Г.І. Трофанчук ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО


НазваГ.І. Трофанчук ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО
Сторінка7/26
Дата14.03.2013
Розмір3.28 Mb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Право > Документи
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   26

50


  1. До категорії "народ" Падуанський відносив: військових, священ-
    -с-служителів, державних службовців.

  2. М.Падуанський поділяв загальне право на право божественне і по-
    іитивнє.

ЗЛ.Постглосаторами називали представників юридичної думки Італії XIII-XIV ст., які коментували римське право.

КОНТРОЛЬНІ ТЕСТИ-ТРЕНІНГИ ДО МОДУЛІВ БЛОКУ II.

  1. Дайте загальну характеристику релігійного світогляду.

  2. Наведіть свідчення ідейного панування християнської релігії і церк­
    ви в державно-правовій сфері в добу середновіччя.

  3. Хто з мислителів середновіччя обгрунтував ідею народного сувере­
    нітету? Яким чином це було зроблено?

  4. Хто є засновником теологічної теорії держави і права? В чому її
    іміст?

  5. Розкрийте сутність теократичної теорії держави.

  6. Дайте тлумачення "громадянського миру" під кутом зору теології і
    гіціоналізму.

7. Чому, на Вашу думку Августин не поділяв поглядів Цицерона та
мх мислителів дохристиянської доби на державу як вище втілення спра-

зедливості?

  1. Вкажіть на різні методологічні засади вчення Арістотеля і Фоми Ак-
    зінського.

  2. Що, на Ваш погляд: стало причиною суперечки між світською і ду­
    ховною владами за вплив на суспільство?

10. Чому в концепції Марсилія Падуанського відсутнє поняття природ-
-ого права?

  1. Який зміст вкладався середньовічними мислителями у поняття
    родне право"? Хто його відстоював?

  2. В чому суть правової концепції Фоми Аквінського?

13. Що спільного в державно-правових поглядах Марсилія Падуансь­
кого і Вільяма Оккама?

51

БЛОК III.

ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ВЧЕННЯ У ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ ТА США У XV-XIX СТ

Модуль 1. Державно-правові концепції обгрунтування абсолютизму

Дається загальна характеристика державно-правових вчень доби Від­родження та Реформації. Характеризуються вчення про державу і право періоду кризи феодалізму, погляди Н.Макіавеллі та Ж.Бодена. Докорінні зміни у світогляді європейських мислителів від середньовічної схоластики до новоєвропейського раціоналізму.

Модуль 2. Вчення про державу і право нового часу

Характеризується вплив буржуазних революцій на розвиток політичної думки в Європі. Розглядається спроба з'ясувати сутність та призначення дер­жави і права в нових умовах голландським правознавцем Гроцієм. З'ясо­вуються дослідження проблем державності, права, законності, миру і поряд­ку англійським мислителем Томасом Гоббсом, розвиток державно-правової концепції Бенедиктом Спінозою, Джоном Локком та Девідом Юмом.

Модуль 3. Державно-правові концепції представників Просвітництва

Подається загальна характеристика вчень про державу і право доби Про­світництва, аналізується політико-правова концепція Вольтера, теорія поділу влад Шарля Луї Монтеск'є, висвітлюються державно-правові погляди Жан-Жака Руссо, погляди на державу і право французьких матеріалістів-енцикло-педистів, розглядаються державно-правові вчення Італії XVIII століття.

Модуль 4. Політичні і правові вчення США періоду боротьби за незалежність

Висвітлюються особливості та характерні риси державно-правової ду­мки колишніх англійських колоній у Північній Америці доби визвольних змагань. Аналізуються погляди представника радикального крила мислите­лів Томаса Пейна; просвітителя, філософа і політичного діяча Томаса Дже-фферсона; "батька американської конституції"' Дж.Медісона. Відображення вчень американських просвітителів у "Декларації незалежності" та "Біллі про права".

Модуль 5. Становлення та розвиток політичної і правової думки в Німеччині

Дається загальна характеристика основних напрямів політико-правової ідеології у Німеччині наприкінці XVIII-початку XIX ст. Розглядається

вчення І.Канта про державу і право, категоричний імператив І.Канта та йо­го відображення у правовій доктрині, особливості поглядів філософа на проблему розподілу влади і класифікації форм держави. Аналізується вчення Г.Гегеля про державу і право, його розуміння структури права, по­няття держави, правові вимоги Г.Гегеля до організації соціального життя. Інститут права власності за Г.Гегелем як зовнішня сфера реалізації людсь­кої свободи, його поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судо­ву. Державно-правова концепція Й.-Г.Фіхте.

Чодуль 6. Історична школа права. Політико-правові вчення мислителів Франції та Англії XVIII-початку XIX спи

Розглядається історична школа права як особливий напрям у правовій думці Німеччини, погляди її засновника Густава Гуго. Аналізується вчення Ф.-К. фон Савіньї, Г.Пухта. Дається аналіз політико-правової ідеології -редставників французького та англійського буржуазного лібералізму Бен-мена Констана. Алексіса де Токвіля та Ієремії Бентама. Роль учень -редставників лібералізму в подальшому розвитку буржуазного світогляду.

МОДУЛЬ 1. ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ КОНЦЕПЦІЇ ОБҐРУНТУВАННЯ АБСОЛЮТИЗМУ

Зміст дидактичної одиниці

Загальна характеристика державно-правових вчень доби Відродження та Реформації. Вчення про державу і право періоду кризи феодалізму. По­вернення до духовних надбань античного періоду, формування гуманістич­ного світогляду та його вплив на правову ідеологію суспільства. Віднов­лення ідеї суспільного договору, визнання примата (першості) права над державою. Ідеї республіканського устрою держави, засновані на принципах

ості та справедливості. Державно-правові погляди Н. Макіавеллі, його ставлення до методів здійснення державної влади, до співвідношення форм кави у справі забезпечення могутньої та централізованої країни. Ідеї Ж. Бодена. Докорінні зміни у світогляді європейських мислителів від сере­дньовічної схоластики до новоєвропейського раціоналізму.

Література

Жан Боден - основоположник концепции государственного суверени-*гта: научно-аналитический обзор. - М., 1990.


52

53

История политических и правовых учений (под ред. В.Нерсесянца). -М, 2003.

Макиавелли Н. Государь. - К., 1992.

Мірошниченко М, Мірошниченко В. Історія вчень про державу і пра­во.-К., 2001.

Нерсесянц В. Право и закон. - М., 1983.

Семенов В., Шаповал В., Шульженко Ф. К вопросу о философских ос­нованиях права. - К., 1995.

Семенов В., Шульженко Ф. Формування ідеї громадянського суспільс­тва та правової держави в західноєвропейській філософії XVII-XVIH ст. -К., 1995.

Себайн Г., Торсон.Т. Історія політичних і правових вчень. - К., 1999.

Шульженко Ф., Андрусяк Т. Історія політичних і правових вчень. - К., 2002.

МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ

В європейській історії період від останньої третини XIII ст. і до кінця XVI ст. ввійшов під назвою доби Відродження. За досить короткий термін суспільною свідомістю опанували ідеї свободи і гідності людської особис­тості. Велось обгрунтування пошуків щастя не у потойбічному світі, а в реальному земному житті. Якщо у середньовіччі традиційною категорією суспільної свідомості була доля (фатум), яка виражала сувору залежність людини від зовнішніх невблаганних сил, то тепер з'явилась категорія фор­туни, яка надавала людині можливість власного вибору долі. Виходячи з цього, перевага надавалась особистому ставленню людини до Бога, а не церкві як проміжній ланці між Богом і особою. А відтак створювався ідео­логічний фундамент для Реформації - широкого суспільного руху, спрямо­ваного проти монополізму католицької церкви в суспільному житті.

Поряд з масовими селянськими повстаннями і виступами проти фео­дального гноблення посилилась боротьба і проти політики церкви в суспі­льстві, що призвело до появи єретичних течій, ідеологами яких були Джон Уїкліф (Англія) та Ян Гус (Чехія). їхні думки та дії стосувались подолання феодальної роздробленості, формування єдиної національної державності, скасування привілеїв церкви, оновлення її на засадах повернення до ран­ньохристиянських цінностей.

Формування нових економічних відносин ініціювало пошук нових форм державності з якісно іншими владними інститутами, а також розроб-

нових правових форм, які б регулювали ці відносини і забезпечували захист інтересів власників. Спробу вирішити ці проблеми зробили пред­ставники ранньобуржуазних вчень про державу і право. Які головні ідеї були притаманні цим вченням?

1. Ідея суверена (єдиновладного правителя) як джерела політичної вла-
в державі стала центральною у державно-правових вченнях XVI ст.
жава в творчості мислителів цієї доби вбачалась єдиним гарантом мир­
ного співжиття, засобом подолання середньовічної анархії.

  1. Головною проблемою державно-правової думки цієї доби стала про-
    Ііема сильної світської влади, здатної оберігати власника і забезпечувати
    -.алежний правовий порядок у суспільстві. В той же час така влада не по-
    мнна бути тоталітарною, втручатися в приватне життя особи.

  2. Формувалась ідея громадянського суспільства, яке б поєднувало ін­
    тереси приватних власників.

  3. Розроблялось поняття національної держави, яка ставала суб'єктом
    політичного життя і являла собою політичне утворення з єдиною територі-
    -:ю, єдиним правовим режимом, етнічно однорідним або різнорідним насе-

шям.

  1. Продовжувала розвиватись ідея природного права, яке все тісніше
    поєднувалося з державою.

  2. Розпочалось формування принципів міжнародного права, проблеми
    співвідношення свободи і права, права і закону, індивіда і держави.

Представники ранньобуржуазних вчень про державу і право здійснили :пробу висвітлити ці проблеми. Держава і право стають об'єктами пізнан­ня. Одну з перших світських державно-правових концепцій цього періоду розробив італійський мислитель, дипломат і політичний діяч, "батько полі­тології" Ніколло Макіавеллі (1469-1527). Найвідомішими його творами є "Монарх", "Міркування про першу декаду Тіта Лівія", "Історія Флоренції".

Найбільшою заслугою Макіавеллі в історії вчень про державу і право є наповнення поняття "держава" тим змістом, який воно має в сучасній юри­дичній науці. Це - перше.

Друге. Держава у вченні філософа мислиться не як інституція, а як уза­гальнююче поняття "політичного стану суспільства", його політична форма організації. Іншими словами, держава - це не образ правління чи апарат, а спільність людей, пов 'язаних політичними відносинами.

Третє. Макіавеллі застосував новий термін "stato" (держава), абстрагу­ючись при цьому від конкретних історичних форм держави (поліс, монархія, республіка, олігархія тощо). Відповідно до його вчення, держава - це полі­тичний стан суспільства (стан владарювання та підлеглості), політичних відносин (відносин панування і підкорення) з органами влади, юстицією, пра­вом, відповідними законами. Важливим атрибутом держави є політична вла­да, під якою розумілася сила, здатна примушувати підлеглих до покори.


54

55



Джерелом розвитку держави та зміни її форм є взаємна боротьба наро­ду та аристократії. Цій проблемі Ніколло присвячує значну частину свого твору "Монарх".

  • Форма держави залежить від кількості правителів. Це - або респуб­
    ліки, або держави, що управляються єдиновладно (монархії).

  • У деморалізованому суспільстві, переконував мислитель, жодна вла­
    да не буде ефективною, крім абсолютної монархії. Правитель як творець
    держави може перебувати поза законом і поза мораллю. Еталону для оцін­
    ки вчинків монарха не існує. Єдиним критерієм визнається успіх політич­
    них заходів, яких він вживає для посилення могутності своєї держави.

  • Досліджуючи процес утворення монархії, Макіавеллі дійшов виснув-
    ку, що єдиновладдя буде стабільним тоді, коли воно створене завдяки ба­
    жанню двох суспільних станів: знаті і простого народу. Прагнення до утво­
    рення держави з такою формою правління має бути одночасно як у знаті,
    так і у простого народу. З цієї тези мислитель виводить цікаве узагальнен­
    ня: знать як менше суспільне угрупування не може протистояти народові
    та висуває когось одного, щоб за допомогою його влади захистити свої
    інтереси; а народ в особі монарха прагне знайти гаранта своїх прав, які
    постійно намагається обмежити знать.

  • В усіх випадках, розмірковує філософ, вдалішою буде монархія, яка
    утворена прагненням народу, оскільки "...у народу чесніша мета, ніж у
    знаті: знать прагне пригноблювати народ, а народ не бажає бути пригноб­
    леним". Правда, тут Макіавеллі дещо ідеалізує роль і значення народу, під­
    креслюючи, що з народом, який вороже настроєний до монарха, вдіяти ні­
    чого не можна, оскільки його в державі значно більше, ніж знаті. Тому мо­
    нарх повинен підтримувати дружбу з народом.

  • В разі, коли монарх отримує владу з рук знаті, першим його
    обов'язком повинно бути прагнення заручитися підтримкою народу, вжити
    заходів для його захисту. Якщо ж він цього не зробить, то в скрутний час
    буде відсторонений від влади.

Розмірковуючи про монархію, Макіавеллі віддавав перевагу абсолют­ній монархії. Які докази на користь збереження та утвердження цієї форми правління приводяться ним?

По-перше, влада, здійснювана монархом з допомогою магістрату, не може бути надійною, оскільки монарх повністю залежить від волі грома­дян, що входять до магістрату. "...А вони, - пише мислитель, - можуть позбавити його влади будь-коли, а тим паче в скрутний час".

По-друге, правителі, які повністю підкорялися долі, не змогли встояти проти її ударів і втратили владу. Тому мудрий монарх повинен своєчасно сконцентрувати владу в своїх руках і робити все, щоб народ постійно від­чував необхідність у державі та її правителеві.

По-третє, монарх повинен подбати про утворення державних інсти-!їв, які б забезпечували його свободу. Першорядною такою інституцією, думку Ніколо Макіавеллі, повинен бути парламент, який стримував би зазіхання на владу знаті і виступав би третейською установою між бороть­бою сильних і слабких.

По-четверте, необхідною умовою стабільності монархії є вміння пра-зителя підбирати до виконавчої влади компетентних і сильних людей, які ".. .повинні дбати не про себе, а про державу".

Відстоюючи ідею сильної централізованої монархії, Макіавеллі виклав эяд положень, які б сприяли розвиткові держави і забезпечували стабіль­ність суспільства. Це:

а) створення умов для праці обдарованим людям;

б) сприяння розвиткові торгівлі, ремесла і землеробства;

в) встановлення розумних податків;

г) забезпечення захисту приватної власності.

Віддаючи перевагу надзвичайній централізації влади монарха, Макіа­веллі виправдовує її на етапі об'єднання і зміцнення держави. Після цього він допускав встановлення республіканської форми правління, але такої, яка б поєднувала елементи монархії, демократії і аристократії.

Політичну владу мислитель розглядав не як божественний недотор­канний інститут, а як боротьбу соціальних сил. А в таких умовах політич­ний вибір не завжди поєднується з мораллю. Розмежовуючи політичну до­цільність і мораль, філософ розмірковував над перевагами аморальності, яка, при її вмілому використанні, допомагає правителеві досягти мети. При цьому він підкреслював, що "для досягнення мети придатні будь-які засо­би". Ця теза й досі викликає неоднозначне тлумачення і гостру критику.

Політичні погляди Н.Макіавеллі щодо сильної централізованої монар­хії були близькими до вчення Жана Бодена (1530-1596) - відомого фран­цузького юриста і політичного діяча. Свою політико-правову концепцію він виклав у творі "Шість книжок про республіку".

На думку Бодена, держава формується з родини. Необхідність захисту і взаємодопомога спонукають до об'єднання родини. Коли ж всі родини об'єднуються верховною владою, тоді і виникає держава як форма управлін­ня родинами. Верховна влада є визначальною ознакою, яка відрізняє державу від усіх інших утворень, які виникають внаслідок об'єднання родин (напри-лад, сільської общини). Державу, незалежно від її конкретних історичних форм, філософ позначає терміном "республіка" у розумінні "спільна справа". Це - така політична спільність, яка має свою незалежну владу і не підлягає іншій політичній владі: церкві, імперії, великим сеньйорам.

Другою характерною ознакою держави є її суверенітет, під яким розу­мілась необмежена влада над громадянами і підданими. Він не підлягає позитивним законам, бо знаходиться над ними і підпорядковується тільки


56

57

божественним і природним законам. На міжнародній арені суверенітет для Бодена означав перш за все незалежність держави від церкви, папи римсь­кого, інших держав. Ознаками суверенітету були:

а) постійна, не обмежена законом влада суверена, бо він сам є джере­
лом закону;

б) право суверена видавати і скасовувати закони, оголошувати війну та
укладати мир;

в) повноваження глави держави призначати суддів, бути судом вищої
інстанції, карбувати монету і запроваджувати мито.

Єдиним сувереном у державі, носієм верховної влади може бути лише монарх, який уповноважений Богом правити державою і є його намісником на землі. В рамки вчення Бодена вкладалася тільки одна форма державнос­ті - монархія. Тільки вона єдина може здійснювати надзаконну владу. Бі­льше того, тільки за монархії можливе чітке та злагоджене функціонування всіх елементів державного механізму. Демократичну, аристократичну і ти­ранічну державність Боден вважав такими, що не можуть забезпечити доб­робут суспільства.

  • Тиранія є насильницькою формою, яка спричиняє постійне обурення
    громадян і їхню непокору.

  • Аристократія з її партійними конфліктами теж не в змозі реалізува­
    ти функції держави.

  • Найгіршою формою є демократія, оскільки народ не здатний до розум­
    них рішень, а безмежна свобода призводить до анархії та занепаду держави.

На відміну від Макіавеллі, який допускав змішану форму правління, Жан Боден однозначно її відкидав, мотивуючи це тим, що суверенітет не можна поділити і одночасно надати різним суб'єктам влади: монархові та аристократії. Суверенна влада є неподільною.

Однак, захищаючи абсолютистські форми правління, Боден обмежував суверенітет глави держави тільки сферою державних відносин. Відносини приватної власності, особисте життя громадян знаходяться поза сферою впливу суверена, вони недоторкані і священні.

Обґрунтовуючи фактори стабільності у державі, Боден зазначав, що запорукою хорошого життя є дотримання підданими приписів закону. За­кон - це воля суверена і зразок справедливості. Право, на думку мислителя, є досягненням суспільства, бо відрізняє державу від додержавних утворень. Воно повинно, в першу чергу, регулювати дотримання угод і вимагати ша­нобливого ставлення до приватної власності. Взагалі, виражаючи волю мо­лодої буржуазії, Боден підкреслював, що приватну власність не може по­рушити навіть державний правитель, оскільки право приватної власності є невід'ємним атрибутом сім'ї. А сім'я - це маленька частка держави, "цег­лина", з якої та вибудовується.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   26

Схожі:

АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ
Навчально-методичний комплекс вивчення курсу «ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО»
Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. К.: Юрінком Інтер, 1999. Історія політичних і правових вчень
Розділ І. Виникнення та розвиток поглядів на державу і право у країнах стародавнього світу
ЛЕКЦІЯ з дисципліни «Основи римського права» ТЕМА №6. СІМЕЙНЕ ПРАВО
Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Поняття особи та її право дієздатність Правове становище...
Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с
1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень"
Предмет іст ек вчень – це процес виникнення розвитку боротьби і зміни системи ек. Поглядів на шляху розвитку сучасного сус-ва. Це...
Питання на іспит предмету Історія правових і політичних вчень
Загальна характеристика політико-правової ідеології епохи Відродження і Реформації
Питання до заліку з дисципліни «Історія економіки та економічних вчень»
Предмет, методологічні підходи та методи «Історії економіки та економічної думки»
Структура юриспруденції(наук про державу право)
Юридична наука — це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про...
Тема : «Що я знаю про Україну?» Мета
Мета: поглибити знання учнів про свою державу, історію українського народу; вміння робити аналіз подій, фактів, історичних явищ;...
Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр
За нею Литва зберігала право на власний герб, печатку, законодавство, міністрів, військо, фінанси й адміністрацію; спільними ставали...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка