Г.І. Трофанчук ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО


НазваГ.І. Трофанчук ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО
Сторінка5/26
Дата14.03.2013
Розмір3.28 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

32

З — 4-2005

33

про новий суспільний устрій. Але згодом стали домінувати ідеї про божес­твенне походження влади і беззаперечне підкорення їй (Новий Заповіт).

В основі права християнство вбачало правду, добро і справедливість, за­початковані Богом. Воля людини обмежується Божим законом і має служити йому, а правда уявлялася у вигляді досконалого закону. Але знати закон недо­статньо, треба дотримуватись всіх його приписів. Причому підкорення закону має базуватись не на страхові покарання, а на глибокій свідомості.

Християнська монотеїстична концепція Бога мала в своїй основі по­ложення про те, що Бог-творець є першопричиною матеріального буття. Божественним розумом і волею світ створено заради певної мети, досяг­нення якої стане кінцем світу. Світ має початок (акт створення), свою істо­рію (перебіг подій) і кінець (Страшний Суд). Відповідно, і свідомість хрис­тиян була зорієнтована на неминучий кінець світу і спасіння душі у тепе­рішньому бутті.

Основними засадами раннього християнства були:

  1. теїзм - сприйняття Бога як творця і вищого розуму;

  2. дуалізм - бачення і сприйняття світу як постійної боротьби добра і зла;

  1. персоналізм - одноосібна відповідальність людини перед Богом за
    свої дії;

  2. провіденціалізм - "божий знак", віра у кінцеву мету всього буття як
    наперед визначену перемогу добра над злом.

Середньовічні теологічні уявлення ніколи не визнавали самостійності особи і держави, розглядаючи їх як такі, які мусять служити Всевишньому, виконувати його волю, навіть якщо для цього доведеться пройти через му­ки і страждання. Ті, хто не корився волі Божій, виступав проти його пове­лінь, уособлювали злу, ворожу силу - Диявола.

Така логічна конструкція християнського віровчення переслідувала конкретні прагматичні цілі, які віддзеркалювались у двох мооюливих фор­мах ставлення людини до держави:

  • якщо влада в державі дана від Бога, тоді людина визнає її священною (са­
    кральною) і вважає своїм найпершим обов'язком вірно служити їй;

  • якщо влада не від Бога (така влада може бути відчужена від Всевиш­
    нього або бути йому ворожа), то людині треба морально протистояти їй.
    Навіть у тому випадку, коли влада силою держави буде примушувати хрис­
    тиянина до скоєння не угодного Богу вчинку, людина повинна чинити опір
    такій "богоогидній" дії.

Найповніше і найадекватніше ранньохристиянські ідеї знайшли відо­браження у філософії теолога Аврелія Августина (Блаженного) (345-430 pp.) У своїй книзі "Про град Божий" він виклав політичні і правові погляди.

1. Своїм ученням Августин відстоював ідею про те, що пізнати сут­ність держави і права, свободи і справедливості, закону і порядку можна лише з допомогою Святого Письма.
Розвиваючи цю думку, філософ наголошував, що всі соціальні та дер­жавні інститути, правові норми є наслідком гріховності людей. Бог наділив людину розумом і волею не для того, щоб користуватися ними для задово­лення своїх забаганок, а для того, щоб жити за приписами Святого Письма. Гвобода спонукає людину до скоєння гріха. А гріховність земного життя,

іраведливість державно-правових порядків виявляється у пануванні людини над людиною, у відносинах управління і підкорення.

2. Погляди Августина спрямовували суспільну свідомість на сприйняття
уержавияк організації нижчого порядку, другорядної відносно до церкви.

Своїм ученням він створив фундамент десакралізації існуючих в того­часному суспільстві уявлень про державу. Це диктувалось боротьбою за > твердження диктату церкви над державою і суспільством.

3. Прагнення применшити роль держави штовхнули філософа на про­
голошення її не як божого творіння, а як творіння людських рук. Звідси
робиться висновок: держава з її законами не відповідає і не сприяє істин-

справедливості. Найсправедливішими і найгуманнішими є приписи Закону Божого.

4. Дороговказним орієнтиром у вченні Августина є прагнення обґрун-
I) вати ідею моральної зверхності церкви над державою, визначити право і
обов'язок держави на підтримку церкви.

Правда, церковну і світську влади теолог не розглядав як діаметрально про­тилежні. Існувало єдине християнське суспільство, яке не протиставлялось дер­жаві і церкві. Сталий порядок Августин називав "природним ", маючи на увазі, що він є наслідком гріха і Божої кари. Цей порядок є тимчасовим, і має існувати до другого пришестя Христа, а тоді утвердиться "Царство Небесне". Але поки це станеться, люди повинні коритися природному порядкові, усвідомити необхід­ність сумлінного виконання своїх обов'язків. Саме в цьому відобразилась аполо­гетика Августином існуючих у феодальній державі суспільних порядків.

Основні категорії і поняття

Постулат, канонічне право, теократія, теологія, догма, юрисдикція, монотеїзм, сакральний, десакралізація, апологетика.

Словник термінів і визначень

Постулат - вердження про щось.

Канонічне право - церковне право, яке регулювало головним чином відносини у церковній ієрархії.

Теократія - форма організації влади, за якою вона належить церкві, духо­венству.

Теологія - наука про релігійні вчення.

Догма - твердження (як правило, релігійне), яке не вимагає доказу.


34

35



Юрисдикція - коло питань, які відносяться до компетенції певної установи чи органу держави.

Монотеїзм - віровчення, яке визнає єдиного Бога-творця.

Сакральний - священний, релігійно обґрунтований.

ДесакралЬація - заперечення святості чи священності чогось.

Апологетика - захист, відстоювання певної думки чи дії, обґрунту­вання їх доцільності.

Курсові завдання

  1. Скласти опорний конспект вивченого модуля і термінологічний
    словник.


  2. Питання підготовки до іспиту.




  1. Основні риси феодальної політико-правової думки.

  2. Загальна характеристика політико-правових поглядів середньо­
    вічного суспільства.

  3. Теологічна концепція отців католицької церкви.

  4. Теорія "двох мечів" Гелазія І.

  5. Загальні ранньохристиянські уявлення про державу і право.

  6. Християнська монотеїстична концепція.

  7. Ранньохристиянські ідеї Августина про сутність держави.

  8. Августин про сутність закону і права.

3. Питання для самоконтролю (відповіді молена перевірити за до­
датком).


  1. Який головний постулат християнського віровчення?

  2. Назвіть імена отців католицької церкви.

  3. В чому суть "двохголової" концепції мислителів раннього серед­
    ньовіччя?

  4. Чому, на думку філософів доби раннього християнства, супереч­
    ності між державою та церквою мали юрисдикційний характер?

  5. Що було в основі теократичних теорій отців церкви?

  6. Розкрийте суть ранньохристиянського вчення про спасіння.

  7. Яку мету переслідувало вчення Августина про десакралізацію уяв­
    лень про державу?




  1. Це - святі отці Амвросій, Августин і Григорій.

  2. Суть цієї концепції полягала в тому, що після Бога суспільство
    містить в собі дві голови: першу уособлює папа як глава духовної влади;
    другу - імператор як глава світської влади.

3.4. Юрисдикція церкви ширша, вона охоплює всіх християн, в тому числі
правителів держави. А тому не варто світській владі боротися за ідейний вплив

-а своїх підданих, оскільки їхня сфера компетенції значно вужча.

3.5. В основі теократичних теорій отців церкви було твердження, що
кава зобов'язана підпорядковуватись церкві, а правителі повинні слу­
жити їй.

3.6. Суть вчення про спасіння полягає у вірі в друге пришестя Ісуса
Христа, коли насилля, зло, беззаконня будуть викреслені з життя і запанує

Царство Боже" (ідеальна держава).

3.7. Переслідувалась мета - спрямувати суспільну свідомість на
іійняття держави як організації другорядної відносно до церкви, що дик-

~> валось утвердженням диктату церкви над державою і суспільством.

Додаток ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

3.1. Головний постулат християнського віровчення полягає у переко­нанні, що спасіння душі може здійснитись лише через церкву, яка може відпустити гріх і оцінити життя людини.

36

37

МОДУЛЬ 2. ВЧЕННЯ ПРО ДЕРЖАВУ I ПРАВО ФОМИ АКВШСЬКОГО

Зміст дидактичної одиниці

Фома Аквінський про сутність держави, елементи державної влади, про закон. Суть філософсько-теологічної системи томізму. Розвиток філо­софом християнської доктрини держави на основі Арістотелевої "Політи­ки". Класифікація форм держави, обгрунтування мислителем влади і дер­жавних законів. Класифікація законів.

Література

Богош Ю. Тома Аквинский. - М., 1975.

История политических и правовых учений (под ред. B.C. Нерсесян-ца). - М., 1995.

Мірошниченко М., Мірошниченко В. Історія вчень про державу і право (стародавній світ та середні віки). Методичний посібник. - К., 1998.

Нерсесянц B.C. Право и закон. - М, 1983.

Себайн Г., Торсон Т. Історія політичної думки. - К., 1997.

Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. - К., 2002.

МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ

Монах-домініканець, італієць Фома (Тома) Аквінський (1225-1274 pp.) був засновником теологічної школи томізму і відіграв провідну роль у впровадженні в життя офіційної релігійної ідеології.

Найвідомішими його творами були "Сума істини католицької віри проти язичників", "Сума теології"', "Про правління можновладців". Основні концептуальні засади вчення філософа стосуються питань держави, права і закону в аспекті відносин церкви і держави, влади і суспільства, істини і справедливості. Його вчення спрямоване проти арістотелівського погляду на державу, право, суспільство з точки зору його натуралізму.

Послідовником вчення Арістотеля був арабський філософ XII ст. Ібн Рушді (по латині Аверроес), який проповідував вчення про вічність матерії і руху. Аверроїзм заперечував акт одночасного божественного творіння, визначаючи Бога не як творця, а як першопричину всього сущого. Виходя­чи з цього, земне життя, включаючи державу і право, підпорядковане при­родним закономірностям.

"

Фома Аквінський, перебуваючи на позиціях апологетики ідеології като­лицизму, піддав ретельному аналізові вчення Арістотеля, витлумачив арісто-телізм у католицько-теологічному дусі, використав його в розробці христи­янської державно-правової концепції. В числі перших він спробував розви­нути християнську доктрину держави на основі "Політики" Арістотеля.

Що зближувало філософські погляди на державу і право цих двох ве­ликих мислителів?

По-перше, Фома Аквінський поділяв думку Арістотеля про те, що лю­дина є політичною істотою. Самою природою закладене в людині прагнен­ня жити з іншими людьми для задоволення своїх потреб. Наслідком цього прагнення індивідуума і є держава. Вона відіграє важливу роль у житті сус­пільства, ставлячи собі за мету "загальне благо" своїх громадян.

По-друге, подібно до багатьох своїх попередників ( в тому числі і Аріс­тотеля), Фома Аквінський виводив державну владу від самого Бога і радив беззастережно їй підкорятися.

По-третє, Аквінський, як і Арістотель, не розмежовує суспільство і державу. Відповідно до його вчення, держава- це форма людської єдності і співробітництва, яка виникає у відповідь на потреби природи і розуму.

Роль володаря в державі філософ порівнював із роллю Бога в світі. Він зазначав, що Бог, перш ніж керувати світом, встановлює в ньому відповід­ний порядок. Так само і правитель: перш ніж управляти своєю державою, він встановлює в ній порядок.

Монархія, на думку теолога, є найдосконалішою формою правління. Вона є більш усталеною, стійкішою і стабільнішою, ніж інші форми, а тому саме вона здатна підтримувати порядок у суспільстві і гарантувати щасливе життя своїм підданим.

Які риси монархії роблять її домінуючою серед інших форм державно­го правління?

1)3а своєю будовою монархія схожа на всесвіт, який створив Бог. А всесвіт є найдосконалішою структурою.

2)Монархія, як і людський організм, управляється одним центром, а тому виключає суперечки між окремими ланками правління, які мають міс­це за аристократії, олігархії та демократії.

Водночас доцільно звернути увагу на принципово різні засади вчень Фоми Аквінського і Арістотеля.

1. Це в першу чергу стосується розуміння природи людини і справедли­вості.

  • В античних мислителів, у цілому, і у Арістотеля, зокрема, людська
    поведінка підпорядкована природному праву, яке відображає вимоги все­
    осяжної космічної справедливості.

  • У Фоми Аквінського природне право є не що інше, як підкорення
    людини Богові і втілення божественної справедливості.


38

39

2. Різноманітність поглядів двох мислителів стосується самої держави.

  • В Арістотеля держава (поліс) є самодостатньою, тобто вона сама по
    собі здатна забезпечити всі умови для морального розвитку громадян. По­
    лісна організація суспільства вбачалася як реальна умова втілення вічної
    справедливості, критерієм якої було право.

  • У вченні Аквінського держава теж турбується про суспільство, дбає
    про "загальне благо". Але вічна (божественна) справедливість може утвер­
    дитися на землі не завдяки державі (світській владі), а завдяки владі духов­
    ній (церкви). Саме вона є єдиною, що діє за божими заповідями.

Критерієм загальної справедливості є Святе Письмо (Біблія). І взагалі, "червоною ниткою" через роздуми Фоми Аквінського про співвідношення духовної і світської влади проходить теза про верховенство духовної влади над світською, церкви над державою.

В чому полягає сутність влади, її першооснова в державі? Аналізуючи світську владу, Аквінський дійшов висновку, що вона складається з трьох аспектів: а) сутності самої влади; б) форми влади (тобто її походження); в) використання влади.

Сутність влади мислитель вбачав в установленому Богом порядку відносин панування і підкорення. В таких відносинах воля спричиняє рух підданих.

На відміну від сутності влади, її форма (походження) не завжди відпо­відає приписам Божого закону. У світському житті заволодіти владою мо­жуть пройдисвіти, із застосуванням обману чи сили.

Що стосується третього аспекту - використання світської влади - то тут Фома Аквінський вказував на зловживання владою, несправедливе її використання, що теж є порушенням Божих заповідей.

З огляду на невідповідність світської влади настановам Бога на стадіях її походження і використання, мислитель приходить до висновку, що вона не може претендувати на зверхність у суспільстві. Єдиною, відповідною до Божих заповідей, є влада церковна, завдяки якій у суспільстві можуть бути встановлені справедливість і спокій.

Політичним внеском Фоми Аквінського у розвиток державно-правової думки є його класифікація форм держав на основі критерію морального правління.

Метою суспільства, вважає теолог, є загальне благо. З огляду на це він поділяє правління на справедливе і несправедливе, а владу - на політичну і деспотичну.

Політична влада - це дотримання законів, опікування світського пра­вителя обороною країни, судочинством, усунення зловживань, підтримання миру в державі. Вона - найкраща форма правління, яка контролюється цер­квою і великими феодалами.

Деспотична влада - це ніким і нічим не обмежене правління повелите-

ля-деспота. Таке правління Фома Аквінський однозначно засуджував, під­креслюючи, що правитель мусить керуватися вимогами божественної спра­ведливості, дотримуватись приписів, законів і вимагати такої же поведінки від своїх підданих. Правління однієї людини над іншою не повинно позба­вляти підданого права на вільний моральний вибір. Ніхто, навіть раб, не зобов'язаний коритися деспоту. А тому опір тиранії, робить висновок фі­лософ, є не лише правом, а й обоє 'язком підданих.

Розвиваючи далі думку про владу, мислитель підкреслював, що влада виникає у відповідь на природну необхідність задоволення потреб людини. Вона об'єднує суспільство і допомагає людям удосконалюватися морально, піклуватися про свою душу та своє місце серед людей.

Свою правову концепцію Фома Аквінський викладає з позицій катего­рії справедливості. Право - це дія справедливості під кутом зору встанов­леного божественного порядку людських взаємин. Справедливість полягає у наданні кожній людині того, що їй самій належить. Саме у цій концепції погляди Аквінського і Арістотеля збігаються. Так само, як і Арістотель, Аквінський розрізняв два види справедливості: розподільну і порівняльну. Розподільна справедливість - це надання благ відповідно до заслуг особи, а порівняльна - дії на порівняння чого-небудь, в першу чергу, права. Відпо­відно до цього, робить висновок теолог, існують і види права:

а) якщо порівняння відбувається за внутрішньою природою речей, то
це дія природного права;

б) якщо ж порівнюються дії (себто, відновлюється справедливість у
суспільстві) за людською волею, то це - позитивне (людське) право.

Влада, вважав Аквінський, приводить в дію закони держави. Вони яв­ляють собою специфічні настанови(приписи), які не порушують божест­венного порядку. Закон є джерелом права, а право - це дія божественної справедливості у божественному порядку людського буття. Його джерелом є вічний закон.

Що таке вічний закон?

Фома Аквінський дає однозначну відповідь на це далеко не просте фі­лософське запитання: вічний закон є тотожним розуму Бога, вічний план божественної мудрості. У відповідності з ним відбувається увесь процес творення світу.

Формою віддзеркалення божественного розуму у земному житті є при­родний закон. Сферою його впливу є світ живої природи, який підкоряється інстинктам життя і самозбереження. Природний закон діє однаково як у сфері християнського світу, так і серед язичників. У людському суспільстві цей закон виявляється у прагненні жити досконалим, гідним людини жит­тям - прагнути до добра, уникати і не чинити зла, цінувати життя, шукати істину.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

Схожі:

АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ
Навчально-методичний комплекс вивчення курсу «ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО»
Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. К.: Юрінком Інтер, 1999. Історія політичних і правових вчень
Розділ І. Виникнення та розвиток поглядів на державу і право у країнах стародавнього світу
ЛЕКЦІЯ з дисципліни «Основи римського права» ТЕМА №6. СІМЕЙНЕ ПРАВО
Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Поняття особи та її право дієздатність Правове становище...
Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с
1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень"
Предмет іст ек вчень – це процес виникнення розвитку боротьби і зміни системи ек. Поглядів на шляху розвитку сучасного сус-ва. Це...
Питання на іспит предмету Історія правових і політичних вчень
Загальна характеристика політико-правової ідеології епохи Відродження і Реформації
Питання до заліку з дисципліни «Історія економіки та економічних вчень»
Предмет, методологічні підходи та методи «Історії економіки та економічної думки»
Структура юриспруденції(наук про державу право)
Юридична наука — це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про...
Тема : «Що я знаю про Україну?» Мета
Мета: поглибити знання учнів про свою державу, історію українського народу; вміння робити аналіз подій, фактів, історичних явищ;...
Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр
За нею Литва зберігала право на власний герб, печатку, законодавство, міністрів, військо, фінанси й адміністрацію; спільними ставали...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка