|
|
Скачати 3.93 Mb.
|
купонів", тобто отриманням дивідендів, що влаштовує біль- шість дрібних акціонерів, які не мають реальних можливос- тей впливати на перебіг справ в АТ; 2) обмеженість ризику акціонерів дозволяє шляхом ство- рення АТ започатковувати ризиковану справу [ризиковані види господарської (підприємницької) діяльності], що в разі успіху дає великі прибутки, а в разі невдачі загрожує акціо- нерові, на відміну від індивідуального підприємця чи учас- ника персонального товариства, лише втратою можливості -56- повернути вартість належних йому акцій і надій на диві- денди без загрози втрат для власного майна; 3) підприємства у формі АТ стабільніші щодо своєї май- нової бази, ніж інші види підприємницьких товариств> ос- кільки на них не впливає, як правило, вихід акціонера з товариства (акції, якщо інше не передбачено установчими документами АТ, при цьому відчужуються не самому то- вариству, а іншим особам, отже, само АТ за цей вихід не платить). У тих випадках, коли АТ викуповує власні акції з певною метою (для погашення; для підтримки ринково- го курсу акцій; для наступного продажу своїм працівни- кам тощо), воно оплачує акції в грошовій формі навіть тоді, коли акціонер вносив свій вклад у майновій формі. Отри- мати таке майно акціонер має можливість лише у випадку ліквідації товариства, якщо це майно залишилося після за- доволення обгрунтованих вимог кредиторів і відповідає його частці у статутному фонді; 4) АТ незаперечне є об'єднанням капіталів, навіть більше - в АТ риси цього об'єднання проявляються найповніше. Це не виключає, однак, наявності в АТ деяких рис персо- нальних товариств, особливо в закритих АТ, створених на базі приватизованого майна державного підприємства тру- довими колективами останніх, а також орендними підпри- ємствами у формі АТ. Та на відміну від персональних об'єднань доля пересічного АТ не залежить, як правило, від долі його акціонерів (їхньої смерті, стану здоров'я, заплу- таності справ щодо їх особистого майна тощо), навіть якщо вони були його засновниками. Це забезпечується відокрем- леністю майна АТ від майна його учасників, а також відок- ремленістю управління в АТ (його нерідко здійснюють про- фесіонали-менеджери, які часто взагалі не володіють акці- ями товариства, а працюють у ньому на підставі трудового договору); 5) для АТ є характерною можливість участі в них широ- ких верств населення і відповідно - розподілу прибутку -57- серед цих осіб у разі сприятливого перебігу справ в АТ (хоч, як свідчить світова практика, більшість акцій АТ належить не фізичним, а юридичним особам, які мають більше мож- ливості впливати на стан справ в АТ завдяки володінню значними пакетами акцій, на відміну від акціонерів - фізичних осіб, більша частина яких - дрібні акціонери); 6) акціонерна форма підприємницької діяльності за- стосовується в різних секторах економіки: приватному, дер- жавному, комунальному, а нерідко в АТ беруть участь суб'єкти різних форм власності (так звані змішані АТ). Державні, комунальні АТ для ринкової економіки таке ж природне явище, як і АТ, учасниками яких є лише приватні (як фізичні, так і юридичні) особи. На жаль, в Україні ще й досі відсутній нормативний акт (краще щоб це був за- кон), який регулював би особливості діяльності АТ публіч- ної (державної та комунальної) власності, а також зміша- них АТ; 7) широке використання акціонерної форми в процесі приватизації з метою реформування відносин власності й залучення інвестицій у виробничу сферу. Важко пере- більшити роль АТ (особливо відкритих) у процесі прива- тизації майна середніх і великих за розмірами державних і комунальних підприємств. Саме створення на базі під- приємств, що приватизуються, відкритих АТ дозволило більш-менш оптимально врахувати основні принципи й цілі приватизації та інтереси як трудових колективів та- ких підприємств, так і всього населення України (а в агро- промисловому комплексі - сільськогосподарських това- ровиробників, підприємств-суміжників тощо), забезпечую- чи при цьому не лише сертифікатну, а й грошову привати- зацію, залучення в такий спосіб інвестицій, необхідних для переозброєння, модернізації приватизованих підприємств, можливість використання ними новітніх технологій тощо; 8) можливість контролювати АТ, володіючи контроль- ним пакетом акцій, розмір якого теоретично має переви- -58- щувати 50% акцій, випущених товариством, а фактично в товариствах з великого кількістю акціонерів розмір цьо- го пакета може бути значно меншим - навіть декілька відсотків, за умови, що ніякий інший учасник не володіє більшою кількістю акцій; звісно, ця риса приваблива для тих, хто бажає здійснювати такий вплив над АТ, але водно- час може бути небезпечною як для самого товариства, так і для решти його акціонерів, про що вже згадувалося; 9) акціонерна форма підприємницької діяльності доз- воляє встановлювати між підприємствами-суміжниками досить тісні зв'язки, завдяки перехресному (взаємному володінню) акціями один одного (досить поширено в Японії, що є одним із чинників, який забезпечує високий рівень виробництва і конкурентоспроможність японських товарів на світовому ринку [9]; Законом України "Про особливості приватизації майна в АПК" передбачено також таку мож- ливість для підприємств-товаровиробників цієї галузі та постачальників і споживачів їхньої продукції [10]; 10) організаційно-правова форма АТ використовується у світовій практиці як одна з форм господарських об'єд- нань (об'єднань підприємств), що ставить основною метою не отримання прибутку, а координацію діяльності своїх учасників, встановлення між ними тісних зв'язків для об'єднання зусиль щодо задоволення спільних економічних і суспільних потреб; 11) використання форми АТ дозволяє на вибір його зас- новників (учасників) обрати вільний рух акціонерів (їх вступ і вихід з товариства), що притаманне відкритим АТ, або обмеження такої можливості , що є характерною озна- кою закритих АТ, де значнішу, ніж у відкритому АТ роль, відіграє особистий елемент. У. Е. Батлер і М. Е. Гаші-Батлер називають ще дві риси АТ. Перша з них - безстрокове існування, котре є загаль- ним правилом, якщо у статуті корпорації (аналог АТ за американським законодавством) не передбачено, що вона -59- створюється на визначений строк. Ці автори згадують вислів сера Вільяма Блекстона: "корпорація - це юри- дична особа, яка наділена правовим безсмертям", зазнача- ючи, що істотною властивістю корпорації є її можливість пережити своїх засновників та акціонерів. Характерною рисою корпорації (АТ) ці автори вважають також центра- лізоване управління корпорацією, здійснюване переваж- но не учасниками АТ (акціонерами), а найманими менед- жерами - директорами корпорації [11]. На жаль, позитивними рисами характеристика АТ не обмежується. Деякі їх дослідники (наприклад, Р. Ієринг) назвали АТ чи не найгіршим винаходом суспільства, що призвело до більших утрат, ніж здобутків. До негативних рис АТ, найчастіше відносять: 1) великі масштаби АТ, що заважає гнучкості веден- ня справ товариства. У разі невигідності того виду (видів) господарської діяльності, яку здійснює АТ, останньому на- багато складніше переорієнтуватися на інший вид діяль- ності, ніж малому підприємству чи індивідуальному під- приємцю, і, як то нерідко трапляється у подібній ситуації (про що свідчить світова практика), АТ поступово просу- ваються до свого краху, не маючи спроможності істотно поліпшити стан справ у товаристві вдавшися до карди- нальних змін; 2) багато дослідників закидають АТ, що вони дорого кош- тують своїм акціонерам, адже наймані менеджери (члени правління й керівники структурних підрозділів) не заці- кавлені в ощадливості і тому не обтяжують себе турбота- ми про економне ведення справи, особливо коли це стосуєть- ся їхніх окладів і застосування до них заходів матеріаль- ного заохочення; 3) з метою підтримання високих дивідендів, що не зав- жди забезпечується основною діяльністю АТ, наймані ме- неджери часто-густо вдаються до випуску (і відповідно - продажу) облігацій, що веде до збільшення заборгованості -60- АТ (адже відомо, що облігаціонер - це кредитор товари- ства; останнє рано чи пізно має повертати облігаціонерам борги - номінальну вартість облігацій та обіцяні від- сотки); 4) належність АТ до класичного об'єднання капіталів зумовлює відокремлення власності від управління (як ні в одній з інших організаційно-правових форм): останнє в значній своїй частині здійснюється найманими професій- ними менеджерами, які входять до складу виконавчого органу товариства (правління), а нерідко (якщо це дозво- ляє національне законодавство, як-от у Російській Феде- рації [12]), -то і в спостережній раді. Контроль з боку акціонерів над цими органами нерідко буває суто симво- лічним: загальні збори скликаються рідко, а ревізійна комі- сія також частіше обмежується контролем фінансово-гос- подарської діяльності товариства за минулий рік. Отже, складність контролю за діяльністю АТ, його посадових осіб також притаманна більшості АТ (особливо відкритого типу), хоча це певною мірою залежить від активності й зацікав- леності акціонерів товариства; 5) ігнорування інтересів меншості - одна з найболю- чіших вад АТ. Фактично влада (управління) в АТ належить крупним акціонерам, які мають більшість голосів на за- гальних зборах і відповідно можуть формувати органи товариства (правління, спостережну раду) і його ревізійну комісію. Так вони забезпечують контроль за діяльністю то- вариства, враховуючи при цьому насамперед власні інте- реси навіть тоді, коли вони суперечать інтересам решти акціонерів; 6) заснування АТ з метою акумулювання коштів за ра- хунок внесків багатьох осіб без мети їх використання для ведення суспільнокорисної діяльності - зручний спосіб для шахраїв, що користуються однією з найістотніших характерних рис АТ у власних егоїстичних, навіть злочин- них, інтересах, пропонуючи акції невеликої номінальної -61- вартості широким верствам населення, обіцяючи при цьо- му високий рівень дивідендів і штучно підтримуючи ви- соку ринкову вартість акцій, що дозволяє їм за короткий час нагромадити великі капітали і привласнити їх; інші типові зловживання засновників - це завищення оцінки своїх майнових внесків і встановлення для себе значних привілеїв (про що йтиметься далі), а потім - або успішне зникнення з цими капіталами, або цілком легальний вихід з АТ, після продажу за штучно завищеною ціною своїх акцій, кількість і сумарна вартість яких дуже часто не відповідає реальній вартості майнового внеску такого за- сновника (учасника), а буває значно (іноді - в декілька разів) завищена; 7) відомий російський дореволюційний Г. Шершеневич обвинувачував АТ в моральному розтлінні суспільства, яке з радістю сприймає обіцянки великих прибутків (диві- дендів) без необхідності працювати задля цього [13]. Пев- ною мірою це стало відчутним і в Україні: ще свіжі спо- гади про те, якою великою популярністю користувалися, наприклад, акції АТ "Меркурій-інвест", для придбання яких доводилося стояти у величезній черзі: обіцяні високі диві- денди за цими акціями забезпечили швидку їх реалізацію за значною ринковою вартістю, однак, сподівання більшості акціонерів (окрім засновників цього товариства) не справ- дилися: вони не тільки не отримали обіцяних дивідендів, а й не змогли повернути сплаченої вартості акцій, що взага- лі перестали користуватися попитом на фондовому ринку; 8) великим (за розмірами діяльності та акумульованим капіталом) АТ притаманне тяжіння до монополізму на ринку товарів, а монополізм в економіці нерідко пов'я- заний і з політикою: завдяки великій економічній силі найбільші АТ намагаються впливати на політику уряду з метою створення якомога сприятливіших для себе умов, для чого нерідко використовують акціонерів як виборців (яскравим прикладом була спроба одного із засновників -62- вже згаданого товариства "Меркурій-інвест" С. Юфи бало- туватися до парламенту країни); 9) реальна вартість акцій дуже рідко відповідає її рин- ковій вартості, яку можна штучно підвищувати або зни- жувати і, зігравши на цьому, отримувати значні прибутки, набувати право власності на контрольний або інший, знач- ний за розмірами, пакет акцій товариства за безцінь, отри- муючи в такий спосіб контроль над ним або поглинаючи його як конкурента, що частіше не відповідає інтересам акціонерів і кредиторів товариства; все це свідчить про ненадійність доходу в АТ і залежність його отримання не лише від успішності господарської діяльності товариства, а й від біржової гри на фондовому ринку; 10) акціонерна форма підприємництва дозволяє створи- ти систему формально самостійних АТ (адже за законом кожне АТ має статус юридичної особи), що фактично мо- жуть бути залежними від учасників, які володіють конт- рольними пакетами акцій таких товариств. Подібні това- риства отримали назви і відповідне їм становище: дочірніх підприємств (у більшості країн світу, наприклад у США, Україні, Російській Федерації (14]) або філій материн- ської організації (Франція [15]), або залежних підприємств (товариств), у т. ч. й учасників концерну (Німеччина [16]), якщо власник контрольного пакету акцій - юридична особа. Цей статус, з одного боку, забезпечує відокремленість майна і відповідальності дочірнього (залежного) АТ від хол- дингової компанії (материнської організації чи концерну), а з іншого - надає можливість контролювати й визначати поведінку дочірнього підприємства з боку власника конт- рольного пакету акцій у своїх інтересах; відсутність же в Україні законодавчих гарантій прав дочірніх (залежних) підприємств (як це має місце, скажімо, в Німеччині, Російській Федерації чи інших країнах) робить їх безза- хисними перед власниками контрольних пакетів акцій, у т. ч. перед холдинговою компанією. Остання будь-коли -63- може позбутися контрольного пакета акцій дочірнього підприємства, якщо це їй вигідно, а от дочірнє підприєм- |
|
ЗАКОНУКРА Ї Н И Стаття Правове становище товарної біржі Товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і |
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Поняття особи та її право дієздатність Правове становище... Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА (ОСОБЛИВА ЧАСТИНА) Правове становище сторін у договорі купівлі-продажу. Істотні умови договору купівлі-продажу |
1 Конституційне право України Конституційне право України – це галузь права, система нормативно-правових актів, що регулюють порядок організації та функціонування... |
|
“Правове становище господарських об’єднань” Останні мають свої специфічні ознаки, які відрізняють їх від господарських товариств. Чинне законодавство України виділяє чотири... |
Правове регулювання господарських відносин Правове регулювання діяльності у сфері виробництва виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння |
|
План заняття Економічна теорія добробуту. Модель економічної рівноваги Для цього він виводить власний оптимум, який можна охарактеризувати як певний рівноважний стан, за якого ніякий перерозподіл ресурсів... |
18. Господарсько-правове регулювання у сфері матеріального виробництва... Суспільне виробництво і зараз, і в попередні історичні періоди в основі своїй було та є матеріальним, що |
|
Після Жовтневої революції 1917 р правове регулювання господарської... ЦК РРФСР 1922 р. У той період з'явилися нормативні акти, які відносились до торгових товариств, договірних відносин. Проте надалі... |
65. Загальна теоретико-правова характеристика законності Законність... Законність – це комплексне політико-правове явище, яке характеризується неухильним дотриманням вимог чинного законодавства всіма... |