Г.І. Трофанчук ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО

Скачати 3.28 Mb.

Назва	Г.І. Трофанчук ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ ТА ПРАВО
Сторінка	4/26
Дата	14.03.2013
Розмір	3.28 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Право > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 26

24

25

церон підкреслював особливий зв'язок держави і власності, зауважуючи, що основною її метою є охорона власності всього народу і кожного грома-дянини зокрема.

Аналізуючи різні форми державного устрою, мислитель називав найбільш життєздатною змішану державу, в якій поєднувались елементи монархії, аристократії і демократії. Розкриваючи сутність держави, Ціцерон назвав її самоврядним корпоративним об'єднанням, членство в якому належить усім громадянам. її основне завдання полягає у забезпеченні умов справедливого урядування. Цицерон сформулював три основні принципи справедливого урядування:

влада делегується народом;
влада повинна функціонувати лише на підставі закону;
влада може бути виправданою винятково моральними чинниками.
Управляти державою повинна людина, наділена доброчинністю, яка

оволоділа знаннями про державу і право та застосовувала їх у житті. Ідеальному громадянину повинні бути притаманні такі риси:

а) прагнення до пізнання істини;

б) справедливість і величність духу;

в) дотримання приписів закону;

г) не чинити нікому зла;

д) не зазіхати на чужу власність.

Благом у державі є закон, вважав Цицерон, оскільки держава і закони є спільною справою народу. А критерієм справедливості є відповідність законів, встановлених волею людей, законам природи. Панування справедливості у суспільстві настане тоді, коли всі учасники спілкування (громадяни) діятимуть згідно з приписами законів.

Традиційну для античного світу віру в державу як засіб реалізації найвищої моральної досконалості порушив Сенека. Він пропагував ідею духовної свободи всіх людей, незалежно від їхнього громадянського стану. Негативно ставлячись до ідеї рівності громадян, Сенека висунув ідею загальної рівності всіх людей і всіх станів як божих творінь. Всі люди, незалежно від їхнього походження чи майнового стану, повинні бути суб'єктами права. Лише в цьому випадку чинне в суспільстві право може відповідати справедливості.

Сенека обстоював думку про те, що всесвіт - це природна держава зі своїм природним правом. Громадянами такої держави є всі люди, незалежно від того, визнають вони це чи ні. Що стосується окремих державних утворень, то вони - плід творіння окремих груп людей, а тому є випадковими і тимчасовими.

Ідея природного права від Цицерона, Сенеки, інших мислителів античності перейшла до римських юристів, а згодом - до родоначальників католицизму. Зусиллями римських юристів було створено нову науку - юриспруденцію, їхні праці були скомпоновані в Дигестах імператора Юстиніана

і за його наказом видані у 533 р. В полі зору юристів знаходилось широке коло проблем загальноюридичного і галузевого характеру, серед яких центральне місце займав захист приватної власності. Ними була розроблена юридична основа права особи на власність.

Поняття "право" трактувалось римськими юристами узагальнено, яке включало в себе дві складові:

а) право природне;

б) право позитивне.

Юристи Стародавнього Риму розрізняли три основні види права:

цивільне право, тобто позитивне місцеве право, яке включало в себе
звичаєве, преторське право та рішення народних зборів;
"право народів" (перегринське право);
природне право (право божественне).

Природне право визнавалося юристами Риму як реальність, як невід'ємна складова частина діючого права. Воно застосовувалось виключно як теоретико-правова конструкція для обгрунтування в діючому праві обов'язковості дотримання таких моральних принципів, як: а) рівність усіх перед законом; б) дотримання слова; в) чемна поведінка у спілкуванні; г) заступництво за підданих; д) захист рабів від жорстокої поведінки з ними їхніх господарів.

Вимоги і властивості природного права рівною мірою відносились як до права позитивного, так і до "права народів". В римському праворозу-мінні природне право перш за все розумілось як право справедливості. Його приписи забороняли зазіхання на приватну власність, попереджували невідворотність розплати за вчинене правопорушення.

Вчення і теоретичні розробки римських юристів знайшли відображення та інтерпретацію в творчості визначних представників правової думки Європи.

Основні категорії та поняття

Концепція, ідея, теорія циклічності, аскет, консули, інтеграція, делегування, дигести, перегринське право.

Словник термінів і визначень

Концепція - точка зору, основна ідея вчення або теорії.

Ідея - первісна форма розв'язання наукової проблеми, засіб практичної реалізації знань

Теорія циклічності — вчення про замкнутий рух явища по заздалегідь визначеному колу (циклу).

Аскет - особа, яка вдовольняється у житті мінімальним, без претензій на багатство і задоволення забаганок.

26

27

Консули - посадові особи Римської республіки, які займали найвищий щабель владної піраміди.

Інтеграція - злиття, поєднання.

Делегування - надання повноважень.

Дигести - збірник витягів з праць римських юристів, складова частина кодифікації Юстиніана.

Перегринське право - складова частина римського права, норми якого регулювали відносини між перегринами (іноземцями) та між ними і римськими громадянами.

Курсові завдання

Скласти опорний конспект вивченого модуля і термінологічний
словник.

Питання підготовки до іспиту.

2.1.Загальна характеристика державно-правової концепції римських мислителів.

2.2.Політико-правові ідеї Лукреція Кара.

2.3. Вчення стоїків.

2.4.Теорія циклічності форм держави Полібія.

2.5. Ідея природного права Цицерона.

2.6.Л. Сенека про загальну рівність.

2.7. Державно-правові погляди римських юристів.

3. Питання для самоконтролю (відповіді можна перевірити за до
датком).

В чому виявилась послідовність Лукреція Кара щодо вчення Епікура?
Що було покладено в основу вчення стоїків?
Теорія циклічності Поліція.

Яка форма правління, на думку Полібія, була притаманна Римській
державі?

Назвіть принципи справедливого врядування за Цицероном.
Кому належить тлумачення „Благом у державі є Закон".

Додаток

ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Послідовність Лукреція Кара щодо вчення Епікура виявилась у
матеріальному поясненні суті держави і законів.
В основу вчення стоїків була покладена свобода особи і природне
право.
В основі теорії циклічності Полібія покладена послідовна і неми
нуча зміна шести форм правління: монархії, тиранії, аристократії, олігархії,
демократії і охлократії.

Полібій вважав, що Римській державі була притаманна змішана
форма правління ( монархія, республіка і аристократія).
Принципами справедливого врядування були: а) делегування вла
ди народом; б) законність функціонування влади; в) моральні засади діяль
ності влади.
Це висловлювання належить Цицерону.

КОНТРОЛЬНІ ТЕСТИ-ТРЕНІНГИ ДО МОДУЛІВ БЛОКУ І

Яке місце і роль відводиться історії вчень про державу і право в сис
темі суспільних і юридичних наук?
Обгрунтуйте наукове і практичне значення вивчення державно-
правової думки в історії людства.
Який вплив справила міфологічна свідомість на розвиток державно-
правової думки в країнах Стародавнього Сходу?
Як Ви думаєте, чому в жодному з існуючих давньосхідних етико-
політичних і філософських вчень не засуджувалось рабство?
Чому державно-правова думка країн Стародавнього Сходу не торка
лася питання причин виникнення держави і права?
Хто першим з мислителів Давнього Сходу проголосив свободу ви
бору людиною свого життєвого шляху? Як це було обгрунтовано?
Які принципові відмінності між східнодеспотичною формою держа
ви і полісною?
Що собою являло громадянське суспільство міста-поліса?
Хто вперше в історії вчень про державу і право сформулював ідею
змішаної форми правління? Розкрийте її суть.

Кому з античних філософів належить ідея договірної держави? В
чому її сутність?
Вкажіть на різні погляди на державу і право у давньогрецьких фі
лософів: Цицерона і Сенеки, Арістотеля і Цицерона, Сенеки і Арістотеля.
Яким чином античні мислителі з'ясовували моральні і раціональні
основи держави і права?
В чому виявився внесок римських юристів у розвиток державно-
правової думки?

28

29

БЛОК II.

РОЗВИТОК УЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО В СЕРЕДНЬОВІЧНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Модуль 1. Виникнення та розвиток християнських державно-правових ідей

Розглядаються основні риси та особливості феодальної політико-правової думки, зміст тогочасної правової свідомості. Аналізуються вчення трьох мислителів - отців католицької церкви, ранньохристиянські уявлення про державу і право. Визначається роль католицької церкви в системі соціального управління, теологічний світогляд середньовіччя, вчення Аврелія Августина, розглядається боротьба за владу католицької ієрархії та світських феодалів.

Модуль 2. Вчення про державу і право Фоми Аквінського

Аналізується сутність філософсько-теологічної системи томізму, розвиток Фомою Аквінським християнської доктрини держави на основі Аріс-тотелевої "Політики". Класифікація форм держави великим мислителем, його обгрунтування влади і державних законів. Розглядається класифікація законів.

Модуль 3. Політико-правові вчення мислителів і юристів середньовіччя

Розглядається процес формування станово-представницьких форм правління і поява державно-правових концепцій єдиної, централізованої держави і соціального миру. Аналізується вчення Марсилія Падуанського про державу і право як виразника інтересів середньовічного бюргерства. Дається аналіз ідеї природного права Вільяма Оккама та постглосаторів.

зо

МОДУЛЬ 1. ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК ХРИСТИЯНСЬКИХ ДЕРЖАВНО-ПРАВОВИХ ІДЕЙ

Зміст дидактичної одиниці

Основні риси та особливості феодальної політико-правової думки, зміст правової свідомості доби середніх віків. Вчення отців католицької церкви про єдине християнське суспільство. Роль католицької церкви в системі соціального управління. Теологічний світогляд середньовіччя. По-літико-правове вчення Ав-релія Августина.

Література

История политических и правовых учений (под ред. В.С.Нерсесянца). -М., 2003.

История политических и правовых учений. Средние века и Возрождение (под ред. В.С.Нерсесянца). - М, 1983.

Мірошниченко М.І., Мірошниченко B.I. Історія вчень про державу і право.-К., 2001.

Нерсесянц В. Право и закон: из истории правовых учений. - М., 1983.

Шулъженко Ф., Наум М. Історія вчень про державу і право. - К., 1997.

МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ

Після загибелі Західної Римської імперії у 476 р. для Європи розпочинається доба феодалізму, яка справила значний вплив на розвиток державно-правової думки. Теоретичні концепції про державу і право набули нового забарвлення, з'явилися нові підходи до з'ясування проблем сутності держави і права, їх ролі в суспільстві. Своєрідно вирішувалися проблеми співвідношення людини і держави, свободи і справедливості.

Значно розширилися функції держави, а новий виток розвитку економічних відносин призвів до суттєвих змін у відносинах власності, сприяв подальшому поділові суспільства на стани, висунув на політичну арену нові державно-правові інститути, придатні до реалізації державних функцій. Законодавство приводилося у відповідність з новими соціально-економічними відносинами.

Великий вплив на зміст політико-правових поглядів середньовічного :>спільства справило християнство, яке з 325 р. стало державною релігією

31

Римської імперії. Християнство стрімко поширювалося серед народів, стало застосовуватись для з'ясування проблем всесвітнього та земного порядку, права і справедливості. Всі панівні на той час християнські вчення зводились до постулату, що спасіння людини - у церкві, яка є єдиним місцем відпущення гріхів і оцінки життєдіяльності людини.

Набувши статусу офіційної державної ідеології, християнство підпадає під опіку і контроль з боку римських імператорів, які, в свою чергу, побачили перевагу нового віровчення, можливості обгрунтування ним необмеженої влади і покори. І якщо на перших порах християнський світ уособлювався з кордонами Римської імперії, а сан імператора поєднувався з найвищим духовним саном, то в період кризи і занепаду західноримської державності владу духовного настоятеля християнської церкви перебирає на себе римський єпископ (папа), який перебрав і деякі світські повноваження.

Державно-правове мислення Західної Європи відображає прагнення церкви утвердити своє панування над державою. Це - політичний догмат середньовіччя. Церковне (канонічне) право стало виділятися в окремий правовий напрямок, стаючи поряд із правом цивільним і намагаючись поширити свою компетенцію на сферу світських відносин. Середньовічне мислення стає в своїй основі теократичним, теологія поступово утверджує свою перевагу в науках і поглядах на державу та право. Основні постулати державно-правової думки набули релігійного забарвлення.

Свідченням ідейного панування християнської релігії і церкви в суспільстві в цілому і в державно-правовій сфері зокрема є те, що :

а) догмати церкви стали водночас політичними аксіомами, а державні
правителі співставляли свої дії з релігійними установками;

б) як у будь-якому світському, так і в церковному суді релігійні канони
мали силу закону, а принесена Богом клятва сприймалася як незаперечний
доказ;

в) поза християнськими вченнями не виникало будь-яких уявлень про
державу і право.

Основою християнських переконань і складовою частиною теологічної концепції взаємин держави і церкви стало вчення трьох великих мислителів - отців католицької церкви - Амвросія, Августина і Григорія. Хоча, зрозуміло, ніхто з них не мав на меті створити систематизовану церковну філософію та якоюсь мірою у відносини стосунки церкви і держави.

В основі концепцій мислителів раннього середньовіччя було положення про існування єдиного християнського суспільства світового масштабу. Воно мало таку внутрішню конструкцію:

Бог- єдиний, який стоїть над церквою, владою, людьми.

Після Бога суспільство містить в собі дві голови (папу та імперато
ра), які уособлюють два принципи влади: духовне правління - священиків і
світське - королів.

3) У духовних справах юрисдикція церкви поширюється на всіх християн, включаючи і імператора, який перебуває в лоні церкви, а не над нею.

Отже, роблять висновок мислителі, суперечності між двома ієрархіями (державою і церквою) за вплив на суспільство у правовому відношенні є винятково юрисдикційними.

Такий хід думок зафундаменталізував теорію "двох мечів", концептуальні засади якої виклав папа Гелазій І наприкінці V ст. Основні положення теорії спирались на довільне тлумачення цитат із Євангелії, а саме:

а) імператор одержує свій меч від церкви, а тому зобов'язаний служи
ти їй вірою і правдою;

б) у питаннях віри правитель залишає право останнього слова за церк
вою і мусить вчитись у неї, а не повчати її.

Захищаючи право церкви на провідну роль у суспільстві, отці церкви створили основи теократичних теорій, які стали домінуючими в добу розвинутого феодалізму. Основоположним у цих вченнях було твердження про те, що держава зобов 'язана підпорядковуватись церкві, а світські правителі мусять коритись їй як християни.

Правова свідомість людей того часу визначалась такими світоглядними параметрами:

духовним джерелом таких понять, як "право", "закон", "справедли
вість" була Біблія;
установлення закону є неспростовними. Він має фундаментальне
значення для регулювання суспільних відносин;
заради справедливості на землі і миру в суспільстві до звинувачених
застосовується помилування або жорстока кара.

Ранньохристиянські уявлення про державу і право

Феодалізм як історична епоха людства тривав понад тисячу років. За цей час церква зміцнила своє економічне становище, перетворившись у великого феодала, а церковнослужителі стали великими землевласниками. Нерідко священики високого сану займали важливі державні посади. Вони потребували юридичного підтвердження свого статусу. В результаті роз-гортаєтья боротьба між світською та духовною владами за вплив на суспільство. Це знайшла відображення у політичній думці.

І все ж раннє християнсто було передусім ученням про спасіння. Його ідеї пронизані месіанськими поглядами про те, що краще впорядкування на землі можливе в майбутньому після другого пришестя Ісуса Христа. Зло, насилля, беззаконня будуть виключені з життя, а замість наявного суспільного устрою наступить "царство Боже", тобто ідеальна держава, де пануватимуть мир, справедливість і порядок.

Ранньохристиянські пам'ятки, зокрема Апокаліпсис Іоанна Богослова, засуджували земні порядки, несправедливість. В них викладались думки

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 26

Схожі:

АНОТАЦІЯ ДИСЦИПЛІНИ Навчально-методичний комплекс вивчення курсу «ІСТОРІЯ ВЧЕНЬ ПРО ДЕРЖАВУ І ПРАВО»	Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. К.: Юрінком Інтер, 1999. Історія політичних і правових вчень Розділ І. Виникнення та розвиток поглядів на державу і право у країнах стародавнього світу
ЛЕКЦІЯ з дисципліни «Основи римського права» ТЕМА №6. СІМЕЙНЕ ПРАВО Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с	ПЛАН ЛЕКЦІЇ: Поняття особи та її право дієздатність Правове становище... Трофанчук Г.І. Римське приватне право: Навчальний посібник. – Атіка, 2006. – 248с
1 Предмет і завдання курсу "Історія економічних учень" Предмет іст ек вчень – це процес виникнення розвитку боротьби і зміни системи ек. Поглядів на шляху розвитку сучасного сус-ва. Це...	Питання на іспит предмету Історія правових і політичних вчень Загальна характеристика політико-правової ідеології епохи Відродження і Реформації
Питання до заліку з дисципліни «Історія економіки та економічних вчень» Предмет, методологічні підходи та методи «Історії економіки та економічної думки»	Структура юриспруденції(наук про державу право) Юридична наука — це система знань про об'єктивні властивості права і держави в їх поняттєво-юридичному розумінні та вираженні, про...
Тема : «Що я знаю про Україну?» Мета Мета: поглибити знання учнів про свою державу, історію українського народу; вміння робити аналіз подій, фактів, історичних явищ;...	Україна в роки першої російської революції 1905-1907 рр За нею Литва зберігала право на власний герб, печатку, законодавство, міністрів, військо, фінанси й адміністрацію; спільними ставали...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання