|
|
Скачати 3.93 Mb.
|
| Вінник О. М. Господарські товариства і виробничі кооперативи: правове становище. - К.: Товариство "Знання" КОО, 1998.- 309 с. Оксана ВІННИК ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА І ВИРОБНИЧІ КООПЕРАТИВИ ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ Київ "Знання" 1998 Рецензенти: О.В.Дзера, доктор юридичних наук, професор кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного універ- ситету імені Тараса Шевченка: Г.В. Пронська, доктор юридичних наук, професор кафедри госпо- дарського права Київського національного університету імені Тараса Шевченка; В.С. Щербина, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри господарського права юридичного факультету Київського націо- нального університету імені Тараса Шевченка Досліджується правове становище господарських товариств і виробничих кооперативів як підприємницьких організацій корпоративного типу. Детально розглядаються питання створен- ня, функціонування, припинення діяльності цих організацій, внутрішні відносини і відносини з третіми особами. Особлива увага приділяється захистові інтересів меншості, кредиторів, споживачів в процесі діяльності господарських товариств і ви- робничих кооперативів. Обгрунтовуються пропозиції щодо вдо- сконалення законодавства України, котре регулює правове стано- вище господарських товариств і виробничих кооперативів. Для підприємців, працівників підприємницьких організацій, державних установ, юристів-практиків, науковців, аспірантів і студентів юридичних та економічних спеціальностей, широкого кола читачів, котрих цікавить правовий аспект діяльності під- приємницьких організацій корпоративного типу. ВСТУП Запровадження в Україні ринкових відносин з адекват- ними їм організаційно-правовими формами господарюван- ня викликало відродження після багатьох десятиліть за- буття інституту господарських товариств і повернення виробничим кооперативам їхніх традиційних рис - доб- ровільності створення, а рівно - вступу і виходу з коопе- ративу, самостійності, самоокупності, самоуправління тощо. Адміністративно-командна система з притаманним їй па- нуванням державної форми власності, державних підпри- ємств і наближених до них за правовим становищем кол- госпів не терпіла інституцій, які не могла контролювати (поставити під свій цілковитий контроль). Тому господар- ським товариствам і виробничим кооперативам як само- стійним суб'єктам господарювання і власникам майна не знайшлося місця в цій системі, за винятком періоду непу, коли радянська влада змушена була рятувати (відновлю- вати) зруйноване громадянською війною народне господар- ство завдяки використанню ринкових елементів господа- -5- рювання. Лібералізація відносин в економічній сфері СРСР наприкінці 80-х - початку 90-х рр. Також не обійтись без відновлення інституту деяких видів господарських това- риств - акціонерного та з обмеженою відповідальністю, а також модернізації коперації, в т. ч. виробничої [1]. Господарські товариства і виробничі кооперативи як організаційно-правові форми підприємницької діяльності мають чимало спільних рис, хоч і не втрачають своєї спе- цифіки. У правових системах деяких країн і дореволю- ційної Росії виробничі кооперативи визнаються (визнава- лися) різновидом господарських товариств [2]. Зазначені обставини і адекватність як перших, так і других ринко- вим відносинам, до яких вони добре пристосувалися, обу- мовлюють доцільність розгляду правового становища ви- робничих кооперативів нарівні з господарськими това- риствами, хоча законодавство України їх цілком законо- мірно не ототожнює. Прообрази сучасних господарських (торгових) товариств і виробничих кооперативів сягають сивої давнини, коли родоплемінний лад поступився місцем державному устро- єві суспільства. За родової організації людство не по- требувало якихось додаткових форм об'єднань, бо кожний член суспільства належав до певних роду та племені, де й здійснювалася господарська діяльність. Виникнення дер- жави, яка звільняла людей від старих родових зв'язків, породило проблему створення нових спілок (союзів) на принципово нових засадах для об'єднання зусиль і коштів їх учасників (членів) з метою здійснення господарської, в т. ч. підприємницької діяльності. Згадки про подібні спілки (союзи) зустрічаються у давніх ассирійців, фінікіян, греків [3]. Із плином часу та розвитком промислів і тор- гівлі подібні утворення ставали дедалі різноманітнішими і складнішими. Елементи правового регулювання прототипів сучасних об'єднань осіб для спільного заняття підприємницькою -6- діяльністю (господарювання) були добре розроблені ще в римському праві. Однак останнє особливу увагу надавало правовому становищу громадян у сфері цивільного оборо- ту і тому знало лише спілки (союзи, товариства, асоціації) фізичних осіб - sosіetas і unіversіtas, які істотно відрізня- ються від сучасних господарських товариств і кооперативів. Подальший розвиток торгівлі й промисловості, а згодом - і перемога ринкових відносин над простим товарообміном створили сприятливий грунт для розвитку інституту гос- подарських товариств і кооперації, які стали необхідного основною (низовою) ланкою економіки. Лише завдяки ство- ренню господарських товариств дрібні підприємці могли концентрувати капітали (кошти) для ведення значних за розміром справ і в такий спосіб ставати більш-менш рівно- правними учасниками ринкових відносин поряд із вели- кими підприємцями. Для робітників, котрі не мали навіть незначних капіталів, чи не єдиним способом здійснення підприємницької діяль- ності було і є об'єднання їх у кооператив (артіль) для спільного ведення певного промислу, всі учасники якого мали рівні права незалежно від розміру паю, всі повинні були брати участь у виробничій діяльності кооперативу та спільно вирішувати його справи. Актуальність інститутів господарських товариств і ви- робничих кооперативів в умовах сучасної України пов'я- зана не лише із запровадженням ринкових відносин, а й із соціальною орієнтацією економіки [4]. Якщо перше вик- ликало відродження господарських товариств і модерні- зацію інституту виробничих кооперативів, то друга вима- гає збалансування приватних інтересів (самих господарсь- ких товариств і кооперативів та окремих їх учасників) з публічними (суспільними) інтересами (всього суспільства або окремих його прошарків - кредиторів, споживачів, мен- шості - дрібних акціонерів, найманих працівників тощо). Правова природа господарських товариств і виробничих -7- кооперативів (артілей) у сучасному вигляді була і є пред- метом наукових досліджень з метою виявлення їхніх ха- рактерних рис (як позитивних, так і негативних) і відпові- дно вдосконалення правового регулювання цих суб'єктів господарювання. Частина дослідників намагалася втиснути ці організаційно-правові форми в конструкції римського права і прив'язати сучасні господарські товариства та ви- робничі кооперативи до правових форм, вироблених рим- ським правом, що зробити досить важко з огляду на значну еволюцію тогочасних союзів (спілок, асоціацій, товариств), якої вони зазнали протягом наступних багатьох століть [5]. Друга частина науковців не бачить ніякого зв'язку між сучасними суб'єктами господарювання і відомими рим- ському праву формами (socіetas і unіversіtas), вважаючи перші (сучасні господарські товариства та виробничі коопе- ративи) цілком оригінальними і такими, що з'явилися лише на певному історичному етапі розвитку ринкових економічних відносин, а конструкції римського приватно- го права вони вважають застарілими для сучасної госпо- дарської практики [6]. Третя частина дослідників не за- перечує певного впливу римського права на розвиток інсти- туту господарських товариств і виробничих кооперативів (артілей), вважаючи, однак, сучасні Їхні форми настільки видозміненими, що це надало їм (господарським това- риствам і виробничим кооперативам) специфічних, невідо- мих римському праву, рис; при цьому вони намагаються примирити старі й нові форми [7]. За оцінкою А. Камінки [8], римські юристи грунтовно зупинялися на розробленні питань, яким умовам має відпо- відати людина, щоб бути суб'єктом права, і майже не тор- калися особливостей правового становища їхніх колективів (спілок, союзів, асоціацій) як суб'єктів права. Це зумовило індивідуалістичний характер римського права, в якому учасниками правовідносин були окремі фізичні особи. Від- повідно було пристосоване і правове регулювання відно- -8- син у сфері господарювання: колективні утворення не зна- ходили для себе окремої конструкції в римському приват- ному праві, тому теорія цивільного права розглядала ці відносини з позиції суто особистих зобов'язальних відно- син окремих учасників. Але з часом, оскільки такі утво- рення набули характеру організованої єдності, що забез- печило їм досить-таки незалежне становище відносно їхніх засновників (учасників), і значно поширилися, законодавець змушений був утрутитись у питання внутрішньої органі- зації зазначених утворень. Це робилося для того, щоб: воля окремих учасників втратила те вирішальне зна- чення, яке вона має у звичайних зобов'язальних правовідно- синах, і тому поруч із недоторканними правами окремих учасників на перший план вийшла воля більшості, що, од- нак, обмежується певними правилами свого виявлення; поруч із поняттям простого представництва з'явило- ся поняття органу товариства, яке перекрило у цих колек- тивних утвореннях самих учасників, а загальні збори ста- ли тільки органом товариства (кооперативу); існування таких утворень не припинялося зі зміною складу його учасників; почали чітко розрізнятися внутрішні відносини (між товариством та його учасниками-членами) і зовнішні (між товариством і третіми особами): в останніх (зовнішніх відносинах) учасники та їхні угоди для третіх осіб ніби взагалі не існують, тобто не мають ніякого значення [9]. Отже, внаслідок цього процесу правотворення утвори- лися цілком окремі правові інститути - господарських товариств і виробничого кооперативу (артілі), які (з ура- хуванням сучасних їхніх рис) не відповідають теорії рим- ського приватного права. Ця колізія, а також розмаїтість колективних форм підприємництва і спричинили численні суперечки щодо їхньої правової природи, які не вщухають і донині. Актуальність питання правового становища господар- -9- ських товариств і виробничих кооперативів обумовлюється не лише їхньою історично випробуваною роллю у ринковій системі господарювання, а й особливостями сучасного пері- оду розвитку цієї системи в Україні: новий приватний сектор економіки широко використовує ці організаційно- правові форми з метою започаткування підприємницької діяльності; традиційні державні та комунальні унітарні підприємства перетворюються на господарські (як прави- ло, акціонерні) товариства в процесі корпоратизації та при- ватизації (тобто з ініціативи і за участю держави); такі товариства відзначаються різноманітністю функцій у су- часному економічному житті. Власне, господарське товариство може виступати в ролі підприємства, коли всі його учасники (або частина їх) бе- руть участь у здійсненні цим товариством виробничо-гос- подарської, науково-дослідницької та комерційної діяль- ності, або для цього формується трудовий колектив із най- маних працівників. Безпосереднє здійснення такими това- риствами інших видів господарської діяльності (страхової, банківської, аудиторської тощо) свідчить про те, що вони належать до основної ланки економіки, яка забезпечує ви- конання певних послуг (робіт). Господарське товариство може також виконувати функції власника майна, здійсню- ючи управління створеними ним (чи набутими на закон- них підставах як цілісними майновими комплексами) до- чірніми підприємствами або частками в майні (акціями) інших господарських товариств [10]. У формі господар- ських товариств також відбувається Залучення в економіку України іноземних інвестицій [11]. Попри актуальність проблем правового становища гос- подарських товариств і виробничих кооперативів, пов'язані з цим питання ще не були предметом спеціального комп- лексного дослідження в сучасній українській юридичній літературі. Дореволюційні видання з цих питань (Г. Шер- шеневича, А. Камінки, П. Цитовича, Л. Петражицького -10- та ін.), хоча і не втратили своєї значущості, але не врахо- вують ті зміни, що сталися протягом останнього століття в самому господарському житті, у правовому становищі господарських товариств і виробничих кооперативів, у тен- денціях законодавчого регулювання пов'язаних із ними пи- тань. Сучасні праці з проблем правового становища гос- подарських товариств і виробничих кооперативів дослід- жують лише окремі аспекти їхньої діяльності чи окремі види господарських товариств [12]. Ця праця має на меті висвітлити правове становище гос- подарських товариств і виробничих кооперативів, проана- лізувати законодавчу практику (вітчизняну та світову) пра- вового регулювання порядку їх створення, діяльності, ха- рактер внутрішніх і зовнішніх відносин, і на підставі цьо- го запропонувати шляхи вдосконалення чинного законо- давства з цих питань. Особлива увага приділятиметься проблемам захисту суспільних інтересів у процесі функціо- нування зазначених організацій, а також їх співвідношен- ню з приватними інтересами (тобто інтересами окремих осіб - самих господарських товариств і виробничих коопера- тивів, їх учасників-членів). -11- ЗМІСТ Вступ. 5 Глава 1. Загальна характеристика правового становища господарських товариств і виробничих кооперативів. 13 Глава 2. Правове становище акціонерних товариств . 49 2.1. Поняття і основні риси акціонерних товариств .49 2.2. Види акціонерних товариств . 66 2.3. Порядок створення акціонерного товариства. 71 2.4. Капітал (майнова база) акціонерного товариства. 88 2.5. Засновники акціонерного товариства. 97 2.6. Правовий режим акцій . 104 2.7. Правове становище акціонера. 125 2.8. Органи акціонерного товариства . 137 Глава 3. Правове становище товариств з обмеженою відповідальністю. 169 |
|
ЗАКОНУКРА Ї Н И Стаття Правове становище товарної біржі Товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і |
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Поняття особи та її право дієздатність Правове становище... Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА (ОСОБЛИВА ЧАСТИНА) Правове становище сторін у договорі купівлі-продажу. Істотні умови договору купівлі-продажу |
1 Конституційне право України Конституційне право України – це галузь права, система нормативно-правових актів, що регулюють порядок організації та функціонування... |
|
“Правове становище господарських об’єднань” Останні мають свої специфічні ознаки, які відрізняють їх від господарських товариств. Чинне законодавство України виділяє чотири... |
Правове регулювання господарських відносин Правове регулювання діяльності у сфері виробництва виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння |
|
План заняття Економічна теорія добробуту. Модель економічної рівноваги Для цього він виводить власний оптимум, який можна охарактеризувати як певний рівноважний стан, за якого ніякий перерозподіл ресурсів... |
18. Господарсько-правове регулювання у сфері матеріального виробництва... Суспільне виробництво і зараз, і в попередні історичні періоди в основі своїй було та є матеріальним, що |
|
Після Жовтневої революції 1917 р правове регулювання господарської... ЦК РРФСР 1922 р. У той період з'явилися нормативні акти, які відносились до торгових товариств, договірних відносин. Проте надалі... |
65. Загальна теоретико-правова характеристика законності Законність... Законність – це комплексне політико-правове явище, яке характеризується неухильним дотриманням вимог чинного законодавства всіма... |