|
|
Скачати 3.93 Mb.
|
фондову біржу"; ЗАТ не зобов'язане це робити, якщо воно не емітує облігації для розміщення серед осіб, коло яких визначити заздалегідь неможливо. 2.3. Порядок створення акціо- нерного товариства Правове становище АТ віддавна регулюється держа- вою з допомогою законодавства. Це зумовлено суспільною вагою цих товариств (розміром акумульованих у них ка- піталів, великою кількістю учасників, значними розмірами господарської діяльності). Перші АТ створювалися з доз- волу уряду (короля, парламенту, в Російській імперії - сенату) - шляхом видання відповідного нормативного акта про затвердження статуту такого АТ. Вважалося, що -71- розпорядчий порядок створення АТ дозволить запобігти зловживанням з боку засновників. До того ж, видаючи такий акт, уряд надавав таким товариствам і певні при- вілеї (так відбувалося на початковому етапі розвитку акц- іонерної справи, коли АТ були рідкістю). Поступово, з роз- витком ринкових відносин, необхідність у таких товари- ствах значно зросла, і вони почали створюватися сотнями і тисячами в межах однієї держави [22]. Вирішувати пи- тання щодо надання дозволу для створення такої великої кількості АТ і привілеїв для кожного з них стало обтяж- ливим для держави і нераціональним, а розпорядчий по- рядок перетворився на гальмо для започаткування під- приємцями своєї справи у цій організаційно-правовій фор- мі. До того ж сподівання, що такий порядок усуне зловжи- вання з боку несумлінних засновників, не виправдалися. Поступово наприкінці XІX ст. більшість країн, де по- ширилась акціонерна форма підприємницької діяльності, перейшли до нормативно-явочного порядку започатку- вання АТ. Сама процедура створення АТ в різних країнах світу має певні особливості, тобто залежить від правового регулюван- ня цього питання в тій чи іншій країні. Однак існують загальні риси і тенденції в правовому регулюванні поряд- ку створення АТ. ЗАТ створюються в порядку, досить наближеному до порядку створення товариств з обмеженою відповідальні- стю, що зумовлено їхніми спільними рисами, зокрема об- меженим рухом учасників. Спершу укладається установ- чий договір між засновниками товариства, в якому визна- чаються параметри останнього, порядок дій засновників та їхні обов'язки щодо цього, а також відповідальність кож- ної зі сторін такого договору за порушення нею своїх до- говірних зобов'язань. Якщо за українським законодав- ством (ст. 26 Закону України "Про господарські това- риства") договір між засновниками отримав назву установ- -72- чого, то законодавство деяких країн, наприклад Російської Федерації, уникає цього терміна, використовуючи інший - договір про створення АТ, що укладається між його за- сновниками і визначає: порядок здійснення ними спільної діяльності, розмір статутного капіталу товариства, категорії й типи акцій, що розміщуються серед засновників, розмір і порядок їх оплати, права та обов'язки засновників щодо створення АТ [23]. Отже, йдеться про договір про спільну (сумісну) діяльність, що не належить до установчих доку- ментів. За законодавством РФ, Німеччини та ряду інших країн єдиним установчим документом АТ визнається ли- ше статут [24], а законодавством США - статут (саме він е необхідним для державної реєстрації) та внутрішній ста- тут (останній має відповідати закону і статуту та регулю- вати порядок управління справами підприємницької кор- порації) [25]. Правова природа установчого договору не є простою. Деякі науковці - дослідники господарських (підприєм- ницьких) товариств вважають його різновидом договору про спільну (сумісну) діяльність; інші - особливим (уні- кальним) договором, що його не можна ототожнювати з дого- вором про спільну (сумісну) діяльність [26], оскільки внаслі- док укладення першого (установчого) виникає юридична особа як самостійний суб'єкт права, в т. ч. права власності на передане як внесок майно його засновниками (учас- никами), а другий (про спільну чи сумісну діяльність) спря- мований на узгодження дій декількох осіб - самостійних суб'єктів права щодо провадження певної діяльності зі збереженням за кожним із його учасників права власності на належну йому частку майна, що використовується або створюється внаслідок такої діяльності. Справді, мета кожного з цих договорів різна, однак вона є спільною для учасників, і спосіб досягнення її однаковий - узгодження дій учасників договору. Спільність їхньої мети, необмежена повна відповідальність перед третіми осо- -73- бами за заподіяну такою діяльністю шкоду чи збитки (стат- ті 8, 26, 66-67, 74-75 Закону України "Про господарські товариства") дозволяють визнати положення, передбачені статтями 430-433 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. щодо договору про сумісну діяльність, прийнятними і для установчого договору. Наступним етапом створення ЗАТ є формування його майнової бази, необхідної для започаткування господарсь- кої діяльності. Відповідно до вимог закону (ст. 31 Закону України "Про господарські товариства") на момент скли- кання установчих зборів засновники АТ мають сплатити не менш як 50% вартості акцій. Установчі збори як третій етап створення ЗАТ мають чи не вирішальне значення: на них приймається рішення про створення товариства, затверджується його статут, оби- раються органи товариства, затверджується грошова оцін- ка майнових і немайнових вкладів та вирішуються інші питання. Однак товариство вважається створеним і набу- ває статусу юридичної особи лише з моменту його держав- ної реєстрації, що є завершальним етапом у процесі ство- рення ЗАТ. Державна реєстрація здійснюється в загальному для всіх суб'єктів підприємницької діяльності порядку відповідно до нової редакції ст. 8 Закону України "Про підприєм- ництво" [27] і Положення про державну реєстрацію суб'єк- тів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 740 [28] у 5-денний строк од моменту подання всіх необхідних документа (реєстраційної картки встановленого зразка, установчого договору і статуту АТ, документу, що засвід- чує сплату засновниками внесків до статутного фонду в розмірі щонайменше 50% номінальної вартості акцій, а також документа, що свідчить про внесення плати за дер- жавну реєстрацію) до виконкому місцевої ради народних депутатів (державної адміністрації) за місцем знаходження -74- (місцем проживання) одного із засновників або місцезна- ходження за іншою адресою, яка підтверджується догово- ром, що передбачає передачу засновнику у власність або користування приміщення. У разі безпідставної чи необ- грунтованої відмови в такій реєстрації ЗАТ, як і будь-якому іншому суб'єктові господарського права, гарантується судо- вий захист прав засновників товариства через оскарження відмови у державній реєстрації. Відкрите АТ, з огляду на значний ступінь публічності його діяльності (реалізації акцій серед заздалегідь неви- значеного кола осіб шляхом підписки та вільною купівлею- продажем на фондовому ринку, в т. ч. ринках) проходить більш складну, врегульовану законодавством процедуру свого створення, що має на меті захистити права та законні інтереси передплатників - майбутніх акціонерів. Починаючи з етапу укладення договору між засновни- ками, в якому визначаються: порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення ВАТ певних параметрів із розподілом обов'язків між ними; відповідальність пе- ред особами, які підписалися на акції, і третіми особами, (відповідно до закону майнова відповідальність засновників має бути необмеженою і солідарною відносно зобов'язань, що виникли до реєстрації АТ [29]); відкриття рахунку, що на нього провадитиметься передплата акцій, та ін. На другому етапі засновники мають зробити повідом- лення про свій намір створити АТ і здійснити відкриту підписку на акції. Зміст такого повідомлення відповідно до частин 3, 5 ст. 23 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" має бути зареєстрований Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку, а саме по- відомлення опубліковане не менш як за 10 днів до початку підписки в органах преси Верховної Ради або Кабінету Міністрів України та офіційному виданні фондової біржі. Вимоги до такої інформації встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку згідно з -75- п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України від 30 жовтня 1996 р. "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" [30]. Відповідно до п. 12 Тимчасового положення про порядок реєстрації випуску акцій та облігацій підприємств та інформації про їх випуск [31], затвердженого наказом цієї комісії від 20.09.1996 р. №210, у разі заснування АТ, яке не має правового попередника, інформація про випуск цінних паперів (зокрема акцій) повинна містити такі відо- мості: фірмове найменування майбутнього АТ; предмет та цілі його діяльності; дату проведення установчих зборів; розмір статутного фонду, що передбачається; склад майна, що вноситься Засновниками в натуральній формі; найменування банківської установи та номер розра- хункового рахунку, що на нього мають бути внесені почат- кові внески, а також дані про емісію цінних паперів (дата і номер протоколу прийняття рішення про випуск акцій; мета використання фінансових ресурсів, залучених від емі- сії, що планується; вид акцій та пов'язані з ними права, в т. ч. і щодо привілейованих акцій: кількість, номінальна вартість і сума емісії акцій; число, серія і порядкові номе- ри; місце й дата початку і припинення підписки, а також інформація про можливі привілеї власників акцій; запла- нований курс; найменування торговця цінними паперами (якщо емітент користується його послугами); дії, що про- водяться в разі перевищення або недосягнення рівня пе- редплати; по процентних акціях (привілейованих) - за- плановані відсотки (проценти), метод обчислення і строк виплати процентів; адреси місць виплати доходів, здійснен- ня операцій щодо акцій та їх депонування. Підставами відмови в реєстрації інформації про випуск акцій можуть бути: наявність у інформації відомостей, що дозволяють зробити висновок про невідповідність умов -76- випуску акцій чинному законодавству, а також неповна інформація порівняно з вимогами зазначеного Тимчасово- го положення. Наступним (третім) етапом створення ВАТ є проведен- ня підписки на акції відповідно до зробленої в пресі інфор- мації в зазначеному місці та в межах зазначеного строку, який, однак, не може перевищувати шість місяців (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про господарські товариства"). На цьому етапі вже починає створюватися майнова основа майбутнього АТ: на момент підписки особи, які виявили бажання придбати акції, повинні внести на рахунок за- сновників не менш як 10% відсотків номінальної вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники ви- дають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій (ч. 3 ст. 30 зазначеного Закону). Підписка припиняється з закінченням зазначеного в інформації про підписку на акції строку. Її результати можуть виявитися вирішальними для долі майбутнього ВАТ: якщо підпискою не охоплено (не покрито) 60% акцій, то вона вважається такою, що не відбулася, і процес ство- рення АТ на цьому припиняється. Відтак засновники ма- ють повернути особам, що підписалися на акції, внесені ними суми або інше майно не пізніш як через 30 днів після закінчення терміну підписки. Якщо засновники не вико- нують цього обов'язку, вони несуть перед підписчиками акцій солідарну відповідальність усім своїм майном. А втім, у такому разі, доцільно було б передбачити й відпо- відальність засновників за прострочення повернення вище- зазначених сум у формі відшкодування збитків за анало- гією з відповідальністю акціонерів за прострочення опла- ти вартості акцій згідно з ч. 2 ст. 33 Закону України "Про господарські товариства", що передбачає сплату річних у розмірі 10% від суми простроченого платежу або сплату пені розміром 0,1% за кожний день прострочення. Якщо передплатою покрито 60% та більше акцій, то -77- вважається, що вона відбулася. Можлива ситуація, коли підписка на акції перевищує оголошений статутний фонд. Доля зайвої підписки вирішується або самими засновни- ками, або на установчих зборах. Засновники можуть відхи- лити зайву підписку, відмовляючи в ній особам згідно з переліком передплатників, починаючи від кінця переліку. Якщо засновники цього не роблять, то визначення долі зайвої підписки (прийняти її чи відмовитися від неї) по- кладається на установчі збори. Відмова від зайвої підпис- ки тягне за собою обов'язок для засновників (а після ство- рення ВАТ - для самого товариства) повернути перед- платникам сплачені ними за акції суми (майно) у тому ж порядку, який діє щодо підписки, що не відбулася (протя- гом 30 днів од моменту відхилення зайвої підписки). За прострочення повернення зазначених сум (майна) заснов- никами ВАТ (самим АТ) доцільно також передбачити від- повідальність у формі сплати річних або пені вищезгада- ного розміру. Успішне завершення підписки на акції дозволяє пере- йти до четвертого етапу створення ВАТ - скликання і про- ведення установчих зборів. На момент їх проведення май- нова база майбутнього АТ має бути вже значнішою, ніж на етапі завершення підписки на акції: особи, які підписали- ся на акції, на момент скликання установчих зборів ма- ють сплатити, з урахуванням попереднього внеску щонай- менше 30% номінальної вартості акцій (щодо ЗАТ ця циф- ра становить 50%), що підтверджується видачею заснов- никами зазначеним особам тимчасових свідоцтв. Скликання установчих зборів обмежується в часі (пев- ним строком, зазначеним у повідомленні про підписку на акції, який, однак, не може перевищувати двох місяців од моменту завершення підписки). Порушення цього прави- ла дає право особам, що підписалися на акції, вимагати повернення сплачених за акції сум (майна). Проте вітчиз- няний законодавець знову ж таки не встановлює ні термі- -78- ну повернення таких сум (майна), ні відповідальності за- |
|
ЗАКОНУКРА Ї Н И Стаття Правове становище товарної біржі Товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і |
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Поняття особи та її право дієздатність Правове становище... Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА (ОСОБЛИВА ЧАСТИНА) Правове становище сторін у договорі купівлі-продажу. Істотні умови договору купівлі-продажу |
1 Конституційне право України Конституційне право України – це галузь права, система нормативно-правових актів, що регулюють порядок організації та функціонування... |
|
“Правове становище господарських об’єднань” Останні мають свої специфічні ознаки, які відрізняють їх від господарських товариств. Чинне законодавство України виділяє чотири... |
Правове регулювання господарських відносин Правове регулювання діяльності у сфері виробництва виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння |
|
План заняття Економічна теорія добробуту. Модель економічної рівноваги Для цього він виводить власний оптимум, який можна охарактеризувати як певний рівноважний стан, за якого ніякий перерозподіл ресурсів... |
18. Господарсько-правове регулювання у сфері матеріального виробництва... Суспільне виробництво і зараз, і в попередні історичні періоди в основі своїй було та є матеріальним, що |
|
Після Жовтневої революції 1917 р правове регулювання господарської... ЦК РРФСР 1922 р. У той період з'явилися нормативні акти, які відносились до торгових товариств, договірних відносин. Проте надалі... |
65. Загальна теоретико-правова характеристика законності Законність... Законність – це комплексне політико-правове явище, яке характеризується неухильним дотриманням вимог чинного законодавства всіма... |