Тема 3. Поняття про просте ускладнене речення.
Речення з однорідними членами
1. Особливості простого ускладненого речення. Семантико-синтаксична структура речення.
2. Поняття про однорідні члени. Засоби вираження однорідності. Однорідні і неоднорідні означення.
3. Однорідні члени речення та їх стилістичні функції.
4. Узагальнювальні слова при однорідних членах речення. Розділові знаки в реченнях з однорідними членами.
Завдання для виконання в аудиторії
Вправа 35. Визначте однорідні члени речення й поясніть уживання розділових знаків.
1. Що ж воно тепер кажуть в аулі про Беймбета, котрого всі знали як доброго, лагідного чоловіка, що нікому не завдав ніякої шкоди, ніколи нікого не образив? 2. Всяких людей доводилось йому зустрічати по цей бік життя: колгоспників, робітників, учених, навіть з начальства попадались часом в’язні.
3. Учитель, змарнілий, блідий, видно, чимсь дуже наляканий, говорячи по-російському, стверджував, що він сам і Кунанбаєв таки були «левосерыми».
4. Хоч як напружував думку Беймбет, але так і не міг збагнути значення того загадкового російського слова й тільки знай торочив, що він ні в кінній, ні в пішій міліції ніколи не служив (з твору Б. Антоненка-Давидовича «Кінний міліціонер»). 5. Був вітер, та такий холодний, що чисто руки померзли, і Семенець, як не хмурив брови, як не випинав губи, ніяк не міг скрутити цигарки з кінського гною. 6. Як його вже не били і хто вже його не бив: і ланові, і кухарки, і скотарі, і свинопаси – нізащо не плакав! 7. Кость закусив нижню губу зубами й гостро та чудно дивився йому прямо в лице. 8. Потім схаменувся, закричав, навіть трохи побіг, але зараз же зупинився, вигнав скот із пшениці й хутко пішов за Костем. 9. Кость лежав нерухомо, але коли ввійшов пан, він зразу ж повернувся і весь час уже не зводив з нього чудного, якогось жадібного й побожного погляду. 10. Сам був поважний, з широкою, чепурно розчісаною бородою й суворими очима в окулярах. 11. Тетяна, стоячи біля нього в такі хвилини, не могла здержатись, губи її жалісно кривились, вона прикладала руку до щоки і, плачучи, примовляла (з твору В. Винниченка «Кумедія з Костем»).
12. Полювання, як бачите, не якась там легковажна дурничка, не дрiбничка, а дуже й дуже поважна справа, особливо для таких громадян, як ми з вами...
13. Само собою розумiється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стрiляє), набої i всiлякий iнший мисливський реманент, без якого не можна правильно нацiлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огiрки, помiдори, десяток укруту яєць i стопку... 14. В цi часи ви чуєте над собою, i перед собою, i за собою, i праворуч, i лiворуч шум – свист качиних крил! (зі збірки Остапа Вишні «Мисливські усмішки»).
Вправа 36. Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. Підкресліть однорідні члени речення та сполучники, що їх з’єднують.
1. І хоч усі знали ніхто ніколи не наважувався підгледіти, як баба Грициха підходила до води вправним рухом розтинала посередині мілкаву річку й прищеплювала на Ізар Дніпро, який одразу ж набрякав океанськими хвилями і вищаючи й потужнішаючи перелітав через Карвендель розсуваючи на боки міттенвальдські гори, як сірники, які щезали в його утробному шаленому аж повільному вирі (Е. Андрієвська «Роман про добру людину»). 2. Як ми українські селянські діти говорили й писали закінчивши дві-три зими сільської школи або пройшовши солдатську муштру? 3. Взяв я та й написав щось таке на кшталт фейлетону чи усмішки чи гуморески (з твору Остапа Вишні «Отак і пишу»). 4. Вік людини в традиційному суспільстві не визначався роками. Для цього існували спеціальні терміни чи термінологічні звороти наприклад молодиця піддівка «вже пастушок» «їсть першу паску», лазунець.
5. Представники обох статей працювали як у полі так і у своєму дворі виконували як внутрішньо сімейні функції так і громадські. 6. Чим архаїчніше суспільство, тим більшу роль у ньому відіграють родинні зв’язки: на них базуються не лише особисті взаємовідносини між людьми а й економічна (господарча) система суспільства і самоуправління (з навчального посібника «Українська етнологія»). 7. За обідом нехай тільки хто накришить хлібом на столі або розіллє борщ з ложки, – Василько так і гукне чи то буде свій чи чужий: «А нащо так накришувати та наляпувати!» (С. Васильченко «Свекор»). 8. Скривив губи парубок в усмішку якусь, і презирливу і болючу, і ще раз чвиркнув крізь зуби (А. Головко «Бур’ян»). 9. Багато літ тому державну міць Афін тримали на своїх плечах архонти й не втримали і щоб не впала, щоб не розбилась мусили підставити свої плечі військові стратеги. 10. Пронизливі гострі очі кошлаті брови великий і круглий як земляний горіх ніс широчезний рот – справжня потвора, дикий варвар а не благородний еллін (з твору
Ю. Мушкетика «Смерть Сократа»). 11. В розверстiй пащi кошеля вмiстились крам на хустки для баби, гостинцi для невiстки та для внукiв, битi i шитi валянки для сина, всяка всячина на хазяйство а ще й усякi несподiванки для родичiв, бо в старого душа була щедра, як сонце в небесах (Є. Гуцало «Княжа гора»). 12. І ось воно вже лизнуло Тімасієві сандалії, посунуло по камені, вода пінилася, лизала коліна, груди, обійняла за шию і враз сховала з головою
(Ю. Мушкетик «Смерть Сократа»). 13. Iншим разом Явдоха нiколи б не виконала його прохання i витурила б з коритом тютюну або в сiнцi або навiть надвiр та ще стусонула б кулаком межи плечi, але тепер вона примовкла: раз хазяїн наказує, то треба йти (Г. Тютюнник «Вир»).
Вправа 37. Перепишіть речення, знайдіть прості речення, ускладнені однорідними членами. Розставте пропущені розділові знаки між однорідними членами, перед чи після узагальнювальних слів.
1. А як очунялася, то побачила, що скриня розкрита i не тiльки дукачi, а й керсетки, i вишитi сорочки, i полотно все к лихiй мамi позабирано. 2. Оксен не тiльки лишився в Олени, а й усе робив для того, щоб полегшити її життя. Допомагав, як мiг, по господарству поправив тин витесав i закопав новi стояки на ворота вирив яму на картоплю таку здоровенну, що туди влiзла б Сидоришина хата (з твору Г. Тютюнника «Вир»). 3. Усе в житті перейняте ритмом від коливання листка до могутнього океанічного подиху та велетенських циклів (П. Мовчан). 4. У контору Григiр нiколи не приходив iз пустими кишенями; в них завжди щось бряжчало i подзенькувало або гайки знайденi десь на подвiр’ї або гвіздки або якiсь iржавi старi ключi (Г. Тютюнник «Вир»). 5. Тонкі брови русяві дрібні кучері на голові тонкий ніс рум’яні губи все подихало молодою парубочою красою (І. Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я»). 6. Гриби і ягоди збирав він у лісі краще за нас усіх і розмовляв з кіньми з телятами з травами з старою грушею і дубом усім живим що росло і рухалось навколо (О. Довженко «Зачарована Десна»). 7. Перед будинком розстилався невеличкий квітничок десяток кольористих клумб і жовті стежки між ними.
8. На вулиці за хвірткою спинилося двоє перехожих селянин у брилі і селянка з порожньою сулією з-під молока (Ю. Смолич «Наші тайни»). 9. І хоч на двох мали всього лише чотири руки та речей зібралося й на всі вісім теплі ватяні ковдри тонкі ковдри куртки теплий одяг (ночі на Дніпрі, як нас застерігали, холодні навіть спекотного літа) гумові чоботи казанки миски чашки й ложки та виделки (В. Чемерис «Візантійський кінь»). 10. Лазар побачив низеньку людину, на якій все вуси волосся старий мундир звисало і опадало
(М. Коцюбинський «Fata morgana»). 11. Перед очима в Маланки встала левада зелена, весела, над річкою... 12. Глибокі зморшки на щоках на лобі поморщена темна потилиця од гарячого сонця грубі руки все це ніби казало що йому важко жилося на світі (з твору І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»).
Вправа 38. Знайдіть у реченнях однорідні та неоднорідні означення. Поясніть, за яких умов означення є неоднорідними.
1. Сократові пальці тепер уже перебирали звичайний ремінець, нога шамкала потертою сандалією, а голова думала щось своє, далеке од життєвого дріб’язку (Ю. Мушкетик «Смерть Сократа»). 2. Враз серце Орисi зайшлося тупим ниючим болем: вона бачить розiп’яту на тину для сушки Тимкову сорочку, вишиту хрестиком, i пригадує, що то вона ту сорочку вишивала крадькома від матерi, вiд подруг, вiд усiх людей на свiтi… 3. Вона (Орися) вже вiдкриває вуста, щоб сказати «здрастуйте», i враз бачить на кладцi Лукерку: спiдниця пiдгергана, хустка з’їхала на потилицю, очi здивованi, але спокiйнi, широко вiдкритi, в руках шматурина зависла, стiкає iз неї прозора вода на товсті литкастi червонi вiд води босi ноги. 4. Явдоха так i засвiтилася на лицi. Розтопила пiч, нагрiла води, дістала iз скринi чисту, викачану рублем та качалкою сорочку, заворкувала біля Павла голубкою. 5. Пiсля вечерi посадила Явдоха Павла на покутi, вимитого, чистого i сонливого. 6. Павло чув, що жiнка говорить нiкчемне, тому бiльше не обмовився з нею й словом, а зняв з комина сухого тютюнового бадилля i став дробити його сiкачем у вербовому коритцi, їдючий тютюновий порох заповнив усю хатину. 7. Задушливий, кислий запах самогонного перегару витав над сплячим. Дорош, насупившись, деяку хвилю з гидливiстю дивиться на Оксена, потiм бере iз кутка великий, розцяцькований квiтами полив’яний глечик iз водою i виливає п’яному на голову. 8. Вiд Троянiвки до Чупахiвського заводу – двадцять п’ять кiлометрiв дороги. Спочатку вона в’ється гребенем Беєвої гори, потiм стiкає в рiвний, одноманiтний, безлiсний степ. Вгорi чисте, по-весняному лунке небо…
9. Зеленiє обабiч дороги перша нiжна весняна травичка, молодесенька, тендiтна, ще не налита густим соком; дикi грушi, що стоять на пагорбах, ще тiльки брунькуються, ще не випустили своїх листочкiв, гiлки їх чорнi, нiби викуванi iз залiза. 10. Розбуджена свiжим весняним повiтрям, гiркуватим присмаком свiжо-зеленої землi, навтомним щебетанням жайворонка у високостi, трубним криком журавлiв, вiдчуває людина стремлiння пригорнути весь голубий свiт (з твору Г. Тютюнника «Вир»).
Завдання для самостійної роботи
Вправа 39. Перепишіть, розставляючи пропущені розділові знаки. Поясніть, у яких випадках означення можна вважати однорідними, обґрунтуйте свою точку зору.
1. У мене на грудях на синьому шнурку висів маленький позолочений хрестик подарунок матері, коли виряджала мене колись до війська. 2. Глухе далеке виття собак, що летить до мене чомусь із погорілого Джулаєвого кутка, гостро до болю, коли хочеться плакати, замкнуло мої мислі на порозі нашої низької, мов та печериця під горою, хати. 3. З фронту летять назустріч замилені коні, офіцерам передають коротку тривожну мов журавлине «кру» перед бурею звістку. 4. Моє серце щемить, коли слідкую, як назустріч сонцю летить ключ сонних сполоханих за Дніпром качок, а слідом за ними, – не вспів іще ніхто запропонувати вистрілити, – і диким свистом летить гарматний постріл та б’є на приціл позад нас (з твору Г. Косинки «Мати»). 5. І задумався хлопчина. Пильно-пильно вдивлявся він великими синіми очима в далеку далечінь аж там, де виднокруг зливався з голубими хвилями води. 6. Північ минула. Літня коротка ніч кінчилась. 7. Хвиля за хвилею стає ясна промінна мов луска на великанській потворі-рибі (з твору Б. Лепкого «Цвіт щастя»). 8. Сірі очі трохи холодні і вже пригаслі плавали на білках серед червоних жилок і се його турбувало: «Треба знову класти примочку!». 9. Високий міцний неначе грот-мачта погано поголений Жан щупав грубою палкою поміст і ледве згинав коліна застиглий і негнучкий в своїй сліпоті. 10. Корови розбрелися по луці гладкі сочисті як і трава. Лошата підняли голови до хазяїна свого й чекали, напруживши жили на міцних шиях, готові плигнути і помчатись по луці на тоненьких тугих ногах (з твору М. Коцюбинського «Коні не винні»).
Вправа 40. Перекладіть речення українською мовою, розставте розділові знаки, знайдіть у реченнях однорідні та неоднорідні означення.
1. С узеньких подоконников капало, на черных стеклах сверкал и резко белел липкий мокрый снег. 2. Наклоненное к хомуту лицо Василия широкое с выступающими под маслянистой желто-смуглой кожей костями с редкими и жесткими черными волосами над углами губ было строго, нахмурено, значительно. 3. Сквозь шум метели послышался из сеней топот обиваемых от снега ног, хлопанье дверей – и внося с собой свежий хороший запах вошли господа залепленные белыми хлопьями с мокрыми лицами и блестками на волосах и одежде. 4. Темно-красная борода и густые нависшие над серьезными и живыми глазами брови Ремера глянцевитый каракулевый воротник его мохнатого пальто и каракулевая шапка казались от этих блесток еще великолепнее, а нежное милое лицо его жены, ее мягкие длинные ресницы, сине-серые глаза и пуховый платок еще нежнее и милее (из произведения
И. А. Бунина «Сверчок»). 5. Густой хриплый непрерывный звук казалось выходил из-под земли и низко расстилался по ее поверхности. 6. Дома ближайшей деревушки, деревья леса протянувшегося зубчатой темной лентой на горизонте, поле в черных и желтых заплатах – все вырисовывалось серо и неясно, точно в тумане. 7. Его нежная почти женственная натура жестоко страдала от грубых прикосновений действительности с ее будничными но суровими нуждами. 8. Густые неровные брови сходились у переносья и придавали этим глазам строгое пристальное и точно аскетическое выражение. Губы у Андрея Ильича были нервные тонкие но не злые, и немного несимметричные: правый угол рта приходился немного выше левого; усы и борода маленькие жидкие белесоватые совсем мальчишеские. 9. Кучер Митрофан еще раньше получивший приказание оседлать Фарватера гнедую донскую лошадь с усилием затягивал подпругу английского седла. 10. Бобров усталый почти больной после вчерашней вспышки сидел одиноко в углу станционной залы и очень много курил (из произведения А. И. Куприна «Молох»).
Вправа 41. Відредагуйте речення. Знайдіть помилки у вживанні однорідних членів.
1. Вони з вдячністю говорять про велику увагу та допомогу, які надавало їм керівництво. 2. У кімнаті стояли столи, стільці, мебля червоного дерева. 3. У місті побудовані не тільки школи, лікарні, а також драматичний театр та інші культурно-просвітницькі приміщення. 4. У кожної бригади малося в середньому тридцять робітників і триста гектарів рілля. 5. За рахунок коштів соціального страхування мільйони працівників направляються у будинки відпочинку, санаторії, а їх діти – в оздоровчі табори, туристичні бази.
6. Мешканці потребували ліквідації неполадок та ремонту. 7. Народ не тільки піклується про матеріальний достаток, але й про великі скарби мистецтва.
8. Україна прагне не тільки посісти належне місце у Європі, а також підвищити рівень життя народу. 9. У книзі маємо велику кількість цитат, котрі уводять як самого автора, а також й читачів в бік від вірного рішення проблеми. 10. Гарне враження справляє на читачів остання повість молодого письменника, більш цікавіша змістом і яка, без сумніву, зробить свою справу серед молодого покоління.
|