|
|
Скачати 2.79 Mb.
|
|
ГЛАВА 5. ОБ'ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮСТИЦІЇ. ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ 1. Сутність об'єктів адміністративної юстиції Об'єктом адміністративної юстиції, тобто тим, заради чого вона запроваджена й функціонує в державі, є захист та відновлення передбачених та гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією і чинним законодавством України прав, свобод й інтересів фізичних І юридичних осіб — учасників публічно-правових відносин. Визнання цих прав і свобод об'єктом адміністративної юстиції цілком логічно випливає Із положень Конституції України про те, що, по-перше, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність І безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, по-друге, права І свободи людини та їх гарантії визначають зміст І спрямованість діяльності держави, по-третє, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження й забезпечення прав І свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3). Для правильного розуміння призначення адміністративної юстиції подальшого розкриття потребує поняття прав людина і громадянина, яке може бути представлене у таких аспектах:
100 Г. О. Попоіиарсіїко, Л. Т. Кошюк, І". С Мельник, В. М. Вевзенко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 101 6) це можливість звертатися за захистом своїх прав до суду1. Основні права людини — гарантована законом міра свободи (можливості) особи, яка, відповідно до досягнутого рівня еволюції людства, в змозі забезпечити її Існування І розвиток та закріплена у вигляді міжнародного стандарту як загальна і рівна для усіх людей . Узагальнюючи існуючу множину визначень прав людини і громадянина, їх слід сформулювати як — визнану суспільством і державою та урегульовану нормами права міру і способи дозволеної поведінки, волевиявлення конкретної людини. Об'єктивно права людини та громадянина численні та відмінні за своїм змістом, однак, враховуючи конкретні критерії, вони класифікуються на види. Класифікація прав на види відіграє не лише суто теоретичну роль, але й забезпечує розкриття змісту та сутнісних ознак цих прав. Традиційно сукупність конкретних прав, які особа може мати відповідно до закону, класифікується на три групи: особисті, політичні та соціально-економічні3. Особисті права і свободи людини — це можливість задоволення особистих, суб'єктивних потреб особи. До особистих прав належать: право на повагу до гідності, право на свободу та особисту недоторканність, свободу пересування, право вільного вибору місця проживання, право вільно залишати територію України; право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на спростування недостовірної інформації про себе І членів своєї сім'ї тошо. Політичні права і свободи людини виражаються в її можливостях реалізовувати волевиявлення щодо об'єднання в політичні партії, проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Отже, це можливості (свободи) громадянина брати ак- 1 Цитата за: Шевчук С. Судовий замісі прав людини: Практика Європейського суду і прав людини у контексті західної правової традиції. — Вид. 2-е, випр., доп. — К.. 2007. — С. ІЗ: Адміністративна юстиція. Адміністративне судочинство: Навчальний посібник / За зяг. ред, Т. О. Коломоєць, Г. Ю. Гулевської. — К„ 2007. — С. 23. г Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків, 2001, —С. 172. 3 Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч. — У 2 т. — Т.І.: Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова). — К., 2004. — С. 199; Старилов Ю. Н. Админнілративная юстиция. Теория, пстория, перспективи. — М., 2001 — С. 57. тивну участь в управлінні державою та у громадському житті, впливати на діяльність різних державних органів, а також об'єднань громадян організацій політичної спрямованості1. Соціально-економічні права і свободи людини — це забезпечення можливості заняття підприємницькою діяльністю, реалізації права на працю, відпочинок, соціальний захист, достатній життєвий рівень, освіту І здоров'я. Як бачимо із наведених щойно груп прав та свобод людини і громадянина, вони реалізуються у різних за своєю юридичною природою правових відносинах — публічних І приватних. Але оскільки так чи Інакше здійснення прав та свобод людини І громадянина забезпечується суб'єктами владних повноважень, вони сприяють реалізації лих прав І свобод, гарантують їх захист, реалІзуючи при цьому свої владні повноваження, то, відповідно, усі без виключення права іі свободи людини І громадянина виступають об'єктом адміністративної юстиції. Нерозривно Із категорією прав та свобод людини І громадянина пов'язане поняття законних інтересів цих осіб. На відміну від прав людини І громадянина, які отримали вичерпне законодавче закріплення та наукове обгрунтування, законні інтереси людини і громадянина у чинному законодавстві однозначно не визначені. Так само як І права та свободи, законні інтереси можуть реалізовуватися у будь-якій сфері суспільного життя: економічній, соціально-культурній, адміністративно-політичній. Разом із тим, до складу об'єкта адміністративної юстиції входитимуть лише ті інтереси, які реалізуються особами у правовідносинах із суб'єктами владних повноважень. В силу прямого чи опосередкованого здійснення Інтересів у відносинах за участю суб'єктів владних повноважень ці інтереси набувають публічного характеру, а відтак підпадають під охоронну дію інституту адміністративної юстиції. Це так званий публічний інтерес, який охоплює як суспільні, так і державні потреби2. Відтак, законні інтереси людини і громадянина можна визначити як не заборонені чинним законодавством прагнення, намагання конкретного суб'єкта задовольнити свої природні чи соціальні потреби. 1 Скакчн О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків, 2001—С. 179. 2 Адміністративна юстиція. Адміністративне судочинство: Навч. посібн. / За заг. ред. Т. О. Коломоець, Г. Ю. Гулевської. — К, 2007. — С. 24. 102 Г. О. Поііюііірсіїко, А. Т. Комзюк, Р. С. Мельник, В. М. Бсвзепко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 103 Вивчаючи права, свободи та інтереси людини і громадянина, необхідно усвідомлювати, що їх здійснення, захист та поновлення забезпечується суб'єктами владних повноважень — органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Особливість виконавчої влади серед гілок державної влади полягає в тому, шо саме у процесі її реалізації відбувається реальне втілення в життя законів та Інших нормативних актів держав», практичне застосування всіх важелів державного регулювання й управління важливими процесами суспільного розвитку. До того ж вирішальна спрямованість виконавчої влади полягає в утвердженні І забезпеченні прав та свобод людини, що визнається Конституцією України (ст. 3) «найвищою соціальною цінністю» '. Отже, забезпечення прав, свобод та інтересів людини І громадянина здійснюється суб'єктами владних повноважень у процесі здійснення ними управлінської діяльності як основного способу виконання цими суб'єктами покладених на них завдань та функцій. Управлінська діяльність суб'єктів владних повноважень, у процесі якої і забезпечуються права, свободи та інтереси людини І громадянина, виявляється по-різному, це можуть бути різного роду управлінські дії та рішення. В адміністративно-правовій літературі зовнішній вияв державного управління отримав назву «форм державного управління». З'ясування юридичної природи форм державного управління та їхня класифікація дає змогу встановити наявність чи відсутність підстав звернення до адміністративного суду за судовим захистом, відмежувати адміністративно-правові від інших подібних відносин. Використовуючи надбання адміністративно-правової науки шодо державного управління, Його форм, стає можливим визначити такі категорії адміністративного процесу, як: справа адміністративної юрисдикції, суб'єкт владних повноважень, адміністративний договір, публічна служба тощо. ' Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В. Б. Авср'янова. — К„ 2002.--С. 17. 2. Зміст та форми управлінської діяльності суб'єктів владних повноважень Здійснення громадянами України, іноземцями, особами без громадянства своїх законних прав, реалізація ними свобод та Інтересів, у тому числі і публічно-правових, як зазначалося у попередній частині посібника, безпосередньо залежить від суб'єктів владних повноважень. З метою належного та відповідного судового захисту таких прав кожен учасник публічних правовідносин має розуміти сутність управлінської діяльності суб'єктів владних повноважень та категорій, пов'язаних із цією діяльністю. Визначення поняття «управління»1 є досить складним завданням, що пояснюється, по-перше, значною кількістю теоретичних розробок цього явиша вченими різних галузей науки — філософії, економіки, соціології, психології, педагогіки, Історії, політології, юриспруденції; по-друге — різноманітністю, специфічністю системоутворюючих елементів цього поняття; по-третє — динамікою трансформації суспільних відносин. Серед юристів аналіз змісту І обсягу поняття «управління» було здійснено перш за все представниками адміністративного права, зважаючи на інтереси дослідження підзаконної діяльності держави, органів державного управління. Наведемо традиційні для адміністративно-правової науки визначення управління1. Державне управління — це практичний, організуючий і регулюючий вплив держави через систему своїх структур на 1 До певного моменту всі управлінські акти сприймались як вияв таланту та мудрості керівника Але поступово, в міру ускладнення суспільного жигтя ви никла потреба осмислення управлінської діяльності, шо приївело до відтворення ЇЇ як особливої' галузі знання. Основи цього наукового напрямку були закладені ще в античні часи. Уже Платанові було відомо, шо управління — не непросте мистецтво. У своєму творі «Республіка» він намагався давати поради та фор мулювати правила про тс, як потрібно керували людськими колективами. Прик лад організації управління продемонстрував: Стародавній Рим, який створив сис тему правових інститутів, шо забезпечувала стабільне існування держави про тягом шести столі і ь. Як приклад можна також згадати організацію управління Стародавнього Єгипту, монгольських орд, середньовічного Китаю // Ниж ник Н, Р., Машков О. А. Системний підхід в організації державного управління: Навчальний посібник / За заг. ред Н. Р Нижник. — К., 1998. — С, 5. 2 Туманов Г. А. Организация управлення в сфере олраінл обшественного порядка. — М , 1972. — С. 19. 104 Г. О. Пономярснко, А. Т. Комзюк, Р. С. Мельник, В. М. Бевіемко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 105 суспільну І приватну життєдіяльність людей з метою її впорядкування, збереження чи перетворення, який спирається на його владну силу'. Державне управління, — пише В. К. Кол-паков, — це специфічна діяльність держави, що виявляється у функціонуванні її органів, які безперервно, планомірно, владно і в рамках правових установлень впливають на суспільну систему з метою її вдосконалення відповідно до державних інтересів2. Особливістю управлінні є також Його соціальна природа, а саме:
1 Атаманчук Г. В. Теорня госуаарсп вен ного управлення: Курс лекций. — 2-е изд., доп. — М„ 2004. — С. 62. 2 Камаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. — 3-є вид., стер. — К., 2001. — С. 16. 3 Тут наведено не вичерпний, але. на нашу думку, достатній для розуміння суті управління перелік його специфічних рис. Доклади іше про соціальне уп равління див., наприклад: Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи [Колектив авторів. Наук, керів. Цвстков В. В.]. — К„ 1998. — С. 26-30; Цвстков В, В., Горбашіко В. П. Демократія-Управління-- Бюрократіи: в контексті модернізації українського суспільства: Монографія. — К., 2001. —С. 115-130. ва) спричиняє відсутність або не в порядкова не функціонування іншого;
Взагалі, управлінські завдання та функції реалізуються всіма державними органами, незалежно від їх призначення, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян. У зв'язку з цим соціальне управління прийнято поділяти на два види — державне і громадське. Структурно будь-який вид управління складається Із низки основних елементів. Одним Ь таких елементів є суб'єкти управління, діяльність яких є підзаконною (здійснюється на виконання Конституції України, законів України). У зв'язку з такою спрямованістю цих суб'єктів управління є виконавчою діяльністю, а органи, шо її здійснюють, користуються розпорядчими повноваженнями, правом діяти від імені держави, приймати обов'язкові до виконання акти, застосовувати заходи державного примусу. Ще одним елементом управління виступає управлінський вплив, який поширюється від перерахованих вище суб'єктів управління на свідомість, поведінку і діяльність людей1. Поняття «вплив» у тлумачному словнику української мови та словнику С. 1. Ожегова, відповідно, визначаються майже однаково: 1) дія, яку певна особа чи предмет або явище виявляє стосовно іншої особи чи предмета, тиск, діяння; 2) сила влади, авторитету, вага". Управлінський вплив включає в себе спрямування, впорядкування, координацію та стимулювання державою через систему її органів розвитку свідомості та по- 1 Аталшнчук Г. В. Сушіїость советского государственного управлення. — М„ 1980.— С. 20. 2 Новий тлумачний словник української мови: В 4 т. І Укл, В. Яременко, О. Слілушко. —- К„ ІУ98. — Т. 1: А-€. — С. 528; Ожегов С. И. Словарь русекого язьїка / Под рсл. д-ра филолог. наук, проф. 1-1. Ю. Швсдовой. — 12-е изд., стереотип. — М, 1978. — С. 80. 106 Г. О. Пономяренко, Л. Т. Комзюн-, Р. С. Мельник, В. М. Бевзепко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 107 ведінки людей. В результаті впливу досягається певна відповідність між суб'єктивною діяльністю та об'єктивними закономірностями, узгоджуються особисті і суспільні інтереси, а соціальне життя набуває необхідної стабільності, впорядкованості'. І, нарешті, останнім елементом структури управління є об'єкт управління. Отже, управління — це складна система з внутрішньою будовою, утворена з таких елементів, як суб'єкт управління, управлінський вплив та об'єкт управління. Цілком природно, що виключення або взагалі відсутність одного з цих компонентів «руйнує» цілісне явище «управління». За відсутності, наприклад, органу виконавчої влади унеможливлюється формування та реалізація управлінського впливу на об'єкт управління, керована підсистема розбалансовується чи просто припиняє своє функціонування. Будь-яке явище (зокрема, й управління) має власний зміст, тобто взаємопов'язані та внутрішні, суттєві для якісної характеристики будь-якого явища властивості і ознаки. Зміст державного управління найбільш чітко виявляється в його функціях (від лат. /ипсііо «виконання, звершення»), які означають: 1) діяльність; 2) обов'язок; 3) роботу; 4) призначення2. Тобто зміст управління, як це визнається в наукових джерелах, утворюється з комплексу функцій, які прийнято називати функціями управління (це діяльність з їх реалізації')3. Зміст державного управління утворює діяльність із реалізації його функцій, яка здійснюється в установлених формах і відповідними методами. У функціях виявляється сутність, зміст, цілі та завдання управління. Місце функцій у системі управління 1 Атаманчук Г. В. Гоеуларственное управленне: проблеми методологни правового иселедованин. — М., 1975. — С. 18-19. 1 Словник іншомовних елів / За рсц. члена-кореспондента АН УРСР О. С. Мельпичука. — К., 1977. — С. 727. 3 Конкретний зміст державного управління в кожному окремому випадку може розрізнятись в досить широкич межах: з одного боку, від прямого оперативного управління владію-розпоряд'їимн (тобто так званими адміпістра-тивно-командннми) засобами, а з другого — до суто стимулюючого застосування дерясавно-владних повноважень (наприклад, у затвердженні економічних регуляторів і умов їх застосування, встановлення договірних форм та інших важелів ринкової саморегуляції тощо) // Теоретичні засади вирішення проблем державного управління в Україні (наукова доповідь) / Під загальною редакцією академіка ПАН України 10. С. Шс.чшученка, д.ьо.н., нроф. В. В. Авер"яішва. — К„ 1995. — С. 5-6. можна унаочнити такою послідовністю: цілі — завдання — функції— структура суб'єкта управління. Отже, результати досліджень, проведені науковцями-теоре-тиками, умовно достатні для висновку, що у загальному розумінні функції управління: 1) є частиною змісту управлінської діяльності, наділені відносною самостійністю та однорідністю; 2) безпосередньо виражають владно-організаційну сутність управління; 3) реалізуються у взаємовідносинах суб'єкта та об'єкта управління; 4) спрямовані на забезпечення життєво важливих потреб об'єкта управління1. До основних функцій державного управління належать:
Аверьтіоя В. В. Фуикінпг и оргапизацнонная структура органа гоеулар-ственпого управлення: свніь к іізапмодействне: Автореф. дис. ... каїш. юріщ. наук: 12.00.02 / Ордена Ленипа Академня Наук Украннской СС1' Иистигут госуларетва н праиа. — К., 1978. — С. 7-8. АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 109 Г. О. Пономлрсико, Л. Т. Кочіюк, Р. С. Мельник, В. М. Сскігнко то управлінського процесу, але є ознакою та може бути результатом будь-якої цілеспрямованої діяльності, ТІ функції1.
Зміст управління, як серцевина цього процесу, нерозривно пов'язаний з його формою (від. лат. /огто «зовнішність, устрій»), під якою розуміється зовнішній вияв конкретних дій, що здійснюються органами виконавчої влади для реалізації поставлених перед ними завдань; це волевиявлення виконавчо-розпорядчого органу (посадової особи), здійснене в рамках режиму законності та ного компетенції для досягнення управлінської мети3. Якщо проаналізувати існуючі класифікації форм управління, то можна дійти висновку, що всі вони деякою мірою повторюються або ж не суперечать одна одній. Зазвичай серед форм державно-управлінської діяльності виділяють: а) встановлення і застосування норм права (видання правових актів управління нормативного та індивідуального характеру)'; 1 Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи [Колектив авторів. Наук, керів. Цвєткон В. В.]. — К., 1998. — С. 63-64. г Адшшнетрагивное право Укранньг: УчсОпик для студ. вузов юрии. спеи. / Ю. П. Біігяк {ред.). — 2-е під., нерераб. н доп. — X., 2003. — С. 132. ■* Там само. —- С. 135; Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. — 3-є вид, «ер. — К., 2001. — С. 212. Л Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том І. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер'янов (голова). — К., 2004. — С. 278. б) укладання адміністративних договорів; в) вчинення юридично значущих дій (реєстрація, прийняття присяги, складання протоколів про адміністративні право порушення, атестація державних службовців та науково-пе дагогічних кадрів тощо); г) здійснення організаційних дій (оперативно-організаційна робота); д) виконання матеріально-технічних операцій. Традиційно в адміністративно-правовій науці ці форми класифікуються на два види — правові форми управління, шляхом яких фіксуються управлінські рішення та дії, що мають юридичне значення (встановлення і застосування правових норм, укладання адміністративних договорів, вчинення юридично значущих дій) та організаційні форми, пов'язані з виконанням певних колективних або індивідуальних дій (оператив-но-організацінних і матеріально-технічних операцій) . Правова форма управління становить собою зовнішній вираз і юридичне оформлення дій органу управління публічної влади (або посадової особи), що реалізуються у межах його компетенції та утворюють правові наслідки. Якщо ж форма управлінських дій не визначена у нормативному порядку, тобто не має правового змісту і не обумовлює правових наслідків, вона належить до неправових2. Проте слід заперечити, що форми управління не можуть бути неправовими, оскільки в такому випадку їх використання буде неправомірним. Тому більш доцільно визнати поділ цих форм на правові та організаційні, залежно від наявності чи відсутності правових наслідків їх використання. Саме адміністративно-правове вчення про зміст та форми управління дозволяє визначити об'єкт оскарження в адміністративному суді та його компетенцію. Так, у ч. 2 ст. 2 КАС України однозначно вказано, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Статтею І7 КАС України закріплено перелік: 1) публічно-правових спорів, на які поши- 1 Атачан-іук Г. В. Тсория государствепного управлення: Курс лекшій. — 2-е іед., доп. — М„ 2004. — С. 244. 2 Старшов 10. И. Курс оОшего адмішистраінвноіо права: В 3 т. / Порма- Инфра-М. — М„ 2002. — Т. 2: Государетвонная служба. Управленческие дейетвня, ГІравовме ают,і управлення. Адміністративная юстпция. — С. 212. 216. ПО Г- О. Пономярснко, А. Т. Комзіок, Р. С. Мельник, В. М. Бевзенко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ III рюеться компетенція адміністративних судів і 2) публічно-правових спорів, щодо яких ця компетенція обмежена. |
|
І. П. Голосніченко гл. 1, 2, 3; канд юрид наук Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник / За заг ред... |
Галабурда М. К. Держава і ринок: філософія взаємодії: Монографія... За заг та наук ред д-ра екон наук, проф. І. Й. Малого. — К.: КНЕУ, 2005. — 358 с |
|
Протокол №10 від 26 травня 2003 року) Рекомендовано Міністерством... Нетрадиційні релігійні та містичні культи України: Навчальний посібник / В. М. Петрик, С. В. Сьомін та ін. За заг ред. В. В. Остроухова... |
Дробышевский С. М., Худько Е. В., Великова Е. Е Жук І. Н., Киреева Е. Ф., Кравченко В. В. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник / Під общ ред. І. Н. Жук. Мн.: БГЭУ, 2001. 149... |
|
ЛУГАНСЬК К63 Фандрейзинг у питаннях, відповідях та цитатах. Навч посібник. – Луганськ, 2007. – 54 с |
КОНФЛ І КТОЛОГ І Я Навчальний посібник Конфліктологія: Навчальний посібник. Авт. Зінчина О. Б. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 164 с |
|
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська література.... Календарне планування для 6 класу складено відповідно до Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська література.... |
Міжнарод науково-практ конф., (15-16 березня 2013 р.) Сімферополь/... Міжнарод науково-практ конф., (15-16 березня 2013 р.) – Сімферополь/ За заг ред. П. А. Кравченко. Саки: ПП «підприємство Фенікс»,2013.... |
|
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Сергієнко В. В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко − Кременчук : Кременчуцький національний... |
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних... |