3222 НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ІЗ ЗАГАЛЬНОЇ СТИЛІСТИКИ для студентів спеціальності 030301 «Журналістика» заочної форми навчання


Скачати 0.99 Mb.
Назва 3222 НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ІЗ ЗАГАЛЬНОЇ СТИЛІСТИКИ для студентів спеціальності 030301 «Журналістика» заочної форми навчання
Сторінка 9/9
Дата 27.03.2013
Розмір 0.99 Mb.
Тип Документи
bibl.com.ua > Журналістика > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Професіоналізми – стилістичні засоби (лексеми) в художньому тексті, що характеризують мовлення персонажів певних професійних груп. За межами певного професійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу. Значна частина професіоналізмів – неофіційні розмовні замінники термінів: пара, академзаборгованість, вікно (у викладачів); камбуз (кухня у моряків); мартен, вагранка (у металургів).

Пряма мова – відтворення чийогось висловлення дослівно, частіше у супроводі авторських слів: Довго й лицар слухав пісню, далі мовив на відході: «Що за дивна сила слова! Ворожбит якийсь, та й годі!» (Леся Українка).

Рефрен – уривок тексту, який час від часу повторюється, допомагаючи тіснішому об’єднанню його компонентів і наголошуючи на певному аспекті думки.

Розмовна мова – стилістична підсистема національної мови, що про­тиставляється книжній підсистемі і має два різновиди: розмовну коди­фіковану (літературну) і розмовну некодифіковану мову (просторіччя, жаргон).

Синекдоха – троп, вид метонімії, вислів, заснований на кількісному зіставленні предметів, побудований на кількісній заміні: однина вживається замість множини, частина замість цілого, видова назва замість родової: А штани та картузи посідали на вози (С. Олійник).

Синоніми – стилістичні засоби, що, виражаючи одне поняття, відрізняються відтінками значень і забарв­лень, чим створюють певний стилістичний ефект. Утворюють синонімічні ряди: бити – молотити, лупцювати, духопелити, лічити ребра; йти – крокувати, ступати, простувати, прямувати, волоктися, тарабанитися.

Синоніми контекстуальні – слова, що набувають синонімічних стосунків тільки в певному контексті.

Сленг – жаргонні слова або вирази, харак­терні для мовлення людей певних професій або соціальних прошарків.

Старослов’янізми – стилістичні засоби, що мають виразні ознаки старо­слов’янського походження, використовуються як стилістичний засіб для створення історичного колориту, пафосу або комізму, іронії: глава, ври­та, возлюби, благословен, ректи; Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина).

Стилістема – 1) мовна одиниця, за якою закріпилося певне емоційне чи емоційно-експресивне забарвлення і яка регламентовано вживається у певних типах мовлення: стилях, підстилях, жанрах та видах текстів; 2) мовна одиниця, що має стилістичне значення

Стилістика – лінгвістична наука, яка вивчає способи використання мовних одиниць і категорій у різних мовних стилях, а також функціональну стильову систему літературної мови в її сучасному стані і діахронії.

Стилістика діалектна досліджує говіркове мовлення з погляду спеціального і доцільного вибору, використання, розподілу в ньому мовних одиниць носіями говору відповідно до функціонального призначення, комунікативної настанови, тобто діалектна стилістика вивчає стилістичне розшарування і диференціацію мовних одиниць у межах певного діалекту чи говірки.

Стилістика загальна (теоретична стилістика, або теорія стилістики) визначає основні поняття і категорії стилістики, предмет досліджень, теоретично обґрунтовує принципи і методи стилістичних досліджень; вивчає універсальні стилістичні засоби мови, тобто ті, що є в багатьох мовах і мають спільні характеристики, та закономірності функціонування мови залежно від змісту, мети, ситуації і сфери спілкування, тобто загальне про функціональні стилі.

 Стилістика історична вивчає формування і розвиток стилів упродовж усіх етапів розвитку національної мови, динаміку розвитку виражальних одиниць, часову і якісну зміну конотації, хронологічно марковані стилістичні засоби. Історична стилістика досліджує як історію сучасних стилістичних засобів національної мови, причини їх появи, основні етапи розвитку, так і стилістичні засоби минулих історичних епох у розвитку конкретної мови або споріднених мов.

Стилістика порівняльна вивчає національне та інтернаціональне в стилістичних системах національних мов, розкриває причини та обґрунтовує шляхи збільшення інтернаціонального лексичного (особливо термінологічного) фонду у національних мовах, виявляє спільне і відмінне у формуванні функціональних стилів, відзначає специфічні функціонально-стильові і жанрові різновиди, національні особливості мовленнєвих системностей функціональних стилів тощо.

Стилістика практичнаце навчальна дисципліна, в якій розглядаються загальні відомості про стилі мови і мовлення, про стилістичні норми, вивчаються стилістичні засоби національної мови з їх смисловими та емоційно-експресивними оцінками, прийоми використання мовних засобів для правильної організації мовлення.

Стилістика ресурсів (неконтекстних мовних засобів), описова стилістика вивчає стилістично забарвлені засоби мови не тільки в тексті, а й поза контекстним використанням. Вона вивчає ті мовні елементи, які стануть матеріалом для вибору і подальшого відбору мовних засобів у мовленні.

Стилістика тексту вивчає, як втілюється ідея і зміст твору в тканину тексту, як це відбивається на особливостях композиції, організації мовного матеріалу, який мовний матеріал стилістично значиміший для текстів цього типу, які функції він виконує відповідно до змісту і цільової настанови.

Стилістика функціональна вивчає закономірності функціонування національної мови відповідно до потреб суспільства, ситуації спілкування, тобто функціональний аспект мови. Функціональна стилістика вивчає функціональні стилі, їх класифікацію і внутрішню жанрову диференціацію (функціонально-стильові різновиди, підстилі), мовленнєву системність стилів, принципи відбору і закономірності поєднання мовних одиниць у стилі. В сучасній лінгвістиці функціональна стилістика є основним, найперспективнішим напрямом розвитку стилістики.

Стилістика часткова – вивчає стилістичну систему національної мови.

Стилістична система національної мови охоплює стилі й підстилі мови і мовлення, їх жанрову диференціацію, стилістичні способи і прийо­ми організації мовних засобів у тексті.

Стилістичне значення додаткове, супровідне до лексичного та граматичного значення мовної одиниці, яке обмежує використання цієї одиниці певним стилем, типом мовлення чи видом тексту і має стилістичну вартість – маркованість, якою й протиставляється нейтральним значенням.

Стилістичне значення аксіологічне (оцінне) – співвідно­ситься з оцінно-раціональним сприйняттям світу, виражає за­кріплене традицією оцінне ставлення до денотата (предметів, осіб, явищ тощо) за принципом «позитивне – негативне», «добре – погане»: мудрістьглупота, благочестяпідлість, красапотворність, ліньпрацьовитість, вартістьнікчемність та ін.

Стилістичне значення емотивне (емоційне) – співвідносить­ся зі сферою емоційно-чуттєвого сприймання і закріплює уза­гальнені емоційні характеристики денотатів, надані їм мовця­ми впродовж віків: матусенька, ріднесенький, красень, негідник, плентатись, жерти, пика, баньки, страховище.

Стилістичне значення образно-експресивне – співвідноситься зі сферою чуттєво-образного сприймання мовців, при яко­му предмети кваліфікуються за якимись ознаками, властивос­тями, прикметами, що інтенсивно виражені, тобто експресивні. Ці ознаки можуть передаватися через інший предмет, якому вони первісно належать або в якому сильніше виражені: яга, тигриця, відьма (про злу жінку); дуб (про нерозумного); шляпа (про ошуканого); ганчірка (про безвольного); працелюб, тру­дяга, трудоголік, роботяга, бджілка, віл, кінь (про працьовиту людину); дурний, як ступа; солодкий, як мед; глухий, як пеньок; не всі вдома (дурний); через дорогу навприсядки (дуже далекий родич).

Стилістичне значення функціональне породжується у слові тією функцією, яку воно виконує у процесі мовної комунікації і з якою закріплюється у свідомості мовця на основі постійних асоціацій його з певною сферою суспільної діяльності – на­уки, техніки, виробництва, політики, права, управління, твор­чості, побуту тощо.

Стилістичний синтаксис – вивчає стилістичні можливості синтаксич­них одиниць, способи використання синтаксичних конструкцій зі стиліс­тичною метою.

Стиль (паличка для письма) — 1) суспільно необхід­ний, історично сформований різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання мовних одиниць. Кожний стиль має свою сферу використання, призначення, озна­ки і мовні засоби; 2) сукупність прийомів використання мовних засобів, що є характерною для творчості окремого письменника, діяча культури, мовця (індивідуальний стиль); 3) особливості мовлення з погляду відповід­ності його нормам літературної мови: стиль гарний, поганий, простий, ускладнений, неохайний, штучний.

Стильове зна­чення мовної одиниці показує, в якому функціональному різно­виді (стилі) ця одиниця постійно вживається, до якого відно­ситься, за яким закріпилась як його стилетворча одиниця (зая­ва, протокол – в офіційно-діловому; система, синтез, дивер­генція – у науковому; майбуття, крилатість, багаття спогадів, мед самоти – у художньому тощо).

Суржик – мішанина словесних елементів з різних мов, неграмотне мовлення.

Тавтологія – стиліс­тична фігура, що твориться повторенням подібних за змістом і звучан­ням слів: долом-долиною, рано-пораненьку. Тавтологія як невиправдане по­вторення є стилістичною помилкою: перший дебют.

Текст – 1) повідомлення, що складається з кількох (чи багатьох) речень, характеризується змістовою і структурною завершеністю і певним відношенням автора до змісту висловлюваного; становить сукупність речень, що пов’язані за змістом (у кожному наступному реченні використана попередня інформація), і лексико-граматичними засобами (узгодження форм часу і способу дієслів, використання займенників, споріднених чи синонімічних слів тощо); зв’язки між реченнями в тексті можуть бути контактні і дистантні; 2) одне з основних понять стилістики, у якому об’єднуються найважливіші ознаки найбільшої мов­ної одиниці: зв’язність, цілісність; єдність, завершеність; частина мовно­го потоку; фіксоване мовлення, результат мовлення.

Термін – це одиниця історично сформованої термінологічної системи, що визначає поняття та його місце в системі інших понять, виражається словом або словосполученням, служить для спілкування людей, пов’язаних єдністю спеціалізації, належить до словникового складу мови і підпорядковується її законам; у художньому стилі – ю засіб професійної індивідуалізації персонажів: фонема, морфема, присудок, синонім (лінгв. терм.).

Троп – переносне вживання слів, за якого від­бувається нарощення змісту і конотації. Тропи – це словесні образні за­соби, словесні фігури: метафори, епітети, порівняння, метонімія, синек­доха, літота, гіпербола, перифраза, персоніфікація, алегорія, гіпербола, іронія.

Фігура стилістична – звороти і синтаксичні побудови, які, на відміну від тропів, не додають нового змісту, а посилюють естетичний вплив мови. До фігур належать: анафора, епіфора, асиндетон, полісиндетон, антите­за, градація, еліпс, умовчання, риторичне запитання, паралелізм.

 Фоностилістика вивчає засоби звукової організації мовлення, виділяє найдоцільніші способи використання природних і функціональних ознак звуків для певного типу мовлення.

Функціональний стиль — це різновид мови (тип мовомислення, мовної діяльності), що характеризується співвіднесеністю з певною сферою суспільно-виробничої діяльності мовців.

Функція стилістична – роль мовного знака, що сприяє досконалості, доречності, адекватності мовлення і сприймання.

Штамп мовний – типовий, зручний для певних ситуацій вираз, що через часте вживання втрачає свіжість: розвиток науки і техніки, відбудова народного господарства, в умовах еко­номічної кризи.

ДЛЯ НОТАТОК

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Навчальне видання

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

ІЗ ЗАГАЛЬНОЇ СТИЛІСТИКИ
для студентів спеціальності 6.030301 «Журналістика»

заочної форми навчання
Відповідальний за випуск О. Г. Ткаченко
Редактор О. П. Садовнікова

Верстку здійснено

у навчально-науковому центрі

«Систем та засобів соціальних комунікацій»

кафедри журналістики та філології

Сумського державного університету.

Підписано до друку 2012, поз.

Формат 60х 84/16. Ум. друк. арк. . Обл.-вид. арк. Тираж 25 пр. Зам. №
Собівартість видання грн .

Видавець і виготовлювач

Сумський державний університет,

вул. Римського-Корсакова, 2, м. Суми, 40007

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3062 від 17.12. 2007.


1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

ЗАВДАННЯ І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ...
МЕНЕДЖМЕНТ В ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ: Завдання і методичні рекомендації до виконання контрольної роботи (для студентів 5 курсу заочної...
Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання
Створення та обробка даних на ПЕОМ: методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання / Укл. В. П. Ярцев...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ для студентів денної...
Політологія. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів денної та заочної форми навчання усіх спеціальностей [Текст]...
Методичні рекомендації по вивченню дисципліни “Основи теорії кіл”...
Для її якісного засвоєння в умовах заочної та дистанційної форм навчання необхідно зважити на ряд специфічних моментів, зокрема
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС з дисципліні "ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБЮНИЦТВА"...
Навчально-методичний комплекс з дисципліні "Організація виробництва" для студентів IV курсу заочної форм навчання / Укл., доцент...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ та завдання контрольних робіт для студентів...
Автори: Губачова О. М. – доцент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту Полтавського університету споживчої кооперації України, к...
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС з дисципліни “ СТАТИСТИКА” для студентів...
Навчально-методичний комплекс з дисципліни “Cтатистика” для студентів 2 курсу заочної форми навчання (Укл ст викладач кафедри прикладної...
ПРОГРАМА, МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ І КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ “ОСНОВИ...
Програма, методичні вказівки, і контрольні завдання з дисципліни “Основи екології” для студентів всіх спеціальностей заочної форми...
1. Поняття, предмет і методи теорії держави та права 9 Тема Походження держави та права 11
П.І., Стрельник О. Л., Гончаров А. В. Навчально-методичні матеріали з курсу “Теорія держави та права” для студентів та курсантів...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка