Конспект лекцій з дисциплін «Цивільна оборона» та


НазваКонспект лекцій з дисциплін «Цивільна оборона» та
Сторінка3/21
Дата20.03.2013
Розмір3.07 Mb.
ТипКонспект
bibl.com.ua > Фізика > Конспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

2. Нормативно-правова база ЦО

Основу нормативно-правової бази в сфері цивільної оборони, захисту насе-лення і території від наслідків надзвичайних ситуацій складають: Закони України «Про цивільну оборону України», «Про війська цивільної оборони», «Про аварійно-рятувальні служби»; укази Президента України «Про Концепції захисту населення і територій у випадку загрози і виникнення НС» і Положення «Про міністерство України з питань НС і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської

24

катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України про затвердження «Положення про цивільну оборону України», «Про єдину державну систему попередження і реагування на НС техногенного і природного характерів», «Положення про керу-вання з питань НС і цивільного захисту населення обласних і міських державних адміністрацій» та інші нормативні акти.

У Законі «Про цивільну оборону України» містяться загальні основи цивіль-ної оборони України, що визначають призначення ЦО, систему її побудови, поши-рення заходів ЦО на території України, завдання ЦО, керівництво й органи керу-вання ЦО.

Цивільна оборона – це складова частина системи загальнодержавних обо-ронних заходів, здійснюваних у мирний і воєнний час для захисту населення й об’єктів народного господарства від зброї масового ураження та інших засобів нападу, а також для проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт у вогнищах ураження, зонах катастрофічного затоплення, при стихійних лихах, великих аваріях і катастрофах.

Заходи з ЦО зобов’язані виконувати всі державні органи, громадські органі-зації, підприємства, установи. У них бере активну участь і населення, яке проживає в містах, робочих селищах, селах, у тому числі учні й студенти.

3. Права та обовязки робітників, службовців і населення у світлі вимог закону про ЦО України Виходячи з вимог нормативно-правової бази у сфері ЦО України, захисту населення і територій від можливих НС техногенного, природного, екологічного, соціально-політичного та воєнного характеру кожний громадянин України має право на захист свого здоров’я і життя. Громадяни України мають право на:

  • достовірну інформацію у сфері ЦО, захисту населення і територій від НС;

  • оповіщення про загрозу виникнення НС і порядок дій за ними;

  • колективні й індивідуальні засоби захисту від наслідків НС;

  • підготовку до дій в умовах НС;

25

  • часткову або повну компенсацію потерпілим матеріально-технічних або інших збитків внаслідок НС;

  • фінансову допомогу як потерпілим внаслідок НС;

  • відселення або евакуацію із зон НС, небезпечних для життя і здоров’я громадян;

  • взяття участі у ліквідації НС у складі невоєнізованих формувань ЦО;

  • забезпечення мінімальних умов життєзабезпечення при проживанні у осередках ураження і зонах зараження;

  • медичне й соціальне забезпечення в умовах НС.

При участі громадян під час проведення робіт з ліквідації НС у складі не-воєнізованих формувань громадяни мають право на:

  • вичерпну й достовірну інформацію, в тому числі про об’єкти, на яких про-водяться аварійно-рятувальні роботи, необхідну для виконання ними своїх обов’язків;

  • безперешкодний допуск на територію і об’єкти, що постраждали;

  • екіпіровку та оснащення згідно з технологією проведення зазначених робіт;

  • харчування за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, на яких проводяться робити, або відповідного органу місцевого самоврядування;

  • використання в порядку, передбаченому цим Законом, для рятування людей та у випадках крайньої необхідності засобів зв’язку, транспорту. інших матеріальних засобів підприємств, установ та організацій, які знаходяться в зоні проведення аварійно-рятувальних робіт.

Громадяни в разі зарахування до штату професійної аварійно-рятувальної служби або залучення в індивідуальному порядку чи в складі об’єктової аварійно-рятувальної служби до проведення аварійно-рятувальних робіт на випадок захво-рювання, часткової або повної втрати працездатності, загибелі (смерті), спричи-нених виконанням обов’язків рятувальників, зазначених у контрактах, укладених під час їх прийому на роботу, або договорах щодо проведення аварійно-рятувальних робіт, до яких вони залучаються.

Страховими подіями для рятувальників є загибель (смерть) під час виконання ними обов’язків, зазначених у контрактах або договорах щодо проведення аварійно-

26

рятувальних робіт, до яких вони залучалися, смерть, що настала внаслідок по-ранення, контузії, травми чи каліцтва або захворювання в період і у зв’язку з виконанням ними зазначених у контрактах або договорах обов’язків, а також втрата працездатності, що виникла внаслідок виконання цих обов’язків чи проведення таких робіт. Зв’язок страхової події з виконанням рятувальниками обов’язків, за-значених у контрактах або договорах, встановлюється під час розслідування зазна-чених випадків згідно із законодавством.

Страхування громадян, які були залучені до проведення аварійно-рятувальних робіт в індивідуальному порядку чи у складі об’єктових аварійно-рятувальних служб, здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, які залучили рятувальників до проведення цих робіт, за рахунок коштів, які виділяються на їх проведення.

Порядок та умови обов’язкового особистого страхування рятувальників вста-новлюються КМ України.

Оплата праці рятувальників, які були залучені в індивідуальному порядку чи в складі об’єктових аварійно-рятувальних служб, за час їх участі у проведенні аварійно-рятувальних робіт, а також за час необхідної професійної підготовки здійснюється згідно з укладеними договорами органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, які за-лучили рятувальників до проведення зазначених робіт, за рахунок коштів, які виділяються на проведення аварійно-рятувальних робіт і робіт з ліквідації надзви-чайних ситуацій та їх наслідків з розрахунку середньомісячного заробітку за місцем основної роботи, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Громадяни України при виконанні обов’язків у сфері ЦО, захисту населення і територій від НС зобов’язані:

  • бути ініціативними, самовідданими й наполегливими при виникненні та лікві-дації наслідків НС;

  • твердо знати індивідуальні й колективні засоби захисту і вміло використо-вувати їх в умовах НС;

27

  • знати сигнали ЦО і вміти діяти за ними;

  • знати порядок проведення відселення і евакуації, свої обов’язки і дії при про-веденні евакозаходів;

  • уміло проводити рятувальні й невідкладні аварійно-відновлювальні роботи в осередках ураження (зараження) і районах стихійного лиха, надавати само-й взаємодопомогу при пораненнях і ураженнях, не допускати невиправданих ризиків;

  • уміти виготовляти найпростіші засоби захисту органів дихання, проводити герметизацію свого житла;

  • удосконалювати свої знання і підготовку з ЦО, професійні здібності, постійно підтримувати свій психологічний стан на належному рівні;

  • утримувати в належному стані довірені їм засоби індивідуального та колек-тивного захисту й засоби для ліквідації НС;

  • виконувати вимоги відповідних органів управління у сфері ЦО захисту на-селення і територій від НС.

4. Структура і організація ЦО на обєктах

Повну відповідальність за організацію і стан ЦО, за постійну готовність її сил і засобів до проведення рятувальних і невідкладних аварійно-відбудовних робіт несе начальник ЦО об’єкта – керівник підприємства.

Начальник ЦО об’єкта підкоряється відповідним посадовим особам міні-стерства (відомства), у веденні якого знаходиться об’єкт, а також начальникові ЦО міста (району) за місцем розташування об’єкта.

На об’єкті залежно від його виробничої діяльності створюються служби ЦО: оповіщення і зв’язку, медичного, протирадіаційного і протихімічного захисту, охорони громадського порядку, пожежна, енергопостачання і світломаскування, аварійно-технічна, об’єктів і укриттів, транспортна, матеріально-технічна та ін.

Служба оповіщення і звязку звичайно створюється на базі вузла зв’язку об’єкта. На неї покладається: організація своєчасного оповіщення керівного складу, робітників, службовців і населення про загрозу нападу противника; організації

28

зв’язку і підтримка її у стані постійної готовності. Крім того, служба усуває аварії на мережах і спорудах зв’язку, що знаходяться в осередках ураження.

Медична служба організується на базі медсанчастини, здравпункту, полі-клініки. Начальник служби – головний лікар. Служба забезпечує комплектування, навчання і підтримку в готовності медичних формувань, накопичення запасів медичного майна та медичних засобів індивідуального захисту, медичну розвідку й санепідспостереження. Надає медичну допомогу ураженим і евакуює їх у лікар-няні установи, здійснює медичне забезпечення робітників, службовців і членів їх родин у місцях розміщення евакуйованих.

Служба протирадіаційного і протихімічного захисту розробляє і здійснює заходи щодо захисту людей, харчоблоків, складів продовольства від впливу радіо-активних і отруйних речовин, контролює стан засобів індивідуального захисту, приладів і спецтехніки. Здійснює контроль за опроміненням і зараженням особо-вого складу, проводить заходи з ліквідації радіоактивного і хімічного зараження.

Служба охорони громадського порядку створюється на базі підрозділів відомчої охорони. Вона забезпечує надійну охорону об’єкта, підтримує громад-ський порядок, сприяє своєчасному укриттю працюючих за сигналом ЦО; спосте-рігає за режимом світломаскування.

Пожежна служба організується на базі підрозділів відомчої пожежної охорони. Вона розробляє протипожежні профілактичні заходи, локалізує і гасить пожежі, дезактивує і дегазує заражені ділянки.

Служба енергопостачання і світломаскування створюється на базі відділу головного енергетика. Начальник служби – головний енергетик об’єкта. Служба розробляє заходи, що забезпечують безперебійну подачу газу, палива або електро-енергії на об’єкт. Проводить невідкладні аварійно-відбудовні роботи на енерго-мережах.

Аварійно-технічна служба організується на базі виробничого, технічного відділів або відділу головного механіка. Вона розробляє і проводить заходи із захисту унікального устаткування, підвищення стійкості основних споруд, спец-інженерних мереж і комунікацій, виконує невідкладні роботи з розбирання завалів,

29

локалізації і ліквідації аварій на комунікаціях і спорудах об’єкта.

Служба обєктів і укриттів організується на базі відділу капітального будів-ництва. Вона займається розробкою розрахунків з укриття робітників, забезпе-ченням готовності сховищ та укриттів і контролем за правильністю їхньої експлу-атації. Бере участь у рятувальних роботах при виявленні завалених сховищ та укриттів.

Транспортна служба створюється на базі транспортного відділу, транспорт-ного цеху. Вона розробляє і здійснює заходи щодо забезпеченню перевезень, пов’язаних з розосередженням робітників; організує підвезення сил і засобів до вогнища ураження, проводить роботи із знезаражування транспорту.

Служба матеріально-технічного постачання організується на базі відділу матеріально-технічного постачання об’єкта. Вона вчасно постачає формування усіма видами оснащення і продовольства, організує ремонт техніки і майна.

На невеликих об’єктах господарської діяльності функції служби ЦО вико-нують структурні органи управління цих об’єктів.

Модуль 2. ЗАВДАННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ Блок 2.1. Лекція № 3. Захист населення від зброї масового

ураження противника

План

  1. Колективні заходи захисту.

  2. Індивідуальні засоби захисту.

1. Колективні заходи захисту

Забезпечення безпеки населення в НС, обумовлених стихійним лихом, техно-генними аваріями і катастрофами, а також використання сучасної зброї (воєнні надзвичайні ситуації) є загальнодержавним завданням, обов’язковим для вирішення всіма територіальними, відомчими і функціональними органами управління і регу-лювання, службами і формуваннями та суб’єктами господарської діяльності.

30

Захист населення – це комплекс взаємозв’язаних за місцем, часом прове-дення, цілями, засобами заходів цивільної оборони, які спрямовані на усунення або зниження на потерпілих територіях до прийнятого рівня загрози життю і здоров’ю людей у випадку реальної небезпеки виникнення або в умовах реалізації небезпечних і шкідливих факторів стихійного лиха, техногенних аварій і катастроф.

Заходи щодо захисту людей від джерел НС повинні плануватися в обсягах, які гарантують неперевищення нормативної дії на них можливих факторів ураження для розрахункової надзвичайної ситуації.

В умовах виникнення НС заходи щодо захисту населення повинні здійсню-ватися в обсягах, які забезпечують неперебільшення допустимої нормативної дії на них реалізованих факторів ураження.

Якщо в умовах обставин, що склалися, встановлені нормативи допустимої небезпечної дії можуть бути перевищені, заходи щодо захисту людей підлягають проведенню за напрямками і в масштабах, що дозволяють максимально послабити їх дію.

Класифікація і основні характеристики засобів колективного захисту населення

Захисні споруди цивільної оборони – це споруди, призначені для захисту людей від дії факторів ураження в надзвичайних ситуаціях техногенного, при-родного, екологічного, соціально-політичного та воєнного характеру і за своїми захисними властивостями діляться на сховища і протирадіаційні укриття.

Сховища ЦО – це споруди, які забезпечують комплексний захист укритих людей від дії факторів ураження НС. Сховища, які знаходяться в зонах можливого виникнення масових пожеж і в зонах ураження СДОР (сильнодіючі отруйні речо-вини), забезпечують також захист укритих людей від високих температур, отруєння продуктами горіння і ураження СДОР.

Сховища повинні забезпечувати можливість безперервного перебування в них укритих людей протягом двох діб. За ступенем захисту від дії хвилі удару ядерного вибуху сховища розділяються на I, II, III і IV класи. Нормативний клас сховищ залежить від групи міста, категорії суб’єкта господарської діяльності і

31

місця розташування об’єкта. При цьому радіус збору людей, що будуть укрива-тися, приймають у разі забудови території одноповерховими будинками 500 м, багатоповерховими будинками – 400 м.

За умовами зведення сховища можуть бути такими, що завчасно зводяться в мирний час або швидко будуються з введенням повної готовності ЦО. Сховища ЦО, які завчасно будують в мирний час, проектують, як правило, вбудованими в підвальні поверхи споруд і будинків. При неможливості створення вбудованих сховищ допускається будівництво окремо розташованих сховищ.

У мирний час сховища повинні використовуватися в інтересах суб’єктів господарської діяльності та обслуговування населення. Місткість сховищ за типо-вими проектами складає: 100, 150, 300, 450, 600, 750, 900, 1200, 1500, 1800 і більше чоловік.

Обємно-планувальне рішення. Приміщення сховищ розділяються на основні (приміщення для укривання людей, тамбури-шлюзи, тамбури) і допоміжні (при-міщення для розміщення обладнання систем фільтровентиляції, електрозабезпе-чення, водозабезпечення і каналізації). У сховищах передбачають захисні входи й виходи. Норма площі підлоги основних приміщень для одної людини складає не менше 0,4-0,5 м2, а використання сховищ в мирний час для виробничих потреб повинна складати не більше 40% загальної площі сховища. Об’єм приміщень на одну людину повинен бути не менше 1,5 м3. Приміщення для укриття людей облад-нують нарами для сидіння розміром 0,45 ´ 0,45 м, для лежання – 0,55 ´ 1,8 м – на одну людину), ширина проходу між нарами має бути 0,7 - 0,85 м, а ширина про-хідного проходу в сховищі повинна мати розміри 0,9-1,2 м. Розміри приміщення для фільтровентиляційного обладнання визначаються його габаритами і площею, необхідною для обслуговування.

Дизельна електростанція (ДЕС) розташовується у зовнішньої стіни сховища і відділяється від інших приміщень негорючою стіною з величиною вогнестійкості, яка дорівнює 1 год. Вхід у ДЕС із сховища обладнують тамбуром з двома герме-тичними дверима, які відкриваються в сторону сховища.

32

Санітарні вузли: для чоловіків – 1 очко і 1 пісуар на 150 чоловік; для жінок – 1 очко на 75 чоловік; один умивальник на кожні 200 чоловік, але не менше одного на санітарний вузол.

Конструктивні рішення. Основними конструктивними елементами сховищ є: огороджуючі конструкції (зовнішні стіни, перекриття, фундаментна плита), внут-рішні конструкції (стіни, колони), елементи входів і аварійних виходів, захисні прибудови в проймах (захисні герметичні двері й ставні), захисні прибудови в технологічних проймах і вводах інженерних комунікацій. Несучі конструкції роз-раховуються на дію повітряної хвилі ядерного (звичайного) вибуху відповідно до класу сховища. Маса 1 м2 огороджуючих конструкцій повинна бути для сховищ І-ІІІ класів не менше 1500 кг, для інших класів не менше 1100 кг. У масу перекриття включається маса встановленого обладнання (не більше 200 кг на 1 м2 займаної площі), а також маса шару ґрунту на перекритті. Залізобетонні перекриття вбудо-ваних сховищ повинні мати термоізоляційний шар.

Входи в сховища і аварійні виходи. Вхід складається із спуску сходів або пандуса, переднього тамбура, тамбура (тамбур-шлюза) і вхідних отворів з дверима. Кількість входів залежить від місткості сховищ і кількості людей, які приходяться на один вхід. При місткості сховища до 300 чоловік допускається робити один вхід і аварійний евакуаційний вихід з висотою двері 1,8 м. Для забезпечення про-пуску людей після сигналу ЦО на закриття дверей при входах у сховище створюють одно- або двокамерні тамбури-шлюзи. Захист входів та інших пройомів у захисних спорудах ЦО (сховищах і укриттях проти радіації) здійснюється шляхом встанов-лення типових захисних і герметичних дверей, воріт і ставень відповідно до класу захисних споруд і місця їх розташування та можливих НС.

Герметизація і гідроізоляція. Герметизацію сховищ виконують для виклю-чення проникнення всередину сховищ отруйних речовин, радіоактивного пилу, біологічних аерозолів, газоподібних продуктів горіння при пожежах і проникнення повітряної ударної хвилі, а гідроізоляція – для виключення проникнення ґрунтових і поверхневих вод.

33

Приміщення, які пристосовують під сховища, повинні мати герметичність, при якій величина підпору p залежно від кратності повітрообміну К в них при герметичних отворах і закритих клапанах вентиляційної системи має бути не нижче показників:

К

р (кгс/см2)


0,15

0,5

1,0

4,5

10

24

За внутрішню межу герметизації сховища приймають внутрішню поверхню огороджуючих конструкцій і перші зі сторони приміщень герметичні прибудови (двері, клапани, ставні і т. д.). У приміщеннях, які пристосовують під сховища при режимі фільтровентиляції, повинен забезпечуватися експлуатаційний тиск повітря не менше 5 кгс/см2.

Вентиляція і опалення. Сховища обладнують механічними системами при-пливної і припливно-витяжної вентиляції для підтримання допустимих теплових і вологих та газових параметрів повітря протягом всього часу перебування в них людей.

Система вентиляції сховищ повинна забезпечувати нормальну її роботу за режимом чистої вентиляції протягом 48 год. і в режимі фільтровентиляції 12 год.

У сховищах, що розташовані в зонах можливих масових пожеж або сильної загазованості території шкідливими речовинами від вторинних факторів, передба-чається режим повної ізоляції з регенерацією внутрішнього повітря з розрахун-ковою тривалістю режиму протягом 6 год. У систему вентиляції входять окремі забірні канали повітря для різних режимів, противибухові пристрої з розширю-вальними камерами, що встановлюються на забірних і витяжних каналах, фільтри проти пилу, фільтри-поглиначі, вентилятори, розвідна система, герметичні клапани, витяжний канал (у сховищах, які обладнані для роботи в режимі повної ізоляції, крім того засоби регенерації) і теплоємкий фільтр. Сховища обладнують централь-ним опаленням у вигляді самостійного відгалуження від загальної опалювальної мережі об’єкта або будинків і споруд.

Водозабезпечення і каналізація. Для забезпечення водою сховище облад-нують підключеним до зовнішньої водопровідної мережі водопроводом. На вводі

34

водопровідної мережі встановлюють запірну арматуру. На випадок виходу із ладу зовнішніх водопровідних мереж передбачають ємкості для аварійного запасу води. У сховищах встановлюють промивні туалети з відводом стічних вод в зовнішню каналізаційну мережу через самостійні випуски (самопливом або шляхом пере-качування) з встановленням засувки в середині сховища і аварійного резервуару для збору фекалій.

Елетрозабезпечення і звязок. Електрозабезпечення сховища виконують від зовнішньої мережі міста або суб’єкта господарської діяльності. У сховищах великої місткості або на групу близько розташованих сховищ влаштовують захисну дизельну електростанцію (ДЕС) на випадок виходу із ладу зовнішнього джерела електрозабезпечення. У сховищах без ДЕС використовують місцеві джерела освіт-лення. Освітленість приміщень у цих випадках не нормується. Сховища повинні мати телефонний ввід і радіотрансляційну точку.

Сховища, які швидко зводять. Захисні властивості сховищ, які швидко зводять, встановлюються аналогічно як для сховищ, які будують в мирний час. Місткість сховищ визначається наявністю вільних місць для їх будівництва і прий-мається, як правило, від 50 до 300 чоловік. У сховищах передбачаються: примі-щення для укриття людей і фільтровентиляційної установки; місця для розміщення баків з водою, переносної печі і ємкості з відходами; вхід і аварійний лаз (якщо головний вхід розміщується в зоні завалу).

Для будівництва сховищ, які швидко зводять, можуть бути використані серійні елементи промислового і цивільного будівництва, інші конструкції, а також спеці-альні залізобетонні елементи і лісоматеріали. Сховища, які швидко зводять, осна-щують найпростішими засобами забезпечення повітрям, водою, каналізацією, освіт-ленням і зв’язком.

Пристосування під сховища ЦО приміщень існуючих будинків і споруд. Під сховища можуть бути пристосовані: підвальні поверхи виробничих, допоміжних і адміністративно-побутових будинків і споруд; окремо розташовані заглиблені споруди виробничого, господарського і побутового призначення; пішохідні тунелі,

35

вентиляційні галереї і тунелі, пустоти у великих фундаментах та ін.; підвали в жилих будинках.

Сховища, які влаштовують у пристосованих приміщеннях існуючих будинків і споруд, повинні максимально задовольняти вимогам, які ставлять до сховищ, що спеціально будуються. Ці сховища можуть бути з конструкціями посилення з довговічних матеріалів (метал, залізобетон, цегла, камені) або з дерева. Внутрішнє обладнання таких сховищ може бути промислового виробництва або простішого типу, виготовлене силами місцевих об’єктів господарювання.

Оцінку здатності залізобетонних конструкцій, бетонних і цегляних склепінь викладених по металічних балках приміщень, які пристосовують під сховища, визначають за спеціальними розрахунками, таблицями й графіками. Таку роботу проводять завчасно із залученням спеціалістів проектних організацій.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) – це споруди, що забезпечують захист людей від дії іонізуючих випромінювань при радіоактивному зараженні місцевості з неперервним перебуванням у них розрахункової кількості людей протягом 1-2 діб. У зоні можливих слабких руйнувань ПРУ забезпечують також захист від обвалення окремих елементів будинків, для чого їх несучі конструкції повинні бути розра-ховані на тиск у фронті ударної хвилі повітря, що дорівнює 0,2 кг/см2.

ПРУ в межах зон можливих слабких руйнувань необхідно розташовувати в підвалах і цокольних поверхах, а за межами зон можливих руйнувань – крім того, на перших поверхах. При пристосуванні приміщень під ПРУ демонтаж техно-логічного обладнання не передбачається.

Місткість ПРУ визначається сумою місць для сидіння і лежання (на верхніх ярусах) і приймається: 5 чоловік і більше залежно від площі приміщень укриттів, обладнаних в існуючих будинках і спорудах; 10-50 чоловік в укриттях, які швидко зводять, що не використовуються в мирний час; 50 чоловік і більше залежно від площі приміщень, що проектуються і будуються в нових будинках і спорудах, які використовують в мирний час в інтересах суб’єктів господарської діяльності.

Протирадіаційні укриття діляться на класи відповідно до коефіцієнта захисту з гамма-випромінювання: за межами зон можливих руйнувань у заміській зоні з

36

Кз = 20 - 50 для населення і Кз = 50 - 100 для працюючих змін; на об’єктах II кате-горії по ЦО, розташованих за межами зон можливих сильних руйнувань, а також в заміській зоні, яка розташована в зоні можливих слабких руйнувань з Кз = 50 - 100 для населення і Кз = 100 - 200 для працюючих змін; на об’єктах 11 категорії по ЦО, розташованих за межами зон можливих сильних руйнувань з Кз більше 200 для складу формувань і Кз = 100 - 200 для персоналу медичних установ.

ПРУ повинні мати приміщення: для розміщення людей, санітарного вузла, вентиляційної камери, зберігання брудного верхнього одягу. У ПРУ місткістю до 50 чоловік допускається замість санітарного вузла мати приміщення для виносної тари під фекалії і відходи.

У ПРУ влаштовують не менше двох входів. Ширину їх приймають залежно від кількості людей, які підлягають укриттю, із розрахунку 250 чоловік на 1 м ширини входу. На входах встановлюють звичайні з ущільненням двері.

Всі пройоми під час переведення приміщень на режим укриття заставляють матеріалами, які забезпечують такий самий захист, як огороджувальні конструкції.

Приміщення, які пристосовують під ПРУ, повинні бути забезпечені венти-ляцією, опаленням, каналізацією і освітленням відповідно до вимог їх експлуатації в мирний час і в НС.

У ПРУ будь-якої місткості в цокольних і перших поверхах будинків, а також в укриттях місткістю до 50 чоловік, що розміщуються в підвальних поверхах будин-ків, використовують непримусову вентиляцію. В інших випадках застосовується примусова вентиляція.

Система опалення ПРУ є загальною з опалювальною мережею будинків і повинна мати пристрої відключення.

Водозабезпечення ПРУ повинно здійснюватися від зовнішньої або внутріш-ньої водопровідної мережі. Норма використання води на одну людину – 25 л на добу. При відсутності водопроводу в укриттях передбачаються місця для розмі-щення баків з питною водою з розрахунку на одну людину 3 л на добу.

Електрозабезпечення ПРУ передбачається від загальної електромережі.

37

Параметри повітряного середовища в ПРУ приймають як для чистої венти-ляції сховищ – для вентиляції примусової або непримусової, а також для резервної вентиляції як для фільтровентиляції сховищ. Тепловологий режим при цьому не проводять. Норми подачі повітря в ПРУ приймають такими, як для сховищ.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) будують відповідно до вимог ДБН В 2.2.5-97 «Захисні споруди цивільної оборони».

Укриття простішого типу – це споруди, що забезпечують захист людей від світлового випромінювання і уламків зруйнованих будинків, а також знижують дію проникаючої радіації, ударної хвилі вибуху і радіоактивних випромінювань на зараженій місцевості.

До укриттів простішого типу відносяться спеціально збудовані щілини, а також підвали та інші заглиблені приміщення, пристосовані для захисту людей.

Щілини викопують у ґрунті у вигляді вузьких ровів із зломами в плані під кутом 90-120˚. Довжина прямого відрізка повинна бути не більше 15 м. Місткість щілин приймають від 10 до 50 чоловік. У щілинах місткістю до 25 чоловік влашто-вують один вхід, а при більшій місткості – два входи. Перекриття і крутості щілини повинні витримувати навантаження від ваги ґрунтової засипки товщиною 50-60 см, бокового навантаження ґрунту і дії ударної хвилі на поверхні землі 0,5-1,0 кгс/см2. Матеріали для настилу перекриття і одягу крутизни щілин – ліс круглий, пило-матеріали, залізобетонні вироби та ін.

Підвали та інші заглиблені й підземні приміщення і споруди, які при-стосовують під простіші укриття, повинні бути достатньо міцні, з огороджуючими конструкціями із негорючих матеріалів, не мати транзитних комунікацій (трубо-проводів опалення і забезпечення водою діаметром більше 70 мм, паропроводів більше 40 мм, кабелів високої напруги). Місткість укриттів у підвалах будинків рекомендується приймати 50-300 чоловік.

У підземних гірських виробках залежно від їх характеристик і місця розташування можуть створюватися сховища і протирадіаційні укриття. Гірські виробки можуть використовуватися для розміщення пунктів керування, укриття

38

матеріальних ресурсів, розміщення виробництв з унікальним обладнанням, холо-дильників тощо.

У сховищах і ПРУ, які розміщуються у гірських виробках, передбачають системи вентиляції, водозабезпечення, електро-забезпечення, зв’язку і каналізації, що створюють необхідні умови для перебування в них людей протяом розрахун-кового періоду.

Підвищення захисних властивостей житла

Радіоактивне зараження місцевості – підступний і небезпечний фактор ураження. Воно розповсюджується навіть на ті райони, що не піддавалися дії над-звичайної ситуації, тому що утворена при аварії на АЕС радіоактивна хмара може переміщуватись на великі відстані.

Радіоактивні речовини не мають ніяких видимих ознак, а радіоактивне за-раження не викликає у момент опромінення ніяких подразнюючих чи больових відчуттів, їх можна виявити лише за допомогою спеціальних дозиметричних приладів (індикаторів радіоактивності, рентгенометрів і т.д.), які є на об’єктах, в органах управління і силах ЦО. Люди можуть і не підозрювати, що вони і їх житло потрапили в зону радіоактивного зараження.

Зараження території підприємства, ураження робітників, службовців і населення прилеглого житлового масиву може відбутися у випадку виробничої аварії на об’єктах, що використовують сильнодіючі отруйні речовини (СДОР).

На розповсюдження СДОР можуть справити вплив напрям вітру і його швидкість, умови місцевості й рослинного покриву.

Якщо населення проживає поблизу хімічно небезпечних об’єктів, де є запаси СДОР (холодильні установки, водопровідні станції, хімічні і нафтопереробні під-приємства і т. ін.), то слід попередити населення, з яким СДОР вони можуть реально зустрітися.

Таким чином, територія, що зазнала дії СДОР, включає місце його безпо-середнього розливу, тобто осередок хімічного ураження і зону хімічного зараження, що утворилася у результаті розповсюдження парів. Зона хімічного зараження поді-ляється на дві частини: зону надзвичайно небезпечного зараження і зону зараження.

39

З віддаленням від місця вибуху (викиду) на АЕС або розливу СДОР рівні радіації або хімічного зараження зменшуються. Але оскільки невідомо, в якому районі можуть опинитися люди і їх житло, необхідно скрізь вживати всі заходи для захисту людей, житлових і виробничих будівель, різних споруд від радіоактив-ного і хімічного зараження.

Радіоактивне зараження відбувається у момент випадання радіоактивних опадів, а також тоді, коли піднятий вітром, машинами, людьми радіоактивний пил проникає всередину будівель і споруд. Населення на цей випадок повинно вжити ряд заходів. Для того, щоб захистити свій дім, квартиру від проникнення радіоактивного пилу і СДОР, треба зарівняти всі щілини у вікнах і дверях, закрити витяжки і димоходи, поставити на дверях ущільнювачі із гуми, повсті, губчастих гумовотехнічних матеріалів.

У кам’яних будівлях щілини зарівнюють шпаклівкою або штукатурним роз-чином, у дерев’яних проконопачують. Конструкції з дерев’яних збірних щитів склеюють двома шарами паперу. Віконні шибки рекомендується проконопачувати і, якщо треба, промазати замазкою. Розбиті шибки заміняють новими.

Крім проведення робіт із захисту від проникнення радіоактивного пилу і СДОР, необхідно посилити захисні властивості кожного будинку від радіоактив-ного випромінювання (проникаючої радіації). Віконні прорізи, особливо дерев’яних будинків, закладають цеглою, мішками з піском або землею. Стіни першого по-верху будівель обсипають ґрунтом на висоту 1,8 від підлоги. Для кріплення ґрун-тового обсипання можна застосовувати тини, дошки і т.д. На перекриття насипають допоміжний шар ґрунту.

При будівництві або ремонті підвалів і льохів ще у мирний час треба робити їх перекриття з таким розрахунком, щоб у разі необхідності на них можна було насипати шар ґрунту товщиною 60-90 см.

Таким чином, проведені заходи посилюють захисні властивості будинку, квартири, скорочують ймовірні втрати серед людей.

Профілактичні протипожежні заходи проводять з метою зменшення можли-вості виникнення і розповсюдження пожеж. Своєчасне проведення попереджу-

40

вальних заходів населенням знизить можливість виникнення пожеж і займань, зменшить імовірність їх швидкого розповсюдження.

Для попередження пожеж у квартирі треба зняти з вікон завіски і тканинні штори, замість них повісити штори з білого паперу або тканини, попередньо про-сочені розчином борної кислоти або бури. Таке просочення надає паперу або тканині вогнетривкість. По можливості треба зробити на вікні дерев’яні віконниці (щити), пофарбувавши їх ззовні у білий колір або покривши вогнетривкою речовиною. Шибки вікон бажано покрити розчином вапна або крейди. Для отримання вапня-ного розчину треба змішати 10 вагових частин вапна, 1 частину жиру і 3 частини води. Легко спалахуючі предмети (картини, меблі) слід поставити в простінки. Одяг, взуття, книги, якими не користуються, треба скласти у шафи або валізи. Гас, бензин та інші горючі матеріали необхідно винести з будинку і тримати у безпечному місці.

Дерев’яні споруди (сараї, паркани), що не являють собою особливої цінності, слід розібрати (дошки і колоди можна використовувати при будівництві укриттів). Старі дерев’яні будівлі для підвищення їх вогнетривкості обмазують глиняним або вапняним розчином. Усі горища, сходові клітки, тамбури і комори повинні бути звільнені від громіздких і непотрібних речей. На горищах дерев’яну тирсу, торф, мох, що використовуються для утеплення, по можливості слід замінити вогнетривкими матеріалами: піском, шлаком, сухою землею, глиною. Захисний шар повинен бути 5-10 см, наскільки дозволяють перекриття. Перевірте, чи добре відчиняються двері, що ведуть у коридори і на сходові площадки. Стіни та інші частини дерев’яного будинку обмажте глиняним розчином – вони будуть більш вогнетривкими.

Необхідно підготувати засоби пожежогасіння: налити воду в діжки, баки і ванни, заповнити піском ящики і поставити їх так, щоб вони не заважали вільному виходу з квартири. Підготувати наявний протипожежний інвентар (відра, багри, драбини та ін.). Слід перевірити справність пожежних кранів і вогнегасників і у разі необхідності вжити заходи до їх виправлення або заміни.

Дуже важливо, щоб кожний житель будинку ознайомився з розташуванням

41

вводів і пристроїв відключення будинкових комунальних мереж. Це дасть можли-вість своєчасно відключити їх у випадку пошкодження. Залишаючи будинок, не можна кидати ввімкнутими електроприлади, запалені газові плити, примуси, що горять, плити, що топляться, особливо уважним слід бути після оголошення за-грозливого положення. Крім того, кожній людині необхідно знати елементарні правила гасіння займань і пожеж, діяти у боротьбі з вогнем сміливо і енергійно.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

Схожі:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний транспортний університет...
Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Цивільна оборона» для студентів усіх спеціальностей (в рамках проведення педагогічного...
Класна година 5 клас
Мета. Ознайомлення учнів з поняттям «Цивільна Оборона»; з основними завданнями ЦО, з природними та техногенними явищами, їх характеристиками...
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ (ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА) УКРАЇНИ ТА ОСНОВИ ЇЇ ВЕДЕННЯ
Органи управління, аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з навчальної дисципліни «Цивільна оборона» / укладачі: Г. М. Харамда, С. Т. Сусло,...
Конспект лекцій У двох частинах Частина 2 Суми
Затверджено на засіданні кафедри фінансів як конспект лекцій з дисципліни «Банківський менеджмент»
Конспект лекцій Частина II Суми
Стратегічний маркетинг : конспект лекцій / укладачі: В. В. Божкова, Ю. М. Мельник, Л. Ю. Сагер. – Суми : Сумський державний університет,...
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання
Проектний аналіз : конспект лекцій / укладачі: О. І. Карпіщенко, О. О. Карпіщенко. – Суми : Сумський державний університет, 2012....
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ
Ч – 46 Чередник Г. Ю. Конспект лекцій з курсу «Соціальна психологія» [Текст] / Г. Ю. Чередник, О. О. Лоза. – Д.: РВВ ДНУ, 2009. –...
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ ЧАСТИНА 2 ПЛАНОВІ ГЕОДЕЗИЧНІ МЕРЕЖІ
Лісевич М. П., Ільків Є. Ю Геодезія. Планові геодезичні мережі.: Конспект лекцій.Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010. 131с
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ «ПСИХОЛОГІЯ»
Конспект лекцій з курсу «Психологія» (для студентів 2 курсу денної форми навчання спец.: 092100 – «Промислове та цивільне будівництво»,...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка