|
|
Скачати 2.79 Mb.
|
|
ГЛАВА 4. ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ІЗ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЮ НАУКОЮ 1. Адміністративна юстиція як елемент системи вітчизняного публічного права Сучасна національна система права характеризується, зокрема, тим, що являє собою органічну цілісність, єдність і взаємозв'язок правових норм, а не їх випадковий набір. Норми права, з яких складається система права, не можуть функціонувати ізольовано, вони взаємно узгоджені та цілеспрямовані. Крім того, система права складається з неоднакових за змістом й обсягом структурних елементів, які логічно об'єднують, розташовують нормативний матеріал у певній функціональній спрямованості1. Одним Із тзкия елементів системи права, без сумніву, є інститут права, тобто сукупність норм права, об'єднаних в систему єдністю предмета правового регулювання. Поміж інших, інститутом права виступає також адміністративна юстиція, яка, враховуючи її зміст та цільову спрямованість, являє собою міжгалузевий інститут права. Міжгалузевий характер Інституту адміністративної юстиції обумовлюється, по-перше, тим, що норми права, які входять до його змісту, належать до різних галузей права. Провідною галуззю права України є конституційне право, що являє собою сукупність правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, котрі забезпечують організаційну і функціональну єдність суспільства як цілісної соціальної системи, основи конституційного ладу України, статус людини і громадянина, територіальний устрій держави, форми безпосередньої демократії, систему органів державної влади і місцевого самоврядування . У конституційних нормах (ст.ст. 124-131 Конституції України) у загальному вигляді визначені деякі елементи адмініст- 1 Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків, 2001, —С. 239. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тоднки, доктора юридичних і політичних наук, проі]>есора В.С. Журавського. — К.. 2002, — С 8. ративної юстиції: юрисдикція І система адміністративних судів, закріплені гарантії незалежності й недоторканості суддів, вимоги щодо посади професійного судді. Саме Конституція України гарантує людині і громадянину звернення до суду за захистом своїх конституційних прав і свобод (ст. 8), здійснення права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових І службових осіб (ст. 55). Норми адміністративного права регулюють внутрішньо-організаційну діяльність адміністративних судів, визначають порядок призначення на адміністративні посади у цих сулах, закріплюють повноваження структурних підрозділів адміністративних судів. Наприклад, Наказом Державної судової адміністрації України визначено норми комплектування судів загальної юрисдикції посадами старших судових розпорядників та судових розпорядників1. Нормами, які містяться у Законі України «Про судоустрій України» (ч.ч. 5-7 ст. 20), встановлено порядок призначення судді на адміністративну посаду, закріплено повноваження голови та заступників суду. Необхідно наголосити, що адміністративно-правові норми регулюють не лише організаційну складову адміністративної юстиції — правовий статус та внутрішньо-організаційну діяльність адміністративних судів. Ці норми також регулюють відносини, які охороняються інститутом адміністративної юстиції, визначають взаємні права й обов'язки суб'єктів владних повноважень, фізичних і юридичних осіб, їх належну поведінку. Так, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року2 урегульовано відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців. У відповідності із ст.ст. 27, 44 вказаного Закону, відмову в проведенні державної реєстрації юридичної чи фізичної особи може бути оскаржено в суді. Очевидним є взаємозв'язок інституту адміністративної юстиції із адміністративним процесуальним правом, який перш за все виявляється у тому, що цією процесуальною галуззю права упорядковуються відносини з приводу розгляду та вирішення адміністративним судом публічно-правового спо- 1 Про затвердження Норм комплектування судів загальної юрисдикції по садами старших судових розпорядників та судових розпорядників: Наказ Дер жавної судової адміністрації України від 12 липня 2005 року № 79. 2 Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 31-32. — Ст. 263. 86 Г. О. Пономярейко, Л. Т. Ь'оїчзюк, Р. С. Мельник, В. М- Бївїєнко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 87 ру. Як зазначалося у посібнику раніше (§ І. Глава 3.), дії адміністративного суду стосовно здійснення правосуддя щодо таких спорів утворюють функціональну складову адміністративної юстиції. Продовжуючи розкривати міжгалузевий характер адміністративної юстиції, звернемо увагу, що, по-друге, сфера впливу власне адміністративної юстиції поширюється на різноманітні суспільні відносини. Ця ознака — розіювсюдженість сфери впливу адміністративної юстиції — обумовлюється її призначенням, яке полягає у захисті публічних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, публічних прав та Інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Отже, адміністративна юстиція як засіб забезпечення законності у сфері публічного управління охороняє різні види правовідносин — управлінські, дисциплінарні, виборчі, трудові, фінансові, екологічні та інші правовідносини. Таким чином, адміністративна юстиція за своєю суттю є не просто міжгалузевим правовим інститутом, але й комплексним правовим явищем, яке поєднує в собі поняття та категорії матеріального (конституційне право, адміністративне право) й процесуального права {адміністративне процесуальне право). 2. Взаємозв'язок адміністративної юстиції та адміністративного права України Інститут адміністративної юстиції хоча і є міжгалузевим, однак найтісніше він пов'язаний саме із адміністративним правом. Такий взаємозв'язок полягає не лише у впорядкуванні функціонування адміністративної юстиції адміиістративно-пра-вовими нормами, але, зокрема, і у використанні її у межах адміністративного права в якості повноцінного, суто адміністративно-правового інституту. Відтак, взаємозалежність адміністративного права та адміністративної юстиції є доволі неоднозначною й змістовною, про що, власне, і йтиме далі мова. По-перше, про виникнення та розвиток адміністративної юстиції в царині адміністративного права свідчить факт, що його нормами регулюються правовідносини, пов'язані : 1 Лвер'янов В. Б. Українське адміністративне право: черговий етап реформування // Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування: Збірник наукових праць, — Суми, 2000. — С. 16-17; Лвер'яіит В. Українське адміністративне право на етапі реформування: питання нової доктрини // Українське право. — 2005. — № 1(18)7005. — С 188-189; Основи
Отже, як бачимо, на переконання сучасних вчених-адмі-нІстративІстів, предмет адміністративного права безпосередньо утворений із правовідносин, які виникають внаслідок організації та здійснення в Україні адміністративної юстиції. По-друге, адміністративна юстиція у сучасному адміністративному праві розглядається в якості однієї із складових загальної частини цієї галузі права. Норми загальної частини адміністративного права мають універсальний характер і розраховані на застосування в усіх галузях і сферах функціонування органів виконавчої влади, інших уповноважених здійснювати управлінську діяльність суб'єктів. Зокрема, ці норми закріплюють засоби забезпечення законності й дисципліни в сфері управління, а також регламентують адміністративний процес і відповідальність за адміністративним правом . Як було з'ясовано раніше у посібнику, адміністративна юстиція є одним із засобів забезпечення законності, який здійснюється в адміністративній процесуальній формі. Тому адміністративну юстицію слід розглядати в якості надзвичайно важливого процесуально-правового засобу, котрий гарантує фізичним і юридичним особам повноцінне здійснення і захист їх конституційних прав, свобод та інтересів, дозволить запобігти негативним явищам, притаманним сучасній управлінській діяльності суб'єктів владних повноважень (корумпованість, бюрократизм). Разом із тим, прийняття останнім часом в державі низки нормативно-правових актів (Закон України «Про судоустрій України», КАС України,) дало достатні підстави як українським, так і російським вченим-адміністративістам говорити про виокремлення Із складу адміністративного права інституту адміністративного судочинства та адміністративного права : Навч. посібник / За заг. редакцією Куйбіди І*. 0„ Шншкіна В. І. — К„ 2006. — С. і23. 1 Адміністративне право України: Підручник / Ю. П. Битяк. В. М. Гара-щук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К„ 2006. — С. 38. 88 Г- О. Ліоном а ренко, А. Т. Кошюк, Р. С. Мельник, В. М. Беиіенко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 89 адміністративної юстиції та формування абсолютно нової процесуальної галузі права'. Тому, допоки українською правовою наукою не сформовано повноцінної процесуальної галузі права— адміністративне процесуальне право, інститут адміністративної юстиції слід також сприймати як перехідну процесуально-правову форму діяльності адміністративних судів щодо здійснення ними правосуддя в адміністративних справах. По-третє, спільним для адміністративного права та адміністративної юстиції є конституційне положення про визнання людини та її законних інтересів вищою соціальною цінністю (ст. З Конституції України), оскільки після закріплення цієї тези в Основному Законі України принципово по-новому розглядається роль суб'єктів державного управління в адміністративно-правових відносинах із людиною і громадянином; діяльність суб'єктів адміністративної юстиції спрямована на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та Інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Відтак, адміністративне право та адміністративну юстицію поєднує мета їх здійснення — захист прав, свобод та інтересів людини і громадянина, які перебувають у відносинах Із суб'єктами владних повноважень — органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. По-четверте, адміністративне право — публічна, матеріальна галузь права, яка описує поняття та категорії, основоположні для адміністративної юстиції, використовуються нею або ж забезпечують функціональність цього виду юстиції. Тому із впевненістю можна стверджувати, що адміністративне право забезпечує понятійний апарат адміністративної юстиції. Наприклад, нею використовуються такі адміністративно-правові поняття, як: управління та суміжні Із ним категорії (функції, форми, методи), адміністративно-правові відносини, суб'єкти адміністративного права тощо. У першу чергу визначальне значення для адміністративної юстиції відіграє з'ясування адміністративно-правовою наукою такого поняття, як «управління» взагалі та «державне управління» зокрема. Власне, поняття державного управління й покладено в основу розуміння феномена адміністративної юс- ' Авер'янол В. Українське адміністративне право на етапі реформування: питання нової доктрини // Українське право. — 2005. — № 1{ІН)'21Ю5. — С. 197-198; Спшрияов Ю. II Адмиппсіративная юстищія Теорня, исторня, перспективи. — М„ 2001. — С. 99-102. тиції, саме воно відрізняє зазначений вид юстиції від Інших існуючих видів (кримінальної юстиції, ювенальної юстиції, цивільної юстиції"). Виключно управлінські правовідносини складають предмет адміністративної юстиції. Розкриття змісту управління дозволяє однозначно визначити належність правового спору до компетенції адміністративного суду. Правовідносини, як одна із основних категорій не лише адміністративного права, але й будь-якої Іншої галузі права, дозволяє дати відповідь на ряд запитань, принципово важливих для Інституту адміністративної юстиції. По-перше, вони (відносини) дозволяють однозначно визначити компетенцію щодо того чи іншого правового спору як системи адміністративних судів України взагалі, так І конкретного адміністративного суду. Враховуючи факт існування адміністративно-правових відносин та виходячи зі змісту норм КАС України (ст.ст. І, 17), доходимо висновку, що до компетенції адміністративних судів належать лише ті спори, котрі виникли із публічно-правових відносин, обов'язковим учасником яких є суб'єкт владних повноважень. По-друге, адміністративно-правові відносини чітко окреслюють коло можливих учасників адміністративної справи, відмежовуючи їх від решти суб'єктів суспільних відносин. Як визначено сучасним адміністративним правом, адміністративно-правові відносини виникають, зокрема, у специфічній сфері державного І суспільного життя — у сфері реалізації державної виконавчої влади. Тут функціонують і реалізують свої повноваження особливі суб'єкти правових відносин — органи виконавчої влади, які реалізують виконавчо-розпорядчі, управлінські функції, забезпечують охорону громадського порядку і здійснюють захист законних прав та інтересів громадян. Це означає, що в адміністративно-правових відносинах опосередковуються усі основні напрями діяльності органів виконавчої влади. Різноманітні адміністративно-правові відносини виникають не лише у сфері державного управління, а й у зв'язку чи з приводу здійснення уповноваженими суб'єктами виконавчої влади своєї управлінської діяльності'. Отже, наукою адміністративного права змістовно обгрунтовано поняття, систему та правовий статус його суб'єктів, які також є основними учасниками правовідносин, пов'язаних із 1 Цитати за: Васильєв А. С. Адмннистраіивное право Украйни (общая часть): Учебное пособне. — X., 2003. — С. 40-41. 90 Г. О. Попомареіік-о, А. Т. Комзіок, Р. С. Мельник, В. М. Севзенко АДМ1Н1СТРАТИВ11А ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 91 адміністративною юстииісю. До суб'єктів адміністративного права належать: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, органи виконавчої влади, інші органи державної влади, органи місцевого самоврядування, державні службовці, підприємства, установи, об'єднання громадян. Таким чином, теорією адміністративного права сформовано методологічну основу правовідносин, які утворюють предмет адміністративної юстиції. Як закріплено ст. 2 КАС України, до адміністративного суду за захистом прав, свобод та законних інтересів можуть звертатися фізичні та юридичні особи, які перебувають у публічно-правових відносинах Із органами державної влади, органами місцевого самоврядування. їхніми посадовими і службовими особами, Іншими суб'єктами при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. По-третє, дотримання правил поведінки учасників суспільних відносин, встановлених адміністративним правом, забезпечується адміністративною юстицією. Ця теза пояснюється тим, що адміністративна юстиція є процесуальним засобом здійснення норм адміністративного права й охорони правовідносин у сфері публічного управління; вона визначає процедуру розгляду та розв'язання спорів публічно-правового характеру. У такому здійсненні виражається взаємозв'язок матеріального та процесуального права, коли виконання положень першого забезпечується за допомогою норм другого. Через такий взаємозв'язок виявляється забезпечувальна роль норм процесуального права щодо норм права матеріального характеру. 3. Вітчизняна адміністративна юстиція в контексті розвитку законодавства України, адміністративного процесуального права та адміністративного процесу Якщо виникнення вітчизняної адміністративної юстиції багато в чому «завдячує» адміністративному праву, то її подальший розвиток відбувається одночасно із становленням адміністративного процесуального права й відповідного законодавства України, Така особливість розвитку пояснюється тим, що і адміністративна юстиція, і адміністративне процесуальне пра- во, і адміністративне процесуальне законодавство — категорії та поняття певним чином нові в українській юриспруденції. Законодавчі засади інституту адміністративної юстиції первісно були визначені Основним Законом Української держави— Конституцією України, яка гарантує кожному право на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.ст. 8, 55). Конституційні положення, якими закріплювались вихідні засади адміністративної юстиції, подальший розвиток отримали із прийняттям Закону України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року та Кодексу адміністративного судочинства України від б липня 2005 року. ЦІ законодавчі акти значною мірою сприяли практичному втіленню доктрини адміністративної юстиції, врештІ-решт, механізм адміністративної юстиції поволі став набувати конкретних форм, змісту й головне — почав повноцінно функціонувати. Так було визначено систему суб'єктів адміністративної юстиції — адміністративні суди, закріплено систему та зміст принципів адміністративної юстиції, урегульовано процедуру здійснення адміністративної юстиції. Однак не можна не зазначити, що хоча національним законодавством доволі грунтовно урегульовано питання спеціалізованого судового захисту публічних прав, свобод та Інтересів фізичних І юридичних осіб, однак власне поняття «адміністративна юстиція» свого закріплення у чинних нормативних актах не отримало. Важливим заходом у напрямку формування адміністративної юстиції слід вважати визнання Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яке відбулося шляхом ратифікації цієї Конвенції та протоколів до неї1. Так, Україна повністю витала на своїй території дію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо прав і свобод людини та юрисдикції Європейського суду з прав людини. Також деякі положення Конвенції отримали своє відтворення у нормах національного законодавства (зокрема, у Кодексі адміністративного судочинства України), яке регулює судовий захист публічно-правових прав, свобод, інтересів фізичних та юридичних осіб. Такими положен- 1 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та II до Конвенції: Закон України від 17 липня 1997 року // Відомості Верховної Ради України, — 1997. — № 40. — Ст. 263. 92 І'. О. Поіюміїрспко, Л. Т. Комзюк, Р. О Мельник, В. М, Бсюсііко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 93 нями є, наприклад, право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним І безстороннім судом, встановленим законом (ст. 6 Конвенції). право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції). Більше того, слід визнати, що КАС України закріплює кращі європейські принципи та стандарти судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю влади, і його впровадження у життя, безсумнівно, створює якісно нові можливості для захисту прав особи1. Огже, вказані законодавчі акти мають визначальне значення для інституту адміністративної юстиції, оскільки Із їх прийняттям механізм спеціалізованого судового захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб від протиправних дій суб'єктів управлінської діяльності дістав своє офіційне закріплення й визнання державою. Разом із тим формування інституту адміністративної юстиції обумовлюється не лише прийняттям в Україні низки законодавчих актів —певний вплив на нього справив розвиток вітчизняної правової науки. Важливо пам'ятати про взаємозв'язок законодавства та адміністративного процесуального права, оскільки вони взаємодоповнюють одне одного, перебувають у взаємозалежності. Становлення адміністративного процесуального права обумовлюється наявністю відповідної нормативної бази, вдосконалення якої, в свою чергу, можливе лише за умови досконалості вказаної галузі права. Незважаючи на прийняття в Україні процесуального нормативно-правового акту, який регулює порядок розгляду та вирішення публічно-правових спорів адміністративними судами (КАС України), яким чітко визначено поняття та зміст такої категорії, як «адміністративний процес», ідея виключно управлінської сутності адміністративного процесу та, відповідно, управлінського адміністративного процесуального права продовжує домінувати в наукових колах. Тому поки що не доводиться говорити про принципове оновлення розуміння адміністративного процесу й адміністративного процесуального права. 1 Основи адмінісіративного судочинства та адміністративного права : Навч. посібн. / За здг. редакцією КугШіди Р. О., Шишкіиа В. І, — К„ 2006. — С. 45, Однак вказані правові явища за своєю юридичною природою абсолютно відмінні одне від одного, а відтак —■ невиправданим слід визнати сприйняття «судового» адміністративного процесу І «управлінського» адміністративного процесу як тотожних категорій, які характеризують один І той самий феномен. Особливості співвідношення «судового» І «управлінського» адміністративного процесу, їх відмінності можна унаочнити таким чином'.
Отже, «судовий» адміністративний процес — процесуально-правова категорія, яка має місце виключно у рамках діяльності спеціалізованого (адміністративного) суду; «управлінський» адміністративний процес — правова категорія виключно позасудового характеру. 3. Суб'єктами «управлінських» адміністративних процесу альних відносин можуть бути лише органи виконавчої влади та їх посадові особи або ж органи виконавчої влади і громадя ни, організації і органи місцевого самоврядування. У «судово му» адміністративному процесі учасники публічних правовід носин звертаються до незалежного від них органу—-суду — 1 Бевхнко В. № Правова природа Й особливості співвідношення пошт «судовий адміністративний процес» та «адміністративний процес» // Південноукраїнський правничий часопис. — 2007. — № І. — СІ 14-115. 94 Г. О. Пономарснко, Л. Т. Комїюк, Р. С. Мельник, В. М. Бевзенко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 95 за вирішенням спору про право по суті .
1 Никояаева Л. А., Солоаьева А. К. Адмниистративиая іостиния и адміпшст- ративное судомроичводство: зарубсжнмй опит її российские традиціїн: ССюр- ішк. — СПб, 2004. — С. 95-9Й. 2 Адміністративно право України. Академічний курс: Підруч.: У 2 т. — Т. 1.: Загальна частина / Рел, кол.: В. Б. Авср'яіюв (голово). — К., 2004. — С. 168-170. міністративної справи у «судовому» адміністративному процесі оформлюється у вигляді судового рішення — постанови або ж ухвали, тоді як для «управлінського» адміністративного процесу характерні зовсім інші документи — це наказ, протокол, розпорядження, акт тощо. 10. Здійснення «судового» адміністративного процесу урегульовано процесуальними нормами права, закріпленими в одному нормативно-правовому акті — КАС України, тоді як реалізація «управлінського» адміністративного процесу регулюється і процесуальними, і матеріальними нормами права, що містяться у різних за своєю юридичною силою нормативно-правових актах. П. «Судова» концепція адміністративного процесуального права означає не лише винесення регульованих ним суспільних відносин за межі предмета відповідної матеріальної галузі права, а й взагалі — за межі сфери її впливу. У контексті такої концепції поняття адміністративного процесу та адміністративного права розглядаються як абсолютно різ непорядкові явища правової дійсності1. 12. Для «судового» адміністративного процесу притаманні виключно правовідносини, які виникли завдяки конфлікту, спору між учасниками таких відносин. Натомість адміністративний процес може виникати і розвиватись як завдяки існуванню безконфліктних правовідносин (іїеюрисдикційні провадження: провадження з підготовки й ухвалення нормативних правових актів, реєстраційне і дозвільне провадження, установче провадження тощо), так і внаслідок певного правового спору (юрисдикційні провадження: провадження у справах про адміністративні правопорушення, провадження з розгляду скарг громадян, провадження у справах про дисциплінарні проступки (дисциплінарне провадження). Разом із тим, однією із передумов формування виключно судової доктрини адміністративного процесуального права, без сумніву, є вчення про адміністративну юстицію. Такий висновок можна зробити, виходячи із змісту адміністративної юстиції, який утворений Із процесуальних понять, категорій та Інститутів. Так, сутність адміністративної юстиції пов'язується ЗІ спеціалізованим судовим захистом публічно-правових прав, свобод та Інтересів фізичних і юридичних осіб, який здїйснює- 1 Кузьменко О. В. Процесуальні категорії адміністративного права: Монографія / Національна академія внутрішніх справ України. — Л,, 2004. — С. 29. 96 Г. О. Пономаренко, А. Т. Комзюк, Р. С. Мельник, В. М. Бсвзенко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 97 ться у спеціально передбаченій процесуальним законодавством формі, тобто у судовому засіданні за участю учасників публіч-но-правового спору тощо. Досягнення завдань адміністративної юстиції, функціонування її механізму в цілому забезпечується внаслідок узгодженої сукупності дій адміністративного суду та учасників публічно-правового спору щодо встановлення істини по цьому спору. Відтак, у межах вчення про адміністративну юстицію отримали своє обгрунтування деякі процесуальні положення, що використовуються нині в сучасному адміністративному процесі. Так, науково-теоретичні розробки вчених у сфері адміністративної юстиції отримали безпосереднє закріплення у КАС України, яке, зокрема, виявляється у визначенні:
Тому деякі положення «судового» адміністративного процесу, обгрунтовані адміністративною наукою, знайшли своє закріплення у формі встановлених державою правил поведінки. Як видно із щойно наведеного переліку, адміністративні процесуальні відносини, що виникають у зв'язку із судовим захистом публічно-правових прав, свобод та Інтересів фізичних та юридичних осіб, регулюються процесуальними нормами права. Тому можна стверджувати про достатність підстав формування та подальшого розвитку нової процесуальної галузі права — адміністративного процесуального права України, яке являє собою сукупність норм права, що упорядковують та регулюють правовідносини, виникаючі між адміністративним судом, сторонами та іншими учасниками адміністративної справи з приводу розгляду та вирішення цим судом публічно-правових спорів, учасниками яких є, по-перше, суб'єкти держави о-владних повноважень, по-друге, фізичні та юридичні особи'. 1 Бевзенко В. М. Правова природа її особливості співвідношення понять «судовий адміїїіеірагивннй процес» та «адміністративний процес» // Південноукраїнський правничий часопис, — 2007. — № І. — С. 115. Отже, «судовий» адміністративний процес, «використовуючи» здобутки вчення про адміністративну юстицію, регулюється нормами адміністративного процесуального права України, відтвореного у національному законодавстві — Конституції України, КАС України, Законах України «Про судоустрій України», «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» тощо. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Норматпвно-правові акти, судова практика
Навчальна та наукова література, науково-практичні коментарі, збірники
98 Г. О. Пономаренко, А. Т. Кошіок, Р. С. Мельник, В. М. Бсвзенко 4. Кузьменко О. В., Гуржій Т, О. Адміністративно-процесуальне право України: Підручник / За ред. О. В. Кузьменко. — К.: Атіка, 2007. — 416 с. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
РОЗДІЛ II ОРГАНИ АЦІЙНО-ФУНКЦЮНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ |
|
І. П. Голосніченко гл. 1, 2, 3; канд юрид наук Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник / За заг ред... |
Галабурда М. К. Держава і ринок: філософія взаємодії: Монографія... За заг та наук ред д-ра екон наук, проф. І. Й. Малого. — К.: КНЕУ, 2005. — 358 с |
|
Протокол №10 від 26 травня 2003 року) Рекомендовано Міністерством... Нетрадиційні релігійні та містичні культи України: Навчальний посібник / В. М. Петрик, С. В. Сьомін та ін. За заг ред. В. В. Остроухова... |
Дробышевский С. М., Худько Е. В., Великова Е. Е Жук І. Н., Киреева Е. Ф., Кравченко В. В. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник / Під общ ред. І. Н. Жук. Мн.: БГЭУ, 2001. 149... |
|
ЛУГАНСЬК К63 Фандрейзинг у питаннях, відповідях та цитатах. Навч посібник. – Луганськ, 2007. – 54 с |
КОНФЛ І КТОЛОГ І Я Навчальний посібник Конфліктологія: Навчальний посібник. Авт. Зінчина О. Б. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 164 с |
|
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська література.... Календарне планування для 6 класу складено відповідно до Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська література.... |
Міжнарод науково-практ конф., (15-16 березня 2013 р.) Сімферополь/... Міжнарод науково-практ конф., (15-16 березня 2013 р.) – Сімферополь/ За заг ред. П. А. Кравченко. Саки: ПП «підприємство Фенікс»,2013.... |
|
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Сергієнко В. В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко − Кременчук : Кременчуцький національний... |
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних... |