|
|
Скачати 1.81 Mb.
|
НЕЛАБІАЛІЗОВАНИЙ – звук, в утворенні якого губи не приймають активної участі. НЕНАЗАЛІЗОВАНИЙ – голосний, що вимовляється із піднятим м’яким піднебінням, тобто з повним виключенням носової порожнини і проходженням повітря через рот. НЕПОЗИЦІ́ЙНИЙ – той, що не залежить від положення у слові. НИЖНІЙ ПОЗДОВЖНІЙ М’ЯЗ ЯЗИКА – довгий вузький пучок м’язових волокон, що розташовані під слизовою оболонкою нижньої поверхні язика. Довідка: Скорочуючись, Н.п.м.я. згорблює язик та загибає його кінчик донизу. НІС – середня частина обличчя, що має кіснохрящову основу, що складається з початкового відділу дихальних шляхів та аналізатора відчуттів. Довідка: для мовлення Н. має резонаторну функцію. НОСОВИЙ ЗВУК – звук, що вимовляється з опущеним м’яким піднебінням. Довідка: Н.з. утворюється із включенням носового резонатора, на разі чого повітря при промовлянні проходить через порожнину носа, причому на разі носових приголосних у порожнині рота здійснюється повне стикання органів, що необхідно для утворення шуму, а у випадках голосних – це подає їм носовий тембр та знижує висоту тону. НОСОГЛОТКА – верхня частина глотки, що розташована позаду порожнини носа, з’єднується між собою через хоани і умовно відмежована від ротової частини глотки площиною, в якій лежить тверде піднебіння. О ОБЛАСТЬ АРТИКУЛЯЦІЇ – сукупність мовленнєвих органів та частина звукопровідної камери, що зайняті при артикуляції даного звуку (звуків). ОКСИФОНІ́Я – дзвінкий голос. ОЛІГОДЕНТІ́Я – наявність неповної кількості зубів. ОПІСТОГЕНІ́Я – аномалія прикусу, що характеризується заднім (дистальним) положенням нижньої щелепи. ОРАЛЬНИЙ – розташований в порожнині рота. ОРТОГЕНІ́Я – прикус, при якому верхні та нижні передні зуби знаходяться в одній фронтальній площині. ОРТОГНАТІ́Я – прикус, що характеризується таким змиканням зубів, при якому верхні та бокові зуби перекривають одноіменні нижні. ОРТОДОНТІ́Я – розділ медицини, який займається вивченням, попередженням та лікуванням деформацій зубних рядів і щелепно-лицьового скелету. ОТОРІНОЛАРІНГОЛОГІЯ – галузь медицини, що вивчає етіологію, патогенез, клінічний перебіг, розробляє методи діагностування, лікування та профілактики захворювань вуха, носа навколо носових пазух, глотки і гортані. П ПАЛАТАЛІЗАЦІЯ ПРИГОЛОСНИХ ЗВУКІВ – додатковий до основної артикуляції приголосних підйом середньої частини (спинки) язика до твердого піднебіння, що виникає в певному фонетичному оточенні приголосного звука. Довідка: Різні приголосні мають неоднаковий ступінь палатализації. Серед П.п.з. розрізняють пом’якшені і напівпом’якшені. До напівпом’якшених належать: [б’], [п’], [в’], [м’], [ф’], [г’], [ґ’], [к’], [х’], [ж’], [ч’], [ш’], [дж’]. Пом’якшення приголосних здійснюється в українській мові в чітко визначених позиціях: 1) усі приголосні набувають палатальної вимови перед голосним переднього ряду [і], якщо вони не розділені паузою на стику префікса і кореня або частин складноскороченого слова: (напр., [н΄іс], [в΄ікно]); 2) передньоязикові приголосні [д΄], [т΄], [з΄], [с΄], [д΄], [ц΄], [л΄], [н΄] перед іншими м’яким приголосним та [j]: [д’н΄і], [могут’н΄іj]; перед наступним пом’якшеним звуком [в΄], [м΄]: [с’м΄іх], [ц’в΄ах]. ПАУЗА – тимчасова зупинка звучання, протягом якої мовленнєві органи не артикулюють і яка розриває потік мовлення. ПАУЗА ДИХАЛЬНА – пауза, що відмічає кінець дихальної групи. ПЕРЕДНЬОЯЗИКОВИЙ ЗВУК – приголосний, що класифікується за місцем артикуляції: [д], [т], [с], [з], [ц], [н], [дз], [дж], [ч], [ш], [л], [р]. ПІДНЕБІ́ННЯ – горизонтальна перетинка, що поділяє порожнину рота з порожниною носа та носовою частиною глотки. Довідка: За характеристикою, будовою, фізіологією розрізняють П. тверде – частина піднебіння, яка має кісну основну, що вкрита зверху та знизу слизовою оболонкою, та П. м’яке – задня рухома частина піднебіння; рухи м’якого піднебіння відбуваються під час ковтання, жування та мовлення. ПІД’ЯЗИЧНО-ЯЗИЧНИЙ М’ЯЗ ЯЗИКА – м’язові волокна, які починаються від під’язичної кості, розташованої нижче язика і позаду нього; волокна цього м’язу йдуть у вигляді віяла вверх і вперед, що кріпиться до слизової оболонки спинки язика. Довідка: Призначення П.-я.м.я. – притискати язик донизу. ПОРОЖНИНА НОСУ – початковий відділ системи дихання. Довідка: У процесі мовлення П.н. виконує резонаторну функцію. ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ – звуки мовлення, які не можуть бути складотворними. Довідка: Акустично П.з. характеризуються участю шумового джерела у звучанні, але ця ознака не є універсальною, так як до групи П.з. відносяться і сонанти. Сучасна класифікація приголосних звуків основана на п’яти ознаках артикуляції: 1) наявність або відсутність вібрації голосових складок (дзвінкі, сонорні, глухі); 2) засіб артикуляції (змичні, фрикативні, вібранти); 3) місце творення (губні, язичні); 4) наявність або відсутність палаталізації (тверді, м’які); 5) місце резонування (ротові, носові). ПРИКУС – співвідношення зубного ряду верхньої та нижньої щелеп під час їх змикання. Довідка: Нормальним вважається П., при якому під час змикання щелеп верхній зубний ряд дотикається нижнього, нижні передні зуби частково закриваються верхніми, оскільки в нормі верхня щелепа дещо більша за нижню і відповідно висунута уперед. Аномалії П. трапляються у вигляді ПРОГНАТІЇ і ПРОГЕНІЇ та окремих випадках відкритого П., який характеризується наявністю проміжку між зубами верхньої та нижньої щелеп у зімкнутому положенні; часто супроводжується такими дефектами вимови, як сигматизм свистячих і шиплячих (див. СИГМАТИЗМ). Усунення аномалій П. здійснюється ортопедичними методами. ПРОГЕНІ́Я – аномалія прикусу, яка характеризується значним висуванням нижньої щелепи уперед і відсутністю контакту передніх зубів при зімкненні щелеп. Довідка: При П. спостерігаються порушення артикуляції, головним чином, СИГМАТИЗМ. ПРОГНАТІ́Я – аномалія прикусу, яка характеризується значним висуванням верхньої щелепи уперед із відсутністю контакту передніх зубів при зімкненні щелеп. Довідка: При П. спостерігається порушення артикуляції (див. СИГМАТИЗМ). ПСЕВДОГОЛОС (синоніми – стравохідний, несправжній або голос-замінювач) – компенсаторне функціональне утворення фонаційного органа та радикальна перебудова зв’язок ЦНС, що існували до операції з приводу тотального видалення гортані (ларінгектомії). Довідка: З видаленням гортані ушкоджується функція мовленнєвого дихання (трахея роз’єднується з глоткою, дихання здійснюється через трахеостому), хворий позбавляється голосу при збережених артикуляційному апараті, нейрофізіологічних механізмах мовлення, фізіологічному диханні. Виділяють стравохідний, фарингальний голоси. ПСЕВДОФОНАСТЕНІ́Я – переривання голосу від хвилювання. Довідка: П. буває внаслідок психічних чи нервових розладів. Р РЕЗЕРВНЕ ПОВІ́ТРЯ – об’єм повітря в легенях, який видихається тільки на максимальному видиху. РЕЗОНАТОРНІ ПОРОЖНИНИ – чотири пари придаточних пазух носу: гайморові, лобні, основні та решітчасті. Довідка: Разом із порожниною носа виконують роль резонатора голосу. РЕСПІРАЦІЯ – фізіологічний процес дихання. РЕТЕНЦІЯ ЗУБУ – затримка прорізування при наявності зуба в лунці. РЕФЛЕКС ВЮРПА – засіб викликання смоктального рефлексу перкусією верхньої губи. РИНОФОНІ́Я – носовий (гнусавий) відтінок голосу, що виникає через неправильний напрямок голосовидихувальної струї внаслідок або механічних дефектів носоглотки, носової порожнини, м’якого та твердого піднебіння, або розладів функції м’якого піднебіння. РИНОФОНІ́Я ВІДКРИТА – ринофонія, при якій має місце патологічна назалізація всіх ротових звуків, слабкий голос. РИНОФОНІ́Я ЗАКРИТА – ринофонія, при якій носові приголосні приймають ротове резонування, голосні втрачають звучність, тембр стає неприроднім. РОЗЩІ́ЛИНА ГУБИ ТА ПІДНЕБІ́ННЯ – уроджена аномалія будови верхньої губи та піднебіння. Виникає внаслідок затримки злиття ембріональних зародків (зачатків), що утворюють цю частину ротової порожнини. Довідка: Діти з Р.г.п. мають серйозні функціональні розлади, пов’язані з порушенням процесів смоктання, ковтання, зовнішнього дихання. Р.г.п. викликають важкі розлади мовлення та голосу (див. РИНОЛАЛІЯ): голос набуває назального відтінку, різко порушується вимова більшості звуків, в тому числі і голосних. Р.г.п. – складна проблема для різних галузей медицини та логопедії. Подолання цього дефекту потребує комплексного підходу з боку хірургів-стоматологів, ортодонтологів, отоларингологів, психоневрологів, логопедів, психологів. На сьогодні існує певна класифікація Р.г.п. Уроджені розщілини губи: 1) прихована розщілина, неповна: а) без деформації шкірно-хрящового відділу носу; б) з деформацією шкірно-хрящового відділу носу; 2) повна розщілина. Уроджені розщілини губи діагностуються вже у перші дні життя дитини та усуваються за допомогою хірургічного впливу (див. УРАНОПЛАСТИКА). Уроджені розщілини піднебіння: 1) розщілина м’якого піднебіння (прихована (субмукозна); неповна; повна); 2) розщілина м’якого та твердого піднебіння (прихована; неповна; повна); 3) повна розщілина альвеолярного відростка, твердого та м’якого піднебіння (одностороння; двостороння); 4) повна розщілина альвеолярного відростка та переднього відділу твердого піднебіння (одностороння, двостороння). Хірургічне лікування дітей з розщілинами піднебіння проходить у кілька етапів. Операція на піднебінні здійснюється у віці до 6 років (див. ХЕЙЛОПЛАСТИКА). На наступному етапі у віці 7-14 років ліквідуються залишкові дефекти піднебіння. Однак, навіть після операції хворі потребують спеціальної допомоги ортодонтолога, стоматолога, психоневролога, отоларинголога, психолога, логопеда тощо. РОЗЩІ́ЛИНА ПІДНЕБІ́ННЯ ВІДКРИТА – розщілина піднебіння, при якій дефект м’якого та твердого піднебіння не перекритий слизовою оболонкою. РОЗЩІ́ЛИНА ПІДНЕБІ́́ННЯ ЗАКРИТА – розщілина піднебіння, при якій дефект м’язового слою м’якого піднебіння, а також дефект твердого піднебіння перекритий слизовою оболонкою. РОТОВА ПОРОЖНИНА – передній відділ травного каналу у тварин та людей. Довідка: Починається ротовим отвором і переходить у глотку; бере участь у процесах дихання, перетравлення їжі, акті мовлення. РОТОВИЙ – звук вимови з підняттям м’якого піднебіння та вимиканням носового резонатора. РОТОГЛОТКА – середня частина глотки, що сполучається з порожниною рота через отвір; обмежена зверху м’яким піднебінням, знизу коренем язика і з боків передніми та задніми піднебінними дужками, між якими розташовані невеликі мигдалини. С САЛІВАЦІЯ – слиновиділення, секреторна діяльність слинних залоз. СВИСТЯЧІ ЗВУКИ – фрикативні піднебінно-зубні звуки типу [з], [с] чи африкати, які розкриваються в звуки цього типу, що називаються так за акустичним враженням. До свистячих звуків відносяться: [с], [с’], [з], [з’], [ц], [ц’], [дз]. СКЛАДНИЙ ГОЛОСНИЙ – див. ДИФТОНГ. СКЛАДНИЙ ПРИГОЛОСНИЙ – див. АФРИКАТА. СОНАНТ – 1) складовий (складоутворюючий) звук, який один або разом з іншими звуками утворює склад; 2) див. СОНОРНІ ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ. СОНОРНІ ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ – звуки, в утворенні яких голос переважає над шумом, наприклад, [р], [л], [м], [н], [р’], [л’], [м’], [н’], [j], [в]. Т ТВЕРДОПІДНЕБІ́ННИЙ – див. ПАЛАТАЛЬНИЙ. ТВЕРДИЙ ПРИГОЛОСНИЙ – більш низький, порівняно з м’яким, тембр приголосного, обумовлений відсутністю палаталізації. ТОН (ЧИСТИЙ ТОН) – це звук, який створюється синусоїдальним коливанням однієї частоти. Довідка: Т. створюють резонансні коливальні системи, такі як камертон. ТОНАЛЬНІ ЗВУКИ – див. ГОЛОСНІ ЗВУКИ. У УВУЛЯРНИЙ ПРИГОЛОСНИЙ ЗВУК – язичковий приголосний, тобто приголосний звук, при утворенні якого активним органом є маленький язичок (продовження м’якого піднебіння). Ф ФАУКАЛЬНИЙ – зівний, неносовий вибуховий приголосний, який виникає в положенні перед носовим того ж місця утворення. ФОНІАРТРІ́Я – розділ оториноларингології, який вивчає фізіологію, патологію, лікування та профілактику захворювань голосового апарату людини. ФОНАСТЕНІ́Я – порушення функції голосоутворення без органічних змін у голосовому апараті. Довідка: При Ф. характерна швидка стомлюваність та переривання голосу, неприємні почуття в горлі (дряпання, печія) під час мовлення. Захворювання на Ф. спостерігається у людей, робота яких пов’язана з великою напругою голосового апарату (співаки, актори, вчителі). ФОНАЦІЯ – утворення звуків (голосоутворення). Довідка: Ф. відбувається внаслідок коливання зімкнутих голосових зв’язок під тиском видихуваного повітря. Це викликає коливання повітря над голосовими зв’язками. Підсилюючись у порожнинах надставної труби, вони передаються в оточуюче середовище і сприймаються як звуки голосу. ФРИКАТИВНИЙ ЗВУК – щілинний приголосний звук, який утворюється тертям повітря у вузькому проході між зближеними органами мовлення, напр., [с], [з], [ш], [ж], [ф], [х]. Х ХЕЙЛО- – складова частина складних слів, що означає «відноситься до губів». ХЕЙНОГНАТОПАЛАТОСХИЗИС – аномалія розвитку: РОЗЩІЛИНА ГУБИ ТА ПІДНЕБІННЯ. ХЕЙЛОСХИЗИС – розщілина губи (див. РОЗЩІЛИНА ГУБИ ТА ПІДНЕБІННЯ). ХЕЙЛОФАГІ́Я – нав’язлива дія в формі постійного покусування губ. ХОАНИ – внутрішні овальні задні отвори носової порожнини, що ведуть до носоглотки. ХРЯЩ – анатомічне утворення, що складається з хрящової тканини та виконує опорну функцію. ХРЯЩІ́ ГОРТАНІ – щитовидний, персневидний надгортанник, два черпаловидних хрящі. Ц ЦЕНТРАЛЬНИЙ ГОЛОСНИЙ – голосний середнього або змішаного ряду; теж саме, що й нейтральний голосний. ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПРИГОЛОСНИЙ – приголосний, що промовляється з проходом повітря у центральній частині рота. Ш ШЕПІТНИЙ ГОЛОСНИЙ – голосний, при вимові якого чистий голос замінюється шумом, що виникає у разі тертя повітря об стінки міжхрящової щілини. ШИПЛЯЧІ ЗВУКИ – піднебінні щілинні (фрикативні), змично-щілинні (африкативні), які називаються так за акустичними характеристиками. До Ш.з. відносяться: [ш], [ж], [дж], [ч], [щ]. ШИРОКИЙ ГОЛОСНИЙ – голосний нижнього підйому, що характеризується найбільшим відкриттям роту (найбільшою відстанню від язика до піднебіння) і максимальною сонорністю звучання. ШУМНИЙ ЗВУК – приголосний звук, тембр якого визначається характером даного шуму. Щ ЩЕЛЕПА ВЕРХНЯ – парна кістка, що займає центральне положення в черепі обличчя; приймає участь в утворенні носової та ротової порожнини; в ній розрізняють тіло та чотири відростки: альвеолярний, піднебінний, лобний і вилицевий. ЩЕЛЕПА НИЖНЯ – непарна кістка, найбільша серед кісток черепа обличчя, має форму підкови; в ній розрізняють непарне тіло та дві гілки. ЩІЛИННИЙ ЗВУК – див. ФРИКАТИВНИЙ ЗВУК. ЩОКИ – частина обличчя, що складає бокову стінку ротової порожнини. Я ЯЗИК – масивний м’язовий орган, вкритий слизовою оболонкою, розташований в порожнині рота. Довідка: Передня частина Я. рухома, задня фіксована і має назву кореня язика. У рухомій частині Я. розрізнюють: кінчик, передній край (лезо), бокові краї та спинку. Складно переплетена система м’язів, різноманітність точок їхнього прикріплення дає змогу змінювати форму, положення та напруження Я. під час мовлення. Бере участь у процесі жування, артикуляції, має рецептори смаку. |
|
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського... На базі Вінницького обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів “Промінь” |
УКРАЇНИ Природничо-гуманітарний ННІ Кафедра історії і політології... України. Для зручності користування, весь матеріал довідника розміщений окремими блоками відповідно до модульно-рейтингової системи... |
|
ЦЕНТР У 45 Українська мова: Словник-довідник. — Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1998. — 144 с |
ПЛАН РОБОТИ МИКОЛАЇВСЬКОГО ОЦНТ та КОР НА 2013 РІК м. Миколаїв, 2012 ... |
|
ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМИ ЗАНЯТЬ З ІНФОРМАТИКИ... В статті висвітлюються особливості розробки та впровадження програми занятть з інформатики в Волинському центрі соціальної реабілітації... |
Довідка Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації... Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів Коломийської районної ради» |
|
Довідка Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації... Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів Коломийської районної ради» |
КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ІКТ ... |
|
«09» серпня 2012 р м. Миколаїв №203 Про порядок організації та проведення службової підготовки з особовим складом підрозділів ТУ МНС України у Миколаївській області... |
ЧОПСЬКА МИТНИЦЯ Довідник: Порядок митного оформлення товарів та речей громадян // Укладач Дорофеєва Л. М. – м. Ужгород, Видавництво УжНУ «Говерла».... |