|
|
Скачати 4.7 Mb.
|
|
Тема 2. ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ ТИП 1 І 2, СУЧАСНІ МЕТОДИ ТЕРАПІЇ Кількість годин 5,5. Місце проведення : навчальна кімната, лікарняні палати. Мета: Навчити студентів призначати цукорознижувальну терапію з метою досягнення компенсації вуглеводного, ліпідного обміну, підтримки нормальної маси та профілактики специфічних ускладнень цукрового діабету. Професійна орієнтація студентів. Безальтернативним методом лікування хворих на цукровий діабет 1 типу є використання інсулінотерапії, яка була впроваджена в клінічну практику ще на початку двадцятих років минулого століття та постійно вдосконалювалася залежно від розвитку технологій одержання інсулінів і проблем, що ставали перед клінічною діабетологією. Принципово новим кроком у цьому плані став біосинтетичний спосіб одержання людського інсуліну з використанням генно-інженерної технології. Рекомбінантна ДНК-технологія дозволила одержати низку аналогів людського інсуліну з покращенними фармакокінетичними та фармакодинамічними властивостями, за допомогою яких можна практично повністю відтворити фізіологічний профіль інсуліну впродовж доби. В основі зростаючої захворюваності на цукровий діабет 2 типу знаходяться збільшення кількості осіб з надмірною вагою та ожирінням, обмеження фізичної активності, споживання їжі, багатої на рафіновані жири та вуглеводи. Тому лікування пацієнтів з 2 типом діабету є комплексною проблемою, яка включає до себе застосування цукорознижувальної терапії на фоні дієтотерапиії та регулярних фізичних навантажень, в ряді випадків виникає потреба в призначенні інсуліну. При роботі з хворим на цукровий діабет студенти медичних вузів повинні донести до хворого вимоги до харчування та образу життя, призначити адекватний режим цукоровознижувальної терапії. Базовий рівень знань та вмінь Студент повинен знати: 1. Провідні біохімічні порушення у вуглеводному, ліпідному, та білковому обмінах, які повязані із недостатістю інсуліну (біохімія); 2. Фармакологія препаратів інсуліну, показання та протипоказання до застосування, сторонні ефекти (фармакологія). 3. Фармакологія пероральних цукрознижуючих засобів синтетичних протидіабетичних засобів, показання та протипоказання до застосування, сторонні ефекти (фармакологія). Студент повинен уміти: 1. Визначити енергетичну цінність дієти з урахуванням статі, віку та професії. 2. Збирати анамнез захворювання у хворого на цукровий діабет. 3. Оцінети результати лабораторних та інструментальних досліджень у хворих на цукровий діабет. Програма самопідготовки студентів:
10. Показання та протипоказання до застосування різних пероральних цукрознижуючих засобів. 11. Класифікація пероральних цукрознижуючих засобів. 11. Механізм дії різних груп пероральних цукрознижуючих засобів. 12. Методи контролю ефективності лікування, самоконтролю при цукровому діабеті 1 типу. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ТЕМИ Сучасні принципи дієтотерапії цукрового діабету: 1. Фізіологічність. 2. Енергетична цінність дієти повинна бути адекватною до енерговитрат хворого та розрахованою на «ідеальну» масу тіла з урахуванням статі, віку, професії. 3. Обмеження рафінованих вуглеводів і заміна їх на сучасні цукрозамінники.
Фізіологічність забезпечує збалансоване співвідношення основних інгредієнтів харчового раціону: вуглеводів (50—60 %), жирів (25—ЗО %), білків (15—20 %), що сприяє усуненню гіперглікемії та значному зниженню ризику гіпоглікемічних станів. Збільшення в дієті кількості вуглеводів до 60 % від загальної енергетичної цінності супроводжується підвищенням чутливості тканин до інсуліну, зниженням гіперінсулінемії при цукровому діабеті типу 2, підвищенням швидкості засвоєння глюкози, зниженням резистентності жирової тканини до інсуліну при цукровому діабеті типу 1. Сучасною харчовою формулою є така: білки : жири : вуглеводи = 16 % : 24 % : 60 %. Пропонуємо такі нормативи з розрахунку на 1 кг маси тіла хворого: білків — 1—1,5 г (для дітей та жінок, які годують, — 2,5—4 г, при діабетичній нефропатії — 0,6—0,7 г); жирів — 0,75—1,5 г (у літньому віці — 0,75—1 г); вуглеводів — 4,5—5 г (при надлишковій масі—2—2,5 г). Потреба в білках становить 70—100 г на добу; задовольняється вживанням 200—300 г риби або нежирних сортів м'яса, 1—2 яєць, 100—150 г нежирного сиру, 0,5 л молочних продуктів. Добова потреба в білках, особливо для хворих молодого віку, повинна не менше як на 50 % забезпечуватися білками тваринного походження, які містять незамінні амінокислоти. Добова потреба в жирах становить 60—90 г (20 г вершкового масла і 25—ЗО г олії; решту жиру пацієнт отримує з м'ясними та молочними продуктами) . Необхідну кількість вуглеводів містить такий добовий набір продуктів: хліба — 150—250 г, круп — 60—70 г, картоплі — 250—300 г, овочів— до 600 г, фруктів і ягід — 300—400 г, кисломолочних продуктів — 500 мл. Енергетична цінність дієти повинна бути адекватною до енергетичних витрат та розраховуватися на «ідеальну» масу тіла. Для лікування хворих на цукровий діабет використовують три варіанти дієти 9: столи 9-1, 9-2, 9-3 (за М.І. Певзнером 9-А та 9-Б). Інсулінотерапія Розрахунок добової потреби в інсуліні. Рівень інсуліну в підшлунковій залозі здорової людини відповідає ступеню грануляції В-клітин. Інсулін зберігається у вигляді гранул, утворенню яких сприяє цинк шляхом зниження його розчинності. У підшлунковій залозі здорової людини міститься близько 4 ОД/г інсуліну, що становить у цілому 200 ОД. За добу в здорової людини виділяється близько 40—50 ОД інсуліну, більша частина якого інактивується в печінці. Підраховано, що близько 50 % інсуліну, який транспортується до портальної системи печінки, залишається в ній підчас його першого пасажу. Тому концентрація інсуліну в печінці значно вища, ніж у периферійних тканинах. Це необхідно для активації ферментів печінки та синтезу глікогену. Терапевтичну активність препаратів інсуліну тестують біологічним шляхом на кролях та виражають у МО (міжнародних одиницях) або ОД (одиницях дії). 1 ОД — це така кількість інсуліну, яка в разі введення кролю масою 2 кг, голодному протягом 12—16 год, знижує рівень глікемії до 45 мг %, визначеної за методом Хагедорна—Єнсена. Розраховують добову дозу інсуліну для кожного пацієнта індивідуально. Разові та добові дози інсуліну призначають з урахуванням рівнів глікемії. Добову потребу в інсуліні розраховують на 1 кг «ідеальної» маси тіла пацієнта. Доза інсуліну може коливатися в межах 0,3—0,8 ОД/кг на добу. Хворим з уперше виявленим цукровим діабетом типу 1 інсулін призначають у дозі 0,5 ОД/кг на добу. У період хронічної ремісії цукрового діабету, так званого «медового місяця», — 0,3—0,4 ОД/кг. При декомпенсації цукрового діабету, у пацієнтів із тривалим цукровим діабетом типу 1, який відрізняється мінімальною наявністю або повною відсутністю власної секреції інсуліну, потреба в ньому становить 0,7—0,8 ОД/кг. Далі секреція ендогенного інсуліну продовжує знижуватись і потреба в ньому зростає до 1,2 ОД/кг на добу. При стійкій компенсації цукрового діабету потреба в інсуліні знижується до 0,4— 0,5 ОД/кг. Показання до призначення інсуліну:
Деякі фармакокінетичні параметри препаратів інсуліну
Інтенсифікована інсулінотерапія (базисно-болюсна інсулінотерапія). В значної мірі відповідає фізіологічній секреції інсуліну. При цьому базальна потреба в інсуліні забезпечується двома ін’єкціями інсуліну середньої тривалості дії (або одна ін’єкція інсуліну Гларгін на ніч), болюсна секреція інсуліну забезпечується ін’єкціями інсуліну короткої дії перед кожним вживанням їжі. При цьому дозу інсуліну короткої дії має розраховувати сам пацієнт в залежності від кількості вуглеводів та рівня глікемії. Тобто інтенсифікована інсулінотерапія може бути ефективною після спеціального навчання пацієнта. Традиційна інсулінотерапія. Базується на використанні мінімальної кількості ін’єкцій інсуліну (одна або дві ін’єкції), при цьому використовуються пролонговані препарати чи комбінації інсулінів пролонгованої та короткої дії або стандартні сумісі інсулінів. Ускладнення інсулінотерапії:
Фармакотерапія цукрового діабету 2 типу Методи лікування цукрового діабету 2 типу
Пероральні цукрознижувальні засоби
Основні механізми дії пероральних цукрознижувальних засобів
Раціональні комбінації пероральних цукрознижувальних засобів
Задачі вхідний контроль 1. Хворий Б. отримує 110 ОД інсуліну на добу протягом 3 років. До цього лікувався цукрознижуючими сульфаніламідами. За останні 6 місяців його вага збільшилась на 6 кг при підвищеному апетиті. Цукор в крові натще 13 ммоль/л, у добовій сечі глюкозурія 3%. Назвіть найбільш відповідний діагноз: 1. Цукровий діабет, 1 тип, тяжка форма у стані декомпенсації. Вторинна сульфаніламідорезистентність. 2. Цукровий діабет, 1 тип, тяжка форма у стадії декомпенсації. 3.Цукровий діабет, 2 тип, тяжка форма у стадії декомпенсації. Інсулінорезистентність. 4. Цукровий діабет, 2 тип, тяжка форма у стадії декомпенсації. Синдром Сомоджі. 5. Жоден з вищезазначених. 2. Хворий Г. 56 років має зріст 160 см, масу тіла 100 кг. Цукровий діабет виявлено вперше. Глікемія натще 12 ммоль/л. Яка терапія показана? 1. Інсулінотерапія. 2. Бігуаніди. 3. Дієтотерапія. 4. Цукрознижуючі сульфаніламіди І генерації. 5. Сульфаніламіди II генерації. 3. Хворий Д., 64 років, який страждав діабетом 2 типу, захворів інфекційним гепатитом. Приймає глібенкламід (5 мг) по 1 таб. двічі на день. Глікемія 13 ммоль/л, глюкозурія 30 г/л. Визначити тактику подальшого лікування діабету: 1. Збільшити дозу глібенкламіду. 2. Додатково призначити бігуаніди. 3. Перевести хворого на інсулінотерапію. 4. Перевести хворого на лікування сульфаніламідами IIІ генерації. 5. Не змінювати лікування. 4. Хворому, який знаходиться у стані діабетичного кетоацидозу доцільно призначити інсулін: 1. Протафан 2. Ультратард НМ 3. Фармасулін 30/70 4. Актрапід 5. Монотард НМ Методика виконання практичної роботи 1. Обгрунтування діагнозу курируємого хворого на цукровий діабет 1 типу, встановити тип, важкість захворювання, ступінь компенсації. 2. Оцінити глікемічний та глюкозуричний профіль, цілодобову глюкозурію, стан білкового та ліпідного обміну, електролітного балансу. 3. Встановити ступінь компенсації цукрового діабету за результатами рівня HbA1c, біохімічних досліджень. 4. Призначити меню хворому на цукровий діабет 1 типу (встановити енергетичну цінність раціону на добу, розподіл вуглеводів на протязі доби в залежності від рівня глікемії та режиму інсулінотерапії). 5. Призначити дозоване фізичне навантаження, встановити їх інтенсивність та термін проведення. 6. Призначити необхідну схему інсулінотерапії, визначити добову дозу інсуліну, розподілити інсулін протягом доби. 7. Навчити хворого використовувати індивідуальний глюкометр. Вихідний рівень знань та вмінь Студент повинен знати:
Студент повинен уміти: 1. Визначити енергетичну цінність дієти та розподілити вуглеводи на протязі доби. 2. Вірно визначити показання до застосування інсуліну. 3. Визначити необхідний режим інсулінотерапії для хворого на цукровий діабет 1 типу, провести розрахунок добової потреби в інсуліні, корекцію дози інсуліну в залежності від показників глікемії натще, перед сном та постпрандіальної глікемії; 4. Визначити ефективність лікування хворого на цукровий діабет 1 типу. 5. Попереджувати та лікувати ускладнення, зв'язані з застосуванням препаратів інсуліну. 6. Вірно визначити показання до застосування різних пероральних цукрознижуючих засобів. 7. Дозувати пероральні цукрознижуючи засоби. 8. Оцінити ефективність лікування пероральними цукрознижуючими засобами. 9. Попереджувати та лікувати ускладнення, зв'язані із застосуванням пероральних цукрознижуючих засобів. Задачі вихідний контроль 1. Хвора Н, 23 років страждає на цукровий діабет 1 типу протягом 5 років, має зріст 170 см, масу тіла 71 кг. Приймає інтенсифіковану інсулінотерапію: перед сніданком протафан 12 Од + актрапід 8 Од, перед обідом - актрапід 10 Од, перед вечерею - актрапід 8 Од, в 22.00 – протафан 16 Од. Скаржиться на едізоди серцебиття, півищени пітливість, тремтіння кінцівок вночі, глікемія – 2,3 ммоль/л о 3 годині ночі. З метою корекції ранкової гіперглікемії необхідно: 1. Підвищити вечірню дозу протофану 2. Знизити вечірню дозу протофану 3. Підвищити вечірню дозу актрапіду 4. Знизити ранкову дозу актрапіду 5. Відмінити вечірню дозу протофану 2. Чоловік 53 років, хворіє на цукровий діабет 2 типу протягом 3 років. Скарги на спрагу, поліурію, головний біль. Дотримується діети. Об’єктивно: стан задовільний, Т-36,80, шкіра суха, вага 96 кг, зріст 162 см, АТ – 160/90 mm Hg, ЧД – 14 за хв., пульс 80 за хв. Пульсація на артріях нижніх кінцівок знижена. Глікемія натще 10,2 ммоль/л, глікозильований гемоглобін 8,4 %. Подальша тактика лікування: 1. Призначити глімепірид 2. Призначити метформін 3. Призначити традиційну інсулінотерапію 4. Призначити репаглінід 5. Продовжувати дієтотерапію 3. Пацієнт 65 років, що протягом 12 років страждає на цукровий діабет 2 типу, скаржиться на появу набряків на обличчі, пастозність кінцівок. При лабораторному обстеженні виявлено гіперліпідемію, диспротеїнемію за рахунок гіпоальбумінемії та гіпергамаглобулінемії, протеїнурію до 3 г/добу. Рівень сечовини і креатиніну нормальний. Приймає метформін 2000 мг на добу. Подальша тактика цукрознижувальної терапії: 1. Призначити глімепірид 2. Призначити інтенсифіковану інсулінотерапія 3. Призначити традиційну інсулінотерапію 4. Призначити репаглінід 5. Продовжувати терапію метформіном 4. У хворого Б, 29 років з’явилися скарги на часте сечовипускання, спрагу, зниження маси тіла на 4 кг за останні 2 місяці. Глікемія – 13,1 ммоль/л, ацетонурія – негативна. Необхідно призначити: 1. Інсулунотерапія, добова доза 0,8 Од/кг; 2. Інсулунотерапія, добова доза 0,4 Од/кг; 3. Інсулунотерапія, добова доза 1,1 Од/кг; 4. Дієта, виключення легкозасвоюваних вуглеводів. Джерела інформації
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Довідка про хід виконання програми «Цукровий діабет» в Коломийському районі на 2010-2013 роки Повідомляємо що, згідно рішення Коломийської районної ради 29 липня 2010р було прийнято цільову програму «Цукровий діабет» на 2010-2013роки... |
Цільової програми "Цукровий діабет" на 2010-2013 роки Затвердити районну цільову програму "Цукровий діабет" на 2010-2013 роки (додається) |
|
ВІЛ-інфекція. Етіологія. Патогенез. Клиника. Методи діагностики. Терапія. В. Н. Козько 2000 р Література: ВІЛ-інфекція. Етіологія. Патогенез. Клиника. Методи діагностики. Терапія. В. Н. Козько 2000 р |
A Гіперглікемічна діабетична кома B Мужчина 28 років, що хворіє на цукровий діабет приішов на прийом до стоматолога з |
|
Вул. Шевченка, 46, м. Хмельницький, 29000 тел/факс (0382) 76-51-65,... Заслухавши питання “Про стан реалізації національної програми “Цукровий діабет” в ЛПЗ області”, колегія вирішила |
5. Туберкульоз у дітей. Туберкульоз інших органів і систем. Клініка, діагностика «загальна практика-сімейна медицина» із самостійної підготовки до практичних занять |
|
Роль стафілококів у розвитку патології людини, патогенез спричинених... Еволюція коків, їх загальна характеристика. Стафілококи, біологічні властивості, класифікація, практичне значення |
ТОВ «Цукровий завод Городенка» Група компаній «Мрія» та ТОВ «Цукровий завод Городенка» запрошують до тісної співпраці власників земельних паїв |
|
План Мета, завдання, зміст експертної діагностики фінансово-господарського... Фінансово-господарський стан, експертна діагностика, стратегічна діагностика, оперативна діагностика, метод аналогій, ризик, аналіз... |
1 Організація виявлення туберкульозу в лікувально-профілактичних... «загальна практика-сімейна медицина» із самостійної підготовки до практичних занять |