|
|
Скачати 138.86 Kb.
|
|
ДУХОВНО-ЕКОНОМІЧНЕ ВИХОВАННЯ В ЄДИНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ «СІМ’Я – ДНЗ – СУСПІЛЬСТВО» О.В. Варецька Україна, м. Запоріжжя, КЗ «Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти» ЗОР Актуальність проблеми. В умовах ринкової економіки існує об’єктивна необхідність формування єдиного виховного простору. Зміни, що відбулися в житті суспільства, зумовили порушення взаємозв’язків у системі «школа – родина –суспільство», в той час як педагогічна взаємодія родини та дошкільного навчального закладу (ДНЗ) має сприяти створенню умов для особистісного духовного розвитку дітей, формуванню життєвої компетентності, соціалізації, організації їхнього активного, гідного життя сьогодні і саме в цьому середовищі. На це вказується у Законі України «Про дошкільну освіту», «Національній доктрині розвитку освіти». Сім’я, як первинний осередок суспільства щільно пов’язана з іншими елементами суспільної системи. Суспільство впливає на родину, формує певний побут її життя, а сім’я має зворотній вплив на соціальну організацію. Повсякденно більшість сімей стурбована розв’язанням економічних проблем, посилилася тенденція самоусунення батьків від виховання та особистісного розвитку дитини. Зростає кількість неповних сімей, матерів-підлітків, змінюється структура родини, часто в ній відсутні представники старших поколінь тощо. Не володіючи у достатній мірі знаннями вікових та індивідуальних особливостей, актуальними для ринкового суспільства компетентностями, батьки здійснюють виховання інтуїтивно, що не дає позитивних результатів. Нові організації допомоги родині (центри допомоги родині, сімейні консультації, клуби) недостатньо розповсюджені, а контакти сім’ї з спеціалістами таких центрів мають разовий характер. В той час, діти дошкільного віку повсякденно стикаються з соціальною дійсністю, побутом, рекламою, стають учасниками ринкових відносин, що спричинює не тільки питання, проблеми, а й родинні конфлікти. З огляду на це, духовно збагачені економічні знання стають необхідними кожній людині, а особистісні якості, поведінка в нових економічних умовах мають формуватися якомога раніше. Саме тому, на даному етапі основною реальною структурою, здатною надавати допомогу родині взагалі та в духовно-економічному вихованні зокрема, залишається ДНЗ. Вихователь має стати для дитини авторитетною людиною, яка допоможе правильно усвідомити нові явища, факти, поняття, сформувати той емпіричний досвід, що стане ґрунтом для подальшої роботи з духовно-економічного виховання у школі. Проте, спектр питань взаємодії ДНЗ та родини звузився переважно щодо результатів відхилень у поведінці дитини, її навчальних успіхів та матеріальних питань. Рівень дослідження проблеми. Питання сімейного виховання завжди знаходилися у колі уваги науковців, зокрема цій проблемі присвячені праці К. Вентцеля, П. Каптєрева, Я. Коменського, Дж. Локка, A. Макаренка, Й. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, В. Сухомлинського, К. Ушинського та інших. Ідею педагогічної просвіти батьків, зокрема економічної висунула Н. Крупська. У свій час С. Шацький сформулював методологічні підходи щодо організації взаємодії навчального закладу та середовища, частиною якого є сім’я. В. Сухомлинський теоретично розробив і реалізував у практиці Павлиської середньої школи систему шкільно-сімейного виховання, обґрунтував доцільність та необхідність участі сім’ї в освітньому процесі (Сухомлинський В.О., 1979). Основи організації взаємодії школи та родини висвітлено у працях М. Болдирєва, В. Караковьского, М. Поташника, Н. Щуркової, питання співробітництва вихователів дошкільних закладів із сім’єю у різних напрямах досліджено Т. Пагутою, Н. Кот та іншими; сучасні проблеми родинного виховання розглянуто Ю. Азаровим, Е. Васильєвою та іншими. Розуміючи важливість сімейного виховання для формування господарської культури дітей, їхньої соціалізації, економічному вихованню в родині присвятили праці А. Аменд, C. Бадмаєва, Д. Березовська, Л. Кураков, Б. Левін, М. Петрович, І. Сасова, А. Федоров та інші. Зокрема, І. Сасова дала визначення поняттю «економічне виховання в родині», окреслила його мету задачі, завдання (Сасова І.А, 1989). С.Балабанов, О.Кульчицька, А.Кузнецова, В.Розов, І.Прокопенко, Б.Шемякін розглянули зміст і методи економічного виховання дітей, А. Аменд (Аменд А.Ф., 1982), С. Бадмаєва, Д. Березовська (Бадмєва С.Б., Березовська Д.А., 1988), А. Федоров (Федоров А.Н., 1990) звернули увагу на фактори економічного виховання в родині такі, як режим дня, дитячі ігри, праця та ринок, ведення домашнього господарства, бюджет родини, приклад батьків та питання щодо голови родини. Б. Шемякін вказував на необхідність вивчення родин, підвищення педагогічної грамотності батьків у питаннях економічного виховання під час педагогічних консультацій та освіти (Шемякін Б.П., 1986). Реформування освітніх процесів, усвідомлення багатьма родинами, педагогами важливості духовно-економічного виховання в умовах ринкової економіки спричинило зростання уваги до проблеми економічної грамотності, вихованості, духовного збагачення підростаючої особистості в теорії й практиці педагогіки. У своїй більшості дослідження стосуються форм і методів навчання (Т. Антонова, Л. Артемова, О. Белоус, А. Богуш, З. Курлянд та інші), окремих економічних аспектів побутово-господарської діяльності (В. Грошев, М. Ібрагімова, Н. Кривошея, М.Мельник та інші), формування нового типу економічного мислення (О. Камишанченко, А. Кітов, Т. Любимова, О. Шпак та інші), питань бережливості, формування економічної культури дошкільника (Г. Григоренко, Р. Жадан, Л. Нульман, Л. Островська та інші), фахової підготовки педагогів (І. Богданова, А. Богуш, Н. Грама, В. Гриньова, Н. Кічук, Г. Троцко, Р. Хмелюк та інші). Позитивним фактом є поява розділів «Економічна освіта» у програмах дошкільного навчального закладу (Дитина в дошкільні роки. Програма розвитку, навчання та виховання дітей, 2000), робіт, які висвітлюють шляхи, методи, підходи удосконалення економічного виховання особистості в межах вікових категорій, зокрема формування первинного економічного досвіду старших дошкільників в ігровій діяльності (А.Сазонова), систему роботи з економічного виховання дошкільників (Н.Бєляєва, Е. Курак, Л.Міхєєва, А.Орешина, В. Шитманюк, О. Шевчук та інші). Незважаючи на численні дослідження взаємодії в системі «дошкільний навчальний заклад – школа – родина» варто наголосити, що в сучасних умовах вони застосовуються обмежено. Практика побудови спільної педагогічної діяльності вихователя ДНЗ і батьків характеризується певними суперечностями між: зростаючими вимогами до батьків у сфері виховання в сучасній дійсності та зниженням рівня батьківської відповідальності за результати виховання; об’єктивно існуючою задачею створення єдиного виховного простору та штучним розподіленням цього простру на дошкільне, шкільне та сімейне виховання; потребою у взаємодії ДНЗ, школи, родини в процесі виховання та інертністю сторін при реалізації цієї взаємодії; зміненими умовами життєдіяльності суспільства та стереотипністю діяльності навчальних закладів щодо взаємодії з родиною. Сучасні дослідження залишають поза увагою проблему педагогічної співпраці педагога дошкільного навчального закладу і батьків з духовно-економічного виховання дітей. Це висуває необхідність проектування технологій взаємодії ДНЗ та родини саме в духовно-економічному вихованні дітей. Виклад основного матеріалу дослідження. Родина – це суспільство в мініатюрі, від цілісності якого залежить безпечність всього великого людського суспільства (А. Адлер). Вона виконує ряд взаємозалежних функцій: економічну, господарсько-побутову, психологічну, репродуктивну, виховну. Для кожної людини сім’я виконує емоційну й психологічну функції, які захищають людину від стресових і екстремальних ситуацій. Затишок і тепло домашнього вогнища, реалізація потреби людини в довірливому й емоційному спілкуванні, співчуття, співпереживання, підтримка – усе це дозволяє людині бути більш стійкою до умов сучасного життя. Йдучи за В. Сухомлинським, констатуємо, що сімейне середовище зберігає, утверджує і водночас формує ціннісно-смислову сферу дитячої особистості на основі прийняття останньою соціально значущих норм, переконань та ідеалів, а також через «велику школу тонких, сердечних, людяних взаємовідносин» (Сухомлинський В.О., 1979). Виховання в родині – найважливіша функція, котрій підпорядковуються всі інші, економічна зокрема. Сутність і зміст економічної функції складається у веденні не тільки загального господарства, але й у духовно-економічному вихованні дітей, моральній, економічній підтримці всіх членів родини в період їхньої непрацездатності. Саме тому виокремлення виховної функції сім’ї як основної має суспільний сенс. Безперечним є той факт, що родина щільно пов’язана з іншими елементами існуючої суспільної системи, тому її функції, побут в значній мірі пов’язані із взаємодією родини і суспільства. Проте, дуже часто впливи дитячого закладу, родини на дитину різноспрямовані, що призводить до її соціальної дезадаптації, загострення відносин, взаємного непорозуміння між вихователем ДНЗ, родиною, дитиною, зниження ефективності виховних впливів на дитину як вихователя, так і сім’ї, спостерігається «деградація особистості, вихід її смислової сфери за межі спектра загальнолюдських цінностей» (Сухомлинський В.О., 1979). Діяльність батьків та вихователів в інтересах дитини може бути успішною, якщо вони стануть союзниками. У цьому ми спираємося на думку В. Сухомлинського, який наголошував на тому, що вдосконалення суспільного характеру виховання означає не зменшення, а навпаки посилення ролі батьківської педагогіки. Це дозволить краще зрозуміти, дізнатися про дитину, її індивідуальні особливості, здібності, побачити її в різних ситуаціях, сприяти формуванню ціннісних життєвих орієнтирів та компетенцій, подоланню негативних вчинків та проявів у поведінці. Педагогам важливо встановити партнерські відносини з кожною родиною, створити атмосферу взаємопідтримки та спільності інтересів щодо духовного розвитку дітей, захисту їх прав, соціалізації. Особливо це важливо в нових економічних умовах. Духовно-економічне виховання розпочинається в родині при стиканні дитини з різноманітними соціальним інститутами. Дитина, що здійснила свою першу самостійну покупку, робить не менш значущий крок, ніж теоретичне знайомство з законом попиту. Саме тому перед батьками, вихователями постають різноманітні питання. Чи необхідно розпочинати духовно-економічне виховання у дошкільному навчальному закладі? У який спосіб у родині ведеться бюджет? Наскільки батьки обізнані про виховну позицію вихователя, духовний зміст економічних категорій? Чи повинен і в яких формах брати участь в духовно-економічному вихованні педагог ДНЗ? Опитування батьків дошкільнят щодо означених питань виявило наступне. Близько 50% батьків вважають, що в сучасних умовах розпочинати духовно-економічне виховання потрібно з дошкільного закладу, 43,1% - з початкової школи, 5,3% - із середньої ланки, 1,6% - у старших класах. Майже 37% батьків мають уявлення про виховну позицію педагога, а інші – цікавляться в основному питаннями здоров’я, задоволення первинних фізіологічних потреб, навчальними успіхами дітей та матеріальними питаннями. Отже, в силу соціально-економічних умов сім’ї повністю передовірили виховання дітей дошкільному закладу, школі. Щодо економічної обізнаності батьків, то 10% з них виявилися економічно обізнаними (на науковому рівні), 6% - змогли пояснити духовний аспект економічних понять. З’ясувалося, що 21% родин планують та контролюють виконання бюджету, в інших випадках гроші витрачаються відповідно поточних рахунків. У 70% сімей ведення бюджету авторитарне (грошима розпоряджується хтось один з батьків), майже у 6,7% родин застосовується спосіб сумісного ведення бюджету, у 15% - бюджет ведеться відокремлено батьками, тобто кожний розраховує на свої зароблені гроші. Тільки 8,3% батьків залучають дітей до розподілення бюджету. Переважна більшість батьків (92%) пріоритет у духовно-економічному вихованні надають дитячому закладу, школі з причин відсутності певних знань, освіти, часу тощо. Таким чином батьки усвідомлюють необхідність у духовно-економічному вихованні дітей, проте не можуть це зробити. Саме тому, ми радили вихователям розпочинати роботу у цьому напрямі із з’ясування очікувань, думок, побажань батьків щодо виховання та навчання їх дітей, відродження партнерства ДНЗ та родин. Програма педагогічного супроводу сімейного виховання, яку було розроблено на підставі результатів анкетування, мала на меті залучення батьків до виховного процесу, об’єднання зусиль педагогів та батьків щодо сумісної діяльності з виховання та розвитку дитини, створення поважливих стосунків родини та працівників дошкільного навчального закладу, психолого-педагогічну підтримку батьків у кризових ситуаціях, створення спеціальних служб щодо організації взаємодії з родиною. Нами врахована система роботи з батьками (Сухомлинський В.О., 1979), фактори економічного виховання в родині, викладені А. Федоровим (Федоров А.Н., 1990) такі, як режим дня, дитячі ігри, праця та ринок, ведення домашнього господарства, бюджет родини, приклад батьків та питання щодо голови родини. Педагогічний супровід було передбачено здійснювати у два етапи: 1) просвітницький – діяльність щодо просвіти батьків у питаннях духовно-економічного виховання, розповсюдження батьківського досвіду через випуск газети «Моя родина» до якого залучалися й діти; 2) сприяння сумісній діяльності родин: формуванню, розвитку системи взаємної допомоги родин у вихованні, зокрема духовно-економічному, організації спільних справ у дошкільному закладі, за місцем проживання, проведенню сімейних свят із залученням батьків та дітей до їхньої підготовки, збагаченню сумісного відпочинку батьків та дітей екскурсіями, поїздками. Відповідно до програми було розроблено тематику батьківських зборів, запропоновано організувати «Економічну школу для батьків». Ми очікували на активізацію педагогічного, культурного потенціалу батьків яка є необхідною умовою ефективності сімейного виховання, зростання їх зацікавленості, активності у життєдіяльності ДНЗ, групи, на позитивну динаміку особистісного розвитку, виховання дітей, єднання педагога та родини у вихованні дитини. За період роботи батьки ознайомилися із сутністю економічних понять, їх духовним аспектом, задачами й метою дошкільного духовно-економічного виховання, з поглядами А. Макаренка на господарське виховання у родині (Макаренко А.С., 1947) Більшість з них із здивуванням з’ясувала, що педагог головним у сімейному вихованні визначав організацію життя, побуту родини, залучення дітей до домашнього господарства, формування розумних потреб, уміння поводитися із грошима, необхідність поступово залучати дітей до обговорення сімейних фінансових проектів; вироблення звички не хвалитися дуже добрими матеріальними умовами перед іншими дітьми, сім’ями, необхідністю знайомства дітей з професіями, досягненнями, заробітком, складністю роботи батьків; із сімейним бюджетом, потребами членів родини. Викликали дискусію питання накопичення грошей, кишенькових грошей, самостійності у виборі, прийнятті рішення, планування бюджету, протидії негативному впливу реклами. Батьки мали можливість ознайомитися з ідеями щодо гармонічного поєднання духовного, економічного виховання, заняттями «духовності», людиноформуючими уроками Ш. Амонашвілі, В. Караковського В.Сухомлинського, проблемою взаємозв’язку економічного та духовного виховання у народних традиціях, поглядами різних релігій на ринкову економіку, питаннями виховання людини в умовах негативного впливу ринкової економіки на ціннісні орієнтації дітей тощо. Зацікавились батьки поглядами А. Федорова щодо залежності спрямованості ведення домашнього господарства, характеру стосунків між членами родини, задачами виховання дітей від питання про те, хто є головою родини (Федоров А.Н., 1990). Не викликало сумнівів, що сімейне виховання не обмежується життям даної родини, а має закономірне продовження: якою дитина росте у родині, такою вона буде, коли виросте і створить власну родину. Більшість батьків побачили економіку у незвичному для них аспекті, почали цікавитися цією наукою, допомагати дітям відшукувати інформацію. Вони впевнилися у необхідності здійснення духовного, економічного виховання у їх гармонійному поєднанні з дошкільного віку для соціалізації дітей, набуття життєвої компетентності. Таким чином, намітився зв’язок, який поступово переріс у партнерство батьків та вихователів. Для зміцнення такої співпраці ми запропонували вихователям поставити за мету залучити батьків безпосередньо до виховного процесу. Батьки могли вносити свої пропозиції щодо змісту занять, відвідували їх, брали участь у створенні матеріально-технічної бази (книжкового фонду, виготовленні наочності), підготовки та проведенні виховних заходів (конкурсу «Кращий знавець економіки», свят «Дарові блага осені», «Ресурси для виготовлення Колобка», «Проблема вибору кози-Дерези», вистави «Новий дім зайців-хазяйців» тощо). Батьки, розуміючи необхідність знайомства дітей з різними професіями, ідентифікації економічних категорій на практиці, взяли на себе організацію екскурсій на свої місця роботи. Таким чином, діти ближче змогли познайомитися з роботою кожного з батьків. Для продуктивної співпраці був створений батьківський клуб, у якому обговорювались проблеми духовно-економічного виховання, психологічного стану дітей, відбувалось спілкування, запрошувалися представники адміністрації, психолог. В результаті між батьками, дітьми, вихователями утворився духовний взаємозв’язок, який сприяв духовно-економічному вихованню, особистісному розвитку дітей. Результати анкетування батьків, проведеного наприкінці перебування їх дітей у ДНЗ, доводять, що серед занять, які мають найбільш виховний вплив, заняття з економіки посідають третє місце в експериментальних групах, тоді як у контрольних – вони тільки на шостому. У контрольних групах 9,3% батьків вважали не корисним заняття з економіки, 25,7% батьків виявили невпевненість щодо їх необхідності, 65% батьків були впевненими в ефективності та необхідності таких занять у дитячому садочку. Показники, які ми отримали в експериментальних групах були наступними. Тільки 3,9% батьків не визначають корисними заняття з економіки, 15,7% батьків – мають сумніви щодо необхідності таких занять, а 80,4% впевнені у їх ефективності та необхідності. 80,3% батьків експериментальних груп вважають необхідним співпрацю дитячого навчального закладу та родини, тоді як у контрольних це – 65,7% батьків. І нарешті, результати анкетування (за А.Афанасьєвим) (Воспитательный процесс: изучение эффективности, 2003) свідчать про задоволеність батьків життєдіяльністю дитячого освітнього закладу, наявність відчуття ефективності виховання поведінкових, духовних, економічних якостей особистості дитини. Вищезазначене свідчить, що ефективність духовно-економічного виховання дітей в родині знаходиться у прямій залежності від рівня освіченості батьків, ділових якостей та спрямованості їх інтересів, характеру та господарського оточення сім’ї, її матеріального стану, тобто від виховного потенціалу родини в цілому, спільної педагогічної діяльності родини та вихователів. Підтвердження вищезазначеного знаходимо у В. Сухомлинського, що, на нашу думку, повною мірою стосується не тільки початкової школи, а й дошкільного начального закладу: «Гармонійний, всебічний розвиток можливий лише там, де два вихователі – школа і сім’я – не тільки діють одностайно, ставлячи перед дітьми одні вимоги, а є однодумцями, поділяють ті самі переконання, завжди виходять з тих самих принципів, не допускають ніколи розходжень ні в меті, ні в процесі, ні в засобах виховання» (Сухомлинський В.О., 1979) Вихователі, інші працівники дошкільних закладів у цих питаннях мають бути для батьків дітей методистами-радниками. Разом з тим, вихователі мають сприяти засвоєнню знань, виробленню та дотриманню дітьми режиму дня, опануванню культурою праці, формуванню навичок та звичок збереження власного майна, приладдя і майна дитячого садочка, розумного розпорядження грошима, орієнтувати на виконання постійних обов’язків у родинному господарстві тощо. Тобто, ми доходимо висновку, що ефективна спільна діяльність педагога дошкільного навчального закладу з батьками з духовно-економічного виховання можлива, якщо між вихователем та батьками існують щільні та систематичні контакти, якщо їхні стосунки будуються на взаємній довірі та доброзичливості, якщо у такій діяльності вихователь опирається на позитивне в дитині, глибоко вірить в успіх співпраці з батьками. Вихователь має володіти почуттям відповідальності перед батьками за виховання, навчання дітей, постійно вивчати та всебічно знати сім’ї, бути порадником, другом, зберігати родинні таємниці. Перспективу подальших розробок вбачаємо у вивченні питань розвитку критичного мислення щодо ставлення до реклами у вихователів, вчителів початкових класів. ЛІТЕРАТУРА
|
|
ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЗАПОРІЗЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ» |
Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Хмельницький обласний інститут пiслядипломної педагогічної освiти оголошує обласну заочну олiмпiаду з зарубiжної лiтератури для учнiв... |
|
ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ Визначте авторів наведених слів (Кожна правильна відповідь – один бал. Всього 8 балів) |
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД СУМСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТ Міністерство освіти і науки України Управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації |
|
КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ» Розвиток критичного мислення та формування моральних цінностей особистості на уроках світової літератури |
СУМСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ-ЛОГОПЕДА З ДІТЬМИ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ |
|
Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Хмельницького обласного iнституту пiслядипломної педагогічної освiти в листопадi-груднi 2009 року відбулася обласна заочна олімпіада... |
ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Конференція відбудеться 27–28 березня 2014 року на базі Інституту післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області (вул. Івана... |
|
2014 Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти... Дайте відповіді на запитання, дотримуючись чіткості й лаконічності у висловлюваннях |
Чернівецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти Більшості гіперактивних дітей властива слабка психоемоційна стійкість при невдачах, низька самооцінка, вони мають проблеми у сфері... |