|
|
Скачати 3.93 Mb.
|
| Глава 2 ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ 2.1. Поняття і основні риси акціонерних товариств Сучасне звернення вітчизняного законодавця до такої популярної організаційно-правової форми підприємниць- кої діяльності, як акціонерні товариства (далі - АТ), ціл- ком закономірно відображає потреби практики в умовах формування і розвитку в Україні ринкових відносин та адекватних їм форм господарювання. Історія створення АТ (принаймні тих, що більш-менш відповідають сучасним формам) налічує декілька століть, а їх появу спричинили бурхливий розвиток капіталістич- них (ринкових) відносин і необхідність акумулювання знач- них капіталів для започаткування і ведення значних (ве- ликих) за розмірами справ (здебільшого пов'язаних з осво- єнням заморських колоній і торгівлею з ними). Чимало дослідників АТ шукали їх аналоги в римському й дорим- ському праві, але важко заперечити той факт, що сучасні АТ, започатковані в епоху капіталізму, - це унікальне явище, яке, хоч і має історичні корені в стародавньому праві -49- й торговельній практиці, але правовою природою та харак- терними рисами значно відрізняється від своїх давніх про- образів. Складність правової природи АТ стала предметом чис- ленних наукових досліджень, особливо інтенсивних в епо- ху масового започаткування підприємницької діяльності в цій організаційно-правовій формі з наступними падін- нями і злетами (або, за виразом Л. Петражицького, - з домінуванням оптимістичної чи песимістичної тенденцій в акціонерній справі [1]). Сучасний період відновлення цього правового інститу- ту (після багатьох років забуття) у постсоціалістичних країнах став повторенням (дещо видозміненим) історії ста- новлення цих товариств у XVІІ-XІX ст.: ейфоричні на- строї щодо переваг АТ як чудового джерела для вкладення вільних коштів юридичних і фізичних осіб з метою отриман- ня великих дивідендів змінилися на недовірливе (критич- не) ставлення акціонерів до зазначених можливостей АТ, які не виправдали їхніх сподівань щодо забезпечення ак- ціонерам високих і стабільних дивідендів. Про це яскра- во свідчить стриманість громадян України щодо одержан- ня приватизаційних майнових і компенсаційних сертифі- катів і вкладення їх у відкриті АТ, які створюються на базі державних підприємств у процесі приватизації. Акціонерні буми і крахи, за свідченням дослідників АТ минулого (Л. Петражицького, А. Камінки, І. Тарасова, Р. Ієринга та багатьох інших), повторювалися з періодичні- стю в 10-14 років, виявляючи при цьому не лише пере- ваги, а й вади АТ, а також спонукаючи численних дослід- ників цих товариств (насамперед науковців-правників) вивчати правову природу подібних організацій. Особливо грунтовно досліджувалися ці проблеми у дру- гій половині минулого століття, коли в більшості країн Європи та Америки інтенсивно розвивалися ринкові відно- сини, якісно змінюючи економіку, що досягла завдяки цьо- -50- му значного рівня у своєму розвиткові. Не останню роль тут відігравали і АТ, що з'являлись у великій кількості, мов гриби після дощу, а паралельно з цим формувалось і вдосконалювалося акціонерне законодавство. І. Тарасов, А. Камінка, Л. Петражицький, П. Цитович, В. Бєлинський, Г. Шершеневич, А. Венедиктов та інші дослідники в Росії; Саварі, Рено, Р. Ієринг, Л. Гольдшмідт та багато інших - за кордонами Російської імперії грунтовно вивчали істо- рію становлення і розвитку АТ, їхні характерні риси, пере- ваги й вади, правове становище самих товариств та їхніх акціонерів тощо. Ця проблема не втратила актуальності й потім [що правда, із цілком зрозумілим спадом інтересу до них в СРСР у післянепівський період, коли перемогла адміністративно-командна система господарювання з її ворожим ставленням до ринкових (самостійних) суб'єктів господарювання, до яких належать і АТ]. Варіантів визначення поняття АТ (доктринальних і ле- гальних) чимало, якщо брати до уваги світову практику розвитку акціонерної справи і акціонерного законодавства в історичному аспекті. З них можна вирізнити основні характерні риси АТ як специфічної (окремої) організа- ційно-правової форми підприємницької діяльності, що так чи інакше визнаються більшістю дослідників АТ. По-перше, АТ є переважно об'єднанням капіталів (найяс- кравішим їх представником), для участі в якому досить зробити лише майновий внесок (оплатити акції), хоча деякі автори (наприклад, А. Камінка) бачать у них риси персо- нальних товариств, учасники яких повинні брати безпосе- редню особисту участь у діяльності таких товариств, у т. ч. і в управлінні справами, особливо на етапі створення, участі в установчих і загальних зборах, а також в органах АТ. Важко погодитися з такого думкою, оскільки на етапі створення АТ це товариство ще не існує як організаційно- правова форма, а участь акціонерів у загальних зборах і органах товариства є їхнім правом, а не обов'язком. Слід, -51- однак, зауважити, що законом (щодо АТ, створених на базі орендованого майнового комплексу державного підприєм- ства) чи установчими документами (наприклад, у закри- тих АТ, створених на базі приватизованого державного підприємства) особиста участь акціонерів у діяльності то- вариства може бути визнана обов'язковою. АТ (його варіант за континентальним, у т. ч. україн- ським, правом) має під час заснування володіти певним ка- піталом (за законодавством України відкриті АТ на момент скликання установчих зборів повинні мати сплаченим що- найменше 30%, а закриті АТ - 50% статутного фонду, мінімальний розмір якого не може бути меншим за 1250 мінімальних заробітних плат, виходячи зі ставки мінімаль- ної заробітної плати, чинної на момент створення АТ), хоч, наприклад, за законодавством США (а до недавнього часу - і законодавством Великої Британії) подібна умова не є обов'язковою. Другою важливою ознакою АТ є те, що його основний (статутний) капітал поділяється на певну кількість, як правило, рівних між собою часток, що їх називають акція- ми. При цьому певна частина установчого капіталу забез- печується АТ ще до створення останнього за рахунок спла- ти повністю або частково особами, які підписалися на акції (під час створення відкритого АТ) або стали засновниками (в процесі створення закритого АТ), вартості акцій (номі- нальної чи ринкової), зробивши відповідний внесок (гро- шовий, майновий). При цьому акціонер втрачає майнові права на гроші (майно), сплачені за акції, право власності на які набуває АТ з моменту його державної реєстрації. Виходячи з АТ, акціонер отримує не внесену ним частину майна (якщо він робив внесок у речовій формі), а вартість (ринкову, номінальну) акцій, що відчужуються. Це забез- печує збереження певної стабільності майнової бази АТ. Лише ліквідація останнього дозволяє акціонерам отрима- ти відповідну їх часткам (акціям) частину майна товари- -52- ства, якщо, звісно, воно залишилося після сплати боргів АТ (задоволення претензій кредиторів). Не менш важливою рисою АТ більшість дослідників вважає обмеженість відповідальності АТ за його зобов'я- заннями лише належним йому на праві власності майном (воно може бути за своєю масою і відповідно - грошовою оцінкою більшим або меншим од статутного фонду АТ: остання є номінальною величиною, зафіксованою в установ- чих документах АТ). Ця ознака е типовою для класичної (за римським правом) юридичної особи, що забезпечує їй самостійність майнової відповідальності за своїми зобо- в'язаннями в межах майна, що належить їй на праві влас- ності. Власне, АТ відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном, а отже, про обмеженість його відповідаль- ності також говорити не можна (термінологічне невірно); деякі автори для характеристики відповідальності АТ вжи- вають вираз "виключна майнова відповідальність" за влас- ними зобов'язаннями в обсязі майна, що належить това- риству на праві власності [2]. Відповідно до принципу виключної майнової відпові- дальності АТ на його акціонерів не може бути покладено обов'язку сплачувати додаткові внески та брати на себе зобов'язання перед іншими акціонерами чи кредиторами товариства щодо покриття збитків товариства, якщо закон не зазначає інше. Так, згідно з законодавством деяких країн (Німеччини, Російської Федерації) контролююче підприєм- ство (в т. ч. власник контрольного пакету акцій) несе субсидіарну чи солідарну відповідальність за борги това- риства - залежного підприємства, включаючи випадки визнання останнього банкрутом, якщо заподіяна шкода (заборгованість) чи банкрутство спричинені впливом кон- тролюючого підприємства [3]. Щодо іншої ознаки - обмеженої відповідальності акціо- нерів, то, попри типовість вирішення цього питання на практиці (акціонери власним майном за борги товариства -53- взагалі не відповідають, якщо повністю сплатили свої акції), теоретичне обгрунтування та законодавче закріплення положень щодо обсягу відповідальності акціонерів не мож- на назвати простим. Частина науковців-дослідників АТ, а їх ніби підтримує законодавство деяких країн (в т. ч. й України), визнача- ють відповідальність акціонерів як обмежену сумами (кош- тами, майном), сплаченими за акції (в межах акцій). Слід, однак, зазначити, що деякі автори говорять про безпосеред- ню відповідальність (у разі, якщо акціонер не повністю оплатив акцію, він відповідає в межах несплачених за акцію сум усім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення) і опосередковану відповідальність (щодо сум, сплачених за акції, можливість повернення яких він може втратити в разі задоволення вимог кредиторів за рахунок майна товариства) [4]. У першому випадку можна погодитися з обмеженістю додаткової відповідальності акціонерів, адже ми маємо справу зі справді майновою відповідальністю учасників АТ. У другому ж випадку важко говорити про майнову відпо- відальність акціонерів узагалі, адже власним майном вони не відповідають (на нього не може бути звернено стягнен- ня), якщо в разі несприятливого перебігу справ чи банкрут- ства АТ його майна, сформованого в т. ч. й за рахунок вкладів акціонерів, не вистачає для покриття боргів і задо- волення обгрунтованих вимог кредиторів. Акціонери в да- ному випадку ризикують лише втратити можливість по- вернути собі вартість акцій. Брак власного майна в АТ для задоволення обгрунтованих вимог кредиторів не тягне для акціонерів, які повністю оплатили акції, ніяких втрат влас- ного майна - адже кошти, сплачені за акції, перейшли з власності акціонерів у власність АТ: відповідати двічі од- ним і тим же майном різні особи не можуть, тим більше, що лише АТ є його власником. Обгрунтованішою є позиція другої групи дослідників АТ, які воліють говорити не про -54- відповідальність акціонерів, а про їхній ризик втратити можливість повернення коштів, сплачених за акції, або ризик зазнати збитків, пов'язаних із діяльністю товари- ства [5]. Деякі з дослідників вважають, що акціонери не несуть ні відповідальності, ні ризиків за негативні наслідки діяль- ності АТ [6]. Відтак визнається за доцільне в легальному визначенні АТ взагалі не згадувати про відповідальність акціонерів у межах вартості акцій [7]. На зорі акціонерної справи положення щодо обмеженого характеру відповідальності акціонерів включалися до акціонерного законодавства, щоби підкреслити різницю правового становища учасників АТ і персональних (повного і командитного) товариств, які були традиційними формами підприємництва на відміну від перших. Зараз такої потреби немає, бо всі відомі види підприємницьких товариств існу- ють упродовж тривалого часу, і різниця в правовому стано- вищі їхніх учасників (в т. ч. й щодо їхньої майнової від- повідальності за зобов'язаннями товариства) не викликає сумніву. До того ж положення щодо обмеженого характеру відповідальності акціонерів термінологічне неточне, бо останні несуть не відповідальність (якщо повністю опла- тили акції), а ризик збитків (втрати можливості повернути вартість своїх акцій), хоча, як уже згадувалося, деякі до- слідники небезпідставно вважають, що до закону не слід включати положення ні про відповідальність, ні про ризик акціонерів [8]. Насправді обмежена субсидіарна відпові- дальність акціонерів має місце за наявності двох обставин: а) якщо акціонер неповністю сплатив акції; б) статутом АТ передбачено випадки такої відповідальності акціонера в межах несплачених сум (ч. 3 ст. 24 Закону України "Про господарські товариства"). Згадані тут ознаки АТ наводяться у визначенні цих товариств у національних законодавствах країн ринкової і перехідної до ринкової економік, а також у наукових пра- -55- цях дослідників АТ. Але ними не вичерпується характе- ристика АТ, яким притаманні також інші риси - як по- зитивні, так і негативні, зумовлені особливостями цієї орга- нізаційно-правової форми. Ознаки АТ наочніше виявляються в процесі аналізу їхніх характерних рис. У періоди акціонерного буму (дії оптимістичної тенденції в акціонерній справі - за визна- ченням Л. Петражицького) увага дослідників АТ та всіх зацікавлених осіб акцентується лише на їхніх позитивних рисах, яких чимало, а саме: 1) легкість створення значного за розмірами капіталу, що не під силу переважній більшості підприємців. Це до- сягається завдяки: а) відносній простоті вкладення капі- талу, що тимчасово не використовується (для цього досить лише придбати акції), а в разі сприятливого перебігу справ в АТ дозволяє отримати значні за розміром дивіденди; б) простоті вступу і виходу з АТ, для чого досить відповідно придбати або провести відчуження (позбутися) акцій, що дозволяє легко переливати капітал із однієї галузі в іншу, прибутковішу; в) незначному ризикові акціонерів у разі негативних результатів діяльності АТ (він обмежується вартістю належних акціонерові акцій); г) необтяжливістю обов'язків акціонерів (вони повинні лише сплатити вартість акцій - зробити майновий внесок і не зобов'язані брати особистої участі в діяльності товариства, в т. ч. в управлінні його справами, а можуть задовольнитися лише "стрижкою |
|
ЗАКОНУКРА Ї Н И Стаття Правове становище товарної біржі Товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і |
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Поняття особи та її право дієздатність Правове становище... Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА (ОСОБЛИВА ЧАСТИНА) Правове становище сторін у договорі купівлі-продажу. Істотні умови договору купівлі-продажу |
1 Конституційне право України Конституційне право України – це галузь права, система нормативно-правових актів, що регулюють порядок організації та функціонування... |
|
“Правове становище господарських об’єднань” Останні мають свої специфічні ознаки, які відрізняють їх від господарських товариств. Чинне законодавство України виділяє чотири... |
Правове регулювання господарських відносин Правове регулювання діяльності у сфері виробництва виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння |
|
План заняття Економічна теорія добробуту. Модель економічної рівноваги Для цього він виводить власний оптимум, який можна охарактеризувати як певний рівноважний стан, за якого ніякий перерозподіл ресурсів... |
18. Господарсько-правове регулювання у сфері матеріального виробництва... Суспільне виробництво і зараз, і в попередні історичні періоди в основі своїй було та є матеріальним, що |
|
Після Жовтневої революції 1917 р правове регулювання господарської... ЦК РРФСР 1922 р. У той період з'явилися нормативні акти, які відносились до торгових товариств, договірних відносин. Проте надалі... |
65. Загальна теоретико-правова характеристика законності Законність... Законність – це комплексне політико-правове явище, яке характеризується неухильним дотриманням вимог чинного законодавства всіма... |