|
|
Скачати 2.79 Mb.
|
|
ГЛАВА 7. АДМІНІСТРАТИВНЕ СУДОЧИНСТВО ТА АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРОЦЕС ЯК ФОРМА ЗДІЙСНЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ 1. Адміністративне судочинство в Україні: поняття та правове регулювання До 2005 року правосуддя в Україні здійснювалося у формі цивільного, господарського, кримінального, а також конституційного судочинства. Однак з І вересня 2005 року, після прийняття КАС України, в державі почалося здійснення адміністративного судочинства. Як було з'ясовано у § І Глави 3 Розділу І посібника, здійснення правосуддя щодо спорів, які виникають в управлінській сфері (здійснення адміністративного судочинства) характеризує функціональний аспект адміністративної юстиції. Цей аспект адміністративної юстиції означає розгляд та вирішення публічно-правових спорів, які виникли внаслідок рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень. У межах функціонального аспекту адміністративної юстиції характеризується порядок звернення до адміністративного суду, прийняття адміністративного позову, розгляд позовних вимог у судовому засіданні. Закріплення у національному законодавстві інституту адміністративного судочинства гарантує практичну реалізацію конституційного положення про те, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України). Із правовим врегулюванням змісту та порядку адміністративного судочинства практичного сенсу набула теза про відповідальність 160 Г. О. Поиомиренко, А. Т. Коїчзюк, Р. С. Мельник, В. М. Бсвіенко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 161 держави перед людиною за свою діяльність (ст. З Конституції України). Поняття адміністративного судочинства, як у чинному адміністративному процесуальному законодавстві (ст. З КАС України), так і в науковій літературі в сучасних умовах розвитку адміністративно-правової науки розкрито однаково. Так чи інакше, зміст адміністративного судочинства пов'язується із процесуальною діяльністю адміністративних судів щодо розгляду адміністративно-правових спорів. У відповідності із КАС України, адміністративне судочинство — діяльність адміністративних судів щодо розгляду І вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому названим кодексом. На переконання науковців, адміністративне судочинство являє собою судово-процесуальний порядок вирішення публічно-правових спорів ... воно виокремлено в якості самостійного виду поряд Із цивільним, кримінальним і конституційним судочинством»'. Важливим для з'ясування сутності адміністративного судочинства є врахування філологічного тлумачення цього словосполучення. Судочинство в сучасній українській мові розуміється як: І) форма реалізації судової влади; 2) порядок провадження у судових справах судами відповідної юрисдикції2; це процесуальна форма здійснення правосуддя, діяльність суду1. Чинне законодавство поряд із поняттям «судочинство» містить термін «правосуддя» (ст.ст. 124, 127, 129 Конституції України). Однак виходячи із змісту і юридичної сутності цих понять, їх можна розглядати як співвідношення змісту і форми. Через адміністративне та інші види судочинства в державі реалізується правосуддя. Так, зокрема, судова влада в Україні реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції 1 ІІжолаева Л. А„ Соловьева А. К. Алмінтегративная кістишія н адми-ш і страти вное судопроюволство; здрубежньїі) опит н росенйскне траднции: Сборник. — СПб, 2004. — С. 86. 1 Новий тлумачний словник української мови. — Т. З / Укладачі В. В. Яременко, О. М. Сліпущко. — К„ 1998. — С. 471. 3 Юридична енциклопедія: В 6 т. / ПАН України, Інститут держави і права імені В. М. Корсцькоіо НАІ1 України, Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана. — К„ 2003. — Т. 5: П-С. — С. 718. (ст. 1 Закону України «Про судоустрій України»). Отже, можна зробити висновок, що формою (зовнішнім проявом) правосуддя в Україні є відповідний вид судочинства. Тому адміністративне судочинство є однією із закріплених чинним законодавством форм правосуддя. Тлумачення такого співвідношення «правосуддя» і «судочинства» має місце і у сучасній юридичній літературі'. Зокрема, на переконання О. С. Захарової, правосуддя здійснюють суди шляхом:
Принциповим для розуміння сутності адміністративного судочинства є його ознаки. По-перше, це вид державної діяльності, який у межах чітко визначеної компетенції здійснюється виключно спеціально уповноваженими на те державними органами — судами. Здійснення правосуддя в Україні іншими органами заборонено чинним законодавством. Так, у ст. 124 Конституції України однозначно визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Судом, уповноваженим здійснювати адміністративне судочинство, є адміністративний суд, система, структура та повноваження яких закріплені Указами Президента України «Про Апеляційний суд України, Касаційний суд України та Вищий 1 Конституційне право України; Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. академіка АПрП України, доктора юридичних наук, професора Ю. М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В, С, Журавського. — К., 2002. — С, 440, 453; Кодекс адміністративного судочинства України: І Іауково-практичний коментар / За ред. С. В, Ківалова, О. І. Харитонової / Ківалов С. В., Хпритонова О. І., Пасенюк О. М., Араке-лян М. Р. та ін. — X., 2005. — С. 25; Сул. правоохоронні та привозах не ні органи України: Підручник / О. С. Захарова, В. С. Ковальський, В. С. Лукок-ський та ін.; Відп. ред. В. Т. Маляренко. — 3-е вид., переробл. і доп. — К., 2007. — С. 70. 162 Г. О. Поііоміїренко, А. Т. Комзюк, Р. С. Мельник, В. М. Бевіснко АДМ1НІСТРАТІ1ВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 163 адміністративний суд України» й «Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів», Законом України «Про судоустрій України», КАС України. По-друге, адміністративне судочинство — процесуальна діяльність адміністративного суду, яка пов'язана із публічно-правовим спором, віднесеним до його компетенції. Така процесуальна діяльність полягає у розгляді, вирішенні адміністративним судом спору по суті та винесенні рішення у вигляді постанови. Процесуальна діяльність адміністративного суду систематизована по стадіях, зміст яких утворює сукупність певних процесуальних дій. Процесуальна діяльність адміністративного суду розпочинається із прийняття ним адміністративного позову, порушення адміністративної справи та проведення підготовчих дій. Безпосередньо розгляд і вирішення публічно-правового спору відбуваються під час судового розгляду справи по суті. У межах цієї стадії (розгляд справи по суті) суд заслуховує пояснення сторін, третіх осіб, їх представників, інших учасників адміністративної справи, досліджує наявні у справі докази. У разі порушення учасниками процесу питання про оскарження чи перегляд постановлених рішень вищестоящий або той самий суд (апеляційний суд, суд касаційної Інстанції чи окружний суд) у межах відповідного виду провадження (апеляційного, касаційного, провадження за винятковими обставинами, провадження за новоявленими обставинами) здійснює перегляд такого рішення за загальними правилами адміністративного процесу. По-третс, адміністративному судочинству притаманна визначена адміністративними процесуальними нормами процесуальна форма. Інакше кажучи, судовий розгляд та вирішення публічно-правового спору відбувається у певній чіткій послідовності та за правилами, закріпленими КАС України. За своєю сутністю ці правила різноманітні і стосуються як організації адміністративного судочинства, так І самого порядку та змісту його проведення. Так, наприклад, усі адміністративні справи у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених КАС України, розглядаються і вирішуються суддею одноособово (ст. 23 КАС України). Рішення, прийняті адміністративним судом щодо спірних публічно-правових відносин, оформ- ляються у вигляді процесуальних документів — ухвал і постанов (ст. 158 КАС України). Отже, визначаючи й регулюючи стадії судового процесу, процесуальні дії, які проводяться в кожній із них, рішення, що приймаються і здійснюються, процесуальним законом таким чином встановлено форму процесуальної діяльності адміністративних судів шодо вирішення публічно-правових спорів. Процесуальна форма визначається лише процедурними нормами відповідного процесуального права. Оскільки вона передбачена законом, її порушення завжди означає порушення закону і може стати причиною скасування або зміни прийнятого рішення1. По-четверте, організація І здійснення адміністративного судочинства Грунтуються на конституційних та інших законодавчо закріплених принципах. Принципи адміністративного судочинства визначають його спрямованість, орієнтують учасників адміністративної справи на правомірну (допустиму) поведінку під час розгляду та вирішення такої справи по суті. Принципи — це основоположні засади здійснення адміністративного судочинства. Згідно зі ст. 129 Конституції України, основними засадами (принципами) судочинства є: І) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) забезпечення доведеності вини; 4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; 6) забезпечення обвинуваченому права на захист; 7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; 9) обов'язковість рішень суду. Ці конституційні принципи певною мірою діють у різних галузях українського юридичного процесу (кримінального, господарського, цивільного, адміністративного). Але здійснення адміністративного судочинства ґрунтується також на галузевих принципах, таких, як: диспозитивність, офіційне з'ясування всіх обставин у справі. 1 Теорію юрргдіїческого проііесса: Мшіография / Под общей редакшіеГі профессора В. М. Горшенева. — Харьков, 1985. — С. 73; Михеаїко М. А/., Иор В. Т„ Шибіко В. П. Кримінальний процес України: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К., 1999. — Є 30-31. 164 Г. О. Пономарсико, А. Т. Коміюк, Р. С. М ель лик, В. М. Бевзекко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 165 По-п'яте, здійснення адміністративного судочинства урегульовано виключно адміністративно-процесуальними нормами, які містяться у КАС України. Саме вказаний кодекс визначає повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства (ст. 1 КАС України). По-шосте, адміністративне судочинство — це засіб судового (примусового) поновлення суб'єктивних публічних прав фізичних І юридичних осіб1. Отже, враховуючи викладені ознаки, адміністративне судочинство слід визначити як здійснюваний у відповідності із адміністративно-процесуальними нормами та у певній процесуальній формі розгляд і вирішення адміністративним судом публічно-правових спорів, віднесених до його компетенції. 2. Класифікація та правосуб'єктність учасників адміністративного процесу Поряд із суддею в адміністративному процесі принципову роль відіграють також і Інші особи, перш за все його учасники. Дійсно, саме від свідомої та вольової поведінки як окремого індивідуума так і групи людей залежить розвиток публічно-правового спору, його подальша доля. Людське суспільство утворене із численної кількості різних за формою та змістом учасників, які наділені відмінними правами, обов'язками, обсягом відповідальності. Здійснюючи свої права, окремий учасник суспільних відносин тим самим нерідко посягає на сферу інтересів Іншого суб'єкта, виключаючи можливість їх реалізації. Саме у такому перешкоджанні соціологи вбачають причину більшості суспільних конфліктів. До виникнення конфлікту приводить зіткнення протилежних цілей, позицій, поглядів суб'єктів соціальної взаємодії2. 1 Кодекс адміністративного судочинства України; Науково-практичнии коментар / За ред. С. В. Ківалова, О. І. Харитонової / Ківалов С. В.. Харито-иова О. І., Пассиюк О. М., Аржсляи М. Р. та ін. — X., 2005. — С. 25 : Современная западная социологня: Словарь. — М, 1990. — С. 142; Практикум з соціології: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти / За ред В. М. Пічі. — Львів, 2004. —- С. 320; Великий В. М. Конфлік-тологія: Навч. лосібн. — Херсон, 2006. — С, 6. З огляду на масштабність державно-владних відносин та їх поширеність на переважну більшість сфер суспільного життя, в Україні спостерігається тенденція збільшення кількості правових конфліктів публічного характеру. Так, наприклад, лише у провадженні місцевих загальних судів у першому півріччі 2006 року перебувало 75,1 тис. адміністративних справ. Загальна кількість справ, закінчених провадженням, склала 54,3 тис, із яких 72,8 % розглянуто із прийняттям постанови, у 8,1 % справ провадження закрито, у 17,8 % справ заяви залишено без розгляду, 0,7 тис. справ {1,3 %) передано за підсудністю в інші суди . Серед адміністративних справ найбільшу кількість становлять справи про спори фізичних та юридичних осіб Із суб'єктом владних повноважень шодо оскарження його дій або бездіяльності, рішень щодо правових актів індивідуальної дії (76,5 %), про спори, пов'язані із виборчим процесом чи процесом референдуму (15,5 %), про спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (4,7 %)■ Можливістю судового захисту своїх виборчих прав намагалися скористатися 8500 виборців, 328 кандидатів у народні депутати України, 3153 кандидати у депутати місцевих рад та кандидати на посади сільських, селищних, міських голів. До суду зверталися: представники від політичних партій, виборчих блоків політичних партій—2899; офіційні спостерігачі від партій — 215, а також виборчі комісії— І972. Отже, до участі у публічно-правових спорах, як із суб'єктивних, так і об'єктивних причин, залучаються різні за статусом та організаційною структурою суб'єкти: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, іноземці, особи без громадянства. У зв'язку із значною кількістю суб'єктів, котрі вступають в адміністративні процесуальні відносини, важливе значення для вивчення існуючих видів учасників адміністративного процесу, перш за все, має їх класифікація, яка не просто систематизує таких учасників в окремі групи, але й дозволяє навести 1 Офіційні дані Управління організації робоїм з ведення судової статистики, діловодства та архіву судів Державної судової адміністрації України. г Там само. 166 Г. О. Попом а реї і ко, Л. Т. Комзнж, р. С. Мельник, В. М. Бевіенко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 167 специфічні ознаки, завдання, повноваження усіх, хто так чи Інакше причетний до адміністративної справи. Класифікація учасників адміністративного процесу здійснюється за різними критеріями: 1) їх суспільно-державна роль, 2) адміністративний процесуальний статус і мета участі у процесі, 3) організаційна структура. Залежно від І) суспільно-державної ролі учасники адміністративного процесу поділяються на суб'єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб. Конституційна гарантія судового захисту законних прав і свобод людини І громадянина (ст.ст. 8, 55 Конституції України) отримала подальший розвиток у нормах Закону України «Про судоустрій України» та КАС України. Зокрема, ст. 2 вказаного кодексу закріплено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, Інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Із викладеного бачимо, що національним процесуальним законодавством урегульована не лише безпосередня реалізація конституційного права фізичних і юридичних осіб на судовий захист, але й визначено суб'єкта правовідносин, який, поряд із фізичними та юридичними особами, є одним із основних учасників адміністративного судочинства. Тобто у порядку адміністративного судочинства передбачена можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (наприклад, ч.ч. 2, 3 ст. 2 КАС України). Однак, оскільки поняття «суб'єкт владних повноважень», вперше закріплене КАС України, не отримало належного І вичерпного обгрунтування адміністративно-правовою наукою та національним законодавством, то відповідного розкриття потребують сутність цього поняття, характерні ознаки таких суб'єктів. Узагальнення цього поняття, закріпленого п. 7 ч. І ст. З КАС України, дозволяє зробити висновок, що таким суб'єктом слід вважати:
10) інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій, наприклад, будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення, громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону (ст. 140 Конституції України, Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону»). Отже, суб'єкт владних повноважень — це уповноважений державою суб'єкт (орган, підприємство, установа, організація, посадова чи службова особа), який на основі та у відповідності Із чинним законодавством здійснює управлінський чи регулятивний вплив — як на суспільство у цілому, так і на його окремі елементи (групи, інститути тощо)'. На відміну від суб'єктів владних повноважень, які здійснюють державні функції, фізичні та юридичні особи вступають в адміністративний процес задля забезпечення власних матеріально- й процесуально-правових інтересів. 1 Бевзенко В. М. Особливості правового статусу суб'єкта владних повноважень в адміністративному процесі // Вісник господарського судочинства, — 2007. — № 4, — С. 101. |
|
І. П. Голосніченко гл. 1, 2, 3; канд юрид наук Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник / За заг ред... |
Галабурда М. К. Держава і ринок: філософія взаємодії: Монографія... За заг та наук ред д-ра екон наук, проф. І. Й. Малого. — К.: КНЕУ, 2005. — 358 с |
|
Протокол №10 від 26 травня 2003 року) Рекомендовано Міністерством... Нетрадиційні релігійні та містичні культи України: Навчальний посібник / В. М. Петрик, С. В. Сьомін та ін. За заг ред. В. В. Остроухова... |
Дробышевский С. М., Худько Е. В., Великова Е. Е Жук І. Н., Киреева Е. Ф., Кравченко В. В. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник / Під общ ред. І. Н. Жук. Мн.: БГЭУ, 2001. 149... |
|
ЛУГАНСЬК К63 Фандрейзинг у питаннях, відповідях та цитатах. Навч посібник. – Луганськ, 2007. – 54 с |
КОНФЛ І КТОЛОГ І Я Навчальний посібник Конфліктологія: Навчальний посібник. Авт. Зінчина О. Б. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 164 с |
|
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська література.... Календарне планування для 6 класу складено відповідно до Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська література.... |
Міжнарод науково-практ конф., (15-16 березня 2013 р.) Сімферополь/... Міжнарод науково-практ конф., (15-16 березня 2013 р.) – Сімферополь/ За заг ред. П. А. Кравченко. Саки: ПП «підприємство Фенікс»,2013.... |
|
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Сергієнко В. В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко − Кременчук : Кременчуцький національний... |
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних... |