|
|
Скачати 4.79 Mb.
|
|
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. І.І.МЕЧНИКОВА На правах рукопису Карпенко Олена Юріївна УДК 81’373.231:165.194(045.5) КОГНІТИВНА ОНОМАСТИКА ЯК НАПРЯМОК ПІЗНАННЯ ВЛАСНИХ НАЗВ Спеціальність 10.02.15 – загальне мовознавство Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук Науковий консультант Колегаєва Ірина Михайлівна, професор, доктор філологічних наук Одеса – 2006 ЗМІСТ ЗМІСТ ……………………………………………………………………………….2 ВСТУП ………………………………………………………………………………4 РОЗДІЛ 1. ВЛАСНІ НАЗВИ ЯК КОНЦЕПТИ ………………………………..16
та переробці інформації …………………………………………..46
назв та їх концептуалізації ………………………………………71
Висновки до розділу 1 …………………………………………114 РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ТА МЕНТАЛЬНА РЕАЛІЗАЦІЯ ОНІМІЧНИХ РОЗРЯДІВ …………………….118 2.1. Ментальне буття власних назв ………………………………...118
Висновки до розділу 2 …………………………………………233 РОЗДІЛ 3. ШЛЯХ ВІД СЛОВА ДО КОНЦЕПТУ: АСОЦІАТИВНИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ У КОГНІТИВНІЙ ОНОМАСТИЦІ …………………………../236
наповнення онімічних концептів …………………………..236
оніма в ментальному лексиконі ………………………………289
осмислення онімів у асоціативному експерименті ………….332
різних розрядів онімів ………………………………………...345 Висновки до розділу 3 ………………………………………...352 ВИСНОВКИ ………………………………………………………………359 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ ………..371 ВСТУП Нинішня ономастика дійшла визначних здобутків, особливо в галузі етимології та етноісторичної реконструкції. У цій царині маємо вже солідний досвід, лише у східних слов’ян представлений визначними працями А.Білецького [22], В.Бондалетова [37], Д.Бучка [44], І.Желєзняк [101], Р.Козлової [122], О.Купчинського [198], В.Лучика [214], О.Матвєєва [454], С.Медвідь-Пахомової [220], А.Непокупного [242], В.Никонова [244; 245], Є.Отіна [253;453;454], Ю.Редька [274], О.Стрижака [307;308], О.Суперанської [310;312], О.Трубачова [327], Б.Успенського [331], І.Фаріон [334], М.Худаша [343; 344; 345], П.Чучки [358; 486], В.Шульгача [372; 487]. Ще більші осягнення мають тут ономасти західної та південної Славії. Великими досягненнями зустріла ХХІ століття історична ономастика Західної Європи та США. Менших, але істотних результатів досягла літературна ономастика. Тут маємо вагомі праці Л.Колоколової [186], Е.Магазаника [216], В.Михайлова [226;229], В.Супруна [315], О.Фонякової [340]. Особливо слід відзначити праці Л.Белея та В.Калінкіна, що першими захистили докторські дисертації з літературної ономастики й опублікували по дві монографії [17;19;124;125]. Огляд стану літературної ономастики в Росії підготував А.Фомін [339], в Україні – М.Мельник [223]. Гірше обстоять справи з теоретичним осмисленням власних назв. Є цікаві роботи О.Суперанської [310;322], що значною мірою мають класифікаційний характер. Є не менш цікаві роботи Д.Руденка [278] й Ю.Святко [279], де представлено переважно філософське осмислення онімів, як і в працях М.Бахтіна, О.Лосєва, Ю.Лотмана, П.Флоренського. Сутність і буття власної назви на разі залишають більше запитань, ніж відповідей. Ідея пошуку цих відповідей у когнітивізмі, у когнітивній лінгвістиці вже народилася [87], але ще не матеріалізувалася. Когнітивна лінгвістика чи, якщо зіпертись на формулювання Л.Бєлєхової, когнітивно-дискурсивна парадигма, існуючи в українському мовознавстві поряд з комунікативно-прагматичною та когнітивно-семіотичною парадигмами [21, с. 8] має тут, і не тільки в германістиці й романістиці, істотні осягнення. Зокрема Л.Бєлєхова виділяє Київську школу когнітивної лінгвістики О.Воробйової [59;61;62], куди відносить і свої праці [28;30], також школу С.Жаботинської [98;99] в Черкасах, куди треба включити й праці О.Селіванової [287;288;290], школу А.Левицького [204;205;206] у Житомирі, школу І.Шевченко [363] у Харкові [21, с. 9]. У цьому напрямку, додамо, можна говорити й про школу М.Полюжина [256;257] в Ужгороді. З українських мовознавців тут мають цікаві напрацювання також В.Жайворонок [100], В.Іващенко [118;119;120], Г.Межжеріна [221] та інші. Помітного розвитку когнітивна лінгвістика досягла в Росії (Н.Арутюнова, В.Дем’янков, Ю.Караулов, О.Кубрякова, В.Петров, К.Рахіліна, Ю.Степанов, Й.Стернін, Р.Фрумкіна та ін.), але розвинулася й найбільших успіхів вона досягла в США та країнах Західної Європи. Однак серйозних пересічень саме когнітивної лінгвістики та ономастики ні в нас, ні за кордоном фактично ще не відбулося. Як зазначено вище, зустріч цих двох лінгвістичних наук (парадигм) наразі не матеріалізувалася. Одна із спроб такої матеріалізації пропонується в даній дисертації. Можна сказати, що термін когнітивна ономастика вже існує, але його наповнення, його проблематика та шляхи розв’язання цієї проблематики не встановлені, а навіть (переважно) і не сформульовані. У формулюванні та – почасти – спробах розв’язання проблем когнітивної ономастики полягає актуальність нашого дослідження. У зв’язку з таким по суті зародковим станом когнітивної ономастики докладніше зупинимося, дещо порушуючи традиційний порядок загальної характеристики дисертації, на її науковій новизні. Наша робота грунтується на когнітивній концепції, що мова реально існує не в мовленні (там вона проявляється), не в лінгвістичних працях та словниках (там вона описується), а в людській свідомості, у ментальному лексиконі, у мові мозку. З численних доказів цієї тези назвемо хоча б той, що існують одноосібні мови, якими володіє тільки одна людина чи невеличка группа людей [324, с. 3-4; 325, с. 65-70]. Де ж ця одноосібна мова існує, як не в голові тої особи, після смерті якої помре й мова? Так і будь-яка мова, навіть найчисленніші англійська та китайська, тільки там не одна голова, а мільйони. Додамо, що єдність мови при окремішності ментального лексикону кожного її носія не заперечує, а підтверджує цю тезу. Єдність мови, з часом усе глобальніша, з’являється з настійної потреби спілкування та взаєморозуміння. Ця потреба призводить і до збагачення, і до уодностайнення кожного ментального лексикону. Це уодностайнення ніколи не буває стовідсотковим (про це докладніше говориться нижче, у третьому розділі). Формування ментального лексикону – шлях до появи мови. Він сформувався у людини задовго до появи мови і був спочатку невербальним, а потім туди стали проникати вербальні елементи. Можна думати, що ментальний лексикон починає формуватися у дитини ще до її народження. Відсутність хоч одного ментального лексикону, де б існувала мова, означає смерть цієї мови. Ми можемо вивчати латину, давньогрецьку, готську мови, бо збереглися їх пам’ятки. Однак це – мертві мови, оскільки місця для їх існування – ментальних лексиконів – немає. Майже вмерла давньоєврейська мова, іврит, стала живою тоді, коли вона увійшла у велику кількість ментальних лексиконів Палестини, згодом Ізраїлю [323, с. 17]. Мова у ментальному лексиконі існує у вигляді концептів, шо там зберігаються, функціонують, трансформуються, профілюються, а при комунікативній потребі переробляються (перекодовуються) в слова, словосполучення, тексти. Концепт і слово (або морфема чи словосполучення) не є тотожними речами. Концепт, одиниця ментального лексикону, є ширшим і обсяжнішим, ніж слово, одиниця мовлення і включеної до нього мови. Адже концепт, на відміну від слова, має, як правило, і невербальний компонент, і більший обсяг індивідуального, ідіолектного наповнення, ніж слово. Усе сказане стосується і власних назв, які в ментальному лексиконі зберігаються як концепти. При цьому власні назви завдяки своїм особливостям (передусім наявності одиничного носія, що детермінує граничну конкретність оніма) у ментальному лексиконі відіграють вагому організуючу роль, яку ми й намагаємося розкрити. Оніми-концепти безпосередньо спостерігати не можна, бо вони знаходяться у ментальному лексиконі. Сучасні психофізіологи, навіть визнаючи можливість “прослідкувати за допомогою електроніки чи хімічних препаратів маршрути візуальної інформації в мозку”, говорять про неможливість експериментальної мотивації добору тих фрагментів візуальної (й іншої) інформації, що потрапляють у мозок, а тим паче тої їх частини, що відкладається в пам’яті і може бути з неї при потребі вилучена [382, p. 307]. Вивчаючи буття, ментальну специфіку онімів-концептів, ми дійшли висновку, що тут концепції онімічних систем явно недостатньо. У дію вступають передусім не інтралінгвальні зв’язки (якими обмежується концепція системи), а зв’язки екстралінгвальні – фрейми, за якими вибудовується групування онімів-концептів залежно від їх денотатів. При цьому загальномовні (етнічні) та індивідуальні онімічні фрейми істотно розрізняються. Перші є незрівняно обсяжнішими, мають етноцентричну структуру і значно більшу усталеність. Кожен загальномовний фрейм включає ядро – оніми, знані більшості носіїв мови (чи навіть усім носіям мови), та периферію – оніми, знані меншості носіїв мови, аж до їх невеликих груп. Оніми, яких не знає жоден носій даної мови, у цій мові не існують. Поділяючись за типами денотатів, онімні концепти утворюють дев’ять фреймів – антропонімічний, топонімічний, теонімічний, ергонімічний, зоонімічний, космонімічний, хрононімічний, хрематонімічний та ідеонімічний. Кожен фрейм вимагає своєї організації знань, що лежать за межами мови і полягають у схематизації досвіду. Усі фрейми, в свою чергу, поділяються на менші єдності – субфрейми, слоти або домени. Цей поділ також спирається на позамовні властивості денотатів. Так, у традиціях української ономастики топонімічний фрейм поділяється на п’ять доменів: ойконімію, гідронімію, оронімію, хоронімію та мікротопонімію, а антропонімічний – на шість доменів: іменний, прізвищевий, прізвиськовий, псевдонімічний, патронімічний, андронімічний. З іншого боку, за специфікою свого існування кожен фрейм поділяється (хоч і по-різному) на три скрипти – реальний, віртуальний та сакральний. Усі ці поділи притаманні як загальномовним, так і індивідуальним онімічним фреймам. Це – загальні закономірності ментальної категоризації власних назв. Індивідуальні онімічні фрейми включають ту сукупність власних назв, якими володіє дана конкретна людина. Відповідно до своєї сутності вони є егоцентричними, бо в центрі фрейму знаходиться Я володаря даного ментального лексикону, і складаються, як мінімум, з чотирьох кіл. До найближчого кола увіходить рідне, своє, добре й усталено присутнє в ментальному лексиконі як його обов’язковий компонент. В антропонімічному фреймі це – наймення рідних і найближчих друзів. Тут, як і в інших індивідуальних фреймах, ментальну функцію власних назв нерідко виконують загальні (мама, тато, син, донька), а вербальний компонент фрейму обов’язково доповнюється невербальним, який може навіть переважати. У топонімічному фреймі – це онімія малої батьківщини, у теонімічному – наймення божеств релігії, яку сповідує людина, в ергонімічному – назва установи, де людина працює. У другому колі – назви осіб та предметів, з якими людина особисто знайома, особисто їх бачила. Приміром, якщо людина може знайти на нічному небі Чумацький Віз, то цей космонім у неї в другому колі, а якщо не може – то в третьому. Особисте знайомство може бути й духовним, закріпленим почуттями й шаною. Тарас Шевченко (помер у 1861 р.) в українців, Уїльям Шекспір (помер у 1616 р.) в англійців може бути і в другому, і нерідко у першому колі. Третє коло – назви більш віддалених у часі та просторі осіб та предметів, які не набули такої символічної вагомості, як Шевченко і Шекспір, і тому не потрапили до першого чи другого кола. Останнє коло (у більшості індивідуальних онімічних фреймів це – четверте коло) – потенційне. Воно охоплює всі власні назви, яких не знає дана людина. Оніми потенційного кола існують тому, що вони наявні в ментальних лексиконах якихось інших людей. Онім, якого немає в ментальному лексиконі жодного носія мови, у цій мові відсутній. Отже, потенційне коло складають оніми, відсутні в даному ментальному лексиконі, але наявні в інших ментальних лексиконах. Усним або, частіше, писемним шляхом оніми з потенційного кола увіходять у ментальний лексикон, зокрема, учнів, студентів, а зрештою – кожної людини. Взагалі, між потенційним колом і ближчими колами відбувається безперервне й досить активне переміщення: якісь невідомі власні назви стають людині відомими, а якісь відомі, навпаки, забуваються. Серед апелятивів таке явище неможливе: якщо людина володіє рідною мовою, то вона знає її у багатьох аспектах, у тому числі всі загальновживані слова, які розділяються для неї на активний та пасивний фонд. За межами ментального лексикону залишається термінологія тих галузей, якими людина не займається, застарілі або відмерлі слова тощо. Серед власних назв невідомих будь-якому знавцеві набагато більше, ніж відомих, оскільки власних назв у світі на три чи чотири порядки більше порівняно із загальними. Це – одна з характерних специфічних прикмет власних назв, яку завжди треба мати на оці фахівцям, у тім числі при розгляді проблематики когнітивної ономастики. Таким чином, об’єктом нашого дослідження є власні назви у всій їх сукупності та багатоманітності. Предметом же дисертації стало буття власних назв у ментальному лексиконі, що й становить головну проблему когнітивної ономастики. Зв’язок дисертації з науковими програмами, темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми кафедри лексикології та стилістики англійської мови факультету романо-германської філології Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова “Варіативність англійської мови в когнітологічних аспектах”, номер державної реєстрації 02071091 (науковий керівник – доктор філологічних наук, професор І.М.Колегаєва). Метою дисертації є визначення, розгляд та пошуки шляхів розв’язання проблематики когнітивної ономастики, аналіз і застосування придатних для цього методів, а також уточнення термінологічних питань цієї ономастичної галузі знання. Щоб досягнути цієї мети, потрібно вирішити наступні завдання:
|
|
МОДЕЛЮВАННЯ ДИНАМІЧНИХ ОБ'ЄКТІВ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ В ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМАХ Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, факультет інформаційних технологій |
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ На правах рукопису ДУДАР Володимир Тарасович ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ РИНКУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОЇ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОДУКЦІЇ 79 |
|
ДВНЗ «ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА»... ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА РОЗВИТКУ АВТОРСЬКОЇ ШКОЛИ В УКРАЇНІ (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.) |
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... НВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НЕРЕЗИДЕНТІВ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ: ФІСКАЛЬНИЙ АСПЕКТ |
|
Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка... ВСТУП |
Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет... РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ПОРТФЕЛЕМ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ПІДПРИЄМСТВА |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... ФОРМУВАННЯ БРЕНД-ОРІЄНТОВАНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ КОМУНІКАЦІЯМИ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА |
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ... Тестові завдання склали кандидати історичних наук Михайлуца Микола Іванович – доцент, завідувач кафедри «Українознавство» Одеського... |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Дрогобицький державний педагогічний... ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ УКРАЇНИ |
На правах рукопису КУЗЬКІНА ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА ВСТУП |