ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ


НазваОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
Сторінка7/11
Дата26.08.2013
Розмір1.62 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Економіка > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


Наукові напрями і ключові положення концепцій

Основні ідеї, що використовуються в сучасному менеджменті

Науковий менеджмент і класична адміністративна школа

Наукові принципи
Раціоналізація виконання робіт.

Розподіл праці в управлінні.

Науковий підхід до менеджменту і принципи управління

Аналіз способів виконання робіт з метою удосконалення

Оплата праці, як важливий елемент мотивації праці

Школа людських взаємостосунків і поведінських наук

Колектив, як особлива соціальна група.
Міжособистісні взаємостосунки, як фактор росту ефективності і потенціалу кожного працюючого.

Використання в менеджменті факторів комунікації, групової динаміки, мотивації і лідерства

Дослідження поведінки людей в організації.

Ставлення до членів організації, як до активних людських ресурсів

Продовження таблиці 11.

Кількісний підхід

Використання методів кількісних досліджень, моделювання і ЕОМ.

Використання кількісних вимірювань при прийнятті рішень.

Використання інформаційних систем управління і комп’ютерної техніки.

Системний і ситуаційний підходи

Взаємодія і взаємозалежність всіх компонентів організації.

Виявлення та облік ситуаційних змінних оточуючого середовища.

Розгляд організації як системи, що складається з взаємопов’язаних частин.

Значення оточуючого середовища і зворотного зв’язку для досягнення успіху організації.

Прийняття управлінських рішень на базі вивчення всієї сукупності ситуаційних факторів.


Що стосується впровадження нової парадигми в практику управління України, то вона поєднується з радикальними перетвореннями і реформуванням всіх сторін життєдіяльності нашого суспільства. Можна навести найважливіші положення парадигми управління української перехідної економіки:

  • гнучке поєднання методів ринкового регулювання з державним регулюванням соціально-економічних процесів;

  • формування і функціонування ринкових господарюючих суб’єктів, як відкритих і соціально орієнтованих систем;

  • самоуправління на всіх рівнях і переходах до поліцентричної системи господарювання;

  • поєднання ринкових і адміністративних методів управління підприємствами державного сектора економіки.




    1. Класичні і сучасні підходи до науки менеджменту


Найбільш відомим є класичний підхід до класифікації різних напрямів теорії і практики управління. Загальноприйнято виділяти чотири напрями управлінської науки (Таблиця 12).

З ростом індустріалізації і спеціалізації необхідність конкретного використання управління стала ще більш очевиднішою. Гарольд Кунц розробив сучасні підходи до менеджменту, виходячи з позицій управляючого (Таблиця 13).

Таблиця 12. Класичні підходи до науки менеджменту


№№

Підхід

Сутність

1.

Підхід з позицій виділення різних шкіл

Включає в себе школу наукового управління, адміністративного управління, людських взаємостосунків і поведінських наук, кількісні методи.

2.

Процесний підхід

Дозволяє розглядати управління як серію взаємопов’язаних управлінських функцій.

3.

Системний підхід

Представляє організацію як сукупність взаємопов’язаних елементів(персонал, структура, задачі, технологія), орієнтованих на досягнення цілей в умовах зовнішнього середовища, що змінюється.

4.

Ситуаційний підхід

Передбачає можливість використання різних методів управління залежно від ситуації.


Таблиця 13. Сучасні підходи до менеджменту


№№

Підходи

Сутність

1.

Емпіричний підхід

Ефективний управляючий – це той, хто оволодіває знаннями, необхідними для координації зусиль.

2.

Підхід з точки зору поведінки людини

Ефективний управляючий постійно навчається.

3.

Підхід з точки зору соціальної системи

Ефективний управляючий повинен знати не тільки аспекти індивідуальної поведінки працівників, але і розуміти динаміку роботи групи.

4.

Підхід з точки зору теорії прийняття рішень

Кожна управлінська дія є дією по прийняттю рішень і кожен управлінський фактор може бути прорахований і скоординований.

5.

Математичний підхід

Необхідність давати визначення і характеристику, застосовувати функціональні символи для забезпечення посадових обов’язків.

6.

Операційний підхід

Необхідність оцінки управлінської ситуації і використання будь-якої інформації або знань, що дадуть найбільший ефект в даному випадку.

РОЗДІЛ ІІІ. ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ
Тема Планування
ЛЕКЦІЯ . ПЛАНУВАННЯ ЯК ОСНОВА ПРОЦЕСУ

УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ


  1. Процес менеджменту в організації і його функціональний характер.

  2. Функція менеджменту – планування: сутність, основи планування в організації.

  3. Цілі в управлінні організацією.

  4. Бар,єри на шляху планування і способи їх подолання.




  1. Процес менеджменту в організації і його функціональний характер


Більшість членів суспільства входить в одну або декілька організацій. Більшість людей майже все свідоме життя працюють в тих чи інших організаціях є її працівниками або вступають з ними в контакт.

Що таке організація? Основними складовими будь-якої організації є люди, які вирішують в ній певні задачі і управління, яке формує, мобілізує і приводить в рух потенціал організації. Таким чином, організація - це систематизоване, свідоме об’єднання дій людей по досягненню певних цілей. У такому вигляді організація виступає як соціальний інститут.

Будь-яка організація - це відкрита система, вбудована у зовнішній світ. Тому, життєдіяльність організації складається з трьох основних процесів: одержання сировини і ресурсів з зовнішнього оточення, виготовлення продукту і передача продукту у зовнішнє середовище. Всі ці процеси є обов’язковими для організації, а ключова роль в підтримці балансу між ними належить менеджменту (Мал.17.).

Внутрішнє життя організації складається з великої кількості різних дій, процесів і підпроцесів. Разом з тим, можна виділити п’ять груп функціональних процесів, які охоплюють діяльність будь-якої організації і є об,єктом управління зі сторони менеджменту. Це – виробництво, маркетинг, фінанси, персонал, облік і звітність.

Разом з тим, не існує жодної організації, яка б не мала зовнішнього оточення і не знаходилась би з нею в стані постійної взаємодії. Зовнішнє оточення організації можна представити у вигляді двох сфер. Перша сфера – це загальне зовнішнє оточення, друга сфера – безпосереднє ділове оточення.

Управління організацією можна зобразити у вигляді процесу здійснення певного типу взаємопов’язаних дій по формуванню і використанню ресурсів організації для досягнення нею своїх цілей. Менеджмент не є еквівалентним всій діяльності організації по досягненню кінцевої цілі, а включає в себе тільки ті функції і дії, які пов’язані з координацією і встановленням взаємодії внутрі організації, зі спонуканням до здійснення виробничої та інших видів діяльності, з цільовою орієнтацією різних видів діяльності і т.ін. (Мал.18.).




Мал.18. Місце процесу управління в організації
Зміст і набір дій і функцій, які здійснюються в процесі управління, залежать від типу організації, від її розмірів, від сфери її діяльності, від рівня в управлінській ієрархії, від функцій всередині організації і від інших факторів. Разом з тим, незважаючи на всю різноманітність, для всіх процесів управління в організації характерна наявність однорідних видів діяльності.

Уявіть собі, що ви створили організацію. З самого початку її функціонування виникає дві проблеми. Перша – які дії повинен виконувати кожен зі співробітників, щоб з’явився певний продукт. Друга – які дії повинна виконувати організація в цілому, щоб досягти своїх організаційних цілей. І те, і інше нерідко має назву “функції”. У першому випадку – це функції працівника, а в другому – це функції організації. У сучасному управлінському лексиконі термін “функції” означає певні дії, які виконує людина або організація в межах розподілу праці в суспільстві.

Коли ми говоримо, що організація або підприємство функціонує, то розуміємо, що люди здійснюють певні дії, які спрямовані як на взаємодію з зовнішнім середовищем, так і на внутріорганізаційну взаємодію.

Вперше, функції підприємства були виділені та охарактеризовані французьким вченим і практиком А.Файолем в його роботі “Загальне і промислове управління” в 1916 р. Він визначив 6 основних функцій: технічна, комерційна, фінансова діяльність, діяльність безпеки, еккаунтинг, управління.

Ускладнення взаємодії з зовнішнім оточенням дозволяє сьогодні говорити про більшу кількість загальних функцій підприємства (Таблиця 14).
Таблиця 14. Функції сучасного підприємства


Основний ресурс, що використовується

Функції підприємства

Час

Споживач

Бізнес

Гроші

Люди

Технологія

Ідеї

Відомості

Культура

Планування

Маркетинг

Підприємництво

Фінанси

Організація

Виробництво

Інновація

Інформація

Соціальний розвиток


Кожна з вказаних загальних функцій є певним видом робіт по управлінню підприємством в цілому.

А.Файолю належить ідея виділення окремо, так званої, функції адміністрування або управління, як одного з видів трудової діяльності по управлінню підприємством в цілому. Роль адміністрування була визначена ним таким чином: передбачення, організація, керівництво, координація, контроль. На сьогоднішній день цей перелік має дещо інший вигляд (Табл.15):
Таблиця 15. Функції управління


Функція управління

Характеристика

Встановлення цілей

визначення майбутнього стану підприємства

Розробка стратегій

визначення способів досягнення цілей

Планування роботи

визначення завдань конкретним виконавцям

Проектування роботи

визначення робочих функцій виконавців

Мотивування до роботи

цілеспрямований вплив на працівника

Координація роботи

узгодження зусиль виконавців

Облік і оцінка роботи

вимір результатів і їх аналіз

Контроль роботи

співставлення результатів з цілями

Зворотній зв’язок

коригування цілей


Більш доцільно всі ці види робіт згрупувати в чотири основні функції управління, тобто відносно самостійні, спеціалізовані ділянки управлінської діяльності (Мал.19):

  • планування – вибір цілей і плану дій по їх досягненню;

  • організація – розподіл задач між окремими підрозділами і працівниками і встановлення взаємодії між ними;

  • мотивація – таке керівництво людьми, що призводить їх до здійснення запланованих дій і досягнення встановлених цілей;

  • контроль – співвідношення реально досягнутих результатів з тими, які були заплановані.



Мал.19. Функції менеджменту

Кожна функція управління повинна мати чітко визначений зміст, розроблений процес, певну структуру.

Зміст функції відповідає на запитання, які дії здійснюються в межах цієї функції.

Процес реалізації функції відповідає на запитання: якою є логічна послідовність дій в межах функції, що і за чим повинно слідувати.

Структура функції відповідає на запитання як або яким чином формально пов’язані між собою дії, які складають цю функцію.

Відповідь на запитання як робити і кому це слід робити, дає таке поняття як “робота”, яке в деякій мірі відрізняється від поняття “функція”.


  1. Функція менеджменту – планування: сутність, основи планування в організації


Планування – це основна функція менеджменту, від якої залежать всі інші. Менеджер, який займається плануванням, визначає цілі організації і найкращі способи їх досягнення. Він аналізує бюджети, розклади, інформацію про стан галузі та економіки в цілому, ресурси, що є в організації, і ресурси, які вона в змозі отримати.

Планування – це спосіб, за допомогою якого керівництво забезпечує єдиний напрямок зусиль всіх членів організаціях для досягнення загальної цілі.

Таким чином:

  1. Призначення планування – як функції менеджменту полягає в бажанні завчасно врахувати всі внутрішні і зовнішні фактори, які забезпечують сприятливі умови для нормального функціонування і розвитку підприємства.

  2. Планування передбачає – розробку комплексу заходів, які визначають послідовність досягнення конкретних цілей з урахуванням можливостей найбільш ефективного використання ресурсів кожним виробничим підрозділом або всім підприємством.

  3. Планування призвано – забезпечити взаємозв’язок між окремими структурними підрозділами фірми, які включають весь технологічний ланцюг: дослідження, розробку, виробництво і збут.

Формальним відображенням функції менеджменту планування є відповідно оформлений документ – план. План – це документ, який охоплює весь комплекс виробничої, господарської і фінансової діяльності за встановлений період, після закінчення якого починає діяти план наступного періоду. Плани складаються на різні періоди часу. Короткотермінові плани перекриваються довготерміновими. Залежно від змісту, цілей і завдань виділяють форми планування (Табл.16) і відповідно до них, види і типи планів.
Таблиця 16. Форми планування


Форми

планування

Характеристика

Стратегічне

Мета – дати комплексне наукове обґрунтування проблем, з якими може зіткнутись підприємство в майбутньому, і на цій підставі розробити показники розвитку на плановий період 3-5 років.

Середньострокове

Охоплює період до 3 років, як найбільш відповідний періоду поновлення виробничого апарату і асортименту продукції. Здійснюється в межах стратегічних планів як по підприємству в цілому так і в виробничих підрозділах.

Поточне

Здійснюється шляхом детальної розробки в межах одного року оперативних планів для підприємства в цілому і його структурних підрозділів. Основними ланками поточних планів є календарні плани на місяць, квартал, півроку.


Поточне планування - це виключна функція керівників відділів і підрозділів. Поточний план повинен відповідати всім балансовим показникам роботі підприємства. Виділяють такі типи поточних планів: функціональні, одночасні і стабільні (Табл.17).
Таблиця 17. Порівняльна характеристика поточних планів


Тип плану

Роль в системі планів

Форма, в якій розробляється план

Функціональні

Допомога при впровадженні стратегічного плану

Ключові короткотермінові цілі і тактичні підходи до вирішення проблем

Одночасні

Вказівки по здійсненню заходів, які носять разовий характер

Програми, проекти

Стабільні правила

Стандартизують рішення по операціях, що повторюються

Правила, інструкції, рекомендації, стандарти, нормативні плани


Плани організації поділяють за призначенням, змістом і періодом дії (Мал.20).



Мал.20. Види планів

Незалежно від форми, виду і типу плану, загальний процес планування можна представити у вигляді такої послідовності (Мал.21):



Мал.21. Процес планування в організації

3. Цілі в управлінні організацією
Функції планування забезпечує реалізацію встановлених цілей, саме тому, початковим етапом процесу планування є вибір цілей. Слід виділяти дві складові поняття “цілі організації” – місія і цілі, кожна з яких відіграє свою роль в процесі планування.

Місія організації в широкому розумінні – це констатація філософії і призначення, змісту існування організації; у вузькому розумінні – це ствердження відносно того, для чого і з яких причин існує організація, чим вона відрізняється від інших. Основні групи людей, чиї інтереси впливають на діяльність організації і безумовно повинні враховуватись при визначенні її місії, представлені в таблиці 18.

Таблиця 18. Групи людей та їх інтереси, які впливають на організацію


Групи людей

Вплив їх інтересів на діяльність організації

Власники

Створюють і розвивають організацію і за її рахунок вирішують свої життєві проблеми.

Співробітники

Своєю працею забезпечують діяльність організації та отримують від неї компенсацію за свою працю і за допомогою цієї компенсації вирішують свої життєві проблеми.

Споживачі (покупці) продукту організації

Віддають свої ресурси (гроші) за продукт, який пропонує організація і задовольняють свої потреби за допомогою цього продукту.

Ділові партнери організації

Знаходяться з нею у формальних і неформальних взаємостосунках, надають організації різні послуги і отримують аналогічні послуги від організації.

Місцеве суспільство

Знаходиться з організацією у взаємодії, має певний зміст і впливає на формування соціального і екологічного середовища існування організації.

Суспільство в цілому

В особі державних інститутів, які взаємодіють з організацією в політичній, правовій, економічній і інших сферах, отримують від неї частину створеного багатства для забезпечення суспільного благоустрою і розвитку, яким користується і сама організація.



Гарно сформульована місія повинна відображати: цільові орієнтири, сфери діяльності, філософію, можливості і способи здійснення діяльності, імідж організації (Мал.22).


Мал.22. Місія організації
Цілі – це конкретний стан окремих характеристик організації, досягнення яких є для неї бажаним і на досягнення яких спрямовується її діяльність.

Цілі можуть бути довгострокові, короткострокові і середньострокові. Найбільш розповсюджені напрями встановлення цілей наведені в таблиці 19.

Таблиця 19. Напрями встановлення цілей


Напрям

Показники

Прибутковість

розмір прибутку, рентабельність, доход на акцію і т.ін.

Положення на ринку

частка ринку, обсяг продажу і т.ін

Продуктивність

витрати на одиницю продукції, обсяг продукції в одиницю часу, матеріалоємність і т.ін.

Фінансові ресурси

структура капіталу, рух грошей, розмір оборотного капіталу і т.ін

Потужності організації

розмір площ, кількість одиниць техніки і т.ін.

Розробка, виробництво продукту і поновлення технології

витрати на виконання проекту, термін впровадження нового обладнання, нового продукту і т.ін.

Зміни в організації та управлінні

завдання по термінах організаційних змін

Людські ресурси

плинність кадрів, підвищення кваліфікації і т.ін

Робота з покупцями

швидкість обслуговування, кількість скарг і т.ін.

Надання допомоги суспільству

обсяг доброчинності, термін проведення доброчинних акцій і т.ін.


У кожній організації існує ієрархія цілей по рівнях управління і два підходи до процесу розробки цілей: централізований і децентралізований, який може проходити по чотирьох етапах (Мал.23).

Мал.23. Процес розробки цілей організації

При встановленні цілей необхідно, щоб вони відповідали таким вимогам: досяжність і реальність; гнучкість; вимірність; конкретність; сумісність; відповідність.


  1. Бар,єри на шляху планування і способи їх подолання


Бар’єри, які існують на шляху планування, як правило, поділяють на дві групи: особисті та організаційні.

Перша група – це небажання або невміння здійснювати функцію планування. Основними причинами цього можуть бути: відмова від планування через “ділову поточність”; недостатність практичних навичок і відсутність досвіду планування; небажання деяких менеджерів доводити до відома інших свої цілі і плани і тим самим брати на себе додаткову відповідальність; невпевненість в своїх силах.

Друга група – це бар’єри на організаційному рівні, які виникають через обмеженість в ресурсах, інформації і через складнощі у виконанні рішень, які були прийняті в процесі планування. Основними причинами тут можуть бути складність зовнішнього середовища та обмеження в діяльності організацій, недостатність інформації, небажання змінювати порядок і стиль роботи, а іноді і структуру організації, змінювати систему взаємостосунків з підлеглими, що може призвести до виникнення конфліктів між окремими рівнями управління в організації.

Особисті і організаційні бар’єри, які заважають ефективному плануванню, можуть бути досить високими, але відмовлятись через них від планування ніколи не потрібно. Існують певні способи уникнення цих перешкод, на які слід звернути увагу:

  1. Підтримка вищого керівництва і його участь в процесі планування, т.т. ефективне планування повинно починатися з верхнього рівня організації.

  2. Відповідальність за процес планування, т.т. мету можна буде досягти тільки тоді, коли за це хтось несе особисту відповідальність.

  3. Навчання плануванню, т.т. планування буде ефективним тільки тоді, коли менеджери мають відповідну підготовку і практичні навички у плануванні.

  4. Ефективна систем зворотного зв’язку, т.т. люди в організації повинні мати можливість отримувати і обмінюватись всією необхідною їм для планування інформацією.

  5. Зв’язок планування з системою винагородження, т.т. люди, які відповідають за планування повинні винагороджуватись за його ефективність і досягнення.

  6. Заохочення системи участі і розвитку групових навичок управління, т.т. планування повинно передбачати можливість активної участі в ньому і керівників, і виконавців, можливість вільно висловлювати свої думки.

  7. Розробка випадкових планів, т.т. повинна бути система розробки планів на випадок виникнення непередбачених ситуацій, розробка додаткових спеціальних планів, які непередбачені основним планом.

  8. Відкрита реакція на протидію, т.т. ігнорування поведінки тих, хто виступає проти планування, надання можливості підлеглим вільно висловлювати свої думки щодо планування.

9. Розуміння того, що вплив і дієвість планів мають свої обмеження, т.т. розуміння того, що планування не може вирішити всі проблеми в організації і про це менеджери повинні повідомити своїх підлеглих і впевнитись в тому, що всі це зрозуміли.
ЛЕКЦІЯ. СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ


  1. Стратегічне планування як основа стратегічного управління.

  2. Сутність стратегії підприємства і порядок її розробки.

  3. SWOT-аналіз: сутність і методика проведення.

  4. Типи стратегічних альтернатив, їх характеристика.

  5. Стратегії розвитку підприємств, їх особливості і взаємодія.

  6. Процес реалізації стратегічного плану.




  1. Стратегічне планування як основа стратегічного управління


Стратегічне планування – це набір дій і рішень, які використовуються керівництвом і призводять до розробки специфічних стратегій, що призначені для того, щоб допомогти організації досягти своїх цілей. Результатом стратегічного планування є стратегічний план.

Розробка стратегічного плану – це процес формулювання стратегії по етапах, з роз’ясненням ролі кожного члена підприємства.

Стратегічне планування приносить значну кількість переваг компаніям, які його застосовують.

По-перше, воно приносить чисто фінансову користь, а по друге, підвищує престиж та імідж компанії.

Разом з фінансовими перевагами стратегічне планування забезпечує нематеріальну користь і тут слід назвати 5 головних напрямків:

  1. Стратегічне планування сприяє попередженню суперечок в колективі у випадку застосування особливого способу заохочення підлеглих – втягнення їх у процес формування стратегії. Менеджер має можливість передбачати різного ряду складнощі в майбутньому і відшукувати шляхи їх подолання.

  2. Рішення, прийняте групою, має більше шансів на виживання, оскільки враховує ряд альтернатив. Взаємодія групи допомагає розробити найбільшу кількість можливих шляхів вирішення проблеми, що обговорюється.

  3. Мотивація службовців збільшується у зв’язку з їх залученням до розробки стратегічних планів.

  4. Проблеми неспівпадіння у координації дій між окремими індивідуумами та групою скорочуються в результаті застосування системи участі. Стратегічне планування чітко виявляє відповідальність кожного.

  5. Скорочується протидія внесеним змінам. Мабуть, одна з найголовніших причин протидії службовців, що ввели нововведення, полягає в їх невпевненості відносно впливу наслідків цих нововведень безпосередньо на них самих.

Існування чіткої стратегії та процес її формування приносить користь, як з фінансової сторони, так і з чисто психологічної. Таким чином, кожен керівник, приймаючий головні елементи стратегічного плану, з найменшими витратами може досягти ефективності в праці.

Стратегічний план не є мірою одноденною, але, в той же час, його не можна використовувати раз і назавжди.

Менеджерам часто приходиться змінювати, доповнювати і покращувати стратегію і концепції. Це буває у таких випадках:

  1. Коли назріває необхідність змінити напрям зусиль фірми.

  2. Коли необхідно “підстьобнути” зростання прибутку.

  3. Коли потрібно удосконалити систему обробки інформації та прийняття рішень.

  4. У випадку, якщо менеджер помічає, що ресурси використовуються на розвиток неперспективних напрямків діяльності.

  5. Якщо з’являється потреба в удосконаленні внутрішньої координації між ступенями ієрархії.

  6. Коли галузь, у якій функціонує фірма, швидко змінюється.

  7. Якщо діяльність виробництва стала виходити з-під контролю керівника.

  8. Коли менеджер стоїть на перехресті і не знає, по якому шляху продовжувати розвиток фірми.

  9. Коли керівник починає відводити більше часу своєму особистому комфорту, ніж процвітанню фірми.

Стратегічне планування – процес складний і довготривалий, він вимагає залучення значних коштів і фахівців різного рівня і кваліфікації. Організовуючи стратегічне планування, варто створити декілька робочих груп: групу вищого керівництва, робочу групу спеціалістів і групу зовнішніх консультантів, які б в процесі розробки стратегії підприємства узгоджували свої дії.

Вимоги, що висуваються до процесу стратегічного планування представлені в таблиці 20.
Таблиця 20. Вимоги до процесу стратегічного планування


Вимоги

Характеристика

Масовість

Залучення до процесу планування і реалізації розробленої стратегії представників всіх рівнів управління.

Перспективність

Стратегічний план повинен розроблятись з точки зору перспектив розвитку всього підприємства, а не одного індивідууму.

Науковість

Стратегічний план повинен ґрунтуватись на дослідженнях і фактичних даних.

Гнучкість

Стратегічний план повинен бути достатньо гнучким, щоб у випадку необхідності можна було б його модифікувати або переорієнтувати.




  1. Сутність стратегії підприємства і порядок її розробки


Можна дати декілька визначень стратегії, кожне з яких характеризує її особливе значення для організації (Мал. 24).

Кожне підприємство, яке функціонує на ринку, має свою стратегію, але вона може бути прямою або послідовною. Тобто, існує два типи стратегії: пряма або цілеспрямована і непряма або стратегія поступового впровадження.


Мал.24. Сутність поняття “стратегія”
Для підприємств, які реалізують пряму стратегію, вона є загальною і одночасною і представляє з себе план або програму, яка встановлює цілі і шляхи їх досягнення. Непряма стратегія, навпаки, представляє з себе спосіб реагування підприємства на зовнішній вплив, тобто це своєрідна стратегія пристосування підприємства до зовнішнього середовища. Більшість підприємств намагаються поєднувати обидва типи стратегії. Спочатку вони спрямовують свої зусилля на розробку прямої стратегії, яка ґрунтується на даних, що існують на момент її розробки, а потім переходять до розробки стратегії послідовного впровадження. Ця стратегія дозволяє внесення поетапних змін в початкові установки, залежно від динаміки зовнішнього впливу.

Кожна з вищеозначених стратегій розробляється на трьох різних рівнях в ієрархії процесу прийняття рішень. Перший рівень – стратегія корпорації в цілому – корпоративна стратегія, яка розробляється виключно вищим керівництвом організації. На наступному рівні уповноваженими по розробці стратегії є керівники окремих підприємств організації або її підрозділів і розробляється виробнича стратегія. Третій рівень передбачає участь в розробці стратегії функціональних керівників – функціональні стратегії (Мал.25).


Мал.25. Стратегії підприємства

Процес стратегічного планування представлений на мал.26.





Мал.26. Процес стратегічного планування


  1. SWOT-аналіз: сутність і методика проведення


Одним з основних етапів розробки стратегії підприємства є етап управлінської діагностики, на якому досліджуються слабкі і сильні сторони внутрішнього середовища організації і можливості і загрози зовнішнього середовища організації. Найчастіше для цього використовують, так званий, SWOT- аналіз, схема якого наведена нижче.

СХЕМА SWOT- АНАЛІЗУ

1. Аналіз факторів зовнішнього і внутрішнього середовища організації
Таблиця 21. Аналіз факторів зовнішнього середовища


Фактори

Напрями аналізу

Можливості і загрози

1.Середовище непрямого впливу.

1.Еконо-мічні

1.Темпи інфляції в країні та їх вплив.

2. Рівень безробіття і його вплив.

3.Норми оподаткування (сприятливі чи несприятливі).

4.Загальний рівень економічного розвитку в державі (низький, високий, середній).

5.Продуктивність праці (висока чи низька).

6.Структура населення (сільські жителі, міські) і її вплив.

7.Рівень освіченості робочої сили і розмір заробітної плати (задовільний, незадовільний).

8. Процентні ставки банків.

9. Валютні курси та їх вплив.

1.Структурні зміни в суспільстві.

2. Циклічні зміни в економіці.

3. Інфляція.

4. Низький рівень економічного розвитку.

5. Недосконала система оподаткування. І т.ін.

2.Правові

  1. Досконалість законів, нормативних і правових актів, їх знання і вплив.

  2. Традиції правової системи в державі.

  3. Методи відстоювання своїх прав, які використовуються організаціями в державі. Їх досконалість і можливості.

1.Нове законодавство.

2. Обмеженість дій організацій у взаємостосунках і т.ін.

3.Політи-чні

  1. Наміри органів влади відносно розвитку організацій, галузей і суспільства (підтримка, непідтримка).

  2. Програми різних партійних структур і їх вплив.

  3. Політична ідеологія в державі та її вплив.

  4. Стабільність уряду і здатність проводити свою політику і реформи.

  5. Ступінь суспільного невдоволення в державі.

  1. Поява нових органів управління.

  2. Нові політичні методи.

  3. Відсутність підтримки з боку держави і т.ін.

4.Соціа-льні

  1. Ставлення людей до роботи.

  2. Рівень життя і розподіл доходів населення.

  3. Традиції, цінності і вірування в суспільстві та їх вплив.

  4. Зростання населення, рівень освіти, мобільність людей.

  1. Демографічні зміни.

  2. Культурні і соціальні зміни, і т.ін.

5.Техно-логічні

Розвиток науки і техніки і його вплив.

Виробництво нової продукції.

Модернізація технологій і збуту продукції.

Життєвий цикл різних товарів і послуг.

  1. Удосконалення в технології.

  2. Старіння технологій. Товарів і послуг, і т.ін.

2. Середовище непрямого впливу

6. Покупці

1. Наявність потенційних покупців.

2. Торгова сила покупців.

3. Чуттєвість покупців до ціни якості товару.

1.Обсяги випуску продукції і продажу.

2. Кількість продавців.

  1. Наявність товарів замінників.

7.Постача-льники

  1. Сила постачальників. Їх діяльність і потенціал.

  2. Конкурентна сила постачальника.

  3. Вартість, якість, графіки постачання. Пунктуальність постачальників.

1. Ступінь залежності від постачальників.

8.Конку-ренти

  1. Слабкі і сильні сторони конкурентів.

  2. Наявність виробників товарів замінників.

1. Зміни в стратегії конкурентів.

2. Поява нових конкурентів.

9.Ринок робочої сили

Потенційні можливості в забезпеченні організації необхідними кадрами.

Попит і пропозиції на ринку робочої сили.

1. Відсутність або наявність кадрів необхідної кваліфікації і спеціалізації.


Таблиця 22. Аналіз факторів внутрішнього середовища
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Схожі:

Програма "Основи кадрового менеджменту" для професії "Офіс-адміністратор"
Сутність менеджменту персоналу й напрямки його розвитку. Менеджмент персоналу як суб’єктивне соціальне явище та сфера професійної...
Календарно-тематичний план "Основи кадрового менеджменту" для професії...
Теоретико-методологічні основи управління персоналом. Концепція управління людськими ресурсами
Екзаменаційні питання з дисципліни «Основи менеджменту»
Соціальна відповідальність як добровільна реакція на соціальні проблеми суспільства з боку організації
№1: Сутність, роль та методологічні основи менеджменту 9
Навчальний посібник для студентів напрямів 100400 «Транспортні технології» і 050200 «Менеджмент організацій»
Дисципліна «Основи менеджменту» Форма контролю – іспит
Визначити суть та характерні особливості управлінських рішень, проаналізувати програмовані та непрограмовані рішення
ТЕМА Поняття і сутність менеджменту Обгрунтуйте необхідність існування...
...
ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
Опорний конспект лекцій для студентів кооперативних вузів спеціальностей: 0502. 01 “Менеджмент організацій”, 0502. 06 “Менеджмент...
ПИТАННЯ НА ДЕРЖАВНИЙ ІСПИТ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ “МЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЙ”
Дати визначення стратегічному менеджменту. Визначити сферу діяльності стратегічного менеджменту у малому, середньому та великому...
Кафедра менеджменту організацій МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК
Рецензенти – завідувач кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, професор Школьний О. О. та доцент кафедри економіки Бурляй...
1 Охарактеризувати стратегічний аспект в управлінні та передумови...
Обґрунтувати зміст стратегічного менеджменту та складові системи стратегічного управління
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка