|
|
Скачати 1.81 Mb.
|
|
У УНІФІКАЦІЯ МОВИ – встановлення єдиної зразкової мови як літературної, офіційної. Ф ФОНЕМА – найменша одиниця звукової системи мови, за допомогою якої розпізнаються значущі одиниці мови (морфеми і слова). Ф. – єдиний матеріал для побудови слів і морфем. Довідка: Галузь мовознавства, що вивчає фонеми та їх функції у системі мови, називається фонологією. Ф. виконують у мові розрізнювальну функцію. Особливо виразно вона виявляється у групах слів, які відрізняються однією (початковою, кінцевою чи середньою) Ф. Ф. співвідноситься зі звуками мови і реалізуються в них. Найголовнішими сучасної української літературної мови є злиті, але не подовжені чи подвоєні приголосні; 2) здатність протиставлятися іншим Ф. ознаками Ф. є: 1) неподільність на значущі одиниці. Окремими Ф. сучасної української літературної мови є злиті, але не подовжені чи подвоєні приголосні; 2) здатність протиставлятися іншим Ф. (із заміною Ф. змінюється значення слова); 3) незалежність від фонетичного оточення у потоці мовлення; 4) незалежність від позиції у слові, тобто здатність виступати у будь-якій позиції (на початку чи в кінці слова, між голосними чи приголосними тощо). Серед звукових значень однієї Ф. розрізняють її головний вияв і варіанти. Головний вияв Ф. – це звук, в якому та чи інша Ф. реалізується в позиції, що не залежить від фонетичних умов (місця у слові, впливу інших звуків, наголошеності-ненаголошеності, темпу мовлення тощо). Для голосних сильною позицією є наголошений склад і тверді сусідні приголосні; для губних, задньоязикових і твердих передньоязикових приголосних – наявність подальшого голосного заднього ряду чи однотипного твердого приголосного звука. Варіант Ф. – це той відтінок, у звучанні якого звук перебуває у слабкій позиції. Ф. є абстрагованим поняттям, звуковою одиницею поза фонетичним оточенням. У фонетичному ж оточенні ця звукова одиниця не повторюється в абсолютно ідентичній якості. Навіть багаторазово повторюючи одне й те саме слово, людина кожного разу вимовляє звуки в ньому по-різному. Позиційним варіантом Ф. є звук, який чергуючись із головним виявом Ф., виявляється у певній, властивій сучасній українській літературній мові, чітко означеній слабкій позиції. Ці варіанти є обов’язковими вимовними елементами сучасної української мови. На відміну від позиційних, факультативні варіанти Ф. не є обов’язковими. Вони властиві переважно окремим групам носіїв української мови і нерідко суперечать нормам української орфоепії (діалекти). Комбінаторні варіанти Ф. з’являються в різноманітних сполученнях приголосних, які виникають при словотворенні чи зумовлюються іншими фонетичними причинами. ФОНЕМАТИКА – галузь знань, яка включає в себе, крім фонетики і фонології, фізичні, фізіологічні та психологічні аспекти мовотворення. ФОНЕМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ – один із видів мовного аналізу; розумова операція визначення фонемного складу слова. У процесі онтогенезу Ф.а. проходить кілька етапів свого розвитку: від найпоширенішого – виділення звуків на фоні слова та визначення місця звука у слові – до більш складного аналізу кількості і послідовності звуків у слові. Довідка: Сформованість Ф.а. є однією з умов оволодіння писемною формою мовленнєвої діяльності (письмом та читанням), а отже є одним з критеріїв готовності дитини до навчання у школі. У зв’язку з цим важливо формувати Ф.а. у дітей вже в дошкільному віці на практичному рівні оволодіння мовленням. ФОНЕМАТИЧНЕ СПРИЙНЯТТЯ – процес прийому, розрізнення звуків мовлення (за фізичними акустичними ознаками) та розпізнавання в них узагальнених звукотипів – фонем. Довідка: Порушення Ф.с. спостерігається при глухоті та часткових порушеннях слуху (порушення звукосприймаючого відділу слухового аналізатора), а також при сенсорній алалії та афазії (порушення центрального відділу слухового аналізатора, що здійснює розрізнення звуків за їхніми фізичними та корисними (смислорозрізнювальрими) ознаками (див. ВЕРНІКЕ ЦЕНТР). ФОНЕМАТИЧНИЙ СЛУХ – тонкий систематизований слух, який дає можливість здійснювати операції розпізнавання фонем та установлювати звукову структуру слова. ФОНЕМАТИЧНІ УЯВЛЕННЯ – внутрішні, узагальнені за акустичними та артикуляційними ознаками, константні звукові образи слів, які зберігаються у довготривалій пам’яті та співвідносяться з певними значеннями. Довідка: При розумінні мовлення фонемний склад слова, яке сприймається, співвідноситься з Ф.у. а потім зі значенням. Ф.у. можуть не відповідати мовним стандартам у двох випадках: 1) якщо у дитини є вади фонематичного сприймання (тобто нерозрізнення звуків за їхніми корисними (смислорозрізнювальними) акустичними ознаками); 2) при порушенні звуковимовної сторони мовлення і збереженості фонематичного сприймання. Ф.у. в дитини часом відповідають власній неправильній вимові, що пов’язано з недостатністю слухової уваги та слухового контролю за власним мовленням. ФОНЕТИКА – розділ мовознавства, який вивчає акустичні і фізіологічні (артикуляційні) особливості звуків мовлення. ФОНЕТИКО-ФОНЕМАТИЧНЕ НЕДОРОЗВИНЕННЯ МОВЛЕННЯ – порушення процесів формування вимовної системи у дітей з різними мовленнєвими розладами внаслідок дефектів сприйняття і промовляння фонем. ФОРМАТИ МОВЛЕННЄВОГО ЗВУКУ – складові (обертони) коливань складного звука, відповідні даній фонемі. ФРАЗА – закінчене висловлення, речення; найменша самостійна одиниця мовлення, актуалізована одиниця спілкування. Х ХЕЙРОЛОГІЯ – засіб спілкування, передача думок за допомогою специфічних виразних жестів, міміки. ХЕЙРОФОБІ́Я – паталогічна боязнь письма. ХІТИЗМ – недолік вимови задньоязичного звука [х]. Довідка: Заміна звука [х] іншими звуками називається парахітизмом (заміна [х] на [к]). Дефектне вимовляння звука [х] зустрічається рідко. ХОРЕОФРАЗІ́Я – беззмістовне повторення психічно хворим частин слів або фраз. Ч ЧАСТИНИ МОВИ – основні підрозділи або розряди, на які розпадаються слова мови внаслідок наявності у них:
ЧЕРГУВАННЯ – (у мовленні) факт розрізнення звуків, який займає одне і теж місце в звуковій оболонці однієї морфеми в різних випадках її застосування. ЧЕРГУВАННЯ ГРАМАТИЧНЕ – чергування, що не залежить від фонетичних позицій і служить для вираження різного роду граматичних значень (напр., [к] - [ч]: звук – звучання). ЧЕРГУВАННЯ ЯКІСНЕ – чергування різних за якістю звуків (наприклад, [в] - [в']: везу – віз). ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ – структурно-семантичні компоненти речення, які виражені повнозначними словами чи словосполученнями. ЧИТАННЯ – складна навичка, засвоєння якої відбувається в процесі навчання та являє собою впізнання та відтворення звуків мовлення, які позначені літерами. Ш ШЕПЕЛЯВІСТЬ – див. СИГМАТИЗМ. ІІІ. ФІЗІОЛОГІЧНІ, НЕРВОВІ ТА ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ, РОЗЛАДИ, ЗАХВОРЮВАННЯ А АБАЗІ́Я – тяжке порушення ходи через ушкодження координації рухів ніг за відсутності паралічів та парезів. Довідка: А. – наслідок органічного ураження кори лобної частини головного мозку. Іноді А. може бути наслідком істерії. АВТОМАТИЗМИ ВРОДЖЕНІ – група безумовних рефлексів, що зустрічаються у новонароджених та зникають з віком. АВТОМАТИЗМ МОВНОРУХОВИЙ – кінестетичний автоматизм у межах мовнорухового апарату: насильні «імпульси» до мовлення, змушені дії руху язика, глотки; мимовільний мовний акт. АВТОМАТИЗМ ОРАЛЬНИЙ – зусилля смоктальних рефлексів, які характерні для раннього дитячого віку. АГНОЗІ́Я – порушення процесів упізнавання предметів та живих істот за їх ознаками за відсутності розладів органів чуття (зорова, слухова, тактильна, смакова). Довідка: А. спостерігається при ураженні окремих відділів кори великих півкуль головного мозку. АГНОЗІ́Я СЛУХОВА – нездатність розрізняти звуки мовлення, впізнавати предмети та явища за характерними для них звуками (напр., стук чобіт). АКІНЕЗІ́Я – цілковита втрата рухової активності. Довідка: Причиною А. можуть бути психастенії, істерії та після сильного відчуття страху, фізичного або функціонального ураження суглобів. АМІМІ́Я – відсутність мімічних рухів обличчя. Довідка: А. є наслідком парезів, паралічів і розладів координації рухів м’язів обличчя при різних захворюваннях центральної нервової системи. А. також спостерігається при деяких психічних захворюваннях. АМНЕЗІ́Я – порушення пам’яті, коли неможливе відтворення минулих подій: власного досвіду, уявлень чи понять. Виникає внаслідок патологічного стану мозку, через фізичні або психогенні порушення. АНАЛІЗ – мислительна операція, суть якої – розчленування предмета, явища, ситуації, проблеми з метою вивчення окремих частин, елементів, якостей. Довідка: А. нерозривно пов’язаний із синтезом – об’єднанням виділених у процесі А. елементів у ціле з визначенням більших чи менших істотних зв’язків між ними. А. предметів і явищ навколишнього світу здійснюється завдяки роботі різних аналізаторів через їх чуттєве пізнання. При порушенні окремих аналізаторів виникають труднощі в набутті пізнавального досвіду. Так, наприклад, глухота робить неможливим звуковий А. мови і тому для її опанування глухим потрібні інші шляхи. АНАЛІЗАТОРИ – нервові механізми, що здійснюють функцію аналізу та синтезу зовнішніх і внутрішніх подразників. Довідка: Поняття А. введено І.Павловим. Розрізняють зоровий, слуховий, нюховий, смаковий, шкірний А. – екстероцептори, а також органи внутрішнього чуття (м’язово-суглобове чуття), органи рівноваги (внутрішнє вухо) – пропріоцептори, та А., що сприймають нервові імпульси з внутрішніх органів та судин – інтероцептори. АНАЛІЗАТОР МОВНОРУХОВИЙ – аналізатор, що забезпечує сприйняття та аналіз інформації від органів мовлення (особисто м’язів), який змінює напружене положення органів дихання, голосу та артикуляції. АНАЛІ́ТИКО-СИНТЕТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ КОРИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ – замикання тимчасових нервових зв’язків у корі головного мозку, що пов’язане з виділенням подразника, на який виникає рефлекс. АНАМНЕЗ – сукупність даних про початок захворювання. Довідка: А. допомагає визначити діагноз та зробити прогнозування захворювання, а також дібрати методи лікування, виховання та навчання. АНОМАЛІЯ – відхилення від загальних закономірностей фізичного, фізіологічного, психологічного чи психічного розвитку. АПЕРЦЕПЦІЯ – один із проявів вибірковості сприймання, його залежності від загального стану психічного життя людини, її досвіду і спрямованості. Довідка: Розрізняють стійку і тимчасову А. АПРАКСІ́Я – порушення цілеспрямованої дії при збереженні елементарних рухів. Довідка: А. виникає через ураження певних ділянок кори головного мозку (найчастіше нижньотім’яної ділянки лівої півкулі). Людина не може користуватися ложкою, ножем, виделкою, писати; замінює необхідні рухи безпорадними, неорганізованими. А. може призвести до порушень моторного мовлення (див. АФАЗІЯ) чи письма (див. АГРАФІЯ). Розрізняють загальну та часткову А. Під час загальної А. порушуються будь-які рухові процеси; під час часткової – діяльність лише певних груп м’язів. АРЕФЛЕКСІ́Я – відсутність рефлексу чи рефлексів. АСТЕНІ́Я – хворобливий стан, який характеризується підвищеною стомлюваністю, ослабленням чи втратою здатності до тривалого фізичного і розумового напруження. Довідка: А. виникає після інфекційних захворювань, психічних і фізичних перевантажень. У дітей спостерігається послаблення пам’яті, уповільнення темпу розумової діяльності. АСТЕРЕОГНОЗ – неможливість впізнання предметів на дотик при збереженні елементарних видів чутливості. Довідка: спостерігається при ураженні тім’яних долей мозку. АСТЕРЕОГНОЗІ́Я – див. АСТЕРЕОГНОЗ. АТАКСІ́Я – розлад координації рухів. АТЕТО́З – гіперкінез, який характеризується невимушеними повільними стереотипними, черв’якоподібними рухами здебільшого пальців рук і ніг. Довідка: А. виникає внаслідок захворювання головного мозку. АТОНІ́Я – відсутність тонусу, напруги м’язів різноманітних груп. АТРОФІ́Я – 1) зменшення об’єму певного органа, його частини чи тканини внаслідок порушення їх живлення; 2) притуплення, втрата будь-якого почуття, властивості. АТРОФІ́Я ЗОРОВОГО НЕРВА – є наслідком різних захворювань. Супроводжуеться набряком, запаленням, стисканням, ушкодженням, дегенерацією волокон зорового нерва або судин, які їх живлять. Довідка: Через обмежену здатність нервової тканини до регенерації, А.з.н. часто призводить до сліпоти й тяжкої інвалідності. Є однією з клінічних форм сліпоти в дитячому віці. АУТИЗМ – патологічна відлюдність, відгородженість від реальної дійсності з утратою природних та емоційних реакцій, інтересу до спілкування. Довідка: А. виявляється на власних переживаннях і характеризується послабленням зв’язків із реальністю, які викликані хворобливим станом психіки людини, що створює свій світ марення. Хвору на А. людину важко повернути до дійсності. АФЕРЕНТАЦІЯ – потік нервових імпульсів, що поступають від екстероцепторів та інтероцепторів до центральної нервової системи. АФЕРЕНТАЦІЯ ЗВОРОТНЯ – термін, введений П.К. Анохіним для визначення принципу роботи функціональних систем організму, який має постійне оцінювання корисного пристосованого результату шляхом співставлення його параметрів з параметрами акцептора наслідку дії. АФЕРЕНТАЦІЯ ОБСТАНОВОЧНА – термін, введений П.К. Анохіним для визначення компонента аферентного синтезу, який впливає на організм всією сукупністю зовнішніх факторів, що складають певну обстановку, і на фоні якого розгортається пристосувальна діяльність. АФЕРЕНТНИЙ ШЛЯХ – частина рефлекторної дуги, нервовий шлях від рецептора до нервового центру. Б БАЛАНС – здатність тіла утримувати рівновагу. БІОМЕХАНІКА – розділ фізіології, що вивчає руховий апарат людини. БЛОКОВИЙ НЕРВ – 4-та пара черепно-мозкових нервів; іннервує верхній косий м’яз, який повертає очне яблуко униз і назовні. БЛУКАЮЧИЙ НЕРВ – 10-та пара черепно-мозкових нервів; іннервує органи голови, шиї, грудної та черевної порожнин. БРАДИКІНЕЗІ́Я – сповільнення темпу рухів за нормальної сили м’язів. Довідка: Б. виникає внаслідок перенесеного енцефаліту. Діти рухаються зі значними труднощами і дуже повільно. БРОКА ЦЕНТР – ділянка кори головного мозку, що міститься в нижній звивині задньої третини лівої півкулі (у правшів) і забезпечує моторну організацію мовлення. Довідка: При порушеннях Б.ц. людина втрачає здатність вимовляти слова. БУЛЬБАРНИЙ ПАРАЛІ́Ч – клінічний прояв захворювання довгастого мозку, ядра рухових черепно-мозкових нервів – язикоглоткового, блукаючого та під’язикового. Симптомами ураження цих нервів, особливо блукаючого, можуть бути розлади ковтання, артикуляції (див. ДИЗАРТРІЯ). Мовлення стає невиразним, порушується дихання та серцева діяльність. В ВЕГЕТАТИВНА НЕРВОВА СИСТЕМА – складова частина нервової системи, що бере участь в іннервації залоз, внутрішніх органів та систем, кровоносних і лімфатичних сосудів, гладкої та частково поперечносмугастої мускулатури. Довідка: В.н.с. нерозривно пов’язана з центральною нервовою системою і поділяється на парасимпатичну і симпатичну. Симпатична нервова система утворює нервові стволи, що розміщені по обидві боки хребта. Від них відходять волокна, що утворюють сплетіння: серцеве, аортальне, сонячне, шлункове тощо. Поширюючись далі, ці волокна інервують усі органи і тканини організму. Таким чином, усі внутрішні органи мають подвійну вегетативну інервацію – симпатичну і паросимпатичну. Загальна функція В.н.с. полягає в безпосередньому регулюванні (під контролем кори головного мозку) обміну речовин, теплоутворення, тепловіддачі, дихання, кровообігу, кровотворення, травлення тощо. |
|
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського... На базі Вінницького обласного центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів “Промінь” |
УКРАЇНИ Природничо-гуманітарний ННІ Кафедра історії і політології... України. Для зручності користування, весь матеріал довідника розміщений окремими блоками відповідно до модульно-рейтингової системи... |
|
ЦЕНТР У 45 Українська мова: Словник-довідник. — Донецьк: Центр підготовки абітурієнтів, 1998. — 144 с |
ПЛАН РОБОТИ МИКОЛАЇВСЬКОГО ОЦНТ та КОР НА 2013 РІК м. Миколаїв, 2012 ... |
|
ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМИ ЗАНЯТЬ З ІНФОРМАТИКИ... В статті висвітлюються особливості розробки та впровадження програми занятть з інформатики в Волинському центрі соціальної реабілітації... |
Довідка Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації... Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів Коломийської районної ради» |
|
Довідка Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації... Про роботу КУ «Коломийський районний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів Коломийської районної ради» |
КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ІКТ ... |
|
«09» серпня 2012 р м. Миколаїв №203 Про порядок організації та проведення службової підготовки з особовим складом підрозділів ТУ МНС України у Миколаївській області... |
ЧОПСЬКА МИТНИЦЯ Довідник: Порядок митного оформлення товарів та речей громадян // Укладач Дорофеєва Л. М. – м. Ужгород, Видавництво УжНУ «Говерла».... |