|
|
Скачати 0.99 Mb.
|
|
Тема «Стилі мовлення» Теоретичні питання
Завдання до самопідготовки
1) — Карпе! — промовив Лаврін. — А кого ти будеш оце сватать? Адже ж оце перед Семеном тебе батько, мабуть, оженить. — Посватаю, кого трапиться, — знехотя обізвався Карпо. — Сватай, Карпе, Палажку. Кращої од Палажки нема на всі Семигори. — То сватай, як тобі треба, — сказав Карпо. — Якби на мене, то я б посватав Палажку, — сказав Лаврін. — В Палажки брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема. А що вже гарна! Як намальована! — Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий, яку баби. — То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка. — І вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить, то носом свистить. — То сватай Вівдю. Чим же Вівдя негарна? Говорить тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця. — Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем, — сказав Карпо. — То бери Химку. Ця як брикне, то й перекинешся, — сказав Лаврін. — Коли в Химки очі, як у сови, а своїм кирпатим носом вона чує, як у небі млинці печуть. А як ходить, то неначе решетом горох точить, такі викрутаси виробляє... — Сватай Олену Головківну. Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як праник, сама дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить. — Гарна... мордою хоч пацюки бий; сама товста, як бодня, а шия, хоч обіддя гни. І.Нечуй-Левицький 2) 3. ІХ. 1963 Літо, начинене фізичним і моральним безсиллям, - позаду. Осінь стала на поріг, і я з надією дивлюся в її ще прозорі очі. Убога, скупа осінь цього літа! Чого я дочекаюсь від такої жебрачки? Вона ж вигадує навіть на шматку хліба. Ціле літо я справді сидів на дикому острові. І як би не поїздка в Канів до «Жайворонка», то й згадати нічого було б. У Каневі я познайомився також з художницями А.Горською та Г.Зубченко. особливо легко врізалося взаємопорозуміння між мною та А.Горсько. Друзі мої принишкли, про них не чути й слова. Друковані органи стали ще бездарнішими і зухвалішими. «Літературна Україна» каструє мою статтю, «Україна» знущається над віршами. Кожен лакей робить що йому заманеться. Як тут не світитися вдячністю, як не молитися щовечора й щоранку за тих, хто подарував нам таку вільготність. До цього можна ще й додати, що в квітні були зняті мої вірші у «Зміні», зарізані у «Жовтні», потім надійшли гарбузи з «Дніпра» і «Вітчизни». Ай, ай, ай весело! Всі ми під пресом. Так воно треба задля прогресу. В.Симоненко 3) Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство твоє, нехай буде Воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хляба нашого сущого дай нам сьогодні. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. Не введи нас у випробування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь. 4) Молитва до мови Мово! З чорнозему, рясту, любистку, м’яти, євшан-зілля, з роси, дніпровської води, від зорі і місяця народжена! Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу. Мово! Велична молитва наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог-Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби. І висвячувала душу козацького роду. І множила край веселий, святоруський і люд, хрещений, талантами, невмирущим вогнем пісень, і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення. Мово моя! Дзвонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така. Тож зцілювала ти втомлених духом, давала силу, здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя, що пили Тебе. І невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою Слово. Стаю перед Тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас, грішних, і повернися до нашої хати, звідки Тебе було вигнано, вернись до краю, де «чорніше чорної землі блукають люди». То чорнобильські лики чорнобильської України, покарані Всевишнім за безпам’ятство. Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй віщим і вічним Словом від лісів — до моря, від гір — до степів. Освіти від мороку і освяти святоруську землю. Русь-Україну возвелич! Порятуй народ її на віки! К. Мотрич 5) *** Криши, ламай, трощи стереотипи! Вони кричать, пручаються, — ламай! Хоч давня звичка з профілем Ксантиппи благає, плаче, просить: «Не займай!» Відкинь її в м’яку дрімоту спалень. Вона тобі нелюба. Ти болиш. Гори. Щезай в пожежах самоспалень, в гірких руїнах власних попелищ! Обвуглюйся. З дияволом грай в теніс. Згори на попіл в думах і літах. Хай вилітає не той самий фенікс, а зовсім інший, неймовірний птах. Ліна Костенко
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №4 Тема «Стилістичні ресурси мови» Теоретичні питання
Завдання до самопідготовки
Занадто багато слів затемнюють думку, яка повідомляться. Кожне зайве слово, хоча й поставлене для роз’яснення, справляє зворотну дію. Багато слів для небагатьох думок – неспростовне свідчення посередності, ознака видатної голови – багато думок у небагатьох словах. Істина красивіша у голому вигляді, і враження від неї тим глибше, чим простіше є враження... Як у будівельному мистецтві слід уникати нагромадження прикрас, так у мистецтвах словесних слід стерегтися передусім зайвих риторичних прикрас, непотрібних поширень і взагалі усяких зайвих виразів. Істинна стислість виразів полягає у тому, щоб говорити лише про те, що достойне бути сказаним і, навпаки, не говорити того, що кожен сам може подумати. Але стислості ніколи не слід приносити в жертву ясність чи граматичну правильність мовлення. А.Шопенгауер
*** У синьому небі я висіяв ліс, У синьому небі, любов моя люба, Я висіяв ліс із дубів і беріз, У синьому небі з берези і дуба. У синьому морі я висіяв сни, У синьому морі на синьому глеї Я висіяв сни із твоєї весни, У синьому морі з весни із твоєї. Той ліс зашумить, і ті сни ізійдуть, І являть тебе вони в небі і в морі, У синьому небі, у синьому морі… Тебе вони являть і так і замруть. Дубовий мій костур, вечірня хода, І ти біля мене, і птиці, і стебла, В дорозі і небо над нами із тебе, І море із тебе… дорога тверда. Микола Вінграновський * * * Хто-небудь в розпуці де-небудь на світі, Хто-небудь в розпуці без причини на світі — В розпуці ради мене. Хто-небудь сміється де-небудь у ночі, Хто-небудь сміється без причини у ночі — Сміється із мене. Хто-небудь мандрує де-небудь на світі, Хто-небудь мандрує без мети на світі — Мандрує до мене. Хто-небудь вмирає де-небудь на світі, Хто-небудь вмирає без причини на світі — Глядить на мене. Богдан-Ігор Антонич
*** Савка. Чув я, що Жолудь нечисті гроші має, від самого, не при хаті згадуючи, сатани, то, може, й другі так саме достали… Тiлько де ж вони з ним познайомились i як? От що цікаво! Вже ж i я не полохливого десятка, пішов би до нього в гості у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, iродiв син! Чи душу йому, луципiровi, треба, то нехай би брав, бо без душі, мабуть, легше, як без грошей. Я вам, куме, признаюсь, що сам ходив під Івана Купайла, як мені казано, на роздоріжжя… Повірите, звав, нехай бог простить, Гната безп’ятого! Так що ж – не вийшов, тiлько налякав. Герасим. Цікаво! Розкажіть, будь ласка… Савка. Знаєте, за третім разом, як я гукнув: вийди до мене, безп’ятий, я тобі в ніжки уклонюся, до смерті слугою твоїм буду!.. А він - i тепер моторошно - зайцем мимо мене - тiлько фа! аж свиснув, та хо-хо-хо! То я тікав з того місця, мало дух з мене не виперло… Прости господи! Дві неділі слабів: бувало, тiлько що шерхне, так увесь i затремтю, i волосся на голові підніметься. На превелику силу одшептала Гаврилика. І.Карпенко-Карий
1. Тут як не ступиш, то не втрапиш. Іще цимбали й скрипку втратиш. 2. На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки. Непогашені марки — біда ще не ставила штамп. Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки. 3. Він твердо ставить кам’яну стопу. Йдемо крізь ніч, крізь бурю у степу. 4. Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! 5. Останні айстри горілиць зайшлися болем. Ген килим, витканий із птиць, летить над полем. 6. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним. 7. Тоді її пригорнуть і обнімуть. Тоді її розгорнуть і однімуть… 8. Чомусь пам’ятаю — вночі ревли бегемоти. ...І падали груші, і звались вони бергамоти.. Із творів Ліни Костенко
Батьківщина Шевченка – Тарасова земля; бджоли – маленькі крилаті трудівниці; білий ведмідь – хазяїн Арктики; буквар – перша книга; вихователь – майстер педагогічної справи; Волинь – Лесин край; дитинство – ранок життя; кохана – володарка серця; Леся Українка – дочка Прометея, співачка досвітніх вогнів; лікар – людина у білому халаті; осінній листопад – золота віхола; письменник – майстер художнього слова; Іван Франко – великий Каменяр; Тарас Шевченко Т.Г. – великий Кобзар.
І не прийшла до них чужа зажура, – Прийшли свої і жаль, і біль, і щем; Ти ж повертайся, вертайся додому... додому... Ждане повернення вибори, вимоли, виболій...; Бражним духом відгонить смородини листя сухе, Захмелію, згадаю все прикре, болюче, лихе; Насміхайтеся з мене, глузуйте Ви, аматори модних химер! Перед власним блюзнірством плазуйте, Шкірте зуби з інтимних печер; Зазирнути у жовті щілини І тішитись, тішитись, тішитись довго… І – далі, і вдертись в їх затишні житла, … Де сині арійські баньки з колисок… О люди! Як очі мої гострозорі Не витекли кров’ю-ганьбою?; Юрба мовчить. Говорить Прометей: – Усі прийшли, хто скаржився? Сповзлися? Придибали? Дерзайте. Говоріть; Пишатися так легко – не своїм, Казковим, небувалим, незбагненним; Ні, неправда: лиш тобі одній Безоглядно, щедро, неймовірно Вірю я без спогадів і мрій; Зосталася від неба тільки крихітка Блакитного жалю, жалоби, жалості. (З творів І.Муратова)
1. Коли крізь розпач випнуться надії І загудуть на вітрі степовім, Я тоді твоїм ім’ям радію І сумую іменем твоїм. Коли грозує далеч неокрая У передгроззі дикім і німім, Я твоїм ім’ям благословляю, Проклинаю іменем твоїм. Коли мечами злоба небо крає І крушить твою вроду вікову, Я тоді з твоїм ім’ям вмираю І в твоєму імені живу (В.Симоненко). 2. Відвіку й донині Еллада й Юдея – Два вороги люті на древній землі Хрестом і залізом та ядом ідеї Руйнують – будують і Рими, й Кремлі (Є.Маланюк). 3. Вороги і друзі, близькі і сторонні – всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті, і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошв (М.Коцюбинський). 4. Цієї ночі сніг упав, На чорне впало біле… На сірім мурі чорний кіт Крізь білі вуса парко диха (М.Вінграновський). 5. Життя – це шлях, що переходе в шлях, - Кінця не має ні одна дорога, Смерть – тимчасовий міст, що на вітрах Ледь-ледь стоїть і навіває страх (Д.Павличко).
1. Нам треба знищити страхіття, Щоб окупилося в віках Невічне наше довголіття. 2. З відкритого вікна, Вересневий світлий смуток, Не випитий до дна. 3. І з лютеранських кірх кричали Беззвучним криком нам на страх...4. О, таким же, таким будь навік, неповторне повторення. 5. "Плачте, мої нестрашні бармалеї, Плачте сльозами, наївні дияволи! 6. Чого я жду? Яких іще прекрасних катастроф. 7. У стотисячний раз неймовірність Притулю наче добру змію. 8. Таке збіговисько – сам чорт йому не рад: Модерних мертвих душ рясний конгломерат. 9. А що було в моїй торбині, В отій чарівній домовині? 10. І раптом згасає невгасне, Стає своїм часом невчасне. 11. В ту ж мить я відчую, Що від щастя вмираю. 11. Прости, матусю. Помираю. У пеклі юдиного раю. 12. Він на німому клавесині Собі й богам беззвучно грав. 13. Яке це щастя – Плакати від щастя (З творів І.Муратова)
Найдобріша людина тим неспокійніша і нещадніша, чим більшу посаду вона займає, але до неї не народжена. Та й як їй не бути нещасною, коли загубила той скарб, що дорожчий за все на світі: „Веселощі серця – життя для людини, і радість людська є довгоденність”. Як же не згубити, коли замість добрих послуг лише ображає друзів, родичів, близьких і далеких, співвітчизників і чужоземців? Як не ображати, коли вона суспільству приносить шкоду? Як не буде погано, коли немає завзятості і невтомної праці? Звідки ж з’явиться працелюбність, коли немає бажання і старанності? Де ж візьмеш бажання без природи? Природа – всьому початкова причина і рушійна сила. Вона є матір’ю бажання. Бажання ж – започаткування, схильність і рух. Воно прагне до праці і радіє з неї… За Г.Сковородою
цей дивний персонаж майже не моєї фантазії він зламаний він як годинник без стрілок чи циферблата він як слово без голосу букв і навіть звуків відкинутий розтоптаний змучений засмучений і нехай би так і нехай би навіть так якби він не глипав на мене щоразу з дзеркала цей персонаж лягаю під ніж під потяг під гільйотину відітніть руку голову чи що завгодно не відтинайте тільки душі бо чим я ще зростуся з осінню нам добре разом в одному на двох божевіллі ми разом галасуємо і голосуємо на дорогах бюлетенями у рупори у мегафони в однакового розміру і кольору гамівних сорочках ми навіть погляд ламаємо як одну на двох скибку чорного хліба одним на двох ключем посилаємо птахів у вирій і тим же ключем замикаємо себе від вирію від тепла і тебе хай буде холодно ми відморозимо себе щоб не боліло не нило і не судомило або давай хоч би промочимо ноги запросимо застуду в гості думаєте питимемо чай (?) — а дзуськи (!) — горілку з перцем щоб не боліло не нило і не судомило а ти ж так боїшся усіх божевільних тож і мене і осінь ти одягаєш хіба що навиворіт а я тут приросла і може тут несправжнє золото і може тут з усіх стирчить стерня і може тут самотність в облозі тримає цілий світ я все одно тут залишаюсь з однісіньким для мене поглядом він м’який і просто в душу я грітимусь у ньому за всіх кому можливо холодно я визубрю його напам’ять і пришпилю до своїх очей нас не шукайте ми в осені яка для вас минула Ольга Ляснюк |
|
ЗАВДАННЯ І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ... МЕНЕДЖМЕНТ В ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ: Завдання і методичні рекомендації до виконання контрольної роботи (для студентів 5 курсу заочної... |
Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання Створення та обробка даних на ПЕОМ: методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання / Укл. В. П. Ярцев... |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ для студентів денної... Політологія. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів денної та заочної форми навчання усіх спеціальностей [Текст]... |
Методичні рекомендації по вивченню дисципліни “Основи теорії кіл”... Для її якісного засвоєння в умовах заочної та дистанційної форм навчання необхідно зважити на ряд специфічних моментів, зокрема |
|
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС з дисципліні "ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБЮНИЦТВА"... Навчально-методичний комплекс з дисципліні "Організація виробництва" для студентів IV курсу заочної форм навчання / Укл., доцент... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ... МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ та завдання контрольних робіт для студентів... Автори: Губачова О. М. – доцент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту Полтавського університету споживчої кооперації України, к... |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС з дисципліни “ СТАТИСТИКА” для студентів... Навчально-методичний комплекс з дисципліни “Cтатистика” для студентів 2 курсу заочної форми навчання (Укл ст викладач кафедри прикладної... |
|
ПРОГРАМА, МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ І КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ “ОСНОВИ... Програма, методичні вказівки, і контрольні завдання з дисципліни “Основи екології” для студентів всіх спеціальностей заочної форми... |
1. Поняття, предмет і методи теорії держави та права 9 Тема Походження держави та права 11 П.І., Стрельник О. Л., Гончаров А. В. Навчально-методичні матеріали з курсу “Теорія держави та права” для студентів та курсантів... |