Г.І. Трофанчук ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО
|
|
Скачати 3.28 Mb.
|
|
ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ "УКРАЇНА"  Г.І. ТрофанчукІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО Навчальний посібник для дистанційного навчання Передрук і посилання без дозволу Університету «Україна» забороняються. Всі права застережені. Київ Університет „Україна" 2004 ББК 67.0я73 Т76 Затверджено методичною радою Університету „Україна" (Протокол № 5 від 23.02.2004 p.) За редакцією В.О. Щербака, д-ра іст. наук, професора. Рецензенти: В.К. Гіжевський, к. ю. наук, професор; O.I. Коваленко, к. ю. наук, професор. Трофанчук ГЛ. Т 76 Історія вчень про державу та право: Навч. посібн. для дистанц. навчання. - К.: Ун-т „Україна", 2004. - 210 с. ISBN 966-7979-62-8 Посібник створений з урахуванням досвіду щодо подібних вітчизняних видань, а також власного напрацювання автора при викладанні навчальної дисципліни у вищих навчальних закладах. У посібнику вміщено теоретичний матеріал, перелік літератури, питання для заліку та самоконтролю знань студентів, глосарій контрольні тести-тренінги. Розрахований на студентів спеціальності „Правознавство", консультантів, викладачів і може бути використаний як для дистанційної, так і інших форм навчання. ББК 67.0я73 ISBN 966-7979-62-8 © Університет „Україна", 2004 © Трофанчук ГЛ., 2004 ВСТУП Сучасне цивілізоване суспільство базується на здобутках різних форм організації суспільного життя минулого, органічно продовжує і розвиває їх. А це вимагає створення міцного юридичного фундаменту фомадянського суспільства, розбудови сучасної держави України з урахуванням практичного досвіду і теоретичних поглядів різних часів. Вивчаючи і з'ясовуючи сутність держави і права, слід ретельно проаналізувати не тільки апробовані часом і практикою концепції, а й осмислити погляди, теорії, в яких розглядаються ці суспільні феномени, соціально-економічні умови, в яких зародилося і виникло те чи інше вчення. Представляє інтерес реалізація вчень і поглядів у відповідних державно-правових системах світу, їх використання у розбудові національної системи права, формуванні засад правової держави і фомадянського суспільства в Україні, становлення цивілізованих форм взаємин держави з її фомадянами. Набуття студентами знань про державно-правову сферу суспільного життя є складовою частиною системи юридичної освіти, фахової підготовки юристів, оволодіння майбутніми спеціалістами загальноюридичними та галузевими юридичними дисциплінами і їх практичним застосуванням у повсякденному житті. "Історія вчень про державу і право" у поєднанні з іншими юридичними дисциплінами історико-теоретичного спрямування сприяє формуванню системного підходу до розуміння понять держави, права, закону, фомадянського суспільства, правової держави. Навчальний посібник спрямований на самостійне засвоєння студентами фактичного матеріалу з історії вчень про державу і право і являє собою стислий, певною мірою конспективний виклад матеріалу лекцій та семінарських занять. Автор передбачає головну мету посібника в тому, щоб:
Автор висловлює щиру вдячність ученим-науковцям та викладачам-практикам Ф.П. Шульженку, Т.Г. Андрусяку, М.І. Мірошниченко та В.І. Мірош-никченку, роботи яких використані при підготовці навчального посібника. МЕТОДИКА КОРИСТУВАННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПОСІБНИКОМ Ознайомлення з навчальним посібником слід розпочати із розгляду структурно-логічної схеми навчального курсу, яка дає цілісне уявлення про навчальну дисципліну і принципи подачі матеріалу для вивчення і застосування. Відповідно до вказаної схеми навчальний матеріал дисципліни "Історія вчень про державу і право" поділено на 5 блоків, кожен з яких включає в себе від 3 до 6 модулів, що розкривають зміст навчального матеріалу певного блоку. Наступним кроком є знайомство із анотацією змісту кожного модуля, питаннями для самоконтролю і питаннями до іспиту. Це дасть початкове уявлення про те, на що слід звернути увагу при вивченні теоретичного матеріалу. Головна увага повинна бути приділена вивченню теоретичного матеріалу, який бажано засвоювати одночасно із веденням записів (конспектів) у робочому зошиті. Прочитавши матеріал модуля, спробуйте відповісти на поставлені питання для самоконтролю. Після того, як всі завдання будуть виконані, результати бажано звірити із запропонованими відповідями, які містяться у додатках до кожного блоку, або за текстом матеріалу для вивчення. Крім того, необхідно відповісти на питання контрольних тес-тів-тренінгів. Треба мати на увазі, що обсяг поставлених питань та завдань передбачає ознайомлення не лише з матеріалами цього посібника, але й з додатковою літературою, яка пропонується до кожного модуля. Тільки у тому випадку, коли запропоновані завдання будуть виконані, можна вважати, що матеріал даного модуля засвоєно і можна переходити до вивчення наступного. Допуском до складання іспиту є надання студентом робочого зошита (конспекту) з відповідями на питання всіх тестів-тренінгів, а також складений у алфавітному порядку тлумачний словник, куди слід занести всі основні категорії і поняття та їх визначення. Структурно-логічна схема навчального курсу "Історія вчень про державу і право" БЛОК 1. ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ В КРАЇНАХ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ Модуль 1. Становлення державно-правових поглядів у давні часи. Розглядаються міфологічні уявлення наших предків про порядок, установлений на землі Творцем, простежується розвиток поглядів на державу через призму взаємозв'язку небесного та земного, аналізуються літературні пам'ятки стародавньоіндійських, древноєгипетських та вавілонських авторів, система поглядів про походження держави і характер законів. Окреслюються етапи раціоналізації політико-правової думки, ідеї брахманізму про варновий поділ суспільства, вчення про ідеальну державу, методи здійснення державної влади, про природний та людський закон. Модуль 2. Державно-правові погляди мислителів Стародавньої Греції Дається класифікація форм держави, аналізується вчення про право та державний устрій в "Законах" Платона, його ідеї про ідеальну державу. Розглядається політико-правове вчення Арістотеля, його уявлення про форми та закономірності розвитку ідеальної держави, розуміння ним сутності права та закону. Модуль 3. Розвиток державно-правових концепцій пЬньогрецьког періоду тау Стародавньому Римі Висвітлюються погляди філософів пізньогрецької доби. Аналізується розвиток римськими мислителями політико-правових вчень, започаткованих діячами Стародавньої Греції. Розглядаються подальші кроки щодо формулювання концепції юридичної особи, створення самостійної науки юриспруденції, розвитку окремих юридичних наук галузевого напряму. МОДУЛЬ 1. СТАНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИХ ПОГЛЯДІВ У ДАВНІ ЧАСИ Зміст дидактичної одиниці Загальна характеристика релігійно-міфологічних уявлень про державу і право в країнах Стародавнього Сходу у IT—І тис. до н.е. Політична і правова ідеологія у Стародавній Індії та Стародавньому Китаї. Етап раціоналізації політико-правової думки. Зороастризм. Ідеї брахманізму про становий (варновий) поділ суспільства, їх релігійне та правове обгрунтування. Полі-тико-правові ідеї Лао-цзи. Вчення про природний та людський закон Дао. Ідеї буддизму як критика теологічної концепції походження та сутності держави. Ствердження ідей гуманізму, непротистояння злу злом. Література Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия // Некоторые тенденции мирового правового развития надежда и драма современной эпохи. - К., 2000. Вернадский Г.В. История права. - М.,1999. Всеобщая история государства и права (под ред. К.И.Батыра). - М.,1998. Жидков О.А. История государства и права Древнего Востока. - М.,1983. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник (Упорядники А.Г.Слюсаренко , М.В.Томенко). - К.,2001. Мухаев Р. Т. Хрестоматия по теории государства и права. Политология, история политических и правовых учений: Учебное пособие. - М.,2000. Петражицкий М.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. - М.,2000. МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ Виникнення держави і права викликало утворення складних надобщинних структур і відповідних їм механізмів соціально-нормативної регуляції, формування принципово нових основ управління суспільством. Люди почали розмірковувати про ці соціальні феномени, їх сутність та роль у суспільному житті. Такі роздуми на перших порах являли собою елементи релігійно-міфологічного світогляду. Встановлений на землі порядок розглядався нашими пращурами як невід'ємна частина всесвітнього порядку, започаткованого Всевишнім. Умови життя суспільства сприяли формуванню уявлень людей про їхнє місце в навколишньому середовищі, взаємини з іншими людьми, про свої права та обов'язки. Незважаючи на те, що більшість народів стародавнього світу жили відособлено один від одного, всім їм був притаманний саме такий підхід до розуміння сутності держави, суспільного порядку, справед- ливості. Свідченням цього є нечисленні літературні пам'ятки, які дійшли до наших днів. Проте схожість підходів різних народів у визначенні витоків земного облаштування мала місце лише у найдавніший період всесвітньої історії. Людське суспільство перебуває у постійному розвитку. Разом з ним змінювались погляди на державу, порядок, справедливість. Це відбулось на етапі з'ясування людьми питання про взаємозв'язок порядку на небесах і на землі. У Стародавньому Китаї, наприклад, вважалося, що такий зв'язок уособлює правитель держави. Від імені Бога він реалізує надані йому Всевишнім повноваження, встановлюючи порядок на землі. З огляду на це всі інші особи, підлеглі імператору, зобов'язані втілювати в життя його волю під страхом божественного покарання. У Стародавньому Єгипті побутував міф, за яким божества не тільки уособлювали найвищу владу над людьми, але й брали безпосередню участь у встановленні земного порядку і вирішенні багатьох земних проб-лем. Прикладом саме такого уявлення є стародавньоєгипетські літературні пам'ятки: "Повчання Птахотепа" (XXVII ст. до н.е.), "Книга мертвих" (XXV-XXIV ст. до н.е.). Червоною ниткою через усі ці твори проходить ідея про божественну сутність влади і законів, їх небесне походження і відповідність божим настановам. Рекомендувалось дотримуватись справедливої поведінки і виконання законів. Бог безпосередньо впливав на процеси в суспільстві, був верховним правителем, носієм законів і верховним суддею. Такий підхід до з'ясування питання про владу, порядок, справедливість домінував у народів протягом тисячоліть, він був сприйнятий багатьма релігіями народів світу. Досить багатими і різноманітними є пам'ятки політико-правових ідей Стародавньої Індії. Кочові племена аріїв, завоювавши місцеве автохтонне населення дравідів, стали авторами релігійних книг-ведів ("Священні знання"). "Рігведа" стала найстарішою священною книгою брахманізму. Крім того, аріями створені релігійно-філософські твори („Упанішади"), поетичні епопеї "Махабхарата" та "Рамаяна", а також юридичні збірники, які здебільшого являли собою не стільки письмовий виклад норм звичаєвого права, скільки релігійно-філософські, морально-етичні та політичні трактати. Серед них важливе місце посідають "Закони Ману" (III ст. до. н.е.), де був закріплений кастово-варновий поділ давньоіндійського суспільства. Водночас тут містяться ідеї щодо закону, його ролі у людському бутті: "Вчинене беззаконня ніколи не залишається без наслідків для того, хто його вчинив", - говорять Закони Ману. Покарання повинно служити засобом боротьби за підтримання законності в суспільстві. "Покарання є правитель, - це керівник, воно служить запорукою дотримання закону... Тільки покарання править усіма істотами... Мудрі вважають покарання тотожним до закону". Брахмани - автори священних книг, - вважають за необхідне давати поради правителям стосовно організації державного апарату, суду, управління країною, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики, видання законів. Цьому присвячена "Артхашастра" ("Книга про користі"), автором якої є політичний діяч Стародавньої Індії Каутілья. Древньоіндійські уявлення про державу визначають її сім елементів: територія, правитель, міністри, столиця, державна казна, військо і союзники. Утворення держави і формування її політичної організації пов'язуються із занепадом моральності в суспільстві. Вважається, що тривалий час люди і своїх діях підлягали тільки законам, і ніяка влада не могла втручатись у життєдіяльність суспільства. Але згодом стало зрозумілим, що "там, де немає влади, сильний пожирає слабшого". Влада, підкреслює "Артхашастра", є найважливішим елементом існування суспільства. Вона "оберігає сонного, панує над усіма істотами, охороняє їх, стоїть на сторожі загального порядку". Починаючи з VIII ст.до н.е., погляди на державу, суспільний порядок, закони і справедливість зазнають суттєвих змін. їх початком стало поширення у Персії, а згодом - у країнах Близького Сходу вчення Заратустри:
Дисонансом щодо ідей божественного походження влади звучать погляди буддистів (VI-V ст.до н.е.), які заперечували божественну основу держави і всього суспільного устрою. Прихильники цієї релігійної течії вважали, що всесвіт живе за природним законом, і всі навколишні події є ні чим іншим, як природною закономірністю. Відповідно - життя людини переважним чином залежить від неї самої, від її знання природного закону. Нарешті, у VI-V ст. до н.е. уявлення про всесвітній лад, державний порядок і закон стали більш прагматичними. Показовим у цьому відношенні є стародавньокитайське вчення школи Конфуція (551-479 pp. до н.е.), яке акумулювало в собі ряд уявлень про державу і право тих часів. Політичні структури розглядались мислителем і його послідовниками в органічному взаємозв'язку з правовими, у співвідношенні між собою та іншими соціо-нормативними регуляторами (звичаями, мораллю, обрядами). Це - перше. Друге. Конфуціанці порівнювали державу з великою сім'єю, де влада правителя порівнювалась із владою глави сімейства, а відносини панування та підлеглості - як ієрархічні сімейні стосунки, де панує беззаперечне підпорядкування молодших старшим. Подібно до патріархальної сім'ї вла-да імператора в державі здійснюїться одноосібно, без будь-якого втручання ззовні. Третє. Прибічники вказаної концепції переоцінювали вплив на суспільні відносини моральних норм і принципів. Вони стверджували, що державні закони більш-менш адекватно відображають суспільні відносини, але їх роль у регулюванні різних сфер життя суспільства недостатня внаслідок того, що нерідко закони є досить жорстокими і не сприяють злагоді в суспільстві. Тому ефективнішим регулятором суспільних відносин, на їхню думку, була б система норм моралі, звичаї та інші неписані правила поведінки. В цей же час значного поширення у Стародавньому Китаї набуває концепція даосизму, основоположником якої був Лао-цзи. Вона багато в чому повторювала буддизм. Зокрема, її прихильники теж обстоювали ідею про природне походження Всесвіту, суспільства та держави. В основі їх розвитку знаходиться вічний закон "Дао", відповідно до якого існують та процвітають природа і суспільство. Такі уявлення про суспільно-політичні процеси вимальовувались у дещо спрощену схему: якщо відносини у державі будуються за приписами "Дао", то панує порядок та справедливість і, відповідно, щасливе життя і добробут; якщо ж ці приписи не виконуються, то суспільство впадає в насилля, безпорядки і хаос. В другій половині V ст. до н.е. в Китаї виникла "моїстична школа", засновником якої був Мен-цзи. В її основі знаходилась утопічна ідея взаємної любові між людьми, правителями і підлеглими. В основі походження держави, за твердженням прихильників даної школи, є суспільний договір. Всі люди є рівними від природи, верховна влада в державі належить всьому народові, а управління в суспільстві слід здійснювати за загальноприйнятими методами виховання і примусу. Мен-цзи вважав, що не держава пригноблює народ, і не правителі експлуатують своїх підлеглих, а, навпаки, держава дбає про встановлення закону, подолання бідності, звільнення людей від гніту та насильства. Помітною течією державно-правової думки Стародавнього Китаю стала "фацзя"(школа юристів). її автори відстоювали ідею поширення в державі єдиного, уніфікованого писаного права, яке покликане захищати особу, державу, власність. В той же час, відстоюючи ідею правового порядку, суспільної безпеки, вони допускали можливість превентивного покарання, запровадження принципу колективної відповідальності, а також покарання за принципом об'єктивної осудності (коли до відповідальності за злочин могли б притягуватися родичі правопорушника). Взагалі закони і покаран- ня бачилися прихильниками цього вчення головним інструментом державного управління, засобом регулювання суспільних відносин. Стародавньокитайські вчення про державу і право
|
Схожі:
|
АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ Навчально-методичний комплекс вивчення курсу «ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО» |
Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. К.: Юрінком Інтер, 1999. Історія політичних і правових вчень Розділ І. Виникнення та розвиток поглядів на державу і право у країнах стародавнього світу |
|
ЛЕКЦІЯ з дисципліни «Основи римського права» ТЕМА №6. СІМЕЙНЕ ПРАВО Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |
ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Поняття особи та її право дієздатність Правове становище... Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с |
|
1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень" Предмет іст ек вчень – це процес виникнення розвитку боротьби і зміни системи ек. Поглядів на шляху розвитку сучасного сус-ва. Це... |
Питання на іспит предмету Історія правових і політичних вчень Загальна характеристика політико-правової ідеології епохи Відродження і Реформації |
|
Питання до заліку з дисципліни «Історія економіки та економічних вчень» Предмет, методологічні підходи та методи «Історії економіки та економічної думки» |
Структура юриспруденції(наук про державу право) Юридична наука — це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про... |
|
Тема : «Що я знаю про Україну?» Мета Мета: поглибити знання учнів про свою державу, історію українського народу; вміння робити аналіз подій, фактів, історичних явищ;... |
Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр За нею Литва зберігала право на власний герб, печатку, законодавство, міністрів, військо, фінанси й адміністрацію; спільними ставали... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua