|
|
Скачати 118.01 Kb.
|
| Петрик Валентин Михайлович, кандидат наук з державного управління, доцент ОКУЛЬТНА СУТНІСТЬ САТАНІЗМУ ТА ВІРОВЧЕННЯ ЛА ВЕЯ Сатанізм — релігійний напрямок, який передбачає поклоніння якійсь демонічній істоті. Це може бути Сатана, Диявол, Люцифер, Вельзевул, Асмодей, Сет та інші. При цьому нерідко перших трьох демонів вважають за одну особу в трьох іпостасях. Віра в існування Сатани (Диявола, Люцифера) виникла у релігіях стародавнього Ірану та в іудаїзмі, набула поширення в середньовічній Європі як результат розвитку християнської демонології. Перші сатаністи, а також сучасні ортодоксальні дияволопоклонники заявили про себе як релігійна течія, віросповідні догмати і культові дії якої були своєрідним антиподом християнства, побудовані на дзеркальному відображенні останнього: вшануванні не Бога, а Сатани, читанні Біблії навпаки, проведенні чорних мес з використанням чорних свічок, перевернутих розп’ять тощо. Сучасні сатаністи, окрім вищезгаданих дияволопоклонників, не вважають себе служителями сил зла. Однак представники всіх сатанинських напрямів відзначаються крайнім індивідуалізмом, егоїзмом та прагматизмом, надають перевагу особистим пріоритетам і визнають культ сили. Сатанізм набув особливого поширення в кінці 60-х рр. XX ст. у США, а у 70-х — в Європі. Сатанинські групи з’явилися наприкінці 70-х років у Росії, а в Україні — на початку 80-х. Ідеологами сучасного сатанізму вважають Алістера Кроулі та Антона Шандора Ла Вея. Найвідомішою сатанинською групою в світі є «Церква Сатани», яку очолював Ла Вей. Алістер Кроулі (1875-1947) — відомий містик ХХ століття, великий авторитет чорної магії та ідеолог сучасного сатанізму. Створив у різний час містичні групи «Срібна зірка», «Телемське братство», «Орден східного храму». Кроулі синтезував елементи культів Диявола, Шайтана та халдейських демонів, запозичив також немало з орфічних містерій, даосизму, буддизму, йоги тощо. Він відродив давню практику використання наркотичних речовин у чаклунських діях. Не рідко під час проведення окультних дій займався мастурбацією. Свою сатанинську сутність він характеризував так: «Я — Звір, число якого 666». Багато хто з його сучасників вважав, що він є найрозбещенішою людиною в світі. Тривалий час вів переписку з Г. Гіммлером, який використовував деякі окультні ідеї Кроулі. Антон Шандор Ла Вей (Anton Szandor La Vey) — ідеолог сучасного сатанізму, засновник «Церкви Сатани». Він написав Сатанинську біблію, яка є священним писанням пастви цього «чорного папи». У ній він відкидав відповідальність особистості перед суспільством та совість, закликав до насолод, пропагував культ сили та проповідував відчайдушний егоїзм, індивідуалізм та прагматизм. Для Ла Вея Сатана є символом та засобом звільнення людини від моральних, соціальних та релігійних догм, а також повної реалізації свого Ego. Цікаво, що при цьому він виступав проти принесення у жертву живих істот, сексуальних оргій як складової частини сатанинських ритуалів, актів вандалізму, вживання наркотичних речовин та зловживання алкогольними напоями. Існує багато класифікацій сатанізму, але ми пропонуємо свою, в основу якої покладено ставлення до таких філософських категорій, як «добро» і «зло». Отже, сатаністи поділяються на ортодоксальних дияволопоклонників, люциферіанців (прометейців), реформованих дияволопоклонників (лавеївського типу). Ортодоксальні дияволопоклонники — це сатаністи, які служать Дияволу як втіленню зла. Ці служителі темних сил вважають, що вони борються з силами добра, яких очолює християнський Бог. Вони глузують з християнських святинь, заперечують усі заповіді Біблії, але водночас приймають значну частину біблійної міфології. Тому часто сатаністи інших течій називають їх «перевернутими християнами». Ці сатаністи схильні до актів вандалізму та принесення у жертву живих істот. У США і Європі їх налічується, за певними даними, близько 5-10 відсотків від загальної кількості, а в Україні кожний другий сатаніст, на наш погляд, належить до ортодоксальних дияволопоклонників. Люциферіанці — це сатаністи, віровчення яких являє собою синтез сатанізму з язичництвом. Люцифера вони вважають богом, що втілює у собі гармонію, мудрість, свободу і добро. Їх часто називають прометейцями, тому що у багатьох угрупованнях цих сатаністів в основу культу покладено грецький міф про Прометея, який викрав вогонь у богів і дав його людям. Християнство вони ототожнюють з дисгармонією та злом. Окремі групи люциферіанців не тільки ідеологічно борються з християнством. Насильство, до якого вдаються згадані організації, — це засіб «дестабілізації християнського порядку і підготовки приходу Диявола». У світі до цього напрямку належить близько сорока відсотків сатаністів, а в Україні, на наш погляд, кожен третій сатаніст є представником люциферіанства. Реформовані дияволопоклонники — це сатаністи, для яких Сатана є символом та засобом звільнення людини від моральних, соціальних та релігійних догм, а також повної реалізації свого Ego. Найвідомішим представником цього напряму є лавеївська «Церква Сатани». До реформованих дияволопоклонників належить більша частина сатаністів у світі, а в Україні, на наш погляд, їх налічується до 20 відсотків від загальної кількості. Віровчення всіх сатанинських напрямів різною пов’язані з окультизмом. Більшість сатаністів вважають себе магами, чаклунами та відьмами. Основні окультні дії сатаністів — шабаш та чорна меса. Шабаш — це зібрання чаклунів і відьом у певні дні: чаклунські свята, на честь нового та повного місяця. Сатаністи всього світу використовують для шабашів 34 дні: 8 свят, 13 повних та нових місяці. Найбільш важливими святами чаклунського року вважаються Вальпургієва ніч та свято мертвих. Основними святами чаклунського року (Sabbat) є: 1) 31 жовтня — свято мертвих, перший день чаклунського року — Hallowen; 2) 2 лютого — Стрітення — Candlemes; 3) 30 квітня — Вальпургієва ніч — Beltane; 4) 1 серпня — свято врожаю — Lammas; 5) 21 березня — весняне рівнодення; 6) 21 вересня — осіннє рівнодення; 7) 21 червня — літнє сонцестояння; 8) 21 грудня — зимове сонцестояння. Українські та російські шанувальники Диявола можуть додатково проводити шабаші в ніч на свято Івана Купала та в ніч перед Різдвом. Християни тривалий час стверджували (значна їх кількість вірить у це і зараз), що відьми та чаклуни прилітають на мітлах і ступах, а керує шабашем сам Диявол або інший демон. Сатанинські окультні ритуали: благодійний, сексуальний та руйнівний (чорна меса, нанесення енергетичних ушкоджень живій істоті). Мета першого типу ритуалу — надання допомоги іншим або собі, другого — збудження сексуальних спонукань у бажаної людини і третього — завдання шкоди. Чорна меса — це панахида по живій людині. Для її проведення треба принести в жертву живу істоту, під час загибелі якої повинно відбутися звільнення енергії, призначеної для Диявола, щоб він допоміг згубити людину, яка комусь заважає. Більшість сатаністів для чорних мес використовують замість живих істот ляльок або для звільнення енергії, необхідної для проведення цієї меси, проводять спалювання Біблії. Ла Вей також приділяв велику увагу магії. Він відзначає різницю між церковними та сатанинськими ритуалами, котра, на його думку, полягає в тому, що сатаніст знає про те, що він практикує форму навмисного неуцтва. Прихильник іншої віри не може признатися собі у неуцтві. Основні сатанинські символи: три шістки, пентаграма, перевернуте розп’яття та іноді свастика. 666 — число звіра. Пентаграма — п’ятикутна зірка в колі. Сатаністи використовують тільки перевернуту п’ятикутну зірку. Нерідко у середині зірки міститься зображення голови цапа. Перевернуте розп’яття — перевернутий християнський хрест. «Сатанинську біблію» написав керівник «Церкви Сатани» Ла Вей у 1966 році. В 1968 році було видано перший тираж загальною кількістю 125 тис. примірників, котрий було моментально розкуплено. Попит на неї не падає й дотепер, книга продовжує видаватися багатотисячними тиражами у багатьох країнах світу. У «Сатанинській біблії» відкидається відповідальність людини перед суспільством, пропагуються насолоди, культ сили, піддаються сумніву деякі загальнолюдські цінності. Написана вона популярно, цікаво і легко читається. Ла Вей стверджує, що жодне віровчення не може прийматися на основі своєї «божественної природи»: «Религии должны быть подвергнуты сомнению. Ни одна догма не должна приниматься на веру. В моральных текстах нет изначальной святости. Как и деревянные идолы далекого прошлого, они плод труда рук человеческих, а то, что создал человек, он же может уничтожить» [1; с. 16]. Ла Вей критикує церковні догмати: «Самая опасная ложь из всех существующих есть святая, освященная привилегированная ложь, являющаяся для всех шаблоном правды. Она плодит другие ошибки и заблуждения. Она есть рак общества» [1; с. 17]. Автор критикує всі релігії і вважає їх хибними. Він стверджує, що його вчення вміщує у собі як правду, так і брехню, що необхідно для сприйняття її як правди, тобто таке поєднання надає вченню форми, котра може бути сприйнята широкими масами. При цьому він не наполягає на прийнятті всіх положень «Сатанинської біблії». Ла Вей не претендує на абсолютну істину всіх своїх положень, і це відрізняє його релігію від інших та від багатьох сатанинських сект, котрі дотримуються певних догм. Сенс його вчення, каже він, не служіння Сатані, а розкріпачення людини, отримання нею внутрішньої свободи від релігійних і соціально-політичних догм. Критикуючи всі релігії, автор не відкидає існування Бога: «Весьма популярным заблуждением является представление о том, что сатанист не верит в Бога. Концепции Бога в толковании человека менялись на протяжении столетий столь сильно, что сатанист принимает ту, которая ему подходит больше. Ведь человек создал богов, а не они его... Для сатаниста Бог видится неким уравновешивающим природу фактором и не имеет отношения к состраданию. Эта могущественная сила, пронизывающая и поддерживающая равновесие во всей Вселенной, слишком обезличена, чтобы заботиться о счастье и беде существ из плоти и крови» [1; с. 23]. Ла Вей відкидає необхідність молитов, звернених чи до Бога, чи до Диявола: «Сатанист, вместо того чтобы молить Бога, берет ситуацию в свои руки. Позитивное мышление и позитивное действие всегда приносит результат» [1; 24]. Сутність сатанинських ритуалів не в поклонінні Сатані, а в розкріпаченні та досягненні позитивних і відкиданні негативних емоцій, у внутрішній свободі: «Сатанизм — единственная известная всему миру религия, принимающая человека таким, каким он есть на самом деле, и предлагающая логическое обоснование превращения плохого в хорошее вместо того, чтобы уничтожать плохое» [1; с. 38]. «Сатанизм — это религия плотская, мирская, телесная» [1; с.37]. «Сатанизм представляет оппозицию религиям, которые служат унижению и подавлению человека за его естественные инстинкты» [1; с. 87]. Сатанізм пропагує культ сили та мстивість: «Смерть слабым, богатство сильным» [1; с. 15]. «Благословенны сильные, ибо им вершить судьбу мира» [1; с. 19]. «Удар за удар, ярость за ярость, смерть за смерть — и все это с извлечением обильной выгоды» [1; с. 18]. Автор вважає щоб стати сатаністом, не обов’язково продавати душу Дияволу чи підписувати договір із Сатаною: «Эта страшная сказка придумана христианством для того, чтобы люди не отбивались от паствы... Людей заставляли верить, что незапятнанная душа — пропуск в вечную жизнь. Ханжеские пророки научили людей бояться Сатану» [1; с. 46]. Ла Вей також критикує встановлені уявлення про Диявола: «Большинство сатанистов не принимают Сатану как существо с раздвоенными конечностями, хвостом с кисточкой и рогами. Он просто олицетворяет силы тьмы, называемые так потому, что ни одна религия не забрала у него эти силы» [1; с. 48]. Досить цікавим виявляється ставлення сатанізму до любові та ненависті: «Любовь — одна из сильнейших эмоций. Заставлять себя чувствовать любовь без разбора весьма противоестественно. Пытаясь любить всех, вы только принижаете свои чувства. Подавленная ненависть может привести ко многим физическим и эмоциональным расстройствам. Научившись высвобождать свою ненависть к тем, кто ее заслужил, вы очищаете себя от злокачественных эмоций и потребности выплеснуть содержимую ненависть на ваших близких» [40; с. 50]. «...он (сатанист) способен выпустить свою ярость через ритуальное выражение, он намного сильнее способен к любви, и к более глубокой любви. Тот же, кто не в силах испытать одно из этих чувств, не может в полной мере испытать другое» [1; с. 51]. У сексуальних стосунках Ла Вей закликає до свободи. Кожен сатаніст повинен для себе вирішити, котра форма статевих стосунків найбільше йому пасує: гетеросексуалізм, бісексуалізм, гомосексуалізм, садизм, мазохізм, фетишизм, зоофілія, асексуалізм і т. ін. Критикуються ті сатаністи, які йдуть слідом за своїми лідерами, здійснюють групові сексуальні оргії, не враховуючи індивідуальних сексуальних смаків членів секти. Ла Вей критикує людські жертвоприношення, котрі проводяться під час чорної меси. Її сенс у здійсненні спеціального ритуалу, під час якого проводиться панахида за живою людиною, якій хочуть вчинити зло, при цьому для посилення «чар» у жертву приноситься чи дитина, чи доросла людина, чи тварина. Ла Вей вважає це «тупою ослиною абсурдністю» [1; 77]. «Сатанист в жертву может принести любого, кто причинил или пытался причинить вред ему или его близким» [1; с. 77]. Невинні істоти при цьому не повинні постраждати. З точки зору автора, саме через ці абсурдні дії віддаляється тріумф сатанізму. Ла Вей вводить термін «духовні вампіри». Духовні вампіри — це люди, які паразитують за рахунок інших людей. «Духовные вампиры — это индивидуалы, сосущие из других жизненную энергию... Мы чувствуем себя обязанными духовным вампирам, не зная почему» [1; с. 63]. «Они паразитируют на людях, относительно довольных своей жизнью. Вампир, сам лишенный этого, старается, кроме получения выгоды, внести дисгармонию между своей жертвой и дорогими ей людьми. Многие люди принимают пассивно этих зловещих индивидуалов за чистую монету только потому, что суть этих хитрых маневров никогда не открывается им» [1; с. 64]. Кожна людина повинна сама визначити свої обов’язки перед друзями та сім’єю. Ла Вей радить, що перш ніж надавати комусь допомогу, треба оцінити важливість прохання, а також особистість та мотиви того, хто її потребує. Єдиний шлях для визначення духовного вампіра — зважити те, що ви йому даєте і що отримуєте. На думку Ла Вея, за принципом духовного вампіризму діють всі благодійні фонди та релігійні організації: «Работа заключается в том, чтобы сначала открыть сердца, а потом бумажники» [1; с. 64-65]. Ла Вей також радить побоюватись тих, у кого немає справжніх друзів, та тих, у кого не видно інтересу до життя, бо такі люди часто бувають духовними вампірами. Деякі духовні вампіри можуть давати матеріальні речі, щоб отримати відповідь у неречовій формі, та будуть нагадувати людині про її борг. Необхідно обмежувати контакти з духовними вампірами. Якщо все ж таки людина потрапила в залежність від такого вампіра, то необхідно «клеїти дурня», демонструючи альтруїстичну сутність, посилаючись на неможливість допомоги. Врешті-решт вампірові це набридне, і він зверне увагу на іншу жертву. «Не тратьте время с людьми, которые в итоге желают уничтожить вас, а сосредоточьте вместо этого свое внимание на тех, кто принимает ваше участие и сам поможет принять участие в ваших делах» [1; с. 68]. Ла Вей попереджує духовних вампірів, що сатаністи боротимуться з ними: «Если вы духовный вампир — берегитесь! Опасайтесь сатанистов» [1; с. 69]. Автор критикує безрозсудний героїзм, не пов’язаний із захистом себе чи своїх близьких, вважає дурницею віддати своє життя за політичні чи релігійні переконання. Він закликає цінувати своє життя, дорожити ним і засуджує мучеників та самогубців. Про життя після смерті Ла Вей говорить так: «Если человек был удовлетворен жизнью в течение своего бытия и боролся до конца за свое земное существование, ничто иное, как его эго (я), откажется умирать, даже после угасания плоти, содержавшей его» [1; с. 84]. Ла Вей пропонує реформувати християнство, щоб воно слугувало на користь людини: «Единственный способ, коим христианство может полностью услужить человеческим нуждам, без промедления стать сатанистом. Стало необходимостью выйти на сцену новой религии, основанной на естественных инстинктах. Имя ее — сатанизм» [1; с. 33]. Ла Вей попереджував, що у царство Сатани намагається потрапити велика кількість шахраїв. Він радить новачкам бути обережними: «В цьому царстві знайдуться неетичні люди, які полюватимуть на вас, заявляючи, що вони навчать вас того, як за одну ніч стати Великим Чорним Магом, обіцятимуть вам спілкування з «істинними майстрами» та участь в їхніх діях; вони можуть заявляти про якісь неперевірені зв’язки з «Церквою Сатани» [2; с. 1]. Ла Вей вважає, що немає потреби спілкуватися з такими псевдосатанинськими організаціями, а краще використовувати гроші з користю для себе, ніж витратити їх на тих шахраїв. Ці шарлатани з’явилися, стверджує Ла Вей, через популярність сатанізму і намагаються зарахувати себе «до нашої компанії» [2; с. 1]. Всі згадані вище групи, утверджуючись, страждають від дрібних сварок, дріб'язкової заздрісності та суперництва. Вони є райськими кущами для людей пересічних, які намагаються грати в мозкові іграшки, та надають перевагу захистові груп реальному втіленню у життя того, про що писав Ла Вей. Ла Вей не уподібнюється «знавцям сатанізму», які стверджують, що лише їх вчення є істинним. Він каже, що існує значна кількість груп, котрі не суперечать сатанізмові як руху. Ці групи підтримують зв’язок з філіями «Церкви Сатани», хоча й не підпорядковані Ла Вею. «Як різні підрозділи однієї й тієї ж самої армії, ці окремі ордени можуть зробити наголос на тому чи іншому сатанинському образі, проте всі вони у єдиній лаві служать єдиній меті» [2; с. 3]. Ла Вей радить бути обережним, щоб не дати обдурити себе самозванцям: «Ви маєте вміти розрізнювати правду від дезінформації. Не дайте самозваним «майстрам» обманути себе, y який би одяг — білий чи чорний — вони не одягалися. Вони намагаються спрямувати вас у невірному напрямку та зруйнувати все, чого ви досягли на шляху до свого Eґo, особистості. Якщо вам здається, що ці групи настільки гарні, що навіть не віриться, що таке може бути насправді, то, може, передчуття вас не обманюють? Пам’ятайте, що коли ви вирішите приєднатися до якоїсь псевдосатанинської чи антисатанинської групи, ви можете в результаті бути від’єднаними від «Церкви Сатани». Хто попереджений, той вже озброєний» [2; с. 3]. У багатьох європейських країнах та США сатанинські організації офіційно зареєстровані. Тому існує небезпека, що найближчий час українські сатаніти можуть спробувати офіційно зареєструватись і активно поширювати своє віровчення. 1. Ла Вей А. Ш. Сатанинская библия. — М., 1995. 2. Thе Churсh of Satan. Satanіc bunco sheet. |
| ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з антисуїцидальної МЕТА: розглянути з особовим складам 1-го караулу основи християнства, його історію та основи віровчення |
ПЛАН-КОНСПЕКТ для проведення заняття з антисуїцидальної МЕТА: розглянути з начальницьким складам СДПЧ-3 основи християнства, його історію та основи віровчення |
| АНАЛІЗ ВІРОВЧЕННЯ РЕЛІГІЙНОГО РУХУ Петрик Валентин Михайлович, кандидат наук з державного управління, доцент, провідний науковий співробітник Науково-дослідного відділу... |
План семінарського заняття Сутність і призначення аналізу взаємозв'язку... ... |
| ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНО – ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ СУЇЦИДАЛЬНОЇ... РОЗДІЛ СУЇЦИДАЛЬНА ПОВЕДІНКА НЕПОВНОЛІТНІХ: СУТНІСТЬ, ПРИЧИНИ |
ТЕМИ ДОПОВІДЕЙ Сутність інфраструктури товарного ринку Сутність інфраструктури товарного ринку. (Роль та місце інфраструктури товарного ринку в ринковому процесі. Порівняльний аналіз особливостей... |
| 2. Типологія політичних партій За наявності спільних для всіх партій... Типологія політичних партій за цими та іншими ознаками є одним із найважливіших питань політології. Вона допомагає глибше розкрити... |
Урок 42 Огляд реляційної моделі даних. Модель «сутність зв’язок» Огляд реляційної моделі даних. Модель «сутність – зв’язок». Поняття відношення, атрибута, ключа, зв’язку |
| План Лекції Сутність і класифікація валютних операцій комерційних... Сутність і класифікація валютних операцій комерційних банків Банківська операція визнається як валютна за умови застосування в процесі... |
ІНФРАСТРУКТУРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ... НФРАСТРУКТУРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ: СУТНІСТЬ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА |