Молодіжні субкультури
Молодіжна субкультура - будь-яке об'єднання молоді, що має власні елеме нти культури, а саме: мову (сленґ), символіку (зовнішня атрибу тика), традиції, норми і цінності.
Сучасна наука виводить навіть певну класифікацію молодіжних субкультур. В короткому викладі їхня типологія виглядає так:
романтико-ескапітські субкультури (хіппі, толкієністи, байкери...)
гедоністично-розважальні (мажори, рейвери, репери...)
кримінальні (гопники, скінхеди...)
анархо-нігілістичні (панки та інші).
Представник : Байкерство виникло у США, а потім поширилося по всій Європі. В Україні ця субкультура стала по пулярною в останні десятиліття XX століття. Духовним натхненником байкарів, і це загальновизнаний факт, став Джеймс Дін — відомий американський кіноактор і виконавець власних балад. Він першим висловив протест проти ідеалів американського суспільства та буржуазної культури. Джеймс Дін розбився, не вписавшись у крутий віраж, але його сталевий кінь, здається, і сьогодні заважає спо кійно спати прибічникам шалених швидкостей, своєрідної філософії і неписаним законам мотоциклет ного братства. Для них байк — стиль життя, а не просто швидкий та зручний спосіб пересування. Всіх байкерів об'єднує віра в одного кумира Швидкість. У цьому байкери схожі на спортсменів. У певній мірі байкінг є спорт, але спорт екстремальний. Закований у чорну шкіру бородач, з ніг до голови покритий татуюваннями, може виявитися майстром спорта міжнародного класу по мотокросу та чемпі оном країни у якомусь році, але він прийшов у субкультуру байкерів, щоб насолоджуватися свободою та швидкістю
На загал байкери, здебільшого, підробляють охороною рок-концертів, збираються у своїх клубах і фес тивалях. Ненормативна лексика створила ореол ворожнечі до суспільства. Не сприяють позитивному образу і назви байкеркоманд — „Ангели пітьми", „Слуги диявола" тощо.
Представник: Рейв (англ. rаvе) — масова нічна дискотека з виступом диск-жокеїв; також загальна назва електронної танцювальної музики, що грають на таких дискотеках. Точного визначення рейву немає.
Початково рейви були величезними нічними дискотеками, що проводилися в складських приміщеннях або на полях під відкритим небом, куди з'їжджалися тисячі людей. Ці ніким не контрольовані масові збори викликали в суспільстві негативну реакцію, зокрема через широке вживання «екстазі» та більш важких наркотиків на таких вечірках. Незабаром багато британських клубів стали проводити рейви у своїх стінах, використовуючи багатоярусні танцмайданчики, для кожного з яких грав свій діджей. 
Культуру рейвів увібрали в себе запроваджені в 1990-і роки в Берліні, а потім інших містах світу «пара ди любові». На пострадянському просторі рейви проводилися з початку 1990-х років, найбільшим з них став фестиваль "КаZантип", що спочатку проводився на Кримському мисі Казантип, а потім поміняв назву на «Республіка КаZантип» і переїхав спочатку у село Веселе (поблизу Судака), а потім під селище Поповка (поблизу Євпаторії).
Представник: "Гопники" або "пацани" походять з російської глибинки, а своєю самоназвою завдячують "Одєссє-мамє". У них є своя "мова" - так звана "фєня", і закони - "панятія". "Гопи" полюбляють слухати "Шансон" - блатну музику, яку у нас на державному рівні нібито "заборонили" крутити в громадському транспорті. Для "гопів" людські закони - то "туфта", а чесні законослухняні громадяни - "лохи". "Гопівська" субкультура походить ще з XIX століття, а найбільшого поширення вона набула у промислових містах. її в українське середовище принесли росіяни, які протягом двох століть переселялися в нашу країну. В Одесі ця субкультура втілилась у горезвісній "одеській мафії".
Гопник (гоп, гопота) —- представник радянської та пост-радянської субкульту ри, утвореної в результаті проникнення кримінальної естетики в робітниче се редовище; людина, що вимагає гроші або інші цінні речі від інших людей, шах рай, грабіжник, хуліган. Зазвичай походить з малозабезпечених сімей.
Гопи виникли в післявоєнному СРСР як наслідок вкрай низького рівня життя, загибелі на війні мільйо нів чоловіків, діти яких виховувались вулицею та тотальної зубожілості. В умовах такої „боротьби за шматок хліба" з хлопців-підлітків виростали справжні злодії. Характерні особливості гопів:
Ходять зграйками по декілька осіб
Носять «кепку» та спортивні штани
Улюблене прохання: «дай рубас», «єсть пара двацать пять коп», «займи гривень десять, завтра віддам, мамой клянусь»
Усі один одного називають «васями»
Лузають насіння («сьомки»)
Слід згадати і про основну ознаку гопа - слово „пацан", яким так гордяться всі гопи в Україні. Варто зауважити, що самі гопи себе називають так і не інакше, адже гопами вони себе йменувати соромляться. Представники ж нормального населення „пацанами" гопів називають рідко, деякі - з міркувань етично сті, а інші - просто через класичне розуміння даного слова. Але і ті, і ті погоджуються на стандартному найменуванні „гоп". Стиль одягу середньоетатистичного гопа виглядає приблизно так: спортивний костюм, кросівки, на верх цього може бути надягнута шкірянка або сільська „дубльонка" (в зимню пору року), а найголовні ше - „кєпка", цей елемент одягу є гордістю і честю кожного гопа. Хоча досі у вжитку знаходяться кла сичні чорні „шапки-воровки". Стиль розмови гопів — українсько-російський суржик. Гопи зазвичай дуже обмежені і нецікаві особи.
Представник: Скінхеди
Часто скінхедів вважають фашистами. Образ, який ці бритоголові хлопці (а деколи і дівчата) створили навколо себе постійними бійками, сплутався у масовій свідомо сті з групами неонацистів, які теж здебільшого голять свої черепи і люблять одяг темних кольорів. Насправді скінхедів-фашистів не існує, як не існує християн-мусульман, чи українських індіанців.
Субкультура скінхедів не зберегла для історії точну дату свого зародження. Досте менно відомо, що це сталося десь у портових містах Великобританії наприкінці 50-х - початку 60-х років двадцятого століття. Якщо спробувати творчо підійти до цього моменту, то можна намалювати таку картину
Звичайні британські хлопці зі звичайних, небагатих сімей після звичайного трудового дня сиділи собі в пересічному пабі і пили пиво в очікуванні чергового конфлікту з матросами з торгових суден. Довго чекати не доводилося, приходили матроси і давали хлопцям доброго прочухана . Котрогось разу після бійки хлопці поголилися налисо, що дуже зручно у вуличних бійках, бо нема за що вчепитися (звідси і походить назва "скінхед" skinhead - в перекладі з англійської - гола голова), відірвали від своїх курток коміри, підкотили штани і взули свої робітничі черевики Dr. Магtеns. Вигляд у них був якщо і не страшний, то, принаймні агресивний.
Політичні переконання скінхедів тоді визначені не були. Точніше вони існували, але абсолютно різні, як і сама молодь. Серед чорних були любителі побазікати про чорношкіре братство, а серед білих знаходи лися такі, що співчували правим рухам, хоча расизму і шовінізму як офіційної ідеології скінхедів ніколи не існувало
Хит росплетіннями політики рядові скінхеди не цікавилися. Вони проводили час у бійках, пили пиво, слуха ли музику "ска" і поміж усім цим придумали до свого гардеробу ще одну річ. яка стала сьогодні є кла сичною ознакою приналежності до цієї групи — підтяжки. Хоча, тут варто зробити одну ремарку -тяжкі черевики, закочені джинси з підтяжками і куртки без комірів — вважаються "робочим одягом скінхедів". Парадна форма — це чорні строгі костюми з такими ж чорними туфлями. Правда, для бійок вони використовували все-таки зручнішу робочу форму. А билися вони з будь-ким — з чорними, з бі лими, з жовтими, з багатими, з фанатами, які вболівали за інший футбольний клуб, з іншими скінхедами і. особливо, з хіпі. Хіпі найбільше діставалося від бритоголових. Хіппі носили довгі коси, а скіни голили голови.
Після 1972 року рух скінхедів занепав і бритоголові стали рідкістю на вулицях. Більшість із них подо рослішали, відростили волосся і закинули свої черевики з тяжкими носаками на горище. Але через кіль ка років на світ чекав новий бум — прийшли панки! Панки принесли з собою нові символи і нову музи ку. Скінхеди, принаймні те, що від них залишилося, визнали частину цієї музики своєю. Але їх не ціка вив увесь панк, вони слухали тільки ті групи, які в своїх текстах піднімали проблеми робітничого класу, продажних політиків, патріотизму. Тут і заклалася та ідеологічна основа скінхедів, яку ми знаємо тепер. Висловити його можна гас лом: "Люблю країну - ненавиджу уряд!".
Представник: Термін "панк" прийшов в українську мову з англійської. Оригінально він пишеться "рипк" і має дуже багато значень. Найдавніша згадка про нього належить ще до часів Вільяма Шекспіра, коли воно озна чало найдешевшу категорію вуличних повій. В сучасній англійській "рunк" означає "гниле дерево". "гниль", "непотріб", "неповнолітній сексуальний партнер" і все інше у цьому ж дусі. Наприкінці 60-х років, коли власне і зародився цей молодіжний рух, журналісти так назвали молодь, яка стояла біля його витоків. Вони вважали, що таким принизливим словом відіб'ють популярність цього руху. Але такий хід себе не виправдав і слово прижилося у тогочасному лексиконі.
Панки виникли у 70-х роках у Великій Британії. Ця субкультура швидко знайшла послідовників серед молоді у Західній Европі, а наприкінці 70-х років її представники з'явилися у Польщі. Основою розвит ку панківського руху були молодіжні клуби . Панки негативно ставляться до панування матеріальних цінностей, корупції, політиків. Вони засвоїли анархістські гасла світу без кордонів, урядів, поліції, суду. соціальних та економічних обмежень. Згадані гасла часто зображені на майках і різноманітних вишив ках. У 80-х роках виникає група наці-панків, які пропагують націоналістичні гасла.
Готи з'явилися наприкінці 80-х років XX століття. Їхня естетика еклектична за набором вживаних і по пулярних символів. Тут можна зустріти єгипетську, християнську і кельтську символіку Основний го тичний символ -- єгипетський „Анх"-символ вічного життя. Використовують також інші символи Древнього Єгипту, наприклад, „Око Ра". Менше поширена християнська символіка, здебільшого, у ви гляді звичайних розп'ять. Із кельтської символіки запозичено різноманітні хрести і орнаменти. Досить широко представлена окультна символіка — пентаграми, причому і звичайні, і перевернуті, зображення кажанів, а також різноманітні символи смерті — могили, черепи тощо.
Здебільшого, представники цієї субкультури сповідують естетику готичного роману і музики. Обира ють одяг чорного кольору: корсети, тісно прилягаючі нарукавники і максі-спідниці для дівчат. Прикра си окультної тематики, здебільшого, виготовляють зі срібла. Нігті у них пофарбовані чорним лаком, на пальцях кілька відмітних перснів, у готів модно штучно збільшувати зуби-ікла. В Україні ця субкультура щойно набирає сили. Готична молодь загалом ділиться на дві групи: «перки-готи», які люблять повеселитися в шумних компаніях, і «мобі-готи», котрі вважають за краще думати на самоті. Це стиль анти тусовки. Їм не конче бути разом, щоб бути готами, бо готика- це стиль індивідуалів. Майже всі представники цієї молодіжної субкультури – талановиті, обдаровані особистості, їх улюблені автори Байрон, Сартр, Хемінгуей, Камю.
Водночас потрібно чітко розрізнити субкультуру готів від інших молодіжних субкультур. Особливо від сатаністів (хоч бувають готи сатаністи), з якими часто ототожнюють готів через подібність одягу і похмурий, тяжкий настрій.
Представник : Металістів надихає та об'єднує музика у стилі метал. Представники даної субкультури зазвичай носять чорні джинси або шкіряні штани, шкіряна куртка "косуха", чорні футболки або балахони з логотипом улюбле ної групи, напульсники — шкіряні браслети з заклепками або шипами, ланцюги на джинсах, звичайні чоботи, кросівки. В основному мають довге волосся. Однак одяг не є основним атрибутом субкультури..
1.Які моральні ідеали та цінності сповідують емокіди? (борються проти наркоманії, алкоголізму, невпорядкованих статевих зв’язків, пропагують здоровий спосіб життя)
Представник: Емо — загадкова субкультура, популярність якої в Україні зростає в геометричній прогресії. Спочатку емо, — називали альтернативний напрям у музиці, який су проводжувала важка гітарна партія і сильне соло. Співаки емо відверто і безперешкодно ділилися зі слухачами своїми відчуттями, звідки, мабуть, і походить назва цього напряму -— від слова „емоційний". Проте через деякий час уявлення про емо істотно змінилося. Сьогодні це насамперед істотний стиль поведінки і самовираження для підлітків. Класичний одяг емо — одяг у чорно-рожевій гамі. А також різні пов'язки на руках і зап'ястях, пояси із залізними бляшками, рукавички без пальців. Емо-макіяж: підведені чорним олівцем очі. Популярний він і серед дівчат, і серед хлопців. Зачіски також не поділя ють на жіночі і чоловічі. Чубок прикриває одне око, а волосся пофарбоване в чорний або темно-каштановий колір. Незамінні атрибути емокідів – сумка через плече (майже як у листоноші) та сила силенна значків. Емо – постійні шукачі справжнього кохання. Цю субкультуру сторонні сприймають занадто негативно, бо вважають що вони мають схильність до суїцидів. Проте мало хто має поняття про їхні моральні ідеали і цінності. Хоча насправді вони борються проти наркоманії, алкоголізму, невпорядкованих статевих зв'язків, загалом пропагуть здоровий спосіб життя.
Представник: Геймери — це прихильники комп'ютерних ігор, які вбачають в іграх сенс свого життя. Найчастіше геймерами є підлітки. Фактично гра у підлітка займає увесь вільний від навчання час. Найбільш організованим різновидом геймерів є “квакери”, прихильники комп’ютерної гри “Quake”. Субкультура геймерів зародилася нещодавно. З появою комп'ютерних ігор, а пізніше й Інтернету молодь стала активно спілкуватися в мережі. Комп'ютерні мережеві ігри для них — це можливість спілкуватися в дії: разом з іншими, часто іноземними, однолітками проходити завдання та перемагати ворогів. Існують також і не мережеві ігри, у яких чисто розважальна функція. Багато ігор типу “Діабло” чи “Варкрафт”, які дуже поширені у молоді, мають сюжет, і процес проходження перетворюється нібито в читання книги, де є скелет — сюжетна лінія, а решту потрібно нарощувати на скелет самостійно. Очевидно, залишилося дуже мало підлітків, які жодного разу в житті не сідали за гру. А є і такі, які буквально живуть в цій віртуальній реальності. Іноді ігри негативно діють на психіку підлітків, але більшість все ж знає міру. Геймер за зовнішнім виглядом нічим не відрізняється від звичайної людини. У геймерів свій жаргон, свої клуби за інтересами. Свій кінематограф, нарешті: останнім часом популярні ігри екранізують досить часто, досить згадати “Лару Крофт”, “Doom” чи “Ненсі Дрю”. Тепер ось і своя література, наприклад, серія романів “S. T. A. L. K. E. R.” Ігри діють зовсім не тільки негативно на геймерів — вони розвивають бистроту реакції та швидкість думки, наполегливість та цілеспрямованість, навіть спритність. Ігри через Інтернет допомагають підучити англійську та розширити коло своїх знайомих. Американські дослідження доводять, що геймери, які прийшли в бізнес (відповідно досить юні хлопці) демонструють небачені результати, оскільки бізнес для них — та ж гра. |