|
|
Скачати 2.23 Mb.
|
Яй би з суб'єктивними характеристиками юридичної особи, не ототожнюючи їх- Здатність фізичної особи до усвідомлення характеру згаданого зв'язку і робить юридичну особу дієздатною, а відтак і делі-кто здатною. Вина юридичної особи може бути визначена як психічне ставлення фізичних осіб, які входять до складу юридичної особи, до зв'язку між їх діями (бездіяльністю) І протиправними діями власне юридичної особи. На перший погляд це дуже схоже на визначення вини фізичної особи, але тут є суттєві відмінності. Згідно зі статтею 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається скоєним умисно, якщо особа, яка його скоїла, усвідомлювала протиправний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Водночас згідно зі статтею 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається скоєним з необережності, якщо особа, котра його скоїла, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї ді'Габо бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була І могла їх передбачити- Коли особа свідомо допускає настання шкідливих наслідків або легковажно розраховує на їх відвернення, то власне настання шкідливих наслідків носить імовірнісний характер. Тобто такі наслідки можуть настати, а можуть — І ні. Якщо ж розглядати дії фізичних осіб, які визначають дії юридичної особи, то залежність дій юридичної особи від дій фізичних осіб не має ймовірнісного характеру. Отже, ставлення фізичної особи до зв'язку між її діями І протиправними діями юридичної особи може проявлятися в двох формах: — фізична особа усвідомлює, що її дії (бездіяльність) призведуть до вчинення юридичною особою протиправного діяння і вчиняє такі дії (продовжує бездіяльність); — фізична особа не усвідомлює, що її дії (бездіяльність) призведуть до вчинення юридичною особою протиправного діяння, хоча повинна усвідомлювати це, і вчиняє такі дії (продовжує бездіяльність). Можна сказати, що в першому випадку має місце безпосередня вина юридичної особи, а в другому — ризикована. Врахування елементу ризику при визначенні вини юридичної особи необхідно тому, що при здійсненні підприємницької діяльності завжди Існує ймовірність неправильного використання законів, неправильного Їх тлумачення І т-ін. Притягнення до адміністративної відповідальності в цих випадках має на меті не тільки відновлення порушених прав, примусове виконання юридичною особою покладених на неї обов'язків, а й стимулювання підвищення рівня правосвідомості. поглиблення правових знань, більш уважного виконан- ня своїх обов'язків фізичними особами, які визначають діяльність юридичної .особи. При цьому слід зазначити, що в згаданому випадку ризик дещо відрізняється від ризику, який іноді в цивільному праві визнається поряд з виною як друга суб'єктивна підстава юридичної відповідальності при встановленні цивільно-правової відповідальності за завдання позадоговірної шкоди55. В.А.Ойгензіхт пропонує таке визначення ризику: "Ризик — це допущення негативних наслідків при будь-якій, навіть найнеочікуванІшій, найменш імовірній події або дії, у тому числі, коли ймовірність їх наближається до нуля, І коли, з об'єктив.ної точки зору. має місце безумовний казус"56. З цього визначення випливає, що ризик у цивільному праві — це свідоме припущення. У випадку ж адміністративної відповідальності юридичних осіб ризик — це взагалі можливість настання негативних наслідків, незалежно від того, допускає особа їх настання чи ні. Наведене вище визначення вини юридичної особи ще не означає остаточного вирішення проблеми- Справа в тому, що його досить важко використати в практичній діяльності, хоча і воно може мати значення для практики. У зв'язку з щж спробуємо поглянути на проблему вини юридичних осіб з Іншого боку. На відміну від теоретичних досліджень, у повсякденному житті риторичне запитання "хто винний?" розглядається найчастіше не з точки зору психічного ставлення особи до вчинюваних нею дій та наслідків цих дій, а з точки зору "хто це зробив?". Тобто вина особи в такому розумінні виглядає як зв'язок між суб'єктом і діями, або як приналежність конкретних дій конкретній особі. Дійсно, ще до того, як виникає необхідність встановлювати характер оцінки особою своїх дій, необхідно встановити, що саме ця особа вчинила саме ці протиправні дії. Цей зв'язок між конкретними протиправними діями І конкретною особою можна визначити як об'єктивний аспект вини. Безпосередньо ж психічне ставлення особи до своїх протиправних дій утворюватиме суб'єктивний аспект вини. На об'єктивно-суб'єктивний характер вини досить часто звертають увагу представники науки кримінального права. Зокрема, В.П.Мальков відзначає: "Обмеження поняття вини виключно психічними факторами, передусім умислом та необережністю в їх розширеному тлумаченні І представлення цих факторів як суб'єктивні підстави чи умови кримінальної відповідальності означає підміну цим поняттям осудності"57. Традиційна точка зору на вину як родове поняття для умислу та необережності поділяється далеко не всіма вітчизняними вченими. А.А.Піонтковський свого часу писав: "...підставою застосування покарання є вина злочинця, проявлена у вчиненому злочині." Подібне розуміння вини міститься в роботах Б.С.Утевського, Б.С.Никифорова, І.С.Ноя. Н.А.Стручкова. Навіть самі прибічники "психологічної вини" пишуть про те^ що "вина за радянським кримінальним правом -— це умисел або необережність, виражені у вчиненому особою суспільно-небезпечному діянні, передбаченому кримінальним законом". А це означає, що без злочину немає вини, що вина з'являється там І тоді, де і коли вчинюється злочин, що вона врешті-решт полягає у вчиненні злочину58- Спробували охарактеризувати вину юридичної особи з урахуванням об'єктивного і суб'єктивного аспектів І представники науки адміністративного права. Зокрема, Л.Л.Попов зазначає, що: "в адміністративному праві може існувати комплексне розуміння вини юридичних осіб, що включає об'єктивний і суб'єктивний підходи. Об'єктивна вина — це вина організації з точки зору державного органу, який накладає адміністративне стягнення в залежності від характеру конкретних дій або бездіяльності юридичної особи, що порушує встановлені правила. Суб'єктивна вина — ставлення організації в особі ЇЇ колективу, адміністрації, посадових осіб до протиправного діяння"59. На нашу думку, таке поняття вини юридичної особи недостатньо конкретне і не дає чіткого уявлення про її зміст. Розглядаючи зміст вини юридичних осіб з урахуванням практичної потреби в її оцінці, можна виділити кілька рівнів, відповіді на питання яких дадуть уявлення про нього, а саме: і) чи вчинена протиправна дія саме цією юридичною особою; 2) чи е протиправна дія юридичної особи наслідком дій фізичних осіб, які входять до її складу; 3) дії якої конкретної особи потягли за собою вчинення протиправного діяння юридичною особою; 4) чи усвідомлювала або чи повинна була усвідомлювати зазначена особа, що її дії потягнуть за собою протиправні дії юридичної особи. Перші три рівні відображають об'єктивний аспект вини юридичної особи і лише останній — суб'єктивний. Очевидно, що законодавець при встановленні адміністративної відповідальності враховує або тільки об'єктивний аспект вини, або і об'єктивний і суб'єктивний. З урахуванням цього можна дещо уточнити поняття винних ДІЙ для юридичної особи: протиправні дії вважаються вчиненими юридичною особою винно, якщо вони є наслідком свідомих дій (бездіяльності) фізичних осіб, котрі входять до складу юридичної особи. Підсумовуючи викладене, можна зробити такі висновки. 1) Максимальний обсяг змісту вини суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи охоплюється таким поняттям: вина юридичної особи — це психічне ставлення фізичних осіб. які входять до складу юридичної особи, до зв'язку між їх діями (бездіяльністю) і протиправним діянням юридичної особи. 2) При встановленні вини суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи необхідна оцінка об'єктивного і суб'єктивного аспектів вини. 3) Оцінка об'єктивного аспекту вини включає такі рівні: — встановлення факту вчинення протиправних діянь конкретною юридичною особою; — встановлення залежності протиправного діяння юридичної особи від свідомих дій, (бездіяльності) фізичних осіб, які входять до складу юридичної особи; — визначення конкретної фізичної особи, чиї дії потягнули за собою протиправні дії юридичної особи. 4) Оцінка суб'єктивного аспекту вини включає встановлення характеру усвідомлення конкретною фізичною особою зв'язку між її діями (бездіяльністю) і протиправними діями юридичної особи. Щодо законодавчого закріплення положень про вину юридичних осіб, то, перш за все, буде доцільним закріпити визначення того, коли дії юридичної особи вважаються винними. Аналогічна норма, зокрема, передбачена статтею 110 Податкового кодексу російської Федерації: " Вина організації у вчиненні податкового правопорушення визначається в залежності від вини її посадових осіб або ЇЇ представників, дії (бездіяльність) яких обумовили вчинення цього податкового правопорушення". У статті 402 Цивільного кодексу російської Федерації зазначено, що дії працівників боржника щодо виконання його зобов'язань вважаються діями боржника. Боржник відповідає за ці дії. якщо вони потягли невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Українське законодавство не містить у собі подібних норм, але були пропозиції ввести такі норми, зокрема, до кримінального законодавства. Так, наприклад, відповідно до статті 26 згаданого вище проекту Кримінального кодексу кримінальне каране діяння вважається вчиненим юридичною особою в тому разі, коли заборонена дія або бездіяльність виконана чи санкціонована її керівником або колективним органом управління, що діяв від Імені юридичної особи60. Вказавши, що за своєю формою вина юридичної особи є умисною, автори проекту КК України у ст.19 уточнюють, що "вина юридичної особи визначається заздалегідь відомою незаконністю вчине-» ного нею". До звичних, усталених у кримінально-правовій доктрині інтелектуальних і воліювих ознак вини як психологічної категорії у даному разі, справді, звертатися проблематично. Тому розробники проекту КК висувають власне розуміння юридичної особи в кримінальному праві, допускаючи при цьому, на нашу думку, ототожнення об'єктивної і суб'єктивної сторони злочину. Запропонований підхід, гадається, означає рух у напрямі об'єктивного інкримінування, тобто відповідальності без вини, і змушує нагадати ту обставину, що запровадженню кримінальної відповідальності юридичних осіб анг-ло-американська система значною мірою завдячує Інституту абсолютної (суворої) відповідальності. Як відомо, делікти абсолютної заборони — це злочини, стосовно яких достатньо обмежитися встановленням об'єктивних ознак діяння, факту порушення закону, а визначати будь-яке психічне ставлення до вчиненого діяння та його наслідків, тобто власне вину, зовсім не потрібно61. Зазначені суперечності можуть бути розв'язані шляхом включення до законодавства, що регулює питання адміністративної відповідальності, такої норми: "Дії юридичної особи вважаються винними, якщо вони є наслідком усвідомлюваних дій (бездіяльності) її посадових осіб, працівників, а також осіб, які не знаходяться з нею в трудових відносинах, але виконують певні дії в інтересах юридичної особи за договором." Окреслення кола фізичних осіб, які визначають ДІЇ юридичних осіб посадовими особами, працівниками та особами, котрі не перебувають з ними в трудових відносинах, але виконують певні дії в інтересах юридичної особи за договором, не випадкове. Конструкції, які були використані при теоретичному дослідженні питань вини юридичних осіб, а саме — "елемент соціального субстрату юридичної особи" та "фізична особа, яка входить до складу юридичної особи", є незручними для практичного використання. Тому замість такого визначення необхідно більш чітко вказати на ознаки тих осіб, які власне складають соціальний субстрат юридичної особи. Поняття "посадова особа" І "працівник" досить зрозумілі І не потребують додаткових коментарів. Щодо осіб, які не знаходяться у трудових відносинах з юридичними особами, але виконують певні дії в Їх інтересах за договором, то необхідність введення таких суб'єктів обумовлена тим, що досить поширеною стала така форма роботи, коли, наприклад, бухгалтерське або юридичне обслуговування підприємств (особливо малих) ведеться не працівниками підприємства. а спеціалізованими фірмами чи окремими особами на підставі договорів (так зване "абонентське обслуговування"). Очевидно, що в таких випадках дії' юридичної особи (в тому числі І ті, що є правопорушеннями) будуть визначатись і діями зазначених вище осіб. З урахуванням викладеного можна також сформулювати положення про обставини, які виключають вину юридичної особи. Зокрема, це може бути така норма: "Юридична особа звільняється від відповідальності, якщо діяння, що містить ознаки складу адміністративного правопорушення, скоєне юридичною особою внаслідок причин, що не залежали від волі і свідомості її посадових осіб, працівників, а також осіб. які не знаходяться з нею в трудових відносинах, але виконують певні дії в інтересах юридичної особи за договором " Викладені в цій праці положення щодо вини юридичних осіб можуть бути використані і для потреб реформування інших галузей права, в тому числі і цивільного. Зокрема, О.Матковський та В-СмІтІєнко зазначають: "... є сенс. розглянути використання в цивільному праві можливості інших галузей права (кримінального, міжнародного, адміністративного') стосовно вини"6'2. 2.3. Види адміністративних правопорушень юридичних осіб Проаналізувавши положення законодавчих актів, які встановлюють адміністративну відповідальність юридичних осіб, можна зробити висновок, що за рівнем дослідження вини юридичних осіб та особливостями об'єктивної сторони можна виділити декілька різновидів адміністративних правопорушень юридичних осіб. Розглянемо їх уважніше. Об'єктивно винне діяння. Багатьма законами України передбачається адміністративна відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб за діяння, що не можуть не бути наслідком дій або бездіяльності фізичних осіб, які входять до складу юридичної особи. Так, наприклад, статтями 22-26 Закону України "Про виключну (морську) економічну зону України" встановлена відповідальність юридичних осіб за: — незаконну розвідку чи розробку природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України, а так само створення штучних островів, будівництво установок і споруд, встановлення навколо них зон безпеки без дозволу спеціально уповноваженого органу України; — незабезпечення установок чи Інших споруд, що знаходяться у виключній (морській) економічній зоні України, постійними засобами п'опередження про Їх наявність, порушення правил підтримання цих засобів у належному стані чи порушення правил ліквідації тих споруд, експлуатацію яких остаточно припинено; — незаконне видобування природних ресурсів у межах виключної (морської) економічної зони України; — незаконне ведення у виключній (морській) економічній зоні України морських наукових досліджень; «• — незаконне забруднення будь-яким способом морського середовища виключної (морської) економічної зони України речовинами, шкідливими для здоров'я людей чи живих ресурсів моря чи іншими відходами, матеріалами і предметами, які можуть завдавати шкоду або створити перешкоди для правомірної діяльності на морі, а так само інше порушення правил запобігання забрудненню морського середовища. Очевидний той факт, що зазначені діяння не можуть відбуватися поза людською свідомістю і волею. При притягненні до відповідальності за ці правопорушення про наявність вини юридичної особи свідчить уже сам факт вчинення діяння, причому до уваги досить взяти лише перший рівень об'єктивного аспекту вини. Подальше ж визначення конкретних осіб, чиї дії потягнули за собою протиправні дії юридичної особи та встановлення характеру їх психічного ставлення до зв'язку між їх діями та протиправними діями юридичної особи, недоцільне, оскільки ця інформація буде зайвою і ніяким чином не вплине на характер стягнення. Це дає змогу зробити висновок, що в подібних випадках існує такий різновид адміністративного правопорушення, як об'єктивно винне діяння. Як відомо, основними формами реалізації норм права є додержання норм права, виконання норм права та використання норм права. Додержання норм права — це форма реалізації норм права, яка знаходить свій вираз в узгодженні суб'єктами своєї поведінки з нормами-заборонами. Інакше кажучи, сутність додержання норм права полягає в тому, що суб'єкт утримується від порушення заборон, які містяться в "тих чи Інших правових нормах- Характерна риса даної форми — пасивна поведінка суб'єктів: вони не чинять дій, заборонених нормами права, а отже виконують правові заборони. Виконання норм права — це форма їх реалізації, що знаходить свій вираз у діях суб'єктів щодо здійснення зобов'язуючого припису права. Якщо норма, права містить обов'язок, то простого утримання суб'єкта від вчинення певних дій уже недостатньо. Особливою рисою виконання норм права є активна поведінка суб'єктів: вони чинять дії, відповідні до юридичних норм, тобто виконують покладені на них активні обов'язки. Використання норм права — це форма реалізації норм права, яка полягає у здійсненні тими або іншими суб'єктами повноважень, наданих їм нормами права. Для використання норм права характерна поведінка суб'єктів, яка стосується використання юридичних можливостей, втілених у суб'єктивних правах63. Кожній формі реалізації норм права можна поставити у відповідність певну форму протиправної поведінки. Для додержання норм права це буде порушення встановленої нормами права заборони І воно матиме вираз у активних діях суб'єкта. Для виконання норм права, навпаки, протиправна поведінка матиме вираз у невиконанні зобов'язуючого припису правової норми, тобто у пасивній поведінці. Якщо проаналізувати вищенаведенІ норми Закону України "Про виключну (морську) економічну зону України", то можна зробити висновок, що всі вони містять у собі заборону здійснення певних дій: незаконної розвідки чи розробки природних ресурсів виключної (морської) економічної зони України, а так само створення штучних островів, будівництва установок і споруд, встановлення навколо них зон безпеки, незаконного видобування природних ресурсів у межах виключної (морської) економічної зони України, незаконного ведення у виключній (морській) економічній зоні України морських наукових досліджень і т. ін. При цьому очевидно, що зазначені порушення можуть бути виключно наслідком активних свідомих дій фізичних осіб, які входять до складу юридичної особи. Отже, об'єктивно винне діяння як різновид адміністративного правопорушення має місце, якщо протиправне діяння полягає в активних діях, що порушують встановлені законодавством заборони. Якщо ж протиправне діяння полягає у невиконанні встановленого законом обов'язку, то для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності юридичної особи необхідно встановити, чи є це діяння наслідком свідомих дій фізичних осіб, які входять до складу юридичної особи, чи воно є наслідком подій, що не залежали від волі І свідомості зазначених фізичних осіб. Тобто в даному випадку потрібно оцінювати об'єктивний аспект вини більш глибоко, на другому рівні. |
|
Монографії (з 2008 р.) Гайдук С.Є. Бестіарій епохи романтизму: сутність символічної парадигми. Монографія. – Дрогобич: Посвіт, 2010. – 160 с. 10 др ар |
Бебик В. Політологія для політика і громадянина: Монографія Аги У., Кэмерон Г., Олт Ф., Уилкокс Д. Самое главное в PR. – Спб.: Питер,2004. – 708 с |
|
МОНОГРАФІЯ Федюк Лілія Василівна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного... |
Монографія може бути корисною науковцям, спеціалістам-практикам,... ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ В УМОВАХ ПІДВИЩЕННЯ САМОСТІЙНОСТІ РЕГІОНІВ |
|
ПЕЧАТНІ РОБОТИ а. КНИГИ, ПІДРУЧНИКИ, РОЗДІЛИ В КНИГАХ Методика навчання англійської мови студентів-психологів: монографія / за заг та наук ред. О. Б. Тарнопольського. – Дніпропетровськ:... |
Розроблено на підставі ДСТУ 3008-95 «Документи. Звіти у сфері науки... Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора, кандидата наук готується у вигляді спеціально підготовленої наукової праці на правах... |
|
Галабурда М. К. Держава і ринок: філософія взаємодії: Монографія... За заг та наук ред д-ра екон наук, проф. І. Й. Малого. — К.: КНЕУ, 2005. — 358 с |