|
|
Скачати 2.79 Mb.
|
|
ГЛАВА 3. ЮРИДИЧНА ПРИРОДА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮСТИЦІЇ 1. Поняття та ознаки адміністративної юстиції Сутність адміністративної юстиції у її сучасному розумінні нерозривно пов'язана із філологічним тлумаченням складових цього правового феномену. Прикметник «.адміністративна» (від лат. асітіпШгаїіо — «управління») означає певну належність до організаційної діяльності у галузі управління, тоді як «юстиція» (пат.^ізШіа— «справедливість, законність») не що інше як правосуддя; система судових установ, їх діяльність із здійснення правосуддя; судове відомство. Отже, у буквальному розумінні «адміністративна юстиція»— це «управлінське правосуддя» або ж «правосуддя, яке відноситься до управління». Зважаючи на цільову спрямованість даного виду правосуддя та предмет його здійснення, можна стверджувати, що таке викладення сутності адміністративної юстиції цілком відповідно характеризує її юридичну природу. У навчальній та науковій літературі сутність адміністративної юстиції розкривається неоднозначно, тому в основу трактування цісї категорії, як правило, покладаються два критерії. 62 Г. О. Пономяренк-о, А. Т. Колпюк, Р. С. Мелі>ипк, В. М. Бевзеико АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 63 Перший критерій — судовий орган, який контролює діяльність органів управління. Наприклад, у відповідності Із сучасною наукою адміністративного права України, адміністративна юстиція являє собою систему судових органів (судів), які контролюють дотримання законності у державному управлінні шляхом вирішення в окремому процесуальному порядку публічно-правових спорів, що виникають у зв'язку Із зверненнями фізичних чи юридичних осіб до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб . Другий критерій, який використовується для формування поняття адміністративна юстиція—розгляд і вирішення правових спорів публічно-правового характеру. Так, адміністративна юстиція —- це особливий різновид правосуддя, що передбачає діяльність адміністративних судів щодо розгляду та вирішення адміністративного спору, який Ініціюється шляхом оскарження протиправних дій чи бездіяльності органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, у відповідності з правилами адміністративного судо-чинства\ Радянський вчений-процесуаліст Д. М. Чечот, розкриваючи зміст інституту адміністративної юстиції, свого часу констатував, що вона являє собою порядок розгляду і вирішення у судовій процесуальній формі спорів, які виникають у сфері державного управління між громадянами чи юридичними особами, з одного боку, та адміністративними органами— з іншого, який здійснюється юрисднкиІйними органами, спеціально створеними для вирішення правових спорів . Разом із тим, існує також двозначне розуміння адміністративної юстиції, яке одночасно поєднує два зазначені критерії. Зокрема, на переконання В. С. Стефанюка, інститут адміністративної юстиції: Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том І. Загальна частіша / Рсд. колегія: В, Б. Авер'янов (голова). — К.. 2004. — С. 394; Шостенко О. І. Особливості запровадження адміністративної юстиції в Україні в конгексті світової адміністративної теорії та практики: Автореф. дис... каид. юри.г наук: 12.00.07 / Національна академія внутрішніх справ України, — К., 2004. — С. 7. 2 Педько Ю. С. Становлення адмін і страшеної юстиції в Україні: Монографія. — К„ 2003. — С. 46. Чечот Д. М Адміністративная іостиция (теорети'іескіїе проблеми). — Леніїнград, 1973. — С. ЗІ.
Отже, в адміністративно-правовій науці сутність адміністративної юстиції розкривається з погляду: а) організації діяльності спеціально уповноважених судових органів (організаційний аспект адміністративної юстиції). Тобто, розглядаючи адміністративну юстицію в організаційно му аспекті, слід мати на увазі, що йдеться про закріплену За коном України «Про судоустрій України» систему спеціалізо ваних (адміністративних) судів. З огляду на те, що справи адміністративної юрисдикції розглядаються та вирішуються не лише адміністративними судами, але й частково загальними, господарськими судами, Верховним Судом України, то, відпо відно, зміст адміністративної юстиції утворюють також і суди загальної юрисдикції; б) здійснення правосуддя щодо спорів, які виникають в управлінській сфері (функціональний аспект адміністратив ної юстиції). Цей аспект адміністративної юстиції означає розгляд та вирішення публічно-правових спорів, які виникли внаслідок рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних пов новажень. У межах функціонального аспекту адміністративної юстиції характеризується порядок звернення до адміністратив ного суду, прийняття адміністративного позову, розгляд позов них вимог у судовому засіданні. Розглядаючи обидва аспекти адміністративної юстиції, слід мати на увазі, що так чи інакше вони взаємопов'язані між собою, доповнюють одне одного. Адже завдяки передбаченій законодавством системі адміністративних судів стає можливим здійснення адміністративного правосуддя. Організаційний і функціональний аспекти адміністративної юстиції представляють собою єдність статичної і динамічної категорій відповідно. Тому з метою повного розкриття природи адміиістра- ' Виконавча влада і адміністративне право / За лаг. ред. В. Б. Авер'янова. — К„ 2002. — С. 217-21 В. 64 Г. О. Пономяренко, А. Т. Комлок, Р. С. Мельник, В. М. Єевзснко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 65 тивної юстиції у її змісті слід виділяти одночасно два компоненти: адміністративні суди та адміністративне судочинство. Адміністративну юстицію характеризують такі ознаки.
' Авер'яное В. Українське адміністративне право на стані реформування: питанім нової докіріши // Українське прано, — 2005. — № 1(18). — С. 198. засіданні адміністративним судом публічно-правового спору. Адміністративне правосуддя — специфічна форма здійснення владних повноважень органами судової влади, що завершується прийняттям судових рішень, які є обов'язковими для виконання всіма особами, яких вони стосуються1; самостійний вид державної діяльності, яку здійснюють органи судової влади— суди — шляхом розгляду І вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ'.
Відтак, враховуючи цю ознаку адміністративної юстиції, не можна погодитися Із обгрунтованістю віднесення до компетенції адміністративних судів спорів за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом (п. 4 ч. І ст. 17 КАС України). Віднесення вказаної категорії спорів до компетенції адміністративних судів суперечить юридичній природі інституту адміністративної юстиції. У разі подання до адміністративного суду позовної заяви суб'єктом владних повноважень, спрямованої проти приватної особи, інститут адмі- 1 Шоспіенко О. І. Адмініструй в на юілміін України в складі Російської імпе рії // Вісник Одеського інештуту виугрішніх справ. — 2002. — № 3. — С. 8. 2 Популярна юридична енциклопедій / Кол. ані.; В. К. (Іжевський. В. В. Го- ловченко, В.С. Ковальський (кер.| та і п. — ІС, 2002. — С. 391. 66 Г. О. Пономіїрснко, А. Т. Комзшк, Р. С. Мельник-, В. М. Бевзснко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ II УКРАЇНІ 67 ністратнвної юстиції перетворюється на каральний інструмент1. 7. За своєю юридичною природою та цільовим призначен ням адміністративно юстиція є засобом2:
— судового контролю законності актів органів публічної влади; -— вирішення специфічних спорів адміністративного характеру між громадянами і органами, що реалізують публічно-владні повноваження. 8. Предмет адміністративної юстиції утворюють спірні пуб лічно-правові відносини, одним із учасників яких обов'язково має бути суб'єкт владних повноважень, через дії, бездіяльність чи рішення якого людина, громадянин чи юридична особа ви мушені звертатися до адміністративного суду за захистом. Тому правовий спір вважатиметься предметом адміністратив ної юстиції лише за наявності двох умов: коли він є на слідком, по-перше, управлінської діяльності суб'єкта владних повноважень, по-друге, коли така управлінська діяльність по рушує, обмежує чи перешкоджає здійсненню законних прав, свобод або інтересів фізичної чи юридичної особи3. Отже, адміністративна юстиція — це гарантований державою та закріплений чинним національним законодавством спеціальний правовий спосіб захисту прав, свобод та законних Інтересів фізичних і юридичних осіб від неправомірних рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб), який полягає у судовому роз- 1 Беюеико В, А/., Шнеко С. М. Особливості визначення підвідомчості лубліч-но-пріівова\ спорів // Вісник господарського судочинства. — 2007. — № 3. — С. 125. 1 Педько Ю. С. Становлення адміністріїгнвної юстиції в Україні: Монографія. — К.. 2003. — С. 24. Бевжнко 8. М„ Мііініо С. А/. Особлиїдасгі визначення підвідомчості публіч-но-правович спорів // Вісник господарського судочинства. — 2007. — № 3, — С. 125. гляді та вирішенні публічно-правових спорів адміністративними та загальними судами. 2. Роль і місце адміністративної юстиції в системі засобів забезпечений законності в публічному управлінні Положення Конституції України по-новому визначили зміст взаємовідносин людини й органів державної влади. Зокрема, Основним Законом України проголошено, що людина, її життя і здоров'я, честь І гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3). Тому одним із пріоритетів управлінської діяльності органів державної влади є забезпечення прав, свобод та інтересів людини І громадянина, недопущення їх порушення чи обмеження. Організаційно-розпорядча та виконавча (управлінська) діяльність органів державної влади має здійснюватися лише у відповідності із Конституцією й законами України. Отже, надзвичайно важливо забезпечити законність у сфері публічного управління. У загальному розумінні законність розглядається як відповідність дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб положенням Конституції і законів України. Зміст принципу законності відтворений у ст. 19 Конституції України, якою закріплено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законність у державному управлінні забезпечується різними засобами, до яких належать1: 1 Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч,: У 2 т. — Т. І,: Загальна частина / Ред. колегій: В. Б. Авср'ннов (голова). —- К., 2004. — С. 348; Администратишіое право Украпим: Учсбиик / Под обшей ред. С. В. Кивалова. — X.. 2004, — С. 291. 303, 312; Адміністративне право 68 Г. О. Поиомарсіїко, А. Т. Коміюк, Р. С. Мельник, В. М. Бевїснк'0 АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 69
Відтак, судовий захист порушених прав і свобод громадян у порядку адміністративного судочинства (адміністративна юстиція) розглядається як один із засобів забезпечення законності у публічному управлінні. Віднесення адміністративної юстиції до засобів забезпечення законності у публічному управлінні обумовлюється її основним завданням, передбаченим КАС України. Так, адміністративне судочинство спрямоване на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ст. 2). Судовий захист прав і свобод гарантується Конституцією України (ст.ст. 8, 55) і, крім адміністративних судів у порядку адміністративного судочинства, забезпечується також загальними судами та Верховним Судом України. Отже, будь-який учасник публічно-правових відносин, який зазнав порушень чи обмежень своїх прав, свобод, інтересів, мас право безперешкодно звернутися за судовим захистом до зазначених державних органів. Особливістю такого захисту є те, що він здійснюється у встановленій адміністративним процесуальним законодавством формі —у судовому засіданні, із дотриманням відповідної процедури розгляду публічно-правового спору. Так, судовий захист законних прав та свобод учасників публічно-правових відносин обов'язково супроводжується порушенням адміністративної справи в суді, проведенням підготовчих дій та призначенням справи до судового розгляду. Власне судовий захист здійснюється шляхом: Укриши: Підручник / Ю. П. Бигяк. В. М. Гаращук, О. В. Дьячеііко іа ін.; За ред. Ю. П. Бнтяка. — К., 2006. — С. 239.
Судовий захист порушених прав І свобод громадян у порядку адміністративного судочинства забезпечується проведенням адміністративним або іншим уповноваженим судом перевірки (контролю):
Судовий контроль у сфері державного управління в залежності від часу його проведення може бути попереднім, поточним і наступним. Попередній судовий контроль здійснюється на стадії підготовки адміністративної справи до судового розгляду. Суть цього контролю полягає у можливості прийняття суддею рішення про: витребування документів та інших матеріалів; отримання необхідних довідок; проведення огляду письмових та речових доказів на місці, якщо їх не можна доставити до суду. Суд може запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази у строк, встановлений судом. Поточний судовий контроль здійснюється під час розгляду публічно-правового спору. У разі виявлення відхилень поведінки суб'єктів владних повноважень від законодавчих положень адміністративний суд має право відповідним чином від-реагувати. Тобто, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суб'єкт владних повноважень не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали зобов'язаний повідомити суд. У разі необхідності суд також може прийняти рішення про притягнення до відповідальності 70 Г. О. Пономареико, А. Т. Коміюк, Р- С. Мельник, В. М. Бсвзснко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 71 осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними (ст. 166 КАС України). Наступний судовий контроль (контроль за результатами) полягає у перевірці адміністративним судом, який постановив рішення у справі, повноти, якості та своєчасності виконання такого рішення суб'єктом владних повноважень. Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ст. 267 КАС України). Процесуальною формою вираження результатів судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень є рішення адміністративного суду —постанова або ухвала. Своїм рішенням адміністративний суд у владній формі викладає остаточний висновок шодо дотримання суб'єктом владних повноважень у сфері державного управління положень чинного законодавства. Як передбачено чинним законодавством (ст. 124 Конституції України, ст. 14 КАС України), постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Дієвість судового захисту прав і свобод громадян у порядку адміністративного судочинства забезпечується застосуванням заходів державного примусу. Так, залишення посадовою особою без розгляду окремої ухвали суду чи окремої постанови судді або невжиття заходів до усунення зазначених в них порушень закону, а так само несвоєчасна відповідь на окрему ухвалу суду чи окрему постанову судді обумовлює настання, наприклад, адміністративної відповідальності (ч. І ст. 1856 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, шо набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню обумовлює настання кримінальної відповідальності у вигляді штрафу або позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (ст. 382 Кримінального кодексу України'). Отже, адміністративна юстиція є одним із основних засобів забезпечення законності у державному управлінні, оскільки 1 Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 25-26. — Ст. 131, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. Адміністративна юстиція покликана захистити законні права, свободи та інтереси фізичних І юридичних осіб, які вступають у правовідносини Із суб'єктами владних повноважень. Завдяки функціонуванню механізму адміністративної юстиції забезпечується гарантування прав, свобод та законних Інтересів людини, що, своєю чергою, свідчить про їхню пріоритетність для держави. 3. Принципи адміністративної юстиції Організація і здійснення адміністративної юстиції засновані на певних принципах1, закріплених у Конституції України, чинному національному законодавстві. Перш ніж розглянути сутність принципів адміністративної юстиції, варто висвітлити юридичну природу правової категорії «принцип», оскільки в юридичній літературі — як у сучасній, так і у радянській — існує багато різних дефініцій принципів3. Оскільки доктрина адміністративної юстиції остаточно ще не сформована, а її зміст однозначно не визначений, то, відповідно, пов'язані із цим видом юстиції поняття, зокрема, і такі, як принципи, також потребують подальшого уточнення. Теоретики-правники одностайні у розумінні поняття «принципи», визнаючи їх пріоритетну роль у врегулюванні суспільних відносин, побудові соціальних та державних інститутів. За висновками науковців, суттєві розбіжності у розумінні принципів відсутні, принцип — це своєрідний промінь прожектора, який висвітлює певну площину. Можна перебувати з одного боку цього променя, з іншого, зсередини, але не виходити за його межі3, Зокрема, А. М. Колодій переконаний, шо принципи права — це такі відправні ідеї існування права, які виражають найважливіші закономірності і підвалини даного типу держави 1 Принцип [лат. ргіпсіріші — основа, начало] — І) центральне пояснення. особливість, покладена в основу створення або здійснення чого-цебудь;
2 Колодій А. М. Принципи права України: Монографія. — К., 1998. — С. 16. 3 Кравченко Ю. Ф. Свобода як прийшлі демокршіїчіюї правової держави: Мо нографія. — Харків, 2003. — С. 204. 72 Г. О. Пономарепко, А. Т. Комлок, Р. С. Мельник, В. М. Бевзенко |
|
І. П. Голосніченко гл. 1, 2, 3; канд юрид наук Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник / За заг ред... |
Галабурда М. К. Держава і ринок: філософія взаємодії: Монографія... За заг та наук ред д-ра екон наук, проф. І. Й. Малого. — К.: КНЕУ, 2005. — 358 с |
|
Протокол №10 від 26 травня 2003 року) Рекомендовано Міністерством... Нетрадиційні релігійні та містичні культи України: Навчальний посібник / В. М. Петрик, С. В. Сьомін та ін. За заг ред. В. В. Остроухова... |
Дробышевский С. М., Худько Е. В., Великова Е. Е Жук І. Н., Киреева Е. Ф., Кравченко В. В. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник / Під общ ред. І. Н. Жук. Мн.: БГЭУ, 2001. 149... |
|
ЛУГАНСЬК К63 Фандрейзинг у питаннях, відповідях та цитатах. Навч посібник. – Луганськ, 2007. – 54 с |
КОНФЛ І КТОЛОГ І Я Навчальний посібник Конфліктологія: Навчальний посібник. Авт. Зінчина О. Б. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 164 с |
|
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська література.... Календарне планування для 6 класу складено відповідно до Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська література.... |
Міжнарод науково-практ конф., (15-16 березня 2013 р.) Сімферополь/... Міжнарод науково-практ конф., (15-16 березня 2013 р.) – Сімферополь/ За заг ред. П. А. Кравченко. Саки: ПП «підприємство Фенікс»,2013.... |
|
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Сергієнко В. В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко − Кременчук : Кременчуцький національний... |
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних... |