Конспект лекцій з дисциплін «Цивільна оборона» та


НазваКонспект лекцій з дисциплін «Цивільна оборона» та
Сторінка9/21
Дата20.03.2013
Розмір3.07 Mb.
ТипКонспект
bibl.com.ua > Фізика > Конспект
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   21

4. Характеристика вогнища ядерного ураження Вогнищем ядерного ураження називається територія, в межах якої у резу-льтаті впливу ядерної зброї відбулися масові ураження людей, сільськогосподар-ських тварин і рослин, руйнування й пошкодження будинків і споруд, пожежі й радіоактивне зараження.

92

Розмір вогнища ядерного ураження залежить від потужності боєприпасів і виду вибуху. Чим крупніше калібр боєприпасів, тим більше площа ураження. Ступінь ураження ядерною зброєю залежить насамперед, від віддалення об’єкта від місця вибуху.

Щоб визначити можливий характер руйнувань, обсяг рятувальних робіт і потрібні сили і засоби для їхнього проведення, вогнище ядерного ураження умовно поділяють на чотири зони (залежно від надлишкового тиску у фронті ударної хвилі ядерного вибуху): повних, сильних, середніх і слабких руйнувань.

До першої зони (повних руйнувань – найближчої до центру вибуху) від-носиться територія вогнища ураження що піддалася впливу ударної хвилі з над-лишковим тиском понад 0,5 кГ/см2 на зовнішній границі. Розташовані в цій зоні будинки, споруди можуть виявитися повністю зруйнованими. У завалах, що утво-рилися у результаті руйнування будинків і споруд, будуть жевріти пальні матеріали, задимлюватися територія. Захисні споруди (притулки) можуть також сильно зруйну-ватися, а на вулицях утворяться суцільні завали, внаслідок чого проїзд по них транспорту і спеціальної техніки стане неможливим. Люди, які укрилися у притулках, можуть одержати тільки незначні ураження, але їм буде потрібно надати медичну допомогу.

Друга зона (сильних руйнувань) характеризується надлишковим тиском удар-ної хвилі 0,5-0,3 кГ/см2. У цій зоні можуть бути сильно зруйновані кам’яні будинки і підвали, повністю – дерев’яні, утворюються завали, одиночні вогнища пожеж і суцільні пожежі на окремих ділянках; у районах зруйнованих будинків – тління і горіння деревини та інших матеріалів. Більшість притулків у цій зоні збережеться, але у деяких будуть завалені входи й виходи. Люди в таких притулках можуть одержати ураження лише у результаті порушення герметизації, руйнування системи фільтровентиляції, затоплення або загазування приміщень притулку.

Третя зона (середніх руйнувань) з надлишковим тиском ударної хвилі 0,3-0,2 кГ/см2 характеризується тільки частковими руйнуваннями будинків і споруд. У ній можуть мати місце суцільні пожежі. Більшість притулків і укриттів усіх типів збережеться, а люди, які знаходяться в них, не постраждають. Частина людей поза

93

захисними спорудами одержать травми і матимуть потребу в терміновій медичній допомозі.

Четверта зона (слабких руйнувань) характеризується надлишковим тиском 0,2-0,1 кГ/см2. У цій зоні будуть незначно зруйновані будинки і споруди. Від світ-лового випромінювання виникають окремі вогнища пожеж.

У результаті ядерного вибуху місцевість заражається радіоактивними речо-винами.

Розміри ділянок і рівні радіації залежать від потужності вибуху, метеоро-логічних мов і характеру місцевості.

Таким чином, обстановка у вогнищі масового ураження потребує локалізації і гасіння масових пожеж, проведення великих рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт в умовах радіоактивного зараження місцевості.

Модуль 4. ВОГНИЩА ХІМІЧНОГО І БІОЛОГІЧНОГО ЗАРАЖЕНЬ Блок 4.1. Лекція № 6. Дія хімічної зброї

План

  1. Поняття хімічної зброї та історія її застосування.

  2. Отруйні речовини.

  3. Токсини.

  4. Фітотоксиканти.

  5. Сильнодіючі ядучі речовини.

1. Поняття хімічної зброї і історія її застосування

За свідченнями німецького історика Ганса Дельбарка, ще під час Кримської війни англо-французькі війська намагались задушити отруйними газами захисників Севастополя. Проте цей підступний план зірвався через невміння правильно ви-користовувати потік вітру.

На початку Першої світової війни німецька армія наприкінці вересня 1914 р., порушивши угоди Гаазьких конференцій 1899 і 1907 рр., використала артилерійські

94

хімічні снаряди з подразнюючими отруйними речовинами.

Перше офіційне повномасштабне використання хімічної зброї було здій-снене німецькими військами 22 квітня 1915 р. поблизу річки Іпр (Бельгія) проти французьких військ. Хімічна атака була організована наступним чином. На ділянці шириною 6 км вони встановили 6000 балонів, що містили 180 т хлору. Використо-вуючи сприятливий напрямок вітру, вони скерували отруйні гази на позиції про-тивника. Внаслідок цього в перші години загинуло близько 6 тис. осіб, а 15 тис. зазнали різних ушкоджень.

Через місяць німці провели газову атаку проти російських військ. Хлором було отруєно 9 тис. чол., з них загинуло 1200.

У 1916 р. французька армія проти німецьких військ застосувала синильну кислоту як бойову отруйну речовину.

За час Першої світової війни промисловістю всіх воюючих держав було вироблено близько 180 тис. тонн отруйних речовин, при цьому на полі бою було використано 125 тис. тонн. За період Першої світової війни (1914-1918 pp.) загальна кількість уражених від застосування хімічної зброї становила близько 1300000 осіб.

Після Першої світової війни під тиском громадської думки в 1925 р. пред-ставники 37 держав у Женеві підписали «Протокол про заборону застосування на війні задушливих ядучих або інших подібних газів і бактеріологічних засобів». Цей протокол ратифікували або приєднались до нього більшість країн світу.

Проте історія свідчить, що деякі держави неодноразово порушували Женев-ську угоду. В 1935-1936 pp. Італія у війні з Ефіопією провела 19 хімічних атак, внаслідок яких загинуло 15 тис. осіб із загальної кількості загиблих під час війсь-кового конфлікту 50 тис. ефіопів.

У 1937-1943 pp. японські війська у війні проти Китаю застосовували хімічні і бактеріологічні засоби масового ураження. Протягом Другої світової війни фашист-ські війська застосовували хімічну зброю як під час бойових дій, так і для масових знищень в’язнів концентраційних таборів у газових камерах (метиловий «циклон А» і етиловий «циклон Б»).

Під час війни в Кореї (1950-1954 pp.) і В’єтнамі (1963-1975 pp.) американ-

95

ські війська у великих масштабах застосовували хімічну зброю. Тільки у В’єтнамі внаслідок застосування більш як 100 тис. т хімічних речовин постраждали понад 2 млн. осіб. Для дестабілізації природного середовища було скинуто 14 млн. бомб і снарядів, розпорошено 5700 т гербіцидів, близько 23000 т дефоліантів, 17000 т сильнодіючої отруйної речовини діоксану. Хімічними речовинами було отруєно майже 1,5 млн. га території В’єтнаму, при цьому майже на 0,5 млн. га території повністю знищена рослинність, що призвело до серйозних екологічних і генетичних наслідків.

Хімічну зброю застосовували в Ірано-Іракській війні у 80-х pоках. Після операції «Буря в пустелі» (1991), іракський диктатор Саддам-Хусейн для при-боркування повстань в країні, застосувавши хімічну зброю, повністю винищив курдське село з чисельністю жителів понад 5 тис. осіб.

У січні 1993 р. в Парижі прийнята Міжнародна конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та її знищення. Однак її на землі ще дуже багато, тому не усунута і можливість її застосування. Так, в березні 1995 р. представники релігійної секти Аум Сенрікьо застосували в Токійському метро проти мешканців міста хімічну зброю – газ нервово-паралі-тичної дії на зразок зарину, внаслідок чого декілька тисяч людей отримали серйозні ураження, 13 осіб загинуло.

Отже хімічна зброя – це зброя масового ураження, дія якої ґрунтується на використанні бойових токсичних хімічних речовин – бойових отруйних речовин (ОР), токсинів, фітотоксикантів і сильнодіючих ядучих речовин (СДЯР).

Бойові властивості хімічної зброї:

  1. хімічна зброя має здатність вибіркової дії – вражає людей, тварин і рослини без знищення матеріальних цінностей;

  1. біохімічний механізм вражаючої дії на живий організм;

  1. висока токсичність хімічних речовин, що викликає тяжкі й смертельні ураження;

  2. здатність проникати в укриття, сховища, споруди, техніку й вражати людей, які там знаходяться;

96

  1. великі масштаби застосування;

  2. довготривалість вражаючої дії отруйних речовин у повітрі й на місце-вості;

  3. труднощі з визначенням факту застосування ворогом хімічної зброї й типу отруйних речовин;

  4. необхідність використання для захисту людей від ураження отруйними речовинами та ліквідації наслідків застосування хімічної зброї великого і різноманітного комплексу спеціальних заходів і засобів (хімічної роз-відки, індивідуального й колективного захисту, санітарної обробки, еваку-ації, антидотів та ін.);

  5. застосування хімічної зброї може призвести до серйозних екологічних і генетичних наслідків, для ліквідації яких потрібний тривалий період;

10) величезний негативний морально-психологічний ефект впливу на людей
і навколишнє середовище.

Шляхи проникнення бойових токсичних хімічних речовин в організм людини:

а) через органи дихання;

б) через шкіру й слизові оболонки (очей і носоглотки);

в) через шлунково-кишковий тракт;

г) безпосередньо у кров при пораненнях або порізах.

Хімічна зброя зберігається і застосовується у вигляді:

1) хімічних боєприпасів:

а) артилерійських хімічних снарядів та мін, обладнанних рідинними й твердими
ОР;

б) авіаційних хімічних бомб та касет;

в) ракетних боєголовок;

г) хімічних фугасів, шашок, гранат та набоїв;

  1. засоби багаторазового використання (виливні авіаційні пристрої й меха-нічні генератори аерозолю);

  2. бінарні хімічні боєприпаси.

97

Способи застосування хімічної зброї:

  1. вогневі нальоти та прицільний вогонь артилерії і мінометів;

  2. залп реактивної артилерії;

  3. окремі й групові пуски ракет;

  4. одиночне й групове бомбометання;

  5. виливання бойових токсичних хімічних речовин із поливальних при-строїв;

  6. випуск бойових токсичних хімічних речовин за допомогою аерозольних генераторів;

  7. кидання гранат і набоїв;

8) застосування хімічних фугасів.
Ознаками застосування хімічної зброї є:

  1. поява на місцевості туману, диму в момент застосування ОР;

  2. у місці вибуху боєприпасів, що містять ОР, з’являється біла чи злегка підфарбована хмара диму, туману або пару;

  3. у разі застосування ОР за допомогою авіації за літаком з’являється темна смуга, що швидко розсіюється і осідає на землю;

  4. на поверхню землі, рослин, будівель, механізмів ОР осідають у вигляді олійних крапель, плям або потоків;

  5. зелена трава змінює свій колів, листя жовкне й буріє;

  6. в уражених людей у більшості випадків спостерігається відчуття страху, утруднення дихання, нудота, головний біль та ін.

2. Отруйні речовини

Отруйними речовинами називаються хімічні речовини, які при бойовому застосуванні або при аварійному потраплянні в атмосферу можуть заражати не-захищених людей і тварин, а також повітря, місцевість, споруди, воду, різні предмети і матеріали, що робить їх не придатними для користування і небезпечними при стиканні з ними.

Для досягнення максимального ефекту ОР переводять у бойовий стан –

98

пару, аерозоль, краплі.

За тактичним призначенням ОР поділяються на:

  1. смертельні (тривалість дії до 10 діб, смертність понад 50%);

  2. тимчасової дії (тривалість дії від 1 до 5 діб);

  3. короткочасові (тривалість дії до декількох годин);

  4. подразнюючі.

До ОР смертельної дії належать: зарин (GB), хлорціан (СК), зоман (GD), табун (GA), іприт (HD), Ві-Ікс (VX), синильна кислота (АС), фосген (CG) і т.д. За фізіологічною дією на організм ОР поділяються на:

  1. нервово-паралітичні (зарин (GB), зоман (GD); табун (GA), Ві-Ікс (VX));

  2. шкірнонаривні (іприт (HD), люїзит (L), азотисті іприти (HN-1, -2, -3));

  3. загальноотруйні (хлорціан (СК), синильна кислота (АС));

  4. задушливі (фосген (CG), дифосген (DP), сполуки які містять F);

  5. подразнюючі (хлорацетофенон (Сі), адамсит (РМ), Сі-Ес (CS), Ci-Ap (CR);

6) психохімічні або психотропні – Бі-Зет (BZ), ЛСД (LCD), Ес-Ен (SN).
За швидкістю виникнення вражаючої дії ОР бувають:

  1. швидкодіючі, які не мають прихованого періоду дії і за кілька хвилин призводять до смерті або до втрати боєздатності чи працездатності (зарин (GB), зоман (GD), синильна кислота (АС), хлористий ціан (СК), Сі-Ес (CS), Ci-Ap (SR));

  2. повільнодіючі, що мають прихований період дії і призводять до ураження через деякий час (Ві-Ікс (VX), іприт (HD), фосген (CG), Бі-Зет (BZ)).

Залежно від тривалості зберігати здатність вражати незахищених людей ОР поділяються на дві групи:

  1. стійкі – вражаюча дія зберігається кілька годин або діб (зоман, іприт, VX);

  2. нестійкі – вражаюча дія зберігається кілька десятків хвилин після їх потрапляння у навколишнє середовище.

Стійкість вражаючої здатності ОР залежить від кліматичних та метеороло-

99

гічних умов.

Хімічні боєприпаси мають спеціальне забарвлення, маркування і кодування. В армії США вони мають темно-сіре забарвлення, маркування включає тип ОР, модель, шифр та інші відомості.

Кодування здійснюється за допомогою кольорових кілець:

1) зеленими кільцями позначені боєприпаси, обладнані смертельними ОР:

а) 3 зелених кільця – нервово-паралітичні;

б) 2 зелених кільця – шкірнонаривні;

в) 1 зелене кільце – загальноотруйні та задушливі;

2) червоними кільцями позначені ОР тимчасової дії:

а) 1 червоне кільце – боєприпаси з ОР тимчасової дії;

б) 2 червоних кільця – боєприпаси з ОР, що тимчасово виводять з ладу. Важливою
характеристикою ОР та інших отрут є токсичність.

Токсичність ОР – це здатність виявляти вражаючу дію на організм, ви-кликаючи певний ефект ураження – місцеве або загальне. Можливі одночасно місцеве і загальне ураження. Місцеве ураження виявляється в місці контакту ОР з тканинами організму (ураження шкірних покривів, подразнення органів дихання), загальне ураження виникає при потраплянні ОР у кров через шкіру (шкірно-резор-бтивна токсичність), органи дихання (інгаляційна токсичність) й раневі поверхні.

Токсичність характеризується кількістю речовини, яка виявляє вражаючий ефект, і характером токсичної дії на організм.

Для кількісної оцінки токсичності ОР і токсинів застосовуються певні категорії токсичних доз при різних шляхах проникнення в організм: інгаляційному, шкірно-резорбтивному і через раневі поверхні.

Токсична доза (токсодоза) ОР це кількість речовини (доза), яка спричиняє певний токсичний ефект. Токсодоза, що відповідає певному ефекту ураження, приймається:

1) при інгаляційних ураженнях величина токсодози ОР визначається із співвідношення Ct, де С – середня концентрація ОР у повітрі, t час перебування людини чи тварини в зараженому повітрі;

100

2) при шкірно-резорбтивних ураженнях – масі рідкої ОР, яка спричиняє певний ефект ураження при потраплянні на шкіру. Для характеристики токсичності ОР, що впливає на людину через органи дихання, застосовують такі токсодози:

  1. середня смертельна LCt50 (L – від лат. letalis – смертельний) призводить до смерті 50% уражених;

  2. середня ICt50 (I – від англ. incapacitating – небоєздатний) виводить зі строю 50% уражених;

  3. середня порогова PCt50 (Р – від англ. primary – початковий) викликає початкові симптоми ураження у 50% уражених.

Інгаляційні токсичні дози вимірюють у грамах (міліграмах) за хвилину (секунду) на кубічний метр або літр (г × хв/м3, г × с/м3, мг × хв/л).

Ступінь токсичності ОР шкірно-резорбтивної дії оцінюється токсичною дозою LD50. Це середня смертельна токсодоза, яку вимірюють у міліграмах на людину (мг/люд.) або в міліграмах на кілограм маси людини (мг/кг).
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   21

Схожі:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний транспортний університет...
Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Цивільна оборона» для студентів усіх спеціальностей (в рамках проведення педагогічного...
Класна година 5 клас
Мета. Ознайомлення учнів з поняттям «Цивільна Оборона»; з основними завданнями ЦО, з природними та техногенними явищами, їх характеристиками...
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ (ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА) УКРАЇНИ ТА ОСНОВИ ЇЇ ВЕДЕННЯ
Органи управління, аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни «Цивільна оборона» / укладачі: Г. М. Харамда, С. Т. Сусло,...
Конспект лекцій У двох частинах Частина 2 Суми
Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни «Банківський менеджмент»
Конспект лекцій Частина II Суми
Стратегічний маркетинг : конспект лекцій / укладачі: В. В. Божкова, Ю. М. Мельник, Л. Ю. Сагер. – Суми : Сумський державний університет,...
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання
Проектний аналіз : конспект лекцій / укладачі: О. І. Карпіщенко, О. О. Карпіщенко. – Суми : Сумський державний університет, 2012....
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ
Ч – 46 Чередник Г. Ю. Конспект лекцій з курсу «Соціальна психологія» [Текст] / Г. Ю. Чередник, О. О. Лоза. – Д.: РВВ ДНУ, 2009. –...
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ ЧАСТИНА 2 ПЛАНОВІ ГЕОДЕЗИЧНІ МЕРЕЖІ
Лісевич М. П., Ільків Є. Ю Геодезія. Планові геодезичні мережі.: Конспект лекцій.Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010. 131с
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ»
Конспект лекцій з курсу «Психологія» (для студентів 2 курсу денної форми навчання спец.: 092100 – «Промислове та цивільне будівництво»,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка