Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. К.: Юрінком Інтер, 1999.
Історія політичних і правових вчень.
1. Вступне слово
Розділ І. Виникнення та розвиток поглядів на державу і право у країнах стародавнього світу
2. 1. Становлення державно-правових поглядів у давні часи
3. 2. Держава і право в теоріях мислителів Стародавньої Греції
4. 3. Розвиток державно-правових концепцій у Стародавньому Римі
Розділ ІІ. Особливості розвитку вчень про державу і право середньовічного суспільства
5. 1. Виникнення християнських державно-правових ідей
6. 2. Вчення про державу, право й закон Фоми Аквінського
7. 3. Становлення поглядів на державу і право в ранньофеодальній Київській Русі
8. 4. Державно-правові концепції італійських мислителів і юристів середньовіччя
Розділ ІІІ. Політичні та правові вчення у західній Європі в XV—ХVІІ ст.
9. 1. Державно-правові концепції обгрунтування абсолютизму в XV—XVI ст.
10. 2. Держава і право у вченнях мислителів нового часу
Розділ IV. Вчення про державу і право західноєвропейського просвітництва XVIII ст. Та періоду боротьби за незалежність США
11. 1. Державно-правові концепції представників французького Просвітництва
12. 2. Вчення про державу і право представників італійського Просвітництва
13. 3. Політичні та правові вчення у США періоду боротьби за незалежність
Розділ V. Вчення про державу і право в західній Європі кінця XVIII — початку XIX ст.
14. 1. Особливості становлення політичної та правової думки в Німеччині
15. 2. Політичне і правове вчення І. Канта
16. 3. Теоретична конспекція права і "замкненої торгової держави" Й.-Г. Фіхте
17. 4. Право, держава і громадянське суспільство у вченні Г.-В.-Ф. Гегеля
18. 5. Історична школа права
19. 6. Політико-правові вчення представників лібералізму у Франції та Англії
Розділ VI. Основні етапи розвитку політичних і правових вчень у Росії
20. 1. Державно-правові вчення періоду утворення феодальної централізованої держави та зміцнення абсолютизму в Росії
21. 2. Політико-правова ідеологія в Росії у другій половиш XVIII — першій половині XIX ст.
22. 3. Концепції держави і права в Росії у другій половині XIX — на початку XX ст.
Розділ VII. Становлення та розвиток вчень про державу і право в Україні
23. 1. Політична і правова думка в Україні періоду входження до складу Литви та Польщі
24. 2. Ідеї державності періоду Української гетьманської держави
25. 3. Політико-правова ідеологія ліберального та демократичного рухів в Україні
26. 4. Державно-правові концепції в Україні наприкінці XIX— на початку XX ст.
Розділ VIII. Державно-правові вчення соціалістичного та комуністичного спрямування
27. 1. Вчення утопічного соціалізму
28. 2. Комуністична державно-правова ідеологія
Розділ IX. Основні державно-правові вчення західної Європи другої половини XIX—XX ст.
29. 1. Державно-правові теорії позитивізму
30. 2. Теорії природного права
31. 3. Антидемократичні політико-правові теорії
32. Алфавітний іменний покажчик та назви праць авторів, у яких викладено державно-правові концепції
Вступне слово
Розбудова незалежної держави України, перехід до демократичних форм організації суспільного життя вимагає вирішення низки проблем, серед яких — створення міцного юридичного підґрунтя громадянського суспільства і правової держави з урахуванням досвіду і вимог, вироблених свого часу розвиненими демократіями світової спільноти.
Правові відносини, що склалися в цих країнах, виникли не зразу, а стали результатом тривалого процесу становлення і розвитку державних інститутів і науки про право й державу. Отже, з'ясовуючи сутність держави і права, необхідно ретельно проаналізувати теорії, в яких розглядаються ці суспільні феномени, умови, за яких виникло те чи те вчення, як воно було реалізоване у відповідних правових системах під час формування правових держав, якою мірою воно може бути використане в розбудові національної системи права, формуванні засад правової держави і громадянського суспільства в Україні.
З урахуванням процесів, що відбуваються, не менш важливим є з'ясування в контексті світової історії витоків державно-правової думки в Україні, що має велике теоретичне і практичне значення, оскільки нашій державі притаманний свій, неповторний шлях розвитку, в основі якого — етичний і національний менталітет.
Дослідження й вивчення державотворчих і правових теорій людства має стати підмурком наукової теорії держави і права та законодавства демократичної держави.
Приступаючи до вивчення "Історії політичних і правових вчень", необхідно насамперед з'ясувати завдання та місце цієї дисципліни серед юридичних та інших гуманітарних наук, практичне значення за умов побудови в Україні основ демократичної, соціальне орієнтованої правової держави і громадянського суспільства.
Як відомо, такі категорії, як "держава" і "право", вивчаються багатьма науками, зокрема філософією, соціологією, політологією, але найглибше їх досліджують різні галузі юридичних наук. Яке ж місце посідає "Історія політичних і правових вчень" серед юридичних і гуманітарних наук у цілому?
"Історія політичних і правових вчень" належить до теоретико-історичних дисциплін, які мають світоглядний характер. З одного боку, цей курс пов'язаний з дисциплінами історичного циклу: "Історією держави і права іноземних держав", "Історією держави і права України", а з іншого — з дисциплінами теоретичного циклу, зокрема з "Теорією держави і права". Тому, приступаючи до вивчення цієї дисципліни, необхідно засвоїти, що вона має два аспекти — історичний і теоретичний, оскільки досліджує особливий предмет: історію виникнення і розвитку теоретичних знань людства про державу, право, політику й законодавство. А втім, предметом дослідження "Історії політичних і правових вчень" є не всі знання про державу чи право, а лише ті, що їх було теоретично обґрунтовано та концептуально викладено, тобто ті, які пізнавальною глибиною й цінністю перевершують повсякденні форми відображення політико-правової дійсності, де основою є життєвий досвід, почуття та емоції. Тому до предмета, що його ми вивчаємо, не можна віднести всі без винятку промови політичних діячів, письменників і вчених, оскільки вони не розроблені до рівня самостійних теорій, а являють собою лише погляди з окремих проблем державності й права.
Розглядаючи детальніше історичний і теоретичний аспекти цієї дисципліни, необхідно наголосити, що сутністю історичного аспекту "Історії політичних і правових вчень" є висвітлення того, які історично визначені, соціальне й політичне конкретизовані погляди на суспільство, державу і право розроблено у вченні, як ці погляди співвідносились Із позиціями соціальних прошарків суспільства, чиї інтереси вони виражали, якої позиції тримався автор учення свого часу.
Сутністю теоретичного аспекту є філософські, загально-методологічні та пізнавальні моменти вчення. Він дає змогу з'ясувати спосіб обґрунтування конкретних державно-правових поглядів, визначити новизну й соціальну цінність цих концепцій.
Необхідно привернути увагу до того, що в рамках одного предмета розглядаються два соціальні феномени: держава і право.
Це дуже важливо в соціальному аспекті, оскільки в дійсності політичні та правові явища внутрішньо зв'язані, політичні відносини, як складова соціальних відносин суспільства, стимулюють розвиток і вдосконалення правових норм і навпаки, норми права регулюють, упорядковують усі сфери соціальних відносин, у тому числі й політичні.
Необхідно з'ясувати ще одне питання: який метод використовує "Історія політичних і правових вчень", досліджуючи свій предмет?
Основним методом і методологічною базою є діалектичний метод, що передбачає розгляд державно-правових концепцій у взаємозв'язку і розвитку як між собою, так і з явищами суспільного життя.
Зазначимо, що провідну роль у методі відіграє принцип історизму, для якого є характерним розуміння історії як специфічної форми руху від минулого крізь сучасність до майбутнього, розгляд минулого й сучасного як внутрішньо зв'язаних. Окрім цього, такий підхід дозволяє об'єктивно проаналізувати кожну державно-правову концепцію, визначити її місце, час і соціальну цінність у системі знань того чи іншого етапу розвитку суспільства, визначити її практичне значення для сьогодення.
Водночас було б помилково вважати, що теоретичні державно-правові концепції мали соціальну значимість тільки для своєї епохи. Безперечно, умови, за яких колись виникла та чи та теорія про державу чи право, давно минули, але багато концептуальних підходів учених і нині мають велике значення як у поглибленому вивченні категорій "держава" і "право", так і в практичних заходах, що їх здійснює народ України в розбудові своєї державності. Навіть більше, в розвиткові правової науки має місце спадковість, зв'язок державно-правових концепцій. У цьому аспекті можна згадати соціально-політичне вчення англійського філософа і вченого Джона Локка. У творі "Два трактати про правління", що побачив світ 1690 p., він уперше спробував обґрунтувати концепцію поділу державної влади.
Через багато років після цього представник французького Просвітництва Шарль-Луї Монтеск'є, перейнявши від свого попередника естафету, у праці "Про дух законів" детально розробив теорію поділу державної влади на законодавчу, виконавчу й судову, що, на його думку, сприяло б виключенню можливостей для зловживання владою і дозволило б людям без перешкод реалізувати свої особисті й політичні права і свободи.
Ми переконались у величезній цінності цієї державно-правової концепції, оскільки незбалансованість гілок влади, відсутність системи противаг і стримувань між ними призводять до нестабільності й соціального напруження в суспільстві.
Прикладом цього були події в Росії у жовтні 1993 p., а також, на жаль, політичне протистояння між законодавчою та виконавчою гілками влади в сучасній Україні.
Ба більше — тезу про спадковість у розвитку правової науки та велике практичне значення теоретичних концепцій, розроблених у минулому, потверджують зусилля багатьох поколінь учених, які з'ясовували і продовжують досліджувати так звані наскрізні проблеми. Серед них — теоретичні проблеми співвідношення і взаємозв'язку права і моралі, особистості та влади, суспільства, людини й держави, утвердження в суспільстві справедливості тощо.
І останнє зауваження. Згідно з навчальною програмою курсу "Історія політичних і правових вчень" теоретичні державні та правові концепції розглядаються в хронологічному порядку, з використанням порівняльного методу. Це дозволяє детально ознайомитися з сутністю конкретних вчень, проаналізувати їхній зміст, порівняти, з'ясувати, якою мірою вони успадковують політико-правову думку минулих поколінь і скільки в них нового, якою є їхня соціальна цінність за сучасних умов.
Пропоноване видання не претендує на розкриття переважної більшості державно-правових концепцій, що мали місце в історії; у ньому висвітлено основні теорії, які, на думку авторів, мають важливе значення для вивчення дисципліни.
|