|
|
Скачати 1.81 Mb.
|
|
ВЕКСЛЕРА ТЕСТ – набір завдань для оцінки розумових здібностей, один з най- поширених методів діагностики інтелекту. Довідка: Розроблений Д. Векслером у 1934 р. Нині використовується модифікований варіант зразка 1974 р. – «Шкала Векслера для вимірювання інтелекту в дітей». ВЕРНІКЕ ЦЕНТР (ЗОНА) – найважливіша складова частина сенсорної системи мовлення. Центр сприйняття мовлення. Довідка: В.ц знаходиться в задніх верхніх відділах верхньої скроні лівої півкулі. Механізм дії цього відділу мозку полягає в тому, що він дає змогу виділити в різних звучаннях одного і того самого звука мовлення його постійні корисні для мови смисло-розрізнювальні ознаки та синтезувати вказані варіанти звучання одного і того самого звука в узагальнені образи (фонеми). Результатом цього є формування константного слухового сприйняття, тобто сприймання у процесі слухання мовлення тільки незмінних ознак і фонем та їх розрізнення за вказаними ознаками (фонематичні розрізнення) (О. Лурія). Зміни процесу сприймання у дитини спостерігаються в період від 11 міс. до 1,6 – 1,8 років, що пов’язано з функціональним визріванням нижньо-верхніх відділів кори головного мозку (В.ц.), сприяють обмеженню та стабілізації потоку сприйнятих дитиною мовленнєвих звуків і складених з них слів, що веде до формування фонемних образів слів і їх подальшого впізнавання в мовленні дорослих (Є. Соботович, І. Соботович). Дитина за допомогою дорослих встановлює зв’язки між звуковим образом слів і відповідними явищами дійсності та розуміє звернене до неї мовлення. (див. ІМПРЕСИВНЕ МОВЛЕННЯ). Порушення В.ц. у дітей і дорослих, які володіють імпресивним мовленням, призводять до її розпаду (сенсорної афазії). ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ – діяльність кори великих півкуль головного мозку, яка забезпечує індивідуальне поведінкове пристосування людини до змін умов навколишнього і внутрішнього середовищ. Довідка: В.н.д. – процес діяльності центральної нервової системи. (Див. ЦЕНТРАЛЬНА НЕРВОВА СИСТЕМА). ВІДЧУТТЯ – відображення властивостей предметів об’єктивного світу, яке виникає внаслідок впливу їх на органи відчуття; збудження нервових центрів у корі головного мозку. Довідка: В. мають рефлекторну природу. Їхня фізіологічна основа – нервовий процес, що виникає під час дії подразника на відповідний аналізатор. Класифікують за властивостями подразників і рецепторів:
ВІДСТАВАННЯ – неспроможність виконання встановлених нормативів життєдіяльності. Г ГАЛЬМУВАННЯ – нервовий процес, що є основою умовно-рефлекторної діяльності живого організму. Довідка: Г. Взаємодіє і, водночас, нерозривно пов’язане з протилежним нервовим процесом – збудженням, і полягає у припиненні або послабленні нервової активності. Г. пригнічує збудження та перешкоджає його виникненню; спричиняється впливами зовнішніх і внутрішніх подразників. Розрізняють безумовне (зовнішнє пасивне) й умовне (внутрішнє активне) Г. ГЕМІМІМІ́Я – відсутність мімічних рухів на одній половині обличчя (напр., при ураженні лицьового нерву). ГЕМІПАРЕЗ – парез м’язів однієї половини тіла. ГЕМІПЛЕГІЯ – втрата рухливості м’язів однієї половини тіла (параліч). Г.- ураження окремих відділів головного мозку внаслідок запалення (енцефаліт, менінгіт), пухлин, травм, а також порушення мозкового кровообігу. ГЕНОТИП – спадкова основа організму, сукупність його особливостей, зумовлених дією генетичних і спадкових факторів. ГІДРОЦЕФАЛІ́Я – водянка голови, захворювання, зумовлене надмірним утворенням або накопиченням рідини в середині черепа. Надлишкове накопичення спинномозкової рідини в порожнині черепу. Довідка: Легка форма Г. проявляється у зниженні працездатності, підвищенні стомлюваності; розмір голови майже не змінюється. При значному збільшенні спинномозкової рідини може бути велика гідроцефалічна форма черепа з різко вираженими лобними і тім’яними буграми. Іноді тяжка Г. у дітей може зумовити розумову відсталість, церебральні паралічі, порушення слуху, мовлення. ГІПАКУЗІ́Я – пониження гостроти слуху; спостерігається при неврозах. ГІПЕР- – вище норми. ГІПЕРАКУЗІ́Я – підвищення гостроти слуху; спостерігається при істерії, травмі лицьового нерву. ГІПЕРДИНАМІ́ЧНИЙ СИНДРОМ – синдром рухової розгальмованості, що проявляється в надмірній активності, роздратованості, нездатності до цілеспрямованої та організованої поведінки. ГІПЕРКІНЕЗИ – автоматичні вимушені рухи внаслідок мимовільного скорочення м’язів. Довідка: Залежно від характеру рухових порушень розрізняють хореїчний, атетоїдний, істеричний, кірковий, підкорковий, екстрапірамідний Г. ГІПЕРМІМІ́Я – посилення мімічних рухів. ГІПЕРПРОЗЕКСІ́Я – патологічне посилення концентрації уваги на окремих предметах, явищах, думках чи відчуттях. ГІПЕРТРОФІ́Я – збільшення об’єму і маси органа, підсилений розвиток окремих психічних функцій. ГІПЕРФУНКЦІЯ – посилена діяльність будь-якого органа чи системи організма. ГІПОКІНЕЗІ́Я – зниження рухової активності. ГІПОТОНІ́Я – 1) зменшення м’язового тонусу; 2) зниження кров’яного тиску. ГІПОМІМІ́Я – маскоподібне обличчя: зменшення довільних і мимовільних виразних рухів м’язів обличчя. Довідка: Спостерігається під час ураження підкоркових ядер головного мозку, при розумовій відсталості, депресії. ГІПОСТЕЗІ́Я – зниження чутливості (шкіри) до зовнішніх подразників. ГІПОФІЗ – залоза внутрішньої секреції біля основи головного мозку. Виробляє гормони, що впливають на ріст і розвиток організму. ГІПОФУНКЦІЯ – ослаблення діяльності органа, системи органів чи тканин організма. Д ДАУНА ХВОРОБА (ДАУНА СИНДРОМ) – захворювання, зумовлене наявністю зайвої хромосоми у 21-й парі, яке проявляється недоумкуватістю, м’язовою гіпотонією, своєрідним зовнішнім виглядом хворого. Довідка: У нормі під час поділу статевої клітини в кожну дочірню клітину потрапляють 23 хромосоми; при заплідненні яйцеклітини виникає стабільне число хромосом – 46. При Д.х. нерозходження 21 пари призводить до того, що у всіх клітинах організму є не 46, а 47 хромосом. Значно рідше Д.х. зумовлена іншими аномаліями – транслокацією або мозаїчністю хромосом. При Д.х ушкоджені усі органи і системи. Найбільші зміни відбуваються в центральній нервовій системі і залозах внутрішньої секреції. Хворі мають характерну зовнішність: невелика (внаслідок недорозвинення черепа) голова з пласкою потилицею, косий розріз очей з епікантусом (шкіряна складка в куточку ока), запале перенісся, товстий язик, деформовані вуха тощо, спостерігаються деформації скелета, аномалії в будові грудної клітини, кінцівок, особливо пальців рук, відставання в рості. Мовлення розвинуте дуже погано, мислення характеризується конкретністю й уповільненістю. Водночас, вони спостережливі, мають здатність наслідування, певну емоційність з перевагою позитивних реакцій, у більшості відмічається здатність до опанування елементарними навичками. ДЕБІ́ЛЬНІСТЬ – див. ОЛІГОФРЕНІЯ. ДЕКОМПЕНСАЦІЯ – розлад діяльності будь-якого органу в цілому внаслідок порушення компенсації. Довідка: Причиною Д. у психічній діяльності дітей є додаткові ураження екзогенного (травми, інфекції, інтоксикації, загострення хронічних гнійних осередків, перевтома, надмірність вимог) та ендогенного походження (вікові періоди з посиленням ендокринно-вегетативної дисгармонії). Найчастіше спостерігається у дітей зі складними формами олігофренії. Проявляється Д. у підсиленні основних або ускладнюючих синдромів, а також виникненні нових симптомів і синдромів, патогенетично пов’язаних з двома першими. Серед них:
Рівень і характер Д. значно залежить від структурних особливостей і форми олігофренії. ДЕМЕНЦІЯ – набуте слабоумство, стійке ослаблення інтелектуальної діяльності у сполученні з розладами пам’яті та емоційно-вольової сфери. Довідка: У дитячому віці після деякого періоду нормального розвитку дитини Д. виникає внаслідок органічних захворювань мозку при шизофренії, епілепсії, запальних захворюваннях (менінго-енцефаліти), травмах мозку. Специфіка інтелектуального дефекту при Д. (на відміну від олігофренії) полягає у нерівномірній недостатності пізнавальної функції. Для цих дітей характерною є загальна рухова розгальмованість, підвищена збудливість, свавільність поведінки. ДЕПРИВАЦІЯ – 1) Сенсорна Д. – недостатність, недовантаження системи аналізаторів, що спостерігається в умовах ізоляції (напр., у космонавтів) чи внаслідок порушення роботи органів чуття (сліпота, глухота, сліпоглухота тощо). 2) Психічна Д. у дітей – психічний стан, який виникає внаслідок неможливості протягом тривалого часу задовольняти життєво важливі психічні потреби в певній кількості та модальності стимулів – сенсомоторному навантаженні; соціальних зв’язках; суспільній самореалізації, яка створює можливість опанування соціальних ролей. Довідка: Сенсорна Д. призводить до психічних, вегетативних та соматичних змін, глибина яких залежить від її тривалості та індивідуальних особливостей людини. Через психічну Д. виникають негативні зміни в емоційно-мотиваційному та інтелектуальному розвитку дитини, порушується її соціальна адаптація. Тому Д. часто є причиною затримки психічного розвитку дітей, неврозів. ДЕФЕКТ – фізичний чи психічний недолік (вада, аномалія), який порушує процес нормального розвитку. Довідка: Д. може бути вродженим, причинами якого є генетичні чинники та шкідливі впливи під час ембріонального розвитку (інтоксикація, травма, інфекція тощо) чи набутим, що виникає внаслідок перенесених у ранньому дитинстві інфекційних захворювань (менінгіт, поліомієліт, грип, кір, скарлатина), рідше – травм, інтоксикацій. ДЕФЕКТ РОЗВИТКУ – психічна чи фізична вада, що викликає порушення нормального розвитку дитини. Довідка: Основні види Д.р. – вади зору (сліпота, слабозорість), слуху (глухота, туговухість), розуму (олігофренія), мовлення (алалія, афазія, логопатія), опорно-рухового апарата. ДЕФЕКТ СКЛАДНИЙ – поєднання двох і більше дефектів розвитку, які є не просто сумою дефектів, а зумовлюють якісно своєрідну структуру психічного дефекту. Довідка: Діти із Д.с. – це особлива категорія дітей, з яких виділяються групи, наприклад: розумово відсталі сліпі і слабозорі; розумово відсталі глухі і слабочуючі; сліпоглухі; глухі і слабочуючі з порушеннями опорно-рухового апарату. ДИСКІНЕЗІ́Я – розлад рухової функції. Довідка: Цим терміном, здебільшого, позначають порушення координації рухових актів, в тому числі внутрішніх органів, що мають гладку мускулатуру, а також повік. При Д. гортані до голосових вібрацій залучаються не лише голосові зв’язки, а й інші елементи гортані, через що голос стає хриплим, монотонним, із своєрідним неприємним тембром. ДИНАМІ́ЧНИЙ – пов’язаний з проявом сили; наповнений рухами, діями, внутрішньою енергією. ДИПЛЕГІ́Я – двосторонній параліч одноімених частин тулуба (напр., обох ніг). ДИСПЛАЗІ́Я – неправильний розвиток органів і тканин. Це поняття охоплює всі випадки неправильного росту та розвитку (пренатального, постнатального). Довідка: Диспластичні процеси здебільшого призводять до вад розвитку. У дитячому віці поширеною є Д. клубово-стегнових суглобів (одно- та двостороння). Вона полягає у недорозвиненості частини клубової кістки, що має становити ложе для головки стегнової кістки. Без вчасної ортопедичної допомоги Д. клубово-стегнового суглобу призводить до його вивиху, коли дитина починає ходити. ДИСТОНІ́Я – патологічна зміна тонусу. ДИСТРОФІ́Я М’ЯЗОВА ПРОГРЕСУЮЧА (або міопатія) – група спадкових недуг м’язів. Довідка: Основними проявами Д.м.п. є зниження м’язового тонусу, зниження або відсутність сухожильних рефлексів, зміни в біоелектричній активності м’язів. Причина Д.м.п. – генетично детерміновані дефекти обміну речовин у тканині м’язів, порушення структури м’язових клітин. При локалізації міодистрофічного процесу в ділянці обличчя міміка хворих стає збідненою. Гіподинамія призводить до характерного виразу обличчя («міопатичне» обличчя). Через атрофію кругового ротового м’яза характерною є «поперечна посмішка» (губи потовщені й трохи вивернуті назовні – «губи тапіра», на лобі відсутні зморшки – синдром «полірованого лоба»). Ураження мускулатури очей призводить до птозу (опущення повік) та екзофтальму (виступання очних яблук, очі трохи вирячені). Ураження мускулатури м’якого піднебіння супроводжується порушенням ковтання та звучання голосу. При Д.м.п. може бути ураження мускулатури плечового пояса, що призводить до обмеженості рухів у ділянці плечей; атрофія м’язів спини та тазового поясу, що призводить до порушення постави та ходи. Лікування всіх форм Д.м.п. спрямоване на покращення обміну речовин у м’язах і проводиться комплексно. Прогноз визначається швидкістю прогресування дистрофічних змін у скелетній мускулатурі, а також віком, у якому почалася хвороба. При найзлоякіснішій формі – міопатії Дюмена – цілковита нерухомість може настати у дитячому віці. Інтелектуальна недостатність при цій формі Д.м.п. є частим симптомом. ДИТИНА-ІНВАЛІ́Д – особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що призводить до обмеження нормальної життєдіяльності та викликає необхідність надання їй соціальної допомоги і захисту. ДИТЯЧА ПСИХІАТРІ́Я – один із розділів психіатрії. Довідка: Поступове перетворення Д.п. на самостійну дисципліну зумовлене тим, що вікові особливості дитини та підлітка суттєво змінюють клінічну картину та перебіг психічних розладів і хвороб. Д.п. тісно пов’язана із педіатрією, дитячою неврологією, психологією та дефектологією. Умовно можна виділити два основних наукових напрямки розвитку Д.п. – психологічний та біологічний. ДИТЯЧИЙ ЦЕРЕБРАЛЬНИЙ ПАРАЛІЧ (ДЦП) – термін, що об’єднує в собі групу непрогресуючих рухових порушень, які виникають у результаті ураження або недорозвитку головного мозку у пренатальний період, під час пологів та в ранньому дитинстві (коли основні структури мозку ще незрілі). Довідка: Частота захворювання на ДЦП – 1,7 випадків на 1000 дітей. Причини ДЦП – хронічна гіпоксія плоду, асфіксія під час пологів, пологова черепно-мозкова травма, інтоксикація плоду під час вагітності, порушення в харчуванні вагітної, перенесені нею інфекційні хвороби, що спричиняють енцефаліт плоду. Основними у клінічній картині ДЦП є рухові розлади – паралічі та парези, рідше – гіперкінези, порушення рівноваги, розлади мовлення (у вигляді дизартрій і загального мовленнєвого недорозвитку) та вади психічного розвитку (за психоорганічним типом). Серед дітей з різними формами ДЦП: 40 – 50% – діти з нормальним інтелектом, 40 – 50% – із затримкою психічного розвитку, 7 – 10% – діти із розумовою відсталістю; часто спостерігаються вади зорового, слухового і кінестетичного сприймання, аналізу та синтезу. |
|
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського... На базі Вінницького обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів “Промінь” |
УКРАЇНИ Природничо-гуманітарний ННІ Кафедра історії і політології... України. Для зручності користування, весь матеріал довідника розміщений окремими блоками відповідно до модульно-рейтингової системи... |
|
ЦЕНТР У 45 Українська мова: Словник-довідник. — Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1998. — 144 с |
ПЛАН РОБОТИ МИКОЛАЇВСЬКОГО ОЦНТ та КОР НА 2013 РІК м. Миколаїв, 2012 ... |
|
ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМИ ЗАНЯТЬ З ІНФОРМАТИКИ... В статті висвітлюються особливості розробки та впровадження програми занятть з інформатики в Волинському центрі соціальної реабілітації... |
Довідка Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації... Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів Коломийської районної ради» |
|
Довідка Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації... Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів Коломийської районної ради» |
КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ІКТ ... |
|
«09» серпня 2012 р м. Миколаїв №203 Про порядок організації та проведення службової підготовки з особовим складом підрозділів ТУ МНС України у Миколаївській області... |
ЧОПСЬКА МИТНИЦЯ Довідник: Порядок митного оформлення товарів та речей громадян // Укладач Дорофеєва Л. М. – м. Ужгород, Видавництво УжНУ «Говерла».... |