|
|
Скачати 3.93 Mb.
|
сновників у формі сплати річних або пені у разі несвоє- часного повернення цих сум (майна) [32]. Вимоги щодо правомочності установчих зборів за україн- ським законодавством не дуже суворі: для кворуму не- обхідно, аби на зборах були присутні особи, що підписали- ся більш як на 60% акцій, що на них проведено передпла- ту; якщо ж через відсутність кворуму установчі збори не відбулися з першого разу, протягом наступних двох тижнів мають бути скликані повторні установчі збори з тими са- мими вимогами щодо кворуму. Закон не згадує про порядок скликання установчих збо- рів. На практиці оголошення про це робиться в будь-яко- му на розсуд засновників органі масової інформації, що су- перечить інтересам більшості передплатників акцій. За- коном України від 27.12.1997 р. "Про внесення змін до Закону України "Про господарські товариства" передба- чено публікацію повідомлення про загальні (а не установчі) збори акціонерів в одному з друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України чи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (для перед- платників акцій та акціонерів прийнятнішим і зручнішим варіантом було б запровадження такої публікації, так как само як і оголошення про підписку на акції, інформації про результати діяльності АТ тощо, в єдиному загально- державному офіційному друкованому органі масової інфор- мації та на вибір засновників чи виконавчого органу АТ - в місцевій пресі). Нарівні з таким повідомленням у пресі всі передплатники мають бути письмово інформовані про скликання таких зборів. За законодавством деяких країн (Німеччини, Російської Федерації) на установчих зборах мають бути присутні всі засновники (а ними вважаються особи, які затвердили статут АТ і між якими розподілено всі акції); рішення про створення АТ засновники мають ухвалити одностайно [33]. -79- На установчі збори ВАТ покладається вирішення низ- ки важливих питань, а саме: прийняття рішення про створення АТ; схвалення чи відхилення зайвої підписки; в разі по- зитивного вирішення цього питання - прийняття рішен- ня про відповідне збільшення статутного фонду АТ; зменшення статутного фонду в разі, якщо протягом установленого строку підпискою не було охоплено повністю оголошену в повідомленні суму відповідно до розміру за- планованого статутного фонду; при цьому зниження роз- міру статутного фонду не повинно виходити за встановле- ний законом мінімальний розмір такого фонду; затвердження статуту АТ; обрання ради АТ (спостережної ради), виконавчого органу (правління) і контрольного органу (ревізійної ко- місії); вирішення питання про схвалення угод, укладених за- сновниками (позитивне рішення з цього питання знімає з останніх відповідальність за зобов'язаннями, що виплива- ють із таких угод, із перекладенням її на АТ; визначення пільг, що надаються засновникам (для решти акціонерів може бути досить небезпечним кроком, оскільки засновники намагаються перебільшити свої зас- луги перед АТ і відповідно домогтися встановлення знач- них для себе пільг, що ляже на плечі решти акціонерів, у яких мало можливостей оцінити адекватність запропоно- ваних пільг справжнім заслугам засновників. Як своєрі- дну гарантію захисту прав акціонерів, котрі не були зас- новниками АТ, можна запропонувати такий захід: у зако- нодавчому порядку заборонити засновникам голосувати за рішення з цього питання та/або запровадити державний контроль з боку органів Міністерства юстиції чи Держав- ної комісії з цінних паперів та фондового ринку за вирі- шенням цього питання); затвердження оцінки вкладів, внесених у натуральній -80- формі. Особи, які зробили такі вклади, зацікавлені, як пра- вило, у завищеній їх оцінці - адже це збільшить їхню частку в майні АТ і відповідно суму дивідендів, що нара- ховуватиметься на таку частку; це не відповідає інтересам решти акціонерів, оскільки зменшує розмір дивідендів, що сплачуватимуться на кожну акцію. Тому доцільно було б сприйняти досвід країн ринкової економіки щодо захисту інтересів акціонерів, які не були засновниками товариства, щодо більш-менш справедливого вирішення цього питан- ня і передбачити в законі: а) незалежну оцінку аудитором (аудиторською фірмою) таких вкладів; б) виключення осіб, щодо яких вирішується питання оцінки Їхнього майново- го вкладу, з числа тих учасників установчих зборів, котрі беруть участь у голосуванні з цього питання; в) контроль з боку вищезгаданих державних органів за вирішенням цього питання; г) розроблення досконаліших методик оцінки не лише майнових, а й немайнових вкладів за- сновників (у формі права на інтелектуальну власність); вирішення інших питань, передбачених установчими документами. ципом: одна акція - один голос, тобто залежить від май- нової участі, що є характерним для господарських това- риств взагалі, і насамперед об'єднань капіталів. Порядок прийняття рішень, однак, різний - в залежності від ваги питань, винесених на голосування: життєво важливі для АТ рішення (стратегічного порядку) - про створення АТ, його дочірніх підприємств, філій і представництв, про обрання ради АТ (спостережної ради), виконавчого й конт- рольного органів АТ та про надання пільг засновникам за рахунок АТ повинні прийматися кваліфікованою біль- шістю голосів у 3/4 присутніх на зборах осіб, які підписа- лися на акції; рішення з інших питань приймаються про- стою більшістю голосів (ч. 6 ст. 35 Закону України "Про господарські товариства"). -81- Створення ВАТ (у разі винесення установчими зборами позитивного рішення з цього питання і схвалення статуту товариства) завершується наступним і останнім етапом створення ВАТ - його державною реєстрацією, з моменту якої ВАТ набуває статусу юридичної особи, тобто стає пов- ноцінним суб'єктом господарсько-правових відносин. Така реєстрація здійснюється в загальному для всіх суб'єктів підприємницької діяльності порядку. Описаний порядок створення АТ є загальним. А втім, у процесі реформування державних і комунальних підпри- ємств, у т. ч. в процесі приватизації державного і відчу- ження комунального майна, сформувалися спеціальні по- рядки створення АТ: один із них стосується корпорати- зації державних підприємств, інший - приватизації май- на державних і відчуження майна комунальних підпри- ємств шляхом їх акціонування (перетворення на ВАТ з одночасним затвердженням плану реалізації акцій). Пер- ший порядок стосується процесів роздержавлення, коли без зміни форми власності зазнають реформування підприєм- ства державного й комунального секторів економіки щодо зміни організаційно-правових форм, рівня самостійності в процесі здійснення господарської діяльності, управління ними з боку власника майна - держави або територіаль- ної громади в особі уповноважених ними органів. Підприєм- ства набувають нової організаційно-правової форми - АТ, якому притаманна корпоративність управління, що здій- снюється не первісним власником майна (його представ- никами), а через органи таких товариств; стають влас- никами закріпленого за ними майна (адже всі види госпо- дарських товариств є такими відповідно до закону); дер- жава або територіальна громада в особі уповноважених органів виступають як власники акцій корпоратизовано- го підприємства, що дозволяє їм через своїх представників опосередковано брати участь в управлінні такими підпри- ємствами. -82- Корпоратизацію було започатковано 1993 р. Указом Президента від 15.06.1993 р. "Про корпоратизацію держав- них підприємств"[34]. Сутність цього процесу полягає в тому, що державні підприємства (а до них тоді належали і підприємства комунальної власності, яка була різновидом державної власності) формально перетворюються на ВАТ, весь пакет акцій яких залишається у власності держави. Цей процес досить грунтовно регулюється підзаконними нормативними актами, які, крім того, визначають спеціальні вимоги щодо порядку формування та складу органів таких товариств, порядку їх роботи тощо. Створення відкритих АТ на базі майнових комплексів державних або комунальних підприємств у процесі їх при- ватизації (цей процес отримав назву акціонування) регу- люються законодавством про приватизацію державного майна - законами України: загальним - (Законом Укра- їни від 19 лютого 1997 р. "Про приватизацію державного майна"[35], спеціальним - (Законом України від 10 липня 1996 р. "Про особливості приватизації майна в агропро- мисловому комплексі"[36] та виданими відповідно до них підзаконними нормативними актами. На відміну від кор- поратизації акціонування передбачає перетворення дер- жавного унітарного підприємства у ВАТ з одночасним затвердженням плану реалізації його акцій. Особливості порядку створення ВАТ у процесі корпора- тизації та приватизації насамперед полягають у тому, що засновником таких товариств виступає лише одна особа - орган, уповноважений управляти державним (комуналь- ним) майном - за корпоратизації чи орган приватизації (орган місцевого самоврядування - щодо відчуження ко- мунального майна) - за приватизації. Ініціатором ство- рення таких товариств є , як правило, держава чи територі- альна громада в особі уповноважених ними органів. До- говірний характер створення АТ не відіграє тут ніякої ролі (він просто відсутній з огляду на наявність лише одного -83- засновника). Єдиним установчим документом такого то- вариства є статут. Своєрідний компроміс між корпорати- зацією та приватизацією - це створення змішаних ВАТ у процесі приватизації, започатковане вищезгаданими зако- нами, що передбачають за приватизації певних категорій підприємств залишення контрольного (або іншого за роз- мірами) пакета акцій у власності держави [37]. Згідно з п. 2 ст. 15 Закону України від 19.02.1997 р. "Про приватизацію державного майна" в процесі великої приватизації (тобто приватизації майна середніх і вели- ких підприємств) на базі майна державних підприємств допускається створення лише ВАТ за винятком радгоспів і деяких інших категорій державних підприємств агропро- мислового комплексу, які в процесі приватизації на вибір трудового колективу (загальних зборів) перетворюються або на колективне сільськогосподарське підприємство, або на ВАТ [38]. Відповідно до ст. ІІ цого Закону приватизацій- ний процес майна державних підприємств розпочинаєть- ся з опублікування у виданнях державних органів прива- тизації, місцевій пресі списку об'єктів, що підлягають при- ватизації. Рішення про перетворення державного підприєм- ства на ВАТ приймається державним органом привати- зації на підставі затвердженого ним плану приватизації цього підприємства в 10-денний строк від дня затвердження цього плану. Державний орган приватизації в 10-денний термін від дня прийняття ним такого рішення подає за- яву про створення товариства, а також тимчасовий статут останнього. Державна реєстрація ВАТ, що створюються в процесі приватизації, здійснюється у двотижневий строк без спеціальної оплати в порядку, передбаченому для реє- страції суб'єктів підприємницької діяльності. З моменту такої реєстрації активи й пасиви державного підприєм- ства приймаються створеним на його базі ВАТ, яке стає правонаступником першого. Рішення державного органу приватизації про створення АТ є водночас і рішенням про 84 випуск акцій такого товариства. Реєстрація випуску акцій провадиться в порядку, встановленому Державною комі- сією з цінних паперів та фондового ринку України [39], а сам випуск здійснюється за рахунок коштів ВАТ. До реалі- зації (продажу) понад 60% акцій такого товариства обов'яз- ' ки членів правління покладаються на визначених держав- ним органом приватизації посадових осіб підприємства, що перетворюється у ВАТ, а обов'язки голови правління ВАТ - на керівника цього підприємства відповідно до укладеного з ним контракту. Вищезазначений процес отримав назву акціонування і його слід відрізняти від процесу корпоратизації, хоча по- ступово відмінності між цими процесами зменшуються. Корпоратизація здійснюється з метою підготування дер- жавних підприємств до наступної приватизації та являє собою перетворення державних підприємств, ЗАТ, більш як 75% статутного фонду яких перебуває в державній влас- ності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких не відповідає чинному законодавству (ст. І Указу Президента України від 15 червня 1993 р. "Про корпоратизацію підприємств"), у ВАТ. Засновниками ВАТ, що створюються на базі зазначених суб'єктів відповідно до названого Указу, виступають орга- ни державної виконавчої влади, уповноважені управляти державним майном. Створені в процесі корпоратизації ВАТ є такими лише формально, оскільки функції акціо- нерів виконує зазначений орган державної виконавчої вла- ди (міністерство, відомство, державне господарське об'єднан- ня, обласні державні адміністрації). Таким (тобто непов- ноцінним ВАТ) це товариство залишається до реалізації плану продажу акцій (принаймні 60% акцій), який за- тверджується після завершення підготування корпоратизо- ваного підприємства до приватизації. У процесі акціонування засновником ВАТ, що створю- ються на базі державних підприємств, виступає Фонд дер- 85 жавного майна України, його відділення і представництва на підставі затвердженого переліку об'єктів, що підляга- ють обов'язковій приватизації у відповідному році. Ці ж органи виносять рішення про продаж акцій таких това- риств і затверджують склад комісії з приватизації відпо- відних об'єктів. Така комісія формується й затверджуєть- ся у складі керівника (голова комісії), головного бухгалте- ра підприємства, представників господарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства, що приватизується, інших осіб, котрі подали заяву на привати- зацію, державного органу приватизації, місцевих рад, фінан- сових органів та Антимонопольного комітету (для підпри- ємств-монополістів), а також представників відповідного міністерства чи іншого центрального органу державної ви- |
|
ЗАКОНУКРА Ї Н И Стаття Правове становище товарної біржі Товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і |
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Поняття особи та її право дієздатність Правове становище... Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА (ОСОБЛИВА ЧАСТИНА) Правове становище сторін у договорі купівлі-продажу. Істотні умови договору купівлі-продажу |
1 Конституційне право України Конституційне право України – це галузь права, система нормативно-правових актів, що регулюють порядок організації та функціонування... |
|
“Правове становище господарських об’єднань” Останні мають свої специфічні ознаки, які відрізняють їх від господарських товариств. Чинне законодавство України виділяє чотири... |
Правове регулювання господарських відносин Правове регулювання діяльності у сфері виробництва виробів із дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння |
|
План заняття Економічна теорія добробуту. Модель економічної рівноваги Для цього він виводить власний оптимум, який можна охарактеризувати як певний рівноважний стан, за якого ніякий перерозподіл ресурсів... |
18. Господарсько-правове регулювання у сфері матеріального виробництва... Суспільне виробництво і зараз, і в попередні історичні періоди в основі своїй було та є матеріальним, що |
|
Після Жовтневої революції 1917 р правове регулювання господарської... ЦК РРФСР 1922 р. У той період з'явилися нормативні акти, які відносились до торгових товариств, договірних відносин. Проте надалі... |
65. Загальна теоретико-правова характеристика законності Законність... Законність – це комплексне політико-правове явище, яке характеризується неухильним дотриманням вимог чинного законодавства всіма... |