|
|
Скачати 2.79 Mb.
|
|
АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ К УКРАЇНІ 73 і права, є однопорядковими із сутністю права І становлять його головні риси, характеризуються універсальністю, вищою Імперативністю і загальнозначущістю, відповідають об'єктивній необхідності побудови і зміцнення певного суспільного ладу. Принципи права спрямовують і надають синхронності усьому механізму правового регулювання суспільних відносин, досконаліше за інших розкривають місце права у суспільному житті І його розвитку. Саме принципи права є критерієм законності й правомірності дій громадян і посадових осіб, адміністративного апарату і органів юстиції, за певних умов мають велике значення для зростання правосвідомості населення, його культури І освіти1. Принципи права — об'єктивно властиві праву відправні засади, незаперечні вимоги (позитивні зобов'язання), які висуваються до учасників суспільних відносин Із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових І суспільних інтересів. Іншими словами, це є своєрідна система координат, у рамках якої розвивається право, І одночасно вектор, який визначає напрямок його розвитку1. Принципи адміністративного права — засадничї (основні) ідеї, положення, вимоги, що характеризують зміст цієї галузі права, відображають закономірності його розвитку і визначають напрями та механізми адміністративно-правового регулювання суспільних відносин3. Відтак, принципи як правова категорія являють собою основу адміністративної юстиції, яким притаманні такі ознаки:
2001. —С. 221. 3 Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2 т. -Т. 1.. Загальна насінна / Рад. колегія: В. Б. Авер'янов (голова). — К„ 2004. — С. 80. ставІ норм певної галузі права і пов'язані з Іншими принципами, що регулюють суспільну поведінку людей'; 5) є результатом наукового пізнання, практична дія принципів повністю визначається ставленням до них людини2; 6) важливим для розуміння сутності адміністративної юстиції € те, шо її принципи комплексно застосовуються у прак тичній діяльності органів державної влади, між собою взає мопов'язані та взиємообумовлені. Вони утворюють струк турний конгломерат, що становить ідейну основу діяль ності публічної адміністрації та її посадових осіб із задово лення публічних інтересів'; 7) принципи є об'єктивними категоріями, вони не залежать від волевиявлення та побажань окремих осіб, спираються на діалектичний закон розвитку4. Більше того, крім визнання науковцями взаємозв'язку принципів у системі однієї галузі науки (право, державне управління), цілком справедливим є погляд про взаємообумов-леність комплексу принципів окремої галузі науки із вихідними Ідеями (принципами) іншої сфери людських знань. Так, О. М. Бандурка та М. М. Тищенко застерігають, що принципи адміністративного процесу спираються на конституційні принципи державного управління, проте водночас відбивають специфіку адміністративно-процесуальної сфери5. Зважаючи на поняття адміністративної юстиції, розкрите у попередньому параграфі посібника, її" принципи слід визначити як законодавчо закріплені закономірності та обов'язкові до виконання правила організації системи судів загальної юрисдикції та здійснення ними адміністративного судочинства; це керівні засади організації та здійснення механізму судового захисту прав, свобод та інтересів учасників публічно-правових правовідносин. 1 Адміністративне право України. Академічнії її курс: Підруч.: У 2 т. — Т, 1,; Загальна частіша І Рсд колегія: В. Б. Авер'япов (голова). — К.. 2004. — С. 80. Маїиповський В. Я. Державне управління: Навчальний посібник. — Вііа 2-іе, дат та перероб. — К„ 2003. — С. І«|. Кузьменко О. II. Теоретичні "місадії а д>і і >псі ралійного процесу: Монографія. — К„ 2005. — С. 155. 4 Раївадовський В. Й. Лдмінісіратпвпо-правове регулювання правовідносин у транспоргній сфері України: Моиоірафія. — Харків, 2004. — С. 100. Бандурка О. М, Тищенко М М. Адміністративні ііі процес: Підруч. для вищій навч. їакл. — К„ 2002. — С. 28. 74 Г. О. Пономаренко, А. Т. Комзиж, Р. С. Мельник, В. М. Бсвзенкл АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 75 В системі принципів адміністративної юстиції поміж інших провідна роль належить загальнопраеовим принципам. Пріоритетність цих принципів полягає у тому, то вони є визначальними для усіх галузей правової науки, їх дія необмежена, вони обов'язково мають бути враховані органами державної влади — як при виконанні ними своїх обов'язків, так І під час реалізації повноважень органів влади у відносинах із іншими суб'єктами права. Загальноправові принципи, незалежно від сфери правового регулювання, виду та змісту правовідносин, визначають спрямованість та основи організації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Такі принципи закріплюють засади взаємовідносин суб'єктів владних повноважень із фізичними та юридичними особами. Так, на основі за гал ьн оправо в их принципів здійснюється організація діяльності судів, уповноважених вирішувати публічно-правові спори, відбувається визнання та поновлення порушених чи невизнаних суб'єктивних прав, свобод, юридичних інтересів. До загальноправових принципів, які є характерними також і для адміністративної юстиції, традиційно відносять такі': 1) законності; 2) гуманізму; 3) демократизму. Зміст принципу законності полягає у неухильному дотриманні і виконанні органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими І службовими особами, Іншими суб'єктами правовідносин положень Конституції та законів України. Принцип законності виявляється у повній відповідності форм і методів діяльності суб'єктів правовідносин конституційним та законодавчим нормам. Закріплений у Конституції України (ст. 19), цей принцип адміністративної юстиції отримав подальше відтворення у КАС України, Законах України «Про статус суддів», «Про судоустрій України» тощо. Наприклад, у відповідності із ст. 9 КАС України, суди при здійсненні адміністративного судочинства керуються виключно Конституцією та законами України, 1 Теорія держави і права: Павч. посіб. / А. М. Колодій. В. В. Копсйчиков, С. Л. Лисенков та ім.; За заг. ред. С. Л. Лиеенкова, В. В. Копейчикова. — К,, 2004. — С. 135-136; Хропанюк В. Н. Теорня государсівії и права: Учебное пособие для вьісшик учебішх заведений / Под. ред. ирофеееора В. Г. Стре-козова. — М„ 1995. — С. 216-218. а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Гуманізм як принцип адміністративної юстиції означає перш за все те, що пріоритетними в діяльності судів, уповноважених вирішувати публічно-правові спори, є права, свободи та Інтереси людини, її особистість. Завдання адміністративної юстиції реалізуються через поважне ставлення до осіб, які звернулися до суду за захистом своїх публічно-правових прав, свобод та інтересів. Отже, домінування природних та соціальних цінностей людини у механізмі захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від неправомірних дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень є проявом принципу гуманізму адміністративної юстиції. Законодавчо принцип гуманізму закріплений ст. З Конституції України, оскільки цією конституційною нормою права в якості найвищої соціальної цінності визначено людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку. Зміст принципу демократизму означає можливість права у органів державної влади виражати волю народу. Демократизм (від грецьк. сієш о$ — народ та Ь-аІоз — влада) як принцип адміністративної юстиції означає можливість громадян, обираючи до Верховної Ради України народних депутатів, впливати на формування суддівського корпусу адміністративних судів України. Як закріплено у Законі України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» від 18 березня 2004 року, обрання кандидата на посаду судді безстроково відбувається в такому порядку:
76 Г. О. Поіюмарепко, А. Т. Комзюк, V. С. Мельник, В. М. Бемснко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 77
Вивчаючи принципи адміністративної юстиції, слід пам'ятати, що вона розглядається у двох аспектах': організаційному та функціональному. Відтак, після розкриття змісту загаль-ноправових принципів адміністративної юстиції перейдемо до розгляду;
До принципів організації системи судів, уповноважених розглядати та вирішувати публічно-правові спори, належать: принцип територіальності, принцип спеціалізації, принцип системності. /. Принцип територіальності — означає утворення судів, компетентних розглядати та вирішувати публічно-правові спори, із урахуванням адміністративно-територіального поділу України. Як визначено ст. ІЗЗ Конституції України, систему адміністративно-територіального устрою України утворюють; Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тер- 1 Про аспекги адміністративної юстиції диб. § 1. Глави 3, посібника. нопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Відтак, суди загальної юрисдикції (загальні, адміністративні, господарські), як правило, утворюються у районах, містах, районах міст, Автономній Республіці Крим, обласних центрах, містах Києві та Севастополі. 2. Принцип спеціалізації полягає у тому, що публічно-пра вові спори за участю суб'єкта владних повноважень розгляда ються лише уповноваженими судовими органами і створеними виключно для розгляду і вирішення однорідних спірних пра вовідносин. Такими судовими органами є адміністративні суди України. Однак національним законодавством (ст. 18 КАС Ук раїни) задля створення сприятливих умов для судового захисту суб'єктивних публічних прав, свобод та інтересів адміністра тивні справи можуть розглядатися також місцевими загальни ми судами як адміністративними судами. Принцип спеціалізації, по-перше, дозволяє забезпечити розумний (раціональний) розподіл правових спорів у системі судів загальної юрисдикції, виключити надмірне навантаження не лише на адміністративні, але й на Інші суди загальної юрисдикції. По-друге, цей принцип гарантує кваліфіковане вирішення правового спору по суті, оскільки судді, призначені або обрані до конкретного суду, пройшли відповідну теоретичну та практичну підготовку, мають ґрунтовні знання у сфері публічно-правових відносин, законодавства, змістовно ознайомлені Із судовою практикою в адміністративних справах. 3. Принцип системності — організація адміністративного судочинства в Україні здійснюється у відповідності із функці онуючою системою судів, уповноважених розглядати та ви рішувати публічно-правові спори. Судові Інстанції хоча проце суально Й незалежні одна від одної, однак у своїй сукупності являють собою одне ціле — судоустрій, покликаний забезпечи ти здійснення законного, об'єктивного та всебічного правосуд дя в адміністративних справах. Крім того, на підставі принци пу системності, в сукупності із правами і обов'язками інших судів загальної юрисдикції та Конституційного Суду України (ст. 17 КАС України), визначено повноваження адміністратив них судів. Перелік та зміст принципів адміністративного правосуддя отримали вичерпне закріплення у ст.ст. 7-19 КАС України. Зважаючи на закріплення цих принципів у Конституції Украї- 78 Г. О. Попом арен ко, А. Т. Комзюк, Р- С. Мельник, В. М. Бевзенко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 79 ни (ст.ст. 8, 10, 19, 24, 59, 124, 129), вони називаються також конституційними. До цієї групи принципів належать: і) верховенство права; 2) законність, 3) рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом І судом, 4) змагальність сторін, 5) дис-позитивність; 6) офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 7) гласність І відкритість адміністративного процесу; 8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; 9) обов'язковість судових рішень; 10) державна мова адміністративного судочинства; II) надання правової допомоги при вирішенні справ в адміністративному суді. Вперше принцип верховенства права отримав офіційне закріплення у Конституції України (ст. 8). У відповідності із принципом верховенства права, найголовнішим регулюючим фактором суспільних відносин, у тому числі і адміністративних процесуальних, є право та втілені у чинному законодавстві Його норми. Виключно право визначає належну поведінку учасників суспільних відносин, поза ним відносини, які виникають, не с правовими. Отже, в адміністративному процесі панує право, яке відіграє визначальну роль у впорядкуванні стосунків між учасниками адміністративної справи. Право визначає засади функціонування українського суспільства та держави. Наприклад, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. З Конституції України, ч. І ст. 8 КАС України). На перший погляд, тотожним принципу верховенства права видається принцип законності. Однак слід мати на увазі, що ці два принципи уособлюють співвідношення загального і часткового, принцип законності є одним із проявів верховенства права. Принцип законності передбачає сувору відповідність адміністративного судочинства, поведінки суб'єктів владних повноважень положенням чинного законодавства. Натомість принцип верховенства права закріплює пріоритетність регулювання суспільних та державних відносин нормами права, відповідність змісту цих відносин загальнолюдським І юридичним принципам. Рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом — це гарантована національним законодавством однакова можливість усім учасникам публічно-правового спору реалізовувати свої особисті процесуальні інтереси. Так, зміст цього принципу передбачений КАС України (ст.ст. 7, 10) і означає те, шо до усіх учасників адміністративного процесу, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, однаково застосовується адміністративне процесуальне законодавство та здійснюється адміністративне судочинство. Зауважимо, що рівність учасників адміністративного процесу аж ніяк не означає абсолютну подібність чи ідентичність їх процесуальних повноважень. Тому учасники адміністративної справи, у відповідності Із чинним законодавством залишаючись рівними перед законом І судом, у той же час наділяються відмінними суб'єктивними процесуальними правами і юридичними обов'язками. Змагальність в адміністративному процесі означає однакову можливість у сторін, користуючись наданими адміністративними процесуальними повноваженнями, доводити свою правоту, у межах адміністративного процесуального законодавства обґрунтовувати факти, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Обгрунтування позиції сторін здійснюється за допомогою доказів, які ці особи вправі подавати на розгляд адміністративного суду. Крім того, сторони вправі здійснювати Інші процесуальні дії, спрямовані на доведення до відома суду фактичних, дійсних обставин справи. Таким чином, змагальність означає однакову можливість у сторін адміністративної справи надавати достовірні, належні і допустимі докази, на підставі яких суд може встановити істину у справі та ухвалити обгрунтоване, об'єктивне, законне рішення, вирішивши таким чином спір по суті. Диспозитивиість' в адміністративному процесі означає можливість у його учасників — сторін, третіх осіб, їх процесуальних представників, органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи), вільно розпоряджатись своїми правами щодо предмету спору. Наприклад, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір Диспозитивний (від пізньолат. іііарозіїіїїк — той. хто розпоряджається) — такий, то допускає вибір. 80 Г. О. Поноиііренко, Л. Т. Комзюк, Р. С. Мельник, В. М. Бевзенко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 81 позовних вимог, відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду у суді першої інстанції. Позивач також вправі відмовитися від адміністративного позову й у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення, відповідно, апеляційного чи касаційного розгляду (ч. І ст. 5 і КАС України). Офіційне з'ясування всіх обставин у справі, як визнається у сучасній юридичній літературі, є принципом адміністративного процесу, протилежним змагальності і притаманним виключно цьому виду процесу. У відповідності із принципом офіційності, суд має дослідити за власною ініціативою важливі для прийняття рішення фактичні обставини правового спору, врахувати їх під час провадження та встановити їх правдивість . Тобто, поряд із доказовою діяльністю сторін, суд власноруч, за власною ініціативою здійснює певні заходи щодо доказування у справі. Зміст даного принципу закріплений ч. 4, 5 ст. 11 КАС України. Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі визнається ще й протилежністю принципу дис позитиви ості, оскільки певним чином «звужує» можливість сторін вільно розпоряджатись наданими правами щодо предмету спору. Наприклад, у разі відмови позивача від адміністративного позову, визнання відповідачем адміністративного позову або досягнення сторонами примирення суд зобов'язаний перевірити, чи не суперечитиме це закону, чи не порушуватимуться чиї-не-будь права, свободи, Інтереси (ч. 4 ст. 51, ч. 4 ст. 112, ч. З ст. 113 КАС України). Гласність адміністративного процесу полягає у тому, що особи, які беруть участь у справі, Інші особи, які не брали участі у справі, мають вільний доступ до інформації щодо змісту та результатів розгляду адміністративної справи. Обмежувати такий доступ забороняється законом, якщо інформація щодо адміністративної справи не є конфіденційною або не містить державної чи іншої таємниці. Гласність адміністративного процесу забезпечується також прилюдним проголошенням судового рішення у справі. ' Стефанюх Я С. Судовий заміні стратившій процес: Монографія, — Харків, 2003. — С. 213. *■ Основи адміністративного судочинства та адміністрації!ного права: Нцвч. посіби. І За чаг. редакцією Куіібіди Р. О.. Шншкіна В. 1. — К,, 2006. — С. 226. Відкритість адміністративного процесу — це можливість проведення розгляду справ в адміністративних судах за участю сторонніх осіб, із використанням портативних аудіотех-нічних засобів. Згідно із цим принципом, допускається транслювання судового засідання по радіо або телебаченню. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного судуу як принцип адміністративного процесу покликаний гарантувати учасникам адміністративного процесу захист, здійснення та відновлення їхніх законних прав, свобод та інтересів. Крім того, даний принцип є гарантією забезпечення законності розгляду адміністративної справи, постановлення обгрунтованого, законного та вичерпного рішення щодо публічно-правового спору. Обов'язковість судових рішень свідчить про імперативний характер рішень адміністративних судів. Тобто усі висновки суду по адміністративній справі, викладені чи то в ухвалі, чи то в постанові, мають бути беззаперечно виконані особами, яким це рішення суду адресоване. Таким чином, імперативність судових рішень по адміністративних справах:
Державною мовою адміністративного судочинства, у відповідності із ст. 10 Конституції України, є українська мова. Однак особам, які беруть участь у справі та не володіють або недостатньо володіють державною мовою, надано можливість користуватися рідною мовою або мовою, якою вони володіють. Цим особам також гарантується можливість користуватися послугами перекладача. Надання правової допомоги при вирішенні справ в адміністративному суді. Даний принцип поширюється на усіх учасників адміністративної справи і означає можливість кори- Більш предметно сутністі апеляційного та касаційного оскарження див. $ 4. Глави 7. посібника, 82 Г. О. Пономаренко, А. Т. Комзнж, Р. С. Мельник, В. М. Бевзенко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАЇНІ 83 стуватнея правовою допомогою — як адвокатів, так І осіб, які є фахівцями в галузі права. Однак, незважаючи на цілу низку переваг правового регулювання принципів адміністративного правосуддя, на нашу думку, деякі положення, які стосуються цього процесуально-правового інституту, потребують подальшого наукового обгрунтування. Зокрема, на наше переконання, одночасне закріплення у КАС України принципу диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі (ст. 7, II) є дещо суперечливим. Така суперечливість обумовлена самим шістом цих принципів, які обмежують дію один одного. Тому з метою усунення такої законодавчої особливості закріплення принципів адміністративного правосуддя вважаємо, що КАС України доцільно доповнити окремою статтею, яка б містила у собі виключення дії принципу диспозитивності. Слід відзначити, що у ст.ст. 15, 16 КАС України також закріплені принципи адміністративного правосуддя, тому їх також необхідно включити до переліку принципів, передбачених ст. 7 КАС України. Доволі непослідовно, на нашу думку, а відтак — суперечливо, законодавець вчинив, закріпивши у ст.ст. 7-14 КАС України належність поняття «принцип» до різно порядкових категорій, таких, як «адміністративне судочинство», «правосуддя в адміністративних справах», «адміністративне судочинство», «адміністративний процес». Тобто у вказаних процесуальних нормах права у довільній послідовності використовується або словосполучення «принципи адміністративного судочинства», або — «принципи адміністративного правосуддя». Крім того, узагальнивши зміст ст.ст. 8-14 КАС України, доходимо висновку, що мова також йде про принципи адміністративного процесу. Безумовно, така термінологічна «гра» є неприпустимою, оскільки «принципи адміністративного судочинства» — категорія набагато вужча за категорію «принципи адміністративного процесу». Відтак, у відповідних нормах КАС України необхідно закріпити поняття «принципи адміністративного процесу». Вказана особливість законодавчого закріплення принципів адміністративного правосуддя є лише частиною проблеми використання понятійного апарату адміністративного процесуального права, яка безпосередньо пов'язана із найменуванням кодифікованого нормативно-правового акту —■ КАС України. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Нормативно-правові акти, судова практика
Навчальна та наукова література, науково-практіїчні коментарі, збірники
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
84 Г. О. Пономаренко, А. Т. ІСомзюк, Р. С. Мельник, В. М. Бевзенко АДМІНІСТРАТИВНА ЮСТИЦІЯ В УКРАПИ 85 |
|
І. П. Голосніченко гл. 1, 2, 3; канд юрид наук Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник / За заг ред... |
Галабурда М. К. Держава і ринок: філософія взаємодії: Монографія... За заг та наук ред д-ра екон наук, проф. І. Й. Малого. — К.: КНЕУ, 2005. — 358 с |
|
Протокол №10 від 26 травня 2003 року) Рекомендовано Міністерством... Нетрадиційні релігійні та містичні культи України: Навчальний посібник / В. М. Петрик, С. В. Сьомін та ін. За заг ред. В. В. Остроухова... |
Дробышевский С. М., Худько Е. В., Великова Е. Е Жук І. Н., Киреева Е. Ф., Кравченко В. В. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник / Під общ ред. І. Н. Жук. Мн.: БГЭУ, 2001. 149... |
|
ЛУГАНСЬК К63 Фандрейзинг у питаннях, відповідях та цитатах. Навч посібник. – Луганськ, 2007. – 54 с |
КОНФЛ І КТОЛОГ І Я Навчальний посібник Конфліктологія: Навчальний посібник. Авт. Зінчина О. Б. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 164 с |
|
Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська література.... Календарне планування для 6 класу складено відповідно до Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська література.... |
Міжнарод науково-практ конф., (15-16 березня 2013 р.) Сімферополь/... Міжнарод науково-практ конф., (15-16 березня 2013 р.) – Сімферополь/ За заг ред. П. А. Кравченко. Саки: ПП «підприємство Фенікс»,2013.... |
|
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Сергієнко В. В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко − Кременчук : Кременчуцький національний... |
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних... |