|
|
Скачати 3.93 Mb.
|
ство без згоди на те холдингової компанії не може ней- тралізувати її вирішальний вплив. Цей вплив може нега- тивно позначатися на фінансово-господарському стані до- чірнього підприємства, якщо законодавець не забезпечить механізмів захисту інтересів таких підприємств (а отже, їх кредиторів і акціонерів), гарантуючи дочірнім (залеж- ним) підприємствам можливість компенсації за рахунок холдингової компанії (або іншого власника контрольного пакета.акцій) спричинених діями останньої збитків у та- кого підприємства, а кредиторам - субсидіарну відпові- дальність холдингу чи іншого власника контрольного па- кета акцій за зобов'язаннями дочірнього (залежного) під- приємства, якщо неплатоспроможність останнього виник- ла з вини першого; 11) неврегульованість на законодавчому рівні правово- го становища господарських об'єднань у формі АТ на прак- тиці призводить до зловживань - створення монополістич- них утворень, діяльність яких не контролюється Антимо- нопольним комітетом та його органами, коли, наприклад, учасники такого АТ передають останньому як внесок па- кет своїх акцій, розмір якого не дозволяє контролювати діяльність емітента акцій, і керівні посади в перших і дру- гому (учасників-юридичних осіб і АТ-об'єднання) не обій- маються тими самими особами. Узагальнюючи найхарактерніші риси, притаманні акціо- нерній формі підприємницької діяльності, можна дати ви- значення АТ. Розходячись у деталях, більшість науковців і законодавств акцентує на таких характерних рисах цих товариств, що відрізняють їх від інших суб'єктів господа- рювання: по-перше, належність їх до підприємницьких, зокрема господарських товариств (за законодавством переважної більшості країн світу останні іменуються торговими); -64- по-друге, поділ статутного капіталу на частки, що є рівни- ми та називаються акціями; по-третє, акції мають бути рівної номінальної вартості (що характерно і для українського законодавства), хоча в ряді країн допускається, що акції різних класів (видів) можуть відрізнятися за номінальною вартістю, однак у межах одного класу (виду) всі акції мають бути рівної номінальної вартості; по-четверте, акціонерне товариство є юридичною особою, а отже, відповідає за своїми зобов'язаннями лише майном, що належить йому на праві власності; акціонери, які пов- ністю сплатили свої акції, додаткової відповідальності за борги товариства не несуть, а лише ризикують втратити можливість повернення вартості своїх акцій. Остання озна- ка в легальних визначеннях АТ значної кількості країн ринкової економіки відсутня, оскільки притаманна кла- сичній юридичній особі, якою і є, попри відносну молодість, акціонерне товариство. Вітчизняний законодавець підкреслює ще як істотну ознаку правовий режим майна АТ, створеного за рахунок вкладів акціонерів і результатів фінансово-господарської діяльності АТ, - право власності. Для класичної юридич- ної особи це є природним. Однак за адміністративно-ко- мандної системи, коли панувала державна власність та було заборонено приватну, штучно створили квазіюридичну осо- бу, що функціонувала на чужому майні, закріпленому за нею на праві оперативного управління, а з 1987 р., з прий- няттям Закону СРСР "Про державні підприємства (об'єд- нання)" [17], для останніх було запроваджено новий право- вий режим - право повного господарського відання. Сучасне українське законодавство (ч. 1 ст. 37 ст. 39 За- кону "Про власність", ч. 2 ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні") зберегло ці два правові режими: перший (право оперативного управління) - для держав- них установ і казенних підприємств, другий (право повно- -65- го господарського відання) - для унітарних підприємств (як правило тих, що функціонують на базі державного - за винятком казенних підприємств - або комунального майна). Усі вищезазначені риси, ясна річ, не можна вмістити в легальне визначення АТ з міркувань економії правових форм. Тому й науковці, й законодавці обирають найхарак- терніші риси, що відрізняють АТ від інших суб'єктів гос- подарювання, та визначають особливості їхнього правово- го становища. АТ можна визначити як господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на акції рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями лише майном, закріпленим за ним на праві власності, а акціонери, які повністю сплатили свої акції, несуть ризик втратити можливість повернення їхньої вартості (або ри- зик збитків за результати діяльності АТ). 2.2. Види акціонерних товариств Акціонерні товариства, з огляду на їхню неоднорідність, можна класифікувати за певними ознаками. Найпошире- нішою підставою поділу AO на види є спосіб розповсюд- ження (обігу) акцій чи, іншими словами, наявність або від- сутність обмеження руху їх учасників (акціонерів). Това- риства, акції яких розповсюджуються шляхом підписки і вільно продаються та купуються на фондовому ринку, виз- наються відкритими. Рух учасників (акціонерів) у таких товариствах є вільним, тобто нічим не обмежується (хіба що особливою процедурою передачі іменних та деяких інших, невідомих вітчизняному законодавству, видів акцій). Розповсюдження акцій шляхом підписки та вільний рух учасників у відкритих АТ (далі - ВАТ) зумовлює особли- -66- вості процедури створення таких товариств, яка є досить складною і налічує кілька етапів. Другий вид АТ за вищеназваною ознакою - закриті АТ (далі - ЗАТ), тобто товариства, акції яких розповсюджу- ються серед заздалегідь обмеженого кола осіб (за україн- ським законодавством - серед засновників товариства), а рух учасників (акціонерів) до внесення Законом України від 23.12.1997 р. змін до ст. 28 Закону України "Про господарські товариства" [18] міг бути досить обмеженим. До внесення зазначених змін українське законодавство не регулювало порядок відчуження акцій ЗАТ. Тому на прак- тиці це питання вирішувалося в установчих документах ЗАТ по-різному: закріпленням у цих документах положень щодо права відчужувати акції ЗАТ лише іншим його учас- никам чи самому товариству з установленням заборони відчужувати акції третім особам, або використанням по- ложень Закону України "Про господарські товариства" щодо відступлення частки в товаристві з обмеженою відпо- відальністю (ст. 53 ), яке має чимало спільних рис із ЗАТ (що передбачає можливість передачі акцій одному чи де- кільком акціонерам цього ж товариства за згодою решти учасників, а якщо інше не передбачено установчими до- кументами, то й третім особам; при цьому учасники то- вариства користуються переважним правом придбання акцій учасника, що їх продає, пропорційно їхнім часткам у статутному фонді або в іншому погодженому, між ними розмірі). Слід зазначити, що такий порядок досить складний і в повній мірі недоцільний для застосування у ЗАТ, - адже учасників там може бути чимало, і тому процедура узго- дження з ними продажу акцій конкретного учасника стане тривалою і проблематичною. До того ж це значно обмежує права акціонера як власника акцій [19]. Однак дозволити йому (акціонерові ЗАТ) вільно продавати акції на власний розсуд, як це рекомендується деякими авторами і передба- -67- чено новою редакцією ч. 2 ст. 28 Закону України "Про господарські товариства", навряд чи виправдано - адже внаслідок цього обмежуються права самого закритого то- вариства та решти його учасників. Запровадження Зако- ном України від 23.12.1997 р. досить-таки вільного руху учасників-акціонерів ЗАТ усуває основну відмінність між ВАТ і ЗАТ - різний рух учасників: вільний або. обмеже- ний (для ЗАТ залишається два обмеження: обов'язковий розподіл акцій в процесі заснування товариства лише між його засновниками, тобто неможливість розповсюдження акцій шляхом підписки, і заборона продавати чи купува- ти акції на біржі; можливість встановлення установчими документами товариства заборони та умов відчуження акції третім особам названим законом скасовано). Це - інша крайність вітчизняного законодавця, з якого важко погодитися, які з позицією тих авторів, які вважають ста- рий порядок відчуження акцій ЗАТ (тобто на розсуд за- сновників АТ, що фіксується в його установчих докумен- тах) таким, що порушує права акціонерів. У відповідь цим авторам слід зауважити, що у виборі типу АТ та порядку виходу з нього (і відповідно - відчуження акцій) згідно зі старого редакцією ч. 2 ст. 28 брав участь і той учасник, який згодом вирішував позбутися акцій та бажав само- стійно визначити покупця останніх. Тому неправомірно говорити про обмеження прав такого акціонера на реалі- зацію його права власності на акції, оскільки він сам на етапі заснування товариства або входження до нього пого- дився з таким порядком. Відтак уявляється слушним використати досвід росій- ського законодавця, який передбачив компромісний варіант відчуження акцій ЗАТ (тобто такий, що оптимально вра- ховує інтереси і ЗАТ, і його акціонерів). Відповідно до цьо- го варіанту: 1) ЗАТ не можуть пропонувати для відкрито- го продажу належні їм власні акції необмеженому колу осіб; 2) акціонер ЗАТ має право продавати свої акції, але -68- інші акціонери цього ж товариства мають переважне пра- во на придбання таких акцій; 3) статутом товариства може бути передбачено переважне право АТ на придбання акцій, що продаються акціонерами, якщо інші акціонери не ви- користали свого переважного права на придбання акцій [20]. Це, з одного боку, відповідатиме інтересам самого ЗАТ та його учасників, що приймали рішення (підписуючи або затверджуючи установчі документи ЗАТ) про обмеженість кола акціонерів, скажімо, самими засновниками, працівни- ками підприємства-товариства та особами, що припинили з ними трудові відносини з поважних причин (вихід на пенсію, скорочення чисельності або штату працівників, невідповідність виконуваній роботі внаслідок стану здоро- в'я тощо), а з іншого - гарантуватиме окремим акціоне- рам, як власникам акцій, право продажу останніх (акцій) з урахуванням водночас інтересів решти акціонерів цього товариства на придбання акцій, що відчужуються. Особ- ливо болючим стає питання відчуження акцій в разі ви- ходу з ЗАТ, створеного в процесі приватизації. Колишнє мовчання Закону (до внесення згаданих змін) з приводу порядку відчуження акцій ЗАТ дозволяло їх засновникам (а частіше - керівництву підприємства, що приватизувало- ся, в такий спосіб) зафіксувати в установчих документах будь-яке обмеження (в т. ч. й заборону) щодо відчуження акцій третім особам із відповідним обов'язком акціоне- ра, що виходить із товариства, продати останньому належні йому (акціонеру) акції за їхньою номінальною чи навіть нижчою, від номіналу вартістю. Тим паче неправомірно примушувати це робити працівників таких ЗАТ, які припи- няють із ними трудові відносини з поважних причин. Узагальнити відмінні риси відкритого і закритого АТ можна так. Ці товариства різняться: порядком розміщення акцій (у відкритому - шля- хом підписки і вільної купівлі-продажу на фондовій біржі; в ЗАТ - розміщенням серед учасників (за законодавством -69- деяких країн, зокрема вже згадуваної Російської Федерації, - серед заздалегідь визначеного кола осіб); порядок руху учасників в обох видах АТ за новою редакцією ч. 2 ст. 28 Закону України "Про господарські товариства" є вільним, з тією лише відмінністю, що акції ВАТ, на відміну від акцій ЗАТ, можуть продаватися на біржі; видами акцій, що випускаються цими товариствами (ВАТ може випускати як іменні акції, так і на пред'явни- ка, а ЗАТ - лише іменні, що пов'язано з деякою обмеже- ністю кола учасників у цьому виді АТ); порядком створення (у ВАТ він досить складний, що пов'язано з розміщенням акцій серед заздалегідь неви- значеного кола осіб шляхом підписки, а отже, і наявністю етапів, не притаманних для ЗАТ: реєстрації інформації про акції (що підлягає опублікуванню), оголошення про підпис- ку, процедурі підписки, вирішення на установчих зборах питань, пов'язаних із результатами підписки на акції); мінімальним розміром оплати акцій (а відповідно - і основного капіталу АТ) на момент скликання установ- чих зборів: у ВАТ він має бути не меншим, ніж 30%, а в ЗАТ - 50% номінальної вартості всіх акцій і відповідно - статутного фонду АТ; переліком обов'язкових для розгляду установчими зборами питань, що також пов'язане з різним порядком створення цих товариств, зокрема, підпискою на акції у ВАТ: у ВАТ цей перелік значно більший і містить питання: а) щодо схвалення або відхилення зайвої підписки (тобто такої, яка перевищує розмір статутного фонду, що на нього оголошено підписку); б) в разі схвалення такої підписки має бути прийняте рішення про відповідне збільшення статутного фонду АТ; в) у випадку, коли в установлений строк підпискою на акції було покрито не всю необхідну суму, вказану в повідомленні (але при цьому дотримано вимог щодо необхідного 60-відсоткового покриття підпис- кою зазначеної суми і мінімального розміру статутного -70- фонду АТ), то приймається рішення про відповідне змен- шення статутного фонду; обсягом обов'язків і значимістю відповідальності за- сновників: у ВАТ вона більша в зв'язку з підпискою на акції (обов'язок повернути особам, що передплатили акції, спла- чені ними суми, якщо підписка не відбулася, якщо уста- новчі збори не було вчасно скликано і передплатники за- жадали повернення сплачених сум, або якщо установчі збори з необхідним кворумом не вдалося зібрати ні пер- шого, ні другого разу); обсягом публічності діяльності: ВАТ зобов'язане ін- формувати всіх зацікавлених осіб публікацією у відповід- них органах масової інформації відомостей про себе (під час оголошення підписки на акції -згідно з вимогами За- кону України "Про цінні папери та фондову біржу" і Тим- часового положення про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх випуск [21]), про результати своєї фінансово-господарської діяльності - згідно з ст. 24 Закону України "Про цінні папери та |
|
ЗАКОНУКРА Ї Н И Стаття Правове становище товарної біржі Товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і |
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Поняття особи та її право дієздатність Правове становище... Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА (ОСОБЛИВА ЧАСТИНА) Правове становище сторін у договорі купівлі-продажу. Істотні умови договору купівлі-продажу |
1 Конституційне право України Конституційне право України – це галузь права, система нормативно-правових актів, що регулюють порядок організації та функціонування... |
|
“Правове становище господарських об’єднань” Останні мають свої специфічні ознаки, які відрізняють їх від господарських товариств. Чинне законодавство України виділяє чотири... |
Правове регулювання господарських відносин Правове регулювання діяльності у сфері виробництва виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння |
|
План заняття Економічна теорія добробуту. Модель економічної рівноваги Для цього він виводить власний оптимум, який можна охарактеризувати як певний рівноважний стан, за якого ніякий перерозподіл ресурсів... |
18. Господарсько-правове регулювання у сфері матеріального виробництва... Суспільне виробництво і зараз, і в попередні історичні періоди в основі своїй було та є матеріальним, що |
|
Після Жовтневої революції 1917 р правове регулювання господарської... ЦК РРФСР 1922 р. У той період з'явилися нормативні акти, які відносились до торгових товариств, договірних відносин. Проте надалі... |
65. Загальна теоретико-правова характеристика законності Законність... Законність – це комплексне політико-правове явище, яке характеризується неухильним дотриманням вимог чинного законодавства всіма... |