|
|
Скачати 0.99 Mb.
|
Каламбур (гра слів) — зближення різних за значенням слів, іноді схожих за звучанням, який створює комічний ефект: А хай їй грець, тій Греції!; Все квапимось із ніколи в ніколи; Місто, премісто, прамісто моє! (Л. Костенко). Конотація – одне з основних понять стилістики, яке означає додаткові семантичні й стилістичні відтінки, що виникають на асоціативно-образних уявленнях, накладаються на основне значення слова в процесі комунікації і надають вислову експресивного забарвлення, певного тону, колориту, в результаті чого постають тропи і фігури: музика в камені (скульптура), медова гречка, цвіт мелодій, золоті литаври, біль слова, симфонія думок, жевріє хмарка та ін. Конотація оказіональна – рідковживані, може, й не всім зрозумілі, здебільшого авторські новотвори, що виникли на основі якихось незвичних і маловідомих для більшості мовців суб’єктивних асоціацій. Конотація узуальна – це та загальна конотація мовних одиниць, яка вже усталилася в мові, є загальнозрозумілою і загальновживаною, вона ніби стала нормою. Контекст (тісний зв’язок, з’єднання) – 1) лінійне синтагматичне оточення, яке необхідне (чи достатнє) для реалізації потенцій значення слова або таке, що здатне породжувати певні зміни в значенні. Одне з основних понять стилістики, оскільки більшість стилістем реалізуються тільки в контексті, тобто в частині тексту, яка дає можливість визначити стилістичне значення мовної одиниці. В широкому розумінні контекстом вважають мовне оточення, ситуацію й умови спілкування, а також національно-культурне середовище; 2) оточення (ліве і праве) мовної одиниці, в якому виявляються її властивості. Контекст екстралінгвістичний – позамовний, тобто зовнішньоситуативний контекст. Контекст лексичний складається з лексичних значень мовних одиниць, тематичного характеру лексем: Був теплий дощ, в траві стоїть вода, на гілці синя бабка обсихає, запах буркун гостріш (М. Рильський). Контекст лінгвістичний – сукупність фіксованих умов, за якої зміст певної мовної одиниці є однозначним. Контекст морфологічний – сукупність актуальних морфем і форм: Усю мене пошарпано, всі квітоньки загарбано, всі квітоньки-зірниченьки геть вирвано з пшениченьки (Леся Українка). Контекст синтаксичний — це фіксовані синтаксичні конструкції, синтаксичні функції і позиції, які ставлять у певні синтаксичні рамки аналізовану одиницю. Синтаксичний контекст прийнято виділяти в межах речення. В текстовому контексті виділяють жанрові композиційно-мовні форми (формули, блоки), що відображають структуру процесу мислення (хід міркувань) і його мовленнєву презентацію. Про контекст за межами речення говорять як про текстовий. Контекст ситуативний одиничний – екстралінгвістичний контекст, коли висловлене має сенс тільки в даній ситуації і ні в якій іншій. Часто це такі ситуації у казках, яким немає відповідних у реальному житті, і навіть в уявному вони не мають подібних. Контекст ситуативний соціально-історичний – екстралінгвістичний контекст, у межі якого входять не тільки конкретні умови висловлювань, а й події, процеси, факти, дати, оцінки чи прогнозування з огляду на філософсько-світоглядні та соціально-ідеологічні позиції мовців, історико-національні пріоритети, духовно-культурні цінності, сьогочасні смаки й уподобання мовців. Контекст ситуативний типовий – екстралінгвістичний контекст, коли висловлення сприймається правильно тільки в певних ситуаціях, зрозумілих частині мовців (за фахом, інтересами, уподобанням тощо). Контекст стилістичний – сукупність конотативних і неконотативних значень усіх інших мовних одиниць, у якій найчастіше реалізується стилістичне значення заданої мовної одиниці. Крилаті вислови (слова) – стилістичні засоби; стійкі вирази, що мають певне літературне або історичне походження. Це переважно вислови визначних діячів, цитати з відомих творів, що завдяки своїй точності й виразності поширились і стали стилістемами: Напитися шоломом з Дону великого («Слово о полку Ігоревім»); Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (Леся Українка); Бути чи не бути? (У. Шекспір). Лексика емоційна (емотивна) – слова на позначення емоцій, почуттів, переживань (або які надають такого емоційно-експресивного забарвлення іншим) та слова, що здатні впливати на емоційну сферу мовців: любов, кохання, радість, матусенька, гарненький, злющий, сердешний. Лексика книжна – слова, що пов’язані своїм походженням і використанням з книжними стилями: аналіз, синтез, ерудиція, фактор, ефект, закон, суд. Лексика нейтральна — слова, що не мають стилістичного забарвлення і стильового призначення, можуть з однаковим успіхом вживатися в усіх стилях. У стилістичній парадигмі вони є нейтральною основою, домінантою, до якої додаються стилістично забарвлені синоніми, утворюючи синонімічний ряд: говорити – ректи, промовляти, виступати, базікати. Лексика офіційно-ділова — слова та усталені вирази (кліше, штампи), що є стилістично визначальними для документів і офіційних паперів: паспорт, посвідчення, заява, протокол. Лексика розмовна — слова, що виникли і вживаються у живому усному мовленні: козарлюга, дрібничка, багатенько, електричка, роботяга. Лексика фамільярна – слова, що вживаються у спілкуванні, не обтяженому етичними нормами, безцеремонна лексика: братан, трьоп, роззява. Лексична стилістика – розділ описової стилістики про стилістичні можливості різних шарів лексики і доцільність використання відповідної лексики у певних функціональних типах мови. Лінгвістична стилістика – мовознавча наука про стилі, стилістичні засоби мови і прийоми їх використання. Літота – образне применшення: жаль крихти хліба; слово надається; У Т. Шевченка: Одну сльозу з очей карих — і пан над панами. Макаронізми – жартівливо перекручені на лад іншої мови слова: італ. – Ми бандито, гангстерито...; франц. — пан теля пасе; япон. — то яма, то канава. Макроконтекст – контекст, що за обсягом охоплює абзац, діалог, полілог, монолог. Мегаконтекст – контекст, що за обсягом охоплює розділ, главу, твір. Мейозис (зменшення) – використання демінутивних утворень не для зменшення, послаблення ефекту, а для підсилення, інтенсифікації: у керівника зубки прорізались, кулачки сверблять. Метафора – один із найпоширеніших тропів, що виникає в результаті вживання слова в переносному значенні за схожістю означуваного предмета з іншим. Метафора нагадує згорнене порівняння, компактна й образна: конвертики хат; глобус капусти (Л. Костенко). Метод семантико-стилістичний – виявлення співвідношення мовних засобів, якими експресивно виражається інтелектуальний, емоційний чи естетичний зміст мовлення (або тексту) до змісту інформації. При цьому виявляється те, як смисловим відтінкам змісту мовлення відповідає загальна (і конкретна) лексична семантика виражальних одиниць. Метод зіставлення – виділення з наявних у мові засобів ті, що можуть дати відповідно до певного типу спілкування найкращий стилістичний ефект і таким чином задовольнити інтелектуально-комунікативні та емоційно-естетичні потреби мовців. Метод стилістичного експерименту – заміна зі стилістичною метою вжитих автором слів або виразів, конструкцій новими, щоб глибше і повніше схарактеризувати стилістичні властивості (ознаки) компонентів найпершого (авторського) тексту та апробувати стилістичні можливості підставлюваних елементів мови. Метод статистичний – кількісна характеристика мовних явищ. Кількісні методи дають можливість осягнути кількісні характеристики об'єкта дослідження, побачити за кількісними ознаками якісні, розкрити одну з рис діалектики у мовних явищах — перехід кількісних показників у нову якість. Метонімія (перейменування) – троп, образний переносний вираз, в якому предмет замінюється іншим, але не за подібністю, а за суміжністю і реально існуючими між ним зв’язками. Зв’язок цей може бути між автором та його твором (читати Шевченка); між дією і знаряддям дії (усе пішло під ніж); між посудиною і вмістом (хоч відро випий); між предметом і матеріалом (ходити в золоті та діамантах); між місцевістю і людьми, які. в ній перебувають (місто спить). Мікроконтекст – контекст, що за обсягом охоплює словосполучення, речення – одне висловлення. Невласне пряма мова – стилістичний прийом взаємопроникнення авторської і прямої мови, що й створює враження підслуханих думок. Характеризується тим, що зберігаються лексичні й синтаксичні особливості чужого висловлювання – автентичні вислови, порядок слів, манера мовлення, емоційне забарвлення, експресивний заряд. Але передається висловлювання не від імені персонажа, а від імені розповідача: Андрій не бачить її обличчя, але знає, що у неї спущені додолу очі й затиснеш губи. Ми хоч бідні, але чесні. Хоч живемо з пучок, а проте й для нас с місце в церкві (М. Коцюбинський). Норма мовна – сукупність найбільш традиційних реалізацій мовної системи, повторюваних, відібраних і закріплених у процесі спільної комунікації, що сприймається як взірець для всіх мовців. Норма стильова – норма мови, обмежена рамками стилю, рамками усної або писемної форми спілкування, специфікою жанрового різновиду в межах стилю тощо. Норми мови стилістичні – кодифіковані сукупності (ряди) мовних засобів, які характеризуються певною частотністю щодо різних стилів і мають потенційне стилістичне значення, відповідне функціональному стилю (це стилістичний арсенал словника). Норми мовлення стилістичні – мовленнєві засоби зі стилістичним значенням і прийоми їх організації у множинності конкретних текстів для одержання стилістичних ефектів відповідно до загального стильового значення і мовленнєвої системності стилю. Норми стилістичні – історично сформовані загальноприйняті реалізації стилістичних можливостей мови, зумовлені сферою, умовами, завданнями спілкування. Оказіоналізми – індивідуально авторські новотвори, стилістичні засоби, що не відповідають загальноприйнятому вживанню, мають індивідуальний, часто взагалі разовий контекст: новорождені степи, пекельно-гарячі обійми (О.Олесь), демагогнути, забайрачитися, перстеніти, соп-цемідь, фурористи (М. Хвильовий) . Оксюморон – поєднання логічно суперечливих понять, несумісних ознак, що утворюють новий яскравий образ: ти мовчанням мені кричи; говорю я з тобою мовчки (В. Симоненко). Парадигма (приклад, взірець) – система форм одного слова; модель, схема організації певного класу одиниць; клас мовних одиниць, що протиставляються одна одній, але за якоюсь ширшою і загальнішою ознакою об’єднуються в одну систему. Парадигма стильова – система експресивних стилів, які протиставляються один одному. Парентеза – введення у фразу елементів, не пов’язаних з нею синтаксично (вставні і вставлені слова, словосполучення і речення): Вже почалось, мабуть, майбутнє. Оце, либонь, вже почалось (Л. Костенко). Парономазія – стилістична фігура (звукова метафора), що досягається майстерним використанням близьких за звучанням, але різних за значенням слів: Коли стану я зовсім сивою і життя моє піде мрякою, я для тебе буду красивою, а для когось, може, ніякою (Л. Костенко). Парцеляція - стилістичний прийом, сутність якого полягає в поділі речення на окремі самостійні інтонаційно-смислові частини і виділенні їх, щоб звернути на них увагу читача чи співрозмовника: Коло неї [Маланки] Гафійка. Наче молода щепа з панського саду (М. Коцюбинський). Перифраза (описовий зворот) — троп, що є описовою назвою осіб (предметів) за їх характерними ознаками, діями тощо: служитель Мельпомени (артист), мати городів руських (Київ), чорне золото (вугілля), Дочка Прометея (Леся Українка). Період (кругообертання) – стилістична фігура, що є ускладненим простим, а частіше багаточленним складним реченням (інколи низкою речень), яке характеризується повнотою і завершеністю змісту та інтонаційно-логічним поділом на дві частини: засновок – накопичення інформації і підвищення тону, пауза і висновок – завершення думки й зниження тону: Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий? Чи до мети я певної дійду, чи без пори скінчу свій шлях тернистий,– бажаю так скінчити я свій шлях, як починала: з співом на устах! (Леся Українка). Персоніфікація – троп, що утворюється перенесенням ознак особи на предмети, речі, явища, тваринний і рослинний світ: В золотій смушевій шапці циган-вечір сходив з гір, ніс він ніченьці-циганці з срібла кований набір (О. Олесь). Питання риторичне – стилістична фігура у вигляді запитання, на яке не чекаємо відповіді: Чом, чом, земле моя, так люба ти мені? Плеоназм – надмірність слів у фразі або тексті з погляду точної передачі думки. Різновидами плеоназму можуть бути тавтологія, перифраза, лексична надлишковість. Повтор – нагромадження однотипних мовних елементів (звуків, складів, слів, словосполучень) у певній синтаксичній одиниці - стилістичний прийом, за допомогою якого можна створювати нові стилістичні засоби і фігури, тому що він може охоплювати мовні одиниці всіх рівнів – звуки, морфеми, форми слова, словосполучення, речення, строфи: Земле Шевченкова, земле Франкова, ниво, засіяна щастям-добром, вічна твоя соловейкова мова, вічна розмова Дністра із Дніпром (Д. Павличко). Полісемія – наявність різних лексичних значень у одного й того ж слова відповідно до різних контекстів. Порівняння — це троп, побудований на зіставленні двох явищ, предметів, фактів для пояснення одного з них за допомогою іншого. Стилістична роль порівнянь полягає у виділенні якоїсь особливості предмета чи явища, яка виступає дуже яскраво в того предмета, з яким порівнюється те чи інше явище: Пшениці лан по обрію розлився, наче море (О. Гончар). Приказка – стилістичний засіб: вислів із незакінченою думкою, що натякає на висновок: Вилами по воді писано; Як мокре горить; Праця майстра величає. Прислів’я — стилістичний засіб: короткий віршований вислів, повне поширене речення повчального змісту: Хто знання має, той і мур ламає; Шабля ранить голову, а слово душу. Просторіччя – відхилення від вимовних, лексичних, граматичних і стилістичних норм літературної мови, що характеризується зниженням естетичного й етичного рівнів: барахло, пузо, баньки, алкаш, бакси, доперти, шарити. |
|
ЗАВДАННЯ І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ... МЕНЕДЖМЕНТ В ЕКСПЛУАТАЦІЇ БУДІВЕЛЬ: Завдання і методичні рекомендації до виконання контрольної роботи (для студентів 5 курсу заочної... |
Методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання Створення та обробка даних на ПЕОМ: методичні рекомендації до самостійної роботи студентів заочної форми навчання / Укл. В. П. Ярцев... |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ для студентів денної... Політологія. Методичні рекомендації до вивчення дисципліни для студентів денної та заочної форми навчання усіх спеціальностей [Текст]... |
Методичні рекомендації по вивченню дисципліни “Основи теорії кіл”... Для її якісного засвоєння в умовах заочної та дистанційної форм навчання необхідно зважити на ряд специфічних моментів, зокрема |
|
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС з дисципліні "ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБЮНИЦТВА"... Навчально-методичний комплекс з дисципліні "Організація виробництва" для студентів IV курсу заочної форм навчання / Укл., доцент... |
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ... МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ |
|
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ та завдання контрольних робіт для студентів... Автори: Губачова О. М. – доцент кафедри бухгалтерського обліку і аудиту Полтавського університету споживчої кооперації України, к... |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС з дисципліни “ СТАТИСТИКА” для студентів... Навчально-методичний комплекс з дисципліни “Cтатистика” для студентів 2 курсу заочної форми навчання (Укл ст викладач кафедри прикладної... |
|
ПРОГРАМА, МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ І КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ “ОСНОВИ... Програма, методичні вказівки, і контрольні завдання з дисципліни “Основи екології” для студентів всіх спеціальностей заочної форми... |
1. Поняття, предмет і методи теорії держави та права 9 Тема Походження держави та права 11 П.І., Стрельник О. Л., Гончаров А. В. Навчально-методичні матеріали з курсу “Теорія держави та права” для студентів та курсантів... |