|
|
Скачати 3.28 Mb.
|
|
50
ЗЛ.Постглосаторами називали представників юридичної думки Італії XIII-XIV ст., які коментували римське право. КОНТРОЛЬНІ ТЕСТИ-ТРЕНІНГИ ДО МОДУЛІВ БЛОКУ II.
7. Чому, на Вашу думку Августин не поділяв поглядів Цицерона та мх мислителів дохристиянської доби на державу як вище втілення спра- зедливості?
10. Чому в концепції Марсилія Падуанського відсутнє поняття природ- -ого права?
13. Що спільного в державно-правових поглядах Марсилія Падуансь кого і Вільяма Оккама? 51 БЛОК III. ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ВЧЕННЯ У ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ ТА США У XV-XIX СТ Модуль 1. Державно-правові концепції обгрунтування абсолютизму Дається загальна характеристика державно-правових вчень доби Відродження та Реформації. Характеризуються вчення про державу і право періоду кризи феодалізму, погляди Н.Макіавеллі та Ж.Бодена. Докорінні зміни у світогляді європейських мислителів від середньовічної схоластики до новоєвропейського раціоналізму. Модуль 2. Вчення про державу і право нового часу Характеризується вплив буржуазних революцій на розвиток політичної думки в Європі. Розглядається спроба з'ясувати сутність та призначення держави і права в нових умовах голландським правознавцем Гроцієм. З'ясовуються дослідження проблем державності, права, законності, миру і порядку англійським мислителем Томасом Гоббсом, розвиток державно-правової концепції Бенедиктом Спінозою, Джоном Локком та Девідом Юмом. Модуль 3. Державно-правові концепції представників Просвітництва Подається загальна характеристика вчень про державу і право доби Просвітництва, аналізується політико-правова концепція Вольтера, теорія поділу влад Шарля Луї Монтеск'є, висвітлюються державно-правові погляди Жан-Жака Руссо, погляди на державу і право французьких матеріалістів-енцикло-педистів, розглядаються державно-правові вчення Італії XVIII століття. Модуль 4. Політичні і правові вчення США періоду боротьби за незалежність Висвітлюються особливості та характерні риси державно-правової думки колишніх англійських колоній у Північній Америці доби визвольних змагань. Аналізуються погляди представника радикального крила мислителів Томаса Пейна; просвітителя, філософа і політичного діяча Томаса Дже-фферсона; "батька американської конституції"' Дж.Медісона. Відображення вчень американських просвітителів у "Декларації незалежності" та "Біллі про права". Модуль 5. Становлення та розвиток політичної і правової думки в Німеччині Дається загальна характеристика основних напрямів політико-правової ідеології у Німеччині наприкінці XVIII-початку XIX ст. Розглядається вчення І.Канта про державу і право, категоричний імператив І.Канта та його відображення у правовій доктрині, особливості поглядів філософа на проблему розподілу влади і класифікації форм держави. Аналізується вчення Г.Гегеля про державу і право, його розуміння структури права, поняття держави, правові вимоги Г.Гегеля до організації соціального життя. Інститут права власності за Г.Гегелем як зовнішня сфера реалізації людської свободи, його поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову. Державно-правова концепція Й.-Г.Фіхте. Чодуль 6. Історична школа права. Політико-правові вчення мислителів Франції та Англії XVIII-початку XIX спи Розглядається історична школа права як особливий напрям у правовій думці Німеччини, погляди її засновника Густава Гуго. Аналізується вчення Ф.-К. фон Савіньї, Г.Пухта. Дається аналіз політико-правової ідеології -редставників французького та англійського буржуазного лібералізму Бен-мена Констана. Алексіса де Токвіля та Ієремії Бентама. Роль учень -редставників лібералізму в подальшому розвитку буржуазного світогляду. МОДУЛЬ 1. ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ КОНЦЕПЦІЇ ОБҐРУНТУВАННЯ АБСОЛЮТИЗМУ Зміст дидактичної одиниці Загальна характеристика державно-правових вчень доби Відродження та Реформації. Вчення про державу і право періоду кризи феодалізму. Повернення до духовних надбань античного періоду, формування гуманістичного світогляду та його вплив на правову ідеологію суспільства. Відновлення ідеї суспільного договору, визнання примата (першості) права над державою. Ідеї республіканського устрою держави, засновані на принципах ості та справедливості. Державно-правові погляди Н. Макіавеллі, його ставлення до методів здійснення державної влади, до співвідношення форм кави у справі забезпечення могутньої та централізованої країни. Ідеї Ж. Бодена. Докорінні зміни у світогляді європейських мислителів від середньовічної схоластики до новоєвропейського раціоналізму. Література Жан Боден - основоположник концепции государственного суверени-*гта: научно-аналитический обзор. - М., 1990. 52 53 История политических и правовых учений (под ред. В.Нерсесянца). -М, 2003. Макиавелли Н. Государь. - К., 1992. Мірошниченко М, Мірошниченко В. Історія вчень про державу і право.-К., 2001. Нерсесянц В. Право и закон. - М., 1983. Семенов В., Шаповал В., Шульженко Ф. К вопросу о философских основаниях права. - К., 1995. Семенов В., Шульженко Ф. Формування ідеї громадянського суспільства та правової держави в західноєвропейській філософії XVII-XVIH ст. -К., 1995. Себайн Г., Торсон.Т. Історія політичних і правових вчень. - К., 1999. Шульженко Ф., Андрусяк Т. Історія політичних і правових вчень. - К., 2002. МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ В європейській історії період від останньої третини XIII ст. і до кінця XVI ст. ввійшов під назвою доби Відродження. За досить короткий термін суспільною свідомістю опанували ідеї свободи і гідності людської особистості. Велось обгрунтування пошуків щастя не у потойбічному світі, а в реальному земному житті. Якщо у середньовіччі традиційною категорією суспільної свідомості була доля (фатум), яка виражала сувору залежність людини від зовнішніх невблаганних сил, то тепер з'явилась категорія фортуни, яка надавала людині можливість власного вибору долі. Виходячи з цього, перевага надавалась особистому ставленню людини до Бога, а не церкві як проміжній ланці між Богом і особою. А відтак створювався ідеологічний фундамент для Реформації - широкого суспільного руху, спрямованого проти монополізму католицької церкви в суспільному житті. Поряд з масовими селянськими повстаннями і виступами проти феодального гноблення посилилась боротьба і проти політики церкви в суспільстві, що призвело до появи єретичних течій, ідеологами яких були Джон Уїкліф (Англія) та Ян Гус (Чехія). їхні думки та дії стосувались подолання феодальної роздробленості, формування єдиної національної державності, скасування привілеїв церкви, оновлення її на засадах повернення до ранньохристиянських цінностей. Формування нових економічних відносин ініціювало пошук нових форм державності з якісно іншими владними інститутами, а також розроб- нових правових форм, які б регулювали ці відносини і забезпечували захист інтересів власників. Спробу вирішити ці проблеми зробили представники ранньобуржуазних вчень про державу і право. Які головні ідеї були притаманні цим вченням? 1. Ідея суверена (єдиновладного правителя) як джерела політичної вла- в державі стала центральною у державно-правових вченнях XVI ст. жава в творчості мислителів цієї доби вбачалась єдиним гарантом мир ного співжиття, засобом подолання середньовічної анархії.
шям.
Представники ранньобуржуазних вчень про державу і право здійснили :пробу висвітлити ці проблеми. Держава і право стають об'єктами пізнання. Одну з перших світських державно-правових концепцій цього періоду розробив італійський мислитель, дипломат і політичний діяч, "батько політології" Ніколло Макіавеллі (1469-1527). Найвідомішими його творами є "Монарх", "Міркування про першу декаду Тіта Лівія", "Історія Флоренції". Найбільшою заслугою Макіавеллі в історії вчень про державу і право є наповнення поняття "держава" тим змістом, який воно має в сучасній юридичній науці. Це - перше. Друге. Держава у вченні філософа мислиться не як інституція, а як узагальнююче поняття "політичного стану суспільства", його політична форма організації. Іншими словами, держава - це не образ правління чи апарат, а спільність людей, пов 'язаних політичними відносинами. Третє. Макіавеллі застосував новий термін "stato" (держава), абстрагуючись при цьому від конкретних історичних форм держави (поліс, монархія, республіка, олігархія тощо). Відповідно до його вчення, держава - це політичний стан суспільства (стан владарювання та підлеглості), політичних відносин (відносин панування і підкорення) з органами влади, юстицією, правом, відповідними законами. Важливим атрибутом держави є політична влада, під якою розумілася сила, здатна примушувати підлеглих до покори. 54 55 Джерелом розвитку держави та зміни її форм є взаємна боротьба народу та аристократії. Цій проблемі Ніколло присвячує значну частину свого твору "Монарх".
Розмірковуючи про монархію, Макіавеллі віддавав перевагу абсолютній монархії. Які докази на користь збереження та утвердження цієї форми правління приводяться ним? По-перше, влада, здійснювана монархом з допомогою магістрату, не може бути надійною, оскільки монарх повністю залежить від волі громадян, що входять до магістрату. "...А вони, - пише мислитель, - можуть позбавити його влади будь-коли, а тим паче в скрутний час". По-друге, правителі, які повністю підкорялися долі, не змогли встояти проти її ударів і втратили владу. Тому мудрий монарх повинен своєчасно сконцентрувати владу в своїх руках і робити все, щоб народ постійно відчував необхідність у державі та її правителеві. По-третє, монарх повинен подбати про утворення державних інсти-!їв, які б забезпечували його свободу. Першорядною такою інституцією, думку Ніколо Макіавеллі, повинен бути парламент, який стримував би зазіхання на владу знаті і виступав би третейською установою між боротьбою сильних і слабких. По-четверте, необхідною умовою стабільності монархії є вміння пра-зителя підбирати до виконавчої влади компетентних і сильних людей, які ".. .повинні дбати не про себе, а про державу". Відстоюючи ідею сильної централізованої монархії, Макіавеллі виклав эяд положень, які б сприяли розвиткові держави і забезпечували стабільність суспільства. Це: а) створення умов для праці обдарованим людям; б) сприяння розвиткові торгівлі, ремесла і землеробства; в) встановлення розумних податків; г) забезпечення захисту приватної власності. Віддаючи перевагу надзвичайній централізації влади монарха, Макіавеллі виправдовує її на етапі об'єднання і зміцнення держави. Після цього він допускав встановлення республіканської форми правління, але такої, яка б поєднувала елементи монархії, демократії і аристократії. Політичну владу мислитель розглядав не як божественний недоторканний інститут, а як боротьбу соціальних сил. А в таких умовах політичний вибір не завжди поєднується з мораллю. Розмежовуючи політичну доцільність і мораль, філософ розмірковував над перевагами аморальності, яка, при її вмілому використанні, допомагає правителеві досягти мети. При цьому він підкреслював, що "для досягнення мети придатні будь-які засоби". Ця теза й досі викликає неоднозначне тлумачення і гостру критику. Політичні погляди Н.Макіавеллі щодо сильної централізованої монархії були близькими до вчення Жана Бодена (1530-1596) - відомого французького юриста і політичного діяча. Свою політико-правову концепцію він виклав у творі "Шість книжок про республіку". На думку Бодена, держава формується з родини. Необхідність захисту і взаємодопомога спонукають до об'єднання родини. Коли ж всі родини об'єднуються верховною владою, тоді і виникає держава як форма управління родинами. Верховна влада є визначальною ознакою, яка відрізняє державу від усіх інших утворень, які виникають внаслідок об'єднання родин (напри-лад, сільської общини). Державу, незалежно від її конкретних історичних форм, філософ позначає терміном "республіка" у розумінні "спільна справа". Це - така політична спільність, яка має свою незалежну владу і не підлягає іншій політичній владі: церкві, імперії, великим сеньйорам. Другою характерною ознакою держави є її суверенітет, під яким розумілась необмежена влада над громадянами і підданими. Він не підлягає позитивним законам, бо знаходиться над ними і підпорядковується тільки 56 57 божественним і природним законам. На міжнародній арені суверенітет для Бодена означав перш за все незалежність держави від церкви, папи римського, інших держав. Ознаками суверенітету були: а) постійна, не обмежена законом влада суверена, бо він сам є джере лом закону; б) право суверена видавати і скасовувати закони, оголошувати війну та укладати мир; в) повноваження глави держави призначати суддів, бути судом вищої інстанції, карбувати монету і запроваджувати мито. Єдиним сувереном у державі, носієм верховної влади може бути лише монарх, який уповноважений Богом правити державою і є його намісником на землі. В рамки вчення Бодена вкладалася тільки одна форма державності - монархія. Тільки вона єдина може здійснювати надзаконну владу. Більше того, тільки за монархії можливе чітке та злагоджене функціонування всіх елементів державного механізму. Демократичну, аристократичну і тиранічну державність Боден вважав такими, що не можуть забезпечити добробут суспільства.
На відміну від Макіавеллі, який допускав змішану форму правління, Жан Боден однозначно її відкидав, мотивуючи це тим, що суверенітет не можна поділити і одночасно надати різним суб'єктам влади: монархові та аристократії. Суверенна влада є неподільною. Однак, захищаючи абсолютистські форми правління, Боден обмежував суверенітет глави держави тільки сферою державних відносин. Відносини приватної власності, особисте життя громадян знаходяться поза сферою впливу суверена, вони недоторкані і священні. Обґрунтовуючи фактори стабільності у державі, Боден зазначав, що запорукою хорошого життя є дотримання підданими приписів закону. Закон - це воля суверена і зразок справедливості. Право, на думку мислителя, є досягненням суспільства, бо відрізняє державу від додержавних утворень. Воно повинно, в першу чергу, регулювати дотримання угод і вимагати шанобливого ставлення до приватної власності. Взагалі, виражаючи волю молодої буржуазії, Боден підкреслював, що приватну власність не може порушити навіть державний правитель, оскільки право приватної власності є невід'ємним атрибутом сім'ї. А сім'я - це маленька частка держави, "цеглина", з якої та вибудовується. |
|
АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ Навчально-методичний комплекс вивчення курсу «ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО» |
Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. К.: Юрінком Інтер, 1999. Історія політичних і правових вчень Розділ І. Виникнення та розвиток поглядів на державу і право у країнах стародавнього світу |
|
ЛЕКЦІЯ з дисципліни «Основи римського права» ТЕМА №6. СІМЕЙНЕ ПРАВО Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Поняття особи та її право дієздатність Правове становище... Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |
|
1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень" Предмет іст ек вчень – це процес виникнення розвитку боротьби і зміни системи ек. Поглядів на шляху розвитку сучасного сус-ва. Це... |
Питання на іспит предмету Історія правових і політичних вчень Загальна характеристика політико-правової ідеології епохи Відродження і Реформації |
|
Питання до заліку з дисципліни «Історія економіки та економічних вчень» Предмет, методологічні підходи та методи «Історії економіки та економічної думки» |
Структура юриспруденції(наук про державу право) Юридична наука — це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про... |
|
Тема : «Що я знаю про Україну?» Мета Мета: поглибити знання учнів про свою державу, історію українського народу; вміння робити аналіз подій, фактів, історичних явищ;... |
Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр За нею Литва зберігала право на власний герб, печатку, законодавство, міністрів, військо, фінанси й адміністрацію; спільними ставали... |