Конспект лекцій з дисциплін «Цивільна оборона» та


НазваКонспект лекцій з дисциплін «Цивільна оборона» та
Сторінка7/21
Дата20.03.2013
Розмір3.07 Mb.
ТипКонспект
bibl.com.ua > Фізика > Конспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   21

2. Проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт у вогнищах ураження (зараження) і в районах стихійного лиха

Організаційні, правові й економічні засади створення і діяльності аварійно-рятувальних служб, обов’язки, права, гарантії соціального захисту й відповідаль-ність рятувальників, а також питання міжнародного співробітництва у сфері лікві-дації НС визначає Закон України «Про аварійно-рятувальні служби» від 14 грудня 1999 р. № 1281-XIV (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 грудня 2000 р. № 2171-III).

Організація і оперативне керівництво силами ЦО під час проведення ряту-вальних заходів, ліквідації наслідків НС природного чи техногенного характеру здійснюється надзвичайними комісіями і штабами, що створюються за рішенням Кабінету Міністрів, обласної або районної державної адміністрації. У випадку локаль-них, об’єктових чи місцевих НС, що не мають катастрофічного характеру, всі заходи організовують керівники районів, населених пунктів, об’єктів, які за поса-довими обов’язками виконують функції начальників ЦО.

Рятувальні та інші невідкладні роботи (РіІНР) проводять з метою порятунку людей і матеріальних цінностей. Для цього здійснюють розшук уражених, витя-гання їх із завалів і зруйнованих споруд, надання їм першої медичної допомоги, евакуація з вогнищ ураження в медичні установи. РіІНР проводять безупинно, ціло-

65

добово, у будь-яку погоду, в найкоротший термін до повного їхнього завершення. РіІНР складаються з рятувальних робіт та інших невідкладних робіт. ІНР забезпечують повноцінне й швидке виконання рятувальних робіт. РіІНР проводять не для відновлення виробництва, а тільки для порятунку людей.

Зміст рятувальних робіт Рятувальні роботи складаються з:

  1. розвідки маршрутів руху й ділянок робіт;

  2. локалізації та гасінні пожеж на маршрутах руху й ділянках робіт;

  1. розшуку уражених, витягання їх з пошкоджених, затоплених, загазованих і задимлених будинків, приміщень і завалів;

  2. розкритті зруйнованих, затоплених, загазованих захисних споруд і порятунку людей, які перебувають у них;

  1. подачі повітря в завалені захисні споруди з ушкодженою вентиляцією;

  2. наданні ураженим першої медичної допомоги;

  3. виведенні (вивозі) населення в безпечне місце;

  1. санітарної обробки людей, ветеринарної обробки сільськогосподарських тварин, дегазації і дезактивації техніки, засобів індивідуального захисту.

Інші невідкладні роботи(ІНР) Зміст інших невідкладних робіт(ІНР):

  1. прокладка проїздів у завалах шириною 3-3,5 метрів для однобічного проїзду або 6-6,5 метрів для двостороннього проїзду;

  2. локалізація аварій на газових, електричних, водоканалізаційних і техно-логічних мережах;

  3. зміцнення або обрушення конструкцій будинків і споруд, що загрожують обвалом;

  4. ремонт і відновлення зруйнованих ліній зв’язку й комунально-енерге-тичних мереж;

  5. виявлення, знешкодження або знищення боєприпасів, що не розірвалися;

  6. ремонт і відновлення захисних споруд.

Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт полягає

66

у виконанні заходів, передбачених чинним законодавством з питань ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій (широке роз-повсюдження заразної хвороби тварин), що створюють загрозу життю і здоров’ю населення.

Прийняттю рішення про проведення рятувальних і невідкладних робіт передує ретельна розвідка місць аварій та катастроф. Основними завданнями розвідки є визначення характеру руйнувань і об’ємів рятувальних та інших невідкладних робіт, стану шляхів під’їзду, технологічного устаткування, будівельних конструкцій, необхідності застосування спеціальної техніки, кількості матеріалів для аварійних робіт. На основі зібраних розвідкою даних про характер і обсяг майбутніх робіт приймають рішення про виконання конкретних заходів щодо їх проведення, а також визначають послідовність, необхідні сили й засоби. Для виконання робіт, які потребують спеціальної підготовки фахівців і залучення потужної техніки, залучають спеціальні формування ЦО або організують загони, створені на базі спеціальних будівельних, ремонтно-будівельних, будівельно-монтажних, шляхово-будівельних організацій і відділів комунального господарства.

Рятувальні й невідкладні аварійні роботи під час ліквідації наслідків НС здійснюють поетапно:

  • перший етап – екстрений захист населення, зменшення можливих наслідків НС;

  • другий етап – ліквідація наслідків НС;

  • третій етап – розв’язання проблеми життєзабезпечення населення в районах, що постраждали внаслідок НС.

Обсяг рятувальних і невідкладних робіт залежить від ступеня пошкодження або руйнування будинків, споруд, устаткування та агрегатів, а також від стану комунально-енергетичних систем.

Особовий склад формувань ЦО на період участі в боротьбі зі стихійноми лихами і великими виробничими аваріями забезпечується безкоштовним харчу-ванням, житлом, спецодягом і транспортом для проїзду до місця робіт і назад до місця проживання. Витрати, пов’язані з оплатою робіт, харчування, житла, спец-

67

одягу, а також інших видів забезпечення, необхідних для виконання рятувальних робіт, фінансуються за рахунок державних коштів або коштів міністерств (відомств), підприємств.

Особливості проведення деяких невідкладних робіт у районах лиха Для гасіння лісових пожеж застосовують наземну й авіаційну пожежну тех-ніку, а з метою припинення поширення вогню – вирубку дерев, огородження осеред-ків пожеж. При гасінні торф’яних пожеж вогонь зупиняють, влаштовуючи канави шириною 0,7-1 м і глибиною до мінерального грунту або ґрунтових вод. Ліквідація наслідків землетрусів передбачає:

  • інженерну розвідку об’єктів, що потрапили до зони руйнувань;

  • створення проїздів до об’єктів рятувальних робіт;

  • розбирання завалів;

  • укріплення або обвалення конструкцій, будинків та споруд, що загрожують обвалом;

  • забезпечення життєдіяльності потерпілого населення;

  • проведення аварійних робіт, в першу чергу на комунально-енергетичних мережах.

Розбирання або обвалення стін та інших конструкцій будівель, що зазнали руйнувань, проводять під час рятувальних робіт або коли відновлення будівель недоцільне. Розбирання та обвалення виконують вручну, за допомогою технічних засобів, методом підриву й комбінованим методом. Спосіб руйнування залежить від структури, матеріалів і характеру пошкоджень цих конструкцій, щільності за-будови території, наявних сил, засобів тощо. Завали, під якими опинилися люди розбирають вручну або поєднують із застосуванням механізмів.

Аварії на газових мережах ліквідовують в першу чергу, адже через такі аварії можуть виникнути небезпечні отруєння людей, пожежі й вибухи. Небезпеку не-складно усунути, відключивши ділянку газової мережі на газорозподільній станції, а в пошкоджених будинках – на стояку або на вході в будинок. Усі аварійні роботи на газових мережах виконують в ізолюючих протигазах спеціалісти аварійно-технічних команд.

68

При аваріях на водопровідних та енергетичних мережах також в першу чергу застосовують відключення.

Невідкладні роботи на гідротехнічних спорудах передбачають укріплення діючих або зведення тимчасових захисних споруд і боротьбу з утворенням заторів.

При аварії з викидом радіоактивних речовин необхідно чітко стежити за часом перебування людей на зараженій місцевості й захищеністю від радіоактив-ного пилу. Населенню і формуванням ЦО рекомендується проводити йодну про-філактику.

Аварії з викидом отруйних речовин в повітря можна нейтралізувати, осадивши отруйну речовину водою або парою. Усі роботи виконують у засобах захисту. При високих концентраціях токсичних речовин у повітрі застосовують ізолюючі проти-гази.

Призначення і штатна структура зведеної рятувальної команди Зведена рятувальна команда (ЗРК) призначена для самостійного ведення

рятувальних та інших невідкладних робіт у районах стихійного лиха і осередках

ураження.

Організація зведеної рятувальної команди:

  1. Керівництво команди: командир ЗРК, заступник командира.

  2. Ланка зв’язку і розвідки – 6 осіб.

  3. Дві рятувальні групи (по 3 рятувальних ланки, у кожній – 8 осіб).

  4. Керівництво рятувальної групи – командир, заступник командира.

  5. Група механізації 1 – командир групи.

  6. У групі механізації 4 ланки:




  • ланка механізації – 7 осіб;

  • ланка електротехнічна – 6 осіб;

  • ланка водопровідно-каналізаційних мереж – 6 осіб;

  • ланка газових мереж – 6 осіб.




  1. Санітарна дружина: командир санітарної дружини, заступник командира, зв’я-зківець, водій, а також автомобіль.

  2. Сандружина складається з 5 ланок, у кожній ланці – 4 особи.

69

Усього в команді:

  1. Особового складу – 110 осіб.

  2. Техніка: бульдозери – 2 шт.;

автокрани – 1 шт.;

компресорні станції – 1 шт.;
електростанції силові – 1 шт.;
освітлювальні – 1 шт.;

зварювальні апарати – 2 шт.;
газорізи – 6 шт.;

автомобілі вантажні – 6 шт. Можливості за 10 годин роботи:

  1. Обладнання проїздів через завали шириною 3-3,5 м. до 1 км.

  2. Розкопка і розриття завалених сховищ – 5-6 сховищ.

  3. Витягування постраждалих з під завалів – до 500 осіб.

  4. Надання першої медичної допомолги – 150-160 осіб.

  5. Відключення ділянок зруйнованих мереж – 6-10 ділянок.

  6. Встановлення пробок і заглушок у колодязях – 6-10 ділянок.

  7. Влаштування обвідних ліний на водопровідних, каналізаційних та газових мережах – до 100 м.

Модуль 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ВОГНИЩ УРАЖЕННЯ (ЗАРАЖЕННЯ)

Блок 3.1. Лекція № 5. Ядерна зброя

План

  1. З історії створення ядерної зброї.

  2. Поражаючі фактори ядерного вибуху.

  3. Бомбардування Хіросіми й Нагасакі.

  4. Характеристика вогнища ядерного ураження.

1. З історії створення ядерної зброї У 1894 р. Робер Сесіл, що був тоді прем’єр-міністром Великобританії, у

70

своєму зверненні до Британської асоціації сприяння науковому прогресу, пере-лічуючи невирішені проблеми науки, зупинився на завданні: що ж дійсно являє собою атом – існує він насправді або є лише теорією, придатною тільки для по-яснення деяких фізичних явищ; яка його структура.

У США люблять говорити, що атом – уродженець Америки, але це не так. На рубежі XІ-XX ст. ним займалися головним чином европейскі вчені. Англій-ський вчений Томсон запропонував модель атома, що являє собою позитивно заряджену речовину з вкрапленими електронами. Француз Беккераль відкрив радіо-активність у 1896 р. Він показав, що всі речовини, які містять уран, радіоактивні, причому радіоактивність пропорційна вмісту урану.

Французи П’єр Кюрі і Марія Склодовська-Кюрі відкрили радіоактивний елемент радій у 1898 р. Вони повідомили, що їм вдалося з уранових отходів ви-ділити якийсь елемент, що володіє радіоактивністю і близький за хімічними власти-востями до барію. Радіоактивність радію приблизно в 1 млн. раз більше радіоактив-ності урану.

Англієць Резерфорд у 1902 р. розробив теорію радіоактивного розпаду, у 1911 р. він відкрив атомне ядро, а в 1919 р. спостерігав штучне перетворення ядер.

А. Ейнштейн, який жив до 1933 р. в Німеччині, в 1905 р. розробив принцип еквівалентності маси й енергії. Він зв’язав ці поняття і показав, що визначеній кількості маси відповідає певна кількість енергії.

Датчанин Н. Бор у 1913 р. розробив теорію будови атома, що лягла в основу фізичної моделі стійкого атома.

Дж. Кокфорт і Е. Уолтон (Англія) у 1932 р. експериментально підтвердили теорію Ейнштейна.

Дж. Чедвик у тому ж році відкрив нову елементарну частку – нейтрон.

Д.Д. Іваненко в 1932 р. висунув гіпотезу про те, що ядра атомів складаються з протонів і нейтронів.

Е. Фермі використовував нейтрони для бомбардування атомного ядра (1934 р).

У 1937 р. Ірен Жоліо-Кюрі відкрила процес розподілу урану. У Ірен Кюрі і її учня-югослава П. Савича результат вийшов неймовірний: продуктом розпаду

71

урану був лантан – 57-й елемент, розташований у середині таблиці Менделєєва.

Мейтнер, яка протягом 30 років працювала разом з О. Фрішем, який працював у Бора, знайшли, що при розподілі ядра урану частинки, отримані після розпо-ділу, у сумі на 1/5 легше ядра урану. Це їм дозволило за формулою Ейнштейна порахувати енергію, що утримується в 1 ядрі урану. Вона виявилася рівної 200 млн. електрон-вольт (МЕВ). У кожному rpамі утримується 2,5 ´ 1021 атомів.

На початку 40-х років 20 ст. групою вчених у США були розроблені фізичні принципи здійснення ядерного вибуху.

У серпні 1945 р. дві атомні бомби потужністю близько 20 Кт кожна були скинуті на японські міста Хіросіму і Нагасакі. Застосування ядерної зброї тоді не викликалося військовою необхідністю. Правлячі кола США переслідували полі-тичні цілі – продемонструвати свою силу для лякання СРСР.

Незабаром ядерна зброя була створена в СРСР групою вчених на чолі з академіком Курчатовим. У 1947 р. Радянський уряд заявило, що для СРСР більше немає секрету атомної бомби. Утративши монополію на ядерну зброю, США роз-горнули початі ще в 1942 р. роботи зі створення термоядерної зброї. 1 листопаду 1952 р. у США був висаджений у повітря термоядерний пристрій потужністю 3 МгТ. У СРСР термоядерна бомба була вперше випробувана 12 серпня 1953 р.

На сьогодні секретом ядерної зброї володіють крім Росії і США також Франція, Німеччина, Великобритaнія, Китай, Пакистан, Індія, Італія.

2. Поражаючі фактори ядерного вибуху

До самих потужніх засобів масового ураження відноситься ядерна зброя. Воно складається з ядерних боєприпасів (бойові частини ракет і торпед, ядерні бомби, артснаряди, міни та ін.), засобів доставки їх до мети (носіїв) і засобів керу-вання.

Потужність ядерної зброї виражається тротиловим еквівалентом – кількістю тротилового заряду в тоннах, енергія вибуху якого дорівнює енергії вибуху даного ядерного заряду.

За потужністю ядерні боєприпаси підрозділяються на надмалі (потужністю

72

менше 1 тис. тонн – 1 Кт), малі (1 – 10 тис. тонн – до 10 Кт), середні (10 – 100 тис. тонн – до 100 Кт), великі (100 – 1 млн. тонн – до 1 Мгт) і надвеликі (більше 1 млн. тонн – понад 1 Мгт).

Уперше ядерну зброю застосували США в серпні 1945 р, коли їхні літаки скинули на японські міста Хіросіму і Нагасакі атомні бомби, потужністю 20 Кт кожна. Вибухи бомб викликали величезні жертви (Хіросіма – близько 140 тис. чоловік, Нагасакі – близько 75 тис. чоловік) серед населення і заподіяли величезні руйнування.

Ядерна зброя – є зброєю вибухової дії і заснована на використанні енергії, що виділяється при ядерних перетвореннях. Вона буває атомна і воднева (термо-ядерна).

Атомна зброя заснована на використанні внутріядерної енергії, що миттєво виділяється у результаті ланцюгової реакції при розподілі ядер важких елементів (урану-235 або плутонію-239).

В основу водневої зброї покладене використання енергії, що миттєво ви-діляється при синтезі (з’єднанні) ядер легких елементів (ізотопів водню – дейтерію і тритію). Ця реакція супроводжується виділенням колосальної енергії. Ядерний вибух можна здійснити у повітрі на різній висоті (повітряний вибух), на поверхні землі (наземний вибух), під землею (підземний вибух), під водою (підводний ви-бух), над водою (надводний вибух). Місце на поверхні землі, над якою зроблений ядерний вибух, називають епіцентром (центром) вибуху.

Ядерний вибух супроводжується яскравим спалахом, що навіть у сонячний день озорює небо і місцевість навкруги на десятки кілометрів і видає оглушливий звук, що нагадує грозові розкати. Цей звук чутний на відстані десятків кілометрів. Слідом за спалахом при повітряному вибуху утворюється вогняна куля (при на-земному – півкуля). Швидко збільшуючись у розмірах, вогняна куля піднімається, перетворюється у хмару, форма якого нагадує гриб.

Розподіл енергії між вражаючими факторами ядерного вибуху залежить від виду вибуху й умов, у яких він відбувається.

При ядерному вибуху діють п’ять вражаючих факторів: ударна хвиля, світлове

73

випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження і електромагнітний імпульс.

При вибуху атомної зброї в атмосфері приблизно 50% енергії вибуху ви­трачається на утворення ударної хвилі (УХ), 35% - на світлове випромінювання (СВ), 4% - на проникаючу радіацію (ПР), 10% - на радіоактивне зараження (РЗ) і 1% на електромагнітний імпульс (ЕМІ).

Для нейтронного вибуху характерні ті ж вражаючі фактори, але по-іншому розподіляється енергія вибуху: 40% - на утворення УХ, 25% - на СВ, 30% - на утворення - ПР, 5% - на РЗ.

Розглянемо вражаючі фактори ядерного вибуху.

Ударна хвиля (УХ)

Ударна хвиля - основний фактор вражаючої дії, являє собою область сильно стиснутого повітря, що рухається з надзвуковою швидкістю в усі сторони від центру вибуху. Вона утворюється за рахунок колосальної енергії, виділюваної у зоні реакції, де винятково висока температура, а тиск досягає мільярдів атмосфер (до 10 млрд. Па).

Основні параметри ударної хвилі це: надлишковий тиск у фронті ударної хвилі, тиск швидкісного напору, тривалість дії хвилі.

Надлишковий тиск у фронті ударної хвилі - це різниця між максимальним тиском у фронті ударної хвилі і нормальним атмосферним тиском Ро перед цим фронтом.

Одиниця надлишкового тиску - паскаль (Па) або кілограм - сила на квадратний сантиметр (кгс/см²):

1 Па = 0,0001 кПа; 1 кПа = 1000 Па = 0,01 кгс/см²,

1 кгс/см² = 98,1 кПа або 1 кгс/см² = 100 кПа.

Легкі ураження виникають при надлишковому тиску у фронті ударної хвилі від 20 до 40 кПа, середні - від 40 до 60 кПа, важкі й дуже важкі - відповідно від 60-100 кПа і більше 100 кПа.

Ударна хвиля уражає незахищених людей, руйнує або пошкоджує будинки,

74

техніку і виробниче устаткування. Люди можуть постраждати від уламків будинків, що руйнуються, летячих каменів, осколків скла і т.д.

Ступінь ураження і руйнування від ударної хвилі залежить від потужності боєприпасів, виду і відстані від центру (епіцентру) вибуху, положення людей, будинків, техніки під час впливу ударної хвилі, рельєфу місцевості і т.д.

При повітряному ядерному вибуху на людину, що стоїть, в якого площа сприймаючої поверхні 5000 см², ударна хвиля з надлишковим тиском 0,5 кГ/см² діє з силою більше 2500 кГ, а швидкість проходження її 2 км - за 4 сек, 5 км -за 9 сек, а 10 км - за 22 сек.

Світлове випромінювання

Світлове випромінювання являє собою потік променистої енергії, що виникає при ядерному вибуху. Температура повітря світної області ядерного вибуху коли­вається від мільйонів градусів на початку світіння до декількох тисяч наприкінці його. Світлове випромінювання поширюється миттєво і діє короткочасно.

Яскравість світлового випромінювання набагато сильніша сонячного, а вогняна куля, що утворилася, при ядерному вибуху, помітна на сотні кілометрів.

Світлове випромінювання ядерного вибуху - це електромагнітне випроміню­вання оптичного діапазону у видімій, ультрафіолетовій і інфрачервоній областях спектра. Джерелом світлового випромінювання є вогняна куля, яка виникає при ядерному вибуху. До її складу входять розжарені продукти вибуху і повітря. Із вогняної кулі випромінюється дуже велика кількість променевої енергії. Внаслідок цього опромінювані предмети дуже швидко нагріваються, обвуглюються або за­горяються, а в живих тканинах виникають опіки різних ступенів.

Основним параметром, що визначає уражуючу дію світлового випроміню­вання ядерного вибуху, є світловий імпульс - це кількість світлової енергії, яка припадає на 1 м2 освітлюваної поверхні, розташованої перпендикулярно до на­прямку розповсюдження випромінювання. У системі СІ світловий імпульс вимі­рюється в джоулях на квадратний метр (Дж/м2); тривалість світлового імпульсу вимірюється в секундах і залежить від потужності ядерного боєприпасу. Світловий імпульс зменшується зі збільшенням відстані від центру вибуху і стану атмо-

75

сфери внаслідок розсіювання і поглинання проміння.

Дощ, сніг, туман, дим поглинають світлове випромінювання, знижують його потужність і уражуючу силу в декілька разів.

Світлове опромінювання при безпосередній дії викликає опіки відкритих частин тіла, тимчасове осліплення й опіки від полум’я палаючих будівель, споруд, рослинності, палаючої або тліючої одежі. Незалежно від причини виникнення за важкістю травмування організму людини опіки розрізняють 4-х ступенів.

Опік першого ступеня отримують люди при потужності світлового імпульсу від 100 до 200 кДж/м2. При цьому виникає почервоніння шкіри, припухлість місць опіку. Люди не втрачають працездатності, спеціального лікування не потребують. Опіки загоюються швидко.

Опік другого ступеня люди отримують при потужності світлового імпульсу від 200 до 400 кДж/м2. При цьому на шкірі утворюються пухирі, наповнені рідиною. Люди втрачають працездатність і потребують лікування.

Опік третього ступеня люди отримують при потужності світлового імпульсу від 400 до 600 кДж/м2. При цьому відбувається повне порушення шкірного покрову по всій його товщині, виникають виразки. Якщо не робити пересадку шкіри, то на місцях опіків утворюються шрами.

Опік четвертого ступеня люди отримують при потужності світлового ім-пульсу більше 600 кДж/м2. При цьому омертвляється підшкірна клітковина, від-бувається обвуглення. Люди, які отримали опік 4-го ступеня, потребують трива-лого лікування, можлива смерть.

Небезпечність опіків для життя залежить від розміру ураженої площі тіла. Наприклад, опік 1-го ступеня по всьому тілу може бути не безпечнішим, ніж опік 3-го ступеня на малій ділянці.

Ураження очей світловим випромінюванням можливе трьох видів:

  • тимчасове осліплення, яке може тривати до 30 хв.;

  • опіки очного дна, які виникають на великих відстанях, якщо дивитись на вогняну кулю ядерного вибуху;

  • опіки рогівки очей і повік, які виникають на тих же відстанях, що і опіки шкіри.

76

Внаслідок дії світлового опромінення ядерного вибуху на матеріали відбува-ється їх плавлення, жолоблення, обвуглення або загоряння. Через світлове опромі-нювання і вторинні фактори ядерного вибуху можуть виникнути пожежі на під-приємствах і в населених пунктах. Особливо швидко загоряються папір, суха трава, солома, сухе листя, деревяні будівлі, пиломатеріали, горючі гази, паливні матеріали.

В осередку ядерного ураження виникають три зони пожеж: зона пожеж в завалах, зона суцільних пожеж і зона окремих пожеж.

Зона пожеж в завалах розповсюджується на всю територію зони повних зруйнувань і на частину зони сильних зруйнувань. Для цієї території характерним є тривале тління і горіння в завалах, яке може продовжуватись до кількох діб. Внаслідок неповного згоряння має місце сильне задимлення, виділення токсичних речовин. У цій зоні підвищена температура задимленого повітря, в якому наявний окис вуглецю. Вдихання продуктів згоряння з невеликою домішкою окиси вуглецю і нагрітих до температури 50-60 оС призводить до загибелі людей.

На території зони суцільних пожеж під дією світлового імпульсу виникають пожежі в більшій частині будівель. Через 1-2 години вогонь розповсюджується на більшість будівель і виникає суцільна пожежа. Зона суцільних пожеж розпов-сюджується на більшу частину території зони сильних руйнувань, на всю територію середніх руйнувань і на частину території зони слабких руйнувань.

Можливе виникнення вогняного шторму, який викликається ураганним вітром, спрямованим до центру пожежі, стовп вогню підіймається на висоту до 5 км. Виникненню вогняного шторму сприяють щільна забудова, розтікання горючих рідин на площі більше 100 га, відсутність вітру і вологість повітря менша 30%, наявність в житлових кварталах дерев’яних будівель. Зона окремих пожеж роз-повсюджується на частину території зони слабких руйнувань і виходить за межу цієї зони і закінчується на місцевості, де потужність світлового імпульсу становить 100 кДж/м2 і менше. На території зони окремих пожеж вони виникають в окремих будівлях. У цій зоні є можливість швидкої організації гасіння пожеж і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Надійним захистом від світлового вопромінювання ядерного вибуху є будь-

77

яка непрозора перепона на шляху поширення світлових променів.

Проникаюча радіація (ПР)

Проникаюча радіація – потік гамма-променів і нейтронів, що випускаються у момент ядерного вибуху. Вона дуже небезпечна для незахищених людей і тварин.

Проникаюча радіація діє усього 10-15 сек після вибуху. Однак і цього до-сить, щоб викликати в незахищених людей і тварин важке захворювання, називане променевою хворобою.

При вибуху ядерного боєприпасу діє дуже потужне радіоактивне опромі-нювання, яке в своєму складі має альфа-, бета-, гама- і нейтронне випроміню-вання, їх загальна схожість – можливість іонізувати атоми і молекули речовини, в якій вони розповсюджуються.

Альфа-випромінювання – це потік α-частинок з початковою швидкістю 20000 км/с. При α-розпаді з ядра вилітає порівняно важка α-частинка – ядро атома гелію. Енергія α-частинки, що вилетіла, досить висока – 5-10 МЕВ – майже в мільйон разів більша від енергії електрону в атомі. У зв’язку з цим α-частинки, проходячи через речовину, приводять в ній до значних змін внаслідок іонізації і збудження атомів.

a-частинка взаємодіє з речовиною найефективніше тому, що має великий заряд і малу швидкість. Внаслідок цього великою є її іонізаційна можливість, а проникаюча радіація незначна. Надійним захистом від α-частинок при зовнішньому опроміненні є одяг людини.

Бета-випромінювання – це потік β-частинок. β-частинкою називається електрон або позитрон, який випромінює енергію, його швидкість близька до швидкості світла – 300000 км/с, їх заряд менший, а швидкість більша, ніж у α-частинок. У зв’язку з цим β-частинки мають меншу іонізуючу і більшу проникаючу здатність, ніж α-частинки.

β-частинки повністю поглинаються віконними й автомобільними заскленнями і металевими екранами товщиною в декілька міліметрів. Одяг людини поглинає близько 50% β-частинок. Оскільки α- і β-випромінювання мають невелику здатність, вони більш небезпечні при попаданні в організм людини або безпосередньо на

78

шкіру, особливо в очі.

Гамма-випромінювання – це електромагнітне випромінювання, яке виділя-ється ядрами атомів при радіоактивних перетвореннях, γ-випромінювання супро-воджується β-розпадом, а деколи α-розпадом. За своєю природою γ-випромінювання подібне до рентгенівського. Воно має значно більшу енергію (менша довжина хвилі), яка випускається окремими порціями (квантами) і розповсюджується зі швидкістю світла – 300000 км/с. Гамма кванти не мають електричного заряду. У зв’язку з цим іонізуюча можливість γ-випромінювання значно менша, ніж у бета- і альфа-частинок. Поряд з цим γ-випромінювання має найбільшу проникаючу здатність і є основним фактором уражаючої дії радіоактивних випромінювань.

Нейтронне випромінювання є потоком нейтронів. Швидкість розповсюд-ження нейтронів досягає 20000 км/с. Нейтрони не мають електричного заряду, тому легко проникають в ядра атомів і захоплюються ними. Нейтронне випро-мінювання має сильну вражаючу дію при зовнішньому опромінюванні.

Біологічна ефективність нейтронів у кілька разів більша ефективності гамма-променів.

Вплив на організм іонізуючого опромінення призводить до складних хімічних, фізичних і біологічних процесів.

Під впливом опромінення вода організму розкладається на водень (Н) і гідроксильну групу (ОН), що утворюють оксид НО2 і перекис водню Н2О2 – про-дукти з високою хімічною активністю. Вступаючи в реакцію з молекулами білка, ферментів та інших структурних елементів тканини, вони руйнують її. У результаті цього уповільнюється і зупиняється зростання тканини, порушуються обмінні процеси, пригнічується активність ферментних систем, з’являються токсини – хімічні сполуки, не властиві організму, що порушують життєдіяльність окремих функцій і систем організму.

Радіоактивні речовини, потрапляючи в організм людини, переважно уражають ті тканини й органи, в яких відкладаються: стронцій – у кістках, цезій – у м’язах, уран і плутоній – у печінці, нирках, товстому кишечнику, йод – у щитовидній залозі.

79

Основним параметром, який характеризує дію ядерного випромінювання, є доза опромінювання (доза радіації). Доза прямо пропорційна інтенсивності ви-промінювання і тривалості його дії.

Доза опромінення – це енергія, поглинена 1 см² або 1 г речовини і витрачена на іонізацію і збуджування середовища. Розрізняють експозиційну, поглинену й еквівалентну дози випромінювання.

Експозиційна доза – це доза випромінювання у повітрі. Вона характеризує потенційну небезпеку впливу іонізуючих випромінювань при загальному і рівно-мірному опроміненні тіла людини. У системі одиниць СІ виміряється в кулонах на кілограм (Кл/ кг). Несистемною одиницею є рентген (Р).
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   21

Схожі:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний транспортний університет...
Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Цивільна оборона» для студентів усіх спеціальностей (в рамках проведення педагогічного...
Класна година 5 клас
Мета. Ознайомлення учнів з поняттям «Цивільна Оборона»; з основними завданнями ЦО, з природними та техногенними явищами, їх характеристиками...
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ (ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА) УКРАЇНИ ТА ОСНОВИ ЇЇ ВЕДЕННЯ
Органи управління, аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни «Цивільна оборона» / укладачі: Г. М. Харамда, С. Т. Сусло,...
Конспект лекцій У двох частинах Частина 2 Суми
Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни «Банківський менеджмент»
Конспект лекцій Частина II Суми
Стратегічний маркетинг : конспект лекцій / укладачі: В. В. Божкова, Ю. М. Мельник, Л. Ю. Сагер. – Суми : Сумський державний університет,...
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання
Проектний аналіз : конспект лекцій / укладачі: О. І. Карпіщенко, О. О. Карпіщенко. – Суми : Сумський державний університет, 2012....
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ
Ч – 46 Чередник Г. Ю. Конспект лекцій з курсу «Соціальна психологія» [Текст] / Г. Ю. Чередник, О. О. Лоза. – Д.: РВВ ДНУ, 2009. –...
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ ЧАСТИНА 2 ПЛАНОВІ ГЕОДЕЗИЧНІ МЕРЕЖІ
Лісевич М. П., Ільків Є. Ю Геодезія. Планові геодезичні мережі.: Конспект лекцій.Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010. 131с
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ»
Конспект лекцій з курсу «Психологія» (для студентів 2 курсу денної форми навчання спец.: 092100 – «Промислове та цивільне будівництво»,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка