        
УКРАЇНСЬКА МОВА СЛОВНИК-ДОВІДНИК
Рекомендовано Міністерством освіти України
ЦЕНТР
Донецьк ПІДГОТОВКИ 1998 АБІТУРІЄНТІВ
ББК 81.411.4-4 У 45
У 45 Українська мова: Словник-довідник. — Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1998. — 144 с.
Автори: Загнітко А. П., доктор філологічних наук
Познанська В. Д., кандидат філологічних наук
Митько Н. А., старший викладач
Лук’янчук Т. О., асистент
Шевчук О. С., кандидат філологічних наук
Омельченко 3. Л., кандидат філологічних наук
Мозгунов В. В., кандидат філологічних наук
Малявін А. О., асистент
Вінтонів М. О., кандидат філологічних наук
Домрачева І. Р., асистент
Кравченко Є. Г., кандидат філологічних наук
Фроляк Л. Д., кандидат філологічних наук
Рецензенти: Поповський А. М., доктор філологічних наук, професор (Дніпропетровський державний університет) Шульжук К. Ф., доктор філологічних наук, професор, академік АН ВШ України (Рівненський педагогічний інститут)
Харахоріна Т. О., завідувач кабінету української мови і літератури Донецького інституту після- дипломної освіти
Словник-довідник охоплює основні розділи українського мовознавства. У ньому не тільки тлумачаться основні терміни, необхідні для засвоєння шкільного курсу української мови, а й подаються системні зв’язки між цими термінами, наводяться яскраві приклади мовних явищ.
Видання розраховане на школярів, учителів шкіл, а також буде корисним усім, хто цікавиться українською мовою.
Українська мова Словник-довідник
За загальною редакцією професора А. П. Загнітка
Редактор О. С. Каган Художній редактор А. М. Недял Коректор К. Ф. Квілінська Комп’ютерна верстка Р. В. Тростянецького
Видавництво “Центр підготовки абітурієнтів”
340086, м. Донецьк, вул. Артема, 46
1ЭВЫ 966-7177-61-0 © Центр підготовки абітурієнтів, 1998
© Загнітко А. П. та ін., 1998 © Недял А М., художнє оформлення, 1998
ПЕРЕДМОВА
Сучасна українська мова належить до слов’янських мов і становить одну з найпотужніших мов слов’янського світу. Вона постійно поповнюється новими словами, їй притаманна внутрішня гнучкість і високого гатунку мелодійність. Мешкаючи в різних країнах світу (Сполучені Штати Америки, Канада, Австралія, Аргентина, Бразилія, Франція, Англія, Німеччина, Польща, Австрія, Росія, Казахстан, Білорусь, Литва, Латвія, Естонія та ін.), українці не тільки зберегли мову, а й розвинули її. Українська лексика, морфологія, синтаксис є глибоко розвиненими і характеризуються цілим рядом явищ, які можна спостерігати в інших мовах слов’янського світу, але в них наявні суто національно-специфічні ознаки, що можуть бути пізнаними тільки при вдумливому розгляді тих чи інших конструкцій, умінні їх аналізувати в різних аспектах. Те саме стосується фонетики, стилістики, словотвору, морфеміки і культури мовлення.
Автори пропонованого Словника-довідника прагнули донести увесь спектр складних теоретичних понять, водночас їх тлумачення здійснюється з позицій зрозумілості і доступності. Вузькі поняття не наводяться у Словнику-довіднику з метою уникнення надзвичайної ємності, великого обсягу довідкового видання.
Словник-довідник побудовано за традиційним принципом розмежування ярусів мовної системи, в якій розрізняють лексичний, фонетичний, словотвірний, морфологічний, синтаксичний рівні. Відповідно і в Словнику-довіднику виділено ці розділи, в межах яких статті розташовані в алфавітному порядку. Окремо уміщено також розділ про нормативні тенденції в сучасній мовленнєвій практиці, що зумовлено їх значущістю в сучасних умовах спілкування. Статті з діалектології та-
3
кож становлять окремий розділ, чим наголошується особливість проблем цього напряму сучасної лінгвістики та вагомість знань про діалектну диференціацію української мови і розмежування в ній трьох основних наріч: північнополіського, південно- західного та південноукраїнського.
Над Словником-довідником працював творчий колектив викладачів-науковців кафедри української мови Донецького державного університету. Розділи “Лексика” і “Фонетика" написані доцентом кандидатом філологічних наук В. Д. Познанською, старшим викладачем Н. А. Митько, асистентом Т. О. Лук’ян- чук (загальне редагування цих розділів виконано доц. В. Д. Познанською), розділ “Словотвір” написаний доцентом кандидатом філологічних наук
О. С. Шевчук, “Морфологія” - доцентами кандидатами філологічних наук О. С. Шевчук, 3. Л. Омельченко, В. В. Мозгуновим, асистентом А. О. Малявіним, професором доктором філологічних наук А. П. Загніт- ком, “Синтаксис” - доцентом кандидатом філологічних наук М. О. Вінтонівим, асистентом І. Р. Домраче- вою, професором доктором філологічних наук А. П. Загнітком; “Культура мовлення” - доцентом кандидатом філологічних наук Є. Г. Кравченко; “Діалектологія” -доцентом кандидатом філологічних наук Л. Д. Фро- ляк (розділи “Словотвір”, “Морфологія”, “Синтаксис”, “Культура мовлення”, “Діалектологія” редаговані проф. А. П. Загнітком). Загальне редагування Слов- ника-довідника виконане проф. А. П. Загнітком.
Автори Словника-довідника будуть вдячні за висловлені зауваження, міркування та побажання, які варто направляти на адресу: 340055, місто Донецьк, вулиця Університетська, 24, університет, кафедра української мови.
Розділ 1
лексика. фразеологія
АКТИВНА ЛЕКСИКА - частина словникового складу, що повсякденно використовується в мовленні людей. Це передусім загальновживані слова, що позначають важливі поняття: земля, життя, мати, книга, рідний, думати, навесні, я, сто і ін.
До активної лексики належать також слова, обмежені у своєму вжитку певною сферою спілкування. Це терміни з різних галузей науки, мистецтва, виробництва і ін. Наприклад, терміни мовознавчої науки займенник, метафора, наголос, присудок, графіка і ін. належать до активного словника української мови, хоч зрозумілі і використовуються тільки невеликою частиною мовців - мовознавцями.
Активний словник є основою мови, на відміну від інших груп лексики, він змінюється повільно.
АНТОНІМИ (гр. anti - проти і onyma - ім’я) - слова однієї частини мови, що мають протилежні значення: говорити - мовчати, добрий
злий, рано - пізно. Щоб мати протилежні значення, слова повинні співвідноситись за своїм лексичним значенням. Наприклад, антоніми світлий - темний означають колір, гіркий - солодкий - смак, вверх - вниз - простір, сьогодні - завтра - час, багато - мало - кількість.
Антоніми, як правило, групуються парами. Якщо слово багатозначне, то кожне значення може мати свою антонімічну пару: свіжий хліб - черствий, свіжа сорочка - брудна, свіже молоко - кисле.
Антоніми бувають різнокореневі і однокореневі. Однокореневі антоніми мають однакові корені, а протилежність значення досягається префіксами: уважний - неуважний, заходити - виходити, правда - неправда. В різнокореневих антонімах протилежність значення містіться в самому корені: день - ніч, твердо - м’яко, щастя - горе.
Антоніми - це один із засобів виразності в художньому тексті. Вони використовуються для зображення контрастних явищ:
5
“Дивний у вересні ліс - у ньому поряд весна і осінь. Жовтий лист і зелена травинка Тепле сонце і холодна біла райдуга. Тиша і пісня" (К. Паустовський).
На зіставленні антонімів будується така стилістична фігура, як антитеза: Ситий голодного не розуміє Антоніми використовуються для створення оксюморона (оскиморона). Це художньо-стилістичний прийом, що полягає у спеціальному поєднанні контрастних за значенням слів для вираження єдиного поняття: солодка мука, бідний багач, гірка радість, “Гукала тиша рупором перонним" (Л, Костенко).
АРХАЇЗМИ (гр. арсЬаіов - стародавній) - різновид застарілих слів. Архаїзми називають існуючі в сучасній дійсності предмети і явища. Але з певних причин у сучасній мові архаїзми витіснились з активного вжитку іншими словами: свічадо (дзеркало), піїт (поет), лицедій (актор), студей (студент), шуйця (ліва рука), січа (битва), глаголити (говорити), всує (даремно).
Буває, що архаїчним стає лише значення слова, якщо це слово набуло в сучасній мові нового смислу. Так, наприклад, слово гостинець (подарунок) належить до активного словника сучасної української мови. Проте це слово має ще й інше, застаріле значення: гостинець - великий битий шлях.
Архаїзми використовуються в художньому і публіцистичному стилі, де виконують різні стилістичні функції: допомагають письменникові передати колорит епохи, служать засобом мовної характеристики героя, створюють тон урочистості, піднесеності і ін.
БАГАТОЗНАЧНІСТЬ - це наявність в одного й того ж слова кількох зв’язаних між собою значень. Напр., дієслово
|