Урок-подорож. Обладнання: портрет М. Максимовича, ілюстрації, наукові та художні твори діяча. Хід уроку: І. Організаційний момент.


Скачати 143.27 Kb.
НазваУрок-подорож. Обладнання: портрет М. Максимовича, ілюстрації, наукові та художні твори діяча. Хід уроку: І. Організаційний момент.
Дата13.05.2013
Розмір143.27 Kb.
ТипУрок
bibl.com.ua > Література > Урок
Тема: Михайло Максимович – знаний і загадково невідомий.

Мета: Ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом М. Максимовича; зацікавити школярів дивовижним світом його творчості; сприяти розширення кругозору учнів; розвиткові зв’язного мовлення; формуванню у них прагнення до пізнання історії та культури рідного народу, патріотичних почуттів.

Тип уроку: урок-подорож.

Обладнання: портрет М. Максимовича, ілюстрації, наукові та художні твори діяча.
Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності учнів.

«Споминайте мене хоч мислями

Споминайте мене хоч устами

Споминайте мене

добрими словами…»

ІІІ. Сприймання та засвоєння учнями навчального матеріалу

(Звучить ніжна лірична мелодія).

Падають на землю кленові листки – повільно, журливо. Вони – як останній спалах життя, як жовті сльози осені, лежать на пожухлій траві. Вітер хитає гіллям клена, струшуючи на землю осінній сум… Такої пори ми вирушаємо з вами у подорож – незвичайну, дещо загадкову. Це – мандрівка у дивосвіт Михайла Максимовича. Ви дізнаєтесь багато про цього дивовижного чоловіка. Вам знадобляться ручки, зошити з літератури, в яких ви запишете назву подорожі і те, що вас зацікавить під час неї.

Ви всі готові мандрувати? Отож – вирушаємо. По дорозі до першої станції мені хотілося б сказати вам про те, що Михайло Максимович, мабуть, найекзотичніша постать в українській літературі. Ми більше знаємо його не як видатного біолога, а як зачинателя українського літературознавства, етнографії, фольклористики, історії, археології України. А ось і перша станція «Тимківщина».

Михайло Олександрович Мак­симович народився 15 вересня 1804 року в «малоросійському степу» – на схід від Золотоноші на Згарському хуторі Тимківщина (тепер с. Богуславець), де стояв будинок його бабусі – Ганни Савівни Тимківської. Батько Михайла – з дворянської сім'ї, службовець, механік Шосткінського порохового заводу, мати – з освіченої родини Тимківських, всі 5 братів якої стали письмен­никами, а двоє – Ілля і Роман –професорами університетів – Харківського і Московського. Батько Михайла – Олександр Іва­нович, залишивши у 1803 році розпочату з батьківської волі службу в Києві, у 21 рік одружився на Гликерії Федорівні. Жили вони під Переяславом на хуторі Старосілля, де Михайло й пере­бував до трирічного віку. Але хлопчик дуже часто бував у ба­бусі на Тимківщині. Потім родина мешкала у придніпровському се­лі Прохорівці Золотоніського по­віту в діда по батьківській лінії – Івана Максимовича.

Тимківські і Максимовичі нале­жали до дрібної малоросійської шляхти, що генетично виходила з гетьманської козацької старши­ни середнього і нижчого ранту. Михайло на все життя запам'я­тав слова своєї Тимківської бабусі: «Куди б доля не закинула, а це місце лишатиметься для тебе найближчим і найріднішим... Бо тут закопали твою пуповину».

Максимович цікавився своєю генеалогією і залишив свідчен­ня про це в «Автобіографії» та дослідженні «Бубновская сотня». З «Автобіографії» Максимовича довідуємось, що п’ятий рік жит­тя він провів на Тимківщині. Цей золотоніський хутір приваблював хлопця зеленим споришем, роз­логими яворами, стрункими тополями. А ще – гуртом жвавої мо­лоді, забавлянками в «дуба», піс­нями заквітчаних дівчат. У 6 років з нашої Тимківщини бабуся віддала Михайла на навчання до Благовіщенського жіночого мо­настиря, що був у Золотоноші. Там починали свою освіту всі Тимківські, там навчалася і ма­тір Михайла. Під наглядом чер­ниці Варсонофії були засвоєні граматика, Часословець і Псал­тир. Серед своїх ровесників Михайлик учився найкраще. Його врівноважена натура, постійна доскіпливість до всього, що йо­го оточувало, з отими незмінни­ми «чому? чого?» переконали черниць в тому, що він богобоязкий, слухняний хлопчик.

Наступна зупинка, яка нас чекає, це станція «Новгород-Сіверська».

Визначальною для юного Максимовича стала опіка його дядь­ків Тимківських. Саме їхнє інте­лектуальне середовище слугува­ло добрим взірцем і стимулом. Найпомітнішу роль у виборі та становленні життєвого шляху племінника відіграв старший дядько – Ілля Федорович Тимківський, доктор права і філософії, професор Харківського уні­верситету і засновник престиж­ної Новгород-Сіверської гімназії. Саме він 1811 року взяв Макси­мовича до свого маєтку в Туранівці, де навчав хлопця «началам разных наук й по латыни», а через рік направив юного Михайла в опікувану ним Новгород-Сіверську гімназію. Саме у гімназії (1812-1819) у Максимовича ви­никла зацікавленість ботанікою, а також визріла мрія – стати мос­ковським професором ботаніки. Він пише: «Я так захопився бота­нікою тоді, що для збирання новгород-сіверської флори бувало тільки й бродив у Троїцькому мо­настирському саду або в Цуприцькому яру, або в гаю Полков­ницькому.» У червні 1819 року гімназист Максимович отримує; атестат. Сім гімназійних років промайнули для нього, «як сім місяців».

А ми продовжуємо свою подорож. І ось – наступна зупинка – «Москва».

Наступає зміна в житті і Макси­мович їде вступати до Московсь­кого університету з думками: «Чо­му віддатися всією душею? Кому ж служити? Цареві? Ні, людям. Тільки яким чином? Весь хист, знання присвятити науці! Як Ломоносов! Хіба це не корисно? Хі­ба не можна невтомною працею прославити свій край, народ, Ук­раїну? Сказати легко, а як ділом зробити? Тут є до чого прикласти руки, розум... Непочатий край для праці! Швидше б вибитися в люди, міцно стати на шлях, може й тернистий». Перед від’їздом Ми­хайло побував на Тимківщині, у Прохорівці. Дід дав йому 115 кар­бованців на московське життя.

У вересні 1819 року Максимович прибув до Москви. Тепер його опі­куном стає другий дядько – Роман Федорович Тимківський професор грецької та римської літератури Московського університету. Він допоміг 15-річному Михайлу ста­ти студентом словесного відділен­ня Московського університету і взяв хлопця на своє утримання. Очевидно, що саме під впливом і за наполяганням дядька Михайло розпочав вивчати словесність. Та допомогою довелося користува­тися недовго. Через рік Роман Фе­дорович помер. Коли для Макси­мовича настав тяжкий час, його підтримав третій дядько – Єгор Федорович Тимківський, що слу­жив у міністерстві закордонних справ. Він домігся зарахування Михайла до числа так званих «казенно-коштних» студентів.

Юний Максимович, ще навчаю­чись на словесному відділенні, де­далі більше захоплювався ботані­кою, обходячи околиці Москви і збираючи рослини. Тож у серпні 1821 року студент перейшов на фізико-математичне відділення Мос­ковського університету, остаточно визначившись із фахом: ним мала стати ботаніка. 30 червня 1823 ро­ку «за відмінні успіхи і зразкову поведінку» він отримав диплом кан­дидата. З цього часу молодий бо­танік розпочинає самостійну ака­демічну, наукову і літературну ді­яльність.

Декому може здатися, що до­рога Максимовича у наукове се­редовище була надто легкою, що молодого вченого всюди підтри­мували та створювали йому спри­ятливі умови для праці. Насправ­ді, причиною стрімкого росту на академічній службі була величез­на наполегливість і працездатність Михайла Олександровича, постій­не поглиблення і розширення знань з ботаніки, зоології, меди­цини, філософії, мовознавства та інших наук. Він, наприклад, чудо­во виконав доручення – упо­рядкував університетські герба­рії. З 1825 року Максимович вик­ладає ботаніку і садівництво в Зем­леробській школі, через рік – заві­дує університетським ботанічним садом і викладає загальний курс природничої історії уже в самому університеті. Своїми блискучими лекціями Максимович завоював любов студентства. А 30 червня 1827 року він захищає магістерсь­ку дисертацію «О системах растительного царства».

1827 рік став поворотним не тіль­ки для Максимовича, а й для всьо­го українського дискурсу XIX ст. Тоді Михайло Олександрович вид­рукував видатну фольклористичну працю – «Малороссийские песни», яка одразу вивела його на щабель провідного етнографства. Саме ця збірка зблизила Максимовича з Гоголем, сприяла його знайомс­тву з Жуковським і Пушкіним. Наш відомий краєзнавець М Ф. Пономаренко відмічає, що більшість цих пісень була записана переважно у Золотоніському повіті. І справді, Максимович писав їх із вуст сво­єї матері, перебуваючи під час ко­ротких відпусток на Тимківщині і в Прохорівці.

Успіх «Малороссийских песен» привернув увагу вищих чиновни­ків. Максимович зумів викликати прихильність навіть таких консер­ваторів, як міністра народної освіти Шишков і президента Академії на­ук Уварова. Популярність Максимо­вича у наукових колах зумовила і його подальше входження у шир­ше літературне середовище. Так виявився талант вченого однаково добре почуватися в різному ото­ченні (він спілкувався навіть із радикалами Герценим, Огарьовим і Станкевичем).

У 1828 році Максимович опублі­кував першу частину «Основ ботаники». Книга викликала багато схвальних рецензій у періодичній пресі і стала основним підручни­ком в університетах.

Про плідність роботи вченого го­ворить той факт, що за 10 років наукової і викладацької роботи в Московському університеті вий­шло понад 100 його наукових праць. З них – із ботаніки – 58, зо­ології – 14, хімії – чотири, фізики –п'ять та ще й чотири підручники. Ці доробки характеризують різ­нобічність, енциклопедичну осві­ченість, критичний талант Макси­мовича у розв'язанні питань при­родознавства.

Вершиною московської служби вченого стало його обрання Ра­дою університету ординарним про­фесором кафедри ботаніки (23 серпня 1833 року). «Я став, нареш­ті, тим – писав Максимович, – до чого прагнув».

Щоправда, ця вершина була од­ночасно й апогеєм психічної кри­зи вченого: 1829 року померла йо­го мати, а він сам був духовно ви­черпаний непосильною працею і проблемами на службі. До того ж далися взнаки ревматизм і погір­шення зору. Незважаючи на це, не можна не назвати московську кар­'єру Максимовича успішною. За 14 років із провінційного «молодень­кого хохлика» (вислів Погодіна) – він виріс до впливового професо­ра респектабельного університе­ту.

Після смерті матері зросла і його туга за батьківщиною. З відкрит­тям нового університету в Києві, Михайла Максимовича «потягнуло туди нездоланною силою». Він по­жертвував блискучою кар’єрою академічного ботаніка в аристок­ратичній Москві заради омріяної «київської старовини».

А сьогодні на батьківщині вчено­го в селі Богуславець є школа, яка носить його ім’я. З 1993 року тут проводиться велика пошукова ро­бота. Є музей, що увіковічнює жит­тєвий і творчий шлях земляка, скла­лися певні традиції в учнівському і педагогічному колективах. Ми пишаємся, що в нашому маленькому селі на початку XIX ст. наро­дився геній. Молоде покоління земляків дає клятву Михайлу Макси­мовичу бути схожим на нього.

І ось ми трішки повертаємось від однієї столиці до іншої – станція «Київ».

Ві­домий краєзнавець М.Ф. Пономаренко відмічає, що половину цих пісень було записано переважно у Золотоніському повіті. 1834 року Максимович публікує збірник «Українські пісні», в якому було 1200 пісень. Третій збірник вийшов в 1839 році. У 1834 році збулися мрії вченого – йому запропонували посаду першого ректора нового Київського університету. Фундація нового університету в Києві, – писав Максимович, – потягла мене непе­реборною силою туди, де колиска землі, до батьківщина мого народу». У Києві вчений пише історичні, літературознавчі та філологічні твори «Звідки йде руська земля», «Огляд старого Києва», «Історичні замітки», «Про гадане запустіння України за Батиєвої навали». Цими працями він зарекомендував себе одним із відкривачів перших стежок в історії України. Наш земляк започаткував істерію міст, і сіл у краї. Хвороба так прогресувала, що в середині грудня 1835 року довелось відмовитися від ректорства, а 1840 року вчений подав у відставку від викладацької праці в університеті. Нестерпні умови, створені царатом, вигнали його з культурного центру до глухого села. Але Київ вабив ученого – і він не поривай зв'язку з ним. 1845 року вчений залишає Київ назавжди, їде на свій хутор Михайлова гора в с. Прохоріека біля Канева. Лише наприкінці життя Максимовича було об­рано членом-кореспондентом Петербур­зької академії наук та почесним членом кількох університетів і багатьох наукових установ. На Михайловій горі кипіла ді­яльність, не обмежена ніякими зобо­в'язаннями чи заборонами. Михайло Олек­сандрович просто працював, уже не писав у високі інстанції, а «оставшись одинок на моей Михайловой Горе и увидя, яко не добро человеку быти единому, женился весной прошлого 1853 г., на украинке, родившейся на той же Згари, что и я».

Помер Михайло Олександрович 22 листопада 1873 року, там, де прожив другу половину свого життя на своїй Михайловій горі, там же він і похований.

(Хвилина мовчання).

Нас чекає зупинка «Поетична».

М. Пономаренко «Згарянин»

Богу слава! Долі слава!

Тут в Тимківшині, колись

Зайнялась зоря яскрава:

Максимович народивсь.

Дещо від ченця Максима

Щось від козака Тимка

Біографія вже зримо

У тимкінщенця того.
Дивним жестом Максимович

Край агарський прославив наш

Шлях його з земель Дніпрових

Досягнув Європи аж.

Про ті давні часи нагадує старезна липа, яка росте неподалік від місця садиби, де народився Максимович. А художня уява поета І. Дробного, земляка шанованого сьогодні генія, дозволяє заглянути в щасливу мить дитинства Михайлика.

«Липа» І.С. Дробний

А листя все хлипа та й хлипа,

Хоч Божа навкіл благодать.

То, може, всезнаюча липа

Щось хоче мені розказать?
А й справді, доходить відлуння

Із чорної прірви століть:

Там бусол клекоче на клуні,

Мов свічка, в тумані стоїть.

Тимківські вусаті й безвусі

Озвучують гомоном дім.

Михайлик прилип до бабусі,

Щаслива бабуся при нім.

Про славетного земляка писали не тільки відомі поети, а й учні школи та випускники.

Може 200 літ вже їй

Вже вона старенька

Доглядають, бережуть її

Як рідную неньку.

Там Михайлик ще малим

Біля неї грався

Під розлогими гілками

У росі купався.

Та виріс Михайлик

І в люди пішов

Багато занять він для себе знайшов

Він ректором першим у Києві був

І славу, і волю собі там здобув.

Були в нього друзі відомі усім

Шевченко і Гоголь бували при нім

Знайомство було дуже щире завжди

Бо друзів цікавили його труди.

А ще розказала нам вчителька люба

Колись біля липи стояла садиба

Та надто жорстокі часи то були,

І пам’ятку давню зберегти не змогли.

А ми пам’ятаєм свого земляка.

І липа і дяка йому ще й яка.
Владислав Шестопал «Михайликова липа»

На Тимківщині, в куточку

Липа розрослася.

Там Михайлик ще малим

У росі купався.

А яка вона могутня,

Їй вже більше триста літ.

Ми всі класом заховались

У затінку щедрих віт.

Влітку вкрита медом-цвітом,

Взимку спить солодким сном.

Прибираєм, доглядаєм

Ми її усім селом.

І хоч ми іще маленькі –

Гордимося дуже тим, –

Що і липа, і Михайлик

Разом тут колись росли.

Всіх запрошуємо в гості,

Подивитись диво те –

Що за пам'ятка природи

На краю села росте?

Богуславець мальовничий,

Липа мріє і мовчить

Та листочками тихенько

У задумі шелестить.

Аж ось з'єдналися дві дати

І живуть, мов родичі:

50 – Черкащині!

200 – Максимовичу!

Чарівні міста і села

На Черкащині моїй.

Тільки найрідніший серцю –

Богуславець дорогий.
«Споминайте мене хоч мислями

Споминайте мене хоч устами

Споминайте мене

добрими словами…»

Ці останні слова, написані Максимовичем, прозвучали як заклик до майбутніх поколінь. Але нащадки швидко забули заповіт генія. Ім’я видатної особистості нашого земляка було несправедливо забуто. Але час прозріння настав. Велике бачиться на відстані.

Клятва нащадків Максимовича

Ти вмієш дружити? Вмію.

Ти віриш в майбутнє? Вірю.

Навчатися гарно – буду.

Коріння своє – не забуду.

Минуле держави – знаю.

Умови, щоб вчитись, – маю.

Прикладом бути – можу.

Другу в біді – допоможу.

До кожного серця знайду ключа.

Хто ти? Земляк Максимовича!
ІІІ. Закріплення вивченого матеріалу

Тестові завдання

1. М. Максимович відомий в історії української літератури як …

а) драматург;

б) прозаїк;

в) критик;

г) зачинатель українського літературознавства.

2. У якому році народився М. Максимович?

а) 1804;

б) 1807;

в) 1812;

г) 1801.

3. Де навчався М. Максимович?

а) Новгород-Сіверська гімназія;

б) Київський університет;

в) Харківський університет;

г) Петербурзький університет.
4. В якому році М. Максимович прибув на навчання до Москви?

а) 1819;

б) 1823;

в) 1815;

г) 1825.

5. Яка праця зблизила М. Максимович з Гоголем, Жуковським і Пушкіним?

а) «Основи ботаніки»;

б) «Малоросейских песен»;

в) «Українські пісні»;

г) «Огляд старого Києва».

6. Скільки наукових праць вийшло за час викладацької роботи М. Максимович в Московському університеті?

а) понад 58;

б) понад 14;

в) понад 5;

г) понад 100.

7. Хто з відомих краєзнавців досліджував творчість М. Максимовича?

а) М. Чалий;

б) М. Костомаров;

в) М. Пономаренко;

г) Р. Галаган.

8. Яка поезія належить перу М. Пономаренка, присвячена М. Максимовичу?

а) «Згарянин»;

б) «Липа»;

в) «На святе Благовіщення тебе привітаю»;

г) «Михайликова липа».
9. З’ясуйте, який художній засіб використано в рядках:

А липа все хлипа та й хлипа,

Хоч Божа навкіл благодать

а) антитеза;

б) епітет;

в) метафора;

г) порівняння.

10. Визначте віршовий розмір поезії М. Пономаренка «Згарянин»

Богу слава! Долі слава!

Тут в Тимківщині, колись

Зайнялась зоря яскрава

Максимович народивсь.

а) хорей;

б) дактиль;

в) ямб;

г) анапест.

11. Установіть відповідність між рядками поезії та назвами:

1. «Згарянин» 1. а

2. «Липа» 2. б

3. «Михайликова липа» 3. в

4. «Клятва нащадків Максимовича» 4. г

а) Зайнялась зоря яскрава:

Максимович народивсь
б) Тимківські вусаті й безвусі

Озвучують гомоном дім
в) А яка вона могутня,

Їй вже більше триста літ
г)Навчатися гарно – буду,

Коріння своє – не забуду
д)Заспівай нам таких пісень, щоб мати Вкраїна

Веселилась, що на славу тебе народила!

12. Складіть і запишіть невеликий твір (12-15 речень).

Теми на вибір:

а) «Кожному своя доля!

І моя, якою б важкою не була інколи,

та незрівнянно вища і краща багатьох інших»

М.О. Максимович

б) «Я став нарешті, тим до чого прагнув»

М.О. Максимович

IV. Підсумок

Звичайно, ми могли б іще багато говорити про геніальність Михайла Олександровича Максимовича, але наша мандрівка закінчується. Час повертатися. Я думаю, що світ Максимовича не залишив вас байдужими. Сподіваюсь, що ви ще не раз звернетеся до його творчості, а про враження від сьогоднішньої мандрівки я дізнаюся з ваших творів-відгуків, які ви напишете вдома.

Список використаних джерел

1. Москаленко Т.М. «В Михайла гора – наукова, в Тараса – лірична гора» //Вісник Золотоніщини, 4 вересня, 1997.

2. Москаленко Т.М. «Тимківщина і московський період» ч.1 //Вісник Золотоніщини, 16 вересня, 2005.

3. Москаленко Т.М. «Тимківщина і московський період» ч.2 //Вісник Золотоніщини, 23 вересня, 2005.

4. Голиш Г., Голиш Л. «Богуславці пишаються Максимовичем» //Нова доба, – №2, 2005.

Схожі:

Урок реквієм. Хід уроку І. Організаційний момент Мотивація теми,...
Обладнання: Плакат з символічним зображенням України 1932-1933рр. – у вигляді виснаженої жінки з мертвою дитиною на руках. Стіл з...
Урок засвоєння нових знань. ХІД УРОКУ І. Організаційний момент >ІІ....
Франсіско Гойя; розвивати зацікавленість мистецтвом, спостережливість, інтерес до світової культурної спадщини, естетичні смаки,...
Хід уроку Організаційний момент
Переглянь малюнки, на яких зображено прогноз погоди на тиждень. Знайди правильну відповідь
УРОК №9 Тема. Музика
Обладнання: музичні інструменти, ілюстрації до музичних творів, ТНЗ, портрет композитора П. Чайковського, ноутбук. Презентація до...
Урок тренінг Хід уроку Організаційний момент Актуалізація опорних...
Основні поняття та терміни: психічне насилля, фізичне насилля, злість, агресія, жертва насилля, свідок насилля
Урок узагальнення і систематизації знань і вмінь учнів. ХІД УРОКУ:...
Форми організації навчальної діяльності: фронтальна, індивідуальна, робота в парах, робота в групах
Тема уроку: Золотий фонд світової літератури. Мета уроку
Обладнання: світова література 8 клас; роздатковий матеріал, малюнки учнів, художні ілюстрації
Урок №11
...
Урок засвоєння нових знань Хід уроку І. Організаційний момент. Привітання,...
Навчальна: ознайомити учнів із неклітинними формами життя; розглянути особливості будови і життєві цикл вірусів; обговорити можливі...
Уроку Організаційний момент
Діти! Урок розпочався. Що ви очікуєте від нього? Подумайте і закінчіть речення: (Слайд – 1)
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка