|
|
Скачати 5.76 Mb.
|
|
ДВНЗ «ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА» На правах рукопису Проц Марта Орестівна УДК 371.09 (477) ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА РОЗВИТКУ АВТОРСЬКОЇ ШКОЛИ В УКРАЇНІ (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.) 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки Д и с е р т а ц і я на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук Науковий керівник: Білавич Галина Василівна, канд. пед. наук, доцент Івано-Франківськ – 2015 ЗМІСТ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКРОЧЕНЬ 3 ВСТУП 4 РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ НОВАТОРСЬКИХ ПЕДАГОГІЧНИХ СИСТЕМ В УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТ.) ЯК НАУКОВА ПРОБЛЕМА 12
1.2 Науково-теоретичні основи вивчення авторської школи 29 1.3 Досвід формування і становлення авторської школи (до середини ХХ ст.) в Україні та зарубіжжі 46 1.4 Передумови розвитку новаторського педагогічного руху у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. 61 Висновки до першого розділу 77 РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ АВТОРСЬКИХ ШКІЛ УКРАЇНИ ДОСЛІДЖУВАНОГО ПЕРІОДУ ТА ЇХНІЙ ВНЕСОК У ТЕОРІЮ І ПРАКТИКУ НАВЧАННЯ 80 2.1 Розвивальне навчання як пріоритет організації навчально-виховного процесу.80 2.2 Особистісно-орієнтована організація навчання та управління освітніми інноваціями 107 Висновки до другого розділу 127 РОЗДІЛ 3. ВІТЧИЗНЯНІ АВТОРСЬКІ ШКОЛИ ЯК ДЖЕРЕЛО РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ ВИХОВАННЯ 129 3.1 Авторські моделі формування всебічно розвиненої особистості та виховання засобами народознавства 129 3.2 Трудове виховання як визначальний напрям формування учнівської молоді 156 3.3 Шляхи впровадження досвіду діяльності авторських шкіл досліджуваного періоду в освітньо-педагогічну практику сьогодення 170 Висновки до третього розділу 179 ВИСНОВКИ 181 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 187 ДОДАТКИ 233 ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКРОЧЕНЬ ІУВ – інститут удосконалення вчителів. НВК – навчально-виховний комплекс. ОІУВ – обласний інститут удосконалення вчителів. УНДІП – Український науково-дослідний інститут педагогіки. ЦІУВ – Центральний інститут удосконалення вчителів. ВСТУП Актуальність дослідження. Упродовж останніх десятиріч система освіти та педагогічна наука України розвиваються за умов реформування та пошуку нових інноваційних моделей навчання і виховання учнівської молоді. Активізується процес нагромадження історико-педагогічних знань, повертаються із забуття постаті учених і педагогів, осмислюється досвід новаторських освітньо-педагогічних процесів минулого. Звернення до цієї проблематики є і традицією, і інновацією та сприяє розширенню уявлень про педагогічний процес як єдине ціле. В українській педагогічній науці відсутнє цілісне дослідження авторської школи, під якою розуміємо створений педагогом-засновником інноваційний за своєю суттю навчально-виховний заклад, у якому сформований своєрідний освітній простір та реалізується розроблена ним педагогічна концепція на основі мобілізації творчих зусиль учителів, учнів і їхніх батьків, що забезпечує школі тривале ефективне функціонування та стабільні позитивні результати. Вивчення діяльності авторських шкіл в Україні у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. актуалізує низка чинників: 1) підвищення інтересу освітян і науковців до навчально-виховних моделей минулого, які дають цікавий досвід для оновлення сучасної школи, де досі зберігається традиційно-регламентований, ритуально-формалізований характер організації навчально-виховного процесу; 2) посилення антропоцентризму в розвитку теорії і практики навчання і виховання та управління школою, коли зростає увага як до постаті педагога – носія інноваційної ідеї, так і до створення особистісно-орієнтованих умов для самореалізації учня; 3) зростання вимог до керівників освітніх закладів, які одержали широкі права і можливості для модернізації їх функціонування через запровадження варіативних навчальних планів і програм, інноваційних методів, форм, засобів організації навчально-виховного процесу, регіоналізації змісту освіти; 4) активізація новаторської діяльності у сфері освіти та педагогіки, яка стає показником педагогічного професіоналізму та знаходить вияв у розробці авторських програм і проектів, проведенні різних конкурсів з педагогічної майстерності тощо. Доцільність дослідження розвитку авторських шкіл в Україні у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. зумовлена потребою розв’язання низки суперечностей, що мають місце в сучасному освітньо-педагогічному процесі: - між загальними установками й офіційними нормами керівництва школою й організації навчально-виховного процесу та необхідністю їх якісного оновлення, виходячи з розуміння того, що освітній заклад – це живий організм, здатний до самоорганізації, саморефлексії згідно із черговими суспільними викликами та потребами кожної дитини; - між загостренням потреби в надходженні нових ідей, підходів щодо розвитку педагогічної теорії і практики та відсутністю цілісного осмислення історії розвитку новаторського педагогічного досвіду; - між наявністю значних можливостей у виборі методів і засобів для розвитку педагогічної творчості та відсутністю мотивації, механізмів і належної професійної підготовки для впровадження інноваційних технологій. Комплекс проблем, пов’язаних з розвитком авторської школи, був предметом різнобічного осмислення вітчизняними та зарубіжними вченими. Авторська школа вивчається як складник історії освіти та педагогічної персоналістики (Г. Білавич, Л. Березівська, Н. Гупан, Т. Завгородня, І. Зайченко, В. Кремень, А. Растригіна, Н. Скотна, О. Сухомлинська, М. Чепіль ін.). Нагромаджено напрацювання з історії педагогічного новаторства в Україні (М. Антонець, Ю. Бабанський, В. Біблер, В. Бондар, І. Жерносек, І. Зязюн, С. Гончаренко, Н. Дічек, Н. Калініченко, В. Мадзігон, І. Підласий, Н. Побірченко, О. Сухомлинська, ін.). Досліджуються теорія і практика інноваційних освітніх технологій (Л. Даниленко, І. Дичківська, Н. Ничкало, В. Лаптева, А. Саранов, В. Сластьонін, Л. Подимова, О. Попова). Розробляються теоретико-методологічні засади функціонування авторської школи (В. Алфімов, Б. Бім-Бад, О. Дубасенюк, В. Завзягінський, Н. Кузьміна, Н. Островерхова, Н. Побірченко, Т. Перекрьостова, Г. Селевко, А. Саранов, Т. Цирліна, Ю. Юрчонок, ін.). Досвід існування відомих авторських шкіл відображають рефлексії їх фундаторів (М. Гузик, О. Захаренко, В. Сухомлинський, В. Хайруліна, ін.). Отже, наявність продуктивних здобутків із проблем педагогічного новаторства і науково-методологічних розробок щодо засад функціонування авторської школи, з одного боку, та відсутність спеціального комплексного дослідження про їхній розвиток в Україні у ХХ –ХХІ ст., з іншого боку, становлять важливі передумови та обґрунтовують вибір теми дисертаційного дослідження: «Теорія і практика розвитку авторської школи в Україні (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.)». Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідницької роботи кафедри педагогіки імені Богдана Ступарика ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника» «Історико-педагогічні проблеми навчання і виховання у системі безперервної освіти в Україні та зарубіжжі» (державний реєстраційний № 0108U009122). Тему дисертаційної роботи затверджено на засіданні Вченої ради Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол № 12 від 13.04.2009 р.) та узгоджено в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 6 від 29.09.2009 р.) Мета дослідження полягає у здійсненні комплексного аналізу становлення та функціонування авторських шкіл в Україні у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. задля творчого використання їх досвіду в реформуванні системи сучасної освіти та вдосконалення теорії і практики навчання і виховання учнівської молоді. Відповідно до мети визначено такі завдання дослідження: 1. Здійснити аналіз історіографії і джерельної бази дисертаційної роботи та науково-теоретичних засад вивчення авторських шкіл і зарубіжного досвіду їх розвитку. 2. З’ясувати передумови і динаміку розгортання новаторського педагогічного руху та розробити класифікацію, типологію, періодизацію розвитку авторських шкіл в Україні у першій половині ХХ – на початку ХХІ ст. 3. Розкрити роль і значення авторських шкіл України в розвитку теорії і практики навчання. 4. Визначити структурну модель авторських шкіл виховної орієнтації та узагальнити досвід їх функціонування. 5. Виокремити теоретичні і практичні здобутки діяльності авторських шкіл в Україні за досліджуваного періоду задля їх творчого використання в модернізації навчально-виховного процесу. Об’єкт дослідження – авторська школа як явище освіти та історико-педагогічної науки. Предмет дослідження – процес формування та зміст, принципи, методи, форми, напрями діяльності авторських шкіл в Україні за досліджуваного періоду. Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину ХХ – початок ХХІ ст. – відносно цілісний період становлення і діяльності авторських шкіл в України, багато з яких виникли за радянського та продовжили діяльність за сучасного державницького періодів. За нижню межу слугує перша половина 1950-х рр., коли з’явилися перші авторські школи та базові урядові документи про організацію заходів з вивчення і поширення передового педагогічного досвіду (1950 р.). За верхню межу – 2013 р., коли Указом Президента України від 25 червня 2013 р. була ухвалена «Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року», яка з-поміж пріоритетних напрямів і завдань визначила розвиток інноваційної діяльності в освіті та необхідність системного вивчення і впровадження набутого педагогічного досвіду. Методологічною основою дослідження є доробок українських та зарубіжних науковців з проблем філософії освіти та пошуку нової наукової парадигми педагогічної науки (В. Андрущенко, А. Бойко, Л. Ваховський, В. Кремень та ін.); з історії розвитку освіти і педагогічної персоналістики (О. Адаменко, Л. Березівська, Н. Гупан, Н. Дічек, М. Євтух, Н. Калініченко, Н. Ничкало, О. Сухомлинська, Є. Хриков та ін.); з теорії і практики навчання і виховання, педагогічної інноватики, школознавства (І. Бех, В. Біблер, О. Вишневський, Ю. Гільбух, В. Галузинський, Л. Даниленко, П. Дроб’язко, І. Зязюн, Л. Карамушка, В. Сухомлинський, П. Шеремет, Р. Чуйко, ін.). Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у роботі завдань використано комплекс методів наукового дослідження: пошуково-бібліографічний (для виявлення і систематизації джерельних матеріалів); проблемно-хронологічний (для вивчення еволюції окремих типів авторських шкіл); історико-географічний (для визначення територіальних особливостей їх поширення за певних періодів); біографічний (для аналізу творчої спадщини та освітньої діяльності керівників авторських шкіл у соціокультурному контексті); структурний (для виокремлення і вивчення окремих компонентів функціонування авторських шкіл – освітнього середовища, авторських програм, підручників, результатів праці тощо); порівняльно-аналітичний (для зіставлення розвитку різних авторських моделей); синергетичний (для виявлення і вивчення нових недостатньо відомих авторських шкіл); феноменологічний (для з’ясування особливого та загального в діяльності авторських шкіл). Джерельну базу дослідження становлять: різновидові наукові (монографії, статті, матеріали конференцій, дисертації, автореферати) та науково-популярні праці з проблем історії освіти і педагогіки, теорії і практики навчання і виховання, школознавства та про діяльність авторських шкіл; навчально-методичні матеріали, зокрема авторські навчальні плани і програми; матеріали освітянської і науково-педагогічної преси («Радянська школа», «Радянська освіта», «Педагогічна газета», «Рідна школа», «Педагогіка і психологія», «Управління освітою», «Шкільний світ», ін.); діловодні документи (законодавчі й нормативні акти про розвиток освіти; інструкції, доповіді, звіти, повідомлення органів і закладів освіти про функціонування авторських шкіл, ін.); матеріали архівів Центрального інституту удосконалення вчителів, Кіровоградського обласного інституту удосконалення кваліфікації вчителів, Держархіву Кіровоградської області (картотеки передового досвіду; звіти про діяльність навчальних закладів тощо); джерела особистого походження (спогади, інтерв’ю, листування); довідникові видання (енциклопедії, антології, словники); матеріали Інтернету (сайти навчальних закладів, персональні блоги). Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що: вперше у вітчизняній історико-педагогічній науці здійснено комплексне дослідження розвитку теорії і практики близько чотирьох десятків авторських шкіл України у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.; розроблено їх класифікацію (за світоглядною, цільовою, змістовою, технологічною, результативною ознаками); запропоновано типологію авторських шкіл (за характером домінуючих орієнтацій їх розділено на дві групи: 1) дидактичної спрямованості (підгрупи, що відображають пріоритети: а) розвивального навчання; б) особистісно-орієнтованого навчання; в) управління освітніми інноваціями; 2) виховної спрямованості (підгрупи за пріоритетною метою: а) формування всебічно розвиненої особистості; б) виховання засобами народознавства; в) трудового виховання); обґрунтовано і схарактеризовано періоди становлення авторських шкіл в Україні (перший – початок 60-х – середина 70-х рр. ХХ ст. – створення шкіл соратниками В. Сухомлинського; другий – друга половина 70-х – початок 90-х рр. ХХ ст. – посилення особистісно-орієнтованого характеру авторських систем; третій – середина 90-х рр. ХХ – початок ХХІ ст. – розгортання діяльності нових та модернізація старих авторських шкіл); окреслено тенденції розвитку авторських шкіл (формування за радянського періоду згідно з пріоритетами освітньої політики; модернізація за доби державності відповідно до національної освітньої парадигми; дихотомія і трансформація цих процесів через різну тривалість існування авторських шкіл – від 15-20 до 40-50 років); виявлено, систематизовано, проаналізовано діяльність близько двох десятків маловідомих авторських шкіл В. Бойчука, Н. Васильченко, К. Голобородька, Ю. Йовбака, О. Дорошенка, З. Жофчака, Н. Калініченко, М. Кодака, П. Козуля, М. Лещенко, О. Макагона, С. Максютіна, Г. Перебийноса, В. Цимбалюка, І. Шевченка, В. Хайруліної, ін.; визначено шляхи й можливості творчого використання їх досвіду в реформуванні системи сучасної освіти та вдосконаленні теорії і практики навчання і виховання; у науковий обіг уведено маловідомі архівні матеріали Центрального інституту удосконалення вчителів, Кіровоградського обласного інституту удосконалення кваліфікації вчителів, Держархіву Кіровоградської області та ін.; удосконалено, поглиблено: розробку загальних науково-теоретичних засад дослідження авторської школи; вивчення впливу педагогічних концепцій В. Сухомлинського і В. Шаталова на формування і розвиток авторських шкіл в Україні; дослідження окремих аспектів функціонування відомих авторських шкіл В. Біблера, М. Гузика, О. Захаренка, П. Лосюка, Л. Порох, В. Рєпкіна, А. Сологуба, М. Чумарної; отримали подальший розвиток: вивчення передумов і тенденцій розгортання новаторського педагогічного руху в Україні у ХХ ст.; показ впливу зарубіжних та вітчизняних авторських педагогічних концепцій кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. на формування авторської школи в Україні. |
|
Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника” МОН України |
Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника” МОН України |
|
Царик Й. В., Лєснік В. В., Яворський І. П., Горбань І. М., Сребродольська... Рецензенти: д б н., гол наук cпівробітник Жиляєв Г. Г. (Інститут екології Карпат НАН України), д б н., проф Пархоменко О. В. (Дніпропетровський... |
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка... ВСТУП |
|
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ На правах рукопису ДУДАР Володимир Тарасович ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ РИНКУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОЇ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОДУКЦІЇ 79 |
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... НВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НЕРЕЗИДЕНТІВ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ: ФІСКАЛЬНИЙ АСПЕКТ |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Дрогобицький державний педагогічний... ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ |
“Розвиток пізнавальних здібностей дошкільнят у праці в природі” за... Науково-методичний центр “Українська етнопедагогіка і народознавство” АПН України і Прикарпатського національного університету ім. Василя... |
|
ДВНЗ «КИІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Імені В. Гетьмана» КАФЕДРА ВИЩОЇ МАТЕМАТИКИ Поняття базису n – вимірного векторного простору. Розкладання вектора за базисом |
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. І.І. МЕЧНИКОВА На правах рукопису Карпенко Олена Юріївна О. Трубачова [327], Б. Успенського [331], І. Фаріон [334], М. Худаша [343; 344; 345], П. Чучки [358; 486], В. Шульгача [372; 487].... |