.
Стандарт – принцип, який пропонує керуватися певною моделлю або зразком; ідеал, за яким можна провести оцінку якості.
Супервізія - процес професійного наставництва, спрямований на підтримку фахівця (медіатора, координатора), визначення причин труднощів, з якими він стикається під час виконання функціональних обов’язків, а також його досягнень та можливостей для професійного зростання в обраній сфері діяльності.
Фасилітація – процес управління підготовкою та перебігом зборів та інших заходів, що відбуваються за участю декількох сторін за принципом співробітництва, неупередженою третьою стороною для того, щоб учасники могли зосередитися на суттєвих питаннях та цілях.
Цінність - ідея, переконання, що відображають світогляд особи, групи, громади, на які можна спиратися у процесі ухвалення рішень.
Шкільна Служба Порозуміння (ШСП) – 1) служба, що має на меті впровадження відновного підходу в школі шляхом інформування і навчання учнів та застосування відновних практик за принципом “рівний – рівному”; 2) команда підготовлених учнів-медіаторів, які допомагають своїм ровесникам розв’язувати конфлікти мирним шляхом (використовуючи у роботі відновні практики – медіацію однолітків, коло) та працюють над формуванням безпечної атмосфери у навчальному закладі. ШСП координує координатор - психолог або соціальний педагог, який пройшов підготовку і володіє знаннями та навичками з організації та керування ШСП.
РОЗДІЛ ІІІ: ТИПОВІ СТАНДАРТИ ПОВЕДІНКИ МЕДІАТОРІВ - ОДНОЛІТКІВ
Медіатори-однолітки несуть відповідальність за дотримання Типових стандартів поведінки для забезпечення добросовісності процесу медіації. Їхня поведінка повинна сприяти формуванню довіри до процесу медіації та компетентності медіаторів.
Ці типові стандарти поведінки медіаторів-однолітків мають три головні цілі:
Скеровувати та формувати поведінку медіаторів-однолітків;
Надавати інформацію сторонам суперечки;
Виховувати довіру в інших до медіації однолітків як до інструменту вирішення суперечки.
Медіація – це процес, в якому неупереджена третя сторона полегшує процес спілкування та ведення переговорів, а також допомагає сторонам суперечки добровільно дійти обопільної згоди.
Ці стандарти поведінки повинні розглядатись та тлумачитися як єдиний документ. Послідовність стандартів у цьому документі не має значення. Термін «медіатор» використовується так само і по відношенню до моделі спільної медіації або ко-медіації.
На деякі питання, які охоплюються цими стандартами, можуть впливати окремі правила, режим та процедури навчального закладу, які можуть суперечити та мати переважну силу над цими стандартами. Медіатор все одно повинен зробити все можливе, щоб відповідати духу та цілям цих стандартів.
Примітка: Дорослим які виступають медіаторами у школах так само рекомендується дотримуватися цих Типових стандартів поведінки медіаторів, якщо вони не працюють в іншій організації, що надає послуги з медіації / відновного правосуддя де діють схожі стандарти поведінки та/або етичний кодекс медіатора цієї організації.
|
І. Самовизначення (добровільність)
Медіатор повинен проводити медіацію на основі принципу самовизначення сторін спору. Самовизначення зокрема означає, що сторони спору добровільно беруть участь та добровільно та самостійно приймають рішення у процесі медіації без будь-якого тиску з боку адміністрації, медіаторів або інших осіб. Медіатор не повинен втручатися у процес самовизначення сторін незалежно від причини, у тому числі бажання примирити сторони.
ІІ. Неупередженість (нейтральність)
Медіатор повинен бути неупередженим посередником між сторонами. Неупередженість означає відсутність прихильності до будь-якої сторони, забобонів та упередженості.
Медіатор повинен погоджуватися вести медіацію лише у тому випадку, якщо він або вона можуть провести медіацію без будь-якої упередженості. Під час підготовки до медіації або у ході медіації медіатор повинен уникати будь-яких дій, які можуть створити враження, що він або вона стають на бік або прихильно ставляться до однієї із сторін спору, у тому числі через особисті характерні риси, походження, цінності, переконання або поведінку сторони під час медіації.
Якщо у будь-який час медіатор не може провести медіацію без упередженості, такий медіатор повинен усунутися від такої справи.
ІІІ. Конфлікт інтересів
Медіатор повинен уникати конфлікту інтересів або видимості існування конфлікту інтересів. Конфлікти інтересів виникають, коли медіатор особисто має відношення до конфлікту або до сторони спору, внаслідок чого складається враження, що медіатор упереджено ставиться до справи.
Перш ніж погодитися бути медіатором, медіатор повинен розповісти координатору програми про будь-які минулі, сучасні або можливі майбутні відносини або відношення медіатора до будь-якої сторони спору або конфлікту. Деякі зв’язки можуть бути настільки близькими, що медіатор не може бути неупередженим, у такому випадку медіатор повинен відмовитися від посередництва у такому спорі. Визнаючи, що ситуації бувають різними, а в деяких культурах спорідненість не вважається конфліктом інтересів, медіатор може вести медіацію за умови отримання відповідної згоди сторін спору.
Якщо медіатору стало відомо про відносини, у тому числі родинні, або зв’язки іншого характеру вже після початку медіації, медіатор повинен повідомити про це координатору та сторонам спору негайно, як тільки медіатору стане відомо про такі зв’язки. Медіатор може продовжити виконувати функції посередника у спорі за умови, що усі учасники спору погоджуються, і добросовісність медіації не компрометується.
IV. Компетентність
Медіатори повинні мати навички та знання, необхідні для проведення ефективної медіації, і медіатори повинні відмовитися брати участь у медіації, якщо вони вважають, що така медіація вимагатиме навичок або знань, якими вони не володіють. Компетентність медіаторів набувається та вдосконалюється під час тренінгів, знайомства з культурними особливостями різних груп, тренування навичок з медіації та особистісного досвіду.
Якщо під час медіації медіатор усвідомлює, що він або вона не мають необхідних навичок, медіатор повинен повідомити про це координатору для того, щоб можна було вжити заходів і надати медіатору допомогу або залучити нового медіатора.
Медіатори не повинні плутати їхню роль медіатора з іншими провідними ролями учнів (наприклад: одноліток-помічник, одноліток-радник, староста класу, черговий і т. п.).
V. Конфіденційність
Медіатор повинен зберігати конфіденційними усні та письмові заяви та вчинки, зроблені під час медіації, за винятком, якщо розголошення такої інформації: не вважається порушенням конфіденційності у зв’язку із виникненням надзвичайної ситуації (наприклад, злочинні дії, жорстке поводження, у тому числі статеві злочини, або погрози жорстким поводженням), вимагається відповідно до правил та політики школи (та/або правил проведення медіації) або було узгоджено сторонами спору.
Медіатор не повинен інформувати адміністрацію школи або інші відповідні сторони про будь-які усні заяви або поведінку та вчинки сторін під час медіації, проте він або вона можуть повідомити про факт участі сторін у медіації та про факт досягнення домовленості.
У випадку виникнення надзвичайної ситуації під час медіації, медіатор повинен вжити відповідних заходів, у тому числі повідомити про таку ситуацію координатору та, якщо необхідно, відкласти або припинити таку медіацію.
Якщо сторони погоджуються, медіатор може оприлюднити інформацію, отриману під час медіації, або письмові домовленості.
Медіатор може обговорювати із координатором та іншими медіаторами те, що відбувалося під час медіації в навчальних цілях або для підготовки доповіді за результатами, якщо медіатор поважає право сторін на недоторканість їхнього приватного життя та не розголошує будь-які відомості про медіацію, наскільки це можливо.
Медіатор повинен пояснити сторонам спору положення про конфіденційність та винятки до нього (надзвичайні ситуації) на початку медіації, включаючи те, що медіатори можуть радитися та звітувати перед координаторами, якщо необхідно, і що координатор зобов’язаний не розголошувати відповідну інформацію.
Медіатор, який проводить приватні зустрічі з будь-якої стороною спору під час медіації, повинен не розголошувати безпосередньо чи непрямо інформацію будь-якій іншій стороні спору без погодження з першою стороною.
VI. Якість процесу
Медіатор повинен проводити медіацію чесно, з повагою до інших, вчасно та відповідно до цих стандартів. Медіатор повинен забезпечити, що всі сторони спору мають можливість висловитися, бути почутими та запропонувати, оцінити, відхилити або прийняти потенційні шляхи вирішення конфлікту.
Якщо медіатор вважає, що внаслідок певних дій сторони конфлікту медіація згідно з цими стандартами неможлива, медіатор повинен усунутися, відкласти або припинити медіацію. Медіатор повинен заохочувати інших сторін спору та медіаторів до чесності.
Певній стороні спору може бути важко зрозуміти суть, процес медіації або запропоновані домовленості або взяти участь у процесі медіації. У такому випадку медіатор повинен порадитися із колегою-медіатором та / або координатором програми і вирішити, чи можливо застосування іншого підходу для того, щоб допомогти стороні спору, або необхідно припинити медіацію.
VII. Поширення інформації про програму, роз’яснення її мети та завдань
Медіатор повинен поширювати правдиву інформацію про програму медіації, її цілі та завдання. Медіатор не повинен обіцяти досягнення конкретних результатів медіації.
Медіатор повинен не розголошувати інформацію щодо сторін спору і не використовувати її під час поширення інформації про програму, цілі та завдання програми без отримання необхідного дозволу.
VIII. Розвиток практики медіації
Медіатор повинен засвідчувати повагу до різних поглядів у сфері медіації, прагнути навчатися в інших медіаторів та працювати спільно з іншими медіаторами для ефективнішої допомоги сторонам у конфлікті.
Своєю поведінкою медіатор повинен сприяти розвитку та удосконаленню медіації. Медіатор сприяє застосуванню медіації шляхом: сприяння різноманітності програм медіації у школі; надання підтримки новим медіаторам за допомогою тренінгів та наставництва (супервізії); систематичного спілкування та участі у професійних зібраннях із колегами-медіаторами.
«Мабуть, найголовнішим досягненням для мене… та всього нашого центру стала успішність проведення кожної медіації. Особисто мені ця робота дала змогу реалізувати себе як особистість, надала впевненості у собі, вона дійсно допомагає розібратися у власних силах. Діти, яким ми допомогли, тепер не страждають від конфліктів та непорозумінь зі своїми однокласниками і кожен з них знає, що дійсно може отримати допомогу у нашому центрі».
Медіатор ШСП, СЗОШ №255, м. Київ
РОЗДІЛ IV: РЕКОМЕНДОВАНІ СТАНДАРТИ РОЗРОБКИ ТА УПРАВЛІННЯ ШКІЛЬНОЮ СЛУЖБОЮ ПОРОЗУМІННЯ
ШСП / програма медіації однолітків може впроваджуватися в одній школі або у рамках районної ініціативи. Створення, управління, вдосконалення та підтримка програми складаються із наступних компонентів.
ОЦІНКА ПОТРЕБ ТА РОЗРОБКА ПРОГРАМИ
Оцінити потреби адміністрації, персоналу, учнів та батьків у створенні ШСП (запровадженні програми медіації однолітків) для надання допомоги останнім у вирішенні суперечок у школі;
Оцінити, чи має школа необхідні ресурси та бажання впроваджувати програму, яка відповідає стандартам, прописаним у цьому документі;
Оцінити знання, пріоритетні підходи, що застосовуються для врегулювання конфліктів у школі та навички адміністрації, персоналу, учнів та батьків;
Оцінити традиції, ставлення та потреби різних груп шкільної спільноти стосовно врегулювання конфліктів, включаючи адміністрацію, персонал, учнів та батьків;
Оцінити сприйняття несправедливості або дискримінації за будь-якими ознаками до певних груп у школі і взаємозв'язок між таким сприйняттям та конфліктом і його вирішенням.
За результатами оцінки потреб розробіть або відредагуйте модель функціонування ШСП та навчальну програму, для того щоб вони відповідали потребам школи згідно з цими стандартами. Встановіть цілі та завдання програми з урахуванням можливостей провести оцінку ефективності виконання та досягнення результатів.
АДМІНІСТРАТИВНА ПІДТРИМКА
Забезпечте чітку адміністративну підтримку на рівні району та / або школи для того, щоб:
Побудувати потенціал ШСП згідно з цими стандартами;
Взяти на себе зобов’язання надавати підтримку та необхідні ресурси для забезпечення діяльності та навчальних заходів ШСП / програми впродовж принаймні трьох років;
Сприяти легшому доступу до персоналу, учнів та ресурсів, якщо для тренінгів та координації програми буде обрано зовнішню організацію;
Уповноважити учнів брати участь у розробці, виконанні та оцінці програми;
Забезпечити можливості користуватися програмою / послугами ШСП (відсутність фізичних, мовних, культурних, процедурних бар’єрів) для всіх учнів та персоналу;
Рекомендувати учням медіацію як інструмент вирішення конфліктів; закликати персонал школи рекомендувати учням медіацію;
Забезпечити належну ресурсну підтримку тренінгів, програми та рекламних кампаній;
Забезпечити час для медіацій, координації діяльності, планової підготовки та заходів в рамках поширення інформації про ШСП, її цілі та завдання;
Надати приміщення для проведення тренінгів та медіацій;
Сформувати мету програми;
Чітко визначити функцію медіації як таку, що відрізняється від дисциплінарних санкцій та/або консультування з психологом.
|