|
|
Скачати 3.93 Mb.
|
цесі приватизації [в т. ч. і щодо акцій (часток, паїв), які належать державі в майні господарських товариств]; для підприємств та організацій, майно яких перебуває в комунальній власності, та органів місцевого самовряду- вання - щодо можливості придбання акцій (часток, паїв) у майні господарських товариств, що належать державі, у процесі приватизації державного і комунального майна [15]; працівникам державних органів приватизації (крім випадків використання ними приватизаційних паперів) бути покупцями об'єктів приватизації (в т. ч. часток, акцій, паїв, що належать державі в майні господарських товариств та інших об'єднань) в процесі приватизації [16]; заборону для військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, арбітражного суду, державного нотаріату, державної безпеки, внутрішніх справ, а також органів державної влади та управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств та ін. осіб, -20- уповноважених на виконання функцій держави, - щодо заняття підприємницькою діяльністю (що нерівнозначне участі в її організаційно-правових формах), а також осіб, що мають непогашену судимість за корисливі злочини - щодо права виступати засновниками підприємницьких товариств, займати в них керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю [17]. Важливою ознакою підприємницьких товариств є по- єднання в них особистих і майнових сил учасників. Г. Шер- шеневич зазначав, що сама ідея товариства передбачає для кожного учасника обов'язкове сприяння досягненню спіль- ного результату особистими силами чи майновим вкладом або тим і тим разом. Майновий внесок може виражатися в речах, грошах, цінних паперах, майнових правах (у т. ч. і в праві на інтелектуальну власність) [18]. Майно, внесене учасниками товариства як їхні вклади (паї), належить товариству на праві власності (крім земель- них ділянок, внесених членами сільськогосподарського ко- оперативу в рахунок їхньої майнової участі) [19]. В той же час частина майна (майнових прав) може бути передана товариству його засновниками (учасниками) на праві корис- тування (наприклад, право користування землею та інши- ми природними ресурсами, будинками, спорудами, устат- куванням тощо). Речі, що споживаються (гроші, сировина, паливо) мають передаватися учасниками товариству на праві власності, а щодо індивідуально визначених речей (земельні ділянки, будинки, споруди тощо) можливе застосування як права власності, так і права користування. Однак правовий ре- жим речей, що передаються товариству його засновника- ми (учасниками), має бути чітко визначений у договорі (установчому або укладеному між уже створеним товари- ством і особами, які бажають взяти в ньому участь) - чи ці речі передаються у власність, чи в користування. Участь у підприємницькому товаристві (господарсько- -21- му товаристві чи виробничому кооперативі) є водночас обо- в'язком і правом його учасників (членів). Майнова участь (внесення вкладу чи паю, а в передбачених установчими документами випадках - додаткових внесків) є обов'яз- ковою, а особиста - правом (в об'єднаннях капіталів, до яких належать акціонерне товариство, і значною мірою товариство з обмеженою і товариство з додатковою відпо- відальністю [20]), а в персональних товариствах (повному і командитному, а також у виробничому кооперативі) - обов'язком [21). У товариствах, де домінує майновий елемент (це прита- манне об'єднанням капіталів) та/або налічується велика кількість учасників, особиста участь відступає на другий план і не тяжіє над учасниками, якщо закон або установчі документи товариства цього не вимагають. Особиста участь проявляється в управлінні справами товариства, в представ- ництві у зовнішніх відносинах (тобто у відносинах з тре- тіми особами), у виконанні технічних робіт (з обслуговування, діяльності товариства), у безпосередньому здійсненні або організації діяльності, яку провадить товариство (виконан- ня робіт, виготовлення продукції, надання послуг), в роботі органів товариства (загальних зборів, виконавчих і конт- рольних органів). Організації, учасники яких не беруть ніякої участі в їхній діяльності, не можуть належати до підприємницький товариств. Наступна важлива риса підприємницьких товариств - здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку. Майно та особисті зусилля (знання, досвід, про- фесійна майстерність, зв'язки) учасники підприємницько- го товариства об'єднують з метою ведення справи таким чином, щоб це принесло їм прибуток. Ця ознака відрізняє підприємницькі товариства від інших спілок (союзів) - громадських, зокрема, хоча вони за законодавством країн ринкової економіки (США, Велика Британії та ін.) можуть використовувати для своєї організації форму господар- -22- ського товариства (частіше акціонерного), однак наявність майнової бази і подібність організаційно-правової форми не робить їх підприємницькими товариствами, оскільки основною їхньою метою є не отримання прибутку, а досяг- нення інших цілей (просвітницьких, культурних тощо). Такі організації можуть створювати підприємницькі структури, які забезпечували б кошти для фінансування їхньої основної (громадської) діяльності. Для подібних організацій (до них належать кредитні спілки, профспілки, споживча кооперація тощо) отримання прибутку є не ме- тою, а засобом для досягнення своїх цілей, скажімо, для поліпшення матеріального становища своїх членів, створен- ня для них відповідних матеріальних та інших умов. У подібних некомерційних організаціях відсутня - як ос- новна - мета отримання прибутку від спільної діяльності Їх членів. У країнах ринкової економіки поширені гро- мадські організації, які внутрішньою будовою подібні до господарських (частіше акціонерних) товариств. Вони на- лежать до некомерційних організацій, і їхнє правове ста- новище регулюється спеціальними законами (наприклад, у США діє Модельний закон від 1987 р. "Про некомерцій- ну корпорацію" [22]). Основна мета підприємницьких товариств - отриман- ня прибутку досягається шляхом промислу - система- тичного виконання на професійній основі господарської діяльності [виготовленні продукції (товарів), здійснення робіт, надання послуг] не для власних, а для чужих (сусп- ільних) потреб. Відокремленість майна товариства від майна його зас- новників (учасників) і право власності на вищезгадане майно дозволяє підприємницькому товариству самостійно здійснювати господарську діяльність і відповідати за її результати, а це - важлива гарантія для кредиторів то- вариства щодо задоволення їхніх обгрунтованих вимог за рахунок цього майна (тобто засіб переважного задоволен- -23- ня вимог кредиторів товариства перед кредиторами учас- ників останнього). Отже, майно товариства - це не влас- ність його учасників. Останні є кредиторами товариства до ліквідації останнього на частину невиплаченого їм при- бутку відповідно до їхніх часток. Порядок відчуження частки не пов'язується зі складом майна (рухоме чи не- рухоме). Ці дві обставини дозволили французькому нау- ковцеві минулого століття Рено [23] дійти висновку, що частка учасника в майні товариства е рухомим майном, навіть якщо її передано товариству як майновий внесок у вигляді нерухомості. Оскільки майно товариства відокрем- лене від майна його учасників і є його власністю, товари- ство не може компенсувати пред'явлені до нього вимоги про сплату боргу боргами цієї третьої особи одному з учас- ників товариства. Так само учасник не може протистави- ти вимозі свого кредитора борг останнього товариству. Відокремленість майна товариства від майна його учас- ників дозволяє також укладати угоди між першим і дру- гими. Підприємницькі товариства як такі діють здебільшого не через усіх своїх учасників, а через уповноважених на це учасників (повне і командитне товариства) або через свої органи (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальні- стю, виробничий кооператив). Підприємницькі товариства як суб'єкти підприємниць- кої діяльності можуть бути і суб'єктами банкрутства [24]. За законодавством України і значної частини країн ринкової та перехідної економік підприємницькі товари- ства мають статус юридичної особи незалежно від того, домінують у них майнові чи особисті елементи. Водночас у ряді країн світу (Німеччина, США, Велика Британія .та ін.) персональні товариства (в країнах континентальної Європи - повне і командитне товариства, в країнах анг- ло-американського права - партнершип і партнершип з -24- обмеженою відповідальністю, в яких домінує особистий еле- мент) не визнаються юридичними особами, хоча їм прита- манна (з відповідною фіксацією в законодавстві) значна частина рис, що характеризують останню (вони визнають- ся носіями прав та обов'язків, необхідних для здійснення ними господарської діяльності). Основна обставина, що є аргументом для прибічників невизнання за персональни- ми об'єднаннями статусу юридичної особи, полягає в не- можливості провести чітку межу між майном товариства і окремих його учасників. Борги товариства покриваються за рахунок його майна, а в разі недостатності останнього - і майном окремих його учасників; своєю чергою, заборго- ваність учасника персонального товариства (об'єднання осіб) веде до виділення його частки зі складкового майна товариства для покриття боргу чи до ліквідації товариства [25]. Однак, як слушно зауважив Г. Шершеневич [26], це свідчить лише про юридичний зв'язок між майном то- вариства і майном його учасників, котрий, як і будь-який інший зв'язок, передбачає самостійність першого і другого. Роздільність майна в даному випадку не повинна викли- кати сумніву. В особі підприємницького товариства вста- новлюються права та обов'язки (в т. ч. й майнові) окремо від його учасників (членів), а це також свідчить про само- стійність підприємницького товариства як суб'єкта права, що виступає в правових відносинах через голови своїх учасників, і є характерного рисою юридичної особи. Визнання підприємницького товариства юридичною осо- бою тягне за собою певні наслідки, а саме: - вже згадувану відокремленість майна товариства від майна його учасників (членів). Перше формується за ра- хунок вкладів засновників (учасників, членів). Останні втрачають щодо цього майна, внесеного як вклад, майнові права, отримуючи натомість зобов'язальні права: на отри- мання частини прибутку товариства (дивідендів), на отри- мання частини майна товариства в разі ліквідації ос- -25- таннього відповідно до розміру своєї частки (паю). Право на майно товариства під час його існування учасники (чле- ни) не мають; тут відсутня спільна (сумісна чи часткова) власність, оскільки суб'єкт права власності один - само товариство, а не декілька осіб - його учасників щодо од- ного об'єкта - майна товариства. Учасники товариства не можуть вимагати розподілу майна товариства між собою (як це має місце за сумісної власності); виходячи з това- риства, окремий учасник (за винятком члена кооперати- ву) не має права на отримання певної частки майна това- риства (якщо установчими документами не визначено інше), а може вимагати лише грошового еквівалента своєї частки (за висловом Г. Шершеневича, "вимагати винаго- роди за залишення ним участі у вигодах спільного підприє- мства" [27]). У разі банкрутства товариства, якщо в нього не вистачає коштів для покриття заборгованості перед кре- диторами, майно товариства продається [28], виділення частки (паю) Учасника при цьому не допускається; - оскільки майно, створене за рахунок внесків учасників (а згодом збільшене чи зменшене наступними операція- ми), є власністю товариства, то кредитори останнього ма- ють виключне право на задоволення своїх обгрунтованих (безспірних) вимог із власного майна товариства в разі бан- крутства останнього і цим усувають вимоги кредиторів окремих учасників (членів) товариства. За звичайного пе- ребігу справ у підприємницького товариства в разі недо- статності майна учасника для покриття боргів останнього його кредитори мають право вимагати виділення частки учасника-боржника, що призводить до зменшення статут- ного фонду (складкового майна) товариства [29]; - наявність у підприємницького товариства статусу юри- дичної особи дозволяє йому діяти як самостійному суб'єкту права, в т. ч. й укладати угоди з третіми особами незалежно від окремих учасників і навіть укладати угоди з самими учасниками; -26- - як уже зазначалося, роздільність (відокремленість) майна підприємницького товариства та його учасників (членів) унеможливлює зарахування боргів загальних (тобто товариства) і окремих (тобто учасника чи учасників това- риства). Отже, боржник товариства не може зарахувати свій борг із вимогою, яку він має до одного з учасників. Так само й боржник одного з учасників не може зарахувати свій борг із вимогою, яку він має до товариства; - як самостійний суб'єкт права підприємницьке това- риство від власного імені виступає в суді, арбітражному або третейському суді, пред'являє позови до третіх осіб; так само треті особи, які є кредиторами товариства, пред'являють позови до товариства, а не до окремих його учасників. Відсутність статусу юридичної особи у персональних то- вариств за законодавством деяких країн (Німеччини, США, Великої Британії тощо) дозволяє кредиторам товариства безпосередньо звертатися зі своїми вимогами до учасників товариства [30]. ВИДИ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ТОВАРИСТВ. Наявні ви- ди підприємницьких товариств є продуктом тривалого істо- ричного розвитку. Деякі з них сформувалися під впливом середньовіччя (повні й командитні товариства), що дозво- ляє окремим дослідникам проводити паралелі між назва- ними товариствами в сучасному їх вигляді з відомими римському праву socіetas. Частина підприємницьких то- вариств (акціонерні та виробничі кооперативи) виникли в процесі економічного та суспільного розвитку, а товариство з обмеженою відповідальністю - як окрема організацій- |
|
ЗАКОНУКРА Ї Н И Стаття Правове становище товарної біржі Товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і |
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Поняття особи та її право дієздатність Правове становище... Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА (ОСОБЛИВА ЧАСТИНА) Правове становище сторін у договорі купівлі-продажу. Істотні умови договору купівлі-продажу |
1 Конституційне право України Конституційне право України – це галузь права, система нормативно-правових актів, що регулюють порядок організації та функціонування... |
|
“Правове становище господарських об’єднань” Останні мають свої специфічні ознаки, які відрізняють їх від господарських товариств. Чинне законодавство України виділяє чотири... |
Правове регулювання господарських відносин Правове регулювання діяльності у сфері виробництва виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння |
|
План заняття Економічна теорія добробуту. Модель економічної рівноваги Для цього він виводить власний оптимум, який можна охарактеризувати як певний рівноважний стан, за якого ніякий перерозподіл ресурсів... |
18. Господарсько-правове регулювання у сфері матеріального виробництва... Суспільне виробництво і зараз, і в попередні історичні періоди в основі своїй було та є матеріальним, що |
|
Після Жовтневої революції 1917 р правове регулювання господарської... ЦК РРФСР 1922 р. У той період з'явилися нормативні акти, які відносились до торгових товариств, договірних відносин. Проте надалі... |
65. Загальна теоретико-правова характеристика законності Законність... Законність – це комплексне політико-правове явище, яке характеризується неухильним дотриманням вимог чинного законодавства всіма... |