|
|
Скачати 3.28 Mb.
|
|
5* Таким чином, мислитель через реалізацію свободи особи приходить до необхідності держави. Держава, за вченням Спінози, є добровільне об 'єднання людей, яке виникає на основі суспільного договору, метою якого є дійсна свобода людини. Звідси випливає і призначення держави-надати кожній людині можливість керуватися власним розумом і тим самим здобувати свободу. Керуючись розумом, люди добровільно передають частку своїх природних прав (частку своєї природи) державі. Тим самим вони добровільно погоджуються на підкорення верховній владі. Але чим більше своїх природних прав людина передає верховній владі, тим більше вона потрапляє в залежність від держави і тим менше у неї залишається власних прав, що може призвести до певної втрати свободи. Подібно до Т.Гоббса, Спіноза був апологетом сильної державної влади. Але, на відміну від свого попередника, він запереував втручання верховної влади в особисте життя людей і детальну регламентацію життєдіяльності людини, свободу якої він всебічно обстоював. На думку Спінози, свобода найкраще забезпечується демократичною формою правління. Тому найкращою державною формою організації суспільства, яка б унеможливлювала повне підкорення особи верховній владі, є демократія у формі республіки. Ця форма найбільш наближена до свободи вже з тієї причини, що джерелом влади в демократиній республіці є народ, незалежно від того, в чиїх руках зосереджується верховна влада. А оскільки народ є джерелом влади, то він має найбільше можливостей на власну безпеку і реалізацію потреби свободи. Державно-правові концепції нового часу отримали свій розвиток в працях англійського філософа Джона Локка (1632-1704). У своєму відомому творі "Два трактати про державне правління" він одним з перших розробив концепцію поділу влади. Подібно до своїх попередників (Спінози та Гоббса), він теж був прихильником договірної теорії виникнення держави. До такого висновку він дійшов шляхом логічних міркувань:
66 встановлюються державою, повинні відповідати вимогам природного права. Тоді вони будуть правовими. Гарантом природного права є суспільний договір-держава. Держава, на думку мислителя, - це сукупність людей, які об'єднуються добровільно і підкоряються ними ж створеним законам. Чим відрізняється держава від інших форм суспільного життя? По-перше, тим, що вона втілює політичну владу; по-друге, в інтересах загального блага держава створює закони, які передбачають різноманітні санкції для регулювання і збереження власності; по-третє, держава має право застосовувати силу для дотримання законів і свого захисту від загрози ззовні. Віддзеркалюючи інтереси власників, Локк підкреслював, що держава покликана створити умови для реалізації єдиної мети політичної єдності -власності. А звідси - єдиним джерелом влади і законів Локк визнавав природні інтереси особи. Він підкреслював, що закон-це не будь-які приписи, які випливають з волі суспільства чи з волі законодавчого органу держави. Законом можуть називатися лише такі приписи, які регулюють поведінку індивіда, відповідають його власним інтересам і не суперечать загальному благу. Всі інші норми-приписи, які не витримують цієї вимоги, не можуть називатися законом. Влада в суспільстві ніколи не може поширюватися далі, ніж це потрібно для загального блага. Закликаючи дотримуватися режиму законності, Д. Локк наголошував, що всі, хто зосереджує в своїх руках владу, зобов'язані правити у відповідності з приписами закону. Але щоб у державі утвердився режим законності, необхідно створити незалежні одна від одної влади. Для успішного втілення цієї вимоги необхідне чітке розмежування функцій і повноважень між цими владами. Під цим кутом зору мислитель розробив концепцію поділу влад, поклавши в її основу ідею змішаного правління, яка дістала свій розвиток у творах Платона, Арістотеля, Цицерона, Полібія та інших мислителів минулого. Джон Локк переконаний в необхідності поділу влади на законодавчу, виконавчу і федеративну. Згідно з його концепцією, сувереном в державі, тобто носієм верховної влади є народ. За ним залишається законодавча влада, народ здійснює її через своїх обранців у представницькому органі (парламенті). Законодавча влада забезпечується громадською довірою. Якщо парламент втратить цю довіру, то народ як суверен може його змінити. Компетенція втілювати закони в життя належить виконавчій владі -монархові або кабінету міністрів. Вона підпорядковується законодавчій владі і в разі необхідності парламент може її замінити. Король є частиною обох гілок влади, оскільки він не тільки керує своїми міністрами, а й санкціонує закони. Він царює, але не править. 67 Федеративна влада є органом, який відстоює інтереси держави в міждержавних стосунках. їй належить право вирішувати питання війни і миру, союзів і договорів з іноземними державами та окремими іноземцями. Федеративна влада, з одного боку, знаходиться в руках парламенту, а з іншого - здійснюється руками уряду. На думку Локка, поділ влад є необхідною умовою забезпечення свободи, тобто умов для реалізації індивідумом своїх природних прав. Ідея мислителя про поділ влад була підтримана багатьма представниками Просвітництва. Оригінальна державно-правова концепція знайшла відображення в творах англійського історика, філософа, економіста та публіциста Девіда Юма (1711-1776) - "Трактат про природу людини", восьмитомна "Історія Англії"', "Ессе на суспільно-політичні, морально-естетичні та економічні теми". Аналізуючи проблеми виникнення держави і права, мислитель виходив із того, що люди поводяться під впливом афектів і віддають перевагу особистим інтересам. Задовольняючи їх, вони ніколи не погодяться добровільно коритися владі, яка вимагає від них відмови від природних прагнень. Тому ніякі правові норми не матимуть реального втілення без примусу. Державна влада силою свого апарату натискує на головні важелі людської психіки, з допомогою примусу і страху вимагає, щоб у дотриманні правових норм люди вбачали свій інтерес. Під страхом покарання влада застерігає від порушення норм співжиття, прищеплює особі повагу до благ інших людей. Роздумуючи над різними аспектами суспільного життя, Юм послідовно проводить ідею, що людина за своєю природою є слабкою істотою. Тому часто підпадає під вплив хибних ідей і примх, керується потягом до втіхи і насолоди. Будучи колективістами за своїм походженням (від первісного стада), люди утворюють різні соціальні об'єднання (асоціації), однією з яких є держава. Мислитель категорично відкидав як феодально-аристократичні ідеї "влади від Бога", так і буржуазні договірні концепції виникнення держави. Розробляючи власну концепцію утворення держави, він вперше в історії вчень про державу і право чітко розмежував поняття "суспільство" і "держава " за критерієм їх виникнення. Суспільство, на думку Юма, виникло як наслідок розростання сімей і є продуктом власності. Держава є органом примусу та охорони власності. її невід'ємним атрибутом є політична влада, яка зародилася із інституту військових племінних вождів, яким народ корився з огляду на силу влади їх авторитету і "давньої звички". Із виникненням суспільства народжується уявлення людей про належний правопорядок, обв'язок і власність. Іншими словами, 68 уявлення про правопорядок, обов'язки і власність з'являються у людей разом із виникненням суспільства: поза ним ці ідеї не існують. Ніяка природна схильність, на думку Юма, не змогла б змусити людей відмовитись від загарбання чужого багатства. Якби всього було вдосталь, то ніхто б не охороняв свого майна, а значить, не було б підстав для виникнення соціального порядку. І далі мислитель приходить до висновку: норми правопорядку значною мірою залежать від інтересів індивідумів. Повага до закону закладена в самих умовах суспільного життя. Тому регулювання відносин власності слід здійснювати загальними законами, що повинні бути обов'язковими для всього суспільного загалу. Основні категорії і поняття Модернізація, закономірність, концепція. Словник термінів і визначень Модернізація - оновлення, приведення у відповідність з вимогами часу. Закономірність - певна впорядкованість подій, факторів, обставин життя. Концепція - основна ідея будь-якої теорії. Курсові завдання
2.1. Вплив перших буржуазних революцій на державно-правову думку в Європі. 2.2. Поняття суспільного договору Гроція. 2.3.Гроцій про право і процес його виникнення. 2.4. Державно-правова концепція Томаса Гоббса. 2.5.Т.Гоббс про процес становлення і розвитку держави.
2.10. Державно-правові ідеї Д. Юма. 3. Питання для самоконтролю (відповіді можна перевірити за до датком).
69
Додаток ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
70 МОДУЛЬ 3. ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ КОНЦЕПЦІЇ ПРЕДСТАВНИКІВ ПРОСВІТНИЦТВА. Зміст дидактичної одиниці Загальна характеристика вчень про державу і право доби Просвітництва. Політико-правова концепція Вольтера. Теорія поділу влад Монтеск'є, державно-правові погляди Жан-Жака Руссо, французьких матеріалістів-енциклопедистів. Ідеї і державно-правові вчення в Італії XVIII століття. Література Азаркин Н. Монтескье. - М., 1988. Баскин М. Монтескье. - М., 1965. История политических и правовых учений (под ред. В Нерсесянца). -М., 2003. Мірошниченко М., Мірошниченко.В. Історія вчень про державу і право. -К.,2001. Монтескье Ш. О духе законов // Антология мировой философии: Сб. филос. Текстов, Т 1, ч 2. - К., 1991. Политические учения: история и современность. Домарксистская политическая мысль. - М., 1976. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре, или принципы политического права // Антология мировой философии ,Т 1,4 2.- К., 1991. Себайн Г., Торсон Т. Історія політичної думки. - К., 1997. Шульженко Ф., Наум М. Історія вчень про державу і право. - К., 1997. МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ Просвітництво - політична ідеологія, філософія і культура періоду утвердження буржуазних відносин. Воно виникло у XVII ст. в Англії і було пов"язане з творчістю Дж.Локка. Потім поширилося у Франції (XVIII ст.), де знайшло відгук у творчості Монтеск'є, Гельвеція, Гольбаха, Вольтера. Просвітництво пропагувало ідеї буржуазної демократії, суспільного прогресу, рівності, праці на благо суспільства, свободи особистості, республіканського державного устрою. Просвітителі висували проблему освіти народних мас з метою очищення свідомості людей від забобонів. Вони піддавали критиці існуючі форми життя, розглядали їх як наслідок обману народів владою і церквою, виходили з того, що в громадянському суспільстві людина стає цивілізова- 71 ною. Характерною особливістю державно-правової думки доби Просвітництва є поєднання теорії з практикою. Це стало можливим із поширенням практики прийняття конституцій в державах, перших спроб кодифікації права, утворення нових буржуазних держав. Саме в цей час поширилась практика цілеспрямованого державотворення, визначення форм державного правління, устрою, сфери компетенції органів влади, структури політичної системи тощо. На відміну від доби Відродження, тут по-іншому тлумачились ідеї суспільного договору і природного права. В чому це конкретно виявилося?
Історичне майбутнє просвітителі вбачали в "царстві розуму". Найвищого рівня розвитку Просвітництво досягло у Франції напередодні Великої французької революції. Згодом воно поширилось в Німеччині, Іспанії, Італії, серед слов'янських народів, відіграло значну роль у формуванні полі-тико-правових концепцій країн Європи та Америки. Помітною фігурою французького Просвітництва, одним з авторів нової політико-правової ідеології був Вольтер (1694-1778). Його погляди щодо держави і права, викладені в працях "Філософські листи", "Досвід загальної історії про звичаї і дух народів", зводяться до таких ідей. По-перше - це ідея рівності людей. Мислитель був переконаний, що соціальною основою нерівності є неосвіченість, якій сприяє католицька церква. Вольтер виражав інтереси великої буржуазії, а тому не турбувався проблемами простого народу, вважаючи, що біднота не повинна мати політичних прав. Він визнавав рівність людей як біологічних істот, але заперечував рівність соціальну. Мислитель відстоював ідею щодо можливості юридичної рівності в суспільстві, яка передбачає формальну рівність усіх перед законом і можливості набуття всіма людьми однакового статусу громадянина. |
|
АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ Навчально-методичний комплекс вивчення курсу «ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО» |
Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. К.: Юрінком Інтер, 1999. Історія політичних і правових вчень Розділ І. Виникнення та розвиток поглядів на державу і право у країнах стародавнього світу |
|
ЛЕКЦІЯ з дисципліни «Основи римського права» ТЕМА №6. СІМЕЙНЕ ПРАВО Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Поняття особи та її право дієздатність Правове становище... Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |
|
1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень" Предмет іст ек вчень – це процес виникнення розвитку боротьби і зміни системи ек. Поглядів на шляху розвитку сучасного сус-ва. Це... |
Питання на іспит предмету Історія правових і політичних вчень Загальна характеристика політико-правової ідеології епохи Відродження і Реформації |
|
Питання до заліку з дисципліни «Історія економіки та економічних вчень» Предмет, методологічні підходи та методи «Історії економіки та економічної думки» |
Структура юриспруденції(наук про державу право) Юридична наука — це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про... |
|
Тема : «Що я знаю про Україну?» Мета Мета: поглибити знання учнів про свою державу, історію українського народу; вміння робити аналіз подій, фактів, історичних явищ;... |
Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр За нею Литва зберігала право на власний герб, печатку, законодавство, міністрів, військо, фінанси й адміністрацію; спільними ставали... |