Тема: Види та організаційно-правові форми торговельних підприємств
Мета: З’ясувати види та організаційно-правові форми торговельних підприємств.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: підручник, дидактичний матеріал.
Структура уроку
1. Організаційний момент.
2. Актуалізація опорних знань учнів.
1. Поняття підприємництва.
2. Суб’єкти підприємницької діяльності.
3. Функції підприємства.
3. Пояснення нового матеріалу.
Види підприємницької діяльності.
Залежно від змісту розрізняють такі види підприємницької діяльності. Виробниче підприємництво —діяльність, пов'язана безпосередньо з виробництвом продукції, товарів, послуг, робіт, інформації. При цьому функція виробництва стає для підприємця основною, тоді як інші (транспортування, реклама, збут тощо) є другорядними, доповнюють основну. Природно, що виробниче підприємництво має бути прибутковим, відшкодовувати зроблені витрати. Вважають, що організація нового виробництва є доцільною лише в тому разі, якщо річний прибуток становитиме в сумі не менше ніж 15—20 % від потрібних витрат.
Комерційне підприємництво характеризується насамперед тим, що провідна роль у ньому належить товарно-грошовим, торговельно-обмінним операціям. Вони пов'язані з операціями та угодами з купівлі-продажу (або перепродажу) товарів і послуг. Успішною комерційна діяльність може бути тоді, коли, по-перше, реалізаційна ціна вибраного товару вища за купівельну і, по-друге, коли товар користується попитом на ринку. Комерційна акція вважається вигідною, якщо вона приносить прибуток не менше ніж 20—30 % від витрат.
Фінансове підприємництво пов'язане з купівлею-продажем валюти, цінних паперів. Агентами ринку грошей, валюти, цінних паперів виступають комерційні банки, фондові біржі, підприємства, фірми, окремі громадяни.
Посередницьке підприємництво — це підприємництво, суб'єкт якого сам не виробляє і не продає товару, а виступає тільки посередником у товарно-грошових операціях. Головна мета такого підприємця — знайти й звести дві заінтересовані в цій акції сторони.
Основною складовою підприємницької сфери є фірма. , Фірма — це організація, яка володіє одним або кількома підприємствами, й використовує кошти й ресурси для виробництва товару або послуги з метою отримання прибутку.
Фірми класифікують за різними ознаками. Головними з них є дві: форма власності й величина фірми.
За формою власності розрізняють три види фірм, або підприємництва:
- індивідуальне, або приватне підприємництво;
- товариство, або партнерство;
- корпорація (акціонерне товариство).
Індивідуальним підприємництвом називається бізнес, власником якого є одна особа. Власник індивідуального бізнесу одночасно виступає у функції менеджера. Він несе повну майнову відповідальність.
Отже, зміст діяльності підприємця полягає в самостійній організації виробництва або послуг, у пошуку або формуванні попиту на товари і послуги, їх реалізації.
Він може також виступати як посередник між виробником і споживачем. Головне, що відрізняє підприємця від інших агентів ринкової економіки, — це прибуток, котрий він отримує як різницю між витратами на задоволення попиту і ціною, яку покупець сплачує за відповідний товар.
Товариством, або партнерством, називають бізнес, яким володіють дві або більше осіб. Товариства можуть виступати юридичними і неюридичними особами. Основними ознаками, що роблять підприємство юридичною особою, є:
а) створення та реєстрація його згідно з законом;
б) самостійна майнова відповідальність;
в) участь від власного імені в господарському обороті;
г) власний розрахунковий рахунок у банку.
Корпорація — це сукупність осіб, об'єднаних для спільної підприємницької діяльності як одна юридична особа. Право на власність корпорації поділено на частини за акціями, тому власників корпорацій називають держателями акцій, а саму корпорацію — акціонерним товариством. До переваг корпорацій належать такі:
- широкі можливості залучення грошового капіталу шляхом продажу акцій та облігацій;
- поділ прав акціонерів на майнові та особисті. Майновими є права на і її отримання дивідендів, а також частину вартості майна фірми в разі її ліквідації. До особистих відносять право на участь в управлінні справами акціонерні по товариства;
- залучення фахівців для виконання управлінських функцій;
- стабільність функціонування корпорацій — вибуття із товариства будь-кого з акціонерів не призводить до закриття фірми.
За ознакою величини фірми розрізняють: малий, середній і великий бізнес. Як правило, за кількістю зайнятих підприємства розподіляють на малі (до 50 зайнятих), середні (від 50 до 500), великі (понад 500). Однак розміри малих підприємств у різних країнах можуть розрізнятися.
Малим підприємствам властиві гнучкість і мобільність у прийнятті рішень, уміння знаходити «ключі» до ринку і швидко впроваджувати новації. Організаційно-економічна перевага малих підприємств – спрощеність в управлінні.
Середній бізнес відіграє менш помітну роль, оскільки йому доводиться конкурувати як з великими, так і з малими фірмами. В результаті він переростає або у великий бізнес, або перестає існувати. Виняток становлять лише ті фірми, які виступають монополістами у випуску певної специфічної продукції, що має свого постійного споживача(зубопротезне обладнання, виробництво інвалідної техніки, спеціального взуття, туристичного обладнання).
Великий бізнес відрізняється більшою стійкістю ніж середній чи малий. Тенденція до зростання розмірів підприємств була характерною для першої половини 20 століття. Вона пов’язана з розвитком продуктивних сил, концентрацією виробництва.
До переваг великого бізнесу слід віднести:
- економічну раціональність, що зумовлена економією витрат виробництва,
- більш висока конкурентоспроможність дає змогу великій фірмі мобілізувати у разі потреби значний капітал,
- великі фірми мають прямий вихід на зовнішній ринок, здійснюючи масштабні експортно-імпортні операції.
1. Підсумок уроку
1. Види підприємницької діяльності.
2. Види фірм за формою власності.
3. Класифікація фірм за величиною.
2. Домашнє завдання.
Конспект.
|