|
|
Скачати 2.23 Mb.
|
За анал огією до наведених вище поглядів на визначення юридичної' відповідальності, в науці адміністративного права існує кілька поглядів і на визначення адміністративної відповідальності. Так, М.С.Студенікіна відзначає, що "під адміністративною відповідальністю найчастіше- розуміється застосування ... частини заходів адміністративного пр.ямусу. а> саме — адміністративних стягнень"40. На думку 1.0.. Ґалаґана, "під адміністративною відповідальністю слід розуміти застосування у встановленому порядку уповноваженими на це органами і службовими особами адміністративних стягнень, сформульованих у санкціях адміністративно-правових норм, до винних у вчиненні адміністративних проступків, що містять державний і громадський осуд, засудженая їх особи і протиправного діяння, що виявляється у негативних для них наслідках, які вони зобов'язані виконати, і переслідують ЦІЛІ їх покарання, виправлення І перевиховання, а також охорони суспільних відносин у сфері радянського державного управління"41- Г-П. Бондаренко вважає, що "адміністративна відповідальність — це форма реагування держави на правопорушення, яке виявляється в застосуванні повноважними державними органами, службовими особами, громадськістю до виннрї особи адміністративних санкцій у межах І порядку, встановлених законодавством; це обов'язок правопорушника звітувати за свою протиправну поведінку і зазнавати за неї несприятливих наслідків, передбачених санкцією правової норми"42. С.Т.Гончарук зазначає, що: "адміністративна відповідальність як різновид правової відповідальності — це специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі ЇЇ компетентних органів на відповідну категорію протиправ них проявів (передусім адміністративних проступків), згідно з якою особи, які скоїли ці правопорушення, повинні дати відповідь перед повноважними державними органами за свої неправомірні дії і понести за це адміністративні стягнення в установленому законом порядку"43 Іноді у спеціальній літературі зустрічаються досить незвичні визначення поняття адміністративної відповідальності. Так, наприклад, російський дослідник А.Б.Агапов пропонує таке визначення: "Адміністративна відповідальність є різновидом правової відповідальності. суб'єктами якої є Російська Федерація, ЇЇ регіони, уповноважені ними юридичні особи — органи виконавчої І законодавчої влади, суди, наділені повноваженнями у сфері адміністративного правосуддя. посадові особи вказаних органів, а також фізичні особи"44. Уявляється, що таке визначення є методологічно неправильним, оскільки воно містить у собі тільки одну ознаку — суб'єкта, який здійснює притягнення до адміністративної БІдповІдальності. У багатьох роботах, що тим чи іншим чином стосуються питань адміністративної відповідальності, автори (Ю.М.Козлов45, Л.В.коде- . \ . ' . - .... валь- та ін.) взагалі не наводять поняття адміністративної відповідальності, констатуючи той факт. що адміністративна відповідальність є різновидом юридичної, і виділяючи характерні ознаки цього виду відповідальності- Але на відміну від, наприклад, кримінальної або дисциплінарної відповідальності, для практики важливою є розробка і запровадження саме законодавчого визначення адміністративної відповідальності. Це обумовлено, насамперед, тим, що у статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена законодавством. ще не включеним до Кодексу. У свою чергу, однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку), що випливає з положень статті 9 КУпАП, є передбаченість за нього адміністративної відповідальності. Отже, для того, щоб застосувати положення КУпАП за межами цього Кодексу, необхідно мати законодавче визначення адміністративної відповідальності, яке має відображати сутність цього правового явища і містити в собі необхідні та достатні класифікаційні ознаки цього виду юридичної відповідальності. Як справедливо відзначає К.С.Бєльський, наукові визначення відіграють велику роль у правознавстві і практичному житті. Вони мають важливе теоретичне значення у процесі пізнання даної конкретної галузі права, створення постійного капіталу галузі правознавства- Водночас практика показує, що для того, аби поняття використовувалось у суспільстві ефективно, запам'ятовувалось людьми, ставало часткою їх правосвідомості, йому потрібно дати визначення у законодавчому акті. Визначення розвиває поняття, розгортає його зміст, вводить у саму його суть. Це — коротке пояснення, що має найвищу якісну цінність. Коротко розкриваючи сутність правового явища у ввідній частині нормативного акта, вони потім дають змогу законодавцю більш точно І вільно формулювати правові норми 47 У літературі при класифікації юридичної відповідальності адміністративна відповідальність виділяється як окремий вид юридичної відповідальності за різноманітними підставами. Найбільшого поширення отримав розподіл видів юридичної відповідальності за галузевою ознакою. За цією підставою розрізняють кримінальну відповідальність, адміністративну, цивільно-правову, дисциплінарну і матеріальну48. Однак, як вважає 0-Е. Лейст, "цей поділ не співпадає з галузевою структурою права вже з тієї причини, що видів відповідальності менше, ніж галузей права, причому за порушення норм права різних галузей може застосовуватися відповідальність одного й того самого виду. Галузева класифікація не пояснює також, чому в межах однієї' галузі права можуть Існувати різні види відповідальності, і навпаки, нормами різних галузей права регулюється здійснення одного виду відповідальності"49. На такі ж види юридична відповідальність поділяється відповідно до видів правопорушень60- Кримінальна відповідальність настає за злочини, адміністративна — за адміністративні правопорушення, дисциплінарна — за дисциплінарні проступки і т.ін. На нашу думку, така класифікація не зовсім коректна. Так, у статті 9 КпАП України вказано, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, соціалістичну власність, права і свободу громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Тобто визначення самої підстави класифікації дано через вид відповідальності (іает рег ігіет). Має місце замкнене коло. Крім того, з цього положення КУпАП можна зробити висновок, що адміністративна відповідальність може наставати не лише за адміністративні правопорушення, а й за іншими підставами- Отже, визначення адміністративної відповідальності як відповідальності, яка застосовується за вчинення адміністративних правопорушень, не може бути визнано правильним і взагалі є очевидним, що виділяти адміністративну відповідальність серед інших видів юридичної відповідальності за однією ознакою (галузь права чи підстава відповідальності) неможливо. О.Е. Лейст звертав увагу на такі положення, розроблені логікою: перша вимога якісної класифікації полягає в тому, щоб пункти схожості, на підставі яких ми складаємо класи, були важливі в практичному відношенні. Друга вимога якісної класифікації полягає в тому, щоб вона давала нам можливість зробити найбільше тверджень- Та класифікація найкраща, в якій предмети подібні один до одного за якомога більшою кількістю ознак51. Використовуючи цей підхід, спробуємо виділити найважливіші: ознаки, властиві саме для адміністративної відповідальності. Мабуть, буде правильним визначення вищезгаданих ознак проводити через порівняння адміністративної відповідальності з Іншими загальновідомими видами відповідальності. Найбільш вдало вважаємо розглядати цей вид відповідальності через нормативну конструкцію, під якою розуміється комплекс норм матеріального І процесуального права, що визначають санкцію та Інші заходи примусу, які підлягають застосуванню у випадку правопорушення, порядок і послідовність застосування і реалізації цих заходів, а рівно норм, що визначають права особи, яка притягується до відповідальності52. Виходячи з поділу санкцій на правовідновлювальні і штрафні (каральні), в межах загального поняття юридичної відповідальності розрізняють дві ЇЇ основні конструкції, відмінності між якими пов'язані з галузевою структурою права, але не тотожні їй. Всі види відповідальності слугують попередженню правопорушень І боротьбі з ними, але Їх нормативна організація, спеціальні функції і спосіб реалізації різні53. Майнова відповідальність (цивільно-правова і матеріальна) здійснюється таким чином, що у випадку завдання майнової шкоди або порушення договору на правопорушника покладається обов'язок відшкодувати збитки, сплатити неустойку (штраф, пеню). Цей обов'язок є конкретним (оскільки санкції норм про майнову відповідальність у переважній більшості абсолютно визначені), виникає з моменту правопорушення і може бути виконаний добровільно. По-Іншому конструюється відповідальність при застосуванні та реалізації' штрафних (каральних) санкцій. Особливість кримінальної, адміністративної і дисциплінарної відповідальності полягає в тому, що поза діяльністю уповноважених на те державних органів і посадових осіб така відповідальність здійснюватись не може. Вона виникає з моменту офіційного звинувачення певної' особи у вчиненні правопорушення, причому застосуванню санкцій передує період дослідження обставин правопорушення, а конкретне стягнення (покарання) призначається винному в межах санкції, яка носить, як правило, відносно визначений характер54. У межах штрафної відповідальності досить легко відрізнити кримінальну та адміністративну відповідальність від дисциплінарної. Перші дві мають чітко виражений публічний характер, тобто суб'єктом притягнення до цих видів відповідальності є держава55 в особі її спеціальних органів. У випадках дисциплінарної відповідальності суб'єктом притягнення виступає орган, з яким особа, яка скоїла правопорушення, знаходиться у відносинах службової підлеглості. Отже, за суб'єктом притягнення штрафну юридичну відповідальність можна поділити на публічну (кримінальну та адміністративну) та службову (дисциплінарну). Всередині публічної відповідальності між кримінальною та адміністративною ізідповІдальністю також Існують суттєві відмінності. Перш за вс>е кримінальна зідповідальшсть застосовується лише судом і, крім цього, вона реалізується виключно в порядку, передбаченому Кримінально-процесуульним кодексом України. Щодо адміністративної відповідальності, то вона застосовується в позасудовому порядку органами державного управління спеціальної коїлпетенції56 (адміністративної юрисдикції). Адміністративна юрисдикція полягає в розгляді адміністративно-правових спорів, справ про адміністративні правопорушення у встановленій законом адміністративно-процесуальній формі спеціально уповноваженими на те органами (посадовими особами), які наділені правом розглядати спори та накладати адміністративні стягнення57. Навіт.ь якшо замислитись, чому один Із видів юридичної вІдпові-даяьності має назву "адміністративна" та неважко дійти висновку, що така відповідальність у будь-якому випадку повинна мати відношення до державного управління (лат. асітіпізігаііо — керування, управління58). Іншими словами, адміністративна відповідальність — відповідальність управлінська. Ця думка не нова, зокрема, ще на початку 70-х років на управлінську сутність адміністративної відповідальності звертав увагу І. О. Ґалаґан59. Адміністративна відповідальність тісно пов'язана з управлінською діяльністю, а точніше — з такою функцією управління, як контроль. Зокрема, В.Ф. Опришко пише: "Саме орган управління, що реалізує відповідні управлінські функції у певній сфері, від імені держави, як правило, притягує винних до адміністративної відповідальності"60. У статті 15 Закону України "Про підприємництво", яка має назву "Державне регулювання підприємництва", зазначено, що органи державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і процентів по державних кредитах; податкових пільг; цін і правил ціноутворення; йдльових дотація; валютного курсу; розмірів економічних санкцій. Як буде показано нижче, санкції є нічим іншім, як мірою юридичної відповідальності, а оскільки ЦІ санкції застосовуються саме органами державного управління, то адміністративна відповідальність є одним Із засобів державного регулювання підприємництва. Слід зазначити, що в чинному законодавстві відсутнє визначеная поняття "адміністративна відповідальність", хоча воно дуже час то використовується. Сьогодні майже єдиним нормативно-правовим актом, зміст якого дає змогу виділити класифікаційні ознаки адміністративної відповідальності з метовз відмежування цього виду юридичної відповідальності від Інших, є Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Аналіз положень КУпАП, зокрема статей, що містяться в главах 17 — "Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення" та 19 — "Протокол про адміністративне правопорушення", дає підстави стверджувати, що притягнення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, до адміністративної відповідальності здійснюється в переважній більшості органами виконавчої влади, які здійснюють функції державного управління у відповідній сфері суспільних відносин. Адміністративна відповідальність виступає, з одного боку, як необхідний елемент механізму державного управління і є фактично різновидом державно-управлінських: відносин, а з іншого боку, вона виступає засобом охорони всіх суспільних відносин, які потрапляють до сфери державного управління. При цьому притягнення до адміністративної відповідальності завершує собою процес реалізації органом державного управління такої функції державного управління, як контроль. Наприклад, контрольні повноваження Державної автомобільної Інспекції Міністерства внутрішніх справ України закріплені в Положенні про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 р. № 341. Відповідно до цього Положення ДАІ здійснює контроль за додержанням власниками транспортних засобів, а також громадянами, посадовими особами вимог Закону України "Про дорожній рух", правил, норм і стандартів з питань забезпечення безпеки дорожнього руху. ДАІ за результатами контролю розглядає справи про адміністративні правопорушення, віднесені до її відання, застосовує інші, передбачені нормативно-правовими актами заходи впливу. Державна санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України, повноваження якої регулюються Законом України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" від 24.02.1994 р.. здійснює контроль за додержанням юридичними І фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей, а також застосовує заходи правового характеру відносно правопорушників. Відповідно до вимог статті 47 цього Закону розглядати справи про адміністративні правопорушення, а відтак І накладати адміністративні стягнення за відповідні порушення мають право посадові особи Державної санітарно-епідеміологічної служби. Аналогічним чином контрольні повноваження митних органів закріплені в Митному кодексі України, положеннях про митну службу та ЇЇ підрозділи. В той же час посадові особи митних органів уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, виявлені в процесі здійснення митного контролю. Наведене свідчить про те, що адміністративна відповідальність замикає собою кьльце зворотного зв'язку в процесі державного уп- - т т " ч» • " равління. Цей зворотний зв язок починає реалізовуватись у той момент, коли поведінка об'єкта управління відхиляється від тієї, яку вимагає від нього суб'єкт управління. Виявлення такого відхилення здійснюється під час реалізації контрольної функції органом державного управління, а застосування заходів адміністративної відповідальності цим органом, у свою чергу, має на меті коригування поведінки об'єкта управління в необхідному напрямі. Можна стверджувати, що однією з особливостей адміністративної відповідальності є те, що вона застосовується органами державного управління (переважно органами виконавчої влади) в процесі реалізації ними функцій державного управління. Власне, саме тому ця відповідальність І має назву "адміністративна", тобто вона реалізується в адміністративному порядку. Отже, видоутворюючими ознаками для розподілу публічної штрафної відповідальності на кримінальну І адміністративну буде суб'єкт притягнення до відповідальності і характерний для кожного виду відповідальності порядок притягнення. Для адміністративної відповідальності ключовим моментом є те, що вона застосовується органами виконавчої влади І реалізується в процесі здійснення ними функцій державного управління, причому порядок її реалізації встановлюється нормами адміністративного права та закріплюється у відповідних нормативно-правових актах. На аналогічних характерних ознаках адміністративної відповідальності зосереджують увагу Д.Н.Бахрах81, Л.Л.Попов62 та деякі інші автори. За наявності таких ознак можна впевнено стверджувати, що тут має місце саме адміністративна відповідальність. Наведена вище думка може викликати заперечення в тому плані, що згідно з КУпАП частина справ про адміністративні правопорушення підвідомча районним (міським) судам, тобто суб'єктом притягнення до адміністративної відповідальності тут виступає не орган виконавчої влади. Але така підвідомчість має досить обмежений характер. Із більш ніж 260 статей КУпАП, якими встановлюється відповідальність за конкретні адміністративні правопорушення, судам підвідомчі справи тільки по 44 з них, що становить менше, ніж 15%. Якщо ж говорити про кількість конкретних складів правопорушень. цей відсоток буде ще меншим. Як вважає І.В.Март'янов, справами про адміністративні правопорушення, що розглядаються судами, є найбільш складні справи про проступки з підвищеним ступенем суспільної шкідливості порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями63. Крім того, судам переважно підвідомчі справи про адміністративні правопорушення в тих сферах, на які або взагалі не поширюється компетенція органів виконавчої влади, або якщо такі органи не мають відповідних повноважень. Водночас суспільні відносини в цих сферах потребують відповідного правового захисту. Це стосується, наприклад, таких правопорушень, як ухилення від участі в переговорах з укладання, зміни або доповнення колективного договору, угоди (ст.41-1 КУпАП), порушення або невиконання колективного договору, угоди (ст.41-2 КУпАП), ухилення від медичного огляду або медичного обстеження (ст.44-1 КУпАП). прояв неповаги до суду (ст.185 — 3) І багатьох інших- СлІд звернути увагу також і на той факт, що порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення і порядок накладення адміністративних стягнень судами та Іншими органами адміністративної юрисдикції є однаковим і він регламентований нормами саме адміністративного права. З урахуванням відмінностей між суб'єктами притягнення до адміністративної відповідальності можна виділити два порядка притягнення: адміністративний і адміністративно-судовий. Адміністративний порядок використовується органами адміністративної юрисдикції, які є органами виконавчої влади. Адміністративно-судовий порядок використовується судами при здійснені ними адмІністративно-юрисдикційних повноважень. Нині досить поширеною є думка про те, що коло органів адміністративної юрисдикції слід суттєво обмежити, передавши переважну більшість таких повноважень судам. До кола суб'єктів притягнення до адміністративної відповідальності (органів адміністративної юрисдикції) сьогодні належить досить велика кількість різноманітних суб'єктів. Безумовно, перелік цих органів потребує певної корекції, але це вимагає відповідного наукового обгрунтування, причому воно має базуватися на розумінні місця адміністративної відповідальності в механізмі державного управління. Якщо розуміти відносини адміністративної відповідальності як елемент системи зворотнього зв'язку, за допомогою якого відбувається вплив на правопорушників з метою коригування їх поведінки, то уявляється доцільним зберегти адмінІстративно-юрисдикцІйні повноваження за тими органами державного управління, які здійснюють контрольну функцію в певній сфері. Це дасть змогу забезпечити оперативність реагування на правопорушення І збереже цілісність управлінського механізму. Крім того, слід зазначити, що вирішення справ про адміністративні правопорушення в багатьох сферах діяльності потребує досить ґрунтовних спеціальних знань, якими не володіють, наприклад, судді або члени адміністративних комісій. Взагалі, що стосується наявності адміністративних комісій серед органів адміністративної юрисдикції, то слід погодитись з тими, хто пропонує ліквідувати Їх як такі. оскільки некомпетентність посадових осіб різних відомств, що входять до Їх складу, та форми роботи цих комісій не дають можливості сподіватися на об'єктивну оцінку протиправних діянь з їх боку. Ще. одним аргументом на користь збереження за органами виконавчої влади адмІністративно-юрисдикцІйних повноважень є їх економічна доцільність. Щороку в країні вчинюються десятки мільйонів адміністративних правопорушень. Наприклад, тільки в 1995 р. було зафіксовано понад 22 мільйони адміністративних правопорушень 64 Якщо передати загальним судам повноваження з розгляду хоча б половини справ про адміністративні правопорушення, то це призведе до необхідності суттєвого збільшення штатів судів. Приблизні підрахунки показали, що за таких умов чисельність суддів у районному суді обласного центру з населенням приблизно 150 тис. чоловік має становити більше 100 осіб. Зрозуміло, що в масштабах усієї країни це просто неможливо реалізувати. Безумовно, загальні суди також повинні залишитись серед органів адміністративної юрисдикції, але коло справ, що підлягають їх розгляду, слід обмежити такими, де як адміністративне стягнення передбачаються заходи, які обмежують особисті права людини (адміністративний арешт, виправні роботи тощо) або передбачають конфіскацію майна. Водночас з метою недопущення сваволі з боку органів адміністративної юрисдикції, особливо з боку тих, які належать до органів виконавчої влади, необхідно передбачити можливість оскарження рішень про накладення адміністративних стягнень виключно у спеціальних адміністративних: судах- Слід зазначити, що й у перспективі не спостерігається тенденція щодо розширення повноважень загальних судів з розгляду справ про адміністративні правопорушення. Що стосується адміністративних судів, то Концепція адміністративної реформи в Україні відхиляє можливість "надання адміністративним судам повноважень щодо накладання адміністративних стягнень65. Такий підхід має місце й у визначенні компетенції Адміністративних судів багатьох країн Західної Європи. Наприклад, серед повноважень Адміністративного суду Австрії відсутні повноваження щодо застосування адміністративних стягнень66. Але слід відзначити, що в деяких зарубіжних країнах, наприклад, у Франції, адміністративна відповідальність розглядається зовсім під Іншим кутом зору. У французькому адміністративному праві адміністративна відповідальність розуміється як відповідальність публічної влади за нанесену нею шкоду, тобто адміністративна відповідальність розглядається у цивільно-правовому аспекті67. Загальновизнаним є той факт. що одним Із ключових моментів юридичної відповідальності є державний примус. У випадках застосування штрафної (каральної) відповідальності примус має прояв або в обмеженні прав особи, яка притягується до відповідальності (позбавлення права займати певні посади, позбавлення права керувати автомобілем І т. п-), або в накладенні додаткових обов'язків (сплатити штраф і т. п-). Уявляється правильним стверджувати, що цей аспект адміністративної відповідальності має бути відображеним у ЇЇ визначенні. Здавалося б, ще одним важливим елементом визначення адміністративної відповідальності повинна бути вказівка на юридичні факти, з якими пов'язано виникнення відносин адміністративної відповідальності. Але при визначенні кол.а таких фактів є певні труднощі. Традиційно вважається, що головною підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення (проступок), однак як буде ^показано нижче, адміністративне правопорушення (проступок) є лише однією з можливих підстав адміністративної відповідальності. Крім того, в деяких випадках, наприклад, за вчинення адміністративних правопорушень (проступків) військовослужбовцями встановлюється дисциплінарна відповідальність, а за вчинення злочину особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності (стаття 51 КК України (1960)). Беззаперечним можна вважати лише той факт, що встановлення підстав адміністративної відповідальності має здійснюватися тільки законом- Отже, ознаками, що дозволяють виділити адміністративну відповідальність серед інших видів юридичної відповідальності, є такі: — суб'єктом притягнення до відповідальності є орган адміністративної юрисдикції (орган виконавчої влади, а в передбачених законом випадках — суд); — притягнення до відповідальності здійснюється в адміністративному порядку і регламентується нормами адміністративного права, що містяться у відповідних нормативно-правових актах; — між суб'єктом притягнення до відповідальності І особою, котра притягується до відповідальності, відсутні відносини службового підпорядкування. Оскільки норми про адміністративну відповідальність адресуються не тільки правопорушникам, а всім суб'єктам відносин, які охо- роняються за допомогою цього виду відповідальності, уявляється, що ЇЇ законодавче визначення повинно відображати зміст адміністративної відповідальності в об'єктивному розумінні, тобто охоплювати не тільки права та обов*язки тієї чи іншої сторони, до того ж, законодавче визначення цього правового явища має бути доступним розумінню всіх суб'єктів правовідносин ї водночас відображати його суттєві риси. Поняття адміністративної відповідальності з метою використання його в законодавчій практиці може бути. наприклад, таким: "Адміністративною відповідальністю визнаються відносини, що виникають між органами виконавчої влади і фізичними або юридичними особами (за умов відсутності між ними відносин службового підпорядкування) з приводу вчинення останніми передбачених законодавством протиправних діянь І полягають у застосуванні до них в адміністративному порядку передбачених законом стягнень. У передбачених законом випадках застосування адміністративних стягнень може бути віднесено до компетенції судів." З урахуванням наведеного визначення адміністративної відповідальності потребують деякого уточнення окремі, прийняті в законотворчій практиці, стандартні формулювання. Багато законів містять у собі такі положення: "особи, винні в порушенні цього закону, несуть кримінальну, адміністративну та дисциплінарну відповідальність". Подібні формулювання припустимі тоді, коли юридична відповідальність розуміється в суб'єктивному плані, тобто як обов'язок особи зазнати певних втрат майнового, особистого чи організаційного характеру в результаті накладення на неї органом адміністративної юрисдикції в установленому законом порядку адміністративного стягнення. Але, якщо розуміти юридичну відповідальність взагалі і адміністративну зокрема як правовідносини, то правильніше буде вживати таку форму: "особи, винні в порушенні цього закону, притягуються до відповідальності". Слово "притягуються" означає, що правопорушники поза своєю волею, незалежно від їх бажання, стають стороною відносин юридичної відповідальності. Відомо, що однією з суттєвих ознак адміністративних правовідносин є те, що вони виникають за ініціативою однієї із сторін і, зазвичай, такою стороною є орган виконавчої влади. Оскільки однією із сторін відносин адміністративної відповідальності завжди є орган виконавчої влади, то інша сторона (правопорушник) стає такою автоматично, поза своєю волею, тобто вона притягується до цього. 1.2.3. Адміністративно-правова природа окремих видів юридичної відповідальності за законодавством України Юридична відповідальність є одним із найважливіших правових явищу будь-якій правовій системі, І через це проблемам юридичної відповідальності відводиться належне місце як у загальній теорії права, так І в галузевих юридичних науках. Останнім часом найбільш гострі суперечки виникають серед вчених-правознавців з приводу класифікації юридичної відповідальності, особливо при спробах віднести ту чи Іншу передбачену законами відповідальність до загальновідомих видів або виділити новий, окремий її вид. Досить часто серед вітчизняних дослідників зустрічається погляд, згідно з яким юридична відповідальність, до якої притягуються різноманітні суб'єкти і яка має ознаки адміністративної, відноситься до окремого виду, відмінного від адміністративної. Зокрема, така ситуація склалася з визначенням виду відповідальності, яка передбачена законодавством України за податкові порушення. Найбільш поширеною є думка про те, що фінансові санкції, які накладаються податковими органами за порушення в сфері оподаткування, є самостійним видом юридичної відповідальності. Зокрема, за галузевим характером виділяють такі види відповідальності за порушення податкових норм: кримінальна відповідальність, адміністративна відповідальність, фінансові санкції, дисциплінарні санкції'68. Фінансові санкції визначаються при цьому як "покарання уповноваженим органом платника податків за вчинення податкового правопорушення в порядку, встановленому фінансово-правовими нормами, з метою реалізації суспільних інтересів щодо забезпечення грошових надходжень до бюджету"69. В даному випадку змішуються два фундаментальних поняття теорії відповідальності — "відповідальність" і "санкція". Але ці поняття мають різний зміст і на цьому іноді зауважують навіть самі представники науки фінансового права70. Як відзначав О.Е.Лейст, у теорії права поняття "санкція" пов'язане з так званою "логічною структурою" (теоретичною моделлю) правової норми, згідно з якою кожна правова норма має гіпотезу (визначення кола адресатів норми І умов її реалізації), диспозицію (зміст правила поведінки, обов'язки І права учасників відносин, що регулюються), санкцію. Ця теоретична модель пов'язана з усвідомленням предметної сутності права як системи загальнообов'язкових норм, що охороняються державним примусом (санкція) і реалізуються через поведінку людей (диспозіція), обов'язкових за певних умов (гіпотеза). Трьохелементна структура орієнтує правотворчість і практику застосування закону на точне визначення: хто, коли І до чого зобов'язаний, на іь'о має право, які, за що І до кого застосову-еоться санкції71. Стосовно відповідальності санкція виступає перш за все як ЇЇ міра. Їлюстра'цією .цього положеняя може бути стаття 114 Податкового кодексу Російської федерації'72, в якій зазначено, що податкова санкція є мірою відповідальності з'а вчинення податкового правопо-рушеняя. Аналогічним чином є мірою відповідальності І адміністративні стягнення73. Коли йдеться про фінансові санкції, то очевидно, що мається на уьіазі саме зміст санкцій, у чому вони мають свій вираз. Зокрема, В..Л. Юсупов вгдзначає: "Більшість учених бачить у санкції засіб конкретизації міри державного примусу"74. Фінансові санкції завжди ї виражаються в грошовій формі. Це може бути і штраф, і пеня, І стягнення незаконно отриманих доходів тощо. Якщо взяти як видо-утворюючу ознаку юридичної відповідальності характер санкцій, то цілком можливим е виділення такого виду відповідальності, як фінансова - |
|
Монографії (з 2008 р.) Гайдук С.Є. Бестіарій епохи романтизму: сутність символічної парадигми. Монографія. – Дрогобич: Посвіт, 2010. – 160 с. 10 др ар |
Бебик В. Політологія для політика і громадянина: Монографія Аги У., Кэмерон Г., Олт Ф., Уилкокс Д. Самое главное в PR. – Спб.: Питер,2004. – 708 с |
|
МОНОГРАФІЯ Федюк Лілія Василівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного... |
Монографія може бути корисною науковцям, спеціалістам-практикам,... ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В УМОВАХ ПІДВИЩЕННЯ САМОСТІЙНОСТІ РЕГІОНІВ |
|
ПЕЧАТНІ РОБОТИ а. КНИГИ, ПІДРУЧНИКИ, РОЗДІЛИ В КНИГАХ Методика навчання англійської мови студентів-психологів: монографія / за заг та наук ред. О. Б. Тарнопольського. – Дніпропетровськ:... |
Розроблено на підставі ДСТУ 3008-95 «Документи. Звіти у сфері науки... Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора, кандидата наук готується у вигляді спеціально підготовленої наукової праці на правах... |
|
Галабурда М. К. Держава і ринок: філософія взаємодії: Монографія... За заг та наук ред д-ра екон наук, проф. І. Й. Малого. — К.: КНЕУ, 2005. — 358 с |