|
|
Скачати 3.93 Mb.
|
| Глава 4. Правове становище товариств з додатковою відповідальністю. 197 Глава 5. Правове становище повного товариства . 207 Глава 6. Правове становище командитного товариства. 223 Глава 7. Правове становище виробничого кооперативу. 237 Висновки. 255 Примітки. 263 Вступ. 263 Глава 1. 265 Глава 2. 276 Глава 3. 292 Глава 4. 296 Глава 5. 297 Глава 6. 299 Глава 7. 301 Висновки. 303 Використані скорочення. 307 Глава 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ І ВИРОБНИЧИХ КООПЕРАТИВІВ Правову природу і характерні риси господарських то- вариств, до яких відносили й артілі (виробничі коопера- тиви), досить грунтовно дослідили науковці минулого сто- ліття. Г. Шершеневич, А. Камінка, П. Писемський, П. Ци- тович, В. Бєлінський та ін. в Російській імперії, а за ц межами - К.-Ф. Савінь'ї, Р. Ієринг, Рено, Л. Гольдшмідт, О. Гірке, Ластіг та ін. [1] приділяли значну увагу цьому питанню. Хоча відтоді минуло майже століття і зазначені товариства набули деяких нових рис у сучасних умовах розвитку ринкових відносин (господарювання), однак ре- зультати тогочасних досліджень не втратили свого зна- чення і варті уваги з коригуванням на сучасні тенденції розвитку цього правового інституту. Господарські (торгові) товариства та близькі до них за правовим становищем і правовою природою виробничі кооперативи (об'єднаємо їх під однією назвою - підприєм- ницькі товариства, цілком слушно використаною в про- екті Цивільного кодексу України [2]), являють собою органі- -13- зоване в єдине ціле об'єднання декількох (за українським законодавством щонайменше двох для господарських товариств і трьох для кооперативів [3]) осіб для здійснен- ня господарської діяльності [виготовлення продукції (то- варів), виконання робіт, надання послуг] із метою отримання прибутку, тобто належать до підприємницьких організацій корпоративного типу. За висловом А. Камінки, девіз та- ких товариств: "в єднанні спільних зусиль - запорука успіху кожного" [4]. На етапі промислового капіталізму підприємницькі то- вариства створювалися фізичними особами (які й були їх учасниками) з метою об'єднання коштів і зусиль для ве- дення започаткованої справи. Цього вимагав розвиток ринкових (капіталістичних) відносин, чільне місце в сис- темі яких належить великим підприємствам. Без консо- лідації між собою дрібні підприємці не мали б реальної можливості засновувати великі підприємства і брати в них участь. Подібні економічні умови спонукали робітників, єдине надбання яких полягало в їхній працездатності, також об'єднуватися: лише спілка (кооператив) надавало їм мож- ливість займатися господарською діяльністю з метою отри- мання прибутку без підпорядкування великому підпри- ємцеві. Індивідуальний підприємець, звісна річ, може залучи- ти додаткові кошти, взявши кредит, але це загрожує йому залежністю від позикодавця, якому слід повернути вчасно і суму позики, і обумовлені відсотки за користування нею. Підприємницькі товариства стали тим способом .здійснен- ня підприємницької діяльності (господарської діяльності з метою отримання прибутку), коли до цього залучаються майно і діяльність декількох, ато й багатьох, осіб. Переда- не такому товариству майно як вклад його. учасників (чле- нів) стає, як правило, власністю товариства. Отже, акуму- льовані в такий спосіб кошти не треба нікому повертати, а -14- тим більше сплачувати за них відсотки незалежно від ре- зультатів господарської діяльності. Вихід учасника з підприємницького товариства (за ви- нятком виробничого кооперативу) не тягне за собою - як обов'язковий наслідок - повернення частки такого учас- ника в натурі: йому гарантується сплата грошового екві- валента частки (якщо інше не передбачено законом або установчими документами товариства). Отже, стабілізуєть- ся майнова база (майновий комплекс) підприємства, що функціонує у формі підприємницьких товариств. А це - єдиний спосіб не лише нагромадження в руках одного суб'єкта господарювання значних капіталів, а й звільнен- ня його учасників як окремих осіб від усього тягаря ризи- ку ведення справи. Поєднання майнових коштів декількох (багатьох) осіб і закріплення їх на праві власності за створеним підпри- ємницьким товариством дозволяють його засновникам (учасникам) обмежити свій ризик (а в деяких видах това- риств - і відповідальність) за негативні результати діяль- ності товариства. За такої форми організації суб'єкт під- приємництва (господарське товариство чи виробничий ко- оператив) не перебуває у вирішальній залежності від осо- би окремого підприємця. Ризик, за висловом Г. Шер- шеневича [5], не концентрується на господарстві одного підприємця (однієї особи), а розподіляється між декілько- ма господарствами. Досвід і знання однієї особи можуть поєднатися з ка- піталом іншої, яка бажала б започаткувати і вести певну справу, але не має для цього відповідних знань і навичок. Великі та/або ризиковані підприємства (види господар- ської діяльності), що не під силу окремому підприємцеві, засновуються і здійснюються завдяки об'єднанню майна та підприємницької чи трудової діяльності багатьох осіб, аби акумулювати необхідні кошти, а в разі необхідності - і поєднати їх з навичками, знаннями, вмінням цих осіб, а -15- також зменшити для окремих підприємців ризик від мож- ливих утрат. Водночас ця легкість концентрації коштів декількох (багатьох) осіб е досить небезпечною, якщо това- риство створюється не з метою ведення легальної підприєм- ницької діяльності, а лише для нагромадження і привлас- нення капіталу його засновниками (або деякими з них) за рахунок довірливих людей. Особливого розмаху це може досягти у відкритих акціонерних товариствах. Тому дер- жава повинна втручатися в діяльність підприємницьких товариств, особливо акціонерних, з огляду на їхню суспільну вагу. Необхідність державного регулювання таких товариств була визнана ще в минулому столітті. Таке регулювання здійснювалося шляхом прийняття загального закону (як, наприклад. Торгового кодексу у Франції чи Торгового уло- ження в Німеччині) та/або спеціальних законів (про акці- онерні товариства, про товариства з обмеженою відпові- дальністю, про виробничі кооперативи) [6]. У різних краї- нах це питання вирішується по-своєму, але загальною тен- денцією є посилення грунтовності регулювання правового становища підприємницьких товариств, особливо акціонер- них (щодо останніх, як правило, приймаються спеціальні закони). За висловом Г. Шершеневича, "цивільні норми права товариств пройняті заходами поліцейського харак- теру" [7], що взагалі не є характерним для цивільного права, а скоріше притаманне торговому (комерційному, госпо- дарському) праву. Підприємницьке товариство як організація осіб, котрі об'єднали своє майно і підприємницьку або трудову діяль- ність з метою отримання прибутку, є суб'єктом підприєм- ницької діяльності, оскільки їм властиві усі риси підприєм- ця: здійснення господарської діяльності - виготовлен- ня продукції (товарів), виконання робіт, надання послуг відбувається систематично, на професійній основі у вигляді промислу (тобто не для с,ебе, а для задоволення потреб -16- інших осіб), з метою отримання прибутку, на власній май- новій базі, відокремленій від майна засновників чи учас- ників (що не виключає використання чужого майна на підставі договору майнового найму), під власну майнову відповідальність [8]. Підприємницьке товариство можна назвати колективним підприємцем [9], що має характерні ознаки, а саме: в основі підприємницького товариства лежить угода, але угода специфічна, хоча до неї мають застосовуватися і загальні правила щодо укладання угод (стосовно обсягу право- та дієздатності осіб, які її уклада- ють або до неї приєднуються). У господарських товариствах ця угода (установчий договір) має укладатися в письмовій формі та за українським законодавством [10] є обов'язко- вим установчим документом, хоч у правових системах деяких країн [11] така угода відсутня, якщо законодавець дозволяє створювати окремі види господарських товариств (акціонерне чи з обмеженою відповідальністю) одній особі. Збільшення кількості учасників відбувається через продаж акцій (часток у майні товариства) і укладення в усній (у відкритому акціонерному товаристві) або письмовій формі договору приєднання чи схвалення статуту такої організації (в решті господарських товариств, тобто за винятком акціонерних відкритого типу, це відбувається внесенням відповідних змін до установчих документів). У разі створення виробничого кооперативу договір у письмовій формі частіше не укладається, але усна форма схвалення майбутніми членами кооперативу його статуту (а відповідно і закріплених у ньому положень, у т. ч. й щодо прав та обов'язків членів кооперативу) неодмінно має бути. Спершу підприємницькі товариства (що відповідає їхній суті) мали створюватися декількома особами, мінімальну кількість яких визначало законодавство. Це знайшло відо- браження і в Законі України "Про господарські товариства", перша стаття якого передбачає, що такі товариства ство- рюються фізичними та/або юридичними особами (вжито -17- множину без зазначення мінімальної кількості засновників, що дозволяє визначити цей мінімум у дві особи; однак для виробничих кооперативів це число становить три, як пра- вило, фізичні особи, котрі досягли 16-річного віку [12]). Легалізація в деяких країнах господарських товариств у складі однієї особи відображає сучасну тенденцію прак- тики підприємництва, коли навіть значні за розмірами підприємства можуть засновуватися окремими особами - фізичними та/або юридичними як власниками необхідних для цього капіталів. Фігура господарського товариства (навіть у складі однієї особи) та виробничого кооперативу найбільше відповідає ринковим умовам господарювання, адже такі суб'єкти гос- подарювання є власниками майна, переданого учасниками у вигляді вкладів (паїв), виробленої продукції, отриманих доходів, набутого за рахунок останніх, а також на інших законних підставах майна. Лише власник майна може бути повноцінним суб'єктом підприємницької діяльності - адже це гарантує йому незалежність і значний рівень сво- боди (в межах закону, звісно) щодо здійснення такої діяль- ності та самостійність його майнової відповідальності як необхідної гарантії для його кредиторів у задоволенні їхніх обгрунтованих вимог. Учасники підприємницьких товариств повинні мати необхідний обсяг право- та дієздатності (правосуб'єктності). Однак вимоги до такого обсягу різні у товариств, що (а) належать до об'єднань капіталів, (б) що є персональними об'єднаннями, та (в) у виробничих кооперативів. Відносно перших наявність повної право- та дієздатності (щодо фі- зичних осіб) не є обов'язковою, за винятком засновників, тобто майбутніх учасників, які укладають між собою уста- новчий договір (договір про спільну діяльність щодо ство- рення товариства з певними параметрами). Так, акціоне- рами, учасниками товариства з обмеженою відповідальні- стю або товариства з додатковою відповідальністю можуть -18- бути і неповнолітні особи, які отримали, наприклад, акції або частки в майні товариства у спадщину, причому в това- ристві з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) і в това- ристві з додатковою відповідальністю (далі ТДВ) обов'яз- ковим є схвалення такого кроку рештою учасників. Це пояснюється домінуванням майнового елементу в таких товариствах (обов'язковість лише майнової участі без обтя- ження - за деякими винятками щодо ТОВ і ТДВ - неод- мінно брати участь в управлінні справами або виробничій діяльності товариства). Тому в цих товариствах на особу учасника не дуже зважають; вона може бути і недієздат- ною, адже функції управління виконуються органами това- риства, а виробничу, торговельну тощо діяльність (безпосе- редню господарську діяльність) можуть виконувати і най- мані працівники. Інтереси таких осіб можуть представляти їх законні представники. Це не стосується орендних підприємств, створених на базі майнового комплексу державного або комунального під- приємства членами трудового колективу останнього. Відпо- відно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду державно- го і комунального майна" [13] такі підприємства мають функціонувати у формі господарських товариств (без ви- моги щодо певного їх виду), а учасники такого товариства повинні бути членами трудового колективу державного або комунального підприємства чи його структурного підроз- ділу, майновий комплекс якого береться в оренду, тобто брати безпосередню участь у його діяльності (насамперед виробничій). Водночас необхідність безпосередньої участі у веденні справ персональних товариств (повного і коман- дитного) виключає таку можливість (ігнорування особи учасника). Щодо виробничих кооперативів діє норма, відповідно до якої його членами можуть бути особи, які досягли 16-річно- го віку (тобто громадяни, з якими за трудовим законодав- ством може укладатися трудовий договір); вимога щодо -19- безпосереднього здійснення виробничої діяльності госпо- дарського кооперативу означає, що його членом може бути, як правило, фізична особа; участь юридичних осіб допу- скається в сільськогосподарських кооперативах, переваж- но на правах асоційованого члена. Захищаючи суспільні інтереси, законодавство встанов- лює обмеження для деяких категорій осіб: заборону для державних підприємств, установ, органі- зацій (крім Фонду державного майна України, відповід- них галузевих міністерств і відомств, державних госпо- дарських об'єднань, створених за рішенням уряду) бути засновниками та учасниками підприємницьких структур, окрім будівельних організацій, підприємств будівельної індустрії та будівельних матеріалів, які є засновниками господарських товариств, що здійснюватимуть проектуван- ня та будівництво за кордоном [14]; заборону для юридичних осіб, в майні яких частка дер- жавної власності перевищує 25%, бути покупцями в про- |
|
ЗАКОНУКРА Ї Н И Стаття Правове становище товарної біржі Товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і |
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Поняття особи та її право дієздатність Правове становище... Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА (ОСОБЛИВА ЧАСТИНА) Правове становище сторін у договорі купівлі-продажу. Істотні умови договору купівлі-продажу |
1 Конституційне право України Конституційне право України – це галузь права, система нормативно-правових актів, що регулюють порядок організації та функціонування... |
|
“Правове становище господарських об’єднань” Останні мають свої специфічні ознаки, які відрізняють їх від господарських товариств. Чинне законодавство України виділяє чотири... |
Правове регулювання господарських відносин Правове регулювання діяльності у сфері виробництва виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння |
|
План заняття Економічна теорія добробуту. Модель економічної рівноваги Для цього він виводить власний оптимум, який можна охарактеризувати як певний рівноважний стан, за якого ніякий перерозподіл ресурсів... |
18. Господарсько-правове регулювання у сфері матеріального виробництва... Суспільне виробництво і зараз, і в попередні історичні періоди в основі своїй було та є матеріальним, що |
|
Після Жовтневої революції 1917 р правове регулювання господарської... ЦК РРФСР 1922 р. У той період з'явилися нормативні акти, які відносились до торгових товариств, договірних відносин. Проте надалі... |
65. Загальна теоретико-правова характеристика законності Законність... Законність – це комплексне політико-правове явище, яке характеризується неухильним дотриманням вимог чинного законодавства всіма... |