|
|
Скачати 2.79 Mb.
|
|
ГЛАВА 2. СУЧАСНІ ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮСТИЦІЇ 1. Моделі адміністративної юстиції та їх характеристика Оскільки поняття та зміст адміністративної юстиції однозначно не визначені, а її здійснення у країнах світу реалізується по-різному, принципове значення для розуміння сутності адміністративної юстиції має розкриття особливостей існуючих моделей цього виду юстиції. Річ у тім, що основу існуючих моделей адміністративної юстиції утворюють державні органи, які належать до різних гілок влади. Крім того, виконання функцій адміністративної юстиції у деяких країнах здійснюється не лише спеціалізованими (адміністративними), але і загальними судами. Наприклад, система органів адміністративної юстиції Франції включає1: І) Державну раду; 2) адміністративні суди; 3) спеціалізовані судові установи адміністративної юстиції. Отже, у сучасній адміністративно-правовій літературі2 традиційно розглядаються три основні моделі адміністративної юстиції: І) німецька; 2) французька; 3) англосаксонська. Німецька модель адміністративної юстиції являє собою систему спеціалізованих адміністративних судів, утворених на принципах спеціалізації і територІальності. Цій моделі адміністративної юстиції Із усіх існуючих найбільше відповідає адміністративна юстиція України. Така подібність обумовлена історично, оскільки започатковані, зокрема, у Німеччині приблизно в ХУІП-ХІХ століттях дослідження поліцейського та адміністративного права справили визначальний вплив на юридичну науку Російської Імперії, до складу якої входили й українські землі. Відповідно, українська юридична наука впродовж тривалого часу не відмежовувалася від російського, а на Адм и і тетрилі віще право заруіїсжиьіх стран: Учебник / Под ред. А. Н. Ко-змрина и М. А. Штатиной. — М„ 2003. — С. 275-274. 3 Николаева Л. А.. Сояовьева А. К. А дм інтегративная іоетиция и административное судопроизводство: зарубежиьій опьгг и российские традиціш: Сбор-ніік. -— СПб, 2004. — С. 31-33; Гвяяиган Д. Я. Подянский Б. В.. Старими Ю. Н. Администритішіое право: история разіиіпія и осповньїс современ-ньіе концспшіи. — М., 2002; ПеОько 10. С. Сіановлеїшя адміністративної юстиції в Україні: Монографія. — К., 2003. — С. 11-20. 46 Г. О. Поломлреііко, А. Т. Комзнж, Р. С. Мельник, В. М. Бсшснко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 47 західноукраїнських теренах — від австрійського правознавства. Крім того, різниця в наукових підходах спершу не була такою виразною, оскільки російське правознавство вважало зразком для себе насамперед концепції німецьких учених. Тому існували своєрідні наукові стандарти, яких однаково дотримувалися у Москві. Відні, Києві й Львові1. Німецька модель, єдина Із існуючих типів адміністративної юстиції, повністю утворена зі спеціалізованих судових органів. Так, система адміністративних судів Німеччини заснована на таких принципах: 1) ізоляція правосуддя в адміністративних справах від втручання виконавчої влади; 2) розподіл сфер публічного і приватного інтересів, що обумовило відокремлення адміністративного правосуддя від загальних судів і створення спеціалізованої та самостійної гілки судової влади . Як і у сучасній Україні, система адміністративних судів Німеччини організована по вертикалі, яку утворюють три Інстанції: адміністративний суд землі (суд першої інстанції*), вищий адміністративний суд землі (апеляційна інстанція), Федеральний адміністративний суд (касаційна інстанція). Адміністративне судочинство здійснюють 52 адміністративних суди, 16 вищих адміністративних судів та Федеральний адміністративний суд, який складається із 65 суддів. Крім цих судів, адміністративно-правовії й захист в Німеччині здійснюється також фінансовими та соціальними судами, яким підвідомчі, відповідно. податкові відносини та соціально-лравові вимоги громадян до держави. Адміністративні суди організаційно і предметно відокремлені від адміністративних органів, рішення цих судів приймаються суддями самостійно, на власний розсуд. Відтак, німецька модель адміністративної юстиції представлена сукупністю спеціалізованих судових органів, що гарантує їх незалежність від адміністративних органів, адміністративні акти чи рішення яких с предметом судового розгляду. Французька модель адміністративної юстиції є характерною не лише для Франції. Вона знайшла певне застосування також у Бельгії, Італії, Нідерландах, Люксембурзі, Греції. Ця модель подібна до німецької, хоча і має специфічні риси. 1 Адміністративне праві) України. Академічніш курс: Підруч.: У двох то мах: Том І. Загальна частина / Рсд. колегія: В. Б. Авср'янов (голова). —- К.. 2004. — С 33. 2 Адмішистративное право зарубсжііьіч сі рви: Учсбник / Пол ред, А. Н. Ко- імріша и М. А. Штатіиюії. — М., 2003. — С. 194. По-перше, організація французької моделі адміністративної юстиції, так само, як і німецька, заснована на принципі поділу влади. Однак, по-друге, найголовнішим недоліком такої моделі був і залишається тісний зв'язок адміністративної юстиції з управлінським апаратом. Отже, сутність французької теорії полягає у тому, що оскільки адміністративний орган —особливий суб'єкт права, який вступає відповідно до свого призначення в особливі правовідносини (адміністративні), то оцінювати дії адміністративних органів мають не суди загальної юрисдикції, а спеціально створена в межах самої адміністрації система органів адміністративної юстиції. Тобто за основу побудови французької моделі адміністративної юстиції приймається суб'єктна особливість — участь у правовідносинах адміністрації зі спеціальними правами та обов'язками'. Отже, систему органів адміністративної юстиції у Франції утворюють такі суб'єкти.
Розглянуті моделі адміністративної юстиції— германська та французька—у своїй сукупності репрезентують так звану континентальну (континентально-європейську) концепцію адміністративної юстиції, в основу якої, перш за все, покладено Педько Ю. С. Становлення адміністративної юсіиції в Україні: Монографія. — К., 2003. — С. 12. 15; Адміністративна юстиція: європейський лосвід і Пропозиції для України / Авторії-уііорядникн 1. Б. Коліушко. Р. О. КуіШіда. — К,, 2003. — С. 12; Миколаєва Л. А., Силовьеви А. ІС Адм інтегративная юс-тишія и шімшіистратіївное судопронзводство: іарубсжимй опьіт и российскис традиции: Сборннк, — СІ 16, 2004. — С. 33. 48 Г. О. Полом аре її по, Л. Т. Комзіок, Р. С Мельник, II. М. Беюеико АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 49 функціонування спеціалізованих судових органів — адміністративних судів. Основними перевагами континентальної адміністративної юстиції є неупередженість, професіоналізм та досвідченість осіб, які розглядають справи за участю органів державного управління. На відміну від континентальної моделі адміністративної юстиції, заснованої на принципі поділу права на приватне та публічне, англосаксонська модель адміністративної юстиції (Великобританія, США. Канада) заснована на діяльності судів загальної юрисдикції, які, крім адміністративно-правових спорів, розглядають Й цивільні справи. Принциповою особливістю такої моделі адміністративної юстиції є рівність органів управління, їх посадових осіб та громадян перед законом І судом. Англосаксонська модель характеризується одночасним поширенням юрисдикції загальних судів як на громадян, так І на представників державної влади. Крім судів загальної юрисдикції, у Великобританії систему органів адміністративної юстиції утворюють так звані квазісу-дові органи, які виконують судові функції, але разом Із тим наділені також і управлінськими функціями. Такі органи отримали назву трибуналів і розглядають спори, які належать до різних сфер державного управління — земельні спори, справи щодо страхування, будівництва, ліцензування, трудові спори, питання міграції, справи щодо комунальних податків І зборів. Функції нагляду за судово-процесуальною діяльністю трибуналів здійснює Національна рада адміністративних трибуналів, яка є консультативним органом при уряді. Цю раду наділено правом: контролю І нагляду за діяльністю нижчестоя-щих трибуналів, узагальнення практики діяльності вказаних органів, підготовки доповідей зі спеціальних питань організації та діяльності трибуналів, вивчення питань і розробки рекомендацій щодо адміністративної процедури. Суди загальної юрисдикції як органи адміністративної юстиції виконують двояку функцію: І) здійснюють контроль за діяльністю адміністративних трибуналів, розглядають скарги на їх рішення; 2) за правилами цивільного судочинства вирішують будь-які адміністративні спори. Подібно до системи адміністративної юстиції Великобританії, у США в якості органів цієї юстиції функціонують ква-зісудові органи. Так, до системи адміністративної юстиції США входять: керівники органів виконавчої влади, які розглядають спори у підпорядкованих їм органах; спеціалізовані комісії —структурні підрозділи органів виконавчої влади; спеціалізовані органи адміністративної юстиції, створені в системі виконавчої влади (наприклад, агенція щодо захисту навколишнього сере-довиша); судові органи, котрі виконують функції адміністративної юстиції (наприклад. Претензійний суд, Федеральний податковий суд, Федеральний суд у справах міжнародної торгівлі). Отже, англосаксонська модель адміністративної юстиції традиційно утворена із двох складових: 1) судів загальної юрисдикції та 2) спеціально створених квазісудових органів або їх посадових осіб (трибунали, підрозділи органів виконавчої влади). Розглянуті моделі адміністративної юстиції — континентальна (німецька, французька) та англосаксонська — однаковою мірою покликані забезпечити захист громадянина у відносинах з органами державної влади. Важливим для розуміння сутності цих моделей адміністративної юстиції є принцип розподілу державної влади на окремі гілки. Різне поєднання цих гілок влади і дає відповідну модель адміністративної юстиції. Так, німецька адміністративна юстиція утворена виключно із спеціалізованих (адміністративних) судів, французька адміністративна юстиція поєднує І спеціалізовані (адміністративні) суди, і управлінські органи. Англосаксонська модель адміністративної юстиції— це система судів загальної юрисдикції та квазісудових органів. 2. Звернення до Європейського суду з прав людніш: правові засади та основні вимоги Україна та Європейський Союз погодилися Інтенсифікувати політичні, економічні та культурні відносини, питання безпеки, включаючи транскордонне співробітництво та спільну відповідальність у запобіганні та врегулюванні конфліктів, що свідчить про їх рішення працювати разом'. 1 План дій «Україна — Європейський Соїш» схвалений Радою і питань співробітництва між Україною і ОвроііеЙським Союзом 21 лютого 2005 року. 50 Г. О. П о помп реї і ко, А. Т. Комзкік, Р. С, Мельник, В. М, Бевзенко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАПИ 51 У ]994 році Україна ратифікувала Угоду про партнерство та співробітництво, якою було започатковано партнерство між Європейськими співтовариствами та їх де ржа вами-члена ми з одного боку та Україною —з Іншого боку. Цілями цієї Угоди визнавалися: забезпечення у відповідних рамках політичного діалогу між Сторонами, який сприятиме розвитку тісних політичних відносин; сприяння розвитку торгівлі, інвестицій і гармонійних економічних відносин між Сторонами і, таким чином, прискоренню їхнього сталого розвитку; створення основ взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, цивільного, науково-технічного та культурного співробітництва; підтримка зусиль України по зміцненню демократії і розвитку її економіки та завершенню переходу до ринкової економіки'. Відтак, обрання Україною європейського орієнтиру будівництва та розвитку держави обумовлює необхідність приведення національного законодавства у відповідність із правовими стандартами Європейського Союзу, організації судової системи, яка б повністю відповідала європейським традиціям функціонування судової гілки влади. Крім того, входження України до Європейського адміністративного простору — це вже не тільки теоретичний орієнтир, а й обов'язковий атрибут правової системи, тому наразі ключове завдання полягає в адаптації українського законодавства до стандартів Європейського Союзу2. Тому Україна визнала на своїй території дію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод' та обов'язковість юрисдикції Європейського Суду з прав людини (далі — Суд) в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. У зв'язку із таким визнанням, в контексті вітчизняного судового захисту публічних прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб, вкрай необхідним є враху- ' Угода про партнсрсіво та співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною від 14 червня 1994 року // Офіційний вісник України. — 2006. — № 24. — Ст. 1794. 2 Авер'янов В. Проблеми формування нової доктрини адміністративного права // Адміністративне право в контексті європейського вибору України, Збірник наукових праць, — К., 2004. — С. 5-6. 3 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та II до Кон венції: Закон України від 17 липни 1997 року // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 40. — Ст. 263, вання та запровадження сучасних загальноєвропейських стандартів адміністративної юстиції. Основоположними нормативними актами, які регулюють функціонування загальноєвропейської адміністративної юстиції, є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі — Конвенція) та протоколи до неї. Зокрема, Конвенція закріплює види, зміст та особливості прав і свобод людини, регулює деякі питання організації Суду та здійснення ним правосуддя. Звернення до Суду за захистом прав і свобод можливе у разі дотримання заявником низки основних вимог. По-перше, це вимоги, які стосуються:
Так, Суд може брати справу до розгляду лише після того, як було вичерпано всі національні засоби юридичного захисту, згідно із загальновизнаними принципами міжнародного права, і впродовж шести місяців від дати постановлений остаточного рішення на національному рівні (п. 1 ст. 35 Конвенції). Вимога щодо порядку юридичного захисту суб'єктивних прав і свобод відтворена також у Конституції України (ч. З ст. 55), у відповідності із якою кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Дотримання особливого порядку юридичного захисту суб'єктивних прав і свобод, передбаченого Конвенцією та Конституцією України, є вкрай необхідним та важливим механізмом, оскільки виступає запорукою належного виконання українською державою обов'язку відповідати перед людиною за свою діяльність, всіляко стверджувати і забезпечувати права І свободи людини (ст. З Конституції України). Із викладеного також бачимо, що у ч. З ст. 55 Конституції України законодавцем враховано положення Конвенції, що свідчить про поступову адаптацію українського законодавства до стандартів Європейського Союзу. По-друге, звернення до Суду має містити у собі клопотання про захист лише тих прав і свобод, які визначені Конвенцією, тобто таких, які є конвенційними. Ці права і свободи стосують- 52 Г. О. Пономаренко, А. Т. Ііомзюк, Р. С. Мелі.пик, В. М. Бсвзенко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 53 ся особистих, політичних та соціально-економічних аспектів суспільного існування людини. Так, у відповідності із ст. 6 Конвенції Суд вирішує спір виключно щодо прав та обов'язків людини цивільного характеру або встановлює обгрунтованість будь-якого висунутого проти неї кримінального обвинувачення. Важливо наголосити, що звужений зміст цивільних прав і свобод людини, наявний у ст. 6 Конвенції, підлягає однак розширеному тлумаченню, що випливає із рішень Суду. Із право-застосовчої практики Суду можна зробити висновок, що цивільні права і свободи людини розглядаються ним не лише як гарантована національним законодавством можливість задовольняти свої особисті, приватні потреби та інтереси. На переконання Суду, у деяких випадках до цивільних прав і свобод людини належать також й ті, котрі пов'язані із публічно-правовими відносинами. Так, у 1971 році, розглядаючи справу «Рінгейзен проти Австрії», Суд встановив, що «для застосування пункту І статті 6 до справи не обов'язково, щоб обидві сторони у справі були приватними особами... Зміст пункту І статгі б Конвенції є значно ширшим; французький вираз «сопіезіаііопз зиг (аек) атоіїз еІ оЬ1І§аІІоп5 ае сагасщге сІУІІ» охоплює всі провадження, результат яких впливає на приватні права та обов'язки. Англійський текст «визначення його цивільних прав та обов'язків» лише підтверджує цю інтерпретацію. Характер законодавства, що регулює зміст питання (цивільне, торгове, адміністративне право тощо), а також органи, які наділені юрисдикцією щодо розгляду справ відповідного змісту (загальні суди, адміністративні органи тощо) не мають, таким чином, великого значення»'. Більш однозначно зміст цивільних прав, підвідомчих Суду, визначає Д. ГаллІган. На його думку, цивільні права присутні, коли суб'єкт владних повноважень приймає рішення щодо приватної особи. Таким чином, будь-яке право, яке юридично закріплене в національному законодавстві І на яке впливають адміністративні процедури, може вважатися цивільним правом у розумінні ст. 6 Конвенції. Зрештою, цю норму права належить застосовувати до адміністративних правовідносин у Цитата за: Основи адміністративного судоч ні їства та адміністративного права / Навч. посібник / За заг. редакцією Куйбіди І'. О.. Шишкіна В. І. — К., 2006. — С. 51-52. будь-якій ситуації, коли ці правовідносини впливають на цивільні права'. По-третє, вимогою щодо звернення до Суду є наявність чітко визначеного суб'єктного складу заявників. Так, Суд може приймати заяви від будь-якої особи, неурядової організації або групи осіб, яка вважає себе потерпілою від допущеного однією з Високих Договірних Сторін2 порушення прав, викладених у Конвенції або протоколах до неї (ст. 34 Конвенції). Як випливає із вказаної статті Конвенції, заявниками може бути доволі широке коло фізичних осіб (громадяни, іноземці, особи без громадянства, дорослі, діти, обмежено дієздатні, недієздатні) та колективних недержавних суб'єктів (професійні спілки, громадські організації, об'єднання співмешканців житлового будинку тощо). Відтак, неприпустимим є звернення до Суду окремої держави, її органів, посадових чи службових осіб цих органів. Такий висновок випливає із основного призначення Конвенції — гарантування, забезпечення і розвиток прав людини та її основоположних свобод. По-четверте, для позитивного вирішення правового спору Індивідуальна заява, яка подається до Суду, неодмінно має відповідати вимогам, які опосередковано передбачені у п.п. 2-4 ст. 35 Конвенції. Так, заява обов'язково має бути: 1) підписана заявником та 2) подана до Суду вперше Й не містити досліджені раніше міжнародним органом факти у справі. Вказаним переліком вимоги, яким має відповідати заява, не вичерпуються, оскільки Суд за наявності інших, на його переконання, обґрунтованих обставин може оголосити неприйнятною (відхилити) заяву:
' Основи адміністративного судочипсіва та адміністративного права / Навч. посібник / За заг. редакцією Куйбіди Р. О.. Шишкіна В. 1. — К.. 2006. — С. 53. 2 Держави-члеші Ради Європи, які підписали Конвенцію. 54 Г. О. Пий ома рейко, Л. Т. Комзюк, Р. С. Мглі.ннк, І!. М. Бевмнко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 55 Розглянуті чотири вимоги щодо звернення до Суду носять суб'єктивний характер, оскільки безпосередньо залежать від особи заявника. Втім, як це випливає із положень Конвенції та національного законодавства, існує дві об'єктивні вимоги, які також обов'язково мають враховуватися заявником при поданні до Суду звернення. /. Звернення до Суду можливе, якщо воно здійснюється у зв'язку Із фактами, які мали місце після набуття Україною зобов'язання шоло забезпечення конвенційних прав і свобод людини. Як відомо, Конвенція ратифікована Україною 17 липня 1997 року шляхом прийняття Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Закон після оприлюднення 24 липня 1997 року в офіційному друкованому органі «Урядовий кур'єр» набув чинності. Відтак, Україна взяла на себе зобов'язання щодо гарантування прав І свобод, визначених в Конвенції, з 24 липня 1997 року. Втім, згідно з п. З ст. 59і Конвенції, для тих держав, які підписали цю Конвенцію І які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання їхніх ратифікаційних грамот. У рішенні Суду від 25 липня 2002 року зі справи «Совтрансавто-Холдннг» проти України» // вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України. У цьому рішенні зазначено: «Суд повторює, що, відповідно до загальних принципів міжнародного права, Конвекція регулює для кожної дер-жави-учасниці виключно факти, що відбулися після набуття чинності Конвенцією відносно неї. Він зауважує, що дата набуття чинності Конвенцією стосовно України та вступу в законну силу української декларації щодо визнання права на індивідуальні заяви — 11 вересня 1997 року» . З огляду на викладені положення рішення, Суд визначив прийнятність індивідуальних заяв про порушення в. Україні прав, викладених у Конвенції, за часом (гаїіопе іепірогін) з // вересня 1997 року. ' Про юрисдикцію Європейською сулу з прав людини в Україні: Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003 року // Вісник господарського судочинства. — 2004. — № І. — С. 263-265. Там само. 2. Звернення до Суду за захистом прав та основоположних свобод можливе, якщо держава визнала обов'язок гарантувати усім, хто перебуває на її території, конвенційні права та свободи. За загальним правилом, держава несе відповідальність за порушення прав людини, здійснених на її території офіційними органами чи офіційними особами1. Якщо ж конвенційні положення державою не ратифіковані або нею зроблені певні застереження, то, відповідно, звернення в частині не ратифікованих чи застережених положень не є можливим. Такий висновок випливає із п. І ст. 56 Конвенції про те, що будь-яка держава може при ратифікації чи будь-коли після цього заявити шляхом повідомлення Генеральному секретареві Ради Європи про те, що дія цієї Конвенції поширюється, з урахуванням п. 4 ст. 56 Конвенції, на всі чи деякі з територій, за міжнародні відносини яких вона є відповідальною. 3. Загальна характеристика процесу розгляду та вирішення справ Європейським судом з прав людини Розглянувши основні вимоги, яким має відповідати звернення до Суду, зупинимося на загальній характеристиці правосуддя, шо здійснюється Судом у справах, пов'язаних Із адміністративно-правовими відносинами. Варто наголосити на тому, що Суд здійснює правосуддя не лише в адміністративних справах, але, як це випливає із положень Конвенції та рішень Суду, ним розглядаються та вирішуються також І справи цивільного, трудового, фінансового, кримінального характеру. Правосуддя в адміністративних справах здійснюється Судом на принципах, які прямо або опосередковано передбачені Конвенцією (ст. 6) та Регламентом Суду (правила 31-34[М], 38, 40-41 "І);
Як звернутися до Європейського суду з прав людини / Клименко О. М. — К„ 2007. — С. 21-22. 56 Г. О. Поиомнрснко. Л. Т. Комзюк, Р. С. Мельник, В. М. Бевзснко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 57
До того ж тут необхідно зазначити, що Суд не є апеляційною Інстанцією щодо рішень національних судових органів Договірної сторонн-держави, тим паче він не втручається в діяльність національних органів влади. У своїй діяльності Суд покликаний забезпечити надання державою адекватного захисту прав і свобод, гарантованих Конвенцією, а не здійснювати контроль за правильним застосуванням національного законодавства. Це випливає зі ст. 13 Конвенції, згідно із якою кожна Договірна сторона гарантує забезпечення права на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі1. Правові засади здійснення правосуддя у справах щодо захисту прав та основоположних свобод, які пов'язані із адміністративно-правовими відносинами, крім Конвенції, безпосередньо закріплені у Розділі II «Процес» Регламенту Суду, прийнятого Європейським судом з прав людини". Правосуддя здійснюється Судом у чіткій послідовності, за правилами і стадіями, передбаченими Регламентом Суду. До стадій провадження, яке здійснюється Судом у зв'язку із захистом конвенційних прав та свобод, належать:
/. Провадження у справі рожочниаапься із подання заяви, зміст якої визначено ст.ст. 34-35 Конвенції, правилом 47[26' та Практичною рекомендацією Регламенту Суду . Кожна заява, про яку йдеться у ст. 34 Конвенції, подасться у письмовій формі, на бланку, наданому канцелярією, якщо голова відповідної секції не вирішить інакше. Жодна заява не може бути зроблена по телефону, однак заявник має право подати заяву, надіславши її факсимільним зв'язком (факсом) . Од- 1 Як звернутися до СвронсПського суду з прав людини / Климеико О. М — К.. 2007. — С. 7. Практика Європейського суду з прав людніш. Рішення. Коментарі. — 2006. — № 2. нак тоді він зобов'язаний надіслати підписаний оригінал заяви поштою упродовж 5 днів після відправлення факсу. Заява мас містити: а) ім'я, дату народження, громадянство, стать, рід занять та адресу заявника; Ь) ім'я, рід занять та адресу довіреної особи, якщо така є; с) найменування Договірної Сторони або сторін, проти яких подається заява; ф стислий виклад фактів; є) стислий виклад стверджуваного порушення (порушень) Конвенції та відповідних аргументів; і) підтвердження на дотримання заявником критеріїв прийнятності (вичерпання національних засобів правового захисту і правило щодо шестимісячного строку), викладених у п. 1 ст. 35 Конвенції; §) предмет заяви; крім того, заява має супроводжуватися: п) копіями будь-яких відповідних документів, зокрема, рішень — судових чи несудових — стосовно предмета заяви. Також, заявники зобов 'язапі: а) надати інформацію, особливо документи і рішення, зазначені вище в п. її, що змогли б довести відповідність критеріям прийнятності (вичерпання національних засобів правового захисту і правило щодо шестимісячного строку), викладеним у п. І ст. 35 Конвенції; Ь) зазначити, чи подали вони свої скарги на розгляд за будь-якою іншою процедурою міжнародного розслідування чи врегулювання правового спору. Заявники, які не бажають розкривати свою особу перед громадськістю, мають це зазначити і також викласти причини на виправдання такого відступу від звичайного порядку доступу громадськості до інформації щодо провадження в Суді. Голова палати може надати дозвіл на анонімність у виняткових І належним чином виправданих випадках. Недодержання викладених вище вимог може обумовити відмову в реєстрації та в розгляді справи Судом. І) Одержавши перше повідомлення (початок провадження у справі), в якому викладено предмет заяви, канцелярія заводить справу, номер якої має згадуватися у всій подальшій кореспонденції. Про це заявник повідомляється листом. Канце- 58 Г. О. Пономяреііко, А. Т. Кимзюк, Р. С. Мельник, В. М. Беменко АДМІН1С1РАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 59 лярія також може звернутися до заявника з проханням надати додаткову інформацію чи документи. 2. Провадження щодо прийнятності. На цій стадії суд-дя-доповідач (судді-доповідачі) після отримання письмових зауважень від Договірних Сторін, яких стосується справа, подає доповідь про прийнятність заяви. Слухання щодо прийнятності проводиться у випадку, коли одна чи більше Договірних Сторін, яких це стосується, вимагають цього або коли палата вирішить так на власний розсуд. І. Провадження після прийняття заяви. Після оголошення заяви прийнятною палата або її голова може попросити сторони подати додаткові докази та письмові зауваження. Крім того, на ЦІЙ стадії можуть вчинятися такі процесуальні дії: заявник має право подати клопотання про отримання справедливої сатисфакції, а Уряд-відповідач —■ подати відповідні міркування; Секретар Суду, діючи за вказівками палати або її голови, може вжити заходи щодо забезпечення дружнього врегулювання спору; Палата Суду може вживати заходи, які вважаються доцільними для сприяння такому врегулюванню.
лата вважатиме недійсним заперечення, що не відповідає цим умовам (Правило 72 Регламенту Суду). 6. Винесення рішення по суті справи. В залежності від суб'єкта розгляду справи, бувають такі рішення (ст.ст. 44 Конвенції'): І) рішення Великої палати Суду, яке є остаточним та 2) рішення палати Суду, яке набуває якості остаточного за наявності однієї Із таких умов: а) якщо сторони заявляють, шо вони не звертатимуться з клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати; або Ь) через три місяці від дати постановлення рішення, якщо клопотання про передання справи на розгляд Великої палати не було заявлено; або с) якщо колегія Великої палати відхиляє клопотання про передання справи на розгляд Великої палати. Остаточне рішення опубліковується. Судове рішення, згідно зі ст.ст. 42 і 44 Конвенції, має містити: а) Імена голови та інших суддів, що входять до складу палати, яка постановила рішення, а також імена секретаря чи заступника секретаря; Ь) дати постановлення рішення та його проголошення; с) опис сторін; А) імена довірених осіб, адвокатів чи радників сторін; є) виклад перебігу процесу; г) факти у справі; §) стислий виклад подань сторін; п) умотивування з погляду права; І) резолютивні положення рішення; '}) ухвалу щодо відшкодування витрат, якщо така с; к) зазначення кількості суддів, що складають більшість; 1) коли це доцільно, зазначення того, який текст є автентичним (правило 74 Регламенту Суду). Усі рішення виносяться або англійською, або французькою мовою, крім випадку, коли Суд вирішує винести рішення обома офіційними мовами (правило 76'4*1 Регламенту Суду). Рішення підписується головою палати і секретарем та проголошується головою палати або, за його дорученням, іншим суддею у відкритому слуханні. Довірені особи та представники сторін мають бути вчасно повідомлені про дату цього слухання (правило 77 Регламенту Суду). 60 Г. О. Поиомпреііко, А. Т. Комзюк, Р. С. Мелі.шік, В. М. Бєвїїііко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 61 РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Нормативно-правові акти, судова практика
Навчальна та наукова література, науково-практичні коментарі, збірники
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
|
|
І. П. Голосніченко гл. 1, 2, 3; канд юрид наук Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник / За заг ред... |
Галабурда М. К. Держава і ринок: філософія взаємодії: Монографія... За заг та наук ред д-ра екон наук, проф. І. Й. Малого. — К.: КНЕУ, 2005. — 358 с |
|
Протокол №10 від 26 травня 2003 року) Рекомендовано Міністерством... Нетрадиційні релігійні та містичні культи України: Навчальний посібник / В. М. Петрик, С. В. Сьомін та ін. За заг ред. В. В. Остроухова... |
Дробышевский С. М., Худько Е. В., Великова Е. Е Жук І. Н., Киреева Е. Ф., Кравченко В. В. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник / Під общ ред. І. Н. Жук. Мн.: БГЭУ, 2001. 149... |
|
ЛУГАНСЬК К63 Фандрейзинг у питаннях, відповідях та цитатах. Навч посібник. – Луганськ, 2007. – 54 с |
КОНФЛ І КТОЛОГ І Я Навчальний посібник Конфліктологія: Навчальний посібник. Авт. Зінчина О. Б. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 164 с |
|
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська література.... Календарне планування для 6 класу складено відповідно до Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська література.... |
Міжнарод науково-практ конф., (15-16 березня 2013 р.) Сімферополь/... Міжнарод науково-практ конф., (15-16 березня 2013 р.) – Сімферополь/ За заг ред. П. А. Кравченко. Саки: ПП «підприємство Фенікс»,2013.... |
|
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Сергієнко В. В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко − Кременчук : Кременчуцький національний... |
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних... |